Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення

У статті розглянуто специфіку розвитку українського народу в часи екзистенціальної війни, а також повоєнного відновлення. Екзистенціальна війна трактується як війна не за ресурси, а за життя, свободу, ідентичність і цінності. Введено поняття «особистісний потенціал народу» — кількісну і якісну харак...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник НАН України
Date:	2025
Main Authors:	Пирожков, С.І., Хамітов, Н.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2025
Subjects:	Статті та огляди
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206201
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 5. — С. 11-23. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860211722337386496
author	Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В.
author_facet	Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В.
citation_txt	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 5. — С. 11-23. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	У статті розглянуто специфіку розвитку українського народу в часи екзистенціальної війни, а також повоєнного відновлення. Екзистенціальна війна трактується як війна не за ресурси, а за життя, свободу, ідентичність і цінності. Введено поняття «особистісний потенціал народу» — кількісну і якісну характеристику людини та спільноти, яка окреслює критичність, інноваційність, ініціативність, моральність і здатність до конструктивної співтворчої взаємодії. Запропоновано методологічні стратегії ефективного розвитку особистісного потенціалу народу. Досліджено архетипи культури українського народу в динаміці їх соціального виявлення. Проаналізовано можливості освіти і науки щодо розвитку і втілення особистісного потенціалу українського народу. The article examines the specifics of the development of the Ukrainian people during the existential war, as well as post-war recovery. The existential war is interpreted as a war not for resources, but for life, freedom, identity and values. The concept of “personal potential of the people” is introduced — a quantitative and qualitative characteristic of a person and a community, which outlines critical thinking, innovation, initiative, morality and the ability for constructive co-creative interaction. Methodological strategies for the effective development of the personal potential of the people are developed. The archetypes of the culture of the Ukrainian people are studied in the dynamics of their social manifestation. The possibilities of education and science for the development and realization of the personal potential of the Ukrainian people are discussed.
first_indexed	2025-12-07T18:14:41Z
format	Article
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 11 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ЧАСИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ВІЙНИ І ПОВОЄННОГО В ІДНОВЛЕННЯ У статті розглянуто специфіку розвитку українського народу в часи ек- зистенціальної війни, а також повоєнного відновлення. Екзистенціальна війна трактується як війна не за ресурси, а за життя, свободу, ідентич- ність і цінності. Введено поняття «особистісний потенціал народу» — кількісну і якісну характеристику людини та спільноти, яка окреслює критичність, інноваційність, ініціативність, моральність і здатність до конструктивної співтворчої взаємодії. Запропоновано методологічні стратегії ефективного розвитку особистісного потенціалу народу. До- сліджено архетипи культури українського народу в динаміці їх соціального виявлення. Проаналізовано можливості освіти і науки щодо розвитку і втілення особистісного потенціалу українського народу. Ключові слова: український народ, екзистенціальна війна, архетипи куль- тури, людський капітал, особистісний потенціал народу, ідентичність, метаантропологія, метаантропологічний потенціалізм, світогляд, цивілі- заційна суб’єктність. Найважливіше завдання цивілізації — навчити людину мислити. Томас Едісон Ніяка мета не є настільки високою, щоб виправдовувати негідні засоби для її досягнення. Альберт Ейнштейн Можна брати міста і вигравати битви, але не можна підкорити цілий народ. Бернард Шоу Який народ здатний перемогти в сучасній війні в Україні, ві- йні екзистенціальній — не за ресурси, а за життя, свободу, ідентичність і національні цінності? Які риси і якості повинні мати представники цього народу, щоб здійснити успішне по- воєнне відновлення? Ці питання стосуються й тих представни- ків народу, яких ми умовно називаємо типовими, пересічними, й тих, яких ми зараховуємо до еліти. Ці питання та проблеми реальності, що за ними приховуються, є болісно актуальними для України, в якій людський фактор фізично і морально де- ХАМІТОВ Назіп Віленович — член-кореспондент НАН України, провідний науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2025.05.011СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ ПИРОЖКОВ Сергій Іванович — академік НАН України, віцепрезидент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України 12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ формується, знищується під впливом не лише зовнішніх, а й внутрішніх чинників. Хотілося б, щоб вітчизняна наука могла не лише поставити зазначені питання, а й знайти відповіді. Для цього буде корисним розгляну- ти поняття «людський капітал», що з’явилося в другій половині ХХ ст. у працях американських вчених, удостоєних за створення основ теорії людського капіталу Нобелівської премії з еко- номіки, — Теодора Шульца (1979) та його по- слідовника Гері Беккера (1992). Нагадаємо, що поняття «людський капітал» (human capital) є економічною категорією — похідною від кате- горій «трудовий потенціал» та «людський фак- тор», і означає міру втіленої в людині здатності приносити дохід. Зробив свій внесок у ство- рення теорії людського капіталу й випускник Харківського комерційного інституту Саймон (Семен) Кузнець — американець українського походження, який також отримав Нобелівську премію з економіки (1971). Людський капітал вважається основоположним фактором ста- новлення так званої інноваційної економіки та економіки знань. Здавалося б, в умовах війни достатньо зна- йти фактори і стимули, які активізують люд- ський капітал на фронті та в тилу. Однак є принаймні три причини, чому це навряд чи допоможе відповісти на поставлені на початку статті питання. По-перше, теорія людського капіталу стосу- ється передусім економічної сфери і мирного часу, що не потребує від людини граничних зу- силь, які породжуються викликами війни. По-друге, і це головне, зазначена теорія про- понує ставитися до людини як до засобу, а не як до мети. Практика екзистенціальної війни свідчить, що це не працює. Людина, яку акти- візують «батогом і пряником», не здатна бути переможцем. По-третє, не слід забувати, що теорію люд- ського капіталу було сформовано в минулому столітті. Зараз із людським капіталом починає активно конкурувати капітал штучного інте- лекту, назвемо його скорочено — ШІ-капітал. Сьогодні власникам транснаціональних корпорацій стає вигідніше вкладати гроші не в освіту своїх працівників, а в штучний інте- лект. Це стає більш рентабельним і дозволяє швидше отримати економічний прибуток. Складається враження, що скоро поруч із біо- сферою і ноосферою ми будемо говорити про сферу штучного інтелекту. Враховуючи, що сучасна війна — це насамперед війна дронів і в ній виграє той, у кого дрони є більш неза- лежними від операторів, поняття капіталу ак- туально використовувати в контексті щільної взаємодії зі штучним інтелектом. Однак у сучасній війні людина все ж так само важлива, як і в попередні часи. Андроїди ще її не замінили. Від критичного й креативного мислення людини залежить, куди і як летять кулі, снаряди, ракети, дрони та як усе це виро- бляється, закуповується і транспортується на фронт. Як же вплинути на людську спільноту? І найважливіше питання: на що впливати в лю- дях, точніше, що розвивати в них? Що таке особистісний потенціал народу? Відповідаючи на поставлені вище питання, на нашу думку, слід говорити передусім про роз- виток особистості людини, яка не може бути зведена до засобу досягнення мети, об’єкту використання. Особистість — це духовно-ду- шевна цілісність людини, що дає їй можливість бути носієм творчості й моральності. Саме ці риси дозволяють особистості протистояти су- противнику, який вступив з нею в екзистенці- альну війну — війну не лише інтересів, а й цін- ностей та смислів. Особистість — це потенціал людини, який є навіть у носія буденного світо- гляду й буденного буття. Видається слушним говорити про особистісний потенціал не лише окремої людини, а й спільноти, в тому числі народу. Чим вищим є особистісний потенціал народу, тим вищою є стійкість цього народу в умовах війни. І ця стійкість дозволяє не героїч- но загинути, а героїчно перемогти. Особистісний потенціал народу — це кількісна і якісна характеристика людини та спільноти, яка окреслює критичність, ін- новаційність, ініціативність, моральність ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 13 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ країни, на яку напав агресор, розвивається її суб’єктність і особистісний потенціал наро- ду, а реалізація національних інтересів цієї країни не суперечить інтересам її партнерів. Під час війни особистісний потенціал на- роду має створювати додаткові можливості для нарощування могутності в просуванні до перемоги як на полі бою, так і на дипломатич- ному рівні на міжнародній арені. У повоєнний (мирний) період особистісний потенціал наро- ду має спрямовуватися на поліпшення якості життя громадян та зростання національного багатства країни в умовах розвитку світового інформаційного простору та економіки знань. Це передбачає послідовний і мудрий захист на- ціональних інтересів у відносинах не лише з геополітичними противниками й опонентами, а й з партнерами, що особливо актуально для України, яка прагне справедливого миру. «Чер- воними лініями», за які не можна виходити в компромісах щодо національних інтересів, є незалежність і суверенітет, а також міжна- родно визнані кордони та природні ресурси, без чого особистісний потенціал народу країни принципово не може розвиватися. Усвідомлення і розвиток особистісного по- тенціалу народу — ключова умова посилення цивілізаційної суб’єктності країни [1; 2] та її національної стійкості [3] в сучасних умовах геополітичної турбулентності, новітніх екзис- тенціальних воєн, гібридних загроз та викли- ків, спричинених розгортанням неототаліта- ризму [4; 5]. Без реального розвитку особистісного по- тенціалу народу неможлива перемога країни в екзистенціальній війні і досягнення на- стільки справедливого миру, наскільки до- зволятиме суб’єктність цієї країни. Методологія підходу до розвитку особистісного потенціалу народу Яка методологія може допомогти обґрунтува- ти концепт «особистісний потенціал народу»? Якою вона повинна бути, щоб стимулювати розвиток особистісного потенціалу? На що така методологія має бути спрямованою — на і здатність до конструктивної співтворчої взаємодії. Як бачимо, концепт «особистісний потенці- ал» є подальшим розвитком концепту «люд- ський капітал», у ньому долається ставлення до людини як до об’єкта, засобу економічного, по- літичного і т. д. зростання. Людина розуміється як вільна особистість з духовними, моральни- ми, креативними можливостями і здатністю до гідної самореалізації. Введення концепту «осо- бистісний потенціал» й усвідомлення, що він виражає основну цінність і багатство країни, означає, що ми говоримо: «економіка для люди- ни, а не людина для економіки». Більше того, ми говоримо про первинність людини як особис- тості щодо будь-якої гуманітарної сфери, куль- тури, держави тощо. В авторитарних і тоталітарних країнах осо- бистісний потенціал народу контролюється й обмежується, його повнота допускається лише для лідера і частково для його оточення. В демократичних країнах особистісний по- тенціал народу максимально реалізується за умов ринкової економіки, розвитку потужного середнього класу і громадянського суспільства, яке породжує політикум і державний апарат та контролює їх. Вільний розвиток особистісного потенціалу окремої людини в умовах демократії може мати як конструктивне, так і деструктивне спрямуван- ня. Тому в демократичному суспільстві повинна бути розвиненою гуманітарна сфера, яка гумані- зує, олюднює розгортання особистісного потен- ціалу зусиллями гуманітарної інтелігенції — на- уковців, митців, письменників, філософів. Критично важливим є розвиток особистіс- ного потенціалу не лише в часи війни, а й у пе- ріод повоєнного відновлення країни. Саме це стає принциповим критерієм досягнення спра- ведливого миру після війни, яку розв’язав агре- сор, що надзвичайно актуально для України. Враховуючи, що поняття справедливого миру трактують по-різному, вважаємо за необхідне дати його визначення в контексті нашого кон- цептуального підходу. Справедливий мир — це мир, за якого збе- рігається територія і національне багатство 14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ нарощення економічної та військової жор- сткої сили, яка дозволяє вести війни в разі необхідності, або на актуалізацію м’якої сили [6] — сили дипломатії, наукових відкриттів і гуманістичних інновацій, яка дозволяє уника- ти воєн? Напевно, в умовах сьогоднішньої України така методологія має бути спрямованою і на перше, і на друге — на розвиток сильної і гу- маністичної суб’єктності нашої країни, яка зумовлюється особистісним потенціалом її народу. Вважаємо, що основою такої методології може бути метаантропологічний потенціалізм [1; 7], запропонований авторами цієї статті на базі таких методологічних стратегій, як потен- ціалізм [8] та метаантропологія [9; 10], які вже довели свою евристичну продуктивність у на- ціональних доповідях НАН України: «Цивілі- заційний вибір України: парадигма осмислен- ня й стратегія дії» (2016) [11], «Україна: шлях до консолідації суспільства» (2017) [12], «Укра- їнське суспільство: міграційний вимір» (2018) [13], «Євроатлантичний вектор України» (2019) [14], «Україна як цивілізаційний суб’єкт історії і сучасності» (2020) [2], «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та ви- передження гібридних загроз» (2022) [3], «Збе- реження і розвиток України в умовах війни та миру» (2024) [4]. Потенціалізм ми можемо визначити як під- хід сучасної теорії і практики, методологічну стратегію «осягнення людини, культури, сус- пільства, в якій розглядаються їх реальні пер- спективи на основі усвідомлення потенцій, а не просто наявного стану» [15, с. 281—284]. Головним принципом потенціалізму є «оцінка багатоманітних можливостей, які закладені в тій чи іншій системі і які при відповідних умо- вах можуть бути реалізовані» [8, с. 9]. Розви- ваючи позицію Віктора Франкла, представлену в роботі «Людина у пошуках сенсу» [16], мож- на стверджувати, що «потенціалізм на відміну від калейдоскопізму, який спирається на аналіз можливостей, що відбулися,… передбачає ви- вчення більш широкого діапазону передумов, що визначають розвиток конкретного процесу чи системи» [8, с. 9]. Потенціалізм означає не- обхідність аналізу того чи іншого особистісно- го чи соціального феномену «в категоріях мож- ливості та дійсності» [7, с. 46]. Звідси необхід- ність і продуктивність використання концепту «потенціал», який «відображує різні аспекти саморуху внутрішніх елементів конкретної системи від можливості до дійсності» [8, с. 9]. При цьому не можна не погодитися з Ві- ктором Франклом, що розвиток будь-яких по- тенцій особистості й суспільства може бути не лише неефективним, а й небезпечним [16]. Саме тому необхідно розвивати ті потенції, які піднімаються як над буденною інертністю, так і над деструктивністю в людському бутті, долають їх. Отже, потенціалізм повинен мати метаантропологічний характер. Нагадаємо, що метаантропологія — це напрям сучасної філо- софії, оснований на поділі буття людини на бу- денний, граничний та метаграничний виміри, які зумовлюють і зумовлюються буденним, осо- бистісним та філософським типами світогляду. Буденний вимір буття людини конституюється волею до самозбереження й продовження роду, граничний вимір — волею до влади, а також волею до пізнання і творчості, у метагранично- му вимірі розв’язується суперечність між ними завдяки волі до любові, свободи, толерантності й співтворчості [9; 10; 15, с. 216—222]. Враховуючи, що ми говоримо про особис- тісний потенціал не просто окремої людини, а й народу, доцільно використовувати передусім такий напрям метаантропології, як соціальна метаантропологія. В методологічних коорди- натах цього напряму тріадичну методологію метаантропології (буденне, граничне, метагра- ничне буття людини) застосовують не до люди- ни як неповторної екзистенції та особистості, а «до суспільства, а також до людини в контексті суспільства» [17, с. 81]. Поєднання потенціалізму і метаантропології як методологічних стратегій розвитку системи підсилює можливості кожної з них. Потенціа- лізм набуває гуманістичного наповнення, а ме- таантропологія долає відстороненість від ре- алій розвитку людини і суспільства [1, с. 179]. На цій основі метаантропологічний потен- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 15 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ціалізм виступає методологією розвитку жит- тєвого потенціалу людини, народу, людства в цілому від буденних до вищих, граничних та метаграничних, вимірів. Усвідомимо етапи реалізації цієї методоло- гії в осмисленні життєвого потенціалу народу. Таких етапів може бути три, вони корелюють з тріадою вимірів людського буття в метаантро- пології, але мають інший порядок. 1. Аналіз параметрів наявного стану особис- тісного потенціалу народу, а також осмислення меж актуалізації прихованих можливостей. 2. Створення проєкту метаграничного (по- замежного) буття особистісного потенціалу народу, який принципово виходить за межі на- явного, але відображає його потенції, розгор- таючи їх. 3. Формування і здійснення стратегії реалі- зації проєкту метаграничного (позамежного) буття особистісного потенціалу народу через втілення потенціального в актуальне (можли- вого в дійсне), що передбачає граничне буття цього народу. Перші два етапи є теоретичними, а третій — практичний. Для того щоб третій етап був про- дуктивним, важливою є чітка відповідь на пи- тання, які потенції особистісного потенціалу народу є реальними, а які — утопічними. І від- повісти на нього можна лише «завдяки ґрун- товному компаративному аналізу результатів першого й другого теоретичних етапів» [7, с. 47]. Цей компаративний аналіз має бути кон- цептуально спрямований категоріями «можли- вість — дійсність», «потенціальне — актуаль- не», «суще — належне», «наявне — метагра- ничне (позамежне)». При цьому саме пара «наявне — метагранич- не (позамежне)» дає можливість усвідомити людиноцентричну спрямованість трансфор- мації потенцій у реальність [7, с. 47], сформу- вавши такий проєкт особистісного потенціалу народу і таку стратегію його втілення, які до- зволять не лише правильно окреслити мету й засоби її досягнення, а й стійко витримувати граничні випробування на шляху реалізації мети, не втрачаючи демократичного спряму- вання суспільного життя. Розгортання особистісного потенціалу на- роду в смисловому полі методології метаан- тропологічного потенціалізму набуває як ре- алістичність, так і гуманістичний вектор роз- витку. Осмисливши це, спробуємо окреслити конкретні критерії і стратегії розвитку особис- тісного потенціалу народу. Критерії і стратегії розвитку особистісного потенціалу народу Які критерії розвитку особистісного потенці- алу народу можна було б окреслити, щоб до- статньою мірою забезпечити його стійкість і здатність перемагати в часи війни? На наш погляд, це: 1) перехід від егоцентризму до гуманізму й альтруїзму, що актуалізує патріотизм і реальну правосвідомість; 2) інноваційність; 3) нетерпимість до корупції; 4) відсутність комплексу меншовартості; 5) поєднання гідної самореалізації людини і спільної дії; 6) усвідомлення єдності цінностей сім’ї й сус- пільства. Ці критерії зумовлюють напрями розви- тку особистісного потенціалу народу, а також стратегії досягнення необхідної міри розвитку особистісного потенціалу в гуманітарній, еко- номічній та соціально-політичній сферах. Стратегії в гуманітарній сфері: 1) становлення цілісної гуманітарної сфери, орієнтованої на розвиток продуктивної осо- бистості; 2) формування системи освіти, що актуалі- зує критичне й креативне мислення; 3) розвиток науки, що відповідає на виклики інноваційними рішеннями; 4) становлення філософської культури, яка формує світоглядну суб’єктність. Стратегії в економічній і соціально-полі- тичній сферах: 1) наявність розвинених ринкової економіки та громадянського суспільства; 2) розвиток потужного «середнього класу» як запобіжника від авторитаризму; 16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 3) забезпечення верховенства закону у всіх сферах суспільного життя; 4) єдність громадянського суспільства і дер- жави; 5) вирішення проблем демографічної кризи і фахового державного управління. Сьогодні нам потрібні критерії і стратегії розвитку особистісного потенціалу наро- ду, які окреслюють можливість досягнення справедливого миру і подальшого процвітан- ня за умов демократії, яка є органічною для українців, враховуючи архетипові особли- вості їхньої культури й ментальності. До цих особливостей ми повернемося трохи пізніше, а зараз осмислимо, якою є специфіка особистіс- ного потенціалу народу в часі і просторі екзис- тенціальної війни та повоєнного відновлення. І для цього нам потрібно визначити якісні ха- рактеристики такого часу і простору. Особистісний потенціал українського народу в умовах екзистенціальної війни і повоєнного відновлення Зазначені критерії і стратегії є універсальни- ми — вони стосуються будь-якого народу. Особливо актуальними вони є для розвитку особистісного потенціалу українського народу, який є необхідним для перемоги в екзистенці- альній війні та продуктивного повоєнного від- новлення. Проте, що таке екзистенціальна війна, про яку сьогодні так багато говорять, по своїй суті? І що означає повоєнне відновлення? На почат- ку ми зазначили, що екзистенціальна війна — це війна не за ресурси, а за життя, свободу, ідентичність та національні цінності. Спро- буємо осмислити це глибше. Передусім дамо визначення ключового поняття «екзистенція», яке стало важливим у ХХ ст. саме в контексті Першої та Другої світових війн. Екзистенція (від лат. еxsіstentіa — існування) — це «буття людини, яка переживає свою унікальність, кін- цевість, самотність, а також можливість вихо- ду за межі кінцевості і самотності» [15, с. 133]. Поняття «екзистенція» як характеристику не- повторного і вільного існування людської осо- бистості вперше використав данський філософ Серен К’єркегор. Контекст, у якому більшість сучасних авторів вживають слово «екзистен- ція», дозволяє трактувати її насамперед «як сповнене трагізму буття людини на межі — граничне буття» [15, с. 133], яке при цьому є результатом власного вибору. Разом із тим, в екзистенції приховане передчуття буття за межами трагізму — передчуття причетності до трансценденції — буття, в якому долаються трагізми [15, с. 133]. У результаті така філософська течія, як ек- зистенціалізм, робить акцент не просто на тому, що будь-яке існування людини передує її сутності, а на тому, що саме існування на межі і поза межею зумовлює природу і сутність лю- дини, дає смисл буття і людині як особистос- ті, і народу як спільноті особистостей. Таке існування, наповнене глибокими і щирими переживаннями, критичним і креативним мисленням, трактується в екзистенціалізмі як справжнє. Це дозволяє нам усвідомити, що ек- зистенціальна війна розкриває приховані по- тенції в людині і народі, консолідує і спрямовує на осмислення свого призначення у світі. Для повного усвідомлення феномену «екзис- тенціальна війна» нам слід ще звернутися до поняття «екзистенціал». Під екзистенціалом можна розуміти ситуацію людського буття, що «переважно пов’язана з його граничними і трагічними проявами й породжує глибин- ну зміну стратегій і смислів існування» [15, с. 127]. Поняття «екзистенціал» у сучасному філософському дискурсі корелює з поняттям «екзистенціальна ситуація», при цьому його слід відокремити від поняття «гранична ситу- ація». Варто усвідомити, що «гранична ситуа- ція — це безпосереднє вторгнення трагічних подій і переживань у життя людини, тоді як екзистенціал може бути пов’язаний із трагіз- мами як безпосередньо, так і опосередковано; крім того, на відміну від граничних ситуацій, що породжуються зовнішніми обставинами, екзистенціали задані переважно зсередини» [15, с. 128]. Усвідомлюючи близькість понять «екзистенціал» і «екзистенціальна ситуація», доцільно зазначити, що іноді екзистенціальні ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 17 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ситуації включають у себе кілька взаємодіючих екзистенціалів. У координатах згаданої вище методології ме- таантропології екзистенціали поділяють на на- скрізні і локальні. Наскрізні пронизують різні виміри людського буття, це, наприклад, «само- тність», «дружба», «зустріч», «тривога», тоді як локальні присутні в одному з вимірів: напри- клад, «страх», «турбота», «нудьга» — екзистен- ціали буденного буття; «туга», «жах», «відчай», «гнів», «надія», «віра» — екзистенціали гранич- ного буття; «любов», «свобода» — це екзистен- ціали метаграничного буття [15, с. 128]. Екзистенцію можна розуміти як динамічну складну систему екзистенціалів, які є її вузло- вими «елементами» і дають можливість людині і спільноті вести осмислене, щире і вільне жит- тя. Саме через екзистенцію та її екзистенціали найбільш глибоко переживаються ідентич- ність і цінності представника того чи того на- роду, саме завдяки їм вони «вбудовані» в його буття, а тому роблять людину унікальною осо- бистістю в колі споріднених особистостей. З огляду на сказане вище можна зробити ви- сновок, що екзистенціальна війна не просто загрожує життю, ідентичності, інтересам і цінностям народу, вона загрожує осмисле- ному життю, глибині й свободі переживання ідентичності, інтересів і цінностей. Екзистен- ціальна війна не завжди націлена на геноцид народу, але вона завжди націлена на його роз- люднення, приниження його гідності, ідентич- ності й цінностей. Може бути збережено де- мографічний потенціал народу, його політич- ну ідентичність, але при цьому буде втрачено його дух — глибину і життєву силу прийняття інтересів та цінностей як екзистенціально зна- чущих, а відтак, сакральних. Слід зазначити, що подібна ситуація неодноразово траплялася в історії — в результаті екзистенціальних війн, які часто-густо мали релігійний характер, на- роди втрачали життєву силу, енергійність сво- го світогляду і швидко або повільно, покоління за поколінням, втрачали свої цінності. Отже, надзвичайно важливо усвідомити, що екзистенціальна війна — це не просто війна за життя, як її інколи подають, а за гідне життя, життя, в якому на глибинному рівні збереже- но цінності народу і його ідентичність. Проте гідне життя народу означає не просто збере- ження цінностей і ідентичності, нехай і на глибинному рівні, а й їх розвиток, передусім у творчості гуманітарної еліти, яка формує простір органічної для народу гуманітарної сфери. Саме творча динаміка інтересів, ціннос- тей і пов’язаної з ними ідентичності означає реальну, а не піррову перемогу в екзистенці- альній війні, можливість досягнення справед- ливого миру. Звернімося до питання про відновлення України після сучасної екзистенціальної війни. Це не лише повернення економіки, політичних інститутів у звичне довоєнне демократичне річище, це передусім подолання розлюднен- ня, граничної агресії й депресії, які охоплюють широкі верстви народу. Інакше кажучи, від- новлення після екзистенціальної війни означає передусім відновлення людяності й поваги до свободи Іншого, уваги, або хоча б толерант- ності, до його екзистенціальних переживань та світогляду. Це необхідна умова плідного від- новлення в демократичній соціальній системі. В авторитарних і тоталітарних системах екзис- тенціальна війна не завершується ніколи: якщо відбувається перемога над зовнішнім ворогом (чи поразка від нього), обов’язково знаходить- ся внутрішній ворог — ворог народу. У сучасному світі, в якому маємо віднов- лення тоталітаризму у формі неототалітариз- му — цифрового, мережевого тоталітаризму [5], «зависання» в екзистенціальній війні країн і навіть міжнародних спільнот — реальна не- безпека. Для українського народу надзвичайно акту- ально перейти в таке повоєнне відновлення, яке відбуватиметься в просторі справжньої де- мократії і гуманізму, які усвідомлюються, при- ймаються і переживаються з екзистенціальною щирістю, адже втрата цієї щирості може озна- чати не лише відновлення, а й посилення нео- феодальної олігархії з її системною корупцією, прикритою патріотичними гаслами. Це, у свою чергу, означатиме деформацію архетипових основ українського народу, точніше їх просвіт- 18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ лених глибин і відповідних проявів. Розгляне- мо це докладніше. Особистісний потенціал українського народу й архетипи його культури Навряд чи хтось в Україні чи у світі буде запе- речувати, що особистісний потенціал україн- ців є величезним. Водночас мало хто буде за- перечувати, що він є недостатньо розвиненим. Проте, що сприяє і що заважає вивільненню та зростанню особистісного потенціалу укра- їнського народу? Щоб відповісти на це питан- ня, слід пригадати, що ключовими архетипами (ментальними рисами) українців є світоглядна толерантність, глибинний оптимізм, персо- налізм і кордоцентризм — усе те, що робить їх духовними нащадками Київської Русі. Важливо усвідомити, що культурні архетипи українського народу, як і будь-якого іншого на- роду, можуть мати не лише конструктивні, а й деструктивні, спотворені прояви. Світоглядна толерантність дозволяє всту- пати у діалог із опонентом, знаходити консен- сус у дискусіях і конфліктах. Однак у спотво- реному вигляді вона може ставати бажанням приймати все що завгодно, пристосовуватися до будь-яких обставин. Світоглядна толерант- ність українця в умовах кризових станів сус- пільства може переходити, наприклад, у «то- лерантність» до корупції, що є особливо згуб- ним у часи війни й повоєнного відновлення. Глибинний оптимізм як спроможність укра- їнців сміятися над собою та іншими, над дру- зями і ворогами дозволяє переживати важкі і навіть трагічні часи. Цей оптимізм яскраво виражається у відомій картині «Запорожці пи- шуть листа турецькому султану». Проте такий оптимізм може переходити у здатність насмі- хатися, а не діяти, і зрештою парадоксально породжує глибокі депресивні й песимістичні стани. Персоналізм є здатністю об’єднуватися в спільноту, не втрачаючи особистісну своєрід- ність. Він зумовлює наявність свободи як ба- зової цінності патріотизму й відсутність «гену імперськості» в культурі й ментальності наро- ду України. Персоналізм визначає органічність розвитку «середнього класу» як основи демо- кратії. Але за певною межею, в умовах спотво- рення суспільного договору, деформацій віри у спільне благо, у єдність народу і керівництва, персоналізм може ставати непродуктивним ін- дивідуалізмом й анархізмом, а це руйнує патрі- отизм і в підсумку суб’єктність як народу, так і його держави. Кордоцентризм (від лат. cor — серце) є спро- можністю осягати себе, Іншого, світ не лише мисленням, а насамперед почуттями, екзистен- ціальними переживаннями, «душею» — Сер- цем. Цю особливість українців добре передано в творчості Григорія Сковороди, яку ми може- мо назвати «філософія Серця». Вона яскраво проявляється у його філософських діалогах. Філософія серця була концептуалізована по- слідовником Григорія Сковороди Памфілом Юркевичем і з життєвою глибиною розгорну- та у філософському мистецтві Миколи Гоголя й Тараса Шевченка. Кордоцентризм дозволяє особистості долати прагматичне й екзистен- ціально холодне ставлення до Іншого, про- являти душевність у взаємодії з ним, а також актуалізує в особистості інтуїтивне пізнання. Але якщо його носії відсторонюються від ра- ціональності і дієвості, вони стають занадто мрійливими і сентиментальними, виявляються вразливими до маніпуляцій і через це втрача- ють суб’єктність. Зазначені деформації архетипів культури України характерні і для народу, і для його еліти. Але у представників еліти, що перебу- вають під тиском владних спокус, ці деформа- ції в усі часи мали найбільш токсичні прояви, породжуючи своєрідний «комплекс підпанка», який підточує суверенність країни та її здат- ність протистояти загрозам і викликам. При цьому як у середовищі простого народу, так і в колах еліти України, на всіх історичних етапах знаходилися особистості, які протистояли де- формації ментальних рис. Інша річ, наскільки системним було це протистояння. Отже, сучасний розвиток особистісного потенціалу українського народу, його інте- лектуальної та політичної еліти в умовах ві- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 19 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ йни й повоєнного відновлення передусім означає актуалізацію всього конструктив- ного, що є в архетипах культури, ментальних рисах, і подолання їх деструктивної, тіньової сторони. Це найголовніше завдання гуманіта- ристики — і науки, і освіти, і мистецтва, і фі- лософії, і релігії. Інноваційний шлях України сьогодні означає поєднання новітніх розробок і технологій, зокрема штучного інтелекту, з ре- альним розвитком середнього класу, конструк- тивним, гуманістичним оновленням архетипів культури і ментальності. Світоглядні вектори розвитку особистісного потенціалу українського народу Важливим світоглядним орієнтиром на шляху розвитку особистісного потенціалу нашого на- роду є ідея засновника української класичної філософії Григорія Сковороди про гармонійну єдність Мікрокосму як особистості та Макро- косму як Всесвіту, ідея, що є засадничою для його філософського світогляду [18]. Цікаво, що «єдність людини і Всесвіту як Мікрокосму і Макрокосму можна трактувати і як єдність особистості і спільноти» [19]. Більше того, Макрокосм у цьому контексті ми можемо усві- домлювати і як народ — спільноту особистос- тей, яких споріднює культура. Такі сучасні вітчизняні підходи, як люди- ноцентризм [20], метаантропологія й метаан- тропологічний потенціалізм, що основані на гуманістичному і персоналістичному філософ- ському світогляді Григорія Сковороди, роблять розвиток людини умовою розвитку народу і навпаки. Людина як унікальна особистість може бути лише метою, а не засобом для на- дособистісних структур — у цьому специфіка органічного розвитку особистісного потенціа- лу українського народу і в часи війни, і в період повоєнного відновлення, специфіка, яка єднає Україну з європейською спільнотою. Але як впровадити в суспільну реальність ці світоглядні вектори? Для цього потрібна система якісної гуманітарної освіти, особливо філософської освіти, яка здатна бути каталіза- тором цивілізаційного проєкту України [21] і актуалізувати особистісний потенціал народу для його втілення. Така система освіти є одна- ково актуальною і в часи війни, і в період пово- єнного відновлення. Саме через органічну для України персоналістичну й людиноцентричну систему гуманітарної освіти можливе станов- лення державної ідеології, в якій альтруїзм і па- тріотизм не суперечать свободі і розвитку осо- бистості [22], що становить саму суть культури і ментальності українського народу. Вказані світоглядні вектори корелюють із за- пропонованим авторами цієї статті концептом «ноосферна цивілізація» [1; 23], який було роз- роблено на основі ідеї ноосфери Володимира Вернадського. Ноосферну цивілізацію можна визначити як цивілізацію гуманізму, гідності людини, консолідації та консенсусу, цивіліза- цію, в якій цінності свободи, любові, творчості й співтворчості є визначальними відносно цін- ностей безпеки та влади [1, с. 232]. Ноосферна цивілізація «постає альтернативою або, точ- ніше, способом трансформації того феномену, який визначається поняттям «глобальна циві- лізація», що невипадково вживається поруч із поняттями «глобальні проблеми людства» та «глобальні кризи» [1, с. 236]. На наше переко- нання, гуманістичні цінності ноосферної циві- лізації є глибоко органічними для української культури, а «ініціюючи ноосферну цивілізацію, Україна здатна набути справжню цивілізаційну суб’єктність у світі» [1, с. 232]. Маємо виражену необхідність розвитку но- вого філософського світогляду ноосферної ци- вілізації, в якому відбувається метаморфоза цінностей. Безпека та влада, на яких будується сучасна глобальна цивілізація в тих її гібрид- них проявах, які породжують повномасштабні війни, в цьому світогляді перестають визнача- ти сенс людського буття. Натомість цей сенс визначають цінності свободи й високої поряд- ності та відповідальності, що «актуалізують в особистості ноосферної цивілізації процеси гуманістичної творчості та співтворчості, які на геополітичному рівні породжують відно- сини консенсусу та справжньої консолідації» [1, с. 243]. 20 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ У контексті розвитку особистісного потен- ціалу українського народу концепт «ноосфер- на цивілізація» окреслює суспільну мету цьо- го розвитку на шляху до справедливого миру й повоєнного відновлення, при цьому маємо акцент на інноваційності і гуманістичності нашого народу, що дозволяє розраховувати на партнерську взаємодію з демократичним світом. Можливості освіти і науки щодо розвитку і втілення особистісного потенціалу українського народу Очевидно, що саме освіта і наука певної країни здатні актуалізувати особистісний потенціал її народу. І вони повинні це робити, особливо в умовах екзистенціальної війни і відновлення після неї. У цьому контексті можна без пере- більшення сказати, що головним завданням університетів є формування особистостей ав- торів — справжніх інтелектуалів, інноваторів та органічних, а не удаваних патріотів. Якщо ж освіта, передусім університетська, продукує тих, хто імітує інтелектуальність і патріотизм, вона працює проти своєї країни, руйнуючи її стійкість та суб’єктність. При цьо- му слід розуміти, що авторство як здатність до інноваційності автоматично не гарантує гуманістичну і патріотичну позицію. Тому за- вданням університетів сьогодні є утвердження практик академічної доброчесності, які актуа- лізують доброчесність у більш широкому сенсі і спрямовану в майбутнє — моральну відпові- дальність авторів як учених, митців, політиків, громадських діячів, загалом усіх активних гро- мадян перед суспільством за результати своїх інновацій. Отже, завданням освіти сьогодні є не про- сто передання інформації, контроль її засво- єння і здатності взаємодіяти з нею і навіть не просто формування здатності до інноваційної діяльності, а розвиток відповідальної осо- бистості. Однак для того, щоб приймати відповідаль- ність за результати інноваційності, ця іннова- ційність повинна принаймні бути. Слід долати формальне ставлення до написання академіч- них текстів — від курсових, бакалаврських і магістерських робіт до дисертацій. Проблема гранично загострилася з появою Інтернету та інформаційних технологій. Маємо феномен, який можна назвати «гугл-мислення» — ви- користання пошуку в Інтернеті для вирішення проблемних питань через споживання готових інформаційних блоків, без творчого пошуку. Результатом стає «скачування» з «інформацій- ної безодні» спочатку готових рефератів, по- тім майже готових курсових, а далі — блоків інформації, з яких можна сфабрикувати бака- лаврську або магістерську роботу. Наступним сумним кроком на цьому шляху може стати фабрикація дисертацій, коли зі сфери освіти ми переходимо вже у сферу науки. І використання антиплагіатних програм, які констатують наявність текстових запозичень з Інтернету, що зупиняє «гугл-мислячих» сту- дентів і аспірантів, викликаючи страх покаран- ня за плагіат, уже недостатньо. Останнім часом студенти й аспіранти активно використовують чат-боти зі штучним інтелектом. Сьогодні ма- ємо новий виклик — уже не «гугл-мислення», а «чат-бот-мислення», коли штучний інтелект у відповідь на запит фабрикує «академічні» тексти без текстових запозичень, з належним чином оформленими цитатами й посилан- нями, але без новизни. Ці тексти є суцільною компіляцією, у якій в принципі не може бути новизни. Це означає, що ми повинні більш глибоко осмислити проблему академічної доброчес- ності. Якщо метою освітньої університетської діяльності є перехід від пізнання вже пізнаного до пізнання ще непізнаного, а науки — генеру- вання інноваційних рішень, які розв’язують ак- туальні завдання і відповідають на виклики, то відсутність плагіату — необхідна, але недостат- ня умова справжньої академічної доброчеснос- ті. Для її реалізації потрібна наукова новизна і воля до неї, а вона у свою чергу потребує май- стерності академічного письма [15, с. 27—28] й академічного діалогу [15, с. 28—32], які є важ- ливими складовими справжньої академічної доброчесності [15, с. 13—16]. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 21 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ При цьому наявність наукової новизни по- винна доповнюватися осмисленням реаль- них можливостей практичного застосування результатів. І все це слід змістовно і глибо- ко обговорювати з колегами. Саме дискусії щодо реальної інноваційності, використання її досягнень і моральних проблем цього ви- користання, в яких їхні учасники піднімають очі від паперів і екранів, роблять академічну доброчесність справжньою. Лише живе зміс- товне спілкування здатне зупинити розви- ток «гугл-мислення» і «чат-бот-мислення», які загрожують самій природі виду Homo sapiens. Результатом буде актуалізація інтелекту- альних і моральних особистостей та спіль- нот, які роблять свою країну по-справжньому суб’єктною в економічному, політичному й ду- ховно-культурному вимірах, успішно долаючи синдром постколоніалізму [24] як в умовах ві- йни, так і в період повоєнного відновлення. Хамітов Н.В. Академічна доброчесність: шлях до справжньої інтелектуальної еліти. Дзеркало тижня. 22.12.2024. https://surl.lu/zgeybe REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Ukraine as a Civilizational Subject: From Potencies to a New Worldview and Human Existence. Kyiv: Naukova Dumka, 2020 [in Ukrainian]. [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Цивілізаційна суб’єктність України: від потенцій до нового світогляду і буття людини. Київ: Наукова думка, 2020.] 2. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) Ukraine as a civilizational subject of history and modernity: national report. Kyiv: Nika- Center, 2020 [in Ukrainian]. [Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності: національна доповідь. Ред. кол.: Пирожков С.І., Смолій В.А., Боряк Г.В., Верменич Я.В., Дембіцький С.С., Май борода О.М., Стоєцький С.В., Хамітов Н.В., Якубова Л.Д., Ясь О.В. Інститут історії України НАН України. Київ: Ніка-Центр, 2020.] 3. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) National resilience of Ukraine: hybrid threats challenge response and prevention strategy: na- tional report. Kyiv, 2022 [in Ukrainian]. [Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз: національна доповідь. Pед. кол.: Пирожков С.І., Майборода О.М., Хамітов Н.В., Головаха Є.І., Дембіцький С.С., Смолій В.А., Скрипнюк О.В., Стоєцький С.В. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, 2022.] 4. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) Sustainment and development of Ukrainian statehood in conditions of war and peace: national report. Kyiv, 2024 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.15407/978-966-00-1926-3 [Збереження і розвиток України в умовах війни та миру: національна доповідь. Ред. кол.: Пирожков С.І., Хамітов Н.В., Головаха Є.І., Дембіцький С.С., Лібанова Е.М., Скрипнюк О.В., Стоєцький С.В.; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2024.] 5. Khamitov N. Th e War in Ukraine and the New Humanism: David versus Goliath. Meta-anthropology of history of 21st century. Sofi a: Kibea, 2023. 6. Nye J.S. Soft Power: Th e Means to Success in World Politics. New York: Public Aff airs Group, 2004. https://doi.org/10.2307/1148580 7. Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Civilization project of Ukraine: from ambitions to real opportunities. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2016. (6): 45—52. https://doi.org/10.15407/visn2016.06.045 [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Цивілізаційний проект України: від амбіцій до реальних можливостей. Вісник НАН України. 2016. № 6. C. 45—52.] 8. Pyrozhkov S.I. Trudovoy potentsial v demografi cheskom izmerenii [Labor potential in demographic dimension]. Kyiv: Naukova Dumka, 1992 [in Russian]. [Пирожков С.И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. Киев: Наукова думка, 1992.] 9. Khamitov N.V. Philosophical anthropology as metaanthropology: metatheory of the humanities and philosophy of an- thropotranscendence. In: Filosofi ia liudyny yak shliakh humanizmu ta hidnosti u hranychnomu butti suspilstva: pidkhid fi losofskoi antropolohii yak metaantropolohii [Philosophy of man as a way of humanity and dignity in liminal being of society: philosophical anthropology approach as meta-anthropology]. Kyiv, 2016. P. 6—30 [in Ukrainian]. 22 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (5) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ [Хамітов Н. Філософська антропологія як метаантропологія: метатеорія гуманітарних наук і філософія антро- потрансценденції. В кн.: Філософія людини як шлях гуманізму та гідності у граничному бутті суспільства: підхід філософської антропології як метаантропології. Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2016. С. 6—30.] 10. Khamitov N.V. Filosofska antropolohiia: aktualni problemy. Vid teoretychnoho do praktychnoho povorotu [Philosophical anthropology: current problems. From the theoretical to the practical turn]. Kyiv, 2023 [in Ukrainian]. [Хамітов Н.В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. 5-те видання. Київ: КНТ, 2023.] 11. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) Th e civilizational choice of Ukraine: the paradigm of comprehension and the strategy of action: national report. Kyiv, 2016 [in Ukrainian]. [Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь. Ред. кол.: С.І. Пи- рожков, О.М. Майборода, Ю.Ж. Шайгородський та ін.; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, 2016.] 12. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) Ukraine: the way to consolidate the society: national report. Kyiv, 2017 [in Ukrainian]. [Україна: шлях до консолідації суспільства: національна доповідь. Pед. кол.: С.І. Пирожков, Е.М. Лібанова, О.М. Майборода та ін.; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, 2017.] 13. Ukrainian society: migration dimension: national report. Kyiv, 2018 [in Ukrainian]. [Українське суспільство: міграційний вимір: національна доповідь. Інститут демографії та соціальних дослі- джень ім. М.В. Птухи НАН України. Київ, 2018.] 14. Pyrozhkov S.I. et al. (eds) Euro-Atlantic Vector of Ukraine: national report. Kyiv, 2019 [in Ukrainian]. [Євроатлантичний вектор України: національна доповідь. Ред. кол.: С.І. Пирожков, І.О. Кресіна, А.І. Кудря- ченко, Ю.С. Шемшученко та ін. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ, 2019.] 15. Khamitov N. (ed.) Filosofi ia nauky i kultury: slovnyk [Philosophy of Science and Culture: Dictionary]. Kyiv, 2024 [in Ukrainian]. [Філософія науки і культури: словник. За ред. Н. Хамітова. Київ: КНТ, 2024.] 16. Frankl V. Man’s Search for Meaning: Th e classic tribute to hope from the Holocaust. London, Sydney, Auckland, Johan- nesburg: Rider, 2004. 17. Krylova S. Krasa liudyny: osobystist, simia, suspilstvo (sotsialno-fi losofskyi analiz) [Th e beauty of human being: personal- ity, family, society (socio-philosophical analysis)]. Nizhyn, 2011 [in Ukrainian]. [Крилова С. Краса людини: особистість, сім’я, суспільство (соціально-філософський аналіз). Ніжин: Аспект- Поліграф, 2011.] 18. Skovoroda H. Virshi. Pisni. Baiky. Dialohy. Traktaty. Prytchi. Prozovi pereklady. Lysty [Poems. Songs. Fables. Dialogues. Treatises. Parables. Prose translations. Letters]. Kyiv: Naukova Dumka, 1983 [in Ukrainian]. [Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. Київ: Наукова думка. 1983.] 19. Khamitov N.V. Philosophical art of Hryhoriy Skovoroda and discussions on the development of the humanities sphere of Ukraine. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (6): 84—99. https://doi.org/10.15407/visn2023.06.084 [Хамітов Н.В. Філософське мистецтво Григорія Сковороди і дискусії щодо розвитку гуманітарної сфери України. Вісник НАН України. 2023. № 6. C. 84—99.] 20. Kremen V.H. Filosofi ya liudynotsentryzmu v stratehiiakh osvitnyoho prostoru [Philosophy of anthropocentrism in the strategies of educational space]. Kyiv, 2009 [in Ukrainian]. [Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Київ: Педагогічна думка, 2009.] 21. Andrushchenko V., Khamitov N. Philosophical education and science as a catalyst for Ukraine’s civilizational project. Higher Education of Ukraine. 2017. (2): 5—17. [Андрущенко В., Хамітов Н. Філософська освіта і наука як каталізатор цивілізаційного проекту України. Вища освіта України. 2017. № 2. С. 5—17.] 22. Huberskyi L., Andrushchenko V., Mykhalchenko M. Kultura. Ideolohiia. Osobystist [Culture. Ideology. Personality]. Kyiv, 2002 [in Ukrainian]. [Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. Київ: Знання України, 2002.] 23. Pyrozhkov S.І., Khamitov N.V. Noospheric civilization: from prospects to a new reality. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2018. (2): 71—82. https://doi.org/10.15407/visn2018.02.071 [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Ноосферна цивілізація: від потенцій до нової реальності. Вісник НАН України. 2018. № 2. C. 71—82.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 5 23 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 24. Smolii V.A., Yas О.V. Th e contemporary Russian-Ukrainian war in the light of postcolonialism. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2022. (6): 3—15. https://doi.org/10.15407/visn2022.06.003 [Смолій В.А., Ясь О.В. Сучасна російсько-українська війна у світлі постколоніалізму. Вісник НАН України. 2022. № 6. С. 3—15.] Serhii I. Pyrozhkov Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7539-0248 Nazip V. Khamitov H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8193-9383 THE DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN PEOPLE IN TIMES OF EXISTENTIAL WAR AND POSTWAR RECONSTRUCTION Th e article examines the specifi cs of the development of the Ukrainian people during the existential war, as well as post-war recovery. Th e existential war is interpreted as a war not for resources, but for life, freedom, identity and values. Th e concept of “personal potential of the people” is introduced — a quantitative and qualitative characteristic of a person and a com- munity, which outlines critical thinking, innovation, initiative, morality and the ability for constructive co-creative interac- tion. Methodological strategies for the eff ective development of the personal potential of the people are developed. Th e archetypes of the culture of the Ukrainian people are studied in the dynamics of their social manifestation. Th e possibilities of education and science for the development and realization of the personal potential of the Ukrainian people are dis- cussed. Keywords: Ukrainian people, existential war, cultural archetypes, human capital, personal potential of the people, identity, metaanthropology, metaanthropological potentialism, worldview, civilizational subjectness. Cite this article: Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Th e development of the Ukrainian people in times of existential war and postwar reconstruction. Vis n. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2025. (5): 11—23. https://doi.org/10.15407/visn2025.05.011
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206201
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1027-3239
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:14:41Z
publishDate	2025
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. 2025-09-01T15:16:43Z 2025 Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення / С.І. Пирожков, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 5. — С. 11-23. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206201 https://doi.org/10.15407/visn2025.05.011 У статті розглянуто специфіку розвитку українського народу в часи екзистенціальної війни, а також повоєнного відновлення. Екзистенціальна війна трактується як війна не за ресурси, а за життя, свободу, ідентичність і цінності. Введено поняття «особистісний потенціал народу» — кількісну і якісну характеристику людини та спільноти, яка окреслює критичність, інноваційність, ініціативність, моральність і здатність до конструктивної співтворчої взаємодії. Запропоновано методологічні стратегії ефективного розвитку особистісного потенціалу народу. Досліджено архетипи культури українського народу в динаміці їх соціального виявлення. Проаналізовано можливості освіти і науки щодо розвитку і втілення особистісного потенціалу українського народу. The article examines the specifics of the development of the Ukrainian people during the existential war, as well as post-war recovery. The existential war is interpreted as a war not for resources, but for life, freedom, identity and values. The concept of “personal potential of the people” is introduced — a quantitative and qualitative characteristic of a person and a community, which outlines critical thinking, innovation, initiative, morality and the ability for constructive co-creative interaction. Methodological strategies for the effective development of the personal potential of the people are developed. The archetypes of the culture of the Ukrainian people are studied in the dynamics of their social manifestation. The possibilities of education and science for the development and realization of the personal potential of the Ukrainian people are discussed. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення The development of the Ukrainian people in times of existential war and postwar reconstruction Article published earlier
spellingShingle	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення Пирожков, С.І. Хамітов, Н.В. Статті та огляди
title	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
title_alt	The development of the Ukrainian people in times of existential war and postwar reconstruction
title_full	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
title_fullStr	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
title_full_unstemmed	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
title_short	Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
title_sort	розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206201
work_keys_str_mv	AT pirožkovsí rozvitokukraínsʹkogonaroduvčasiekzistencíalʹnoívíiniípovoênnogovídnovlennâ AT hamítovnv rozvitokukraínsʹkogonaroduvčasiekzistencíalʹnoívíiniípovoênnogovídnovlennâ AT pirožkovsí thedevelopmentoftheukrainianpeopleintimesofexistentialwarandpostwarreconstruction AT hamítovnv thedevelopmentoftheukrainianpeopleintimesofexistentialwarandpostwarreconstruction

Розвиток українського народу в часи екзистенціальної війни і повоєнного відновлення

Institution

Similar Items