Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)

Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)

У доповіді окреслено поле для діяльності українських мовознавців з метою всебічного і комплексного аналізу загального стану й тенд енцій розвитку української літературної мови в нових умовах її функціонування як державної мови України та наукового супроводу виконання положень відповідних законів Укр...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2025
Main Author: Тараненко, О.О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2025
Series:Вісник НАН України
Subjects:
З кафедри Президії НАН України
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206362
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.) / О.О. Тараненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 7. — С. 55-61. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206362
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2063622025-09-10T00:01:06Z Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.) Ukrainian literary language of the late 20th — first quarter of the 21st century: state and development trends (according to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, April 2, 2025) Тараненко, О.О. З кафедри Президії НАН України У доповіді окреслено поле для діяльності українських мовознавців з метою всебічного і комплексного аналізу загального стану й тенд енцій розвитку української літературної мови в нових умовах її функціонування як державної мови України та наукового супроводу виконання положень відповідних законів України. The report outlines the field for the activities of Ukrainian linguists with the aim of a comprehensive and holistic analysis of the general state and trends in the development of the Ukrainian literary language in the new conditions of its functioning as the state language of Ukraine and scientific support for the implementation of the provisions of the relevant laws of Ukraine. 2025 Article Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.) / О.О. Тараненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 7. — С. 55-61. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206362 https://doi.org/10.15407/visn2025.07.055 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
spellingShingle З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
Тараненко, О.О.
Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
Вісник НАН України
description У доповіді окреслено поле для діяльності українських мовознавців з метою всебічного і комплексного аналізу загального стану й тенд енцій розвитку української літературної мови в нових умовах її функціонування як державної мови України та наукового супроводу виконання положень відповідних законів України.
format Article
author Тараненко, О.О.
author_facet Тараненко, О.О.
author_sort Тараненко, О.О.
title Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
title_short Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
title_full Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
title_fullStr Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
title_full_unstemmed Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.)
title_sort українська літературна мова кінця хх — першої чверті ххі ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 2 квітня 2025 р.)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2025
topic_facet З кафедри Президії НАН України
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206362
citation_txt Українська літературна мова кінця ХХ — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 2 квітня 2025 р.) / О.О. Тараненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 7. — С. 55-61. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT taranenkooo ukraínsʹkalíteraturnamovakíncâhhperšoíčvertíhhíststanítendencíírozvitkuzamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni2kvítnâ2025r
AT taranenkooo ukrainianliterarylanguageofthelate20thfirstquarterofthe21stcenturystateanddevelopmenttrendsaccordingtothematerialsofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukraineapril22025
first_indexed 2025-11-24T10:03:45Z
last_indexed 2025-11-24T10:03:45Z
_version_ 1849665651601309696
fulltext ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 7 55 doi: https://doi.org/10.15407/visn2025.07.055 УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА КІНЦЯ ХХ — ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТ.: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ За матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 2 кві тня 2025 року У доповіді окреслено поле для діяльності українських мовознавців з метою всебічного і комплексного аналізу загального стану й тенд енцій розвитку української літературної мови в нових умовах її функціонування як дер- жавної мови України та наукового супроводу виконання положень відпо- відних законів України. Відбиття в українській мові нової системи соціальних пріо- ритетів і цінностей/антицінностей. Нові тенденції, що почали виявлятися в українській мові наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, актуалізувалися внаслідок переходу країни до но- вого типу соціально-політичних та економічних відносин, від- новлення державної незалежності, проголошення української мови державною мовою країни і, відповідно, посилення уваги суспільства до своєї мови. В основі активної розбудови складу української мови в цей період лежать насамперед чотири фак- тори: 1) докорінні зміни в соціальній дійсності країни та зміни в соціальних пріоритетах сучасного українського суспільства; 2) демократизація мовної практики суспільства; 3) соціальна, економічна та культурно-мовна глобалізація в житті українського суспільства; 4) значне посилення тенденцій щодо коригування норматив- них засад літературної мови як у напрямі поглиблення її націо- нальних основ, так і в площині подальшого розвитку та шліфу- вання вже в нових умовах функціонування як державної мови країни. Якщо проводити аналогії з попередніми етапами в історії роз- витку української літературної мови, то певні паралелі можна вбачати передусім у 1920-х — 1930-х роках, тобто в періоді так званої українізації. Сучасні тенденції української літературної мови демонструють на загальному фоні розвитку слов’янських ТАРАНЕНКО Олександр Онисимович — член-кореспонде нт НАН України, завідувач відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН У країни 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ мов новітнього періоду як певні подібності, так і деякі відмін ності. Характеризуючи найзагальніші тенденції в розвитку української літературної мови, мож- на виділити такі ряди опозицій: 1)  з погляду переважання в спрямованості цих тенденцій курсу на розширення питомої ваги своїх «власних»/«не власних» мовних еле- ментів і явищ — націоналізація, або подаль- ша «українізація» (для інших слов’янських мов — це відповідно «білорусизація», «хорва- тизація» та ін.)/інтернаціоналізація, або гло- балізація (це переважно «вестернізація»; для східнослов’янських мов — це також «європеї- зація»); 2) з погляду співвідношення в спрямованос- ті цих тенденцій курсу в бік посилення більш «загальнонародних»/більш інтелектуальних мовних елементів і явищ (або в бік усно-роз- мовних/писемно-книжних різновидів мови) — демократизація/інтелектуалізація мови (із включенням до останньої також термінологі- зації) та її «елітаризація». У контексті мовного відбиття нової карти- ни пріоритетів і цінностей суспільства осно- вну увагу спостерігачів привертає, звичайно, стрімка активізація вживання і творення лек- сики зі сфер приватного підприємництва, шоу- бізнесу, інформатизації та деяких інших нових або актуалізованих сфер суспільного життя, зокрема актуалізація лексики військової тема- тики після початку російсько-української ві- йни. Однак не можна не відзначити й активіза- цію лексики зі сфер кримінальної злочинності, наркоманії, проституції. З окремих вужчих, але не менш визначаль- них мовних явищ цього періоду можна відзна- чити, зокрема, такі. У період російсько-української війни як один із наслідків внутрішньої мобілізації сус- пільства перед лицем навислої загрози можна констатувати перехід у прагматиці дискурсів на теми історичної долі України — від образу українського народу як об’єкта постійної на- ціональної дискримінації з боку сусідніх наро- дів і як суб’єкта — носія національної кривди, тобто нібито як народу-мученика і навіть на- роду-жертви, до культивування його героїзму. В публічному мовному полі тепер уже стало значно менш помітним функціонування в на- ціонально-патріотичному дискурсі членів де- яких словотвірних гнізд, які сприймалися від початку 1990-х років як ключові для тематич- ної сфери України, українців, українства: мен- шовартість, упосліджений, винародовлення, багатостраждальний (про Україну, україн- ський народ), гірке Шевченкове «на нашій — не своїй землі». У переліку топонімів — символів відповідних подій в українській історії досить звичайними були передусім Берестечко, Ба- турин, Крути, що свідчило про домінування в українській національній пам’яті переважно трагічних знакових подій. Досить помітними були мотиви туги, особливо на початку часів незалежності, жанрова стилістика «молитов за Україну» — з їхньою сентиментально-туж- ливою тональністю. Тому дослідники стали го- ворити про концепцію «страдницької» історії України, настрої національного катастрофіз- му в певному сегменті українських патріотич- них кіл, «плачі» і (велике національне) плакаль- ництво. Тоді як після відновлення незалежнос- ті в роздумах на теми державної долі України мав би, очевидно, увиразнюватися перехід уже до мотивів мужньої стриманості. Як реакція на зазначені тужливі мотиви дедалі частіше стало висловлюватися критичне ставлен- ня до поширювання подібних поглядів як таких, що ставлять проблему національно-державного розвитку України фактично у безвихідь. Лунають заклики переходити від «дискурсу віктимності» до філософії соціальної й національної актив- ності та відповідальності самої нації за її власну долю, а також заяви про те, що вже нарешті слід позбуватися комплексу «національного (малоро- сійського) мазохізму». Щодо культивування сим- волічних топонімів в українській історії, то тут також поступово почалася переорієнтація від місць — символів військових поразок, хоч і геро- їчних, до місць — символів перемог українського війська: це насамперед Конотоп (ще в період пре- зидентства В. Ющенка). Однак найбільш переконливо злам у лініях прагматичної побудови наративних схем на ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 7 57 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ теми України та її історичної долі заявив про себе лише після 2014 р. Зокрема, дедалі актив- нішим ставало вживання членів словотвірного гнізда герой — у застосуванні не лише до ві- тчизняної історії, а й до сучасності. Як офіцій- не привітання у ЗСУ було запроваджено фор- мулу «Слава Україні! — Героям слава!». У цей період стали проводити зустрічі з учасниками збройного протистояння російській агресії та сепаратизму під назвою «Українці — нація ге- роїв». Серед найменувань об’єктів міської топоні- мії з’явилося багато назв вулиць, площ зі слово- формою Героїв…, особливо в межах двох хвиль перейменувань — у 2015—2016  рр. у рамках «закону про декомунізацію» і з 2022  р. після початку повномасштабної фази російсько- української війни: Героїв України, Героїв Маріу- поля та ін. Частотними в публічній сфері стали вислови на зразок «героїчне протистояння (ге- роїчний опір) українського народу російській збройній агресії». У заявах політиків, діячів культури, в назвах книжкових виставок, різних конкурсів, у темах шкільних творів і т. ін. зви- чайними стали звороти на зразок «Ми  — на- род-переможець», «Українці — сильна нація». У топонімії ореолом такої конотації стали опови- ті насамперед назви міст Маріуполь і Бахмут. Інше явище, що почало привертати до себе увагу ще з 1990-х років, — це мовне вираження орієнтації на успіх як одну з пріоритетних ці- лей у діяльності активних верств суспільства (у цей час з’явився навіть іменник успіхологія — англ. successology). Прикметник успішний під впливом англ. successful набув другого значен- ня — «який має успіх, досяг успіху в чомусь (про кого- або що-небудь)»: успішний політик, успішний бізнес. Сучасний дискурс, розрахо- ваний на молодь, на людей, які прагнуть «іти в ногу» з життям, став рясніти висловами, що подають образ успішної і впевненої в собі лю- дини: «Успішна людина — сильна Україна». Їх вживають у назвах різноманітних конкурсів, друкованих видань тощо: «Журі Успішних Лю- дей»; досить часто — щодо жінок (як наслідок активізації діяльності в Україні різноманіт- них жіночих рухів, громадських організацій): «Успішна жінка: хто вона?», «Успішна жінка України», «Успішна пані Чернівців» (міський конкурс 2010 р.) та ін. Серед ознак «успішної» людини увиразнилися ті, що передаються в мовному плані за допомогою маркерів само-, себе — одиниці на зразок самореалізувати- ся, реалізувати себе, самодостатній (особис- тість, політик), а також перейнятих у про- цесі культурно-мовної глобалізації гнізд еліта (елітний), амбітний (амбіційний): амбітний політик, амбітний план; креативний, кар’єра (уже в «позитивному» розумінні цього слова), зворотів на зразок бути в тренді. Демократизація мовної діяльності суспіль- ства. Прямим наслідком загальнодемократич- них перетворень у житті суспільства стали явища дальшої демократизації літературної мови, при цьому з’явилися ознаки лібераліза- ції у ставленні мовного соціуму до користуван- ня нею. Як позитивний аспект цих тенденцій можна констатувати цілком очевидне розши- рення можливостей для мовного самовира- ження суспільства, ослаблення впливів держа- ви на мовну практику, оновлення стилістичних засобів української літературної мови в умовах відсутності цензури та ослаблення самоцензу- ри мовців. З іншого боку, помітними явищами стали, зокрема, надмірна експлуатація укра- їнсько-російського суржику як засобу гумору, вульгаризація публічного мовлення, жаргоні- зація масового слововжитку — це передусім активізація використання поза його власними межами елементів кримінального жаргону як відбиття криміналізації суспільної атмосфери в країні (можна почути вже навіть у мовленні цілком інтелігентних людей вислови на зразок «на нас наїхали», «нас елементарно розвели», «нас кинули», тобто несподівано обдурили). Нові тенденції в поширенні впливів ро- сійської мови. Щодо впливів з боку російської мови на українську, то, з одного боку, вони стали зазнавати істотних обмежень (насампе- ред у тих сферах мовної комунікації, що під- даються свідомому регулюванню, особливо в жанрах офіційно-ділового, наукового стилів, помітно — в конфесійному стилі, у війську та інших силових структурах, в ономастиці — у 58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ назвах населених пунктів та їхніх частин, на- звах організацій, товарів тощо). Але, з іншого боку, в інших сферах комунікації, насамперед у публічному функціонуванні розмовної мови, вони стали навіть помітнішими — як наслідок лібералізації мовної практики з поширенням елементів суржику, кримінального жаргону, молодіжного сленгу. Так, зі старих кліше російського походження все ще продовжують користуватися зворотом Іванов, Петров, Сидоров на позначення «серед- нього» українця, однак дедалі частіше замість нього застосовують уже власне українські оно- мастичні відповідники — як за російським зразком: Іваненко, Петренко, Сидоренко, так і без такої видимої орієнтації: насамперед пріз- вище Петренко. Варто звернути увагу на ще одне явище в українсько-російських мовних контактах: певне зростання вже не прямих, а прихова- них впливів з боку російської мови у вигляді хибного (наївного) гіперпуризму, коли мов- ці уникають у вжитку тих чи інших одиниць української мови, подібних до російських, від- даючи перевагу вживанню одиниць, відсутніх у російській мові або значно рідше вживаних у ній. Наприклад, випадки на зразок діжка за- мість бочка (діжка пива, діжка солярки, сидіти на пороховій діжці). Подібне відштовхування від російської мови призводить навіть до таких курйозних витворів у дусі «народної етимоло- гії», як форма тілець, що досить помітно по- ширилася в 1990-х роках у ЗМІ в астрологічних прогнозах замість телець. Отже, в намаганнях «утекти» від російської мови мовцям так і не вдається остаточно позбутися її впливів. Мовна глобалізація. Експансія англійської мови. Якщо протидія основному досі джерелу іншомовної експансії в українській мові — ро- сійській мові — істотно посилилася, то масова- ний і безпрецедентний досі наплив англізмів, особливо з мовної практики США, зростає дедалі більше. Така експансія відбувається на різних рівнях мовної структури — насамперед, звичайно, у лексико-фразеологічному скла- ді (як прямі запозичення, так і кальки), через поширення певних словотвірних моделей ан- глійської мови (зокрема, посилення елементів аналітизму в структурі української мови — на- приклад, у побудові складних слів: Довженко- Центр, а не Центр імені О.  Довженка, ГМО- продукт), більшою чи меншою мірою на інших рівнях, а також через поширення латинської графіки. Фактори, що сприяли активізації цієї мовної хвилі, можна поділити на два основні комплекси. 1. Власне номінативний фактор: • як мовне реагування на зміни в житті українського суспільства — поява нових, запо- зичених назв, понять, реалій, а також як мовне реагування на зміни в самій суспільній свідо- мості під впливом відповідних сучасних віянь, що походять із західних культур, особливостей ментальності інших народів, наприклад як по- силення уваги до структурування суспільства за статевими, віковими та іншими параметра- ми з метою забезпечення рівних суспільних прав для різних верств населення: гендер, сек- сизм, ейджизм, інклюзія; • як потреба в семантичній і/або галузевій спеціалізації назви (порівняно з назвою, вже наявною в українській мові, здавалося б, з тим самим змістом), пор.: торговець/трейдер, інже- нерія/інжиніринг, франшиза/франчайзинг. 2. Стилістико-прагматичні і комунікатив- но-функціональні мотиви: • як один з виявів елітаризації мовлення — вибір саме нових запозичень як «сучасніших», «престижніших» назв для тих чи інших по- нять, незважаючи на можливе існування вже наявних в українській мові відповідних на- йменувань: дедлайн замість крайній термін; найтклуб замість нічний клуб; кава-брейк або кава-пауза замість перерва на каву; мілкшейк замість молочний коктейль, а також наймену- вання не лише «сучаснішого», а й узагалі ніби «кращого», вищого «класом» різновиду відпо- відної реалії, явища: замість програвач — плеєр; замість форма одягу — дрескод; • мотиви політкоректності у слововжитку, евфемізація найменувань: критичні дні (каль- кований вислів з реклами засобів жіночої ін- тимної гігієни); бойфренд і герлфренд замість коханець і коханка; кілер замість убивця; ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 7 59 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ • зручність використання у практичному вжитку однослівних назв замість описових, ко- ротших слів замість довших: принтер (замість друкувальний пристрій), кейтеринг (замість виїзне ресторанне обслуговування), скансен (за- мість музей просто неба); зручна можливість використовувати у спілкуванні різні члени відповідного словотвірного гнізда: вейп (при- стрій) — вейпінг (процес користування вей- пом) — вейпер (особа-курець). Коригування української літературної мови на засадах її національної самобутності та її систематизація на засадах регулярності. Прагнення до усунення зі складу української літературної мови невластивих особливос- тей і впровадження замість них більш пито- мих елементів ускладнюється такими двома факторами. По-перше, українська мова розвивалася протягом кількох століть під потужними впли- вами відразу двох мов сусідніх слов’янських народів — російської й польської, кожна з яких залишала свій слід у структурі української мови і значною мірою в різні періоди і в різних регіонах була зразком для наслідування і вод- ночас об’єктом відштовхування з метою само- збереження. По-друге, внаслідок бездержавності укра- їнського народу українська літературна мова у своїй новій історії досі не мала більш-менш тривалих періодів вільного, повнокровно- го розвитку, протягом яких вона могла б до- статньою мірою стабілізуватися в ужитку, а її нормативна база — набути авторитетності для мовного загалу. Як наслідок, апелювання в разі стверджування або, навпаки, заперечу- вання органічності для української мови того чи іншого мовного явища як до живої народної мови, так і до певного «золотого віку» в істо- рії літературної мови нерідко залишаються для опонентів недостатньо доказовими й перекон- ливими. Отже, проблема полягає не лише в тому, що саме слід було б усунути з нормативної основи оновлюваної української літературної мови, а й не меншою мірою в тому, що саме варто було б запровадити замість цього. Інтенсифікація процесів нормотворчого оновлення української літературної мови в нинішніх умовах її функціонування вже спри- чинила активізацію таких досить характерних для сучасної мовної практики явищ, як віднос- на «легкість» у рекомендуванні тих чи інших мовних нововведень з боку «активної, або іні- ціативної, меншості» та посилення внаслідок цього невпевненості у своїй мовній компетен- ції в середовищі «пасивної, або мовчазної, біль- шості» і водночас постійна готовність до при- йняття таких нововведень з боку певної части- ни мовного соціуму. Так, у пошуках тих чи інших оптимальніших мовних одиниць нерідко відбувається ніби не- скінченне множення варіантності мовних оди- ниць на всіх рівнях структури української літе- ратурної мови («вибух варіантності»), що, зви- чайно, не може не завдавати шкоди її нормаль- ному функціонуванню. Наприклад, до англ. to institute майже одночасно утворилося 4 дублети: інституціоналізувати, інституціалізувати, інституціювати, інституалізувати. Значно почастішало вживання ніби «більш українських» відповідників до багатьох уже достатньо усталених мовних одиниць, напри- клад: винаймати замість наймати; форм при- вітань Доброго дня! і Доброго вечора! — зі зву- женням сфери вжитку традиційних форм До- брий день! і Добрий вечір! У певних випадках активізуються в ужитку навіть одиниці, фактично подібніші до росій- ських: спротив у конкуренції з опір, впродовж («впродовж усього року») у конкуренції з про- тягом. Наприклад, у нині чинному офіційному Класифікаторі професій 2010 року є такі номі- нативні пари й навіть трійки назв, як: гартів- ник (скла) — гартувальник (бурштину); заго- тівельник (сировини) — заготівник (буршти- ну); здавальник — здавач; оброблювальник  — оброблювач — обробник; ремонтник (штучних споруд) — ремонтувальник (спортивних спо- руд); складальник — складач; спеціаліст — фа- хівець; укладальник — укладач. Непосвяченій людині важко, звичайно, зорієнтуватися, чи це наслідок звичайного недогляду упорядників класифікатора, їхньої неуважності або мовної 60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ некомпетентності, чи, можливо, між членами цих пар слід усе-таки вбачати певні семантичні відмінності. Різнобій у найменуваннях того са- мого поняття можна відзначити також у ново- створених українськомовних державних стан- дартах на терміни та їх визначення (ДСТУ). Висновки. Підсумовуючи все сказане й не- сказане щодо сучасного стану й тенденцій роз- витку української літературної мови, можна відзначити, що українська мова в умовах дер- жавної незалежності України поступово й не- рівномірно в різних сферах суспільного життя просувається в напрямі досягнення відповід- ності між її проголошеним юридичним ста- тусом державної мови України і фактичним станом функціонування, який на час надання їй цього статусу визначався умовами україн- сько-російської диглосії, тобто функціональ- ної нерівноправності цих мов. Розвиток її до стану мови з повною парадигмою соціального функціонування пролягає, з одного боку, через заповнення нею всіх сфер мовного життя сус- пільства та перехід на спілкування нею нових верств населення, а з другого боку, через по- дальше її шліфування в нових обставинах ре- ального, практичного використання та подаль- ше нормування її літературної форми. Говорячи про достатньо помітні зрушення на цьому шляху української літературної мови, слід насамперед відзначити істотне розши- рення обсягів її функціонування в суспільно- му житті й подальший структурно-стильовий розвиток. Водночас цілком очевидними (хоча, звичайно, не такими визначальними) в тепе- рішньому портреті української літературної мови є також зміни в негативний бік. З одно- го боку, як явна протидія її коригуванню — це наслідки лібералізації мовної практики (звідси «забруднення» мовлення позанормативними елементами, вульгаризмами, жаргонізмами та ін.) і культурно-мовної глобалізації з її масо- вими потоками запозичень. З другого ж боку, як зворотний, «прихований» бік коригування, коли «плюс» у разі його надмірного педалюван- ня стає «мінусом», — це явища гіперпуризму, «вибуху варіантності». Якщо спрогнозувати, наприклад, подаль- ше поширення бурхливого й ніби нестримно- го творення суфіксальних фемінативів (учена секретарка інституту, міністерка, генералка, мер — мерка, персонаж — персонажка, посол — послиня, фізик — фізикиня і под.), тенденцій до обмеження в ужитку й навіть витіснення за межі норми таких словотвірних розрядів, як віддієслівні іменники — назви дії із суфіксом -к-а (обробка, стрижка і под.), утворення на -чий у значенні прикметників та іменників, по- хідні від форм активних дієприкметників тепе- рішнього часу («дрейфуюча крига» — із заміною на дрейфувальна, «існуючий порядок», «незамер- заючий порт», «працюючий пенсіонер» і под.), відносні прикметники з суфіксом -ичн(ічн)- (академічний, ециклопедичний і под.  — із замі- ною їх на академійний, енциклопедійний і под.), граматична категорія пасивного стану дієслів у формі дієслів на -ся (наприклад, не так: «Суша омивається морем», а тільки так: «Сушу оми- ває море»), активізацію закликів до уникання в ужитку аналітичних (описових) номінативних зворотів на зразок здійснювати контроль (із заміною їх тільки на однослівні назви: контро- лювати і под.), то в сукупності з усіма іншими новаціями на різних рівнях структура україн- ської літературної мови матиме помітно інший вигляд, ніж до початку 1990-х років. Поки що передчасно говорити про подолан- ня досить істотного розриву між прагматичною і символічною, або «романтичною», функціями української мови в їхньому значенні для жит- тя українського суспільства (адже, наприклад, кількість тих, хто вважає рідною для себе саме українську мову, поки що значно перевищує кількість тих, хто реально спілкується нею). На перший план тепер має, звичайно, виступати насамперед функція комунікативно-прагма- тичної потрібності української літературної мови для якнайширших верств українського суспільства. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 7 61 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Oleksandr O. Taranenko O.O. Potebnia Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0269-8954 UKRAINIAN LITERARY LANGUAGE OF THE LATE 20TH — FIRST QUARTER OF THE 21ST CENTURY: STATE AND DEVELOPMENT TRENDS According to the materials of scientifi c report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, April 2, 2025 Th e report outlines the fi eld for the activities of Ukrainian linguists with the aim of a comprehensive and holis tic analysis of the general state and trends in the development of the Ukrainian literary language in the new conditions of its function- ing as the state language of Ukraine and scientifi c support for the implementation of the provisions of the relevant laws of Ukraine. Cite this article: Taranenko O.O. Ukrainian literary language of the late 20th — fi rst quarter of the 21st century: state and development trends (according to the materials of scientifi c report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, April 2, 2025). Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2025. (7): 55—61. https://doi.org/10.15407/visn2025.07.055

Similar Items