Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Онищенко, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2064
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 17-25. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859648078091386880
author	Онищенко, О.С.
author_facet	Онищенко, О.С.
citation_txt	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 17-25. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T13:30:36Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 17 РОЛЬ М.П. ВАСИЛЕНКА У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ЗАСНУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ О.С. ОНИЩЕНКО, академік НАН України, генеральний директор Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського Наша країна пройшла специфічний шлях формування національно�державних інституцій, зумовлений особливостями її іс� торичного розвитку. До ХХ ст. Україна, тери� торія якої входила до складу інших держав, не мала можливостей створити повноцінну власну державу, а, відповідно, і національні інституції, що акумулювали б її історичну пам’ять та формували духовний контекст розвитку всіх сфер життя народу. Порівняно з іншими провідними країнами світу націо� нальні інституції в Україні формувалися із значним запізнeнням, у період Української революції 1917—1920 років, що мала націо� нально�демократичний характер. Отож її центральною ідеєю стало опрацювання кон� цептуальних засад розбудови Української держави та ролі національних інституцій. Важливість цього історичного періоду особливо виявилася у 90�х роках ХХ ст., коли розпочався етап незалежного та самостійно� го розвитку України. Основна увага історич� ної науки спрямовується на аналіз та об’єк� тивне осмислення сенсу цих історичних по� дій, їхнього впливу на суспільний поступ України у ХХ ст. Про це свідчить, зокрема, підготовлена Національною бібліотекою Ук� раїни ім. В.І. Вернадського (НБУВ) фунда� ментальна бібліографія наукових праць і пуб� лікацій, присвячених періоду Української ре� волюції, питанням національно�державного будівництва у цей період, яка налічує близь� ко 7 тис. окремих позицій. Існування національних установ є симво� лом державної самоідентифікації народу, свідченням його міцного коріння і культур� них традицій. Національні бібліотеки, акуму� люючи у своїх фондах увесь досвід людства, поряд з національними університетами та академіями наук, посідають особливе місце серед національно�державних інституцій. Вони не лише свідчать про розвиток націо� нальної культури, а й є показником відповід� ного соціально�політичного та економічного рівня держави, державного самоусвідомлен� ня народу. Українська революція не тільки пробудила свідомість народу, вона активізувала інтелек� туальні сили найкращої частини суспільства, його визначних представників на розв’язання складних питань державно�національного бу� дівництва, зокрема у духовній сфері. За корот� кий час було створено такі українські інсти� туції, як Українська Академія наук, Націо� нальна бібліотека та Національний музей, розроблено дієздатну концепцію їхньої діяль� ності, цілісного погляду на розвиток націо� нальної науки, культури, освіти з урахуванням історичних особливостей України і необхід� ності залучення її до світових процесів на за� садах рівноправного суб’єкта. Заснування цих інституцій, опрацювання концепції їхньої діяльності тісно пов’язано з іменами М.П. Ва� силенка та В. І. Вернадського. Питання про роль цих двох особистостей у створенні Національної бібліотеки Української держави частково розглядалося у спеціальних дослідженнях. Зокрема, різні його аспекти ви� світлювали у своїх наукових працях К.М. Сит� ник, С.М. Стойко, О.М. Апанович, Г.М. Доб� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 618 ров, В.І. Онопрієнко, В.В. Вороненко, Л.Д. Кістерська, Л.В. Матвєєва, І.Б. Усенко та ін. Останнім часом Національна бібліо� тека України ім. В.І. Вернадського підготу� вала значний за обсягом бібліографічний покажчик: «В.І. Вернадський. Вчений. Мис� литель. Громадянин» (К., 2003), де належне місце відведено працям, у яких досліджува� лася діяльність щодо створення УАН та На� ціональної бібліотеки Української держави. Заснування Національної бібліотеки від� бувалося в неординарних умовах, коли не� можливо було автоматично запозичити до� свід різних країн щодо визначення її статусу і функцій, ролі в державотворенні, системі науки, освіти, в культурі, формування націо� нального за змістом бібліотечного фонду. Ідея Національної бібліотеки та перші кро� ки у її реалізації тісно пов’язані з тогочасни� ми політичними подіями. Слід зауважити, що сама ця ідея виникла у контексті розроб� ки різних концепцій організації національної науки та освіти, які характеризували україн� ський науковий, культурний та суспільно�полі� тичний рух кризового періоду 1917–1919 років. У творенні та реалізації концепції розбудови національної науки і культури М.П. Василенко як державний діяч і визнаний у світі вчений ві� діграв провідну роль. Ідея заснування національних установ, зо� крема Академії наук та Національної бібліо� теки України (НБУ), виникла у Миколи Про� коповича у період Лютневої революції, коли у березні 1917 р. його призначили попечите� лем Київської навчальної округи. Ці ідеї об� говорювалися з іншими відомими членами Українського наукового товариства ( УНТ) у Петрограді, з діячами українського руху П.Я. Стебницьким, О.І. Лотоцьким, які на той час служили у цьому місті, а також з В.П. Нау� менком, Є.О. Ківлицьким та ін. Вони написали доповідну записку щодо реформи освіти й науки в Україні, яка перед� бачала створення НБУ та фінансову підтрим� ку УНТ з метою перетворення його на Українську Академію наук 1. Однак концеп� ція розбудови національної української нау� ки та освіти на державних засадах обговорю� валася М.П. Василенком та В.І. Вернадським ще весною 1917 р., коли після Лютневої ре� волюції українська інтелігенція була захоп� лена ідеями відродження національної науки та культури. Вирішальне значення для ре� формування науки і освіти в Україні мало призначення 19 серпня 1917 р. М.П. Василен� ка разом з В.І. Вернадським товаришами мі� ністра освіти у Тимчасовому уряді. Це іс� тотно змінює попередні погляди Миколи Прокоповича щодо устрою УАН та Бібліоте� ки 2. Було обрано комісію для розробки май� бутнього статуту Академії, але через крах Тимчасового уряду цю справу відклали більш як на рік 3. Спочатку М.П. Василенко не пов’язував заснування Національної бібліотеки з Україн� ською Академією наук, оскільки його попе� редня концепція передбачала формування Академії на базі Українського наукового то� вариства, яке вже мало певну структуру і нау� кові кадри. Бібліотека, на думку Миколи Прокоповича, — це незалежна інституція, яка підпорядковується лише урядові. Зустріч з В.І. Вернадським змінила погляди М.П. Ва� силенка на статус Академії та Бібліотеки. Саме тоді в уряді обговорювалося питання про створення Академії наук у Грузії, Україні та в Сибіру. Дискусії розгорталися навколо змісту Академії та академічної діяльності. В.І. Вернадський вважав, що Академія наук має бути активною силою реальних соціаль� но�економічних перетворень, які гарантува� ли б незалежність держави, а наука — слугу� вати справі розбудови нової держави. 1 В о р о н е н к о В.В. , К і с т е р с ь к а Л.Д. , М а т � в є є в а Л.В. , Ус е н к о І .Б. Микола Прокопович Василенко. — К.: Наук. думка, 1991. — С. 146–147. 2 Архив Российской академии наук. — Ф. 518. — Оп. 1. — Д. 70. Л. 8. 3 Інститут рукопису НБУВ. — Ф. Х. — Спр. 32919. — Арк. 95–96. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 19 Відтоді М.П. Василенко та В.І. Вернад� ський почали співпрацювати над концепцією створення УАН, де Академія розглядалася як загальнонаціональна державна установа, яка за державної підтримки розвиває не лише гу� манітарні, а й всі інші, передусім природничі, галузі знань та комплекси наук. Це було аль� тернативою думкам щодо гуманітарного спря� мування АН на базі УНТ. У тих складних умо� вах розбудови власної держави М.П. Василен� ко як юрист розумів необхідність всебічного розвитку національної науки — основи соці� ально�економічного поступу самостійної Української держави, сили, що спроможна сформувати наукові засади міцної політики, економіки, духовних пріоритетів нації та дер� жави. Однак створення такої Академії було не� можливим без наукової бази — бібліотеки, яка б акумулювала всі досягнення світової науки та культури і могла активно впливати на про� цеси підготовки наукових кадрів для розбу� дови держави. Національна бібліотека у світлі цих завдань автоматично ставала органічною частиною Української Академії наук. Це питання знову порушується, коли М.П. Василенко в 1918 р. повертається до Києва. Гетьманський уряд запрошує його до виконання обов’язків прем’єр�міністра. Ми� кола Прокопович успішно сформував кабі� нет, приділив значну увагу практично всім питанням науки і культури. 21 червня 1918 р. Рада Міністрів Української держави ухвали� ла Закон про утворення Головного управлін� ня мистецтва і національної культури у складі Міністерства освіти, перейменовано� го на Міністерство освіти та мистецтв Україн� ської держави, яке очолив П.Я. Дорошенко. При міністерстві організовуються дві комі� сії: у справах вищої школи і наукових установ та з розробки законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві; очолити їх М.П. Василенко запросив В.І. Вернадського. Запрошуючи до участі у заснуванні Академії видатних учених, Микола Прокопович під� креслював: «При Народному Міністерстві Освіти утворена Комісія, метою якої є розроб� ка законопроекту про створення Української Академії наук у Києві. Передбачається засну� вання великого нового дослідницького центру, що стоїть на рівні сучасних вимог — тому при Академії має бути бібліотека зі значенням Національної бібліотеки…» 4. Звертаючись до В.І. Вернадського, М.П. Василенко говорив про нагальність створення бібліотеки та не� обхідність з’ясування питань щодо передачі з наукових університетських і публічних біб� ліотек дублетів, тобто формування книжко� вих фондів ще до офіційного оголошення її заснування. М.П. Василенко разом із В.І. Вернадським, викликаним із Полтави, на першому засідан� ні комісії зі створення Академії, яке відбуло� ся 9 (22) липня 1918 р., обговорили проблеми вибору місця для її будівлі, відкриття акаде� мічної друкарні, Національної бібліотеки та Національного музею. Володимир Іванович у записці «До створення УАН» пропонував відмовитися від застарілих принципів орга� нізації Академії як наукового товариства, що було характерним для західних академій, за� початкованих у ХVІ–ХVІІ ст. Розвиток при� родознавства у другій половині ХІХ — на по� чатку ХХ ст. висунув нові вимоги до науки. Для визнання УАН у міжнародній спілці ака� демій вона мала будуватися на нових засадах. По�перше, національний принцип: Академія сприяє зростанню самосвідомості та культури українського народу шляхом освоєння науко� вого знання, вивчення минулого та сучасного розвитку України в усіх проявах духовного, державного та соціально�економічного життя. По�друге, державний принцип: Академія є державною установою, оскільки лише держа� ва може забезпечити міцну організацію для наукового дослідження продуктивних сил 4 Центральний державний архів вищих органів вла� ди та управління України (ЦДАВО). — Ф. 2201. — Оп. 1. — Спр. 135. — Арк. 28–28 зв. 20 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 країни та її природних багатств, економіко� статистичного вивчення населення, знайти засоби для зміцнення та підвищення продук� тивності праці, забезпечення економічного базису для розвитку України як держави. По�третє, «зв’язок Академії із місцевим життям. Науково�практичне значення дослі� джень Академії для буденного життя насе� лення, спрямованих на розвиток матеріаль� ного та духовного життя людей». Ці завдання ніколи не ставилися в акаде� міях, які працювали на засадах наукових то� вариств. Новаторством В.І. Вернадського було те, що, організовуючи пізніше другий відділ Академії, він поряд з природничими науками, фізикою та математикою, створює «розряд прикладного природознавства», де поєднуються прикладні знання, пов’язані із технікою, промисловістю, сільським, лісовим та водним господарствами. Спочатку В.І. Вернадський, якого підтри� мав М.П. Василенко, запропонував 4 від� ділення: історико�філологічне, фізико�мате� матичне, економічно�юридичне та приклад� ного природознавства. Цілковито новим уявлявся останній напрям. Серед перших наукових установ Володимир Іванович про� понував заснувати Національну бібліотеку, фізичний інститут, інститут дослідний біоло� гічний, хімічну лабораторію, інститут міне� ралогії, Національний музей (у ньому перед� бачалося 7 відділень: геологічне, мінералогіч� не, доісторичної археології, етнографії, ботаніки, зоології, антропології, палеонто� логії); історичний Український музей, астро� номічну обсерваторію, комісію з видання словника живої української мови. Разом з тим В.І. Вернадський пропонував подбати й про інші інституції, наприклад Археографіч� ну комісію, Археологічний інститут, а також про низку комісій з окремих напрямів нау� ки — вивчення продуктивних сил України, економічно�статистичних ресурсів, видання пам’яток українського красного письменства та мови тощо. Особливу увагу вчений при� діляє природничому напряму та Національ� ному мінералогічному музею. Записку про останній Володимир Іванович також подав до комісії, розуміючи, що ці дослідження зак� ладають підвалини не лише для використан� ня природних ресурсів України, а й для роз� витку найбільш передового на той час напря� му природничих наук. В.І. Вернадський порушив питання і про новий статут Ака� демії, підкреслюючи, що жоден з існуючих у світовій практиці статутів не може слугува� ти основою її діяльності. На цьому самому засіданні комісії завіду� вач бібліотеки Університету св. Володимира, географ і картограф В.О. Кордт, котрий, як і М.П. Василенко, закінчив Юр’ївський уні� верситет і був його добрим знайомим, виго� лосив доповідь «Про Національну бібліоте� ку», а пізніше подав спеціальну записку. У ній В.О. Кордт підкреслив: «всі культурні держа� ви дбають не тільки про установи і поповнен� ня наукових книгозбірень при своїх вищих уч� бових закладах, а й створюють, окрім того, ще центральні книгозбірні, так звані державні чи національні бібліотеки, яким вони присвя� чують свою особливу увагу і заступництво, щоб зібрати в одному центрі, за можливістю, всі ті твори світової наукової літератури, які необхідні сучасникам і майбутнім поколінням для строго наукових і загальноосвітніх цілей» 5. На його думку, було б доцільним, щоб УАН як вища наукова корпорація керувала органі� зацією Національної бібліотеки Української держави, стежила за її успішним розвитком. Рада Міністрів доручає М.П. Василенку подати на розгляд законопроект про Націо� нальну бібліотеку. Протягом липня В.І. Вер� надський, М.П. Василенко та В.О. Кордт уз� годжують питання організації УАН і Націо� нальної бібліотеки. Ідея створення НБУ — зібрати фонди і наукові кадри — була спря� 5 Збірник праць Комісії для вироблення законопроек� ту про заснування УАН у Києві. — К., 1919. — С. Х– ХІІІ. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 21 мована на раціоналізацію процесів не лише наукового, а й державного будівництва. Уже 20 липня (2 серпня) на четвертому засіданні Комісії розглядається проект зако� ну про Національну бібліотеку та її фонд. Доопрацювання закону доручається В.І. Вер� надському та В.Л. Модзалевському. Зверта� ючись до гетьмана Павла Скоропадського, Володимир Іванович пише: «…У засіданні 20 липня академічної Комісії ухвалено рішення про заснування Національної бібліотеки Ук� раїнської держави. Разом з тим справа про створення Української Академії наук просу� нулася настільки, що протягом найближчого тижня є необхідність приступити до ство� рення її статуту. Ці дві установи, які мають першочергове національне значення, повинні стати потужними факторами подальшого розвитку науки й освіти на Україні і піднесен� ня її духовних сил» 6. До активного обговорення питань засну� вання Бібліотеки та її майбутньої діяльності було залучено вчених зі світовим визнанням: фізико�хіміка В.О. Кістяківського, геолога П.А. Тутковського, біолога М.Ф. Кащенка, мистецтвознавця Г.Г. Павлуцького, філолога Е.К. Тимченка, фізика І.І. Косоногова, еконо� міста М.І. Тугана�Барановського та ін. Не чекаючи заснування Академії, гетьман� ський уряд затверджує розроблений М.П. Ва� силенком, В.О. Кордтом та В.І. Вернадським «Закон про утворення Фонду Національної Бібліотеки Української Держави (1918 р.)». Підписаний П. Скоропадським і затвердже� ний Радою Міністрів 2 (15) серпня 1918 р. проект набув чинності закону після його опублікування 8 (21) серпня 1918 р. у «Дер� жавному Вістнику». Обговорюючи 10 (23) серпня 1918 р. пи� тання про статут Академії наук, Комісія роз� глянула також список установ і постійних комісій, які мали функціонувати при Спіль� ному зібранні ВУАН, серед них передовсім — Національна бібліотека. У 7 параграфі «Ста� туту Української Академії наук у Києві» та пояснювальній записці до законопроекту наголошувалося: «Національна книгозбірня, незалежна від будь�якого відомства й од Ака� демії в своєму внутрішньому ладі, але дирек� тор обирається Академією та й подається на затвердження Верховної влади в порядку, затвердженому для службових осіб Академії наук, а участь академіків у діяльності Націо� нальної книгозбірні визначається спеціальним Статутом книгозбірні, який переводиться законодавчим шляхом» 7. Складність національної бібліотечної ус� танови, що не мала власної матеріальної бази та фонду, зумовила передбачену законом організацію Тимчасового комітету (ТК) із заснування Національної бібліотеки в м. Ки� єві на чолі з В.І. Вернадським, та асигнуван� ня 500 тис. крб на придбання книг. М.П. Ва� силенко доручає В.І. Вернадському подбати про відповідний штат Національної бібліо� теки і її тимчасове приміщення. В.І. Вернадський формує склад ТК, залучає до підготовки основних документів В.О. Корд� та, з яким разом розробляють його інструкцію. Фактично Бібліотека почала свою діяльність із утворення 23 серпня (5 вересня) ТК. До його складу ввійшли: академік В.І. Вернадський (го� лова), академік філолог А.Ю. Кримський (не� одмінний секретар), академік філолог С.О. Єф� ремов, філолог та українознавець Г.П. Житець� кий, картограф В.О. Кордт, а з початку 1919 р. — й історик Д.І. Багалій. Діяльність ТК ґрун� тувалася на принципах, які передбачали керу� вання Бібліотекою на демократичних засадах, але з вирішальною роллю самого Комітету. Проект статуту НБУ обговорили на першому 6 ЦДАВО України. — Ф. 2201. — Оп.1. — Спр. 135. — Арк. 7; Архів Президії НАН України. — Ф. 251. — Оп. 1. — Спр.1 «Б». — Арк. 12–15. 7 До Ради Міністрів Української Держави од Міністра народної освіти та мистецтв пояснююча записка до законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. — К., 1918. — С. 18. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 622 засіданні ТК: «Національна бібліотека має за� довольняти а) загальнонаукові вимоги і б) спеці� яльно�українські (Україніки), беручи останні в найширшому розумінні і як краєві (відомості про Україну, як край з кожного погляду), і як націо� нальні (відомості про український народ за ме� жами України (напр. в Америці)». Загальнонау� ковий фонд Національної бібліотеки «має складатися з книжок з усіх паростів людського знання, писаного геть усіма мовами», а відділ Україніка — з «а) книжок українською мовою усякого змісту і б) з книжок про Україну всіма мовами» 8. Як архів духовного життя України засновувалися відділи рукописів та бібліогра� фічний. На цьому засіданні йшлося і про підго� товку закону про безкоштовні примірники всіх видань України. Інструкція ТК була чітко орієнтована на створення національного книжкового та ру� кописного фонду України: «Мета Тимчасо� вого комітету закласти на Україні велику кни� гозбірню всесвітнього типу, яка гуртувала би в собі все, що витворено людською думкою та життям по всіх науках… Знов же Національ� на Бібліотека на Україні, поруч цієї мети має ще й свою спеціальну задачу, а саме — заклас� ти відділ Ukrainica, присвячений літературі про Україну та український народ. В цім від� ділі повинно згуртуватися все, що друкувало� ся будь�коли і будь�де українською мовою, — повинна згуртуватися, незалежно од змісту і напряму, література, писана всіма мовами про історію українського народу, його фольк� лор, мову, словесність, мистецтво, побут, со� ціальні та економічні умови життя та ін.». Разом з тим до відділу Ukrainica входить і «все, що торкається території Української Держави. Сюди вступає література про при� роду, побут, історію, економічні та соціяльні умови Закордонної Руси�України, Буковини, Руси Угорської, Галичини, чи в їх сучасному, чи їх минулому обсягові, та тих країн Північної й Південної Америки, де пороскидалися суціль� ні осади вкраїнського племені» 9. Перед ТК постало п’ять конкретних зав� дань: 1) розробка статуту Національної бібліотеки; 2) підготовка відкриття Націо� нальної бібліотеки; 3) придбання і каталогі� зація книжок, тобто формування фонду та його організація; 4) управління фондом та його облік; 5) кадрове і технічне забезпечен� ня діяльності бібліотеки. На перших засіданнях ТК у серпні — вересні 1918 р. розв’язувалися організаційні питання: підготовка інструкції ТК, звернення до офі� ційних установ, товариств, організацій, спілок, приватних осіб, пошук тимчасового примі� щення для Бібліотеки, вироблення стратегії комплектування фондів, придбання бібліотек у приватних осіб. Одним із найважливіших постало питання налагодження зв’язків з Ака� демією наук, зокрема про доцільність створен� ня Бібліотеки при УАН на автономних правах. Її функції, публічність і загальнодоступність сприймалися відомими вченими як націо� нальні, незважаючи на підпорядкованість Академії наук, оскільки наукові бібліотеки, маючи специфіку складу і змісту фондів, обме� жують доступ для масового читача. Засновники Бібліотеки вважали, що справж� ню Національну бібліотеку можливо створи� ти лише із залученням наукового та організа� ційного потенціалу видатних українських уче� них, а «дах» Академії, визнаної поза межами політичної боротьби, сприяв би цілісності та реальному значенню національної за фонда� ми, функціями і кадрами книгозбірні. Крім того, М.П. Василенко та В.І. Вернадський, ро� зуміючи важливість функцій Бібліотеки у державотворчих процесах, задекларували організацію спеціального бібліотечного під� 8 К о р д т В . О . Про Національну Бібліотеку Українсь� кої держави: Збірник праць Комісії для вироблення за� конопроекту про заснування УАН у Києві. — К., 1919. — С. 10–11; Архів НБУВ. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 1. 9 Інструкція Тимчасового Комітету для заснування Національної Бібліотеки Української Держави у м. Київі//Бібл. вісн. — 1993. — № 3/4. — С. 12–13. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 23 розділу, який би сприяв діяльності майбутньо� го парламенту: «Цей відділ містив би в собі книги політичного змісту, закони, парламент� ську літературу і т.д» 10. Протягом місяця було розроблено символіку Бібліотеки: чотирикут� ний штемпель з написом «Національна Бібліотека Української Держави у м. Києві», тризубом із хрестом і датою заснування — 1918 р. Текст мав бути написаний церковно� слов’янськими літерами на зразок шрифту Пе� ресопницького Євангелія. Були проголошені спільно розроблені чо� тири засади формування Національної біб� ліотеки: універсальність фонду («відобража� ти знання з різних галузей науки та культури всіх країн світу»); збирання творів націо� нального друку, стародруків, рукописної, му� зичної, картографічної спадщини про Україну й український народ українською та іншими мовами (український відділ); позаполітич� ність і незалежність від «суспільних настроїв»; загальнодоступність — відкритість для всіх і для кожного, безоплатність і легкодоступність до інформації. Фундатори книгозбірні трактували Націо� нальну бібліотеку як наукову установу, що вивчатиме сучасну та давню книгу, як науко� вий центр книго� і бібліотекознавства, бібліо� графічної роботи в Україні. Передбачалося заснувати при ній наукові товариства. Пла� нувалися також видавнича діяльність, скликання з’їздів з питань бібліотеко� і біб� ліографознавства, бібліографії тощо. Засновники Бібліотеки спиралися на подіб� ний досвід інших країн, зокрема Універси� тетської Ягеллонської бібліотеки у Кракові, відомих національних бібліотек — Паризької, Лондонської, Вашингтонської, Мюнхенської, Берлінської, Лейпцизької, Віденської та ін. Високий рівень опрацювання концепції На� ціональної бібліотеки визначив те, що її ста� тут було схвалено (попри цілковиті ідео� логічні та політичні розбіжності тих сил, які приходили до влади) у незмінному вигляді — як за Директорії, так і за більшовизму. Бібліо� теку не закрили навіть під час денікінської окупації Києва. Перший варіант статуту Національної біб� ліотеки Української держави затверджений Спільним зібранням УАН 21 грудня 1918 р. У ньому було задекларовано принципи, ха� рактерні для національних бібліотек світу: збирання універсального наукового фонду, а також національного фонду україніки, вільний, безоплатний доступ до фондів та інформації про них не лише в Національній бібліотеці, а й в Україні, позаполітичність — це принципи Бібліотеки світового рівня, які на тривалий час залишалися лише як зразок, до якого треба було прагнути. Співпраця М.П. Василенка та В.І. Вернад� ського у ті часи визначила подальшу долю академічної науки та Національної бібліоте� ки. Пізніше шляхи цих подвижників науки розійшлися. Драматично склалася доля дру� гого президента УАН — М.П. Василенка, без� підставно засудженого у 1924 р. (звинувачен� ня — участь у «Київському обласному центрі дії»). Щоправда, він був звільнений того са� мого року, багато працював на науковій ниві, аж до розгрому академічної науки в країні на початку 30�х років. Переїхав до Росії В.І. Вер� надський, який, хоча й не був засуджений, однак також не зміг уповні реалізувати свій величезний науковий потенціал. Обидва з болем спостерігали, як трансформуються закладені ними засади діяльності Національ� ної бібліотеки. За ці майже 90 років, що минули відтоді, Національна бібліотека України пройш� ла дуже складний шлях, вона відчувала на собі всі колізії соціально�політичного життя України, виконувала різні функції і багато разів перейменовувалася — у Національну бібліотеку України у місті Києві при Ук� раїнській Академії наук (1919); Всенародну (Національну) Бібліотеку України при10 Архів НБУВ. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 2–2 зв. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 624 Всеукраїнській Академії наук у м. Києві (1919–1920); Всенародну Бібліотеку Украї� ни в Києві (1920–1934); Державну бібліоте� ку УАН (1934–1936) та Бібліотеку Академії наук УРСР (1936–1948); Державну публіч� ну бібліотеку УРСР (1948–1965); Централь� ну наукову бібліотеку Академії наук УРСР (1965–1987). З 1988 р. вона називається іме� нем свого фундатора — Центральна наукова бібліотека Академії наук УРСР ім. В.І. Вер� надського (1988–1996). З позиції сьогодення можна упевнено ска� зати, що життєздатність і наукова ґрун� товність концепції Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського була не лише перевірена часом, а й реалізована основна мета видатних українських діячів, які стояли біля її витоків, заклали основні принципи функ� ціонування, передбачили її підпорядкування Академії наук. Це дало змогу сформувати фонд книгозбірні на належному науковому рівні, постійно поповнювати його і зберегти для нащадків упродовж минулого століття. Весь цей час Бібліотека була національною не лише за назвою, а передусім за змістом своїх фондів, функціями та роллю у суспіль� ному і культурному житті України. НБУВ накопичила більш як 14�мільйонний фонд літератури, зберегла, опрацювала величезну книжкову та рукописну спадщину України, розвивала ідеї національного книжкового фонду та національної бібліографії. Велике значення у житті Бібліотеки мало здобуття Україною незалежності в 1991 р., що супроводжувалося відновленням і національ� них інституцій. Указом Президента України Л.Д. Кучми від 5 квітня 1996 р. (№ 244/96 «Про надання Центральній науковій бібліо� теці імені В.І. Вернадського статусу націо� нальної») Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського було повернуто статус національної. За цей період Бібліотека стала провідною у своїй галузі науково�дослідною установою, яка розв’язує широке коло книго�, бібліоте� ко�, бібліографо� й архівознавчих, науково� інформаційних питань. У НБУВ відкрито аспірантуру та створено спеціалізовану раду із захисту кандидатських і докторських ди� сертацій. Сьогодні в структурі НБУВ функціонує низка інститутів і центрів, що комплексно забезпечують збирання, зберігання і викори� стання документної інформації та доку� ментально�інформаційних ресурсів: зокрема, 5 науково�дослідних інститутів (бібліотеко� знавства, української книги, рукопису, ар� хівознавства, біографічних досліджень) та 5 центрів (бібліотечно�інформаційних техно� логій, формування інформаційних ресурсів, консервації і реставрації, культурно�просвіт� ницький, редакційно�видавничий). Бібліотека здійснює книгообмін з багатьма книгозбірнями та науковими центрами світу, бере участь у міжнародних організаціях, зо� крема в Міжнародній федерації бібліотечних асоціацій і установ (ІФЛА), Бібліотечній Асамблеї Євразії, Конференції європейських бібліотек, асоціації українських бібліотекарів, Раді директорів наукових бібліотек та інфор� маційних центрів МААН, співпрацює з про� відними національними бібліотеками світу в галузі комплектування, формування інформа� ційних ресурсів, обміну спеціалістами, розгор� танні спільних видавничих проектів, що сто� суються використання рукописної та книжко� вої спадщини. Бібліотека є депозитарієм видань ЮНЕСКО (з 1956 р.) і ООН (з 1960 р.), МОП, МАГАТЕ, ВООЗ та інших міжнарод� них організацій, співпрацює з багатьма науко� вими, культурними, освітніми структурами. У НБУВ засновано Фонд Президентів Ук� раїни, де збираються, зберігаються та вво� дяться до наукового і культурного обігу до� кументальні матеріали, що відображають політичну й державну діяльність, життя Пре� зидентів України. Відкрито Національну юридичну бібліотеку, яка ставить за мету формування інформаційних ресурсів у галузі законодавства та права. Створено Службу ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 25 інформаційно�аналітичного забезпечення органів державної влади, розгортається ком� плексна аналітична, прогностично�консуль� таційна система, покликана розв’язувати проблеми інформаційно�аналітичного забез� печення реформування українського сус� пільства, на базі документних матеріалів та електронних потоків інформації аналізувати політичні та соціально�економічні процеси в Україні. Видаються спеціалізований журнал «Біб� ліотечний вісник», збірники «Наукові праці НБУВ», «Рукописна та книжкова спадщина України». Бібліотека започатковує видання фундаментальних наукових праць у галузі національної бібліографії, історії книги, біб� ліотечної справи, інформаційно�аналітичної діяльності, формування та використання до� кументальних інформаційних ресурсів, а та� кож інформаційні бюлетні «Україна: події, факти, коментарі», «Резонанс» (аналіз мате� ріалів Інтернет�видань про Україну) та «Ук� раїна регіональна сьогодні». Мережа бібліотек системи НАН України сьогодні спрямована на створення інтегрова� них ресурсів української науки на основі Веб� порталу НБУВ та наукової електронної біб� ліотеки, забезпечення доступу науковців до електронних баз даних НБУВ, зокрема елек� тронного каталога, реферативних та повно� текстових баз даних, а також до Інтернет�ре� сурсів. Новітні технології змінюють і зміст бібліотечної діяльності, сприяють перетво� ренню Бібліотеки на загальнонауковий ін� формаційний центр. Отже, ідеї, закладені фундатором націо� нальної книгозбірні M.П. Василенком та його однодумцями, розвивали покоління українських діячів науки та культури, чиїми зусиллями вона стала головною бібліотекою України, загальнодержавним комплексним бібліотечно�інформаційним, науково�дослі� дним і культурним центром, державним схо� вищем рукописної спадщини, творів друку та документів на всіх видах носіїв інформації. Як особливо цінний об’єкт культури НБУВ перебуває під охороною держави. У взаємодії з національними спеціалізованими та інши� ми бібліотеками вона забезпечує комплекту� вання, наукову обробку, зберігання та загаль� нодоступність національних інформаційних ресурсів, повноту інформації про їхній склад, доступ до світових джерел інформації. Не одне покоління українських учених, фахівців у різних галузях знань, студентів штудіюва� ло книги в цій Бібліотеці, формувало свій світогляд, працювало на українську науку, культуру, освіту. Це є переконливим підтвер� дженням дієздатності та перспективності ре� алізованої концепції М.П. Василенка про на� ціональну книгозбірню.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2064
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:30:36Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Онищенко, О.С. 2008-09-08T11:23:07Z 2008-09-08T11:23:07Z 2006 Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 17-25. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2064 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ювілеї Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави Article published earlier
spellingShingle	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави Онищенко, О.С. Ювілеї
title	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави
title_full	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави
title_fullStr	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави
title_full_unstemmed	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави
title_short	Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави
title_sort	роль м.п. василенка у формуванні концепції та заснуванні національної бібліотеки української держави
topic	Ювілеї
topic_facet	Ювілеї
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2064
work_keys_str_mv	AT oniŝenkoos rolʹmpvasilenkauformuvanníkoncepcíítazasnuvannínacíonalʹnoíbíblíotekiukraínsʹkoíderžavi

Роль М.П. Василенка у формуванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави

Репозитарії

Схожі ресурси