Основоположник української історико-правової науки
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2066 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Основоположник української історико-правової науки / І.Б. Усенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 30-34. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860090238407278592 |
|---|---|
| author | Усенко, І.Б. |
| author_facet | Усенко, І.Б. |
| citation_txt | Основоположник української історико-правової науки / І.Б. Усенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 30-34. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:22:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
30 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6
М.П. Василенко мешкав у будинку по
вул. Тарасівській, 20. У цьому самому будин�
ку жив із батьками і М. Вайсберг. Він пам’я�
тає останні роки вченого: жив скромно зі
своєю молодою дружиною. Мав велику біб�
ліотеку. Був інтелігентним і чемним як з до�
рослими, так і з дітьми.
У М. Вайсберга збереглася скрипка з гри�
фом «Ніколо Аматті», на якій любив грати
Микола Прокопович, а також предмети до�
машнього вжитку вченого: телефон, годин�
ник з інкрустацією, стіл, крісла тощо і навіть
невеликий скляний графин, у якому подава�
лася до столу горілка. Варто було б придба�
ти дещо з цього для музею Академії.
Незалежна Україна не забула вченого, ім’я
якого майже півстоліття радянська влада на�
магалася поховати у Леті. НАН України, як
відомо, присуджує премію ім. М.П. Василен�
ка. У Києві є вулиця його імені. Незабаром
побачить світ ювілейна монета із зображен�
ням академіка, що карбується НБУ у серії
«Видатні особистості України». Впорядкова�
на його могила на Лук’янівському кладовищі.
На будинку НАН України, де працював уче�
ний, і Глухівського державного педагогічно�
го університету, в якому він навчався, вста�
новлено меморіальні дошки.
До 140�річчя від дня народження М.П. Ва�
силенка Інститут держави і права ім. В.М. Ко�
рецького НАН України видав перший том
тритомника його вибраних праць. До нього
ввійшли роботи з історії України, невдовзі
вийдуть другий і третій томи. У другому томі
будуть вміщені праці юридичного характеру,
у третьому — щоденник ученого «Моє життя»,
його листування тощо.
Про ювілей знаменитого земляка згадали
і на його малій батьківщині. У лютому в сели�
щі Червоному Глухівського району відбуло�
ся урочисте вшанування пам’яті М.П. Васи�
ленка. На будинку місцевої школи з’явилася
меморіальна дошка, звучали вірші: «Служив
народу України / Усім своїм палким життям.
/ Вклонімось низько цій людині / За вклад її
у майбуття».
ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИКО�ПРАВОВОЇ НАУКИ
І. Б. УСЕНКО, кандидат юридичних наук,
завідувач відділу історико�правових досліджень
Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Наукова творчість академіка М.П. Васи�
ленка надзвичайно багатогранна. На тлі
безперечних здобутків ученого у царині істо�
ричної науки його юридична діяльність іноді
хибно вважається чимось випадковим, вто�
ринним. Проте це далеко не так.
Від самого дитинства майбутній академік
виховувався в атмосфері поваги до права і
порядку, в оточенні людей, більшою чи мен�
шою мірою пов’язаних з юридичною практи�
кою. Так, батько вченого, Прокіп Іванович,
після здобуття початкової освіти у Глухів�
ському училищі працював писарем у повіто�
вому суді, згодом — діловодом поліційної
дільниці (стану), а в Есмань приїхав, уже
обіймаючи посаду станового пристава. За
спогадами М.П. Василенка, це «була людина
розумна, чесна, з великими юридичними та ад�
міністративними здібностями; його юридичні
поради цінилися сусідами, які часто доруча�
ли йому переведення складних справ, хоча він
і не мав юридичної освіти» 1.
1 В о р о н е н к о В.В. , К і с т е р с ь к а Л.Д., М а т �
в є є в а Л.В., Ус е н к о І.Б. Микола Прокопович
Василенко. — К.: Наук. думка, 1991. — С. 13.
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 31
Двоє батькових братів теж були причетні до
юриспруденції: Василь Іванович служив на�
чальником в’язниці в Орлі, а Єгор Іванович у
цьому місті мав юридичну практику. Дядько
ж Миколи Прокоповича по матері, Павло
Дмитрович Павловський, усе життя віддав
державній службі і завершив військову кар’є�
ру ротмістром корпусу жандармів.
Такі родинні традиції на могли не вплину�
ти на професійний вибір молодшого поколін�
ня Василенків. На підтвердження цього вар�
то згадати, що юристом за фахом став молод�
ший брат ученого, відомий революційний
діяч Костянтин Прокопович Василенко.
Для характеристики устремлінь і настроїв,
які панували в оточенні М.П. Василенка, на�
гадаємо, що на самому початку життєвого
шляху, під час навчання у Глухівській про�
гімназії, в Миколи було двоє щирих друзів:
В.А. Косинський (з ним він майже 4 роки
мешкав на одній квартирі), який згодом став
відомим економістом і правознавцем, дека�
ном юридичного факультету Новоросійсько�
го університету в Одесі, та О.І. Александров�
ський — майбутній товариш прокурора Київ�
ської судової палати.
До того ж упродовж 2�х років навчання у
Полтавській гімназії Микола Василенко жив
у друга родини, присяжного повіреного
П.Г. Васькова, котрий не лише надав безо�
платну квартиру, а й по�батьківськи піклу�
вався про гімназиста. Саме від П.Г. Васькова
М.П. Василенко згодом отримав рекоменда�
ційного листа до О.М. Лазаревського. Разом
зі своїм старшим товаришем Микола Проко�
пович їздив 1895 р. у туристичну подорож до
Німеччини, Швейцарії, Італії і Туреччини, у
нього не раз зупинявся під час роботи у пол�
тавських архівах.
Під час навчання на історико�філологічно�
му факультеті Дерптського університету од�
ним із найближчих друзів М. Василенка був
студент�юрист Є.Д. Синицький (у майбутньо�
му — викладач Московського університету і
Демидовського юридичного ліцею, автор
кількох праць із проблем викладання права) 2.
Мешкав М.П. Василенко на квартирі у місце�
вого юриста Купфера. А керівник його науко�
вих студентських розвідок відомий історик
О.Г. Брикнер на початку своєї кар’єри кілька
років викладав в училищі правознавства у
Санкт�Петербурзі.
У такому контексті певною закономір�
ністю було те, що один із перших російських
та українських істориків права І.І. Дитятін,
який від 1889 р. викладав державне право у
Дерпті, дав М. Василенкові рекомендаційно�
го листа до ректора Харківського універси�
тету з проханням прийняти здібного випуск�
ника на кафедру історії руського права. Але
як історик за фахом Микола Прокопович ді�
став формальну відмову.
Відтоді він вирішив присвятити себе вик�
ладацькій роботі в Київському університеті,
почав готуватися до магістерських іспитів з
руської історії. У процесі підготовки Микола
Прокопович слухав не лише лекції В.Б. Ан�
тоновича з історії козаччини, а й виклади
М.Ф. Владимирського�Буданова з історії
руського права, відвідував практичні заняття,
на яких аналізувалися джерела права Київ�
ської Русі: договори русичів із Візантією і Ру�
ська Правда.
Після прикрої невдачі на магістерських іспи�
тах і краху надій на викладацьку кар’єру в уні�
верситеті основним наставником М.П. Ва�
силенка став О.М. Лазаревський, котрий теж
був не лише видатним українським істориком,
а й відомим судовим діячем (членом Київської
судової палати із понад 20�річним стажем ро�
боти за фахом).
М. Василенко обмірковував кілька варіантів
теми магістерської дисертації. Один із них —
«Соціально�економічна історія України після
Богдана Хмельницького». У листі до свого
приятеля В.О. М’якотіна (історика з відчутним
2 Ч у б и н с к и й М . П . Памяти Е.Д. Синицкого
(род. 30 апреля 1866 г. — ум. 6 марта 1915 г.). — М.,
1915.
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 632
потягом до юридичної проблематики)
від 7 листопада 1893 р. він підкреслював, що
збирається дослідити саме юридичні аспек�
ти теми, насамперед джерела права: Литов�
ський Статут, магдебурзьке право, звичаєве
право тощо 3.
Наступного року Микола Прокопович видав
працю, присвячену не так історичній, як суто
юридичній проблемі, — «Вопрос о сервитутах
в Юго�Западном крае» (К., 1894). До речі, нині
у чинному українському законодавстві інсти�
тут сервітуту, відомий ще з римського права,
переживає чергове відродження.
Про інтерес М.П. Василенка до питань іс�
торії держави і права свідчать також його
публікації в Енциклопедичному словнику
Брокгауза і Єфрона: «Литовско�русское го�
сударство» (1896), «Право магдебургское»
(1898).
На початку ХХ ст. учений опублікував під
своєю редакцією «Материалы для истории
экономического, юридического и обществен�
ного быта старой Малороссии» (Вип.1–3;
1901, 1902, 1908). У цих випусках друкува�
лися документи «Генеральных следствий»
1729–1730 років про маєтності Ніжинського
та Чернігівського українських полків, що про�
довжували публікації Миколи Прокоповича
про маєтності Київського і Гадяцького полків
(1893). У 2�му випуску видання вперше вво�
дилася до наукового обігу важлива пам’ятка
кодифікації українського права — «Экстракт
из указов, инструкций и учреждений, с раз�
делением по материям на 19 частей. Собрано
в Правительствующем сенате по малороссий�
ской экспедиции 1786 года».
Цикл своєрідних юридично�археографіч�
них праць у тривожний, сповнений консти�
туційних надій 1905 рік, учений продовжив
публікацією тексту Німецької конституції з
власною передмовою.
Отже, формально не маючи юридичної ос�
віти, працюючи на перетині історії і право�
знавства, ще у дореволюційну добу, коли ук�
раїнське правознавство розвивалося майже
винятково в лоні російської та австрійської
науки, М.П. Василенко, продовжувач лінії
О.Ф. Кістяківського й О.М. Лазаревського,
серед перших привернув увагу до історії так
званого малоросійського права. До фунда�
торів цього напряму можна віднести також
харківського історика Д.П. Міллера й одеси�
та, майбутнього академіка ВУАН М.Є. Слаб�
ченка.
А невдовзі Микола Прокопович і фор�
мально здобув диплом юриста, склавши на
помежів’ї 1907–1908 років екстерном іспи�
ти в Новоросійському університеті і захис�
тивши дипломну роботу на ступінь канди�
дата права — про так званий равликовий за�
пис (договір щодо відчуження права на
спадщину, рудимент Литовського Статуту,
який зберігся лише у Полтавській і Черні�
гівській губерніях). До речі, деканом юри�
дичного факультету цього університету був
уже згадуваний товариш М. Василенка по
Глухівській прогімназії В.А. Косинський. У
лютому 1908 р. учений став помічником
присяжного повіреного. Водночас, почина�
ючи з 1910 р. (після звільнення з в’язниці й
успішного складання магістерських іспитів
з руської історії у Київському університеті),
Микола Прокопович більше часу віддавав
науці, ніж адвокатській діяльності. Темою
свого дисертаційного дослідження він оби�
рає проблеми розвитку магдебурзького пра�
ва на Лівобережній Україні.
Реальну юридичну практику М. Василен�
ко розпочав лише у 1913 р. — після того, як
його, «неблагонадійного», не допустили до
викладацької роботи. Протягом кількох мі�
сяців він працював адвокатом під час з’їзду
мирових суддів у м. Ушиці поблизу Кам’ян�
ця�Подільського. Десятки успішно проведе�
них судових справ дали змогу М.П. Василен�
ку в січні 1914 р. стати повноправним адво�
3 Центральний державний архів�музей літератури і
мистецтва України. — Ф. 542 (Василенко М.П.). —
Оп. 1. — Спр. 44. — Арк. 141–144.
ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 33
катом, членом Ради присяжних повірених
округи Одеської судової палати. Згодом, у
1916 р., він перевівся до новоствореної Ради
присяжних повірених округи Київської су�
дової палати. Як присяжного повіреного
М.П. Василенка внесли до списків Юридич�
ного товариства при Київському універси�
теті. Він був членом і наукового товариства
при Київському комерційному інституті, що
теж об’єднувало здебільшого економістів і
юристів. В адвокатурі М.П. Василенко пра�
цював до 1917 р., тобто до повернення на дер�
жавну службу.
У подальшій діяльності вченого як юрис�
та було ще чимало яскравих сторінок. Згадай�
мо найважливіші з них. З 2 квітня 1918 р.
М.П. Василенко — член Генерального суду, а
з 28 квітня — професор Київського юридич�
ного інституту. За часів Гетьманату — Голова
Державного Сенату і Голова комісії для ви�
роблення законопроекту про вибори до Ук�
раїнського Державного Сейму.
Окрім того, в червні 1918 р. М.П. Василенка
обирають екстраординарним професором ка�
федри історії західноруського та українського
права Київського університету. Викладав Ми�
кола Прокопович у роки Української революції
також у київських комерційному та юридич�
ному інститутах, інших навчальних закладах.
Отже, на момент обрання в 1920 р. україн�
ським академіком і головою Комісії для ви�
учування історії західноруського й україн�
ського права М.П. Василенко мав за плечима
низку вагомих публікацій з історії україн�
ського права, досвід викладацької, адвокат�
ської, судової, законопроектної та іншої ді�
яльності.
В Українській академії наук учений засну�
вав наукову школу, здобутки якої у дослі�
дженні історії Української держави і права ба�
гато в чому і досі залишаються непереверше�
ними. М.П. Василенко опублікував класичну
юридично�археографічну працю «Матеріали
до історії українського права» (Київ, 1929 р.);
одним із перших дав юридичний аналіз кон�
ституції Пилипа Орлика і приватної кодифі�
кації Ф. Чуйкевича «Суд і розправа в правах
малоросійських»; був автором біографічних
досліджень про наукову творчість І.М. Кама�
ніна, Б.О. Кістяківського, І.М. Балинського,
О.І. Левицького, а також таких історико�юри�
дичних розвідок, як «Кремінецький ліцей і
університет св. Володимира» (Київ, 1923),
«Як скасовано Литовського статута» (Київ,
1926 ), «Територія України ХVІІ віку» (Київ,
1927), «Правне положення Чернігівщини за
польської доби» (Київ, 1928 ) тощо. Вчений
був редактором шести томів (у 4 книгах) «За�
писок соціально�економічного відділу» і семи
випусків «Праць комісії для виучування за�
хідноруського та українського права». Разом
з В.О. Романовським готував до друку двотом�
не видання корпусу магдебурзьких привілеїв
та грамот українським містам, яке, на жаль, за�
лишилося незавершеним. (Окремі матеріали
з нього вже у наш час віднайдені й опубліко�
вані В.І. Ульяновським та його колегами 4.)
Наукові пошуки М.П. Василенка, його
співробітників та учнів утверджували ідею про
те, що українське право є цілком самостійною
галуззю і потребує не стільки дослідження у
контексті розвитку загальноросійського права,
скільки самостійного вивчення як такого, що
має значення для правознавства, історії, соціо�
логії та інших суспільних дисциплін.
Наукова творчість Василенка�правознав�
ця є надзвичайно сучасною за своєю методо�
логією і напрямами досліджень. Його можна
вважати засновником таких нових наукових
напрямів, як юридична біографістика, юри�
дична історіографія і юридичне джерелознав�
ство. Досі не реалізованими залишаються
задуми очолюваної ним Комісії для виучу�
вання історії західноруського й українсько�
4 Корпус Магдебурзьких грамот українським містам:
два проекти видань 20�х — 40�х років ХХ століття / Ав�
тори�упорядники В . І . А н д р е й ц е в , В . І . Ул ь �
я н о в с ь к и й , В . А . К о р о т к и й . — К., 2000. —
214 с.
34 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6
го права про видання багатотомного корпу�
су пам’яток українського права (пропозиція
М.Є. Слабченка), курсу історії українського
права (ідея О.О. Малиновського), нарисів з
історії дослідження українського права (не�
завершена праця М.П. Василенка). На жаль,
втрачено і підготовчі матеріали до видання
«Словника української юридичної старови�
ни», що від 1925 р. збиралися під керівницт�
вом І.Ю. Черкаського.
Нинішньому поколінню українських уче�
них�правознавців належить продовжити тра�
диції, закладені М.П. Василенком, і здійсни�
ти творчі задуми наших великих попередни�
ків у царині історико�правознавчих до�
сліджень.
М.П. ВАСИЛЕНКО ТА ЙОГО РОЛЬ
В УТВОРЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
Л.В. МАТВЄЄВА,
доктор історичних наук,
директор Інституту сходознавства
ім. А.Ю. Кримського НАН України
Обставини утворення Української ака�
демії наук тривалий час вважалися
майже службовою таємницею. Ім’я людини,
якій була адресована перша подяка щойно
заснованої у 1918 році УАН, Миколи Проко�
повича Василенка, впродовж півстоліття ви�
креслювалося з її історії. Нині ж зусиллями
науковців, які отримали доступ до багатьох
архівних документів із «спецсховищ», того�
часні події реконструйовані і висвітлені.
Одне за одним дослідники повертали із за�
буття імена засновників й академіків першо�
го складу УАН. Серед них, нарешті, посів гід�
не місце і Микола Прокопович Василенко.
Утворення УАН було заповітною мрією
української інтелігенції ще з кінця ХІХ ст.
Заснування Академії розглядалося не як суто
науково�організаційна проблема, а як символ
престижу національної науки і культури.
М.П. Василенко зайнявся створенням
УАН ще 1917 р., коли з ініціативи міністра
народної освіти Тимчасового уряду 27 бе�
резня його було призначено попечителем
Київської навчальної округи. В цей період
до складу Тимчасового уряду, плекаючи на�
дію на створення кращих умов для розвит�
ку науки та культури, ввійшли вітчизняні
вчені. Представники наукової інтелігенції у
владних структурах залучилися до роботи
у сфері організації науки. Саме тут відбула�
ся зустріч М.П. Василенка з В.І. Вернад�
ським.
У липні 1917 р. у новому складі Тимчасо�
вого уряду міністром освіти став відомий ін�
долог академік С.Ф. Ольденбург, давній зна�
йомий Миколи Прокоповича. Він запросив
В.І. Вернадського на посаду товариша мі�
ністра й керівника відділу вищої школи та
Державної організації дослідження науко�
вих проблем. Досить показовим є запис Во�
лодимира Івановича з цього приводу в його
щоденнику: «Питання правильної органі�
зації наукової та навчальної роботи мене зав�
жди глибоко цікавили, отож морально я не
міг відмовитися від пропозицій С.Ф. Ольден�
бурга, хоча відчував усю нетривкість стано�
вища»1.
1 Страницы автобиографии В.И. Вернадского. — М.:
Наука, 1981. — С. 287–288.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2066 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:22:40Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Усенко, І.Б. 2008-09-08T11:23:31Z 2008-09-08T11:23:31Z 2006 Основоположник української історико-правової науки / І.Б. Усенко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 30-34. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2066 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ювілеї Основоположник української історико-правової науки Article published earlier |
| spellingShingle | Основоположник української історико-правової науки Усенко, І.Б. Ювілеї |
| title | Основоположник української історико-правової науки |
| title_full | Основоположник української історико-правової науки |
| title_fullStr | Основоположник української історико-правової науки |
| title_full_unstemmed | Основоположник української історико-правової науки |
| title_short | Основоположник української історико-правової науки |
| title_sort | основоположник української історико-правової науки |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2066 |
| work_keys_str_mv | AT usenkoíb osnovopoložnikukraínsʹkoíístorikopravovoínauki |