Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)

Мета статті: розглянути досвід проведення референдумів як засобу мирного врегулювання територіальних і міжетнічних конфліктів у післявоєнній Європі на прикладах Форарльбергу (1919), Каринтії (1920) та Шопрона (1921); визначити особливості врегулювання міжнародних конфліктів шляхом проведення референ...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2025
Main Authors:	Кашаба, О., Тавшунський, О., Щербина, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2025
Series:	Сiверянський літопис
Subjects:	Новітня доба
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206728
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.) / О. Кашаба, О. Тавшунський, І. Щербина // Сіверянський літопис. — 2025. — № 4. — С. 22-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-206728
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2067282025-09-20T00:00:31Z Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.) Application of the principle of self-determination on the example of referendums in Austria (1919–1921) Кашаба, О. Тавшунський, О. Щербина, І. Новітня доба Мета статті: розглянути досвід проведення референдумів як засобу мирного врегулювання територіальних і міжетнічних конфліктів у післявоєнній Європі на прикладах Форарльбергу (1919), Каринтії (1920) та Шопрона (1921); визначити особливості врегулювання міжнародних конфліктів шляхом проведення референдуму. Використані як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, опис, пояснення тощо, – так і спеціальні, зокрема історико-порівняльний та історико-системний. Наукова новизна. Проаналізовано політичні, економічні та етнокультурні передумови ініціювання плебісцитів, хід голосування та реакцію міжнародної спільноти. Особлива увага приділена впливу міжнародних договорів (Сен-Жерменського, Тріанонського) та участі великих держав у формуванні нової політичної карти Європи. Висвітлено роль місцевих ініціатив, державної політики та міжнародного моніторингу в забезпеченні легітимності референдумів. Висновки. Випадки Форарльбергу, Каринтії та Шопрона демонструють різні підходи до реалізації права народів на самовизначення залежно від політичного контексту, участі міжнародної спільноти та внутрішньої стабільності держав. Досвід розглянутих плебісцитів засвідчує, що за умов прозорості, політичної волі та міжнародної підтримки референдум може стати ефективним інструментом для запобігання конфліктам і стабілізації ситуації в регіоні. The purpose of the publication: to consider the experience of holding referendums as a means of peaceful settlement of territorial and interethnic conflicts in post-war Europe using the examples of Vorarlberg (1919), Carinthia (1920) and Sopron (1921); to identify features of the settlement of international conflicts through a referendum. Both general scientific methods were used: analysis, synthesis, description, explanation, etc., and special ones, in particular historical-comparative and historical-systemic. The scientific novelty. The political, economic and ethnocultural prerequisites for initiating plebiscites, the course of voting and the reaction of the international community are analyzed. Special attention is paid to the influence of international treaties (Saint-Germain, Trianon) and the participation of major powers in shaping the new political map of Europe. The role of local initiatives, state policy and international monitoring in ensuring the legitimacy of referendums is highlighted. Conclusions. The cases of Vorarlberg, Carinthia and Sopron demonstrate different approaches to the implementation of the right of peoples to self-determination, depending on the political context, the involvement of the international community and the internal stability of the states. The experience of the considered plebiscites shows that, under conditions of transparency, political will and international support, a referendum can become an effective tool for preventing conflicts and stabilizing the situation in the region. 2025 Article Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.) / О. Кашаба, О. Тавшунський, І. Щербина // Сіверянський літопис. — 2025. — № 4. — С. 22-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206728 94:324 (436)«1919/1921» 10.58407/litopis.250403 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Новітня доба Новітня доба
spellingShingle	Новітня доба Новітня доба Кашаба, О. Тавшунський, О. Щербина, І. Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.) Сiверянський літопис
description	Мета статті: розглянути досвід проведення референдумів як засобу мирного врегулювання територіальних і міжетнічних конфліктів у післявоєнній Європі на прикладах Форарльбергу (1919), Каринтії (1920) та Шопрона (1921); визначити особливості врегулювання міжнародних конфліктів шляхом проведення референдуму. Використані як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, опис, пояснення тощо, – так і спеціальні, зокрема історико-порівняльний та історико-системний. Наукова новизна. Проаналізовано політичні, економічні та етнокультурні передумови ініціювання плебісцитів, хід голосування та реакцію міжнародної спільноти. Особлива увага приділена впливу міжнародних договорів (Сен-Жерменського, Тріанонського) та участі великих держав у формуванні нової політичної карти Європи. Висвітлено роль місцевих ініціатив, державної політики та міжнародного моніторингу в забезпеченні легітимності референдумів. Висновки. Випадки Форарльбергу, Каринтії та Шопрона демонструють різні підходи до реалізації права народів на самовизначення залежно від політичного контексту, участі міжнародної спільноти та внутрішньої стабільності держав. Досвід розглянутих плебісцитів засвідчує, що за умов прозорості, політичної волі та міжнародної підтримки референдум може стати ефективним інструментом для запобігання конфліктам і стабілізації ситуації в регіоні.
format	Article
author	Кашаба, О. Тавшунський, О. Щербина, І.
author_facet	Кашаба, О. Тавшунський, О. Щербина, І.
author_sort	Кашаба, О.
title	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)
title_short	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)
title_full	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)
title_fullStr	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)
title_full_unstemmed	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)
title_sort	застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в австрії (1919–1921 рр.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2025
topic_facet	Новітня доба
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206728
citation_txt	Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.) / О. Кашаба, О. Тавшунський, І. Щербина // Сіверянський літопис. — 2025. — № 4. — С. 22-29. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT kašabao zastosuvannâprincipusamoviznačennânaprikladíreferendumívvavstríí19191921rr AT tavšunsʹkijo zastosuvannâprincipusamoviznačennânaprikladíreferendumívvavstríí19191921rr AT ŝerbinaí zastosuvannâprincipusamoviznačennânaprikladíreferendumívvavstríí19191921rr AT kašabao applicationoftheprincipleofselfdeterminationontheexampleofreferendumsinaustria19191921 AT tavšunsʹkijo applicationoftheprincipleofselfdeterminationontheexampleofreferendumsinaustria19191921 AT ŝerbinaí applicationoftheprincipleofselfdeterminationontheexampleofreferendumsinaustria19191921
first_indexed	2025-11-24T03:11:16Z
last_indexed	2025-11-24T03:11:16Z
_version_	1849639699713359872
fulltext	Сіверянський літопис. 2025. № 4 22 УДК 94:324 (436)«1919/1921» Ольга Кашаба, Олег Тавшунський, Ірина Щербина • ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ САМОВИЗНАЧЕННЯ НА ПРИКЛАДІ РЕФЕРЕНДУМІВ В АВСТРІЇ (1919–1921 рр.) • APPLICATION OF THE PRINCIPLE OF SELF-DETERMINATION ON THE EXAMPLE OF REFERENDUMS IN AUSTRIA (1919–1921) DOI: 10.58407/litopis.250403 © О. Кашаба, О. Тавшунський, І. Щербина, 2025. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0616-145X, https://orcid.org/0000-0003-3265-9320, https://orcid.org/0000-0003-3007-2446 Мета статті: розглянути досвід проведення референдумів як засобу мирного врегулювання територіальних і міжетнічних конфліктів у післявоєнній Європі на прикладах Форарльбергу (1919), Каринтії (1920) та Шопрона (1921); визначити особливості врегулювання міжнародних конфлік- тів шляхом проведення референдуму. Використані як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, опис, пояснення тощо, – так і спеці- альні, зокрема історико-порівняльний та історико-системний. Наукова новизна. Проаналізовано політичні, економічні та етнокультурні передумови ініцію- вання плебісцитів, хід голосування та реакцію міжнародної спільноти. Особлива увага приділена впливу міжнародних договорів (Сен-Жерменського, Тріанонського) та участі великих держав у формуванні нової політичної карти Європи. Висвітлено роль місцевих ініціатив, державної політи- ки та міжнародного моніторингу в забезпеченні легітимності референдумів. Висновки. Випадки Форарльбергу, Каринтії та Шопрона демонструють різні підходи до реалі- зації права народів на самовизначення залежно від політичного контексту, участі міжнародної спільноти та внутрішньої стабільності держав. Досвід розглянутих плебісцитів засвідчує, що за умов прозорості, політичної волі та міжнародної підтримки референдум може стати ефектив- ним інструментом для запобігання конфліктам і стабілізації ситуації в регіоні. Ключові слова: принцип самовизначення, референдум, Австрія, Форарльберг, Каринтія, Шоп- рон. • The purpose of the publication: to consider the experience of holding referendums as a means of pea- ceful settlement of territorial and interethnic conflicts in post-war Europe using the examples of Vorarl- berg (1919), Carinthia (1920) and Sopron (1921); to identify features of the settlement of international conflicts through a referendum. Both general scientific methods were used: analysis, synthesis, description, explanation, etc., and spe- cial ones, in particular historical-comparative and historical-systemic. The scientific novelty. The political, economic and ethnocultural prerequisites for initiating plebisci- tes, the course of voting and the reaction of the international community are analyzed. Special attention is paid to the influence of international treaties (Saint-Germain, Trianon) and the participation of major po- wers in shaping the new political map of Europe. The role of local initiatives, state policy and international monitoring in ensuring the legitimacy of referendums is highlighted. Conclusions. The cases of Vorarlberg, Carinthia and Sopron demonstrate different approaches to the implementation of the right of peoples to self-determination, depending on the political context, the invol- vement of the international community and the internal stability of the states. The experience of the con- sidered plebiscites shows that, under conditions of transparency, political will and international support, a referendum can become an effective tool for preventing conflicts and stabilizing the situation in the region. Key words: principle of self-determination, referendum, Austria, Vorarlberg, Carinthia, Sopron. Конфлікти на етнічному ґрунті є одними з найбільш складних для врегулювання, а вій- ни тривалий час були чи не найпоширенішим їх вирішенням. Проте Перша світова війна з її численними жертвами та небаченою жорстокістю надала новий імпульс миротворчим Siverian chronicle. 2025. № 4 23 зусиллям, направленим на вироблення дипломатичних шляхів вирішення такого роду конфліктів у майбутньому. Одним із головних принципів, що використовувалися на останньому етапі війни, був принцип, проголошений В. Вільсоном щодо права народів поліетнічних імперій на само- визначення; однією з таких була Австро-Угорщина. Проте реальні умови, пов’язані з істо- ричними обставинами, призвели до того, що населення цієї імперії було сильно переміша- но. Звичною була ситуація, коли в містах переважали представники одного народу, а в сільській окрузі – іншого, тож, коли потрібно було визначити кордони нових держав, ви- никли суттєві труднощі1. Зважаючи на те, що міжнаціональні конфлікти тривають досі, у цьому дослідженні ми спробували розібратися в тому, як позитивний досвід референдуму може бути врахований для вирішення подібних конфліктів. Для цього потрібно було провести реконструкцію по- дій, пов’язаних із конфліктною ситуацією, її розвитком та вирішенням шляхом референ- думу. Порівняти референдуми у Форарберзі, Каринтії та Еденбургу, що проходили після завершення Першої світової війни, визначити особливості врегулювання міжнародних конфліктів шляхом проведення референдумів. У дослідженні використовувалися як загальнонаукові методи: аналіз, синтез, опис, по- яснення тощо, – так і спеціальні, зокрема історико-порівняльний та історико-системний. Після Першої світової війни політична карта Європи зазнала радикальних змін. Розпад Австро-Угорської імперії в 1918 р. призвів до утворення низки нових держав і перегляду державних кордонів. У цих умовах населення окремих регіонів колишньої імперії шукало нові політичні орієнтири, сподіваючись на краще майбутнє. Одним із таких прикладів ста- ла провінція Форарльберг на заході Австрії, яка в 1919 р. провела референдум щодо мож- ливого приєднання до Швейцарії2. Форарльберг межує зі Швейцарією, Ліхтенштейном і Німеччиною. До 1918 р. регіон входив до складу Австро-Угорської імперії як частина Тірольського графства, хоча мав певну адміністративну автономію3. Після завершення Першої світової війни в листопаді 1918 р. імперія Габсбургів припи- нила існування. На її уламках постала низка нових держав і республік, серед яких – Ні- мецька Австрія (Deutschösterreich), яка згодом стала Республікою Австрія. У Форарльбер- гу також проголосили незалежність 3 листопада 1918 р., щоправда у межах Німецької Австрії4. Більшість австрійських земель наприкінці 1918 р. опинилися в тяжкому еконо- мічному становищі, до того ж нова держава зазнавала територіальних втрат через Вер- сальську систему договорів. Форарльберг, віддалений від центральних регіонів Австрії, мав більше культурних, економічних і географічних зв’язків зі Швейцарією. Місцеве населення шукало шляхів стабілізації свого становища, ідея приєднання до нейтральної, стабільної та економічно сильної Швейцарії набула популярності. У місцевих газетах на початку листопада 1918 р. з’явилися публікації, в яких зазна- чалося про існування петиції про включення Форарльбергу до складу Швейцарії5. 23 лис- топада в містечку Лустенау на кордоні зі Швейцарією на заклик Werbeausschusses (комі- тету пропаганди) відбулися збори, на які зійшлося близько 1300 осіб. Головним спікером та організатором був місцевий учитель Фердинанд Райдман, який виступив з доповіддю «Чому Форарльберг має шукати союзу зі Швейцарією»6. Були виступи як за, так і проти такого союзу, але в цілому ідея була сприйнята доволі тепло. Втім консервативне видання Volksblatt закликало до витримки, адже для вирішення цього питання потрібно було вра- ховувати не лише думку форальбержців, але й позицію Швейцарії та Союзних держав7. Деякий час на сторінках місцевої преси продовжувалася дискусія з приводу майбут- нього Форарбергу, однак із початком Паризької мирної конференції це питання потрібно було перевести в практичну площину. 1 березня 1919 р. комітет пропаганди подав місцевому губернатору Отто Ендеру пети- цію, підписану 70% місцевих виборців, щодо бажання населення приєднатися до Швейца- 1 Venken M. The dissolution of the Austro-Hungarian Monarchy: border making and its consequences. European Revi- ew of History: Revue européenne d'histoire. 2020. Vol. 27. Is. 6. P. 698–699. 2 Koller C. «…der Wiener Judenstaat, von dem wir uns unter allen Umständen trennen wollen»: die Vorarlberger An- schlussbewegung an die Schweiz. In: Konrad H, Maderthaner W. …der Rest ist Österreich: das Werden der Ersten Re- publik. Wien: Gerold Verlag, 2008. P. 83–102. 3 Wambaugh S. Plebiscites since the World War: with a collection of official documents. Washington: Carnegie En- dowment for International Peace, 1933. Vol. I. P. 513. 4 Cohen H. The Vorarlberg question 1918–1921: The failure of the movement for union with Switzerland. Doctor’s the- sis. Cambridge: Cambridge University, 1975. P. 45. 5 Vorarlberger Landes-Zeitung. 7 november 1919. P. 2; Vorarlberger Volksblatt. 9 november 1919. P. 2. 6 Cohen H. The Vorarlberg question… P. 53. 7 Vorarlberger Volksblatt. 24 november 1919. P. 3. Сіверянський літопис. 2025. № 4 24 рії. 7 березня Ландесрат (місцевий уряд) узяв до відома цю петицію й офіційно перебрав на себе керування кампанією щодо реалізації бажання форарльбержців. Комітет з пропа- ганди просив вирішити це питання до підписання попередньої мирної угоди між Австрією та Союзними державами. Для того, щоб уряд Швейцарії міг виробити позицію з питання Форарльбегу та почати перемовини, пропонувалося провести референдум щодо майбут- нього цієї землі8. Тож однією з головних причин ініціювання референдуму у Форарльберзі можна вва- жати післявоєнну економічну кризу в Австрії на противагу багатшій та нейтральній Швейцарії з її стабільною економікою, а також географічно-культурну близькість фораль- бержців зі Швейцарією. Вони говорили швейцарськими діалектами німецької мови, мали подібні культурні традиції, а торгівля та соціальні контакти зі Швейцарією існували ще до війни. У багатьох форарльбержців були родинні зв’язки в сусідніх швейцарських канто- нах, особливо в Санкт-Галлені та Граубюндені9. Політична нестабільність в Австрії та не- визначеність Відня щодо майбутнього держави також сприяли відцентровим тенденціям у віддалених регіонах, одним із яких був Форарльберг. Ініціаторами плебісциту у Форарльберзі виступили громадські активісти та представ- ники місцевого самоврядування, тобто референдум проводився за народною ініціативою. За задумом організаторів, спочатку вирішувалося питання про початок перемовин про входження Форарльбергу до Швейцарського союзу, а після узгодження всіх формальнос- тей мав пройти референдум щодо приєднання до Швейцарії. У голосуванні, яке відбулося 11 травня 1919 р., явка склала близько 87% населення10. Згідно з офіційними даними, за початок перемовин про приєднання до Швейцарії про- голосували понад 80% учасників голосування, що було однозначним сигналом про бажан- ня населення регіону змінити державну належність11. Постало питання про можливість визнання результатів цього референдуму Австрією, Швейцарією та міжнародним това- риством. Попри симпатію до форарльбержців, швейцарська влада зайняла обережну позицію. Лише один із семи федеральних канцлерів, Фелікс-Луі Калондер, лобіював включення Форарльбергу до складу конфедерації, але переконати Бундесрат йому не вдалося. Голов- ною причиною вагань Берну була потенційна загроза дестабілізації внутрішнього федера- тивного балансу, адже включення нового кантону з майже повністю католицьким насе- ленням могло змінити релігійно-політичний баланс країни. Крім того, були побоювання втягнення Швейцарії до міжнародного конфлікту через Форарльберг12. Тим не менш за приватною ініціативою було створено комітет «За Форарльберг», який активно співробіт- ничав як із парламентаріями, так і з журналістами й усіма прихильниками ідеї аншлюсу з Форарльбергом. Представники комітету збирали гроші та речі, які передавали через кор- дон, а також підтримували зв’язок з місцевим комітетом пропаганди, постачаючи продук- цію про Швейцарію (прапори, мапи, книги тощо)13. Офіційна позиція Берну щодо питання Форарльберу була сформована лише в листопаді 1919 р. і полягала в тому, що це – внут- рішнє питання Австрії, в яке Швейцарія втручатися не збирається14. Австрійський уряд не визнав права на самовизначення за Форарльбергом, а голова уряду К. Реннер доклав чималих зусиль для того, щоб затягнути й відкласти розгляд цьо- го питання15. Відтак воно так і не було офіційно винесено на розгляд Паризької мирної конференції, яка закріпила Форарльберг за Австрією, уклавши восени 1919 р. Сен-Жерменський дого- вір. На цьому питання про аншлюс регіону зі Швейцарією мало бути де-факто закрите, хоча залишалася ще можливість апеляції до Ліги Націй. У подальшому уряди країн Антанти, зокрема Франція, виступили категорично проти приєднання Форарльбергу до Швейцарії. Вони вважали, що це створить небезпечний пре- цедент зміни кордонів у післявоєнній Європі, зокрема в умовах, коли Австрія й так втра- тила значні території, і не бажали її подальшого послаблення16. 8 Cohen H. The Vorarlberg question … P. 69. 9 Wambaugh S. Plebiscites since the World War… Vol. I. P. 513. 10 Ibid. Vol. II. P. 541. 11 Vorarlberger Tagblatt. 14 may 1919. P. 3. 12 Burmeister K. Vorarlberg. Historische Lexikon der Schweiz. URL: https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/007141/2013-07- 30/. 13 Cohen H. The Vorarlberg question… P. 254–255. 14 Ibid. P. 186. 15 Koller C. «…der Wiener Judenstaat, von dem wir uns unter allen Umständen trennen wollen»: die Vorarlberger An- schlussbewegung an die Schweiz. S. 83–102. 16 Wambaugh S. Plebiscites since the World War… Vol. I. P. 514. Siverian chronicle. 2025. № 4 25 Хоча референдум не мав практичних наслідків у короткостроковій перспективі, він став важливим етапом у самоусвідомленні форарльбержців, а сама подія залишила слід у регіональній політиці й культурній пам’яті. Після 1919 р. центральна влада Австрії намагалася посилити децентралізацію, щоб утримати окремі регіони, зокрема Форарльберг, у складі республіки. Прийнята у 1920 р. конституція Австрії містила в переліку австрійських земель і Форарльберг. Незважаючи на формальну відмову в приєднанні, економічне та культурне співробіт- ництво між Форарльбергом і швейцарськими кантонами також значно активізувалося. Ідея «швейцарського вибору» залишалася популярною в політичній риториці краю деякий час, але після підписання Женевських протоколів 1922 р. і часткової стабілізації в Австрії втратила суттєве значення17. Сьогодні референдум 1919 р. сприймається як історичний курйоз, але також як символ демократичної ініціативи на місцевому рівні. Хоча ідея приєднання до Швейцарії більше не є актуальною, багато форарльбержців із гордістю згадують про цю ініціативу як про вияв волі народу в складний період історії. Культурні, економічні та соціальні зв’язки зі Швейцарією й далі залишаються міцними, особливо у сфері транскордонного співробіт- ництва18. Отже, референдум у Форарльберзі 1919 р. був унікальним випадком демократичного волевиявлення в умовах геополітичної турбулентності. Хоча він не призвів до зміни дер- жавної належності, подія має важливе історичне значення як приклад прагнення до само- визначення, стабільності та демократичних цінностей. Цей референдум нагадує, що місцеві ініціативи, навіть у невеликих регіонах, можуть стати важливими сигналами про глибші суспільні настрої та потреби. Він також свідчить про складність післявоєнного врегулювання та обмеження, які накладають міжнародні по- літичні угоди на реалізацію права народів на самовизначення. На відміну від Форарльбергу, у Каринтії та Бургенланді не обійшлося без застосування зброї, але доволі швидко ситуація була врегульована дипломатичними зусиллями, які та- кож передбачали проведення референдумів на спірних територіях. Референдум у Каринтії є, за загальною оцінкою дослідників, чи не найбільш успішним способом врегулювання конфлікту між Республікою Австрія та Королівством сербів, хорватів і словенців (КСХС). Каринтія належала Священній Римській імперії з раннього Середньовіччя. У рамках цієї імперії вона століттями була невід’ємною частиною спадкових земель Габсбургів (правляча династія в Священній Римській імперії та Австро-Угорщині), однак значну час- тину населення складали словенці. Австрія як правонаступниця імперії прагнула зберегти свій суверенітет над суміжною територією німецьких поселень у королівствах та провін- ціях, які досі були представлені в Імперській раді (Рейхсраті). У випадку Каринтії прин- цип збереження цілісності існуючих територій був на користь Австрійської республіки19. Однак, унаслідок розпаду Австро-Угорщини було утворено Королівство сербів, хорватів і словенців, яке також претендувало на територію Каринтії, апелюючи до мовної та етніч- ної близькості з місцевими словенцями. Рудольф Майстер, який був командувачем австро-угорських військ у Південній Шти- рії, виявив свої югослов’янські амбіції й за підтримки словенських загонів захопив владу в ряді міст. У відповідь провінційна рада Каринтії 5 грудня 1918 р. вирішила перейти до збройного спротиву. Конфлікт загострився і розгортався з переміннім успіхом, поки в си- туацію не втрутилися країни Антанти20. На Паризькій мирній конференції питання кордону в Каринтії та Штирії спочатку роз- глядалося разом, але в подальшому було розділено, і якщо Південна Штирія була в одно- сторонньому порядку передана КСХС, щодо долі Каринтії було вирішено вдатися до ре- ферендуму. Двозначність ситуації в Каринтії також підтвердили висновки міжнародних експертів, які були направлені в регіон21. Суттєву підтримку позиціям Німецької Австрії в регіоні також надавала делегація Італії, яка прагнула послабити позиції КСХС22. Остаточ- но рішення про референдум було прийнято 12 травня 1919 р. на Раді Десяти на мирній конференції в Парижі, тобто наступного дня після референдуму у Форарльбергу. Варто зазначити, що саме втручання міжнародної спільноти, фактично США, Великої Британії, 17 Melichar P. Die Vorarlberger Frage, die es nie gab? Thema Vorarlberg. URL: https://themavorarlberg.at/gesellschaft/ die-vorarlberger-frage-die-es-nie-gab. 18 Burmeister K. Vorarlberg… 19 Thaler P. Principles and politics: Flensburg and Klagenfurt in the Plebiscites of 1920. Post-World War one plebiscites and their legacies. Exploring the right of self-determination. Budapest–Vienna–New York: Central European University Press, 2024. P. 88. 20 Vink M. Self-determination along the Austrian frontier, 1918–1920: case studies of German Bohemia, Vorarlberg, and Carinthia. Master’s thesis. Wellington: Victoria University, 2013. P. 77–78. 21 Thaler P. Principles and politics… P. 90. 22 Vink M. Self-determination along the Austrian frontier… P. 80. Сіверянський літопис. 2025. № 4 26 Франції, Італії та Японії зупинило ескалацію конфлікту в Каринтії. До проведення рефе- рендуму в Каринтії мала бути встановлена демілітаризована зона, а югославські війська відведені23. Великого значення набули територія, час і процедура проведення референдуму, який мав відбуватися при міжнародному моніторингу та в першу чергу захистити безпосередні інтереси місцевого населення. Оскільки більшість м. Клагенфурта (головне місто Каринтії) становили німці, резуль- тати голосування яких не важко було передбачити, територію, на якій мав відбуватися ре- ферендум, поділили на дві зони: південну, де переважало словенське населення, та північ- ну з Клагенфуртом. Остаточна процедура проведення референдуму була закріплена в ст. 49–50 Сен-Жерменського мирного договору. У першій, південній зоні плебісцит мав відбутися протягом трьох місяців. Якщо зона 1 проголосує за КСХС, друга північна зона проведе свій власний референдум протягом трьох тижнів – така послідовність була об- ґрунтована прагненням уникнути тиску на словенське населення. Якщо перша зона прого- лосує за Австрію, подальший референдум не буде проведено24. Представники комісії з проведення референдуму прибули в Клагенфурт 21 липня 1920 р. і енергійно взялися до роботи, намагаючись повернути порядок та спокій в Карин- тію. Зокрема була висунута вимога вивести війська з території проведення референдуму принаймні за місяць до голосування і, не зважаючи на певний супротив, югославські вій- ська були виведені в першій половині вересня 1920 р. Також на вимогу комісії в регіон були направлені додаткові війська з Італії, Франції та Британії для підтримки безпеки і правопорядку на час проведення референдуму25. Ці заходи суттєво покращили ситуацію в зоні проведення опитування, хоча деякі пору- шення все ж були відзначені, наприклад, активна пропаганда велася з обох боків. 10 жовтня 1920 р. референдум відбувся, і 59,04 відсотка виборців (явка виявилася не- очікувано високою – близько 96%) у південній зоні обрали Австрію, відповідно на півночі голосування не проводилося, а вся територія, на якій мало проходити опитування, зали- шилася під суверенітетом Австрії. І югославський, і австрійський представники в Комісії з проведення референдуму визнали ці результати, зазначивши відсутність порушень у день проведення26. Отже, підрахунок голосів засвідчив, що значна частина словенців проголосувала за збереження території у складі Австрії, усупереч очікуванню КСХС та деяких експертів, які пов’язували можливі результати голосування з етнічним складом населення. Можна стверджувати, що для прийняття референдуму як дієвого механізму вирішення міжнаціонального конфлікту важливе своєчасне втручання міжнародної спільноти для відвернення ескалації конфлікту, урахування інтересів місцевого населення та аргументів конфліктуючих сторін, зокрема під час визначення процедури проведення референдуму, важливості процедурних рішень для визначення та визнання результатів референдуму. Дещо інакше розгорталися події на кордоні Австрії та Угорщини. За Cен-Жермен- ським мирним договором Австрія мала отримати територію Німецької Західної Угорщини (Бургенланд), однак ця територія знаходилася під повним контролем Угорщини, делегація якої не була представлена на Паризькій мирній конференції на час підписання договору. У самій Угорщині в 1919 р. була проголошена радянська республіка, влада якої сподівала- ся укласти мирну угоду з країнами Антанти на більш вигідних умовах. З огляду на ці об- ставини, встановити ефективний контроль за територією Бургенланду Австрія була не спроможна27. Однак перехід Бургенланду до Австрії був підтверджений і в Тріанонському договорі 1920 р. з Угорщиною, яка втратила понад дві третини своєї території та значну частину населення. Проте територія Бургенланду, на відміну від інших, не була окупована й мала відійти Австрії, яка, як і Угорщина, перебувала в стані переможених. У результаті, не зва- жаючи на підписану мирну угоду, Будапешт робив усе можливе, щоб утримати ці терито- рії під своїм контролем. Тим паче, що на території, що мала відійти до Австрії, проживали й угорці – у м. Еденбург (угор. Шопрон) вони складали майже половину населення28. 23 Vink M. Self-determination along the Austrian frontier… P. 82. 24 Treaty of peace between the allied and associated powers and Austria (St. Germain-en-Laye, 10 September 1919). Australasian Legal Information Institute. URL: https://www.austlii.edu.au/au/other/dfat/treaties/1920/3.html. 25 Vink M. Self-determination along the Austrian frontier… P. 90–92. 26 Ibid. P. 93. 27 Rásky B. Fabricating a border: The Sopron plebiscite of 1921 and the delineation of Burgenland. Post-World War one plebiscites and their legacies. Exploring the right of self-determination. Budapest–Vienna–New York: Central European University Press, 2024. P. 128. 28 Székely T. The agony of historic Western Hungary and the birth of Burgenland (1914–1921). Studies on national movements. 2020. Vol. 6 (1). P. 24; Vares M. The question of Western Hungary/Burgenland 1918–1923. Doctor’s thesis. Jyväskylä, 2008. P. 269. Siverian chronicle. 2025. № 4 27 Еденбург мав багату історію, тісно пов’язану з обома країнами, та був культурним і економічним центром прикордонного регіону. Рішення міжнародної спільноти спричини- ло значне невдоволення місцевого населення, яке відчувало сильні культурні, історичні та політичні зв’язки з Угорщиною. Для багатьох угорців Шопрон був не просто містом, а символом національної ідентичності та історичної спадщини, тому питання про державну належність цього регіону викликало гострі суперечки. Лише після ратифікації в липні 1921 р. Тріанонського договору Будапешт почав виво- дити угорські війська з Бургенланду, але влада не перейшла до австрійців автоматично, а залишилася в руках місцевих збройних формувань Пала Пронаї, які зупинили просування австрійських жандармів. До того ж, 4 жовтня в Бургенланді було проголошено незалежну республіку Лайтабаншаг, що ще більш ускладнило для Австрії та Угорщини врегулюван- ня прикордонного питання29. З пропозицією посередництва вкотре виступила Італія, яка намагалася посилити свої позиції на противагу країнам Малої Антанти. У результаті почалися перемовини у Вене- ції, які загалом підтвердили положення Сен-Жерменського та Тріанонського договорів, хоча на території Шопрону та прилеглих сіл було вирішено провести референдум з метою визначити, чи хочуть мешканці залишитися у складі Угорщини, чи приєднатися до Авст- рії30. Варіант із передачею Бургенланду Австрії за винятком Шопрона з округою пропону- вався делегаціями Угорщини й раніше, але знадобилися три роки та кілька невдалих спроб австрійський жандармів просунутися вглиб регіону, поки не було досягнуто комп- ромісне рішення. Ряд дослідників уважають, що, погоджуючись урешті-решт на прове- дення референдуму, австрійська влада фактично визнала Шопрон за Угорщиною, а сам референдум був потрібен австрійському уряду лише для збереження обличчя31. Треба погодитися, що частково так воно й було, хоча до самого референдуму Австрія намагалася схилити виборців на свою сторону, використовуючи як досвід референдуму в Каринтії, так і багатьох місцевих проавстрійськи налаштованих активістів, наголошуючи на економічних вигодах і культурній спорідненості з Австрією. Місцеві проугорські полі- тики та громадські діячі також активно агітували за збереження міста в межах Угорщи- ни32. Як і в Каринтії, передбачалося проведення референдуму у двох зонах, але спочатку в місті Шопрон, а потім у сільській окрузі. Також, на відміну від референдуму в Каринтії, ураховувалися загальні результати голосування. Для підготовки референдуму було ство- рено спеціальні комісії, які займалися реєстрацією виборців, інформуванням населення та організацією виборчого процесу33. Важливою складовою стало забезпечення прозорості та чесності голосування, адже політична напруга в регіоні була дуже високою. Варто зазначити, що, на відміну від референдуму в Каринтії, організація волевиявлен- ня в Шопроні відбувалася дуже поспішно, добитися повного нейтралітету зони проведен- ня голосування так і не вдалося, як і гарантувати безпеку місцевому населенню. Також у представників Австрії були зауваження й до складених списків виборців, однак усі пропо- зиції, зокрема надати більше часу для уточнення списків, були проігноровані. Тож Авст- рія відкликала своїх спостерігачів напередодні проведення референдуму. Усе це в подаль- шому дало привід сумніватися в легітимності його результатів34. Голосування відбулося у визначений термін в грудні 1921 р. і пройшло відносно спо- кійно, без значних інцидентів. Виборчі дільниці були розташовані в усіх основних населе- них пунктах регіону, що дало можливість більшості жителів узяти участь у волевиявлен- ні. Процес підрахунку голосів здійснювався з дотриманням міжнародних стандартів того часу, а спостерігачі від Ліги Націй контролювали чесність виборів. За офіційними даними, понад 65% виборців проголосували за залишення Шопрона у складі Угорщини, у той час як близько 35% підтримали приєднання до Австрії. Результа- ти свідчили про чітке бажання більшості населення зберегти політичну та культурну єд- ність з Угорщиною всупереч етнічному складу населення, де переважали німці35. Цей результат мав ключове значення для подальшої політичної ситуації в регіоні, оскільки став підставою для міжнародного визнання кордонів і запобіг конфлікту між 29 Székely T. The agony of historic Western Hungary… P. 26–27. 30 Protocol between Austria and Hungary and additional article on the settlement of the question of Western Hungary, signed in Venice, 13 October 1921. UN Archives Geneva. URL: https://archives.ungeneva.org/no-254-protocole-entre- lautriche-et-la-hongrie-et-article-additionnel-relatif-au-reglement-de-la-question-de-la-hongrie-occidentale-signe-a- venise-le-13-octobre-1921-presente-par-le-gouvernement-dautriche-enregistre-le-4-avril-1922-rec. 31 Rásky B. Fabricating a border… P. 133. 32 Ibid. 33 Protocol between Austria and Hungary… 34 Rásky B. Fabricating a border… P. 134. 35 Székely T. The agony of historic Western Hungary… P. 29. Сіверянський літопис. 2025. № 4 28 Австрією та Угорщиною, хоча, у порівнянні з референдумом у Каринтії, австрійська сто- рона та спостерігачі відзначали певні порушення в підготовці та проведенні референдуму. Але, як зазначали представники Італії, цей референдум вони розглядали скоріш як фор- мальну підставу для передачі Шопрону з округою Угорщині. Австрійці, незважаючи на заявлені протести, також визнали результати референдуму36. Подальший розвиток подій призвів до передачі наступного року ще частини сіл Угор- щині, бо боротьба за повернення в цих селах продовжувалася, незважаючи на суттєвий тиск з боку австрійської влади37. Це також можна розглядати як додаткове підтвердження справедливих результатів голосування в Шопроні. Референдум у Шопроні став черговим прикладом мирного вирішення територіальних суперечок у післявоєнній Європі. Він підтвердив право народів на самовизначення й по- казав, що мирні механізми можуть бути ефективними навіть за напружених геополітич- них умов, фактично це був суттєвий перегляд положень Сен-Жерменського та Тріанон- ського договорів. Можемо згадати, що за інших обставин Форарльбергу було в цьому від- мовлено. Для Угорщини це був важливий політичний успіх, який допоміг зберегти частину втраченої території та підтримати національну єдність у період кризи. Австрія, визнавши результати референдуму, змогла зосередитися на стабілізації внутрішньополітичної ситу- ації та розвитку інших регіонів. Окрім політичних наслідків, референдум вплинув і на соціокультурне життя Шопрона та прилеглих районів. Збереження міста у складі Угорщини дозволило підтримати тради- ції, мову та культурні зв’язки, що формувалися століттями. Місцеві школи, церкви і куль- турні установи продовжували функціонувати у звичному режимі, що сприяло соціальній стабільності та зміцненню місцевої ідентичності. З часом Шопрон став важливим містом прикордонного співробітництва між Угор- щиною та Австрією. Після розпаду соціалістичних режимів у Центральній Європі в 1990-х рр. місто перетворилося на центр транскордонного співробітництва, туризму та культурного обміну. Референдум 1921 р. залишається історичною подією, що демонструє важливість на- родного волевиявлення у формуванні кордонів і сприяє миру в регіоні. Він показав, що навіть у складних політичних обставинах можливе мирне вирішення територіальних спо- рів на основі волевиявлення місцевого населення. Результати голосування допомогли уникнути збройного конфлікту та закріпити стабільність у регіоні. Проведене дослідження показує, що референдуми як форма мирного врегулювання міжетнічних і територіальних конфліктів у післявоєнній Європі виявилися ефективними інструментами в окремих історичних випадках. Зокрема, приклади Форарльбергу, Карин- тії та Шопрона демонструють різні підходи до реалізації права народів на самовизначен- ня, залежно від політичного контексту, участі міжнародної спільноти та внутрішньої ста- більності держав. Референдум у Форарльберзі (1919), хоча не призвів до змін державної приналежності, став важливим прикладом громадянської ініціативи в умовах геополітичної невизначенос- ті. Він продемонстрував прагнення населення до стабільності та економічної безпеки, але зазнав поразки через міжнародний спротив та інтереси великих держав. Референдум у Каринтії (1920) вважається одним із найуспішніших прикладів урегулю- вання територіального конфлікту. Завдяки втручанню Антанти, прозорій процедурі й ура- хуванню інтересів обох сторін вдалося запобігти подальшому загостренню та зберегти мир. Референдум у Шопроні (1921) підтвердив ефективність народного волевиявлення на- віть у складних умовах, хоча супроводжувався політичною напругою. Його результати допомогли стабілізувати ситуацію в регіоні та закріпити нові кордони. Загалом, можна стверджувати, що референдуми мають потенціал бути дієвим інстру- ментом вирішення конфліктів, якщо вони проходять у межах чітких правових процедур, під міжнародним наглядом та із забезпеченням участі всіх зацікавлених сторін. Досвід міжвоєнної Європи доводить, що мирне врегулювання можливе навіть у найскладніших обставинах – за умови політичної волі, дотримання демократичних принципів та міжна- родної підтримки. References Koller, C. (2008). «… der Wiener Judenstaat, von dem wir uns unter allen Umständen trennen wollen»: die Vorarlberger Anschlussbewegung an die Schweiz [«… the Viennese Jewish state, from which we want 36 Vares M. The question of Western Hungary/Burgenland… P. 273–274. 37 Ibid. P. 286. Siverian chronicle. 2025. № 4 29 to separate ourselves under all circumstances»: the Vorarlberg Anschluss movement to Switzerland]. In: Konrad, H; Maderthaner, W. … der Rest ist Österreich: das Werden der Ersten Republik [… the rest is Austria: the emergence of the First Republic]. Р. 83–102. Vienna, Austria. Rásky, B. (2024). Fabricating a Border: The Sopron Plebiscite of 1921 and the Delineation of Burgen- land. In S. Bober (Ed.), Post-World War One Plebiscites and Their Legacies: Exploring the Right of Self- Determination, Р. 126–149. Budapest, Hungary. Székely, T. (2020) The agony of historic Western Hungary and the birth of Burgenland (1914–1921). Studies on national movements, 6 (1), P. 38. Thaler, P. (2024). Principles and Politics: Flensburg and Klagenfurt in the Plebiscites of 1920. In S. Bober (Ed.), Post-World War One Plebiscites and Their Legacies: Exploring the Right of Self-Determinati- on, Р. 74–94. Budapest, Hungary. Vares, M. (2008) The question of Western Hungary/Burgenland 1918–1923. Jyväskylä, Finland. Venken, M. (2020). The dissolution of the Austro-Hungarian Monarchy: border making and its conse- quences. European review of history: Revue Européenne d’histoire, 27 (6), P. 697–708. Vink, M. (2013). Self-determination along the Austrian Frontier, 1918–1920: case studies of German Bohemia, Vorarlberg, and Carinthia. Wellington, New Zealand. Кашаба Ольга Юріївна – кандидат історичних наук, доцент Харківського національ- ного університету ім. В. Каразіна (вул. Університетська, 16, м. Харків, 61003, Україна). Kashaba Olga – candidate of historical sciences, docent at V. Karazin Kharkiv national uni- versity (16 Universytetska str., Kharkiv, 61003 Ukraine). E-mail: olga.kashaba@karazin.ua Тавшунський Олег Михайлович – кандидат історичних наук, доцент Харківсько- го національного університету імені В.Н. Каразіна (вул. Університетська, 16, м. Харків, 61003, Україна) Tavshunskyi Oleg – candidate of historical sciences, docent at V. Karazin Kharkiv national university (16 Universytetska str., Kharkiv, 61003 Ukraine). E-mail: Oleg.Tavshunskiy@karazin.ua Щербина Ірина Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент Харківсько- го національного університету імені В.Н. Каразіна (вул. Університетська, 16, м. Харків, 61003, Україна) Shcherbyna Iryna – candidate of historical sciences, docent at V. Karazin Kharkiv national university (16 Universytetska str., Kharkiv, 61003 Ukraine). E-mail: iryna.shcherbyna@karazin.ua Дата подання: 15 квітня 2025 р. Дата затвердження до друку: 5 серпня 2025 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Кашаба, О., Тавшунський, О., Щербина, І. Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.). Сіверянський літопис. 2025. № 4. С. 22–29. DOI: 10.58407/litopis.250403. Цитування за стандартом APA Kashaba, O., Tavshunskyi, O., Shcherbyna, I. (2025). Zastosuvannia pryntsypu samovyznachennia na prykladi referendumiv v Avstrii (1919–1921) [Application of the principle of self-determination on the example of referendums in Austria (1919–1921)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 22–29. DOI: 10.58407/litopis.250403.

Застосування принципу самовизначення на прикладі референдумів в Австрії (1919–1921 рр.)

Institution

Similar Items