Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?

Аналізується кадрова ситуація, що склалася у науко  вих системах країн пострадянського простору зага  лом і в Україні зокрема. Розглядаються чинники, які зумовили розбалансування вікової та кваліфікацій  ної структури наукового потенціалу, деякі моти  вац...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Онопрієнко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2069
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? / В. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860102889259663360
author	Онопрієнко, В.
author_facet	Онопрієнко, В.
citation_txt	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? / В. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Аналізується кадрова ситуація, що склалася у науко вих системах країн пострадянського простору зага лом і в Україні зокрема. Розглядаються чинники, які зумовили розбалансування вікової та кваліфікацій ної структури наукового потенціалу, деякі моти ваційні та соціальні аспекти функціонування вітчиз няної науки. The human resources situation in scientific systems of post soviet space in general and in Ukraine in particular is analyzed. The issues that caused disbalance of age specific and qualification structure of scientific potential as well as motivational and social aspects of national science functioning are discussed.
first_indexed	2025-12-07T17:29:59Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 57 Стагнація наукової системи, що стала наслідком соціально�економічної кризи у країнах пострадянського простору, породила цілий клубок гострих проблем. І чи не найістотнішим з них є віковий і кваліфікаційний дисбаланс в академічних спільнотах, старіння їх кадрового потенціалу, що може призвести до зникнення ланок у наступності поколінь і втрати колись потужних наукових шкіл. Як згармонізувати за віковими і професійними показниками структуру вітчизняної наукової системи, чи достатньо тут лише організаційних і мате� ріальних важелів? Якими мотиваціями у науці керуються молоді дослідники та їхні старші колеги? Чи є «баластом» для науки покоління учених пенсійного віку, а виправдани� ми сподівання на нове її відродження — прихід молодих, амбітних і здібних ви� пускників аспірантури? Спробу відповісти на ці непрості питання зроблено у пропонованій статті. © ОНОПРІЄНКО Валентин Іванович. Доктор філософських наук. Завідувач відділу методології та соціології науки Центру досліджень науково�технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ). 2006. В. ОНОПРІЄНКО ДОВГОЖИТЕЛІ У НАУЦІ: ДИСБАЛАНС ПОКОЛІНЬ ЧИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ? Науку зазвичай розуміють як винятково інноваційний інститут суспільства. На� справді ж вона надзвичайно багата своїми традиціями. Навіть найкардинальніші зру� шення в науці стають зрозумілішими тільки з урахуванням різноманітних форм уже іс� нуючих традицій. Як особливий спосіб збе� реження і передачі соціального досвіду, який переходить від одного покоління до іншого, традиція є важливим механізмом соціально� го наслідування [1]. Для розвою науки важ� ливі передумови виникнення тих чи інших традицій, їхні видозміни, поширення на нові культурні ареали, взаємозалежність тради� цій та інновацій, спадкоємність у розвитку знання. Нині, з огляду на реформування наукової системи, розширення комунікаційних про� цесів, глобалізаційні тенденції проблеми взаємозв’язку традицій та новацій набули особливої гостроти. Зокрема, необхідно з’я� сувати, наскільки вітчизняній науковій си� стемі корисний зарубіжний досвід органі� зації досліджень, чи адекватні різні органі� заційні нововведення вже усталеним тради� ціям тощо. Зрозуміло, що на цю тему часто висловлюються діаметрально протилежні міркування. Сьогодні для країн колишнього СРСР життєво важливою є проблема спадкоєм� ності поколінь учених, збереження наукових шкіл, передачі традицій, навичок, досвіду ведення досліджень. Повсюдні тенденції «старіння» наукових колективів і «вимиван� ня» молоді з науки спричинюють перетік інтелектуального потенціалу держав з дест� руктивною економікою в розвинені країни, об’єктивно створюють умови для формуван� ня на пострадянському просторі економіки перерозподільного типу. Така економіка не� здатна забезпечити приріст національного багатства, переорієнтувати виробництво на нові джерела економічного росту — наукові знання, сучасні технології. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 658 Про необхідність поповнення дослідних установ науковою молоддю кажуть усі, але в держави бракує коштів, щоб кардинально змінити ситуацію у цій сфері. Проте варто за� значити, що останніми роками певні зрушен� ня у цьому напрямі все�таки сталися. І в Росії, і в Україні вживаються заходи, спрямовані на залучення талановитої молоді до наукової праці: підвищується рівень аспі� рантської стипендії, призначаються прези� дентська й академічні стипендії молодим до� слідникам. Так, від 2000 року 10 премій Пре� зидента України присуджуються щорічно молодим ученим НАН України за видатні досягнення в галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук. Ще один важливий захід — це надання права інститутам цілоріч� но здійснювати прийом до аспірантури. Зав� дяки цьому вдається утримувати на стабіль� ному рівні кількісні та якісні показники функ� ціонування аспірантури. Важливо і те, що впродовж останніх років академічні установи надали свої дослідні лабораторії студентам вищих навчальних закладів для проведення практики. І ця ініціатива НАН України щороку знаходить дедалі ширшу підтримку, адже студентські практики стали джерелом поповнення ін� ститутів та їхніх аспірантур здібною молод� дю. У результаті вдалося не тільки стабілі� зувати у якісному вимірі кадровий склад академічних установ, а й домогтися певно� го збільшення кількості молодих — як нау� кових співробітників (рис. 1), так і канди� датів наук (рис. 2). Частка молодих учених у загальній кіль� кості наукових співробітників усіх вікових категорій НАН України загалом ще невели� ка, але від 2001 р. помітна тенденція до її зро� стання. Ще одним істотним моментом є те, що у НАН України з кожним роком збільшується кількість молодих учених, котрі залишають� ся працювати в академічних інститутах після закінчення аспірантури (табл. 1). Рис. 2. Співвідношення молодих (до 35 років) науко� вих співробітників до вчених усіх вікових категорій в установах НАН України Рис. 1. Показники забезпеченості наукових установ НАН України молодими (до 35 років) науковими співробітниками 2000 2192 675 78 2001 2448 742 152 2002 2936 897 161 2003 3018 1009 154 2004 3204 1101 244 Рік Таблиця 1. Практика студентів в інститутах НАН України практикантів які готували дипломні та курсові роботи залишилися для роботи у НАН України Кількість студентів ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 59 Однак ці позитивні зрушення у кадрово� му складі не можуть поки що переламати тен� денцію «старіння» наукового персоналу, яка утримується упродовж багатьох років. За ос� танні півтора–два десятиліття кадровий склад науковців НАН України за своїми віко� вими характеристиками зазнав відчутних змін, на жаль, у бік «постаріння». Про це, зок� рема, свідчать дані табл. 2 і 3. І такий вектор характерний не лише для нау� кової сфери України, а й багатьох держав пост� радянського простору. Так, середній вік усіх категорій співробітників Російської академії наук також неухильно зростає (табл. 4). Част� ка дослідників, яким немає 40 років, в ін� ститутах РАН знизилася з 36,6% у 1994 р. до 27,5% у 2000 р., а кількість науковців, стар� ших 60 років, за цей період збільшилася з 11,4 до 22,5%. Понад 60% докторів наук у РАН — пенсійного віку. Тенденція зростання вікових характеристик осіб, які працюють у науковій сфері, домінує впродовж багатьох років, і межа її не визначена. Вона виявляється у ві� кових показниках здобувачів докторських ступенів, які останніми роками стали вищи� ми фактично в усіх наукових напрямах. І.Г. Дежина у доповіді «Кадрові проблеми в російській науці та ініціативи держави» на Міжнародному симпозіумі «Молоді вчені і наступність поколінь у науці» (Київ, листо� пад 2005 р.) [3] визначила коло кадрових проблем науки РФ: зміни демографічної структури з постійним проходженням молоді через сферу науки, вимивання «середнього» покоління вчених і в зв’язку з цим загальне старіння кадрів, процес зворотного «відпли� ву мізків», який в основному стосується мо� Наукових працівників 50,2 50,4 50,3 50,6 50,9 Кандидатів наук 50,3 50,3 50,3 50,7 51,3 Докторів наук 60 59 60,1 60,1 60,7 Середній вік Таблиця 2. Середній вік науковців НАН України за роками 2001 2002 2003 2004 2005 1989 159 67,4 198 62,8 1672 54,4 9990 44,5 1990 158 191 1791 10301 1991 175 217 1911 10399 1992 176 229 2096 10336 1993 203 69,8 273 62,9 2281 54,9 10485 45,0 1994 193 70,1 268 63,1 2368 54,7 10176 45,3 1995 188 68,7 262 63,3 2407 55,1 9731 46,2 1996 200 68,0 274 63,0 2411 56,3 9224 47,0 1997 188 68,1 272 63,4 2415 57,2 8538 48,0 1998 199 68,5 289 63,1 2407 57,6 8216 48,7 1999 194 69,2 283 63,9 2426 58,3 7907 49,1 2000 190 69,8 273 64,4 2295 59,2 7650 49,9 2001 191 70,4 303 64,9 2254 59,0 7402 49,3 2002 182 70,7 298 65,1 2289 59,0 7513 50,3 2003 172 71,3 295 65,9 2296 60,1 7451 50,4 2004 183 70,9 324 65,6 2281 60,1 7344 50,7 2005 179 71,7 312 65,4 2421 60,7 7869 51,3 Таблиця 3. Середній вік основних категорій науковців НАН України за роками Академіки Члени�кореспонденти Доктори наук Кандидати наук Рік Кількість осіб Середній вік Кількість осіб Середній вік Кількість осіб Середній вік Кількість осіб Середній вік ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 660 лодого покоління. Частка науковців віком 30–40 років скоротилася з 24% у 1994 р. до 13,8% у 2002 р. Падає чисельність дослід� ників і в наступній віковій категорії — 40–50 років. Якщо загальна кількість учених в Росії знизилася протягом 1998–2002 рр. тільки на 0,5%, то абсолютна — у віковій групі 30–39 років — зменшилася майже на чверть (25%), а 40–49�річних — на 16%. Відповідно приріст чисельності вчених, яким понад 60 років, ста� новив 20,4%. Щоправда, в установах РАН зросла і частка молодих науковців — з 9,2% у 1994 р. до 13,5% — у 2002 р. (табл. 5). Слід зазначити, що на роботу до установ НАН України останніми роками приймають чимало молодих фахівців, але, на жаль, знач� на їх частина звільняється, не пропрацював� ши і 2–3�х років (табл. 6). Чому так трап� ляється? Тут цілий клубок, або, точніше, гор� діїв вузол проблем. Молодих не задовольняють ні умови робо� ти (застаріла матеріально�технічна база, бра� кує реактивів, сучасної фахової літератури), ні платня, ні перспективи наукового зростан� ня (шлях від кандидатської до докторської іноді розтягується на десятиліття, досвідчені метри зазвичай неохоче звільняють посади для молодих і талановитих). Але найгострі� шою є житлова проблема, яку розв’язати, працюючи в Академії, дуже складно. І.Г. Дежина знайшла досить ємне слово для визначення нинішньої ситуації, що склалася з приходом молоді в науку, — «протік». Справді, завдяки державним заходам щодо підтримки молодих талановитих фахівців чимала їх кількість приходить працювати до наукових установ (хоча й значно менша, ніж, наприклад, у 80�х роках ХХ ст.). Однак біль� шість такої молоді саме «протікає» через нау� кову систему і прямує далі, зовсім до інших сфер діяльності (комерційні структури, бан� ківська справа тощо) або ж емігрує за кордон. Вона також порівняла вікову структуру дос� лідників Росії та США ( рис. 3). Як бачимо, у Сполучених Штатах вищий показник моло� 1991 68,2 62,7 55,4 45,5 38,4 1992 67,2 63,2 56,5 — — 1993 67,7 63,7 57,1 — — 1994 68,5 64,1 57,9 — — 1995 68,7 64,8 58,4 — — 1996 69,7 65,6 58,1 — — 1997 68,9 63,6 58,7 — — 1998 69,6 64,3 59,4 48,4 40,2 1999 70,4 65,7 57,2 48,0 40,0 2000 70,0 64,5 58,3 48,5 40,2 Таблиця 4. Середній вік наукових кадрів у Російській академії наук за роками Середній вік Рік Акаде� міки Члени� корес� понден� ти Доктори наук Канди� дати наук Наукові співробітни� ки без ступе� ня Джерело: Российская академия наук. 1991–2001. — М.: Наука; ЦИСН, 2002, [2, c. 283]. 2000 818 486/250 2001 964 525/275 2002 1137 518/315 2003 377 291/156 2004 1108 311/129 Таблиця 6. Кількість молодих фахівців, зарахованих на роботу до установ НАН України і звільнених за власним бажанням за роками Рік Зараховано на роботу Звільнено/ зокрема випускників ВНЗ дих науковців і нижчий — тих, кому понад 60 років, аніж у Російській Федерації. Не менш вагомою причиною скорочення припливу молоді в науку є зміна внутрішніх 1994 9,2 24,0 31,7 26,1 9,0 100 1998 7,7 18,1 28,3 27,9 18,0 100 2000 10,6 15,6 26,1 26,9 20,7 100 2002 13,5 13,8 23,9 27,0 21,8 100 Таблиця 5. Вікова структура російських науковців за роками, % Рік До 29 30–39 40–49 50–59 60 і більше Вік, роки Усього ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 61 мотивацій. У сучасному молодіжному середо� вищі молоді особистісні цінності, прагнення дедалі більше сконцентровуються на сферах бізнесу, політики, інформаційного обслуго� вування. Нині для творчої особистості з’яви� лося чимало нових професій, які дають змо� гу реалізувати свій креатив. До того ж безза� перечним фактом стало різке зниження у суспільстві престижу наукової праці. Змі� нюється і характер самої науки: сьогодні спо� стерігаємо «сплав» науки і таких нових форм інтелектуального знання, як високі техно� логії, програмне забезпечення тощо. В Україні збереглася система елітної, «фіз� техівської», освіти, але далеко не всі випуск� ники цих факультетів ідуть у науку, а якщо приходять, то, на жаль, ненадовго. Молоді сьогодні надзвичайно важко знай� ти своє місце у науковому менеджменті: на� віть найобдарованіші її представники не мо� жуть стати керівниками не тільки інститутів, а й невеличких лабораторій. Разом з тим ре� формування системи науки неможливе без омолодження її менеджменту. Найбільшою перепоною для залучення мо� лоді в науку є низький рівень зарплатні у цій сфері. Молоді дослідники перебувають у най� скрутнішому матеріальному становищі: ок� рім ставки, вони не одержують жодних до� плат — за стаж, кваліфікацію тощо. А голов� не — молодим сім’ям необхідне житло, яке придбати, працюючи в академічному інсти� туті, майже неможливо. Тим часом постійно зростаючий прошарок пенсіонерів, котрі за� лишаються працювати в науці, отримує ціл� ком пристойну наукову пенсію. Хоча матеріальний фактор має досить іс� тотне значення, самі молоді вчені під час опи� тування називали й інші причини, що знижу� ють привабливість праці у вітчизняній нау� ці. Одна з першорядних — низький рівень лабораторно�технічної оснащеності, ресурс� ного забезпечення досліджень, що подекуди перебуває просто у катастрофічному стані. Це істотно гальмує розвиток української нау� ки, не дає можливості талановитим дослід� никам проявити себе у конкретних справах, цікавих розробках. І зрозуміло, що «відплив мізків» за кордон багато в чому пояснюється саме цими чинниками. Ось і доводиться ака� демічним інститутам використовувати мігра� цію вчених, щоб одержати від них нову фа� хову інформацію, долучитися — через нау� ковців�емігрантів — до виконання дослі� джень на сучасній приладовій базі. На жаль, призначення стипендій і премій, покликаних сприяти залученню талановитої молоді у науку, нині дає скоріш косметичний ефект. Кардинально «омолодити» кадри можливо не шляхом концентрації коштів на розрізнених локальних програмах підтрим� ки молодих дослідників, а в контексті зміни ситуації у науці загалом, включаючи органі� заційні, мотиваційні, матеріальні, соціальні аспекти. Ідеться про систему взаємозалеж� них заходів: стимулювання — через зміну відповідного законодавства, розвиток взає� модії науки і промисловості; підтримку інтег� раційних процесів між науково�дослідними інститутами та вищими навчальними закла� дами; оновлення приладової бази; розширен� Рис. 3. Порівняння вікової структури дослідників Росії та США (за І.Г. Дежиною) 62 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 ня конкурсного і проектного фінансування; заохочення міжнародного науково�техноло� гічного співробітництва; реформування кад� рового складу академічних установ. Системно розвиток науки можна предста� вити як зміну трьох взаємозалежних і взає� мозумовлених видів наукової діяльності: на� громадження відомих знань, продукування нових знань, трансфер (передача) відомих і новостворених знань. Як правило, на почат� ковому етапі діяльності кожного вченого пе� реважають здебільшого зусилля, спрямовані на оволодіння відомими знаннями і метода� ми досліджень. Згодом домінують види ді� яльності, пов’язані з трансфером і реалізаці� єю накопичених та продукованих наукових знань. Наявність такої послідовності визна� чає імовірність зміни співвідношення назва� них видів діяльності вченого на всьому його творчому шляху. Врахування цієї моделі ефективної робо� ти наукових колективів, яка потребує певно� го балансу в них різних вікових категорій, спонукає до висновку, що в наші дні пробле� ма «старіння» і деградації кадрового потен� ціалу науки спричинена не лише недостатнім її фінансуванням. Це проблема структурно� функціонального розстиковування всієї нау� кової системи. Справді, «вимивання» про� шарку молоді з колективів, розбалансуван� ня їх вікової структури призводить не тільки до «старіння» дослідницьких груп, а й до роз� риву в ланцюжку спадкоємності у відтво� ренні наукових кадрів. Водночас різко зни� зився рівень продукування нового знання, а старше покоління, яке домінує у науці, втра� тило можливість передавати знання і досвід новим генераціям та виступати в ролі екс� пертів під час атестації нового знання. Все це спричинює кумулятивний негативний ефект, що стає фактором незворотної деградації нау� кової системи. Особливе занепокоєння викликає той роз� рив, який окреслився у поколіннях дослід� ників: за рідкісними винятками, у багатьох ін� ститутах у кадровому складі переважають старше покоління, фактично пенсійного віку, й аспіранти. Крім молоді, найбільшої втрати зазнали групи науковців середнього віку, котрі є досить кваліфікованими. Це веде до розбалансування всієї системи кадрового за� безпечення досліджень, і розрив між різни� ми віковими групами у науковій спільноті відчутно дається взнаки вже сьогодні. У середині 90�х років відомий білоруський соціолог Геннадій Несвєтайлов, виступаючи на Київському симпозіумі з наукознавства, на великому фактичному матеріалі щодо кад� рового потенціалу Академії наук Білорусі показав, що і без усіляких скорочень від ака� демічних інститутів уже за кілька років нічо� го не залишиться — через вимирання основ� ної частини співробітників. Відтоді минуло десять років, пішов з життя Г. Несвєтайлов, однак старше покоління науковців виявило� ся досить міцним: основна його частина і нині залишається рушійною інтелектуальною си� лою на пострадянському просторі. У минулому кадрова політика стосовно науки була, так би мовити, енергійно�насту� пальною: щороку скорочувалися штати, існу� вав віковий ценз для різних груп дослідників, відстежувалася ситуація з перспективною молоддю, створювалися реальні умови щодо її закріплення в науці. Проблемі наступності поколінь учених приділялася першочергова увага. Це можна спостерігати і тепер у науці передових західних країн, де завжди діяли достатньо чіткі вікові цензи. За роки перебудови, соціально�економічної кризи і стагнації наукових систем у незалеж� них державах, що були союзними респуб� ліками, склалася унікальна не тільки у віт� чизняній, а й світовій науці ситуація: старше покоління дослідників одержало небувалі можливості для професійної реалізації. Фак� тично нині саме вчені пенсійного і передпен� сійного віку становлять ядро кадрового скла� ду науки на пострадянському просторі, і їхня кількість постійно зростає. Спробую охарак� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 63 теризувати особливості цього покоління, його соціальні, мотиваційні, кваліфікаційні риси. 60–70�ті роки минулого століття були періодом апогею радянської науки, коли про� фесія вченого вважалася однією з найпрес� тижніших. Хоч і платили науковцям набага� то краще, ніж нині, у дослідні лабораторії вони йшли, передовсім, за покликанням. Відбір охочих здійснювався досить ретельно, через великі конкурси вступити до аспіран� тури було не так просто. На той час сформу� валися потужні наукові школи, у багатьох га� лузях знання визначилися високопрофесійні лідери. Склалася якісна і багатоступінчаста система підготовки наукових кадрів. Зви� чайно, позначалася міжнародна ізоляція СРСР, співробітництво із зарубіжними дос� лідними центрами не було повноцінним, однак у рамках РЕВ діяла наукова спільно� та високої кваліфікації. Стандарти техноло� гічних інновацій, окрім військової сфери, були нижчими від західних, але існував по� стійний попит на них з боку промисловості, хоча проблема «впровадження» залишала� ся каменем спотикання радянської науки. Всі ці чинники зумовили у дослідників 60– 70�х років високий рівень мотивацій до нау� кової діяльності, що не згасли і в період кри� зи науки. Тому кадрові втрати у цього поко� ління, спричинені еміграцією та переходом до інших сфер діяльності, є набагато ниж� чими, ніж у наступного. Упродовж кризових років старше поколін� ня змушене було шукати додаткове фінансу� вання для досліджень, гранти міжнародних, зарубіжних і вітчизняних фондів для власних проектів. Це були нові правила гри в науці, і слід зазначити, що старше покоління нау� ковців аж ніяк не гірше за молодих дослід� ників зуміло адаптуватися до цих умов. Час� то можна було спостерігати навіть протилеж� ну ситуацію — інфантилізм й утриманство з боку молоді у пошуку грантової підтримки [4]. Старше покоління пройшло через усі вип� робування соціально�економічної кризи: ско� рочення державного фінансування наукових установ і договірної тематики; неповна зай� нятість — робота за графіком урізаного тиж� ня з виплатою половинної зарплатні; брак коштів для оплати інститутами комунальних послуг, коли доводилося працювати тільки у денний, найбільш освітлений час, причому кожна лабораторія мала вишукувати свій пай на оплату послуг, нерідко це була частка за� робітної плати; постійний пошук ресурсів для лабораторних досліджень, які найчасті� ше виконувалися за власний кошт... Мій друг, голова Північно�Східного науко� вого центру Далекосхідного відділення Ро� сійської академії наук академік РАН К.В. Си� маков, у важкі 90�ті побудував тренди зміни індикаторів науки. Він системно відстежив негативні тенденції функціонування науково� го потенціалу академічних установ після роз� паду СРСР, а також фактори, які погіршили становище вчених на Крайній Півночі: масо� вий перехід фахівців в інші сфери діяльності, «старіння» кадрового потенціалу, відсутність можливостей для його відтворення, катастро� фічне падіння рівня життя науковців у «най� дорожчому» місті Росії, виснаження такого джерела фінансування, як госпдоговірна тема� тика. У статті К.В. Симакова відзначалося: «У біології існує поняття граничного значення чисельності популяції, нижче якого вона при� пиняє своє існування. Якщо вилучити з нині� шнього складу наукових співробітників ПСНЦ усіх, хто досяг пенсійного віку (а саме вони забезпечують зараз високу продук� тивність наукових досліджень), то ми пересту� пимо цей поріг, і північно�східна наукова по� пуляція зникне» [5]. Проте науковий потенціал, нехай у дефор� мованому вигляді, зберігся. І значною мірою цьому сприяло саме старше покоління до� слідників. Тому нині, коли постає питання про введення вікового цензу в науці, відразу виникає проблема: а хто ж залишиться, якщо ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 664 з неї автоматично вилучити старше поколін� ня? Молоді вочевидь не вистачає, а середнє покоління, яке найбільше постраждало від деструктивних наслідків кризи в науці, не тільки скоротилося у демографічному та якісному вимірах, а й почасти деградувало (наприклад, саме в середніх вікових і квалі� фікаційних групах найбільше дармоїдів). Тому відлучення старшої генерації вчених від наукової сфери означатиме здійснення «за� повітної мрії» реформаторів (вітчизняних і зарубіжних) — зсунути науку колишнього СРСР на маргінальні позиції. Слід зазначити, що науковці�пенсіонери у соціальному плані перебувають у кращому становищі, ніж інші професійні групи, особ� ливо молодь. В Україні діє надзвичайно спри� ятливий пенсійний закон для науковців. Як результат — вони можуть отримувати пенсію на рівні заробітної платні. Проте через різке зростання інфляції і з низки інших причин мало хто з них хотів би полишити науку. Так що прийняття цього закону фактично не вплинуло на кадрове заміщення старої гене� рації молоддю. Однак старше покоління водночас зазнає і різного роду дискримінацій: висуваються вимоги не виходити на «наукову» пенсію, контракти з пенсіонерами продовжують лише на частину ставки, їх понижують у по� садах тощо. Один із директорів академічних інститутів гуманітарного профілю, відповіда� ючи на моє запитання, як платять пенсіоне� рам, заявив: «А навіщо їм платити, вони за� дарма раді працювати, аби лишень їх публі� кували». І то щира правда, бо саме це покоління прийшло в науку за покликанням, пережило з нею принизливі умови існуван� ня в роки кризи. Наука стала для кожного з них сенсом життя, і полишити справу свого життя для більшості з них не так просто. Наведемо один приклад зі статті Г.С. Бати� гіна [6], про який згадує А.В. Юркевич, котрий яскраво пише про нинішню науку: «У 1999 р. в одному з наших периферійних університетів захищав докторську дисертацію російський випускник Манчестерського університету, ро� бота якого була присвячена полеміці з приво� ду концепції влади, розробленої М. Вебером. Майже ніхто з місцевих метрів не зрозумів, про що йдеться. Але усіх виручив голова дисерта� ційної ради, втомлений сивий суспільствозна� вець, який вимовив з докором: «А як Ви стави� теся до принципу партійності?». Дисертант остовпів і від розпачу спробував примирити принцип партійності з легітимним пануван� ням. У згаданій ситуації втілена ще одна важ� лива особливість стосунків між різними про� шарками нашої гуманітарної наукової спіль� ноти. Хоча справжніми знаннями володіють одні, основними важелями влади — поки що інші. Послати б сивочолого з його принципом партійності подалі, але не можна — треба за� хистити дисертацію. А суперечка відповідних парадигм може бути розв’язана тільки у такий спосіб, який описує Т. Кун, посилаючись на М. Планка, — витисненням прихильників від� живаючої парадигми з усіх ключових посад, у якому вирішальну роль відіграє фізичне ви� мирання» [7]. Справді, оцінюючи старше покоління уче� них, варто враховувати і цей фактор, хоча задля справедливості слід відзначити, що молодим дослідникам відчиняють двері в науку прихильники старої парадигми, ос� кільки саме вони виконують функцію «воро� тарів» у науковій спільноті — керівників на� прямів, лідерів наукових шкіл, редакторів журналів тощо. Ця ситуація тривіальна для науки, тому крізь такий фільтр дуже важко проникнути ідеям, що випереджають час. Разом з тим нині, попри специфіку складу професійних наукових спільнот, без старшо� го покоління взагалі неможливо здійснити основні інституціональні функції науки. Не випадково сьогодні чимало спеціалізованих рад із захисту дисертацій відчувають гострий дефіцит докторів наук, а деякі з них з цієї причини змушені навіть припинити своє існування. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 6 65 Серед заходів, покликаних оздоровити науку на пострадянському просторі, оптимі� зувати її кадрову структуру, часто пропо� нується просто скорочення тих її частин, які «старіють». Ці пропозиції активно мусують� ся органами державного управління, а також у колі наукознавців. Але подібні розмови то� чаться доти, доки не постає те саме сакрамен� тальне запитання: хто ж залишиться у науці після усіх цих скорочень? Усупереч стерео� типам, старше покоління аж ніяк не є кадро� вим «баластом» (як я намагався показати, це скоріш характерно для середньої генерації, почасти молодшої). Впродовж двох деся� тиліть воно активно трансформувалося, адаптувалося до нової ситуації. І не слід за� бувати, що зберегти в науці перспективних дослідників молодого віку все ще дуже про� блематично. Цей висновок видається не таким уже й оригінальним, але він відповідає реальності. «Довгожителі» у науці на пострадянському просторі за умов економіки перехідного пе� ріоду виконують функцію певного інтеграто� ра, що акумулює спадкоємність поколінь, збе� реження кращих наукових традицій. Шкода, якщо це покоління виявиться останнім в історії вітчизняної науки, з яким пов’язують надії на збереження ресурсів і потенціалу ко� лись напрочуд потужної наукової системи. 1. Розов М.А. Наука как традиция // В.С. Степин, В.Г. Горохов, М.А. Розов. Философия науки и тех� ники. — М.: Контакт�Альфа, 1995. — С. 14—68. 2. Российская академия наук. 1991–2001. — М.: Наука; ЦИСН, 2002. — 407 с. 3. Дежина И.Г. Кадровые проблемы в российской нау� ке и инициативы государства//Наука и науковеде� ние. — 2006. — № 1. — С. 28—34. 4. Дежина И.Г. Молодые кадры в российской науке: как их сохранить? // Науковедение. — 2003. — № 2. — С. 127–138. 5. Симаков К.В., Гончаров В.И. Академическая наука Северо�Востока России // Вестн. РАН. — 1999. — 69, № 1. — С. 21–32. 6. Батыгин Г.С. Невидимая граница: грантовая под� держка и реструктурирование научного сообщества в России (заметки эксперта) // Науковедение. — 2000. — № 4. — С. 76. 7. Юркевич А.В. Расслоение российского научного со� общества // Науковедение и новые тенденции в раз� витии российской науки. — М.: Логос, 2005. — С. 238. В. Онопрієнко ДОВГОЖИТЕЛІ У НАУЦІ: ДИСБАЛАНС ПОКОЛІНЬ ЧИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ? Р е з ю м е Аналізується кадрова ситуація, що склалася у науко� вих системах країн пострадянського простору зага� лом і в Україні зокрема. Розглядаються чинники, які зумовили розбалансування вікової та кваліфікацій� ної структури наукового потенціалу, деякі моти� ваційні та соціальні аспекти функціонування вітчиз� няної науки. V. Onopriyenko LONG3LIVERS IN SCIENCE: DISBALANCE OF GENERATIONS OR TRADITION PRESERVATION? S u m m a r y The human resources situation in scientific systems of post�soviet space in general and in Ukraine in particular is analyzed. The issues that caused disbalance of age� specific and qualification structure of scientific potential as well as motivational and social aspects of national science functioning are discussed.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2069
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:29:59Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Онопрієнко, В. 2008-09-08T11:36:57Z 2008-09-08T11:36:57Z 2006 Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? / В. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2006. — N 6. — С. 57-65. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2069 Аналізується кадрова ситуація, що склалася у науко вих системах країн пострадянського простору зага лом і в Україні зокрема. Розглядаються чинники, які зумовили розбалансування вікової та кваліфікацій ної структури наукового потенціалу, деякі моти ваційні та соціальні аспекти функціонування вітчиз няної науки. The human resources situation in scientific systems of post soviet space in general and in Ukraine in particular is analyzed. The issues that caused disbalance of age specific and qualification structure of scientific potential as well as motivational and social aspects of national science functioning are discussed. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Статті та огляди Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? LONG-LIVERS IN SCIENCE: DISBALANCE OF GENERATIONS OR TRADITION PRESERVATION? Article published earlier
spellingShingle	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? Онопрієнко, В. Статті та огляди
title	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
title_alt	LONG-LIVERS IN SCIENCE: DISBALANCE OF GENERATIONS OR TRADITION PRESERVATION?
title_full	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
title_fullStr	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
title_full_unstemmed	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
title_short	Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
title_sort	довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2069
work_keys_str_mv	AT onopríênkov dovgožitelíunaucídisbalanspokolínʹčizberežennâtradicíi AT onopríênkov longliversinsciencedisbalanceofgenerationsortraditionpreservation

Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій?

Institution

Ähnliche Einträge