Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст.
У статті на основі архівних документів розглянуто питання про перебування чорноморських козаків на території межиріччя Дністра та Дунаю, з’ясовано їх роль у формуванні козацьких військ, показано постаті чорноморців за їх біографічними описами. On the basis of the archive documents the problems conce...
Saved in:
| Published in: | Чорноморська минувшина |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інституту історії України НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207028 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. / О. Бачинська // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 2. — С. 76-89. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207028 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бачинська, О. 2025-09-28T12:29:40Z 2007 Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. / О. Бачинська // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 2. — С. 76-89. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207028 94 (477.74) “18” У статті на основі архівних документів розглянуто питання про перебування чорноморських козаків на території межиріччя Дністра та Дунаю, з’ясовано їх роль у формуванні козацьких військ, показано постаті чорноморців за їх біографічними описами. On the basis of the archive documents the problems concerning the presence of the Black Sea Cossacks on the territory between the Dnister and the Danube have been considered in the article, as well as their role in forming of the Cossack troops in South Bessarabia has been cleared up, the personal descriptions of the Black Sea Cossacks according to their biographies have been presented. uk Інституту історії України НАН України Чорноморська минувшина Статті Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. The role of the representatives Black Sea Cossack army in forming of the Cossack troops in South Bessarabiуa at fist half of XIX century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. |
| spellingShingle |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. Бачинська, О. Статті |
| title_short |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. |
| title_full |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. |
| title_sort |
роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в південній бессарабії в першій половині хіх ст. |
| author |
Бачинська, О. |
| author_facet |
Бачинська, О. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Чорноморська минувшина |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The role of the representatives Black Sea Cossack army in forming of the Cossack troops in South Bessarabiуa at fist half of XIX century |
| description |
У статті на основі архівних документів розглянуто питання про перебування чорноморських козаків на території межиріччя Дністра та Дунаю, з’ясовано їх роль у формуванні козацьких військ, показано постаті чорноморців за їх біографічними описами.
On the basis of the archive documents the problems concerning the presence of the Black Sea Cossacks on the territory between the Dnister and the Danube have been considered in the article, as well as their role in forming of the Cossack troops in South Bessarabia has been cleared up, the personal descriptions of the Black Sea Cossacks according to their biographies have been presented.
|
| issn |
2519-2523 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207028 |
| citation_txt |
Роль чорноморських козаків у формуванні козацьких військ в Південній Бессарабії в першій половині ХІХ ст. / О. Бачинська // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 2. — С. 76-89. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bačinsʹkao rolʹčornomorsʹkihkozakívuformuvanníkozacʹkihvíisʹkvpívdenníibessarabíívperšíipoloviníhíhst AT bačinsʹkao theroleoftherepresentativesblackseacossackarmyinformingofthecossacktroopsinsouthbessarabiuaatfisthalfofxixcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:34Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:34Z |
| _version_ |
1850576972013371392 |
| fulltext |
76
УДК 94 (477.74) “18”
Олена Бачинська
РОЛЬ ЧОРНОМОРСЬКИХ КОЗАКІВ У ФОРМУВАННІ КОЗАЦЬКИХ
ВІЙСЬК ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
В статті на основі архівних документів розглянуто питання про перебування
чорноморських козаків на території межиріччя Дністра та Дунаю, з’ясовано їх роль у
формуванні козацьких військ, показано постаті чорноморців за їх біографічними описами.
Одним із основних аспектів історії козацтва наприкінці XVIII –
першій половині ХІХ ст. є історія, створених після ліквідації в 1775 р.
Запорозької Січі, козацьких формувань. За влучним виразом В.
Голобуцького Задунайська Січ “это первый из отростков срубленного
дерева – Днепровской (Новой) Сечи. Вторым отростком последней
следует считать Черноморское казачье войско, или “Черноморскую
Сечь”, как выражались иногда в XVIІІ в.”298. Погоджуючись із даним
висловом, відзначимо також, що саме козаки−чорноморці та задунайці
у ХІХ ст. стали основною складовою частиною інших “гілок зрубаного
дерева” – Усть-Дунайського Буджацького, Азовського та Дунайського
козацьких військ.
Дослідження історії “Війська вірних козаків” (з квітня 1788 р. –
Чорноморське козацьке військо) проводились дослідниками досить
активно. Окремі питання його історії розглядалися вже у середині ХІХ -
початку ХХ ст. Найбільш авторитетним серед дослідників середини –
другої половини ХХ ст. є В. Голобуцький. Саме йому належить
ґрунтовне, на основі архівних документів і використанні біографічних
описів, висвітлення різних аспектів історії війська після переведення на
Кубань у 1792 р. і невеличкі розвідки про соціально-економічний
розвиток у 1788-1792 рр. Звертались до історії Чорноморського війська
й інші дослідники, акцентуючи увагу, здебільшого, на участі козаків у
подіях російсько-турецької війни 1787-1791 рр., на процесі запорозько-
чорноморської еміграції до Туреччини або ролі чорноморців на початку
розбудови причорноморських міст і сіл299, не торкаючись питань
організації з них козацьких військ. Звідси випливає, що є необхідність
дослідити, як складалась доля чорноморців, які перейшли за Дністер (у
межиріччя Дністра та Дунаю), їх роль у формуванні Усть−Дунайського
Буджацького та Дунайського козацьких військ. Вищезазначене і стало
предметом дослідження автора даної статті.
298 Голобуцкий В.А. О социальных отношениях в Задунайской Сечи // Исторические
записки. –1949. – Т. 30. – С.211.
299 Бачинський А.Д. Січ Задунайська 1775-1828. Історико-документальний нарис. – Одеса, 1994;
Шиян Р. І. Чорноморське військо вірних козаків в останній чверті XVIII ст. – Запоріжжя, 1996;
Його ж. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. – Запоріжжя, 1998; Його ж.
Чорноморське козацьке військо. 1788-1792 рр. // Козацтво на Півдні України. Кінець XVIIІ –ХІХ
ст. – Одеса, 2000; Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво і Хаджибей (Одеса). Середина
XVI ст.-1794 р. - Одеса, 1998; Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Запорожские и
черноморские казаки в Хаджибее и Одессе (1770-1820 гг.). – Одеса, 1998; Невичерпні джерела
пам’яті. Т.3: Хаджибей – Одеса та українське козацтво (1415-1797 рр.). – Одеса, 1999 тощо.
77
Після переселення частини чорноморців на Кубань значна їх
кількість залишилися у своїх селищах між Південним Бугом і Дністром,
частина чорноморців оселилась на околицях Одеси і близьких до неї
хуторах, деякі шукали долі за Дністром або приєднались до
задунайських запорожців300.
В 1807 р. чорноморці увійшли до складу Усть-Дунайського
Буджацького козацького війська, сформованого на Дунаї російським
командуванням під час російсько-турецької війни 1806-1812 рр. До
війська дозволялося набирати також задунайських запорожців та інші
категорії українського і російського населення, які проживали в
Бессарабії, Молдавії, Волощині до 1806 р. Утримання війську
визначалося за зразком Чорноморського. Для нас важливо з’ясувати,
яку частку у війську складали саме чорноморці. Тому звернемося до
документів козаків-усть-дунайців, за якими дослідники визначають їх
походження. Так, з російських підданих, що зайшли за Дністер – 399
(28,8%); з турецьких запорожців – 354 особи (25,5%); колишніх
чорноморців – 279 (20,1%); козаків, які народилися в Туреччині – 114
(8,2%); австрійських підданих – 90 (6,5%); підданих Польського
королівства – 53 (3,8%); сербів – 26 (1,9%); болгар – 32 (2,3%), інших –
29 (2,9%). При цьому із зазначених 279 колишніх чорноморців 65%
проживало в Молдавії, 24% – у Буджаку і 11% – у Волощині301.
Масовий рух селян за “козацькою волею” до війська призвів до
його ліквідації. Селян-утікачів мали повернути в Росію, колишніх
задунайських запорожців і чорноморців відправити на Кубань. Втім,
значна частина усть-дунайців уникнула переселення: перейшла за
Дунай в Задунайську Січ або залишилася в межиріччі Дністра та
Дунаю, тобто в Південній Бессарабії. За деякими відомостями на цій
території проживало понад 1300 усть-дунайських, задунайських і
чорноморських козаків302. Серед них чорноморці − Іван Дедуля, 76
років з дружиною Евдокією та дітьми; Микола Усач, 54 років з
дружиною Анною та дітьми, Федір Жоган, 64 років з джружиною
Марією та дітьми; Дем’ян Манджусенко 65 років з сином Максимом 24
років; Ермолай Ісаєв, 84 років, з дружиною та дітьми; сини
чорноморців з родинами − Геогрій та Данило Вареники, Мойсей, Пилип
та Захарій Божеренки, Олекса Іваненко, Пилип Андрієнко та інші303.
Організацію їх оселення було покладено на колишніх старшин
чорноморців і усть-дунайців полкового осавула Романа Согутчевського
300 Бачинський А.Д. Січ Задунайська 1775-1828. Історико-документальний нарис. – Одесса,1994;
Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво і Хаджибей (Одеса). Середина XVI ст.-1794 р. −
Одеса, 1998; Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Запорожские и черноморские казаки в
Хаджибее и Одессе (1770-1820 гг.).- Одеса, 1998; Невичерпні джерела пам’яті. Т.3: Хаджибей –
Одеса та українське козацтво (1415-1797 рр.). − Одеса, 1999.
301 Голобуцкий В.А. О социальных отношениях в Задунайской Сечи // Исторические записки. –
1949. – Т. 30. – С. 213-214; Бачинський А.Д. Джерело для вивчення історії народної колонізації
Буджацького степу і пониззя Дунаю в кінці XVIII – на початку ХІХ ст. // Науково-інформаційний
бюлетень Архівного управління УРСР. – К., 1963. – № 4 (60), липень-серпень. – С. 65-73.
302ДАОО.- Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 76-77, 83-83 зв.
303 ДАОО. − Ф. 1. Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк.96−100.
78
і значкового товариша Гавріїла Вареника, які одержали право збирати
козаків з усього краю304.
Протягом 1815–1817 рр. із-за Дунаю в Бессарабію вийшли декілька
груп запорожців305. Частина з них, яка не бажала увійти до складу
Чорноморського війська, одержала землю в Ізмаїльському повіті, де
разом з усть-дунайцями в 1818−1819 р. оселилася в Дракуля (тепер
с. Трудове Кілійського району Одеської області)306. Серед них 46 родин,
зокрема, Яків Потуренков, 40 років з дружиною Надією, 30 років;
Максим Лободенко, 28 років; Філіп Діброва, 40 років, з дружиною
Іриною, 25 років, сином Саввою, 3 років, мали вони пару волів та
чотири коня; Іван Волоханський, 65 років з дружиною Варварою,30
років, мали вони пару волів та 2 свині; Микита Шпак, 40 років з
дружиною Марією, синами Степаном, 12 років і Кузьмою, 2 років,
дочками, Катериною, 8 років та Оленою, 5 років, вони мали пару волів;
не одруженими були Іван Підмогильний, 38 років; Петро Кулик, 25
років; Іван Чорноваленко, 40 років та інші307. В Ізмаїлі в цей час
проживали − Йосип Лисий, Сергій Мельниченко, Петро
Іванченко,Микита Якимеенко, в Рені − Карпо Миколенко, Михайло
Безокишкін, Петро Гульпа308.
У березні 1819 р. в селі Бабанова оселилися 92 чорноморця та
задунайця − отаман Остап Матвієнко, Василь Ющенко, Павло Чуприна,
Петро Кривошеєнко, Федір Заброда, Лук’ян Шуміло, Микита Топак,
Савва Прудський, Іван Черіга, Гнат Підмогила, Михайло Безкишній,
Петро Дулько, Корній Компанейченко, Яків Заверюха та інші309. У
Вилковому проживало 40 родин чорноморців і задунайців: михайло
Король, Петро Лата, Максим Машалеба, Василь Танцура, Федір
Кривоніс, Філіп Ніс, Лук’ян Кривий, Самійло Тихоплавко, Тимофій
Орленко, дем’ян шевченко та інші310.
У 1820 р. інша група чорноморських, усть-дунайських козаків і
задунайських запорожців оселилась в Аккерманському повіті,
заснувавши село Акмангіт (тепер с. Білолісся Татарбунарського району
Одеської області). На 1826 р. в ньому проживало вже 362 чоловіки і
249 жінок, з яких 48 осіб – задунайці, 30 – селяни, інші – усть-дунайські
та чорноморські козаки311.
Новопоселенці сіл Дракуля й Акмангіт уперто відмовлялися від
сплати податків і виконання повинностей, рішуче домагаючись
відновлення в Південній Бессарабії козацького війська. За їх проектом
його територія мала охоплювати землі між Дунаєм та Дністром. Кіш і
304 Там само. − Арк. 2-21, 115-116.
305 Там само. −Арк.199-199 зв.,206 зв.; Рябiнiн-Скляревський О. Задунайська Сiч в народних
переказах і письменствi // Науковий збiрник УАН. – К., 1928. – Т.27. – С. 112, 115, 118.
306 ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 4, 30-31, 47-47 зв., 92.
307 Там само. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 49−50 зв.
308 Там само. − Арк. 138−138 зв.
309 Там само. − Арк.33−34 зв.
310 Там само. − Арк.157.
311 Там само. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 75-75 зв., 86-88, 104-107, 183 зв.; Спр. 11 за 1825 р.
− Арк. 93-103, 178.
79
Січ розташовувались в с. Акмангіт. Козаки вимагали виключних прав
на землекористування і рибальство, утворення власних органів
самоврядування. За ці пільги військо мало нести на власному кошті
прикордонну службу на Дунаї і Чорноморському узбережжі на зразок
Уральського та Чорноморського козацьких військ312. Місцева влада не
вважала можливим створити з козаків, які оселилися в Дунайських
степах, окремого війська, крім усього іншого ще й тому, що вони “не
благонадійні для кордонної варти”, тому що “єдиноземці їх перебувають
у турецьких володіннях біля самого кордону”313. Проте козакі
продовжували боротьбу, що тривала близько двадцяти років і
завершилась у 1828 р. створенням нового війська.
14 (26) квiтня 1828 р. між Росiєю i Туреччиною почалась чергова
вiйна, протягом якої росiйське командування вжило низку заходiв для
поширення контингенту своїх вiйськових сил. Вiйськовi дiї пожвавили
надiї козакiв, які мешкали в Бессарабiї, Одещині та Херсонщині, на
створення в краї козацького вiйська. Їх делегацiя звернулась до
командування 2-ї росiйської армiї з проханням про дозвіл вступити в
дiючі вiйська314. Значну допомогу в клопотаннi їм надав, призначений
начальником Бабадазької областi, генерал-майор С.О.Тучков. Він,
використовуючи перебування Миколи I у травнi 1828 р. в вiйськовому
таборi в м. Сатуновi та перехiд на бiк росiйської армiї запорожців Й.
Гладкого з Задунайської Січі, отримав дозвiл на формування в
Пiвденнiй Бессарабiї з українських козакiв, що оселилися в краї до
переходу Й. Гладкого, тобто до 1828 р.315, Дунайського козацького
вiйська з двох полкiв316 . На момент організації полків чорноморці та
усть−дунайці складали понад 60% населення війська.
14 червня 1828 р. загальне керiвництво з органiзацiї двох
Дунайських козацьких полкiв було доручено новоросiйському i
бессарабському генерал-губернатору М.С.Воронцову. Безпосередньо
формування полків покладалось на предводителя дворянства
Херсонської губернії полковника Семена Панасовича Чолобітчикова.
Полки формувалися з задунайських, чорноморських та усть-дунайських
козаків, згодом до них приєднали волонтерів з Балканських країн та
Молдавії, відставних солдатів, українських та російських селян і навіть
коронних циган Бессарабії. На середину 50-х рр. ХІХ ст. населення
війська складало понад 12 тисяч чоловіків і жінок317 і розміщувалось
воно в Аккерманському повіті – станицях Акмангіт, Старокозачя,
312 Там само. − Спр. 15 за 1817 р. − Арк. 76-77 зв., 80, 173-178.
313 Російський державний військово-історичний архів (далі − РДВІА). − Ф. 395. − Оп. 135. −
Спр. 133. − Арк. 70.
314 ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 323-324 зв.
315 У травнi 1828 р. вiдбувся перехiд задунайських запорожцiв на чолi з кошовим отаманом
Йосипом Гладким до Росiї. З них був сформований інший теж Дунайський козацький полк, що
брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi 1828-1829 рр. У 1831 р. вiн був оселений в
Олександрiвському повiтi Катеринославської губернiї, де сформував Азовське козацьке
вiйсько.Див.: Див.: Маленко Л.М. Азовське козацьке вiйсько. 1828-1866 рр. Автореферат дис. ...
канд. iст. наук / Запорiзький держ. ун-т. – Запорiжжя, 1997. – С. 8-10.
316 Защук А. Военное обозрение Бессарабской области. – С.Пб., 1863. – С. 156.
317 Бачинська О.А. Дунайське козацьке військо. 1828-1869 рр. – Одеса, 1998. − С. 14,39.
80
Волонтирівка, Петрівка, Михайлівка, Миколаївка, Ново-Троїцьке,
Костянтинівка, Фараонівка, Каїри, Миколаївка-Новоросійська (тепер у
Саратському, Білгород-Дністровському, Кілійському, Татарбунарському
районах Одеської області та районі Штефан Водє Республіки Молдова).
Штаб і Військове правління знаходилось в м. Акерман, з 1857 р. в
станиці Миколаївці-Новоросійській.
Переважна бiльшiсть чорноморців, що складала полки та сотнi
Дунайського війська, вже мала вiйськову пiдготовку та бойовий досвiд. Вони
брали участь у росiйсько-турецьких вiйнах 1768 -1774, 1787-1791, 1806-1812
рр., мали атестати вiд видатних вiйськовоначальникiв П.О.Румянцева,
М.I.Кутузова, I.В.Сабонєєва, А.Головатого, З.Чепіги, Й. де Рібаса. Розглянемо
деякі буіографї чорноморців, які увійшли до складу війська.
Так, дунайський запорожець Дмитро Капінос разом з батьком і
братом вступив в Чорноморське військо, де “кошовим отаманом був
Харько Чепіга, суддею Антон Головатий, а військовим писарем
Григорій Глубененко”. Батько і два брати були відправлені служити у
флотилію. При штурмі Очакова батько Дмитра був поранений і в
Кінбурні помер. “По взяттю Очакова” – розповідав Дмитро у Військовій
канцелярії Дунайського війська – “частина козаків пішла на Кубань, а
частина не погодилась і пішла в турецькі володіння, і тому що його
рідний дядько Іван Капінос мав власний човен, то взяв братів за
Дунай”. В той час Дмитру було 20 років, а його брату 16318.
Чорноморець Павло Легкий народився в “польському селі Криштопівці
від мешканця малоросіянина”. У віці десяти років був завезений
запорожцем Сидором Рогатим на Січ, де отаманом Мишастівського
куреня Іваном Смешним “найнятий в міське служіння, прожив років з
десять”. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 рр.,
знаходячись у складі запорозької флотилії на Дунаї. Після “атакування”
Січі втік за кордон, в Очаків, де прожив чотири роки, а потім,
повернувшись у Росію в 1787 р. вступив у Чорноморське військо. По
закінченні війни, у 1791 р. “не захотів в тому війську служити з
причини не видання жалування” і з війська втік319.
Задунайський запорожець Олексій Самар народився в Чорноморії “від
батька Григорія колишнього чорноморця” у 1792 р., який в 1804 р.
“зайшов за Дунай”, де обидва займались рибальством320. У 1806 р.
з’явився за Дунаєм Захар Лисаченко, який народився в Гадячі в 1780 р.,
потім попав на Дон, “після відправився в Чорноморію, знаходився в
козаках років сім”. У 1805 р. “пішов на заробітки в Одесу, де займався
хліборобством”, а потім перейшов через кордон і “пристав до турецьких
запорожців”321. Разом з ними записались до Дунайського війська
чорноморці: осавул Роман Согутчевський (1738 р.н.) з родиною, хорунжі –
318 Бачинська О. “Сказки” “старих” запорожців, або історія козацтва на Дунаї в біографіях//
Запорозька старовина. – Вип.3. – Запоріжжя: Науково-дослідний інститут козацтва Інституту
історії України НАНУ, 2005. – С.8-16.
319 Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска / Собраны и
изданы И.И. Дмитренко. – Т. ІІ. – С. 362 – 363.
320 ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 190. − Спр. 138 за 1824 р. − Арк.18.
321 НА РМ. − Ф. 2. − Оп. 1. − Спр. 519. − Арк. 152.
81
Йосип Губа (1724 р.н.) з синами, Савелій Аркушенко (1788 р.н.) з родиною,
Іван Дидуляка, Федір Лаврека, Іван Вареник, Яків Крулик, Феодор
Дмитренко, Іван Макаренко, Федір Жиган, Герасим Покотило, Пилип
Андрієнко, Дем'ян Манджусенко, Георгій Вареник, Максим Муромцев,
Єрмолай Ісаєв, Марко Твердохліб, Василь Плохий та інші322.
Серед дунайців були такі потомственi козаки, як Федiр Частников:
дiд i батько його несли службу в Запорозькiй Сiчi, Чорноморському та
Усть-Дунайському Буджацькому вiйськах. Увійшли до складу полків і
діти чорноморців, які самі встигли прослужити в Усть-Дунайському
Буджацькому війську: осавул Іван Толмачевський, урядник – Павло
Киницкий, який став писарем Військової канцелярії Дунайського
війська, козаки – Мойсей Божаренко, Олекса Іваненко, Микола Усак,
Євстрат і Семен Тарановські, брати Дмитро, Герасим, Клим Іовиця та
інші323. В наступному вони та їхні діти поділяли всі тяготи служби і
життя з іншим населенням війська, залишили героїчну військову славу,
бойовий досвід і традиції, любов до волі й Батьківщини.
Чорноморські козаки не лише стали одним із складових категорій
Дунайського війська. В перші роки його існування (з 1828 по 1832 рр.) для
управління й ефективного формування були прикомандировані старшини
з Чорноморського війська з Кубані. Так, у 1830 р. на посаду командуючого
Дунайським військом заступив чорноморський військовий старшина
командир кiнного полку Iван Герко. Управління станицями доручалось
“завiдуючим” з чорноморців: Акмангiт – сотнику Ф. К. Заблоцькому,
Старокозачя – сотнику I. Т. Зайковському, Волонтирiвка – хорунжому I. З.
Мазану324. Прикомандировані чорноморські старшини були козацького
походження, вони мали досвід бойових дій на Кавказі та у Вітчизняній
війні 1812 р., були нагороджені відзнаками і медалями. Серед них осавул
Данило Голобородько (бл.1782 р.н.), хорунжі - Філат Заблоцький (бл.1788
р.н.), Василь Пирогов (бл.1776 р.н.), Потап Калесников (бл.1781 р.н.),
Максим Немиря (бл.1775 р.н.), сотники - Прокіп Гудзя (бл.1787 р.н.), Гнат
Чернишов (бл.1789 р.н.), Олександр Білий 7-й (бл.1798 р.н.) 325 (детальніше
див. додаток до статті).
Прикомандировані чорноморські старишини проживали у війську і в
1832 р. були відправлені на місця попередньої служби. Однак за цей не
тривалий час вони запровадили у дійнайців основи служби та організацію
життя за зразком Чорноморського війська. Іх формулярні списки виявлені
в Державному архіві Одеської області у фонді “Канцелярія Новоросійського
та Бессарабського генерал−губернатора” (Фонд №1). Вони дозволяють
отримати важливу інформацію про склад власне Чорноморського війська
на Кубані в 20−х рр. ХІХ ст., а також з’ясувати яких саме козаків
керівництво вважало достойними, щоб відправити для формування нових
козацьких полків у Південну Бессарабію.
322 ДАОО. − Ф. 1. − Оп. 214. − Спр. 11 за 1825 р. − Арк. 93-103, 178.
323 Там само.
324 Комунальна установа “Ізмаїльський архів”. − Ф. 755. − Оп. 1. − Спр. 117. − Арк. 7-8; ДАОО.− Ф. 1.−
Оп. 218.− Спр. 4 за 1831 р. − Арк. 81; Оп. 214. − Спр. 1 , ч. 1 за 1828 р.− Арк. 458-460.
325 Там само. − Спр. 1, ч. 1 за 1828 р. − Арк. 458-467 зв.
82
ДОДАТОК
Військовий старшина
1. Герко Іван Федорович − 38 років326.
Походив з штаб-офіцерських дітей.
На воєнну службу зарахований в Чорноморське козацьке військо
козаком 4 січня 1800 р. Сотенним осавулом став 10 вересня 1808 р.,
хорунжим − 31 травня 1813 р., сотником − 20 жовтня 1816 р. Як свідчить
формулярний список, під час цієї служби неодноразово брав участь в боях з
“закубанским горним народом” та служив у прикордонному караулі в
артилерійській кінній полуроті. З 10 червня 1817 р. був переведений
корнетом до Лейб-гвардії козацького полку в Санкт-Петербург, 24 лютого
1818 р. він став поручиком, 18 серпня 1822 р. - штаб-ротмістром. Після
повернення на службу до Війська Чорноморського 21 листопада 1823 р.
командував резервним полком при місті Катеринодарі, а з 1825 р.
командував 8-м кінним, що підкріплював караули на кордоні за Кубанню та
тричі був експедиціях за Кубанню під керівництвом генерал-майора Власова
1-го327. З 29 травня 1827 р. по 1 лютого 1828 р. призначений поліцмейстером
в м. Катеринодарі. Після цього брав участь в облозі та штурмі турецької
фортеці Анапа з 3 травня по 12 червня 1828 р.328, за що отримав два
монарші благовоління. В експедиціях цих діяв під керівництвом наказного
отамана Чорноморського війська генерал-майора и кавалера Безкровного329.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча330 “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Мав два монарші благовоління, кавалер Св. Володимира 4-го ступеня з
бантом та медалями за 1828 і 1829 рр.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з обер-офіцерською дочкою Дарією Антоновою, мав дочку
Недєліну 3-х років331.
326 Тут і далі вік та інші дані подані на момент складання формулярного списку − 1829 р.
327 Ймовірно йдеться про Власова Максима Григоровича (?-1848), який командував з 1820 по
1826 рр. Чорноморським військом і відзначився в експедиціях за Кубанню.
328 Йдеться про російсько-турецьку війну 1828−1829 р. По її завершенню за Андіанопольським миром
2(14)вересня 1829 р. фортеця Анапа відійшла до Російської імперії.
329 Безкровний Олексій Данилович (?-1830−1831) − військовий отаман Чорноморського війська з 27
вересня 1827 р. до 12 листопада 1830 р. З 1827 р. командував усією Чорноморською кордонною
лінією. Під час російсько-турецької війни захищав кубанський кордон, командував передовими
відділами облоги та штурму фортеці Анапи.
330 Дібіч Іван Іванович (1785−1831) − генерал-фельдмаршал. З квітня 1823 р. начальник
Головного штабу російських військ.
331 З інших документів відомо, що військовий старшина І.Ф.Герко, протягом 1829−1830 рр. брав
участь у приборканні епідемії чуми в Бессарабії, у 1833 р. перебував з кінним Дунайським полком у
складі сухопутного загону на території Молдавського князівства. Сухопутний загін мав перейти
Дунай та йти до Константинополя на допомогу Туреччині, яка воювала проти єгипетського паші
Мухаммеда Алі. І.Ф.Герко перебував на посаді командуючого Дунайським військом до жовтня 1833
р., звільнений або відкомандирований був 20 червня 1836 р. За період цієї служби був
представлений до підвищення та нагород (Бачинська О. Дунайське козацьке військо. −
С.42−43,66,80; Комунальна установа “Ізмаїльський архів”. − Ф.755. − Оп.1. − Спр.2. − Арк.99.).
83
Осавули:
1. Голобородько Данило Іванович − 46 років.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 10
вересня 1799 р. Сотенним осавулом став 24 грудня 1802 р., хорунжим − 24
жовтня 1808 р., сотником − 14 лютого 1812 р., осавулом − 16 березня 1816 р.
Неодноразово приймав участь в боях за Кубанню, служив у прикордонному
караулі або його підкріпленні, а також перебував в різних відрядженнях.
Серед іншого з травня 1815 р. по 2 серпня перебував у походе до
Варшавського герцогства до містечка Хелми, а з жовтня знов у військо
Чорноморське на пограничний караул, а з 16 грудня 1819 р. по 7 березня
1821 р. перебував на посаді поліцмейстера в м. Катеринодарі.
Мав бронзову медаль встановлену в пам’ять 1812 р.
Одружений з дворянською дочкою Уляною Годеєвою.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Командирований, разом з іншими, для формування полків Дунайського
війська, але знаходився під слідством і до його завершення не виїжджав за
межі чорноморського війська.
2. Пірогов Василь Іванович − 52 роки.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 20
травня 1790 р. Сотенним осавулом став 17 липня 1803 р., хорунжим − 9
вересня 1811 р., сотником − 14 лютого 1812 р, осавулом − 20 жовтня 1816 р.
Вже у 1794 р. брав участь в походах російської армії в Польщу332, з
грудня 1804 р. і протягом подальшої служби неодноразово брав участь у
боях в за Кубанню, з червня 1820 р. по 26 червня 1821 р. − перебував на
посаді комісара Катеринодарського Воєнного Шпиталю. З 1826 р. служив у
прикордонному караулі або його підкріпленні, а також знадився в різних
відрядженнях.
Мав бронзову медаль в пам’ять війни 1812 р.333
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Одружений з козацькою дочкою Катериною, мав сина Івана, 8 років,
та дочок − Гликерію 13 років, Марію 9 років і Олену 4 років.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
На землях Чорноморського війська в м. Катеринодарі мав будинок.
3. Колєсник Потап Андрійович − 47 років.
Походив з козацької верстви.
В чорноморському війську з 5 жовтня 1794 р.
332 Йдеться про приборкання повстання під проводом Т. Костюшка.
333 У формулярному списку не відзначено його участь у війні з Наполеоном 1812 р., 1813−1814 рр.
84
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 15
січня1806 р. Сотенним осавулом став 12 липня 1809 р., хорунжим − 15
липня 1814 р., сотником − 16 лютого 1817 р., осавулом − 23 грудня 1823 р.
З грудня 1804 р. неодноразово приймав участь в боях за Кубанню,
служив у прикордонному караулі або його підкріпленні.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Не одружений
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Квартирмейстер
Нєміря Максим Іванович − 33 роки.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 1
вересня 1809 р. і служив писарем при Військовій Канцелярії
Чорноморського війська. Сотенним осавулом став 13 травня 1812 р.,
хорунжим − 16 квітня 1817 р., квартирмейстером − 23 грудня 1823 р.
З 1 квітня 1813 р. перебував в поході російських військ проти Наполеона
в полку командира Плохого під керівництвом генерала від кавалерії графа
Платова334, зокрема брав участь у “битві народів” під Лейпцигом, в боях при м.
Франкфурті-на-Майне, Шармі, Арсісі, Сезані та інших.
З 1820 р. і в подальшому до липня 1828 р. служив у прикордонному
караулі, протягом 10 листопада 1822 р. − 17 жовтня 1825 р. працював за
вибором місцевого дворянства в складі Томанського Земського Начальства.
Мав срібну медаль з написом за взяття Парижу 19 березня 1814 р.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з козацькою дочкою335, мав дочку Олександру 9 років.
Сотники:
1. Чернишов Гнат Мойсейович − 39 років.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 16
серпня 1803 р. Сотенним осавулом став 12 липня 1812 р., хорунжим − 16
липня 1818 р., сотником − 23 грудня 1823 р.
Брав участь в активних бойових діях в складі прикордонного караулу з
травня 1819 р., в облозі та штурмі турецької фортеці Анапа з 3 травня по 12
334 Платов Матвій Іванович (1751 − 1818) − граф, генерал від кавалерії. З 1801 р. призначений військовим
отаманом Війська Донського.
335 Ім’я не зазначено.
85
червня 1828 р., за що отримав два монарші благовоління. В експедиціях
цих діяв під керівництвом наказного отамана Чорноморського війська
генерал-майора и кавалера Безкровного.
Мав два монарші благовоління.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з обер-офіцерською дочкою Марією Олександровою.
Дітей не мав.
2. Бєлий 7-й Олександр Павлович − 30 років.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 27
січня 1816 р. Сотенним осавулом став 3 серпня 1816 р., хорунжим − 23
грудня 1823 р., сотником − 4 лютого 1827 р.
З 16 травня 1816 р. служив у прикордонному караулі, брав участь в
активний бойових діях за Кубанню під керівництвом генерал-майора
Власова 1-го. За характеристикою формулярного списку при зазначенні
бойових дій з його участі відзначено, що “неприятеля всякий раз был разбит
и обращаем в бегство с большим для него уроком”.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Неодружений.
3. Бєлий 10-й Пимон Степанович − 31 років336.
Походив з воєнних дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 15
травня 1815 р. Сотенним осавулом став 27 лютого 1817 р., хорунжим − 23
грудня 1823 р., сотником − 15 травня 1828 р.
З 15 травня 1815 р. служив у прикордонному караулі або його
підкріпленні, неодноразово брав участь у бойових діях за Кубанню, а також
знадився в різних відрядженнях. Був поранений у ліву ногу.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в м. Одесу в полк, що формувався з Усть-Дунайського
Буджацького війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Неодружений.
4. Зіньковський Іван Григорович − 33 років.
Походив з дворян.
336 З інших документів відомо, що його брат Андрій служив з 1815 р. в Бузькому уланському полку.
Разом з ще одним братом вони проживали в с. Миронівка Олександрівського повіту Херсонської
області (ДАОО. − Ф.1. − Оп.218. − спр. 4 за 1831 р. − Арк.53.).
86
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 19
травня 1814 р. Сотенним осавулом став 19 вересня 1818 р., хорунжим −
23 грудня 1823 р., сотником − 15 травня 1828 р.
З грудня 1819 р. служив у прикордонному караулі або його підкріпленні,
неодноразово брав участь у бойових діях за Кубанню, зокрема, біля станиці
Лабінської в боях з “теміргольським народом”, а також знадився в різних
відрядженнях.
Кавалер ордена Св. Анни 4−й ст.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з обер-офіцерською дочкою Єфросинією Яковлєвою, мав
дочок Віру − 9 років, Любов − 7 років, Марію − 5 років.
5. Шіяневський Іван Миколайович − 33 років.
Походив з воєнних дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 16
травня 1810 р. Сотенним осавулом став 31 травня 1820 р., хорунжим −23
грудня 1823 р., сотником − 15 травня 1828 р.
З травня 1812 р. служив у прикордонному караулі або його
підкріпленні, неодноразово брав участь у бойових діях за Кубанню, а також
знаходився в різних відрядженнях по війську.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з штаб-офіцерською дочкою Катериною Івановою. Дітей не
мав337.
Хорунжі:
1. Мазан Іван Захарійович − 32 роки.
Походив з дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 1
травня 1813 р. Сотенним осавулом став 1 квітня 1815 р., хорунжим − 23
грудня 1823 р.
З 16 травня 1815 р. служив у прикордонному караулі або його
підкріпленні, неодноразово брав участь у бойових діях за Кубанню, в тому
числі під керівництвом генерал-майора Власова 1-го, а також знаходився в
різних відрядженнях по війську. Був контужений в праву руку.
337 За формулярним списком на 1831 р. він мав двох дітей − сина Никифора 6 років та дочку Віру 3-х
років. За відмінну службу в м. Ізмаїлі у 1829−1830 рр., під час приборкання чуми представленний до
підвищення та нагороди. (ДАОО. − Ф.1. − Оп.218. − Спр.4 за 1831 р. − Арк.97−98).
87
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Вдів
2. Заблоцький Філат Карпович − 40 років.
Походив з козацької верстви.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 11
серпня 1812 р. Сотенним осавулом став 15 липня 1813 р., хорунжим − 4
лютого 1827 р.
З 16 травня 1814 р. служив у прикордонному караулі або його
підкріпленні, неодноразово брав участь у бойових діях за Кубанню, а також
знаходився в різних відрядженнях по війську.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з обер-офіцерською дочкою. Дітей мав338.
3. Зайковський Іван Трохимович − 50 років.
Походив з тих, хто вільно визначався.
На службу вступив підканцеляристом у Парятинський нижній суд 18
квітня 1794 р. Став канцеляристом 5 червня 1797 р., губернським
регістратором − 11 червня 1800 р. Звільнився з суду та був зарахований до
складу Чорноморського козацького війська козаком 30 вересня 1815 р.,
сотенним осавулом став 25 квітня 1817 р., хорунжим − 4 лютого 1827 р.
У Чорноморському війську служив у прикордонному караулі або його
підкріпленні з 16 травня 1816 р. брав участь в облозі та штурмі турецької
фортеці Анапа з 3 травня по 12 червня 1828 р., за що отримав два монарші
благовоління, а також нагороджений орденом Св. Анни 4−й ст., далі у боях
проти “натухайського народа”. В експедиціях цих діяв під керівництвом
наказного отамана Чорноморського війська генерал-майора и кавалера
Безкровного.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений з козацькою дочкою. Дітей мав339.
338 В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
339 В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
88
4. Лінтварев Михайло Костянтинович − 32 роки.
Походив з дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 16
травня 1817 р. Сотенним осавулом став 27 лютого 1818 р., хорунжим − 4
лютого 1827 р.
З 15 травня 1818 р. служив у прикордонному караулі, у бойових
експедиціях участі не брав.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
Грамотний. Вмів читати та писати російською мовою.
Одружений. Дітей не мав340.
5. Бєрдін Іван Лук’янович − 32 роки341.
Походив з воєнних дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 16 грудня
1816 р. Сотенним осавулом став 27 липня лютого 1818 р., хорунжим − 4 лютого
1827 р.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
6. Заводовський Петро Іванович − 24 роки342.
Походив з воєнних дворян.
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком 15
травня 1821 р. З 10 грудня 1825 р. був переведений юнкером до Лейб-
гвардії козацького полку в Санкт-Петербург, 4 травня 1827 р. знов
повернувся на службу до Чорноморського війська − хорунжим.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького
війська.
7. Гудзь Прокопій Афанасійович − 39 років343.
Походив з воєнних дворян.
340 В тексті формулярного списку не зазначено імена дружини та дітей.
341 Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини
формулярного списку.
342 Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини
формулярного списку.
343 Інформація про службу та родинний стан у справі відсутня через відсутність частини
формулярного списку.
89
Зарахований на службу в Чорноморське козацьке військо козаком
1лютого 1809 р. Сотенним осавулом став 12 листопада 1814 р., хорунжим −
15 травня 1828 р.
За розпорядженням начальника Головного штаба графа Дібіча “в
предписании командующему войсками на Кавказской линии Черномории и
Астрахани генерал от инфантерии Емануеля от 12 июля 1828 года”
командирований в полк, що формувався з Усть-Дунайського Буджацького війська.
ДАОО. − Ф.1. − Оп. 214. − Спр.1. − Ч.1 за 1828 р. − Арк.459 зв. − 478.
Olena Bachyns’ka
The role of the representatives Black Sea Cossack army in forming of the
Cossack troops in South Bessarabiуa at fist half of XIX century
On the basis of the archive documents the problems concerning the presence of the
Black Sea Cossacks on the territory between the Dnister and the Danube have been
considered in the article, as well as their role in forming of the Cossack troops in South
Bessarabia has been cleared up, the personal descriptions of the Black Sea Cossacks
according to their biographies have been presented.
УДК 94 (477.7):929.52 Скаржинський “1785/1850”
Оксана Дорошенко
РОЗВИТОК ПОМІЩИЦЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КОЗАЦЬКОЇ
РОДИНИ СКАРЖИНСЬКИХ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
(остання чверть XVIII – перша половина ХІХ ст.)
Стаття присвячена дворянській козацькій родині Скаржинських, їх внеску в
економічний розвиток Південної України в останній чверті XVIII – першій половині ХІХ
ст. Основна увага зосереджена на практичній діяльності Скаржинських у сфері
сільського господарства та легкої промисловості в дореформений період.
Характеризується роль вищезгаданої родини у галузі лісівництва, садівництва,
рільництва та скотарства. Запропонована оцінка внеску Скаржинських у вирішення
складних проблем пов’язаних із розвитком господарювання у Південному регіоні.
Дослідження поміщицьких господарств на території південного
регіону в наш час, коли в Україні триває складний процес економічних
перетворень, набуває особливого значення. Власний досвід розвитку
сільського господарства та легкої промисловості в умовах ринкових
відносин, незважаючи на плин часу, може бути корисним і сьогодні.
При досліджені окресленої теми основним інформаційним
джерелом є науково-публіцистичні статті, автором яких був Віктор
Петрович Скаржинський. Зокрема, це публікації, що стосуються
розвитку різних галузей господарства в Новоросійському краї. Вони
присвяченні лісівництву, садівництву, рільництву та травосіянню,
проблемам зрошення та обробітку ґрунтів, а також питанням щодо
застосування селекції у вівчарстві та конярстві. Статті друкувались у
“Записках Общества сельского хозяйства Южной России”, “Трудах
|