Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859602680173821952 |
|---|---|
| author | Костів, М. |
| author_facet | Костів, М. |
| citation_txt | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-11-28T00:23:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 77
Марія КОСТІВ
(Львів)
НАЦІОНАЛЬНА СВОЄРІДНІСТЬ
ЯК ОСНОВА ТВОРЕННЯ
ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
ПЛАСТУНІВ
Унаслідок поширення у світі ідей англійської
молодіжної організації «Scouting», яку заснував
генерал Роберт Бейден-Пауел, на початку ХХ ст.
у багатьох країнах Європи почали виникати на-
ціональні скаутські осередки з метою «піднести
боєздатність народу шляхом виховання молоді
на військових розвідчиків» [24, 25]. Найважли-
вішою ідеєю скаутингу було наближення люди-
ни до природи, а тому скаути вчилися вижива-
ти в екстремальних умовах, загартовували тіло
і дух, набували розвідницького хисту. Вкорінен-
ню скаутських ідей 1, методів і засобів вихован-
ня молодого покоління на українських землях
сприяли насамперед історично-соціальні умови,
активізація культурно-освітнього і національно-
визвольного рухів, потреба нової системи вихо-
вання свідомих патріотів.
Ідеями скаутингу спершу зацікавилися учас-
ники тіловиховних організацій «Січ» і «Сокіл»,
які сприймали цю англійську теорію вихован-
ня як «військово-підготовчий рух» [5, 86], допо-
внення до шкільного виховання [11, 330], «новий
вид спорту» [23, 12], своєрідні «тайні кружки чи
громади української гімназійної молоді» [23, 10]
тощо. Водночас засновники перших українських
скаутських осередків по-різному розуміли мету
і засоби цієї системи. Олександр Тисовський на-
голошував на тому, що завдання молоді має бути
спрямоване на працю над собою, «вироблення
власного характеру, швидкості розуму і тіла че-
рез пізнання природи та перебування серед не-
ї» [20, 15]. Петро Франко надавав перевагу тіло-
вихованню та дисциплінуванню розуму й тіла
молодої людини завдяки іграм, тому нову систе-
му виховання назвав «Великою грою». Іван Чмо-
ла, зважаючи на очікування у світі воєнної ситу-
ації, апелював до використання у процесі вихо-
вання військових вправ. Спільною для всіх була
ідея запровадження «нового способу фізичного
й умового розвою молоді» [5, 15] з метою «допо-
внити шкільне виховання» [20, 15], підпорядку-
вати скаутські ідеї українським традиціям і ство-
рення українського скаутингу.
Трансформація скаутських постулатів на на-
ціональному ґрунті розпочиналася з вибору на-
зви для новоствореної організації та її учасників.
Скаути різних країн, називаючи себе представ-
никами окремих національних скаутських фор-
мацій, підбирали для своєї самоназви рідномов-
ний відповідник до англійського «скаут» 2. Поля-
ки назвали себе «гарцежами» [21, 9], серби – «із-
відниками», чехи – «юнаками», румуни – «черке-
сами» [16, 6], німці – «патфіндерами» [18, 48].
Назву для українських скаутів та їхньої орга-
нізації запропонував голова «Сокола» профе-
сор Іван Боберський, котрий під впливом стат-
ті П. Франка «Про козацьких розвідників-плас-
тунів» відзначив, що обрані способи діяльності
учасників новоствореної організації нагадують
обставини життя кубанських козаків-розвідни-
ків, які «відбували чати на ворога, пластували по
плавнях, виконували найнебезпечніші завдан-
ня» [12, 6]. Так, уже під час Першої світової війни
пластуни входили до спеціальних розвідуваль-
них загонів легіону Українських січових стріль-
ців [3, 87]. Оскільки на українських землях ство-
рювалися різноманітні осередки скаутського
типу, тому тривалий час в українській пресі тер-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 78
міни «пласт» і «скаутинг» уживали як синоніми.
Перейнявши ідеї, форму й методи виховання
програми Р. Бейден-Пауела, «Пласт» на початку
свого формування сприймався як скаутська ор-
ганізація. Головною метою пластових осередків
була підготовка молоді для служби українському
народові за умови відсутності власної держави.
Як зазначив М. Федусевич, «беручи від «Соко-
лів» і «Січей» усі акцесорії українського війська
з його суспільно-патріотичними тенденціями,
а з англійського зразка всю скавтську теорію і
практику» [23, 23], український скаутинг постав
як всеосяжна організація, яка сприяла всебіч-
ному патріотичному вихованню і самовихован-
ню. Завдяки національній спрямованості Пласт
завжди сприймали як «своєрідну й оригінальну
сторінку світового скаутингу» [19, 40].
Процес формування і розвитку культури
«Пласту» слід розглядати в контексті історичних
подій. Зародившись у перші десятиліття ХХ ст. на
західноукраїнських землях, пластові ідеї з вели-
кою швидкістю поширювалися по усій Україні,
нерідко витісняючи піонерські тенденції. У пері-
од між двома світовими війнами пластова тради-
ція зберігалася передусім у середовищі січового
стрілецтва, повстанської армії та інших військо-
вих формацій. У післявоєнний час унаслідок за-
борони існування на рідних землях «Пласт» роз-
вивався переважно в еміграції (Аргентині, Кана-
ді, Австралії, Німеччині).
Протягом майже столітньої історії існування
«Пласту» його учасники завжди ідентифікува-
ли себе як спільноту, що мала власні специфічні
закони, цілі, атрибути, традиції, обряди, а також і
свою пластову пісню. Усе це разом із пластовими
ідеями, методами і принципами передавалося з
покоління в покоління від одних пластових осе-
редків до інших.
Головними виразниками ідейних засад і спе-
цифіки «Пласту» є пластові атрибути (відзнака,
закон, гасло і привітання), які, створившись на
основі символів світового скаутингу, набули ви-
разних національних особливостей. Так, пласто-
ва відзнака є композиційною єдністю герба Укра-
їнської держави – тризуба зі вплетеною в нього
білою трилистою лілією, емблемою середньовіч-
ного лицарства та символу світового скаутського
руху. Форму пластової відзнаки 1921 року запро-
понував один із перших сподвижників «Пласту»
Мирон Федусевич, художнє оформлення вико-
нав митець-маляр Роберт Лісовський.
Три листки лілії нагадують пластунові про
його три головні обов’язки – бути вірним Бого-
ві та Україні, допомагати іншим, жити за плас-
товим законом і слухатися пластового проводу.
Тризуб вказує на те, що «Пласт» – це українська
скаутська організація, яка є частиною міжнарод-
ного скаутського руху. Пластова лілія стала сим-
волом ідейної єдності пластового руху на рідних
землях та за їх межами. Цей пластовий герб як
офіційний знак використовують пластові про-
води, старшини й установи, його зображують на
прапорах, печатках, офіційних виданнях, доку-
ментах. Пластуни, які склали пластову присягу,
носять лілею у вигляді металевого значка як від-
знаку належності до «Пласту».
Пластуни виробили особливу ритуальну сис-
тему стосунків. Так, вони вітаються між собою
потиском лівої руки. Такий звичай започатку-
вав засновник світового скаутингу Р. Бейден-
Пауел, який уперше побачив це в Африці. Вата-
жок одного племені пояснив йому, що «воїн по-
дає ліву руку лише тому, до кого має довір’я, бо в
лівій руці тримає, як правило, щит для оборони,
а в правій – зброю» [1, 16]. У строю чи в офіцій-
них ситуаціях пластуни вітаються піднесенням
трьох середніх пальців правої руки, що символі-
зує три головні обов’язки скаута-пластуна.
Особливими привітаннями українських ска-
утів-пластунів є пластові гасла. Перші їх варіан-
ти «Бач» і «Вартуй» запозичено від козаків. Го-
ловним ідейним гаслом пластунів стало «Скоб».
Початкові літери гасла символізують чотири го-
ловні риси пластуна – силу, красу, обережність,
бистроту, а їх образними уособленнями є дубо-
вий листок, кетяг червоної калини, мухомор і
блискавка. Саме ж слово «скоб» є назвою скель-
ного орла, сильного і витривалого птаха, який
живе над великими водами. Наймолодші плас-
туни (новаки і новачки) вітаються гаслом «Го-
туйсь», що походить від скаутського «Be prepar-
ed» [24, 23].
Ідейною основою «Пласту» є виховання в мо-
лодого покоління загальнолюдських ідеальних
рис, що відображені у так званих чотирнадцяти
точках Пластового закону. Відповідно до нього
пластун повинен бути славним, сумлінним, точ-
ним, ощадним, справедливим, увічливим, бра-
терським і доброзичливим, врівноваженим, ко-
рисним, слухняним пластовій старшині, пиль-
ним, піклуватися про своє здоров’я, любити кра-
су і дбати про неї та бути завжди доброї думки.
Хоча своїм змістом закон «Пласту» майже то-
тожний положенням, які Р. Бейден-Пауел заклав
у основу скаутської ідеї, пластові засади відобра-
жають передусім специфіку української моралі й
особливості національного характеру.
Відгомоном козацьких військових традицій у
пластовій виховній системі є форми структурної
організації пластових осередків (гуртків, куре-
нів, уладів), способи співжиття з природою (ман-
дрівництво, табірництво), використання впоря-
ду (системи пластових норм, команд і правил ви-
ховання та самовиховання) тощо.
Вплив національної традиції помітний і в мові
пластунів. Вона зберегла чимало слів, які вини-
кли в українській традиції і походять переважно
з княжої та козацької доби. Це передусім терміни
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 79
«пластун», «булава», «курінь», «старшина», «бун-
чужний» тощо, які у середовищі пластунів втра-
тили або частково змінили свої первісні значен-
ня та набули нового. Так, слово «булава» у княжі
часи вживали на позначення зброї (палиці з ку-
лею на одному кінці), а у «Пласті» цим словом на-
зивають «пластовий провід».
Історична спадщина княжих часів та козаччи-
ни стала важливим джерелом створення тради-
ційної культури пластунів. Водночас українські
скаути вважали себе «модерним лицарським
товариством» [19, 27] і все своє життя прагнули
побудувати не лише за козацькими законами та
звичаями, а й традиціями січових стрільців і по-
встанців.
Учасники «Пласту» шанобливо ставилися до
традицій, звичаїв та обрядів українського наро-
ду, а також цікавилися культурами інших наро-
дів. У той же час українські скаути створили чи-
мало власних звичаїв, які відповідають засадам,
ідеям і методам пластової традиції виховання
молоді. «Щоб дійти до цілі й не розсіяти сил, ми
(пластуни) завели у себе лицарські чи пак ко-
зацькі, військові звичаї. Насправді ж з усіх зви-
чаїв вибрали те, що найкраще відповідає нашій
(пластовій) цілі, додали ще дещо наше власне,
питоме... і так завели Велику та ще й важливу
Гру» [20, 23].
Усі пластові обряди, або церемоніали 3, зумов-
лені конкретними подіями чи ситуаціями плас-
тового життя, а їх виконують у кожному пласто-
вому осередку у визначеному середовищі та часі.
Залежно від вікового розвитку, пластуни вхо-
дять до відповідного пластового уладу. Наймо-
лодшим є Улад Пластунів Новаків (діти у віці 6–
11 років). Його структурною організаційною час-
тиною є рій хлопців чи дівчат, а кілька роїв утво-
рюють гніздо. «Чар новакування» [22, 51] це те,
що притягує дитину до пластового новацтва – це
спосіб життя, пластові знамена, ігри, мандрівки
тощо. Новаки проходять етапи розвитку орли-
ного дитя: «жовтодзюб» – «юне орля» – «орля».
«Орлині діти переводять різні обряди згідно з
новацькими звичаями» [22, 50]. Обрядовість за-
цікавлює прихильників «Пласту», притягує до
пластового гурту, закріплює почуття належності
до рою чи гнізда.
На дванадцятому році життя новаки і новач-
ки переходять до наступного уладу – юнацтва
(УПЮ). Організаційний поділ у юнацтві поді-
бний до новацького: структурною одиницею є
гурток, декілька гуртків об’єднуються в курені, а
назвами юнацьких гуртків стають назви тварин
і рослин. Усі курені мають свої порядкові числа,
прапори, патронів, стилі пластування.
В УПЮ існують різні пластові ступені – «учас-
ник», «розвідувач», «скоб (вірлиця)», «гетьман-
ський скоб (вірлиця)». Здобуття кожного ступе-
ня потребує підготовки та складання іспитів –
«точок» (вимог) пластових проб. Кожна з трьох
пластових проб має свої передумови (вік, бажан-
ня, знання), вимоги (здобуття пластових умілос-
тей, відзначень) та порядок складання, який опи-
саний у Правильнику УПЮ. Головною умовою
здобуття будь-якої проби є наявність в активі
пластуна пластових умілостей. Вони мають різ-
номанітне спрямування – практичне пластуван-
ня (мандрівництво, табірництво, картографія),
мистецьке (вишивання, спів, писанкарство), ме-
дичне, що включає надання першої допомоги і
рятівництва, тощо [13, 15].
Перший пластовий ступінь дійсного пластуна
в УПЮ – «прихильник». Склавши першу пробу
«скобиного крила», юнак здобуває ступінь «плас-
тун-учасника. Другим ступенем у пластовому
юнацтві є звання пластуна-розвідувач», яке здо-
бувають, склавши другу пробу «скобиного хва-
ту». Третя пластова проба «скобиного лету» по-
лягає у присвоєнні юнакові чи юначці пластово-
го ступеня скоба, чи вірлиці [7].
Після закінчення середньої школи (у віці 17 ро-
ків) пластуни переходять в Улад Старших Плас-
тунів (УСП), стають виховниками новацтва і
юнацтва, виконують адміністративну чи громад-
ську діяльність у «Пласті». Найвищим пласто-
вим уладом є Пластовий Сеньйорат (УПС), який
формують пластуни віком від 35 років.
Перехід пластунів з одного щабля виховної
системи на інший, з одного пластового уладу до
іншого, здобуття пластових ступенів можемо
розглядати як певні ініціації, кожна з яких має
свої передумови, вимоги і супроводжується від-
повідними пластовими обрядами.
Найважливішими пластовими церемоніала-
ми є прийняття пластової присяги, призначення
пластових ступенів, умілостей, відзнак, посвята
курінного прапора, перехід пластунів з одного
пластового уладу до іншого, відкриття і закрит-
тя дня, відкриття і закриття ватри, відкриття і
закриття свят. Це так звані «межові стовпи» [22,
33], що відзначають початок і завершення пере-
бування носія пластових ідей у пластовій спіль-
ноті, і «найчастіші церемоніали, в яких пластун
бере участь» [15, 31].
Складовою частиною різних пластових обря-
дів є пластові ритуали. Правильник пластового
«впоряду» [14] подає описи окремих ритуалів,
яких дотримуються пластуни, серед них – ранній
і вечірній звіт на таборі, запалювання ватри чи
вогника, передавання пластової «іскорки» тощо.
Одним із ритуалів, що входить в обряди «закрит-
тя» пластового дня у таборі, пластових свят чи
зустрічей, є передача пластової «іскорки». Взяв-
шись за руки (ліва рука перехрещена над пра-
вою), у пластовому колі, українські скаути потис-
ком лівої руки передають іскру тепла свого серця
один одному.
Обряд проведення пластової ватри є «святоч-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 80
ним» [8, 56] для кожного пластуна. Звичай пали-
ти ватру під спів пісень пластуни запозичили з
Гуцульщини, де опришки колись запалювали ве-
ликі вогні, «щоб ті зігрівали їх до боротьби з во-
рогами і освідчували їм шлях походу на ворогі-
в» [2, 2]. У «Пласті» є різні види ватр: новацькі
вогники, курінні, юнацькі, таборові, ватри вихов-
ників, ватри, приурочені до певного свята тощо.
У програму ватри входять розповіді, декламації,
танці, співи, ігри та інші розваги.
У системі пластових звичаїв та обрядів глибо-
ко вкорінилося дотримання українських народ-
них традицій та відзначання календарних свят.
Серед свят зимового циклу пластуни святкують
Андріївські вечорниці з традиційними ворожін-
нями і калитою. Перед Різдвяними святами на
пластових сходинах (заняттях) пластуни вивча-
ють колядки і віншування, випускають пластові
газети з описами святкування минулого Різдва,
проводять різдвяні ярмарки, на яких продають
виготовлені власноруч прикраси на ялинку та
різдвяні зірки [15, 44].
Існує також давній пластовий звичай запален-
ня пластової святвечірньої різдвяної свічки. На
Святий вечір в усьому світі кожен пластун разом
зі станицею чи наодинці запалює свою пласто-
ву різдвяну свічку на знак того, що він є членом
пластової родини. У цей час пластуни в цілому
світі колядують, згадують усіх друзів-пластунів,
«єднаються своїми почуттями, думками та спі-
вом на Україні» [6, 19].
Прихід весни знаменує для пластунів початок
пластових мандрівок і таборів. На честь цього на
лоні природи влаштовують пластове Свято вес-
ни з піснями та іграми. Під час свята спеціаль-
ними забавами, змаганнями і ватрами вшануву-
ють покровителя «Пласту» – Святого Юрія. Ана-
логічне свято колись відбувалося на Гуцульщи-
ні – палили великі вогнища і «зустрічали свого
патрона – лицаря на білому коні та прихід весни
по довгій карпатській зимі, сповіщали про пере-
могу відновленого життя» [2, 2]. У часі Свято вес-
ни часто збігається зі святкуванням Великодня,
тому супроводжується співом веснянок і водін-
ням гаївок.
Із календарних свят літнього циклу пластуни
особливо шанують і відзначають Свято Івана Ку-
пала. Святкування припадає на час літніх плас-
тових таборів і відбувається на вечірній купаль-
ській ватрі. У цей вечір ватру запалюють своїми
свічками всі її учасники, а потім розповідають
різноманітні історії про цвіт папороті, співають
народні купальські і пластові пісні, стрибають
через вогонь [17, 23], спалюють Марену та Івана,
пускають на воду вінки, не обходиться свято без
ігор та забав [10, 8].
Проведення купальського обряду у пластунів
відповідає способам їх життя і виховання. Плас-
туни сприймають свою скаутську організацію
як «Велику Гру», а тому кожна подія, точка плас-
тового дня чи ватри є своєрідним елементом
цієї гри. Проведення купальських обрядів і до-
тримання традицій у їхньому середовищі спри-
яє культурному й духовному розвитку молоді, а
«їхні купальські ватри-вогні, пісні-співи, ігри та
забави завжди є частиною занять у таборі» [4, 7].
Купальські звичаї, як і великодні гаївки, прово-
дять не лише в час відповідних календарних свят,
вони є різновидом пластових забав та постійни-
ми елементами пластових свят і таборових ватр.
Крім календарних народних свят, пластунство
шанує і відзначає українські держані свята – день
проголошення Української Народної Республі-
ки (22 січня), день прийняття Конституції Укра-
їни (28 червня), день Незалежності (24 серпня),
1 листопада 4, День Української повстанської ар-
мії (14 жовтня), День матері та ін. У пластунів є й
власні офіційні пластові свята – день заснування
«Пласту» (12 квітня 5), день створення пластово-
го осередку та посвяти прапора станиці, куреня
чи гуртка та ін.
Упродовж історії розвитку «Пласту» створи-
лося чимало пластових куренів. Найвідоміши-
ми серед них є «Лісові Чорти», «Бурлаки», «Чота
Крилатих», «Чорноморці», «Вовкулаки», «Бури-
верхи», «Орликівці», «Сіроманці», «Ті, що греблі
рвуть», «Чорноморські хвилі», «Верховинки»,
«Шестикрилі» та ін. Кожний пластовий курінь
має власну історію, звичаї і традиції співжиття,
що формуються протягом його історії, згідно з
вибраними орієнтирами діяльності у пластовій
спільноті та відповідно до курінних атрибутів.
Унікальною є й пластова пісенна традиція.
Протягом свого розвитку вона увібрала різно-
рідні начала. З одного боку, це образи й мотиви
світового скаутингу, а з другого – національно-
патріотична ідеологія, що сформувалася відпо-
відно до історичних умов, починаючи з козаць-
кого руху і закінчуючи феноменом Січового
стрілецтва й Української повстанської армії, які
лягли в основу формування сучасних пластових
постулатів.
На початку створення «Пласту» серед його
учасників побутували різні патріотичні пісні,
тексти яких знаходимо у пластових посібниках,
співаниках, періодичних та неперіодичних ви-
даннях. Пластуни запозичили до свого реперту-
ару передусім ті козацькі, стрілецькі й повстан-
ські пісні, що найбільше відповідали їхній вдачі
та світогляду.
Вплив національних патріотичних традицій
простежувався і у творенні пластових пісень.
Чимало перших пластових піснеспівів виникло
шляхом переспіву різних народних творів [16],
що пристосовувалися до ідей та орієнтирів плас-
тової організації. Це відбувалося шляхом заміни
деяких образів і слів («козак», «стрілець», «Січ»
на «пластун», «Пласт» тощо), випаданням окре-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 81
мих рядків пісень, появи оригінальних мотивів і
образів, що втілювали пластову ідею.
Водночас упродовж усього часу існування
«Пласту» в середовищі учасників цієї організа-
ції в певних ситуаціях та з різною метою вини-
кло чимало власне пластових пісень. Однією з го-
ловних причин їх появи була потреба спеціаль-
них пісень для згуртування новоствореної спіль-
ноти. Творцями таких пісень стали засновники
українського скаутингу Олександр Тисовський,
Володимир Левицький, Юрій Старосольський, а
згодом і стрілецькі поети – Левко Лепкий, Роман
Купчинський, Спиридон Черкасенко та ін. 6
Пластові фольклорні твори, будучи спорід-
неними з козацькими, стрілецькими і повстан-
ськими піснями, водночас презентували реалії
дещо іншого суспільного життя. Якщо головним
призначенням патріотичних пісень було, як пра-
вило, ідейне гуртування військових формацій,
то пластові пісні вирізнялися тим, що апелюва-
ли до всебічного розвитку молоді. У них не лише
наголошувалося на темах здобуття незалежнос-
ті України, а й ставилися завдання зміцнення фі-
зичних та духовних сил народу, формування від-
даних борців за національну свободу.
Кожна пластова пісня мала певне практичне
призначення: характеризувала вдачу та спосіб
пластування окремого гуртка чи куреня, вико-
нувалася як маршова пісня, підносила дух та на-
стрій у походах і мандрівках, змальовувала загад-
ковість і чарівність нічних ватр тощо. У процесі
побутування пластові пісні, як і інші елементи
традиційної культури пластунів, проходили сво-
єрідне шліфування.
Процес розширення «Пласту» триває й сьогод-
ні. З’являються нові пластові курені й осередки.
Поряд із наслідуванням і збереженням ідейних,
матеріальних та духовних здобутків, що склали-
ся протягом майже столітньої історії, пластуни
створюють нові звичаї, обряди, фольклорні тво-
ри, які презентують їхню культуру за межами
пластової спільноти. Ґрунтовне вивчення осо-
бливостей культури пластунів сприятиме ви-
світленню стану новочасної української культу-
ри, дослідженню розвитку фольклорної тради-
ції.
1. Бейден-Пауел Р. Скавтинг для хлопців. Підручник для
вишколу на добрих громадян через життя серед при-
роди / Пер. Є. Кульчицького. – Мюнхен, 1950.
2. Бережицький О. Про пластову ватру // Юнак. – 1965. –
Ч. 5 (47). – С. 2.
3. Беч Л. Пластуни у визвольній війні // Вогні. – 1937. –
Ч. 5 – 6. – С. 84–88.
4. Волинець Л. Про свято Купала у пластунів // Юнак. –
1988. – Ч. 7 (285). – С. 7.
5. Газета «Діло» про початки Пласту у 1913 р. // Листи
дружнього зв’язку: Бюл. 1-го куреня ім. Степана Ти-
совського. – 1959. – Ч. 3 (64). – С. 15–17.
6. Гей, чи йдете з колядою? // Юнак. – 1974. – Ч. 1 (125) –
С. 19.
7. Кархут В. Друга і третя проба пластуна. – Л., 1929.
8. Козицький Д. Як таборувати. – 1930.
9. Музиченко О. Скавтизм у Києві // Пластовий лис-
ток. – 1966. – Ч. 2 (102). – С. 31–36.
10. Павлічка Ю. «Гей на Івана, гей на Купала» // Юнак. –
1974. – Ч. 6–7 (130–131). – С. 8.
11. Пежанський М. Початки Пласту в Академічній гімна-
зії у Львові // Ювілейна книга Української Академіч-
ної гімназії у Львові. – Філадельфія; Мюнхен, 1978. –
С. 323–338.
12. Петро Франко про козацьких розвідників-пластунів
у газеті «Діло», 2 грудня 1911 р. // (спецвипуск) Вог-
ні. – 2002. – 12 квіт. – С. 6.
13. Підручна книжечка пластуна і пластунки. – Нью-
Йорк, 1990.
14. Пластовий впоряд. – Прага, 1934.
15. Пластовий довідник. – Торонто, 1999.
16. Пластовий співаник: 58 пісень з нотами, пристосовані
для пластових куренів народних і середніх шкіл / Зі-
брав В. Дуб, переглянув М. Кобза. – Ужгород, 1928.
17. Рабій Х. Свято Івана Купала на Новому Соколі //
Юнак. – 1983. – Ч. 11 (240). – С. 23.
18. Річинський А. До щастя, слави і свободи. – Л., 1930.
19. Савчук Б. Український Пласт (1911–1939). – Івано-
Франківськ, 1996.
20. Тисовський О. Життя в Пласті. Основи пластового
знання для української молоді. – Нью-Йорк; Торонто,
1969.
21. Тисовський О. Як постав Пласт? // Листи дружнього
зв’язку: Бюл. 1-го куреня ім. Степана Тисовського. –
1963. – Ч. 57–58. – С. 6–10.
22. Улад Пластунів Новаків // Вогонь Орлиної Ради. –
1986. – № 25. – С. .....
23. Федусевич М. Початки пластового руху у перспективі
сорокаліття // Пластовий шлях. – 1951. – Ч. 5. – С. 9–
28.
24. Яремченко О. Основи пластунства. – Берлін, 1923.
1 Детальніше про скаутинг див.: Бейден-Пауел Р. Скав-
тинг для хлопців. Підручник для вишколу на добрих
громадян через життя серед природи / Пер. Є. Куль-
чицького. – Мюнхен, 1950. – С. 307.
2 Слово «скаут» запозичено з англомовної військової
термінології, що в перекладі означає «розвідник».
3 У журналі новацьких виховників «Вогонь Орлиної
Ради» (Вогонь Орлиної Ради – 1986. – № 1–3. – С. 52.)
упорядник О. Гаврилюк зазначає про існування плас-
тових обрядів, які називає церемоніалами. Таку на-
зву пластових обрядів подає і О. Тисовський у книзі
«Життя в Пласті».
4 Календарний рік у пластунів починається 1 листопа-
да. Таке пластове літочислення започаткувала 1922 р.
Верховна Пластова Рада, зважаючи на те, що протя-
гом першого року існування «Пласту», з першого лис-
топада 1911 р. до першого листопада 1912 р., були за-
сновані перші пластові гуртки.
5 12 квітня 1912 р. члени гуртка О. Тисовського склали
першу пластову присягу. Цей день вважають почат-
ком створення «Пласту».
6 Тексти перших пластових пісень див. у розділі плас-
тового співаника «В дорогу» (Авсбург, 1947; Торонто,
1987).
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207049 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T00:23:45Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костів, М. 2025-09-29T08:43:30Z 2007 Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Етнологія Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів Article published earlier |
| spellingShingle | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів Костів, М. Етнологія |
| title | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| title_full | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| title_fullStr | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| title_full_unstemmed | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| title_short | Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| title_sort | національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів |
| topic | Етнологія |
| topic_facet | Етнологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049 |
| work_keys_str_mv | AT kostívm nacíonalʹnasvoêrídnístʹâkosnovatvorennâtradicíinoíkulʹturiplastunív |