Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Матеріали до української етнології
Datum:	2007
1. Verfasser:	Костів, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schlagworte:	Етнологія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859602680173821952
author	Костів, М.
author_facet	Костів, М.
citation_txt	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Матеріали до української етнології
first_indexed	2025-11-28T00:23:45Z
format	Article
fulltext	Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 77 Марія КОСТІВ (Львів) НАЦІОНАЛЬНА СВОЄРІДНІСТЬ ЯК ОСНОВА ТВОРЕННЯ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЛАСТУНІВ Унаслідок поширення у світі ідей англійської молодіжної організації «Scouting», яку заснував генерал Роберт Бейден-Пауел, на початку ХХ ст. у багатьох країнах Європи почали виникати на- ціональні скаутські осередки з метою «піднести боєздатність народу шляхом виховання молоді на військових розвідчиків» [24, 25]. Найважли- вішою ідеєю скаутингу було наближення люди- ни до природи, а тому скаути вчилися вижива- ти в екстремальних умовах, загартовували тіло і дух, набували розвідницького хисту. Вкорінен- ню скаутських ідей 1, методів і засобів вихован- ня молодого покоління на українських землях сприяли насамперед історично-соціальні умови, активізація культурно-освітнього і національно- визвольного рухів, потреба нової системи вихо- вання свідомих патріотів. Ідеями скаутингу спершу зацікавилися учас- ники тіловиховних організацій «Січ» і «Сокіл», які сприймали цю англійську теорію вихован- ня як «військово-підготовчий рух» [5, 86], допо- внення до шкільного виховання [11, 330], «новий вид спорту» [23, 12], своєрідні «тайні кружки чи громади української гімназійної молоді» [23, 10] тощо. Водночас засновники перших українських скаутських осередків по-різному розуміли мету і засоби цієї системи. Олександр Тисовський на- голошував на тому, що завдання молоді має бути спрямоване на працю над собою, «вироблення власного характеру, швидкості розуму і тіла че- рез пізнання природи та перебування серед не- ї» [20, 15]. Петро Франко надавав перевагу тіло- вихованню та дисциплінуванню розуму й тіла молодої людини завдяки іграм, тому нову систе- му виховання назвав «Великою грою». Іван Чмо- ла, зважаючи на очікування у світі воєнної ситу- ації, апелював до використання у процесі вихо- вання військових вправ. Спільною для всіх була ідея запровадження «нового способу фізичного й умового розвою молоді» [5, 15] з метою «допо- внити шкільне виховання» [20, 15], підпорядку- вати скаутські ідеї українським традиціям і ство- рення українського скаутингу. Трансформація скаутських постулатів на на- ціональному ґрунті розпочиналася з вибору на- зви для новоствореної організації та її учасників. Скаути різних країн, називаючи себе представ- никами окремих національних скаутських фор- мацій, підбирали для своєї самоназви рідномов- ний відповідник до англійського «скаут» 2. Поля- ки назвали себе «гарцежами» [21, 9], серби – «із- відниками», чехи – «юнаками», румуни – «черке- сами» [16, 6], німці – «патфіндерами» [18, 48]. Назву для українських скаутів та їхньої орга- нізації запропонував голова «Сокола» профе- сор Іван Боберський, котрий під впливом стат- ті П. Франка «Про козацьких розвідників-плас- тунів» відзначив, що обрані способи діяльності учасників новоствореної організації нагадують обставини життя кубанських козаків-розвідни- ків, які «відбували чати на ворога, пластували по плавнях, виконували найнебезпечніші завдан- ня» [12, 6]. Так, уже під час Першої світової війни пластуни входили до спеціальних розвідуваль- них загонів легіону Українських січових стріль- ців [3, 87]. Оскільки на українських землях ство- рювалися різноманітні осередки скаутського типу, тому тривалий час в українській пресі тер- http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 78 міни «пласт» і «скаутинг» уживали як синоніми. Перейнявши ідеї, форму й методи виховання програми Р. Бейден-Пауела, «Пласт» на початку свого формування сприймався як скаутська ор- ганізація. Головною метою пластових осередків була підготовка молоді для служби українському народові за умови відсутності власної держави. Як зазначив М. Федусевич, «беручи від «Соко- лів» і «Січей» усі акцесорії українського війська з його суспільно-патріотичними тенденціями, а з англійського зразка всю скавтську теорію і практику» [23, 23], український скаутинг постав як всеосяжна організація, яка сприяла всебіч- ному патріотичному вихованню і самовихован- ню. Завдяки національній спрямованості Пласт завжди сприймали як «своєрідну й оригінальну сторінку світового скаутингу» [19, 40]. Процес формування і розвитку культури «Пласту» слід розглядати в контексті історичних подій. Зародившись у перші десятиліття ХХ ст. на західноукраїнських землях, пластові ідеї з вели- кою швидкістю поширювалися по усій Україні, нерідко витісняючи піонерські тенденції. У пері- од між двома світовими війнами пластова тради- ція зберігалася передусім у середовищі січового стрілецтва, повстанської армії та інших військо- вих формацій. У післявоєнний час унаслідок за- борони існування на рідних землях «Пласт» роз- вивався переважно в еміграції (Аргентині, Кана- ді, Австралії, Німеччині). Протягом майже столітньої історії існування «Пласту» його учасники завжди ідентифікува- ли себе як спільноту, що мала власні специфічні закони, цілі, атрибути, традиції, обряди, а також і свою пластову пісню. Усе це разом із пластовими ідеями, методами і принципами передавалося з покоління в покоління від одних пластових осе- редків до інших. Головними виразниками ідейних засад і спе- цифіки «Пласту» є пластові атрибути (відзнака, закон, гасло і привітання), які, створившись на основі символів світового скаутингу, набули ви- разних національних особливостей. Так, пласто- ва відзнака є композиційною єдністю герба Укра- їнської держави – тризуба зі вплетеною в нього білою трилистою лілією, емблемою середньовіч- ного лицарства та символу світового скаутського руху. Форму пластової відзнаки 1921 року запро- понував один із перших сподвижників «Пласту» Мирон Федусевич, художнє оформлення вико- нав митець-маляр Роберт Лісовський. Три листки лілії нагадують пластунові про його три головні обов’язки – бути вірним Бого- ві та Україні, допомагати іншим, жити за плас- товим законом і слухатися пластового проводу. Тризуб вказує на те, що «Пласт» – це українська скаутська організація, яка є частиною міжнарод- ного скаутського руху. Пластова лілія стала сим- волом ідейної єдності пластового руху на рідних землях та за їх межами. Цей пластовий герб як офіційний знак використовують пластові про- води, старшини й установи, його зображують на прапорах, печатках, офіційних виданнях, доку- ментах. Пластуни, які склали пластову присягу, носять лілею у вигляді металевого значка як від- знаку належності до «Пласту». Пластуни виробили особливу ритуальну сис- тему стосунків. Так, вони вітаються між собою потиском лівої руки. Такий звичай започатку- вав засновник світового скаутингу Р. Бейден- Пауел, який уперше побачив це в Африці. Вата- жок одного племені пояснив йому, що «воїн по- дає ліву руку лише тому, до кого має довір’я, бо в лівій руці тримає, як правило, щит для оборони, а в правій – зброю» [1, 16]. У строю чи в офіцій- них ситуаціях пластуни вітаються піднесенням трьох середніх пальців правої руки, що символі- зує три головні обов’язки скаута-пластуна. Особливими привітаннями українських ска- утів-пластунів є пластові гасла. Перші їх варіан- ти «Бач» і «Вартуй» запозичено від козаків. Го- ловним ідейним гаслом пластунів стало «Скоб». Початкові літери гасла символізують чотири го- ловні риси пластуна – силу, красу, обережність, бистроту, а їх образними уособленнями є дубо- вий листок, кетяг червоної калини, мухомор і блискавка. Саме ж слово «скоб» є назвою скель- ного орла, сильного і витривалого птаха, який живе над великими водами. Наймолодші плас- туни (новаки і новачки) вітаються гаслом «Го- туйсь», що походить від скаутського «Be prepar- ed» [24, 23]. Ідейною основою «Пласту» є виховання в мо- лодого покоління загальнолюдських ідеальних рис, що відображені у так званих чотирнадцяти точках Пластового закону. Відповідно до нього пластун повинен бути славним, сумлінним, точ- ним, ощадним, справедливим, увічливим, бра- терським і доброзичливим, врівноваженим, ко- рисним, слухняним пластовій старшині, пиль- ним, піклуватися про своє здоров’я, любити кра- су і дбати про неї та бути завжди доброї думки. Хоча своїм змістом закон «Пласту» майже то- тожний положенням, які Р. Бейден-Пауел заклав у основу скаутської ідеї, пластові засади відобра- жають передусім специфіку української моралі й особливості національного характеру. Відгомоном козацьких військових традицій у пластовій виховній системі є форми структурної організації пластових осередків (гуртків, куре- нів, уладів), способи співжиття з природою (ман- дрівництво, табірництво), використання впоря- ду (системи пластових норм, команд і правил ви- ховання та самовиховання) тощо. Вплив національної традиції помітний і в мові пластунів. Вона зберегла чимало слів, які вини- кли в українській традиції і походять переважно з княжої та козацької доби. Це передусім терміни http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 79 «пластун», «булава», «курінь», «старшина», «бун- чужний» тощо, які у середовищі пластунів втра- тили або частково змінили свої первісні значен- ня та набули нового. Так, слово «булава» у княжі часи вживали на позначення зброї (палиці з ку- лею на одному кінці), а у «Пласті» цим словом на- зивають «пластовий провід». Історична спадщина княжих часів та козаччи- ни стала важливим джерелом створення тради- ційної культури пластунів. Водночас українські скаути вважали себе «модерним лицарським товариством» [19, 27] і все своє життя прагнули побудувати не лише за козацькими законами та звичаями, а й традиціями січових стрільців і по- встанців. Учасники «Пласту» шанобливо ставилися до традицій, звичаїв та обрядів українського наро- ду, а також цікавилися культурами інших наро- дів. У той же час українські скаути створили чи- мало власних звичаїв, які відповідають засадам, ідеям і методам пластової традиції виховання молоді. «Щоб дійти до цілі й не розсіяти сил, ми (пластуни) завели у себе лицарські чи пак ко- зацькі, військові звичаї. Насправді ж з усіх зви- чаїв вибрали те, що найкраще відповідає нашій (пластовій) цілі, додали ще дещо наше власне, питоме... і так завели Велику та ще й важливу Гру» [20, 23]. Усі пластові обряди, або церемоніали 3, зумов- лені конкретними подіями чи ситуаціями плас- тового життя, а їх виконують у кожному пласто- вому осередку у визначеному середовищі та часі. Залежно від вікового розвитку, пластуни вхо- дять до відповідного пластового уладу. Наймо- лодшим є Улад Пластунів Новаків (діти у віці 6– 11 років). Його структурною організаційною час- тиною є рій хлопців чи дівчат, а кілька роїв утво- рюють гніздо. «Чар новакування» [22, 51] це те, що притягує дитину до пластового новацтва – це спосіб життя, пластові знамена, ігри, мандрівки тощо. Новаки проходять етапи розвитку орли- ного дитя: «жовтодзюб» – «юне орля» – «орля». «Орлині діти переводять різні обряди згідно з новацькими звичаями» [22, 50]. Обрядовість за- цікавлює прихильників «Пласту», притягує до пластового гурту, закріплює почуття належності до рою чи гнізда. На дванадцятому році життя новаки і новач- ки переходять до наступного уладу – юнацтва (УПЮ). Організаційний поділ у юнацтві поді- бний до новацького: структурною одиницею є гурток, декілька гуртків об’єднуються в курені, а назвами юнацьких гуртків стають назви тварин і рослин. Усі курені мають свої порядкові числа, прапори, патронів, стилі пластування. В УПЮ існують різні пластові ступені – «учас- ник», «розвідувач», «скоб (вірлиця)», «гетьман- ський скоб (вірлиця)». Здобуття кожного ступе- ня потребує підготовки та складання іспитів – «точок» (вимог) пластових проб. Кожна з трьох пластових проб має свої передумови (вік, бажан- ня, знання), вимоги (здобуття пластових умілос- тей, відзначень) та порядок складання, який опи- саний у Правильнику УПЮ. Головною умовою здобуття будь-якої проби є наявність в активі пластуна пластових умілостей. Вони мають різ- номанітне спрямування – практичне пластуван- ня (мандрівництво, табірництво, картографія), мистецьке (вишивання, спів, писанкарство), ме- дичне, що включає надання першої допомоги і рятівництва, тощо [13, 15]. Перший пластовий ступінь дійсного пластуна в УПЮ – «прихильник». Склавши першу пробу «скобиного крила», юнак здобуває ступінь «плас- тун-учасника. Другим ступенем у пластовому юнацтві є звання пластуна-розвідувач», яке здо- бувають, склавши другу пробу «скобиного хва- ту». Третя пластова проба «скобиного лету» по- лягає у присвоєнні юнакові чи юначці пластово- го ступеня скоба, чи вірлиці [7]. Після закінчення середньої школи (у віці 17 ро- ків) пластуни переходять в Улад Старших Плас- тунів (УСП), стають виховниками новацтва і юнацтва, виконують адміністративну чи громад- ську діяльність у «Пласті». Найвищим пласто- вим уладом є Пластовий Сеньйорат (УПС), який формують пластуни віком від 35 років. Перехід пластунів з одного щабля виховної системи на інший, з одного пластового уладу до іншого, здобуття пластових ступенів можемо розглядати як певні ініціації, кожна з яких має свої передумови, вимоги і супроводжується від- повідними пластовими обрядами. Найважливішими пластовими церемоніала- ми є прийняття пластової присяги, призначення пластових ступенів, умілостей, відзнак, посвята курінного прапора, перехід пластунів з одного пластового уладу до іншого, відкриття і закрит- тя дня, відкриття і закриття ватри, відкриття і закриття свят. Це так звані «межові стовпи» [22, 33], що відзначають початок і завершення пере- бування носія пластових ідей у пластовій спіль- ноті, і «найчастіші церемоніали, в яких пластун бере участь» [15, 31]. Складовою частиною різних пластових обря- дів є пластові ритуали. Правильник пластового «впоряду» [14] подає описи окремих ритуалів, яких дотримуються пластуни, серед них – ранній і вечірній звіт на таборі, запалювання ватри чи вогника, передавання пластової «іскорки» тощо. Одним із ритуалів, що входить в обряди «закрит- тя» пластового дня у таборі, пластових свят чи зустрічей, є передача пластової «іскорки». Взяв- шись за руки (ліва рука перехрещена над пра- вою), у пластовому колі, українські скаути потис- ком лівої руки передають іскру тепла свого серця один одному. Обряд проведення пластової ватри є «святоч- http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 80 ним» [8, 56] для кожного пластуна. Звичай пали- ти ватру під спів пісень пластуни запозичили з Гуцульщини, де опришки колись запалювали ве- ликі вогні, «щоб ті зігрівали їх до боротьби з во- рогами і освідчували їм шлях походу на ворогі- в» [2, 2]. У «Пласті» є різні види ватр: новацькі вогники, курінні, юнацькі, таборові, ватри вихов- ників, ватри, приурочені до певного свята тощо. У програму ватри входять розповіді, декламації, танці, співи, ігри та інші розваги. У системі пластових звичаїв та обрядів глибо- ко вкорінилося дотримання українських народ- них традицій та відзначання календарних свят. Серед свят зимового циклу пластуни святкують Андріївські вечорниці з традиційними ворожін- нями і калитою. Перед Різдвяними святами на пластових сходинах (заняттях) пластуни вивча- ють колядки і віншування, випускають пластові газети з описами святкування минулого Різдва, проводять різдвяні ярмарки, на яких продають виготовлені власноруч прикраси на ялинку та різдвяні зірки [15, 44]. Існує також давній пластовий звичай запален- ня пластової святвечірньої різдвяної свічки. На Святий вечір в усьому світі кожен пластун разом зі станицею чи наодинці запалює свою пласто- ву різдвяну свічку на знак того, що він є членом пластової родини. У цей час пластуни в цілому світі колядують, згадують усіх друзів-пластунів, «єднаються своїми почуттями, думками та спі- вом на Україні» [6, 19]. Прихід весни знаменує для пластунів початок пластових мандрівок і таборів. На честь цього на лоні природи влаштовують пластове Свято вес- ни з піснями та іграми. Під час свята спеціаль- ними забавами, змаганнями і ватрами вшануву- ють покровителя «Пласту» – Святого Юрія. Ана- логічне свято колись відбувалося на Гуцульщи- ні – палили великі вогнища і «зустрічали свого патрона – лицаря на білому коні та прихід весни по довгій карпатській зимі, сповіщали про пере- могу відновленого життя» [2, 2]. У часі Свято вес- ни часто збігається зі святкуванням Великодня, тому супроводжується співом веснянок і водін- ням гаївок. Із календарних свят літнього циклу пластуни особливо шанують і відзначають Свято Івана Ку- пала. Святкування припадає на час літніх плас- тових таборів і відбувається на вечірній купаль- ській ватрі. У цей вечір ватру запалюють своїми свічками всі її учасники, а потім розповідають різноманітні історії про цвіт папороті, співають народні купальські і пластові пісні, стрибають через вогонь [17, 23], спалюють Марену та Івана, пускають на воду вінки, не обходиться свято без ігор та забав [10, 8]. Проведення купальського обряду у пластунів відповідає способам їх життя і виховання. Плас- туни сприймають свою скаутську організацію як «Велику Гру», а тому кожна подія, точка плас- тового дня чи ватри є своєрідним елементом цієї гри. Проведення купальських обрядів і до- тримання традицій у їхньому середовищі спри- яє культурному й духовному розвитку молоді, а «їхні купальські ватри-вогні, пісні-співи, ігри та забави завжди є частиною занять у таборі» [4, 7]. Купальські звичаї, як і великодні гаївки, прово- дять не лише в час відповідних календарних свят, вони є різновидом пластових забав та постійни- ми елементами пластових свят і таборових ватр. Крім календарних народних свят, пластунство шанує і відзначає українські держані свята – день проголошення Української Народної Республі- ки (22 січня), день прийняття Конституції Укра- їни (28 червня), день Незалежності (24 серпня), 1 листопада 4, День Української повстанської ар- мії (14 жовтня), День матері та ін. У пластунів є й власні офіційні пластові свята – день заснування «Пласту» (12 квітня 5), день створення пластово- го осередку та посвяти прапора станиці, куреня чи гуртка та ін. Упродовж історії розвитку «Пласту» створи- лося чимало пластових куренів. Найвідоміши- ми серед них є «Лісові Чорти», «Бурлаки», «Чота Крилатих», «Чорноморці», «Вовкулаки», «Бури- верхи», «Орликівці», «Сіроманці», «Ті, що греблі рвуть», «Чорноморські хвилі», «Верховинки», «Шестикрилі» та ін. Кожний пластовий курінь має власну історію, звичаї і традиції співжиття, що формуються протягом його історії, згідно з вибраними орієнтирами діяльності у пластовій спільноті та відповідно до курінних атрибутів. Унікальною є й пластова пісенна традиція. Протягом свого розвитку вона увібрала різно- рідні начала. З одного боку, це образи й мотиви світового скаутингу, а з другого – національно- патріотична ідеологія, що сформувалася відпо- відно до історичних умов, починаючи з козаць- кого руху і закінчуючи феноменом Січового стрілецтва й Української повстанської армії, які лягли в основу формування сучасних пластових постулатів. На початку створення «Пласту» серед його учасників побутували різні патріотичні пісні, тексти яких знаходимо у пластових посібниках, співаниках, періодичних та неперіодичних ви- даннях. Пластуни запозичили до свого реперту- ару передусім ті козацькі, стрілецькі й повстан- ські пісні, що найбільше відповідали їхній вдачі та світогляду. Вплив національних патріотичних традицій простежувався і у творенні пластових пісень. Чимало перших пластових піснеспівів виникло шляхом переспіву різних народних творів [16], що пристосовувалися до ідей та орієнтирів плас- тової організації. Це відбувалося шляхом заміни деяких образів і слів («козак», «стрілець», «Січ» на «пластун», «Пласт» тощо), випаданням окре- http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 81 мих рядків пісень, появи оригінальних мотивів і образів, що втілювали пластову ідею. Водночас упродовж усього часу існування «Пласту» в середовищі учасників цієї організа- ції в певних ситуаціях та з різною метою вини- кло чимало власне пластових пісень. Однією з го- ловних причин їх появи була потреба спеціаль- них пісень для згуртування новоствореної спіль- ноти. Творцями таких пісень стали засновники українського скаутингу Олександр Тисовський, Володимир Левицький, Юрій Старосольський, а згодом і стрілецькі поети – Левко Лепкий, Роман Купчинський, Спиридон Черкасенко та ін. 6 Пластові фольклорні твори, будучи спорід- неними з козацькими, стрілецькими і повстан- ськими піснями, водночас презентували реалії дещо іншого суспільного життя. Якщо головним призначенням патріотичних пісень було, як пра- вило, ідейне гуртування військових формацій, то пластові пісні вирізнялися тим, що апелюва- ли до всебічного розвитку молоді. У них не лише наголошувалося на темах здобуття незалежнос- ті України, а й ставилися завдання зміцнення фі- зичних та духовних сил народу, формування від- даних борців за національну свободу. Кожна пластова пісня мала певне практичне призначення: характеризувала вдачу та спосіб пластування окремого гуртка чи куреня, вико- нувалася як маршова пісня, підносила дух та на- стрій у походах і мандрівках, змальовувала загад- ковість і чарівність нічних ватр тощо. У процесі побутування пластові пісні, як і інші елементи традиційної культури пластунів, проходили сво- єрідне шліфування. Процес розширення «Пласту» триває й сьогод- ні. З’являються нові пластові курені й осередки. Поряд із наслідуванням і збереженням ідейних, матеріальних та духовних здобутків, що склали- ся протягом майже столітньої історії, пластуни створюють нові звичаї, обряди, фольклорні тво- ри, які презентують їхню культуру за межами пластової спільноти. Ґрунтовне вивчення осо- бливостей культури пластунів сприятиме ви- світленню стану новочасної української культу- ри, дослідженню розвитку фольклорної тради- ції. 1. Бейден-Пауел Р. Скавтинг для хлопців. Підручник для вишколу на добрих громадян через життя серед при- роди / Пер. Є. Кульчицького. – Мюнхен, 1950. 2. Бережицький О. Про пластову ватру // Юнак. – 1965. – Ч. 5 (47). – С. 2. 3. Беч Л. Пластуни у визвольній війні // Вогні. – 1937. – Ч. 5 – 6. – С. 84–88. 4. Волинець Л. Про свято Купала у пластунів // Юнак. – 1988. – Ч. 7 (285). – С. 7. 5. Газета «Діло» про початки Пласту у 1913 р. // Листи дружнього зв’язку: Бюл. 1-го куреня ім. Степана Ти- совського. – 1959. – Ч. 3 (64). – С. 15–17. 6. Гей, чи йдете з колядою? // Юнак. – 1974. – Ч. 1 (125) – С. 19. 7. Кархут В. Друга і третя проба пластуна. – Л., 1929. 8. Козицький Д. Як таборувати. – 1930. 9. Музиченко О. Скавтизм у Києві // Пластовий лис- ток. – 1966. – Ч. 2 (102). – С. 31–36. 10. Павлічка Ю. «Гей на Івана, гей на Купала» // Юнак. – 1974. – Ч. 6–7 (130–131). – С. 8. 11. Пежанський М. Початки Пласту в Академічній гімна- зії у Львові // Ювілейна книга Української Академіч- ної гімназії у Львові. – Філадельфія; Мюнхен, 1978. – С. 323–338. 12. Петро Франко про козацьких розвідників-пластунів у газеті «Діло», 2 грудня 1911 р. // (спецвипуск) Вог- ні. – 2002. – 12 квіт. – С. 6. 13. Підручна книжечка пластуна і пластунки. – Нью- Йорк, 1990. 14. Пластовий впоряд. – Прага, 1934. 15. Пластовий довідник. – Торонто, 1999. 16. Пластовий співаник: 58 пісень з нотами, пристосовані для пластових куренів народних і середніх шкіл / Зі- брав В. Дуб, переглянув М. Кобза. – Ужгород, 1928. 17. Рабій Х. Свято Івана Купала на Новому Соколі // Юнак. – 1983. – Ч. 11 (240). – С. 23. 18. Річинський А. До щастя, слави і свободи. – Л., 1930. 19. Савчук Б. Український Пласт (1911–1939). – Івано- Франківськ, 1996. 20. Тисовський О. Життя в Пласті. Основи пластового знання для української молоді. – Нью-Йорк; Торонто, 1969. 21. Тисовський О. Як постав Пласт? // Листи дружнього зв’язку: Бюл. 1-го куреня ім. Степана Тисовського. – 1963. – Ч. 57–58. – С. 6–10. 22. Улад Пластунів Новаків // Вогонь Орлиної Ради. – 1986. – № 25. – С. ..... 23. Федусевич М. Початки пластового руху у перспективі сорокаліття // Пластовий шлях. – 1951. – Ч. 5. – С. 9– 28. 24. Яремченко О. Основи пластунства. – Берлін, 1923. 1 Детальніше про скаутинг див.: Бейден-Пауел Р. Скав- тинг для хлопців. Підручник для вишколу на добрих громадян через життя серед природи / Пер. Є. Куль- чицького. – Мюнхен, 1950. – С. 307. 2 Слово «скаут» запозичено з англомовної військової термінології, що в перекладі означає «розвідник». 3 У журналі новацьких виховників «Вогонь Орлиної Ради» (Вогонь Орлиної Ради – 1986. – № 1–3. – С. 52.) упорядник О. Гаврилюк зазначає про існування плас- тових обрядів, які називає церемоніалами. Таку на- зву пластових обрядів подає і О. Тисовський у книзі «Життя в Пласті». 4 Календарний рік у пластунів починається 1 листопа- да. Таке пластове літочислення започаткувала 1922 р. Верховна Пластова Рада, зважаючи на те, що протя- гом першого року існування «Пласту», з першого лис- топада 1911 р. до першого листопада 1912 р., були за- сновані перші пластові гуртки. 5 12 квітня 1912 р. члени гуртка О. Тисовського склали першу пластову присягу. Цей день вважають почат- ком створення «Пласту». 6 Тексти перших пластових пісень див. у розділі плас- тового співаника «В дорогу» (Авсбург, 1947; Торонто, 1987). http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207049
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2313-8505
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T00:23:45Z
publishDate	2007
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Костів, М. 2025-09-29T08:43:30Z 2007 Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів / М. Костів // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 77-81. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Етнологія Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів Article published earlier
spellingShingle	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів Костів, М. Етнологія
title	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
title_full	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
title_fullStr	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
title_full_unstemmed	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
title_short	Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
title_sort	національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів
topic	Етнологія
topic_facet	Етнологія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207049
work_keys_str_mv	AT kostívm nacíonalʹnasvoêrídnístʹâkosnovatvorennâtradicíinoíkulʹturiplastunív

Національна своєрідність як основа творення традиційної культури пластунів

Institution

Ähnliche Einträge