Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207054 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі / Л. Карп'юк, Р. Знайко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 58-62. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207054 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Карп'юк, Л. Знайко, Р. 2025-09-29T08:44:02Z 2007 Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі / Л. Карп'юк, Р. Знайко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 58-62. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207054 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Етнологія Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| spellingShingle |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі Карп'юк, Л. Знайко, Р. Етнологія |
| title_short |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| title_full |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| title_fullStr |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| title_full_unstemmed |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| title_sort |
особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі |
| author |
Карп'юк, Л. Знайко, Р. |
| author_facet |
Карп'юк, Л. Знайко, Р. |
| topic |
Етнологія |
| topic_facet |
Етнологія |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207054 |
| citation_txt |
Особливості етноідентифікації в молодіжному середовищі / Л. Карп'юк, Р. Знайко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 58-62. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT karpûkl osoblivostíetnoídentifíkacíívmolodížnomuseredoviŝí AT znaikor osoblivostíetnoídentifíkacíívmolodížnomuseredoviŝí |
| first_indexed |
2025-11-24T05:15:59Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:15:59Z |
| _version_ |
1850842426534526976 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 58
КАРП’ЮК Л.
ЗНАЙКО Р.
ОСОБЛИВОСТІ
ЕТНОІДЕНТИФІКАЦІЇ
В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
На думку більшості сучасних психологів, фі-
лософів, соціологів та етнологів, у нинішньому
світі проблема ідентичності посідає за своєю
важливістю одне з перших місць, при чому як
для окремої людини, так і для різних об’єднань,
громад аж до народу й цілої спільноти включ-
но.
Проте, як пише О. Васильченко, «реалізація ін-
тегрованої ідентичності неможлива без задово-
лення потреби в етнічності». Психолог підкрес-
лює, що «незадоволення потреби в етнічності (а
вона складається з трьох компонентів: потреби в
етнічній приналежності, потреби в позитивній
етнічній ідентичності, потреби в етнічній без-
пеці) перетворюється в глибинну причину ситу-
ацій міжетнічної напруженості, агресивності й
насильства» (1).
У період бурхливого розвитку, коли глобаліза-
ційні чинники стають надзвичайно потужними,
в суспільстві відбувається руйнування старих
цінностей і стрімке формування нових. У зв’яз-
ку з цим необхідно досліджувати, наскільки цін-
нісні параметри суспільства збігаються або не
збігаються з базовими настановами традицій-
ної культури, з тим, що можна назвати культур-
ними константами того чи іншого народу. Іден-
тичність дуже часто ґрунтується на переживан-
нях самототожності індивіда з позицій обраної
ним ціннісної системи світоглядного характеру.
Оскільки людина прагне комфортного існуван-
ня в цьому просторі, а також, щоб її ідентичність
максимально відповідала нормам та цінностям
соціуму, вона постійно перебуває у пошуку гар-
монії між власною системою цінностей і цінно-
стями навколишнього соціокультурного середо-
вища. У першу чергу це стосується молоді.
Традиційна культура тривалий час забезпечу-
вала передачу і відтворення ціннісно-норматив-
них надбань від покоління до покоління. У будь-
якому моноетнічному середовищі процеси за-
своєння взірців, а також ідентифікація відбува-
лися спонтанно. Натомість глобалізація дає мож-
ливість (до певної міри навіть змушує) будь-яку
людину ідентифікувати себе з тими взірцями та
цінностями, які поширюються серед представ-
ників найближчого середовища, у якому вона
живе. Тепер молодь опиняється перед вибором:
або продовжувати відтворювати ціннісно-нор-
мативні взірці попередніх поколінь, або модифі-
кувати їх до нових викликів історії, або ж обрати
альтернативний шлях – засвоювати чужі соці-
альні «маски», «ролі», які їй пропонує чи нав’я-
зує культурно-інформаційний простір.
Етнопсихологічні особливості української
спільноти, її напівколоніальне минуле не спри-
яють формуванню цілісного соціокультурного
простору. Звідси створення цілої гами регіональ-
них ціннісно-нормативних взірців, які часто су-
перечать один одному, наприклад, стереотипна
ідентифікація з «донецькими» чи галичанами.
Звісно, що подібні явища розмивають єдину на-
ціонально-державну ідентичність, а титульність
української нації взагалі опиняється під загро-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 59
зою. Таким чином, психокультурно Україна є до-
сить мозаїчною структурою. Природно, постає
питання, в чому полягає причина того, що в су-
часній Україні етнокультурна ідентичність має
цілу гаму відтінків залежно від регіону прожи-
вання. Головним підґрунтям такого становища
є, на наш погляд, не трагічні події багатовікової
історії самі по собі, а ті риси колективної психіки,
які сформувалися ще в додержавну епоху та на
зорі державотворення і які протягом тривалого
історичного часу утруднюють побудову міцної
унітарної держави та не сприяють витворенню
спільної макроідентичності. Ми припускаємо,
що з цим пов’язаний і неадекватний національ-
но-історичним завданням спосіб функціонуван-
ня й характер української еліти, самі механізми
елітоутворення, психологічної та соціально-по-
літичної легітимації у суспільстві.
У зв’язку з цим актуальною є проблема порів-
няння етнокультурних ідентичностей різних ре-
гіонів України, а також віднаходження спільної
основи, у межах якої можливе духовне зближен-
ня та політична інтеграція всього народу. Важли-
вим, на наш погляд, є й таке питання: якою мірою
ідентифікує себе сучасна молодь з українцями і
на яких рівнях психіки це відбувається.
Головними атрибутами етнічної ідентичнос-
ті є: групова самоназва, спільна історична
пам’ять, відчуття батьківщини, один або де-
кілька основних компонентів спільної культу-
ри, спогади про предків та чуття солідарнос-
ті у значної частини спільноти.
З етнопсихологічного погляду, до основних
компонентів етнічної ідентичності, окрім мови,
належать традиції та етностереотипи, в тому
числі сприйняття-несприйняття тих етносів, з
якими відбувалося найбільше контактів (соці-
альна дистанція, толерантність до мови, культу-
ри тощо).
Для більш повного відображення особливо-
стей етноідентичності у молодіжному середо-
вищі скористаємося результатами опитування,
проведеного в різних регіонах України співробіт-
никами ІМФЕ НАНУ, а також даними досліджень,
здійснених іншими науковими установами.
Зі всього масиву даних виберемо лише необ-
хідні для аналізу нашої проблеми. Перш за все,
аналізуючи етноідентичність, визначимося з
мовним та релігійним факторами, а також став-
ленням до інших етносів, тобто із різноманітні-
стю гетеростереотипів, відтак, що не менш важ-
ливо, докладно проаналізуємо ставлення молоді
до традицій.
У травні 2006 року співробітники Інституту
соціальної та політичної психології АПН України
провели всеукраїнське опитування серед студен-
тів з метою визначення найбільш сприятливих та
несприятливих факторів поширення української
мови. Кожному з опитуваних пропонувалося пі-
дібрати синонімічний ряд із прикметників, який
би відповідав «усьому українському».
Як вказує психолог В. Васютинський – керів-
ник дослідження, вдалося визначити основні
тенденції ставлення молодіжного середовища
України до «всього українського» і, відповідно,
«всього російського». В. Васютинський засто-
сував нескладний прийом: студенти оцінювали
кілька десятків прикметників за названим вище
критерієм. Виявилося, що в уявленнях молоді
«найбільш українське» – це образ старшого за
віком, більше жіночий, на жаль, менш освічений
та переважно сільський, у той час, як «усе росій-
ське» відповідає молодому вікові, сприймається
як більш чоловіче, освічене та переважно міське.
Узагальнення цих рис показало, що «все україн-
ське» найвиразніше втілюється в образі сільської
малописьменної бабусі, натомість російське – в
образі міського юнака-інтелектуала. В. Васю-
тинський робить і більш глибокий висновок:
про тенденцію деінтелектуалізації всього укра-
їнського і, навпаки, деукраїнізацію всього інте-
лектуального. А це, мусимо визнати, тривожний
сигнал, оскільки глобалістично налаштована мо-
лодь великих міст і містечок що далі, то більше
змушена буде засвоювати сучасні технології, су-
часний спосіб життя, досягнення світової думки
та культурні взірці переважно в неукраїнській,
ненаціональній формі. Таким чином, в умовах
вибору одним із головних факторів для молоді є
несвідоме сприйняття всього «українського» та
порівняння його з найбільш привабливими взі-
рцями інших культур, зокрема у сфері мови.
У травні 2006 року співробітниками Інституту
соціальної та політичної психології АПН України
вивчалося ставлення населення до релігії та до
поширення «нетрадиційних вірувань». Дослід-
ження відобразило такі особливості масової сві-
домості, або, іншими словами, етнопсихіки на-
ших співгромадян, в тому числі молоді. По-пер-
ше, 50 % населення вважають себе релігійними.
Ми звернулися до даних цього опитування неви-
падково: адже подібні запитання були запропо-
новані й нашим респондентам. Але наша вибір-
ка стосувалася лише осіб, що проживали у Цен-
трі та на Заході України, в той час як соціальними
психологами проводилося масове всеукраїнське
опитування.
Як і слід було очікувати, більша релігійність
властива особам літнього віку, переважно жін-
кам. Менш релігійними виявилися росіяни, а та-
кож жителі південних та східних регіонів і м. Ки-
єва. Натомість не існує великої різниці щодо ре-
лігійності між жителями Центру та Заходу Украї-
ни, і це ще раз підтвердило дослідження цих регі-
онів співробітниками ІМФЕ.
Найбільше опитаних визнали себе православ-
ними без віднесення до певної конфесії. Близько
п’ятої частини респондентів назвалися просто
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 60
«віруючими» без зазначення конкретної церкви,
до якої вони належать, а для більшості вірян кон-
фесійне самовизначення не є принциповим (3).
Це, в першу чергу, стосується молоді.
Щодо конфесійної різноманітності, то пред-
ставники Київського та Московського патріарха-
ту займають чільне місце серед інших релігійних
конфесій. Природно постає запитання: а чи мож-
на вважати конфесійну приналежність показни-
ком етноідентифікації?
На наш погляд, ні. Адже якщо звернутися до
нашого опитування, то одразу можна зістави-
ти між собою таке: ті респонденти, які зробили
вибір на користь Московського патріархату, все
ж таки, як правило, вважають себе етнічними
українцями. Єдине, що можна стверджувати про
релігійний фактор як показник етноідентифіка-
ції, так це інтегральна схильність наших співвіт-
чизників до релігії.
У 2005 році групою дослідників ІМФЕ НАНУ,
(в тому числі Карп’юк Л. було здійснено опиту-
вання населення в Центрі та на Заході України.
Кількість представників молодого покоління (ві-
ком до 29 років) становила 668 осіб, у тому числі
532 старшокласники та 136 студентів. Запитання
були розподілені на три смислові блоки.
1) Ставлення до традицій: 1) Чи відзнача-
ють у Вашій родині традиційні народні свята?
2) Чи подобається Вам їх відзначати? 3) Чи вико-
ристовуєте Ви народний стиль одягу, народні мо-
тиви для прикрашання житла? 4) З яких джерел
ви дізнаєтеся про звичаї та народні свята? 5) Я-
кі українські пісні Ви знаєте? 6) Чи любите Ви їх
співати?
2) Ставлення до мови: 7) Якою мовою ви
спілкуєтесь вдома, на роботі, із друзями? 8) Якою
мовою переважно читаєте художню літературу?
9) Яку мову оберете для навчання ваших дітей?
10) Якою повинна бути мова теле- та радіоефі-
ру? 11) Як ставитесь до тих представників неро-
сійського населення, які поступово починають
спілкуватися російською мовою? 12) Хто, на ваш
погляд, є визначним діячем, героєм України?
Гетеростереотипи: 13) Представників яких
національностей Ви могли б бачити в якості ро-
дичів, сусідів, співробітників і т. д. 14) Визначте
соціальну й культурну дистанції стосовно росі-
ян, білорусів, американців, німців, поляків, шве-
дів, грузин, кримських татар і циган.
Цікаво, що вибір припав саме на етноси т. зв.
західного (євроамериканського), а не східного чи
візантійсько-слов’янського культурного вектора.
Звернемося до результатів цього опитування.
Аналіз більшості відповідей дав змогу схема-
тично окреслити «етнопсихологічний профіль»
етноідентифікацій у молодіжному середовищі і
зрозуміти ставлення молоді до мови спілкуван-
ня, традицій, народних пісень на Заході та в цен-
трі України. Порівняння відповідей різних віко-
вих категорій допомогло усвідомити, які ознаки
етноідентифікації поступово втрачаються моло-
дим поколінням.
Центр України був представлений Вінниць-
кою, Черкаською, Київською, Житомирською та
Хмельницькою областями, Захід – Волинською,
Рівненською, Львівською та Івано-Франків-
ською. Іноді до уваги бралися культурні відмін-
ності між двома частинами Західної України, а
саме: власне Заходу (Рівненська, Волинська об-
ласті) та Галичини (Львівська, Івано-Франківська
обл.). До завдань дослідження входило також ві-
добразити загальну картину узвичаєності на-
родних традицій, мови, релігії і т. д. у молодіжно-
му середовищі. Водночас опитування дало змогу
детально простежити прояви етнічної ідентифі-
кації окремих груп молоді, як би вони не вияв-
лялися: у свідомій чи неусвідомлюваній формі.
Дослідження показало, що нерідко людина, сві-
домо заперечуючи свою етнічну ідентичність, на
практиці залишається носієм традицій, звичаїв,
інших виявів етнічної культури. Тому в контексті
нашого опитування необхідно було осмислити
не лише відповіді на прямі запитання, але і їхнє
приховане, глибинне значення.
Гіпотетично припускалося, що Центральний
регіон України зазнав суттєвішої деформації в
мовному аспекті та в питанні звичаїв, мови і т. д.,
аніж Захід України. Проте це припущення, як
показав детальний аналіз, підтвердилося лише
частково.
Перш за все, завдяки опитуванню вдалося
звернути увагу на важливу деталь, а саме – і в
Центрі України, і на Заході народні свята залиша-
ються узвичаєними, органічно вплетеними в по-
всякденне життя. Зокрема, молодь у центральній
частині України більшість народних свят відзна-
чає з такою ж частотою, як і на Заході чи в Гали-
чині (зазначимо, що молодь міста Києва у цій ви-
бірці не була представлена).
Результати опитування відобразили очікувану
тенденцію, яку легко було спрогнозувати. Свята,
пов’язані зі здобуттям державної незалежності,
відзначають у Західному регіоні у півтора рази
частіше, аніж у центрі (див. рис. 2). Досьогодні
8-е Березня залишається одним із найбільш по-
пулярних свят у цих двох регіонах. Звичайно,
така загострена увага до дня, запозиченого ще
від радянських часів, не означає ностальгію за
радянським минулим чи за іменем Клари Цет-
кін, а засвідчує несвідому увагу, шанобливість до
жінки-матері. Можливо, це є ознакою глибинно-
психологічного узалежнення від материнсько-
го типу (2), описаного в психологічній літерату-
рі. Але для більш коректних висновків необхідно
здійснити ще цілий ряд досліджень, соціально-
психологічного спрямування.
Майже всі жителі Центру і Заходу відзначають
дні народження, водночас день ангела в основно-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 61
му імпонує представникам Західного регіону.
Мають звичай дотримуватися професійних свят
і в центральних, і в західних областях України. Це
свідчить про те, що значна частина українців до-
сить чітко ототожнює себе з тією чи іншою про-
фесійною спільнотою.
Після аналізу тих відповідей, які були отрима-
ні на запитання: «Чи відмічають у Вашій родині
професійні свята?», – виявилось, що спостері-
гається чітка тенденція: у тих сім’ях, де народні
традиції передаються по батьківській лінії, за-
звичай відмічають також і професійні свята. Та-
ким чином, підкреслюється роль чоловіка-про-
фесіонала, а також батька, який формує світо-
гляд дитини. Отже, професійна ідентичність вод-
ночас корелює із домінуванням чоловічого нача-
ла у родині.
Ще один важливий блок запитань стосувався
релігійного чинника етноідентичності.
При аналізі відповідей на запитання: «Як час-
то Ви ходите до храму?», – спостерігаються зна-
чні відмінності між Центром і Заходом України:
на Заході церкву щонеділі відвідує значно більше
молоді, ніж у Центрі.
Варіанти відповіді на запитання: »Чому Ви хо-
дите до храму?», – частково відобразили регіо-
нальну специфіку того ставлення до віри (на рів-
ні звичаїв, культурних архетипів), яке переважає
серед українців. Сумнівається у глибині своїх пе-
реконань майже половина опитаних у централь-
ному регіоні. Проте більшість опитаних на Захо-
ді вважають, що ходять до церкви за релігійни-
ми переконаннями. Як показали відповіді на за-
питання про безпосередню участь у церковних
обрядах, цей відсоток значно вищий у Західному
регіоні, ніж у Центрі. Центральний регіон у відсо-
тковому відношенні збігається із Заходом щодо
тих, хто знає і виконує народні пісні. Таким чи-
ном, даний показник етнічної самоідентифікації
досить високий в обох регіонах.
Аналізуючи відповіді респондентів, ми вияви-
ли ще цілий ряд закономірностей: більшість тих
осіб, які усвідомлюють власну релігійність, часті-
ше беруть участь у церковних обрядах, а ті з них,
які ходять до храму лише тому, що «так робить
більшість», безпосередньої участі у церковних
обрядах не беруть.
Якщо звернутися до запитань, які стосуються
мовної ситуації, то більшість респондентів за-
свідчують певні зміни на користь української
мови у їхньому регіоні, проте для половини з них
вибір мови як засобу спілкування не має особли-
вого значення (як у Центрі, так і на Заході Укра-
їни). Це спростовує усталену думку з приводу
того, що населення західноукраїнських земель
має упередження проти російської мови. На-
справді російською мовою спілкується із друзя-
ми п’ята частина опитаних українців у Центрі та
майже шоста частина – на Заході.
Виявляється, у більшості наших співгромадян
на Заході України не виникає негативного сприй-
няття російської мови, яка звучить у теле- та ра-
діоефірі. Майже половина опитаних у цьому ре-
гіоні відповіла, що в засобах масової інформа-
ції, на їхню думку, в основному повинна звучати
українська, але зрідка також і російська мова. У
центрі подібну думку також поділяє майже поло-
вина опитаних.
У транспорті, в повсякденному спілкуванні
обох регіонів переважає українська мова, хоча
російською у Центрі спілкується на 15 % більше,
аніж на Заході.
То яким же є етнопсихологічний профіль на-
шого молодого співвітчизника? Молоде поколін-
ня починає долучатися до народних звичаїв за-
вдяки сприйняттю від мами, бабусі перлин укра-
їнської душі у вигляді казок, пісень, легенд і пе-
реказів. Незалежно від того, живе людина в селі,
маленькому містечку чи в обласному центрі,
вона здебільшого не пориває з традиціями про-
тягом усього свого життя.
Одне із завдань полягало в тому, щоб деталізу-
вати той зміст, яким кожен із нас наповнює по-
няття «батьківщина». Його результати виявили-
ся такими: 73 % опитаних вважають батьківщи-
ною місце власного народження, а 18 % – місце
народження своїх предків; 27 % бачать батьків-
щиною місце, де вони прожили значну частину
свого життя, 29 % – землю, яку вони люблять. Та-
ким чином, традиційність і консерватизм прита-
манні українцям і в цьому питанні.
Відповіді респондентів Західної України запе-
речили стереотип, який існував тривалий час,
про ксенофобію західного українця. Цей стерео-
тип спростовується тим, що більше третини мо-
лодих жителів Західної України вибрали для опи-
су росіян таку рису, як відвертість, хоча близьки-
ми (в якості рідних тощо) вони не бажають їх ба-
чити.
В основному кожен із жителів Західного регіо-
ну вважає батьківщиною ту місцевість, де він на-
родився. Молоді представники західного регіону
відзначають більшість традиційних свят. Із за-
пропонованого переліку свят (звичайно, після
дня народження та дня ангела), як правило, вони
відзначають День матері та 8-е Березня. На дру-
гому місці – свята, пов’язані зі здобуттям дер-
жавної незалежності.
З другого боку, дехто (а таких аж 13–15 %!) до
цього часу відчуває ностальгію за радянським
минулим, відзначаючи свята нашої недавньої іс-
торії.
Проаналізувавши етнопсихологічний матері-
ал крізь призму глибинної психології, можемо
стверджувати, що в основному всі молоді укра-
їнці зберігають зв’язок з материнським началом,
який виявляється у святкуванні 8-о Березня, Дня
матері, у передачі народних традицій переважно
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 62
по материнській лінії. Більшість молоді відвідує
церкву хоча б у дні головних релігійних свят.
Якщо одним рядком зобразити нашого моло-
дого сучасника, то слід зауважити, що загалом
він тяжіє до традиційності, усталеності за трьома
основними показниками, а саме: панівним впли-
вом жіночого начала, потужним релігійним чин-
ником, а також збереженням народних звичаїв у
сьогоднішньому глобалізаційному світі.
Ще один блок питань необхідно проаналізува-
ти у зв’язку з тим, які авто- та гетеростереотипи
переважають у молодіжному середовищі у двох
вибраних регіонах. Як і очікувалося, респонден-
ти молодого віку, так само як і старші, переваж-
но наділяють своїх земляків такими рисами, як
працьовитість, гостинність і щирість. Характе-
ристики, як спостерігаємо, усі без винятку пози-
тивно забарвлені. Негативні риси трапляються
в основному при описі характеру інших наро-
дів. Це стосується американців, росіян чи поля-
ків. До них ставляться якщо не явно негативно,
то принаймні насторожено, хоча в різних регіо-
нах України є свої культурно-історичні особли-
вості, відповідно і свій стереотип «свого» й «чу-
жого».
Образ росіянина очима українців виявився та-
ким: схильний до пиятики, але водночас гостин-
ний та відкритий. Тому вести мову про негатив-
ний гетеростереотип образу представника сусід-
нього етносу не доводиться: він збалансований
двома позитивними характеристиками. І лише
п’ята частина респондентів вважає росіян агре-
сивними та пияками.
Американці, за даними опитування, вияви-
лися зарозумілими, працелюбними, скупими,
агресивними. Найближчих західних сусідів – по-
ляків – наші співвітчизники наділяють таки-
ми рисами, як охайність, працьовитість, гостин-
ність, але водночас і зарозумілість. Порівняно з
Центром, на Заході України своїм співвітчизни-
кам приписують невисоку відкритість, а росіян
сприймають здебільшого негостинними і скупи-
ми.
Якими ж виявилися результати опитування
щодо сприйняття українською молоддю пред-
ставників інших етносів? Загалом вони відо-
бразили позитивну тенденцію: молоді українці
не є ксенофобами, які визнають лише «своїх».
Єдине, чим можна дорікнути нашим співвітчиз-
никам, якщо погано знати їхню психологію – це
небажання бачити «інших» в якості рідних. Це,
швидше за все, свідчить про традиціоналізм, про
замкненість родинного простору, про неспро-
можність зрозуміти і прийняти звичаї іншого на
близькій психологічній відстані, у повсякденно-
му побуті тощо. Отже, зарубіжні соціологи, зви-
нувачуючи українців у ксенофобії, роблять по-
спішні висновки, не враховуючи етнопсихологіч-
них особливостей наших співвітчизників.
1. Васильченко О. Уявлення молодих українців
про українців // Соціальна психологія. – 2003. –
№ 1. – C. 19–37.
2. Васютинський В. Узалежнення і впорядкування як
дискурси владно-підвладної взаємодії // Проблеми
загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць
Ін-ту психол. ім. Г. Костюка АПН України / За ред.
С. Максименка – 2003.– Т. 5. – Ч. 5. – С. 63–68.
3. Васютинський В., Ліщинська О. Ставлення громадян
до релігії та до поширення «нетрадиційних релігій»:
результати вивчення громадської думки населення
України / Передм. М. Слюсаревського. – К., 2006.
http://www.etnolog.org.ua
|