Маловідомий опис Ніжина 1766 року

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Ніжинська старовина
Date:	2008
Main Author:	Морозов, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2008
Subjects:	Пам’ятки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20710
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Маловідомий опис Ніжина 1766 року / О. Морозов // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 79-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859593793653702656
author	Морозов, О.
author_facet	Морозов, О.
citation_txt	Маловідомий опис Ніжина 1766 року / О. Морозов // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 79-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Ніжинська старовина
first_indexed	2025-11-27T17:37:37Z
format	Article
fulltext	НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 79 Олександр Морозов (Ніжин) Маловідомий опис Ніжина 1766 року Статистично-топографічні описи міст України другої половини XVІІІ – початку ХІХ ст. становлять надзвичайно важливий пласт історичних документів. Їх джерелознавчий потен- ціал важко переоцінити, оскільки вони дають відповіді на цілий спектр складних питань устрою внутрішньо міського життя населених пунктів Гетьманщини в переломну добу на- ціональної історії – від топографії та забудови до економіки й соціальної структури. Друга половина XVІІІ ст. в історії Лівобережної України може бути окреслена як пе- ріод остаточної інкорпорації її до складу Російської імперії та ліквідації залишків коза- цької автономії. Скасування урядом Катерини ІІ інституту гетьманства в 1764 р. та за- провадження т.зв. Другої Малоросійської колегії мало на меті поширення на землях Ге- тьманщини уніфікованої системи загальноімперського державного устрою, в т.ч. і в га- лузі оподаткування. Впродовж 1765-1769 років Друга Малоросійська колегія на чолі з графом П.О. Румянцевим* здійснює “Генеральний опис Малоросії” (більше відомий у історичній літературі як “Румянцевський”), що передбачав докладний перепис населен- ня та господарств Лівобережної України. Опис охоплював 10 полків колишньої Геть- манської України та містив докладну інформацію про міста і містечки, їх географічне положення, а також топографію, інформацію про кількість дворів і чисельність насе- лення із зазначенням майнового стану; коронні, урядові, монастирські, поміщицькі, ра- нгові (старшинські) та козацькі маєтності. Як відомо, складання цього опису було при- пинено в 1769 р. у зв’язку з початком військових дій проти Туреччини. Матеріали “Ге- нерального опису Малоросії” через пожежу в архіві Полтавської Казенної Палати, де вони зберігалися, вціліли лише частково і зберігаються нині в фондах Державного істо- ричного архіву України в м. Києві й Інституту Рукопису Національної Бібліотеки Укра- їни імені В.І. Вернадського. Частково збереглися матеріали описів Київського, Ніжин- ського, Стародубського, Чернігівського, Прилуцького та Лубенського полків. Фрагмен- ти матеріалів із “Румянцевського опису” були видані О.М. Лазаревським в серії публі- кацій під загальною назвою “Обозрение Румянцевской описи Малороссии” в “Чернігів- ських губернських відомостях” (випуски за 1866-1867 та 1873-1875 роки) та М. Константиновичем у “Записках Чернігівського Статистичного Комітету”[1]. У відділі Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині зберігається унікаль- ний документ, який позначений у сучасній обліковій документації архіву як “Опис міс- та Ніжина, його вулиць та будинків. Перепис населення по будинкам, складений 15 лю- того 1766 р. в міській магістратурі” [2]. Навіть перше оглядове знайомство з рукописом дозволяє зробити висновок: перед нами копія унікального опису Ніжина, що була пере- писана з пошкодженого оригіналу XVІІІ ст. писарем Ніжинської міської думи приблиз- * У російській імперській та радянській історіографії його більше згадують із подвійним прізвищем – П.О. Румянцев-Задунайський. Проте, другу частину свого прізвища він здобув за наслідками російсько- турецької війни 1768-1774 років, то ж на час укладання опису цей державний муж був поки-що просто П.О. Румянцевим. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 80 но в другій половині ХІХ ст. Оригінал документу вже на час копіювання був у дуже по- ганому стані, про що свідчить порушений порядок сторінок опису та значні пропуски в тексті, прокоментовані переписувачем: “За ветхостию нельзя перевести”. Опис Ніжина та перепис населення міста подано на обох сторонах 120 аркушів кан- целярського паперу середини – другої половини ХVІІІ ст. у вигляді таблиці, заголо- вок якої містить розділи: 1. Назва міста і містечок. 2. Які вулиці за назвами та скільки дворів і приміщень у них; із підрозділами: – назви вулиць та № дворів і громадських будівель; – кількість приміщень (житлових для господарів, людських, комор, стаєнь, сараїв). 3. Хто в них мешкає. Документ можна умовно розділити на дві нерівні частини. Перша містить загальні відомості про місто, його топографію, стан фортифікаційних укріплень Ніжинського замку; про маєтності, що належать міському магістрату (арк. 1-5), а також “Ведо- мость, сколко в городе Нежине бывает ярмарков в году и в какие времена, по сколку времени бивают и откудова купечество с какими товарами наезжает. Так и о неделних торгах и о прочем, сочинена 1766 году февраля 15 дня” (арк. 2) та список представни- ків місцевої адміністрації (“В городе гражданского правления”, арк. 6). У другій частині документу, що містить кількісний подвірний перепис населення міс- та (арк. 6 зв. – 117), наведено відомості про його мешканців: “чины и имена” для шлях- ти й представників духовенства, а для інших оподаткованих категорій населення – вік і стан здоров’я, відповідно, для чоловічої та жіночої статі. Окремо, поза колонками таб- лиці, подано докладну інформацію про віросповідання, походження господарів (напри- клад, “мещанин нежинской”, “козачая дочь”, “родился местечку Березной козачой син”), рід занять або спеціальність (“торгов не имеет”, “питает себя з ремесла ковалско- го” тощо), майновий і фінансовий стан (наприклад, “в капитале недостаточен”, “имеет сад с огородом на форштате Магерках” тощо) з позначенням суми щорічного сплачува- ного ним податку. Для іногородніх мешканців Ніжина зазначено час прибуття в Ніжин. Час створення оригіналу документу (як зазначено у “Ведомости, сколко в городе Нежине бывает ярмарков…” 15 лютого 1766) [3], наведені в описі імена представни- ків місцевої адміністрації та характер поданої інформації дозволяє стверджувати про походження цього документу з канцелярії Ніжинського магістрату, і дійсно може бу- ти пов’язаний із укладанням “Генерального опису Малоросії” 1765-1769 років. Унікальність “Опису міста Ніжина…” 1766 р. полягає ще й у тому, що він є найдав- нішим із-поміж ішних відомих на сьогодні описово-статистичних документів другої половини XVІІІ ст., серед яких найбільш відомими (де Ніжину присвячені окремі розділи) є “Топографическое описание городов Чернигова, Нежина и Сосницы” (1783), “Черниговского наместничества топографическое описание” О.Ф. Шафонсько- го (1786), “Сокращенное описание Черниговской губернии вообще и всякого города особо” (1787), “Описание Черниговского наместничества” (1779-1781), “Топографи- ческое описание Малороссийской губернии 1798-1800 гг.” [4]. Тобто приміщень для прислуги. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 81 Ураховуючи – без перебільшення – виняткове значення “Опису міста Ніжина…” 1766 р., який досі в повному обсязі не був предметом ані археографічного, ні історіо- графічного, ні пам’яткознавчого наукового дослідження, наступним кроком у вивчен- ні цього унікального документу має бути його введення в науковий обіг як окремої писемної пам’ятки. Зараз же пропонується його перша частина (арк. 1-6), де вміщено загальні відомості про Ніжин, його економічне й адміністративне життя. Текст документу подається в сучасній кириличній транскрипції, але зі збереженням мови оригіналу, стилістичних, лексичних і пунктуаційних особливостей. Це, на нашу думку, дозволить більш цілісно зрозуміти документ, відчути “дух” епохи, коли украї- нське суспільство змушене було призвичаюватися до імперського життя після тільки- но скасованого інституту гетьманства. Мова документу – російська, але з чисельними вкрапленнями* як канцелярської української мови ХVІІІ ст., так і народної говірки. В квадратних дужках подано реставровані за змістом утрачені чи пропущені окремі слова й фрази; три крапкою в квадратних дужках позначено частини тексту, які про- читати не вдалося. Також збережено в загальних обрисах схему оригіналу (тобто від- найденої копії другої половини ХІХ ст.) документу. №1 – [друга половина ХІХ ст. (копія, оригінал: 15 лютого 1766 р.)] – м. Ніжин – Опис м. Ніжина 1766 р. (без подвірного перепису) Г о р о д Н е ж и н Какие улицы по названиям и сколко дворов и в них покоев Число покоев Название города и местечок Названия улиц и N дворам и публичному строению ж ил ы х дл я хо зя ев лю дс ки х ам ба ро в ко ню ш ен са ра ев На Киевской улици на левой руке: Церковь соборная во имя Святого Николая камен- ная старинная з двумя пределами, с правой сторо- ны Архистратига Михаила, а с левой стороны во им трех святителей Василия Великого, Григория Богослова, Иоанна Златоустого. Подле оной церк- ви в той же ограде церковь старинная каменная во имя великомученицы Варвары без пределов [8]. Шпиталь для содержания неимущих деревянная старая – 1 – – – Школа для обучения малолетних деревянная ста- рая, учеников содержит той же церкви дьячок – 1 – – – Главный полко- вой город Нежин, лежит на ниском месте обнесен валом, кругом котораго ров ши- ротою семь са- жень, глубиною одна сажень, ко- торой от непри- смотру и непо- чинки осипался, с четирмя ворота- ми, коих назва- Духовное правление деревянное старое 1 1 – – – * Таких украплень, а також україномовних варіантів у написанні певних російських фонем настільки ба- гато, що можна говорити не про україномовні вкраплення, а про змішану російсько-українську форму на- писання документу. НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 82 Близ оной полковая канцелярия деревянная, не очень старая 6 – – – – Близ оной погреб для клажки полкових казенних материалов, каменной, обветшалой – – 1 – – Изба деревянная, где содержаться по мало важним делам колодникы 1 – – – – Острог, вокруг обнесенной дубовим полисадом, внутри деревяніе старые избы, где содержатся ко- лодники – 2 – – – Подле оной караульня ветхая – 1 – – – Двор артиллерии полковой на форштате називае- мом Новим Местом, на главном от Москви до Киева тракте, где содержутця разния артилерий- ския дела, ветхих погребов – – 2 – – Погреб в земле каменной, где содержутця разния артилерийския припаси – – 1 – – Сарай ветхой деревянной, где поставлени пушки – – – – 1 В городе на той же улице в правую сторону маги- страт деревяной старой 2 2 – – – Изба деревянная старая для содержания колодни- ков – 1 – – – В Замке: Церков во имя Богоявления Господня с пределом с правой сторони Тихвинской Богоматери [9] Напротив оной церкви погреб каменой, принадле- жащий к церкви, которий за ветхостию состоит впусте Двор деревянной старой, построенно для прежде бывших камендантов из сумы киевской губернии 7 3 3 1 1 Погреб каменной для клажки артилерийских при- пасов старой. Гаубвахти караульной дом, в оном же преже была и гарнизонная канцелярия деревянная старая 1 1 – – – Для магазеина амбаров старих деревянних – – 3 – – Кабак государев деревянной новой 1 1 – – – По большой Московской улице кабак деревянной, в котором торгует великорос- сийской купец города Мценска Иноземцев. 5 1 2 – – На той же улице по правую руку церковь во имя Живоначальныя Тройцы, каменная старинная [10], при оной для обучения малолетних школа дере- вянная старая, кою содержит той же церкви дья- чок. 1 – – – – Шпиталь деревянная старая – 1 – – – ния: 1-е Московские 2-е Черниговские (за ветхостию нельзя перевести) [5] … от города одна верста, в которой никакой реки не впадает, а стоит кругла в окруж- ности оного одна верста, которое принадлежит до нежинского ма- гистрата; с третей стороны пахатніе поля и других рек или речек близ города Нежина нет и около оной реки поболшей части болотние места [6]; в горо- де по улицам скату никакого не имеет. На глав- ной улици от Московских во- рот [мост] дере- вянной новой. С щетвертой сто- рони по Москов- ской х Киеву до- роге близ Мос- ковских ворот влевую руку За- мок, сделаной по Вобанову манеру с фасами и фи- лингами и з бас- тиони и регуляр- ной около одного полиугону ров сухой в широту 15 сажень, а око- ло прочих пелио- гонов рва нет, в На против оной церкви церковь Греческого брат- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 83 ства старинная каменная во имя Архистратига Ми- хаила, при оной вновь строитця каменная церковь [11]. Греческое правление каменное [12] 3 2 – – – Шпиталь деревянная – 2 – – – По Киевской от Москви [по] болшой улице: на правой стороне мужской монастирь, в оном церковь каменная новая во имя Благовещения Пре- святия Богородици з двумя престолами: с правой сторони Стретения Господня, а с левой Архидиа- кона Стефана. При оной же церков каменная ста- ринная во имя святих апостол Петра и Павла [13]. Архимандрицких покоев деревянних 5 – 1 3 1 Брацких каменних нових – 6 – – – Деревянних старих – 2 – – – На той же улице на правой стороне церковь камен- ная новая Иоанна Богослова без пределов [14]. При оной богадельня деревянная старая. – 1 – – – Школа для обучения малолетних деревянная ста- рая, кою содержит той же церкви дяк. – 1 – – – На второй улице, називаемой Криницкою, Церковь старинная во имя безсребреников Кузьми и Дамиана, а при оной вновь строится церковь ка- менная [15]. Богадельня деревянная новая – 1 – – – Школа для обучения малолетних деревянная ста- рая, кою содержит той же церкви дяк – 1 – – – По той же улице близ валу церковь каменная новая – во имя Покрова Пресвятия Богородици; при оной же церков старая деревянная во имя царя Констан- тина и матери его Елены [16] Богаделня деревянная старая – 1 – – – Школа деревянная старая для обучения малолет- них, кою содержит той же церкви дяк. – 1 – – – На форштате, називаемом Новом Месте: По Московской в Киев дороги с левой сторон цер- ков каменная новая во имя Преображения Господ- ня [с] двумя пределами: с правой сторони Введе- ния Богородицы,с левой сторони Тифинской Бого- матери [17]. При оной церкви шпиталь деревянная старая – 1 – – – Школа для обучения малолетних деревянная ста- рая, кою содержит той же церкви дяк – 2 – – – коем ворота одне називаемие Бого- явленские. Через ров мост на стол- бах всем ветхой, которой Замок от неприсмотру вал в некоторих мес- тах обвалился. Форштат нази- ваемое Новое Место также во- круг начав от ре- ки Остра валом обведено, кото- рой также от не- присмотра со- всем осипался [7]. А на форштате, називаемом Магерки: НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 84 Церков деревянная старая во имя Воздвижения Креста. При оной вновь строится каменная церков [18]. Шпиталь деревяная старая. – 1 – – – Школа для обучения малолетних деревянная ста- рая, кою содержит той же церкви дяк. – 1 – – – На форштате за Киевскими воротами, на пра- вой стороне: Кастіол католіцкой каменной новой во имя Апо- столов Петра и Павла з двумя престолами: по пра- вую сторону Богоматери Чистоховской, а по левую сторону великомученицы Варвари [19] Покоев для ксензов 4 2 1 – – На Овдеевской улици Монастир девичей, по левую сторону в оном цер- ков деревянная новая во имя пророка Илии без пределов. При оной же делается вновь каменная [20]. Для игумении покоев и протчих деревянних старих и нових – – – – – На той же улице на правой стороне церков дере- вянная старая во имя Вознесения Господня [21]. При оной богаделня деревянная старая – 1 – – – Для обучения малолетних школа деревянная, кою содержит той же церкви дяк – 1 – – – В конце оной же улицы мужской монастир, нази- ваемой Красноостровской, принадлежащой к мо- настирю Благовещенской, в коем три церкви: 1-я каменная новая во имя великомученика Георгия; 2 – деревянная старая во имя Крестителя Иоанна; […] [22] В оном же для архимандрита покоев деревянних старих 3 – – – – Для братий старих 6 2 1 1 1 На форштате Крупицком [23]: Церков деревянная новая во имя Великомученика Пантелимона без прыделов [24]. При оной школа для обучения малолетних деревянная, старая – 1 Богаделня деревянная старая В городе гражданского правления: Полковая канцелярия, управляющая полку военними и полиции делами; Земский суд управляет всеми земскими делами; Магистрат имеет в ведении своем всех мещан, купечество и их торгы; НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 85 Греческое братство имеет в ведении своем всех греков купечество и их торгы и промысли; Духовное правление имеет все духовенство и прилежащия к оним дела. В Полковой канцелярии присутствуют: Полковник Петр Разумовский [25], обозный полковой Леонтий Грановский, полковой пысарь Яков Почека. В Полковом городском суде: Вышепоказанный полковник Разумовский; судия полковой Василий Кулаковской, асаул пол- ковой Яков Тарасевич, асаул полковой Николай Занкевич, хоружий полковой Петр Клещуков [26], хоружий полковой Василей Кадигроб, писарь Иван Стасевич. В Земском суде присутствуют: судя земский Лаврентий Селецкий, подсудок Григорий Левицкий, писарь Яков Сечкарев. В Магистрате Председательствующие: войт Петр Тернавиот [27], вицевойт войсковой товарищ Иван Горди- ев. Бургомистри: Яков Мироновский, Павел Хиотинский, Яков Срожинский, Иван Евфимов, Ста- тей Грозинский, Константин Паливода. Писарь магистратский Иван Костевич. Райци, числом 26 человек, ис которих Василей Шумило, Игнат Шулга определени к смотре- нию городских обрядов и торгових весов и мер, Андрей Стоян при полиции, от пожарного случая Игнат Удовец шафером. В Греческом братстве присутствуют судии: Юри Фармантиев, Ралли Иванов, Ныколай Алексеев, Зой Минго [28], Никола Крывы, Феодо- сий Баладима. В Духовном правлении: Протопоп Иоанн Балховский [29], поп Троецкий Иоанн Данилевский, поп Покровский Иоанн Самойловский, поп Покровский Максим Илляшевич. Полиция есть, которую наблюдает определенной от полковой Нежинской канцелярии ата- ман городовой Семен Кустовский з городничими. А от магистрату райца Смолич, а наблюде- ние оной более ничем не состоит, как: о предосторожности от пожаров полковой канцелярии, також и от магистрат[у], всем принадлежащим жителем подтверждается всегда и в летние ме- сяцы во дворах печи топить не запрещаетця, потому что надворних печей не имеетця, а пекут и варят жители в тех же покоях, где жительство имеют. Инструменти пожарние при канцеля- рии, тоесть кручя, вили, бочки и протчие, которое на лицо состоит: крюков железних на жер- дях 13, бочек ветхих 5, топоров 2. При магистрате инструментов крюков на жердях 10, вил 5 бочек на роспусках ветхих 3, деревяних 10, а во время пожару от котораго двора с ведром, или топором, или с лошадью под бочку по сколку человек расписано и всем жителям объявлено, и расщислены все по сотням и десяткам, и во время пожару бивают по очереди от полковой канцелярии полковая старшина, а от магистрата бургомистри. Ведомость, сколко в городе Нежине бывает ярмарков в году и в какие времена, по сколку времени бивают и откудова купечество с какими товарами наезжает. Також и о неделних торгах о и прочем, сочинена 1766 году февраля 15 дня. А именно в городе Нежине бывает в год ярмарков три: 1) Всееденской в феврале месяце; 2) Троецкой в июне месяце; 3) Покровской, октября с 1 числа. А производятся оние разно, иногда по полторы, а по крайности по две недели. Купечество наезжает с турецкой области греки, волохи, армени; привозят кумач, бумагу красную, пряде- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 86 ную, бумагу хлопчатую, габу, шолк, шолковий материй, пояси шолковие, и шерстяние, корол- ки вибойки сафьянними [...], ладан, разную бакалею, вина волоские и беломорские; велико- российские купци привозят всякие мякотние товари: китайки, шолковие материи российских фабрик, також китайские и персидские, чай, кофе, сахар, разное корение, вибойки платки бу- мажние и шолковие, чулки, шерстяние, шолковие и бумажние камлоты, каламайки, лена раз- ние, бумагу пищую, сургуч, полотно, крашенини и протчие мелочие вещи. Полские купцы привозят сукна разные немецких фабрик, штамети, каламайки, гаруси, вибойки; да полские обиватели привозят соль ступочную и гриби, из Запороги козаки и малороссийские обиватели привозят соль Кримскую и всякую рибу вялую. От Дону тамошние козаки и малороссийские обиватели привозят рибу белугу, осятрину, севружину и стерляди свежие и вялые, и простую рибу вялую, икру зернистую и парисную. А колким числом оних купцов наежает, магистрату неизвестно, потому что о приезде своем купци в магистрату не объявляют и записок не имеет- ся. Торгов неделних в неделе бывает два, первой в понеделок, другой в пяток, и на оние з ок- руга на торги навозится муки пшеничние, ржание, гречание, овес, ячмень, крупи гречание, яч- ние, овсяние, мед серой и патока, всякие съестние харчи, вино двойное, пенное, полугарное, и всякие съестние и питейние вещи, лесние припаси, дрова, сено и уголле. Войсковой товарищ Іван Гордиев Бурмистр Іаков Мироновский Бурмистр Іван Евфимов Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 339, оп. 1. арк. 1-6. Рукопис. Копія. _______________ 1. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – К.,1996. – С.143-144. 2. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. 339, оп.1, спр. 154. 3. Там само, ф. 339, оп.1, спр. 154, арк. 2. 4. Доборовольский П. Топографическия описания городов Чернигова, Нежина и Сосницы с их пове- тами (рукописи 1783 г.). – Чернигов, 1903. – С.171-182; Шафонский А. Черниговского наместни- чества топографическое описание (1786 г.). – М., 1851. – С. 449-486; “Сокращенное историческое описание Черниговской губернии вообще и всякого города особо” 1787 р. (підготовка до друку О. Коваленка та І. Петреченко) ⁄⁄ Сіверянський літопис. – 1995. – № 2 – С. 89-90; Коваленко О., Петреченко І. Неопублікований опис Ніжина початку 80-х рр. XVІІІ ст. ⁄⁄ Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2 (5). – С. 51-61; Описи Лівобережної України кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997. - С. 93-97, 187-190. 5. Пропуск у тексті обумовлений пошкодженням оригіналу 1766 р. Для порівняння наведемо опис брам Ніжинської фортеці станом на 1786 р. за О.Ф. Шафонським: “Главный старый нерегулярный земляной вал, настоящий город в себе заключающий. Он почти развалился; имел четверо ворот, и теперь только одни отверстия остались. Оныя ворота следующия суть: 1. Московския, которыя на левом берегу реки Остра стоят, и от коих с одной стороны деревянный мост в предместье Новое- Место, а с другой Московская улица через город идет. 2. Ворота Черниговския, лежат на левом же берегу у Остра, у самой городской плотины. 3. Киевския, где главная Московская улица оканчи- вается. От них идут улицы: одна прямо к Киевскому, Прилуцкому и Переясловскому выезду; дру- гая вправо, Овдеевская, мимо католицкую церковь и Введенскиий женский монастырь. 4. Ворота Крупичпольские, от которых идет улица главная Беляковка и возле оной предместье Мигалевка. Оная улица проходит к дороге Роменской” (Шафонский А. Вказана праця. – С. 462-463.). 6. Йдеться про земельні угіддя, що належали Ніжинському магістратові. Фрагмент тексту втрачений. 7. Для порівняння в О.Ф. Шафонського: “Касательно городского укрепления, то оное в трех местах находится: 1) Главный старый нерегулярный земляной вал, настоящий город в себе заключаю- щий. Он почти весь развалился... 2) С сим валом связывается другое земляное укрепление, цита- дель или замок, на левом берегу реки Остра лежащее. Сия цитадель за польскаго владения строена НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 87 и имеет регулярные бастионы и вал, и в валу в одном месте каменные казематы, где и ныне пол- ковыя амуничныя вещи хранятся… 3) Третье земляное укрепление, развалившееся, в Новом- Месте состоящее, от реки Остра начавшееся и у оной близ городской плотины оканчивающееся” (Шафонский А. Вказана праця. – С. 462-463.). 8. Полковий Миколаївський собор (1655-1658) споруджений стараннями козаків Ніжинського полку, а особливо – за фінансової участі полковників Івана та Василя Золотаренків. Зберігся до нашого часу, востаннє відреставрований у 1967-1991 роках. Поруч знаходилась зимова церква Св. Варва- ри, яку в ХІХ ст. перебудовано на теплу церкву Св. Митрофана; в післявоєнний час перебудована у міський будинок культури (докладніше про це див.: Морозов О. Ніжинські полковники брати Зо- лотаренки (історико-біографічний нарис) ⁄⁄ Ніжинська старовина. – 2005. – Вип. 1 (4). – С. 44-60.). 9. Богоявленська (Замкова) церква – побудована в 1721 р. на місці попереднього дерев’яного храму, який (за не підтвердженими даними) в середині ХVІІ ст. був зведений на місці польського костелу (кляштору) – останній з’явився, ймовірно, в 160-х роках, після облаштування в центрі тогочасного Ніжина польського (Старого) замку. Після втрати Ніжинським замком оборонного значення в другій половині ХVІІІ ст. й остаточним руйнуванням колишніх украплень на межі ХVІІІ-ХІХ ст. церква стала парафіяльною, а з побудовою в 1830-х роках комплексу будівель Ніжинської в’язниці основною частиною пастви храму були арештанти. В радянський час (наприкінці 1920-х років) храм був закритий, в окупаційне дворіччя – знову діючий, у повоєнний час його частково зруйнували (знесені баня й дзвіниця) й перетворити на склад для морожених продуктів (промис- ловий холодильник). Зараз храм знову діючий. На сьогодні Богоявленська церква – друга (після Миколаївського собору) за віком споруда м. Ніжина і єдина з-поміж пам’яток сакральної архітек- тури Ніжина, яка не має статусу, навіть, пам’ятки місцевого значення. Відтак – ураховуючи її ак- тивну перебудову з чисельними й кричущими порушеннями всіх норм збереження пам’яток – мо- жна говорити про цілковиту втрату унікальної пам’ятки одночасно сакральної та містобудівної (фортифікаційної) архітектури. 10. Троїцька церква, мурована, споруджена в 1733 р. на місці більш давнього дерев’яного храму, який до побудови Миколаївського собору був головним храмом Ніжина. В повоєнний час перетворена на фондосховище Ніжинського архіву (сучасного ВДАЧОН). 11. Йдеться про храми Ніжинського грецького православного братства – церкву Архангелів Михаїла та Гавриїла (Михайлівську) (1714-1729). та Усіх Святих (Усіхсвятську) (1760-1805). Обидві спо- руджені на місці попередніх дерев’яних церков. У радянський час розділили долю переважно всіх ніжинських храмів: наприкінці 1920-х років біли закриті, використовувалися з певною господар- ською метою (як Усіхсвятська, що була спочатку складом, а в повоєнний час – спортзалом розта- шованої поруч школи) або ж стояли пусткою (як Михайлівська), з дворічною перервою впродовж окупаційного періоду, коли вони знову діяли. Нині перша з них у стадії завершення реставрації, інша – діюча з початку 1990-х років. 12. Двоповерховий мурований будинок “Грецького правління“ або “Грецького магістрату” знаходив- ся на площі перед грецькою Всіхсвятською церквою (див. Коментар № 11). Будівля постраждала під час ІІ Світової війни і остаточно була розібрана в 1950-ті роки. До нашого часу зберігся гли- бокий мурований склепінчастий підвал, закритий шаром ґрунту й асфальтовим покриттям доріж- ки сучасного скверу. 13. Ніжинський Благовіщенський чоловічий монастир (“Богородичний Назарет”) – заснований у 1702 р. митрополитом Стефаном Яворським. Перебудований після пожежі 1797 р. архімандритом Віктором Черняєвим. Нині знову діючий монастир, перебуває в стані реставрації. 14. Церква Івана Богослова – двоповерхова, мурована; споруджена в 1752 р. на кошти ніжинського гре- ка І.П. Тернавіота на місці більш давнього дерев’яного храму. В 1926 р. перетворено на фондосхо- вище Ніжинського архіву (сучасний ВДАЧОН), де, власне, й знаходиться пропонований документ. 15. Йдеться про спорудження коштом мирян і ніжинського купця М. Алісова на місці старої де- рев’яної церкви Косьми і Даміана великої мурованої п’ятибанної Успенської церкви. За свідчен- нями сучасників, це була найкрасивіша з культових споруд в Ніжині. В радянський час її руйну- вали в два етапи: перша спроба була здійснена в 1934 р., але тоді міцні стіни храму не піддалися – зруйновано дзвіницю й частково пошкоджено бані; на початку 1950-х, розчищаючи місто від нас- лідків окупаційних і передокупаційних руйнувань, залишки Успенської церкви були висаджені в повітря динамітом. Згодом на підмурках храму було зведено чотириповерховий Будинок побуту, НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 88 де зараз міститься Ніжинська об’єднана податкова інспекція. 16. Покровська церква – споруджена в 1765 р. на місці попереднього дерев’яного храму Різдва Бого- родиці. В ХІХ ст. на місці розташованої поруч зимової церкви Костянтина й Олени зведено теплу Миколаївську церкву. Остання впродовж кількох повоєнних десятиріч слугувала спортзалом мі- ської спортивної школи, основний храм комплексу стояв пусткою в досить аварійному стані. За- раз обидві церкви відреставровані (реставрація останньої завершується) функціонують за своїм основним призначенням. 17. Спасо-Преображенська церква – споруджена 1765 р. на кошти козаків Ново-Мєстської сотні та купців на місці попереднього дерев’яного Введенського храму. Стала своєрідною домінантою Правобережного Ніжина, зокрема Нового міста – заостерської частини середньовічного міста. Одночасно, церква виконувала роль головного храму ніжинських ремісників-цеховиків, що збері- гали в ній свою цехову атрибутику й відправляли тут культові обряди, пов’язані з цеховими й ре- місничими традиціями. У першій половині ХІХ ст. із західного боку було прибудовано зимову (теплу) церкву з дзвіницею, які в 1941 р. висадив у повітря спецзагін НКВС – тут знаходився склад боєприпасів, який під час відступу Червоної армії евакуювати не встигали. В повоєнний час на території площі на Новому місті (перед храмом) було влаштовано автостанцію (на місці історичного торгового майдану), будівля ж храму, що перебувала в катастрофічному аварійному стані, слугувала, здебільше, громадським туалетом. Нині храм знову діючий, перебуває в стані реставрації. 18. Воздвиженська церква на Магерках – мурована, збудована в 1775 р. вдовою ніжинського полков- ника П. Розумовського (двоюрідного племінника фаворита й чоловіка імператриці О. Розумовсь- кого та його молодшого брата – останнього гетьмана Підросійської України К. Розумовського) Пелагеєю на місці попереднього дерев’яного храму. В середині ХІХ ст. із західного боку було прибудовано зимову (теплу) церкву з дзвіницею, після чого цей храм став найбільш місткім у міс- ті. Впродовж кількох останніх десятиріч радянської доби в приміщенні церкви розміщувався від- діл кінопрокату. На початку 1990-х років храм знову став діючим. 19. Петропавлівський костьол – зведений у другій третині ХVІІІ ст. на території форштадту (тобто поселення за оборонними спорудами) за Київською брамою ніжинського Старого міста (оборонні вали й рів зруйновані на межі ХVІІІ-ХІХ ст.) на початку сучасної вул. Овдіївськії; перебудований у готичному стилі 1836 р. Закритий у середині 1920-х років і до окупації Ніжина нацистами вико- нував функції антирелігійною музею. Знову діючий при німцях (у 1941-1943 роках), які – за версі- єю радянської повоєнної адміністрації – відступаючи його спалили. Обгорілу руїну розібрали в другій половині 1940-х років. На місці колишнього костьолу на межі 1940-1950-х років було збу- довано чотириповерховий гуртожиток місцевого педінституту, а також (наприкінці 1980-х років) двоповерховий будинок міськрайонної прокуратури. 20. Введенський жіночий монастир – заснований у середині XVІІ ст. на межі згаданого форштадту за Київською брамою та аграрного передмістя Овдіївки (її “кутка” – околиці Євлашівки) на сучасній вул. Овдіївській (у 1921-1993 роках – вул. Карла Маркса, до цього – Мільйонна). В документі йде мова про будівництво центральної споруди обителі – мурованого Введенського собору (1775- 1780). Згадана тут Іллінська церква у 1814 р. була перебудована на муровану. Після запустіння й бездіяльності за радянської доби, в середині 1990-х років монастир знову почав діяти. На жаль, Іллінська зимова (тепла) церква монашками була переобладнана під келії (триповерхову будівлю келій (1854) за радянської влади було заселено міськими жителями). Зберігся також будинок мо- настирського готелю, збудованого в середині ХІХ ст. поруч – через дорогу. 21. Йдеться про попередню дерев’яну (дубову) Вознесенська церкву, на місці якої в 1805 р. було спо- руджено муровану. З початку 1990-х років – знову діюча. 22. У цьому місці текст пошкоджено: пропущено відомості про третій храм монастирського комплек- су – церкву Різдва Богородиці. Ніжинський Ветхо-Різдвяний (Красноострівський) Георгіївський монастир за переказами був заснований у ХІV ст. за містом, в урочищі Ветхе; був оточений зем- ляним валом і дерев’яною стіною. В праці О.Ф. Шафонського знаходимо такий опис монастиря: “В Нежинском уезде <…> был один древний монастырь, от города Нежина в двух верстах, за предместьем Овдеевкою лежащий, Ветхорождественский называемый. Он имеет свое положение на возвышенном острове, который с одной стороны река Остер, а с трех сторон болото обошло, и называется Красный Остров. На сем острову был прежде большой черный лес, некоему польско- му шляхтичу греческого вероисповедания Белошапке принадлежащий, по коем и поныне еще сто- НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 89 ящий небольшой лес же Белошапковщиною называется. В сем лесе сначала был скитон; а когда оный Белошапка его для заведения монастыря отдал, построена в нем церковь и завелись монахи. Но когда точно сей монасттырь начало свое взял – неизвестно. Посреди монастыря найден четве- роугольный дикий камень шириною в поларшина, толщиною во все стороны в шесть вершков, ко- торый поныне там хранится и на коем высечен церковными числами АХМЕ (1645) год, в котором на том месте деревянная церковь Рождества Богородицы состроена была, но через двадцать лет сгорела. На сем месте теперь сделана земляная насыпь и поставлен железный крест. После того нескоро построена в сем монастыре на другом месте каменная церковь во имя святаго великому- ченика и победоносца Георгия..., чему уже лет 50 будет. В сей каменной церкви стоит на престоле сребный неподвижный крест, на котором внизу на самом краю вырезано, что он в 1620 году дека- бря 6 дня при игумене Кириле с братиею сделан, из чего заключить можно, что уже в том году тут была церковь... На воротах монастырских стоит особливая деревянная древняя церковь Рождество Иоанна Предтечи. Все сии околичности доказывают древность сего монастыря, который, разными военными безпокойствами видно, пришел в упадок” (Шафонский А. Вказана праця. – С. 438-439.). 23. Точніше – Крупичпільському. Мова йде про форштадт, розташований поза Крупичпільською (пі- вденною) брамою ніжинського Старого міста. Крупичполе – сучасне село в сусідньому з Ніжин- ським (на схід) Ічнянському районі, засноване в першій половині ХVІІІ ст. Інші брами Старого міста – Московська (північна), Чернігівська (північно-західна), Київська (західна) – отримали на- зви за напрямком, у якому прямували однойменні шляхи (дороги), що брали початок від відповід- ної брами. Від Крипичпільської починалася Романська дорога (згадана в О.Ф. Шафонського, піз- ніша вул. Василівська). Цілком ймовірно, що ця дорога проходила через Крупичполе. Проте, при- чину найменування цієї брами за назвою саме цього населеного пункту з можливого “маршруту” Романської дороги допоки не встановлено. 24. У 1778 р. на місці дерев’яної Пантелеймонівської церкви було споруджено муровану Василівську з приділом на честь Св. Пантелеймона. Відтоді офіційно церква називалася Пантелеймоно- Василівська. В 1830-х роках стараннями тодішнього настоятеля храму Ф.Ф. Кушакевича (батька Ніжинського міського голови на межі ХІХ-ХХ ст. П.Ф. Кушакевича й рідного дядька російського фабриканта й золотопромисловця А.Ф. Кушакевича – обидва залишили помітний слід у ніжинсь- кій історії) із західного боку храму було прибудовано зимову (теплу) церкву із дзвіницею. Впро- довж часу свого існування ця церква лише кілька років під час радянської влади була закрита; в повоєнний час це був єдий у місті діючий храм. Із часу побудови мурованої церкви в міському се- редовищі (в першу чергу, серед парафіян) прижилася більш новіша назва – Василвська церква, на- томіть із двох храмових свят – 14 січня на честь Св. Василя Великого та 9 серпня на честь Св. Пантелеймона – більш поширеним серед парафіян і до сьогодні залишається останнє, тобто існу- юче з часу освячення старої дерев’яної церкви. 25. Петро Розумовський – ніжинський полковник (1751-1771), двоюрідний племінник Олексія та Ки- рила Разумовських. Помер у 1771 р. і похований при або на цвинтарі ніжинської Воздвиженської (Хресто-Воздвиженської) церкви, або безпосередньо в храмі, який стараннями його вдови за 4 ро- ки було перебудовано з дерев’яного на мурований (див. Коментар № 18). 26. Помилка переписувача. Мова йде про Петра Клецунова (або Клецуна), який займав посаду полко- вого хоружого від 1752 р. (див.: Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Полк Нежинский. – К., 1893. – Т. 2 – С. 46). 27. Петро Стерійович Тернавіот – ніжинський грек, ніжинський війт (міський керівничий, на кшталт міського голови). Його батько також був ніжинським війтом, а син Іван – повітовим предводите- лем ніжинського дворянства (див.: Лазаревский А. Вказана праця. – С. 62). 28. Ймовірна помилка переписувача. В архівних матеріалах ніжинський грек із таким прізвищем досі не зустрічався. Натомість, серед суддів Ніжинського грецького магістрату часу створення “Опису міста Ніжина…” 1766 р. відомий Зой Манто (або Мантов – на російський манер за “модною” кан- целярською традицією зросійщування українських прізвищ, багато в чому пов’язаної з посилен- ням процесу інкорпорації українських земель у складі Російської імперії). 29. Неправильне написання першої літери прізвища автором копії “Опису міста Ніжина…” 1766 р. Іван (о. Іоанн) Волховський – вихованець Києво-Могилянської Академії; ніжинським протопопом і настоятелем Миколаївського собору став дуже рано – в 25 років, завдяки протекції свого батька – Степана Волховського, теж ніжинського протопопа (в 1727-1761 роках) (див.: Києво- Могилянська Академія в іменах. – К., 2001. – С. 122). НIЖИНСЬКА СТАРОВИНА 90 П ла н мі ст а Н іж ин а 17 71 р . ( до с та тт і О . М ор оз ов а “М ал ов ід ом ий о пи с Н іж ин а 17 66 р ок у” )
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20710
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2078-063X
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-27T17:37:37Z
publishDate	2008
publisher	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Морозов, О. 2011-06-04T13:00:43Z 2011-06-04T13:00:43Z 2008 Маловідомий опис Ніжина 1766 року / О. Морозов // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. — 2008. — Вип. 6(9). — С. 79-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20710 uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Пам’ятки Маловідомий опис Ніжина 1766 року Article published earlier
spellingShingle	Маловідомий опис Ніжина 1766 року Морозов, О. Пам’ятки
title	Маловідомий опис Ніжина 1766 року
title_full	Маловідомий опис Ніжина 1766 року
title_fullStr	Маловідомий опис Ніжина 1766 року
title_full_unstemmed	Маловідомий опис Ніжина 1766 року
title_short	Маловідомий опис Ніжина 1766 року
title_sort	маловідомий опис ніжина 1766 року
topic	Пам’ятки
topic_facet	Пам’ятки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20710
work_keys_str_mv	AT morozovo malovídomiiopisnížina1766roku

Маловідомий опис Ніжина 1766 року

Institution

Similar Items