Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207105 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 255-260. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859959869382066176 |
|---|---|
| author | Шалак, О. |
| author_facet | Шалак, О. |
| citation_txt | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 255-260. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-07T16:20:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 255
О. ШАЛАК
ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
АНАТОЛІЯ ПАТРИКІЙОВИЧА
СВИДНИЦЬКОГО
1 13.09.1834 6.18.08.1871.
До проблеми записування
Фольклористична діяльність Анатолія Патри-
кійовича Свидницького – відомого українського
письменника, припадає на 60-і роки ХІХ ст. Це
час загального піднесення у становленні та роз-
витку української науки про народну творчість.
Збирання і дослідження фольклору для А. Свид-
ницького було не тільки роботою задля науки,
а й прагненням використати свої знання з про-
світницькою метою, а, почасти, й політичною:
А. Свидницький був активним учасником сту-
дентського руху свідомої української молоді, яка
намагалася працювати на благо українського на-
роду. Народився А. П. Свидницький 1(13) верес-
ня 1834 року в с. Маньківка 1 Гайсинського пові-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 256
ту (тепер Тульчинського району Вінницької обл.)
на Поділлі в родині священика. З дитинства май-
бутній письменник і фольклорист знав тих, про
кого згодом писав у фольклористично-етногра-
фічних нарисах, від кого записував казки, загад-
ки, пісні, переймав звичаї, повір‘я, вивчав народ-
ну мову. «Кожне словечко того часу незабутого
глибоко запало мені в душу, пройшло всю мою
постать… то для мене школа правди і любові!» 2
Нині постає питання: де, коли і як записував
А. Свидницький? З якою метою? До яких методів
запису вдавався? Чи редагував записані тексти?
Як використовував фольклорні зразки у своїх
фольклористично-етнографічних нарисах? Од-
нак спочатку про формування А. Свидницького
як особистості, як письменника, котрий звертав-
ся до фольклорних джерел.
Закінчивши Крутівську духовну школу (1843–
1851), А. Свидницький 1851 року вступив до
Кам’янець-Подільської духовної семінарії. Саме
цим роком 3 означений і початок знайомства та
дружби зі Степаном Руданським. Атмосфера в
семінарії не сприяла духовному зростанню май-
бутнього письменника, проте навіть сюди, на По-
ділля, долетів відгомін таких подій, як процеси в
справі Кирило-Мефодіївського братства.
«Чималий вплив на шкільну молодь в той час
мали видання українських народних пісень
М. Максимовича, І. Срезневського, А. Метлин-
ського та інших. Захоплювались семінаристи і
популярною тоді на Поділлі польсько-україн-
ською школою романтиків з її замилуванням…
старовиною краю, з її любов’ю до фольклору» 4.
У середині ХІХ ст. на Поділлі панувало загаль-
не культурно-освітнє пожвавлення. Саме в цей
час тут працював А. Димінський – справжній по-
движник української фольклористики, ретель-
ний збирач пісень, казок, оповідань, загадок, ав-
тор фольклористично-етнографічних та статис-
тичних нарисів. Фольклористична діяльність ви-
хованця Кам’янець-Подільської семінарії К. Шей-
ковського, автора перших робіт про народну
творчість і побут подолян «Быт подолян» (1859–
1860), «Приветствия и поздравления у подолян»,
«О похоронах в Подольской губернии», також
припадає на цей період. С. Руданський саме під
час навчання в Кам’янець-Подільській семінарії
починає записувати пісні від подолян. Усе це мало
неабиякий вплив на молодого А. Свидницького.
«Свидницький вагомий для нас вже тому, що це
єдиний письменник в українській літературі, ко-
трий рішився в белетристичній формі вказати на
культурні особливості Поділля» 5.
Не закінчивши семінарії, проклятий батьком,
він вирішує порвати зі священицьким саном – і
в липні 1856 року вступає до Київського універ-
ситету св. Володимира: спочатку «своєкоштним»
студентом на медичний факультет, а згодом – пе-
реходить на історико-філологічний. Тут А. Свид-
ницький знайомиться з членами таємного сту-
дентського товариства, що обстоювало права і
свободи українців, закликало український народ
до повстання. 1859 року, звільнений з універси-
тету за несплату, А. Свидницький бере участь у
створенні перших недільних шкіл. Ще рік після
звільнення з університету студент живе в Киє-
ві, шукаючи можливості заробити, щоб заплати-
ти за навчання. Проте мрія про закінчення уні-
верситету не здійснилася. Свидницький вирішує
скласти іспити на звання вчителя-словесника
повітової школи, після чого дістає призначення
(23.12.1860) в Миргородську повітову школу.
У Миргороді А. Свидницький завзято присту-
пив до культурно-освітньої праці. Він став од-
ним із організаторів громадської бібліотеки, за-
снував недільну школу, залучивши до роботи в
ній своїх учнів, влаштовував літературні вечори.
Відчувши нагальну потребу в навчальній літера-
турі, молодий учитель розпочав роботу над укла-
данням методичних посібників.
Заохочений П. Кулішем, А. Свидницький пише
для журналу «Основа» кілька фольклористич-
но-етнографічних нарисів: «Злой дух (народные
южнорусские поверья)», «Відьми, чарівниці й
опирі, чи то ж примхи і примшливі оповідання
люду українського»1, «Великдень у подолян (По
поводу «Быта подолян» Шейковского. Выпуск
1-й 1860 г. Киев.)», «Остатки от времен доис-
торических (Народные предания)», «Легенда
про Семена Палія».
Про цінність і своєрідність фольклористично-
етнографічних праць А. Свидницького неодно-
разово писали дослідники його спадщини. 6
За припущенням учених (М. Сиваченко,
П. Хроп ко, Р. Міщук), стаття «Злой дух» – скоро-
чений варіант або частина більшої праці, надісла-
ної свого часу до часопису «Основа», але не опу-
блікованої. Вперше стаття побачила світ у газе-
ті «Киевлянин» (№ 33, 16.03.1872). У статті автор
використовує низку власних записів (з Поділля,
Полтавщини, Київщини) легенд про створен-
ня світу, походження людини, вирізнення наро-
дів. Зібрані дослідником матеріали багато дода-
ють до розуміння образів української міфології:
Бога-творця світу, чорта, чоловіка і жінки, коня.
Уважний до кожного слова, почутого з уст наро-
ду, А. Свидницький зазначає: «Наш народ в об-
щежитии называет злых духов нечистою силою,
но в своих верованиях отличает злого духа от не-
чистой силы. Под последнею разумеются ведьмы,
упыри, колдуны и т. п., под первым же, собствен-
но диавол.» 7 Подаючи легенди, А. Свидницький
здебільшого їх переказує російською мовою, за-
лишаючи, проте, окремі слова, вислови непере-
кладеними, щоб, як зауважує сам, не спотвори-
ти змісту. Коментарі автора стислі, однак влучні,
розширюють уявлення про окремі образи, уви-
разнюють їх: «Дуализм, так ясно выраженный в
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 257
рассказе о сотворении земли, еще яснее выража-
ется в рассказе о сотворении человека. Здесь черт
является уже прямо существом, враждебным для
человека, причиною физического зла в его приро-
де, впрочем не по злобе своей, но из честолюбия,
чтобы человек згадав и його …» 8
Фольклористично-етнографічний нарис «Від-
ьми, чарівниці й опирі…» А. Свидницький на-
писав також для часопису «Основа» 1860 року.
Однак з‘явився друком він майже за сто літ –
тільки 1958 року в першому зібранні творів пись-
менника. «Жаль, що не друкують мою нечисту
силу, так би слід назвати «Відьми, чарівниці…»
Там багато можна дізнатись про відьмів, а міфо-
логічного научного погляду на них я не маю. Чи
не можна що вивести з того, що відьма і нове зна-
харка – відати і знать – чи не все одно?» 9 – пише
А. Свидницький у листі до студентського друга,
дослідника міфології П. Єфименка.
В легкій белетристичній формі автор нарису
переповідає почуті легенди, перекази, вірування
в існування упирів, відьом, чарівниць і знахарок.
Посеред поданого матеріалу вирізняється казка
«про опиря» (СУС, 530=АА530А) – її повний, ви-
кінчений варіант. На жаль, не вдалося розшукати
рукопис запису цієї казки, рукопис же самого на-
рису зберігається в Інституті рукопису. 10 Проте є
варіант цієї казки «Як Іван-дурень за те, що свого
батька пам’ять шанував, з королівною одружив-
ся», записаний А. Димінським на Поділлі в серед-
ині ХІХ ст. 11 Обидва зразки зберігають схожість
на рівні композиційної лінії (проте у варіанті
А. Димінського, з’являються контаміновані мо-
тиви, як от битва з лицарем, що 500 літ під зем-
лею пролежав, – чого не спостерігаємо у варіанті
А. Свидницького), а також на рівні певних опо-
рних слів: батько, Іван, дурень, лицар. В усьому
іншому – помітна значна відмінність варіантів.
Коли А. Димінський у запису зберігає фонетич-
ні особливості вимови оповідача: «лешився» –
лишився, «міні» – мені, «нима» – немає, «пьять
сот» – п’ятсот, то А. Свидницький послуговуєть-
ся тільки лексичними діалектизмами: опомина-
ється, рихтуватися, терміття, протепом, морозо-
ватий, кимака, шкулько. Складається враження,
ніби казку, подану в нарисі, розповів дуже май-
стерний оповідач: оповідь струнка, логічно про-
думана, наявні повторювані формули. Крім того,
у відтворенні діалогів присутні дрібні і розлогі
«ремарки», що, найімовірніше, є ознакою писем-
ного, а не усного мовлення: «На жъ тобі, – каже
тато, – цей дзвінокъ; якъ буде чого треба, то по-
дзвонишъ…» 12 або «– Оце, кажуть, той самъ ли-
царъ, шо перше бувъ! – Ажъ теперъ пізнали. –
Вже, кажуть, коня перемінивъ, то докаже сла-
ви! – А Іванъ такъ грае конемъ по степу! такъ ви-
гравае!» 13 Відчутно, що А. Свидницький вдавав-
ся до авторської обробки, хоч ступінь її, без на-
явного рукописного зразка, визначити важко. Ві-
домо, що за часів ранньої літературної творчості
А. Свидницький, використовуючи фольклор-
ний казковий матеріал, писав власні оповідання.
Вони навіть випадково потрапили до зібрання
казок І. Рудченка, який вніс їх до свого реєстру
як народні 14. Тому важко говорити про автен-
тичність фольклорних зразків, поданих у нари-
сах. Здебільшого автор вільно переказував по-
чуте, до чого спонукала й белетристична форма
нарису. А. Свидницький не приховував, що іно-
ді вдавався до скорочень тексту: «…в їй мало де-
чого такого, що треба було викинути, а з других,
якби те викинуть, то мало що й зостало б ся.» 15
Виказував письменник певну увагу і до варіантів
(«Ця казка двоіться. Въ другій розказується, шо
замість війни Іванъ іздивъ на звіра три рази – та
й тільки цимъ і відмінилася…» 16), проте сам цей
ще один згаданий варіант казки «про опиря» не
подає.
«Письменники, котрі відтворювали фольклор,
не мали фольклористичної мети, а прагнули по-
знайомити читачів зі зразками народної словес-
ності, які, на їхню думку, катастрофічно швидко
зникали з повсякденного народного побуту» 17.
Однак попри довільну форму викладу почу-
того від оповідачів («Отъ одно оповідання, якъ я
чувъ єго (1852 року), тілько то мовою не такою,
якъ тамъ балакають» 18), А. Свидницький вдаєть-
ся й до певних наукових методів, намагаючись
узагальнити, класифікувати, описати обставини,
за яких почув той чи інший зразок народної про-
зи. Точність окремих висловів, збережених задля
колориту, засвідчує увагу письменника до зафік-
сованого ним і прагнення не спотворити змісту
переданого: «Найбільше допікає, що відьми дощ
запродують (зъ устъ люду)» 19. Поміж переказів
і легенд А. Свидницький подає і короткі описи
обрядів (Русалії, похорон). Письменник називає
і жанри народної прози (казка, оповідання), ніде
проте не претендуючи на науковість у своїх ви-
значеннях. А. Свидницький наводить паралелі з
болгарських переказів, що засвідчує його обізна-
ність з болгарською народною творчістю.
Характеристики упирів, відьом і чарівниць, по-
дані А. Свидницьким, – точні і докладні. Аналізу-
ючи дії чарівниць, він намагається вирізнити най-
головніші і широко прокоментувати їх: «1) Мо-
же з чоловіка зробити вовка…2) Дання дають…
3) Наслання насилають…4) Підливають…» 20
Роль нарисів «Злой дух» і «Відьми, чарівниці й
опирі…» у творчості А. Свидницького визначи-
ла Н. Крутикова: «Ці твори (курсив наш, О. Ш.)
мали фольклористичний характер, відбивали
сільський побут та звичаї Поділля, мотиви чис-
ленних утворів поетичної фантазії (повір‘я, каз-
ки, пісні) й містили в собі деякі автобіографічні
моменти – головним чином ліричні спогади про
ранні роки життя письменника» 21. Загалом, літе-
ратурознавці нариси А. Свидницького здебіль-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 258
шого розглядали не як наукові праці, а як твори,
що належали до перехідного етапу від фольклор-
но-етнографічних студій до прози
У двох числах (жовтневому і листопадово-
грудневому) часопису «Основа» за 1861 рік опу-
бліковано найбільшу працю А. Свидницького,
безпосередньо причетну до фольклористики й
етнології «Великдень у подолян (По поводу
«Быта подолян» Шейковского. Выпуск 1-й
1859 г. Киев.)» 22 Написана як рецензія на пра-
цю молодого українського етнографа, педагога і
мовознавця К. В. Шейковського «Быт подолян»,
вона стала ґрунтовним дослідженням велико-
дніх звичаїв, вірувань, ігор, страв, одягу мешкан-
ців Поділля, а також апокрифічних легенд, запи-
саних самим автором. «Самые обычаи народные,
поверья, предрассудки, празднования, будучи
рассматриваемы в подробностях, обнаружива-
ют, хотя и не все, своеобразные оттенки, а неко-
торых подолянских обычаев вовсе нет нигде в
других частях Украины» 23.
Заперечивши спорідненість терміна «гаївка»
зі словами «гаятись», «гоїтись» (за К. Шейков-
ським), А. Свидницький задекларував, насампе-
ред, прагнення якнайретельніше описати звичаї
і обряди подолян: колядування, маланкування,
Стрітення, «колодку чіпляти», «вогонь класти»
у Великодню суботу, проводи – звичай помина-
ти померлих на могилах тощо. Щодо Русалій, то
фольклорист точно зазначає межі побутування
цього календарно-обрядового свята на Поділлі:
«…на Подоли в теперишних ее границах, кро-
ме многого другого, замечаем ту особенность,
что в Балтском уезде, между Бугом и Днестром,
существует праздник русали , который совпа-
дает с первым днем Петрова поста, совершает-
ся молодицями, без участия мужчин и дівчат,
под открытым небом (на степку) и, если мож-
но, близ воды. В Ольгопольском, в Гайсинском,
Брацлавском и других уездах, к Волыни, даже нет
слова русалка.» 24 Далі А. Свидницький зазначає,
що на Русалії існував звичай купатися, не роздя-
гаючись, і купати всіх, хто трапить під руку, щоб
не було посухи. Загалом ритуальному значенню
води, її символіці фольклорист приділив чимало
уваги (с. 47–48).
Саме свято Великодня у подолян А. Свидниць-
кий описує дуже докладно, в широкому контек-
сті календарних свят, починаючи від Колодія і ся-
гаючи Водохреща. Уважний дослідник до усіх ри-
туальних атрибутів, їхнього подальшого застосу-
вання. Так, пише він про використання страсної
свічки і «платини, котрою писанки витирають».
А.Леоненко, досліджуючи «Великдень…», на-
віть виокремлює «авторський словник, який до-
зволяє з‘ясувати звичаї і обряди населення По-
ділля другої половини ХІХ ст.» 25 і подає 17 назв
звичаїв, обрядів, ігор, танків – за А. Свидниць-
ким: великопісне пущення, Вербна неділя, ве-
чорниці, віддавати колодки, гаївки, діяніє, гра
«Заїнько», Колодій, Коляда, гра «Кострубонь-
ко», «Кривий танець», Маланка, некроматичний
культ, оденьки (зібрання молоді удень), парубочі
ігри на Великдень, проводи, Стрітення.
Апокрифічні легенди, подані А. Свидницьким, –
варіанти відомих про переховування Христа між
волами і кіньми; про «гивові» цвяхи, з допомогою
яких мучили Ісуса; про вічну сторожу біля гробу
Господнього; про смерть Іуди; про тютюн, який
виріс із Юдиних останків; про визволення Хрис-
том грішників із пекла. Частину легенд А. Свид-
ницький подає українською мовою, очевидно,
більше чи менше дотримуючись тексту запису,
частину ж переповідає російською.
Широко описуючи побут подолян, автор «Ве-
ликодня…» не оминає зібрань молоді: вечор-
ниць і оденьок, при цьому зазначаючи про згуб-
ність звичаю, що виник віднедавна, – збиратися
в корчмі. Оповідаючи про звичай «віддавати ко-
лодки» і «найняти танець», А. Свидницький до-
кладно описує «вольну капелію» – музичний ор-
кестр на Поділлі.
Тепло, із захопленням пише дослідник про сво-
їх земляків, наголошує на повазі парубків до ді-
вчат, на привітності, «розвинутості» подолян,
пояснюючи це волелюбною натурою мешканців
Поділля, які й кріпаками себе не вважали.
Змальовуючи зовнішність і вбрання подолян,
А. Свидницький не оминає жодної деталі. «Вен-
ки там плетут тонкие из цветов и листьев; зимой,
вместо того и другого, служат перья, окрашен-
ные в зеленый, синий и красный цвет с позліт-
кою» 26. Жіночий і чоловічий одяг, верхній і спід-
ній, одяг багатшого і біднішого населення, зачіс-
ки, головні убори, чоботи – усе це дослідник опи-
сує зі знанням баченого на власні очі.
Докладно охарактеризував автор «Велико-
дня…» ігри, до яких вдається молодь на свя-
то: «Шила бити», «Кашу варити», «Харлая гра-
ти», «В тарапати», «В чорта грати», «Жмурки»,
«В м’яча», «Дзвіниця», «Панас», «В баштана».
Поміж ігор А. Свидницький описує і танки, як
от: «Довгої лози» (дівоцький і парубоцький ва-
ріант). Проаналізувавши гаївки, подані в «Быте
подолян», дослідник зупинився на символіці
окремих, синкретизмі у виконанні танків, відзна-
чив їхню неповноту, втрату окремих строф – із
часом. Щоб пояснити образи Жельмана і Жель-
манової, він вдається до опису весілля (а власне
сватання на Поділлі). Пишучи про значення сім‘ї
у слов‘ян, – зачіпає проблему уявлень про потой-
бічне життя і похорон у подолян. Намагаючись
витлумачати слово «Кострубонько», фолькло-
рист наводить казку про Сонце, Вітер, і Мороз.
Зрештою, А. Свидницький подає власні записи
колядок – молодцеві, дівці, господареві й госпо-
дині. Поміж записів – вдається до коментарів,
тлумачення рідко вживаних слів, опису святку-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 259
вання Свят-вечора – із акцентуванням на суто
подільських особливостях: «В некоторых местах
в обычае при вечере посылать живую курицу» 27.
Не зупиняючись на Різдві, фольклорист перехо-
дить до щедрування, посівання, маланкування,
описує спалення дідуха, лякання неродючого
дерева, розповідає про звичаї на Другий Святий
вечір. Насамкінець, А. Свидницький згадує про
великодні вірші й орації, зазначаючи, що таких
віршів у нього є багато в «стародавньому руко-
писі», проте не подає їх. Авторами віршів фоль-
клорист вважає «бакаларів», описує їхній побут,
значення віршів у житті подолян.
І. Франко назвав розвідку «Великдень у по-
долян» «гарною етнографічною працею» і за-
уважив, що вона «дає дуже красне свідоцтво, як
пильно придивлявся Свидницький до життя і
побуту рідного народу і якою гарячою любов‘ю
обіймав його» 28.
М. Сумцов свого часу зазначав: «Тут є багато
дечого: повір‘я, звичаї великодні, деякі казки, ле-
генди, опис одежи, убрання, великодня страва,
дитячі грашки, опис Ордані, – взагалі досі корис-
на, хоч і мало відома етнографічна розвідка. При-
ведено багато гаївок цілком, а через те, що Гнатюк
не примітив їх в новім збірнику гаївок 1909 року,
вони і при цім збірнику заховали вагу» 29.
Відомо, що прислів’я та приказки, записані
А. Свидницьким, опубліковані в збірнику «Укра-
їнські приказки, прислів’я і таке инше» (1864),
упорядкованому М. Номисом. До упорядника ці
зразки потрапили від О. Марковича, про це пише
М. Номис у передмові 30, однак, які саме зразки
належать А. Свидницькому, визначити важко,
оскільки серед «покорочень» імені А. Свидниць-
кого не зазначено. Можливо, це ті паремії, що
опубліковані із позначкою «Вин.» (Вінниччина)
або ж «Гайс.» (Гайсинщина), однак із певністю
цього твердити не можна.
Окремо слід сказати й про рукопис А. Свид-
ницького «[Загадки]» 31. Невеликий за обсягом,
він містить записи, здійснені фольклористом на
Поділлі (під більшістю загадок рукою А. Свид-
ницького в дужках зазначено: «(Под.)»), очевид-
но, у 60-х роках ХІХ ст. Здебільшого це космого-
нічні загадки, загадки про тварин, рослини і по-
бутові речі. Окремо можна вирізнити ті зразки,
які В. Адріанова-Перетц називає «загадками сек-
суального характеру» 32. Наголошуючи на значен-
ні саме такого матеріалу для вивчення міфо-пое-
тичних уявлень про людину і світ, дослідниця за-
уважує: «Донедавна збирачі фольклорного мате-
ріалу з власних чи цензурних міркувань пропус-
кали у виданнях багато-чого, що стосується цієї
галузі» 33. Однак А. Свидницький (ще в 60-х роках
ХІХ ст.) таких загадок із рукопису не вилучив.
На трьох невеличких аркушах фольклорист за-
фіксував загадки, вдаючись до фонетичного спо-
собу запису, що вказує на його прагнення якнай-
точнішого відтворення матеріалу. Про це свід-
чать окремі слова і словосполучення: «чотирі
уми» (чотири уми), «росипав» (розсипав), «їдно»
(одне), «зарівно» (однаково), «вертиця» (вер-
титься), «парбок» (парубок).
Деякі із загадок – церковнослов‘янською мо-
вою (із фонетичними особливостями): «Ко мнє,
растущу в зимлє, пріідє сємя Адамово, обрубис-
та ми руци и нози, возложиша на главу мою вє-
нєц и омрачит ми світ. Млинський камінь», «Из
чрева моего всі наситішася, а по смерті моєй кос-
тєй моїх не погебоша. Горщик» 34.
Ніде записувач не вказує прізвищ та імен – від
кого записав, де саме на Поділлі, однак, помітно,
що загадки А. Свидницький фіксує не з пам’яті,
хоч сам був носієм фольклору. Це можна ствер-
джувати хоч би тому, що фольклорні зразки, по-
дані у нарисах А. Свидницького, не містять фо-
нетичних особливостей говірки, тоді як загадки,
наявні в рукописі, зафіксовані саме з допомогою
фонетичного способу відтворення. Отже, з пев-
ною часткою вірогідності можна твердити, що
йдеться про польовий запис А. Свидницького.
У нарисі «Легенда про Семена Палія» фолькло-
рист доповнює перекази про народного героя,
що були вміщені в «Архиве югозападной России»
(т. ІІ, частина ІІІ) і подає власний варіант перека-
зу про Семена Палія, записаний в м. Бершаді.
Літературні твори А. Свидницького: роман
«Люборацькі», оповідання, нариси – вирізня-
ються докладними, конкретизованими описами
українського села з виразним тяжінням до ет-
нографічної точності. Знавець фольклору, пись-
менник використовує прислів‘я, приказки, на-
родні пісні. «Цитати з пісень, майстерно вплете-
ні в текст, відповідають загальному настроєві й
тону окремих частин твору, органічно поглиблю-
ють ліричні відступи й соціально-психологічні
характеристики» 35.
Покинувши Миргород, А. Свидницький переї-
хав спочатку до Козельця на Чернігівщині (1862),
а згодом до Києва (1869), де працював архіваріу-
сом у бібліотеці університету. Тут, у Києві, 37-річ-
ний А. Свидницький 6 (18) серпня 1871 року, під-
кошений хворобою, у злиднях і нестатках помер,
залишивши вдову з малолітніми дітьми.
В українській фольклористиці Анатоль Свид-
ницький посідає місце одного із першовідкри-
вачів у жанрі фольклористично-етнографічного
нарису, знавця народної творчості, звичаїв, обря-
дів, побуту мешканців Поділля.
У статті йдеться про методику записування
фольклору на Поділлі (збирач А. Свидницький).
1 В багатьох джерелах йдеться про с. Маньківці, однак і
в метриці (див. Герасименко В. Нез’ясована дата // Ра-
дянське літературознавство. – 1959. – № 6. – С. 133–
134), і за сучасним поділом – це село Маньківка.
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 260
2 Свидницький А. Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж
примхи і примшливі оповідання люду українського //
Свидницький А. Твори. – К., 1958. – С. 358–359.
3 Герасименко В. Життя і творчий шлях А. П. Свид-
ницького // Свидницький А. Твори.. – С. 6.
4 Петров Н. Анатолий Свидницкий // Исторический
вестник. – 1882. – № 9. – С. 114.
5 Ці дві праці А. Свидницький надіслав до «Основи» ще
з Києва (див. Сиваченко М. Є. Новознайдені оповіда-
ння А. П. Свидницького і їх фольклорні джерела //
Сиваченко М. Є. Літературознавчі та фольклорис-
тичні розвідки. – К., 1974. – С. 150).
6 Сиваченко М. Є. Анатолій Свидницький і зароджен-
ня соціального роману в українській літературі. – К.,
1962. – С. 123; Білецький С. І. Фольклорно-етногра-
фічні праці А. П. Свидницького // Проблеми етногра-
фії Поділля: Тези доп. – К.–П., 1986. – С. 179.
7 Свидницкий А. Злой дух (народные южнорусские по-
верья) // Свидницький А. Твори.. – С. 351.
8 Там само. – С. 353.
9 Свидницький А. Твори. – С. 490.
10 Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, Ф. І,
од. зб. 5046.
11 Казки та оповідання з Поділля в записах 1850–1860-
х рр. / Упоряд. М. Левченко. – К., 1928. – Вип. І–ІІ. –
С. 350–354.
12 Свидницький А. Відьми, чарівниці й опирі… // Ін-
ститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 1,
од. зб. 5046, арк. 16 зв.
13 Там само. – арк. 21 зв.
14 Сиваченко М. Є. Новознайдені оповідання А. П. Свид-
ницького і їх фольклорні джерела // Сиваченко М. Є.
Літературознавчі та фольклористичні розвідки. – К.,
1974. – С. 149. Одну з казок «Брат і сестра в лісі» І. Руд-
ченко опублікував в другому випуску «Народных юж-
норусских сказок» (К., 1870).
15 Свидницький А. Відьми, чарівниці й опирі… // Ін-
ститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 1,
од. зб. 5046, арк. 35.
16 Там само. – арк. 35.
17 Бріцина О. Українська усна традиційна проза: питан-
ня текстології та виконавства. – К., 2006. – С. 62.
18 Свидницький А. Відьми, чарівниці й опирі… // Ін-
ститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 1,
од. зб. 5046, арк. 11.
19 Там само. – арк. 6 зв.
20 Там само. – арк. 63 зв. – 67 зв.
21 Крутикова Н. Є. Прозові твори А. Свидницького //
Історія української літератури у 8-и т. – Т. 3. – К.,
1968. – С. 495.
22 Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. –
СПб., 1861. – окт. – С. 43–64; ноябрь-дек. – С. 26–71.
23 Там само. – с. 43 (СПб., 1861, окт.).
24 Там само. – С. 43–44.
25 Леоненко А. О. Словничок обрядовості на Поділлі
А. Свидницького // Проблеми етнографії, фольклору
і соціальної географії Поділля. – К.–П., 1992. – С. 23.
26 Великдень у подолян.. – С. 29 (СПб, 1861, ноябрь-де-
кабрь).
27 Там само. – С. 61.
28 Франко І. Анатоль Патрикійович Свидницький (Ува-
ги до його «Люборацьких») // Франко І. Твори в 50-
и тт. – К., 1980. – Т. 27. – С. 8.
29 Сумцов Н. Ф. Діячі українського фольклору. – Х.,
1910. – С. 15.
30 Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірни-
ки О. В. Марковича та інших. Уклав М. Номис. – К.,
2004. – С. 14.
31 НБУ, Інститут рукопису, Ф. І, од. зб. 5073. (од. зб. 50-
72 – це казка без назви, записана А. Свидницьким. За-
пис здійснено олівцем, а тому, за давністю, його важко
відтворити).
32 Адрианова-Перетц В. Символика сновидений Фрей-
да в свете русских загадок // Академику Н. Я. Мар-
ру. – М.– Л., 1935. – С. 499.
33 Там само. – С. 499.
34 НБУ, Інститут рукопису, Ф. 1, од. зб. 5073, арк. 1 зв.
35 Крутикова Н. Є. Прозові твори А. Свидницького. –
С. 490.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207105 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:20:50Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шалак, О. 2025-09-29T13:26:26Z 2007 Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 255-260. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207105 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Фольклор Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування Article published earlier |
| spellingShingle | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування Шалак, О. Фольклор |
| title | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування |
| title_full | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування |
| title_fullStr | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування |
| title_full_unstemmed | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування |
| title_short | Фольклористична діяльність Анатолія Патрикійовича Свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). До проблеми записування |
| title_sort | фольклористична діяльність анатолія патрикійовича свидницького (1.(13).09.1834 - 6.(18).08.1871). до проблеми записування |
| topic | Фольклор |
| topic_facet | Фольклор |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207105 |
| work_keys_str_mv | AT šalako folʹklorističnadíâlʹnístʹanatolíâpatrikíiovičasvidnicʹkogo113091834618081871doproblemizapisuvannâ |