Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207155 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення / Г. Златова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 296-300. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860243614351753216 |
|---|---|
| author | Златова, Г. |
| author_facet | Златова, Г. |
| citation_txt | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення / Г. Златова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 296-300. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-07T18:33:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
296
Ганна Златова
(Одеса)
Ш ЛЮб У бОЛГА Р бУД Ж А К А
Н А ПРИК ІНЦІ Х І Х –
У ПРОДОВЖ Х Х СТОЛІТ ТЯ:
ФОРМИ У К Л А ДЕНН Я
У
народі існує декілька загальновідо-
мих способів укладання шлюбу. Найпоши-
ренішою не лише в болгар Буджака, а й у
всіх слов’янських народів була та лишає-
ться форма укладання шлюбу за взаємною
згодою батьків. Однак поряд із поширени-
ми існували й інші форми, що побутували
в болгар та серед інших етносів Буджака.
Сюди належать умикання дівчини (насиль-
ницьке викрадання), символічне викраден-
ня молодої за попередньою домовленістю
між нею та її коханим, купівля дівчини, а
також шлюб «на віру».
http://www.etnolog.org.ua
297
За існуючими нині дослідженнями
важко виокремити різні форми шлюбу,
оскільки фахівці найчастіше ведуть мову
про загальноприйняту модель укладання
шлюбу – за взаємною згодою сторін. Що-
правда, при дослідженні цього виду шлю-
бу кожен з науковців висвітлює власні ці-
каві моменти, що не трапляються більше
ніде. Це залежить переважно від дослі-
джуваного регіону чи, навіть, населеного
пункту, адже болгари переселялися з різ-
них округів Болгарії та переносили власні
традиції, що часто відрізнялися від тра-
дицій переселенців із сусідніх населених
пунктів. Існує дуже мало досліджень, у
яких науковці конкретніше зупиняються
не лише на поширеній формі укладання
шлюбу, а й на інших, які становлять не
менший інтерес.
Про різні форми укладання шлюбу в
болгар наприкінці ХІХ ст. пише Ф. Вол-
ков у статті «Свадебные обряды в Бол-
гарии». Дослідник зазначає, що «при-
мітивні» форми шлюбу ще зберігаються
в болгар. Серед таких форм він виділяє
«завлічанє» (умикання), «засурнуванє»
та купівлю дівчини [2, с. 14]. Умикання
дівчини, за словами Волкова, відбувалося
дуже часто, навіть якщо в цьому не було
жодної потреби, тобто батьки дівчини та
хлопця були згодні на шлюб. Такий вид
укладання шлюбу автор характеризує як
пережиток давніших часів і стверджує,
що умикання існувало не лише в болгар,
а й у інших слов’янських народів, проте
в болгар воно збереглося в чіткішому ви-
гляді [2, с. 15].
Найчастіше дівчину викрадали тоді,
коли її батьки не давали згоди на шлюб.
У такому разі викрадення супроводжувало-
ся великою кількістю неприємностей,
серед яких були погоня й навіть крово-
пролиття. Однак, зауважує дослідник,
імовірніше, що така незгода батьків була
лише показовою, а умикання відбувалося
за їхнього відома – для того, щоб уникну-
ти значних витрат на весілля.
Найпримітивнішим автор називає уми-
кання дівчини саме насильницьким шля-
хом, без її згоди. Коли хлопець вподобав
дівчину, почуття якої не були взаємними,
він за допомогою своїх друзів насильно
викрадав її, до того ж дівчині закривали
рот, щоб не було зайвого галасу, та відтя-
гували її в гори на кілька днів – доки її
не змушували віддатися своєму викрада-
чу – «разваля девствотои» [2, с. 16]. Тоді
вже викрадач разом зі своєю «здобиччю»
повертався та просив благословення на
шлюб у духовенства, яке ніколи не від-
мовляло, навіть якщо батьки дівчини були
проти такого шлюбу. Таким чином можна
визначити, що Ф. Волков, крім загального
поділу укладання шлюбу на різні форми,
пропонує поділ першої форми – умикан-
ня – на три види: умикання як пережиток
давнини, «показове» умикання та найпри-
мітивніша форма – насильницьке умикан-
ня дівчини.
Крім трьох наведених видів умикання,
дослідник виділяє ще одну оригінальну
форму укладання шлюбу – «прістан-
кі» [2, с. 17]. Такий різновид застосовува-
ли тоді, коли батьки дівчини не схвалю-
вали її вибір, а викрадення дівчини було
неможливо влаштувати через незручнос-
ті, або через те, що такий звичай уже не
практикувався в населеному пункті, або
просто через матеріальну неспромож-
ність родини парубка. Дівчина, попере-
дньо домовившись із парубком, або сама,
зібравши всі необхідні їй речі, йшла до
будинку свого обранця. Зайшовши, вона
насамперед прямувала до печі та пере-
мішувала жар, таким чином показуючи,
що вона прийшла «під захист обителі».
Поцілувавши всім членам родини руки,
дівчина вставала в кут і чекала відповіді
від господаря. Якщо дівчину приймали
в родину, то її запрошували до вогни-
ща. Етнограф пояснює дії дівчини та-
ким чином: доторкнувшись до вогнища,
вона створює ситуацію, коли господар не
може її прогнати, до того ж таким чином
дівчина знімає будь-яку відповідальність
з родини хлопця перед її родиною. Крім
цього, дівчина, ставши «під захист оби-
телі» парубка, розриває будь-які зв’язки
із власною сім’єю. Посилаючись на ін-
ших дослідників, Волков констатує на-
зву такої форми шлюбу – «прістанкі», а
дівчини – «прістануша». «Прістанкамі»
визнавалося будь-яке викрадення дівчи-
ни за її згоди, коли її батьки згоду на
шлюб не давали. Автор чітко описує та
пояснює процес «прістанок», а також усі
дії дівчини та родини її обранця.
Купівлю дослідник визначає як ще
одну примітивну форму [2, с. 19]. Така
форма укладання шлюбу зберегла в собі
риси викупу – виплата «компенсації» ро-
дині нареченої та винагорода за дівчину.
http://www.etnolog.org.ua
298
За словами дослідника, ця форма, як і
умикання дівчини, у болгар збережена
краще, ніж у інших народів.
Проаналізувавши таким чином різ-
номанітні форми укладання шлюбу, що
побутували в епоху його досліджень на
території Болгарії, Ф. Волков робить
висновок, що саме в болгар різні звичаї
укладати шлюб збереглися в найбільш
первозданному вигляді, тоді як у інших
слов’янських народів вони лише набули
форми пережитків у весільних звичаях.
Основним фактором, який сприяв збере-
женню звичаїв, автор називає географіч-
не розташування Болгарії. Проте, спи-
раючись на власні польові дослідження,
проведені на території Буджака, можемо
з упевненістю сказати, що такі звичаї
болгари не лише перенесли на нові тери-
торії зі своєї митрополії, а й дотримува-
лися їх протягом тривалого часу.
Неможливо токож лишити поза увагою
монографічне дослідження М. С. Державі-
на, який детально дослідив весільний риту-
ал болгар-переселенців на території сучас-
ної України. Здебільшого дослідник описує
весільний обряд у різних губерніях за най-
поширенішою формою укладання шлюбу.
Лише аналізуючи традиційне весілля в Бе-
сарабській губернії, автор пише про те, що
тут ще існує звичай умикання нареченої [3;
4]. За його твердженням, умиканням нази-
вається «пріставанє», а дів чину називають
«прістанала». Такий вид укладання шлюбу
практикувався тоді, коли батьки дівчини не
мали бажання видавати свою доньку заміж
за того хлопця, за якого вона хоче. Тоді,
за попередньою домовленістю з дівчиною,
хлопець викрадав її та відводив до свого
будинку. У такому випадку шлюб визна-
вся дійсним, а батьки дівчини не могли її
повернути назад. Дослідник також ствер-
джує, що при насильницькому викраденні
дівчини існували й такі випадки, коли хло-
пець притягався до суду.
Тут ми бачимо певну неузгодженість
з дослідженням Ф. Волкова щодо суті
умикання дівчини. Волков пише, що уми-
кання мало насильницький характер, а
«прістанкі» він виділяє як окрему форму
укладання шлюбу. А Дєржавін зазначає,
що умикання відбувалося за взаємною
згодою молодих. До того ж польові дослі-
дження, проведені в Буджаку, дають нам
змогу погодитися саме з твердженням Фе-
дора Волкова.
Ю. Ліпперт у своєму дослідженні «Іс-
торія культури» на початку ХХ ст. пише,
що утворилися три форми укладання
шлюбу: «шляхом грабунку, купівлі і по-
розуміння» [14, с. 181]. Щодо укладання
шлюбу через викрадення автор зазначає,
що воно відбувалося шляхом насильниць-
кого вторгнення хлопця до будинку дівчи-
ни та її захоплення. До того ж він кон-
статує, що така форма укладання шлюбу
була найдавнішою.
Не варто забувати про ще одну досить
цікаву форму шлюбу – шлюб «на віру».
Така форма практикувалася в тому ви-
падку, коли один із членів подружжя пе-
реживав іншого. Тоді вдівець мав право
повторно одружитися на будь-якій удові,
навіть якщо вона належала до іншого ет-
носу. Про це пише Л. Бєрг у своєму мо-
нографічному дослідженні «Бессарабия.
Страна, люди, хозяйство» [1]. Він зазна-
чає, що болгари жили замкнено, не змі-
шуючись з іншими етносами. Виняток іс-
нував лише для вдівців.
Відомий український письменник
М. Коцюбинський дає пояснення щодо
шлюбу «на віру»: «…крестьянин, по-
хоронивший трех жен, для поддержа-
ния хазяйства, для сохранения обачного
течения семейной жизни, с которой он
свыкся, ищет себе подруги и находите ее
обыкновенно в лице вдовы, похоронившей
трех мужей…» [12, с. 390].
У другій половині ХХ ст. Л. Демиден-
ко проводила дослідження матеріальної та
духовної культури болгар-переселенців.
Щодо весільних звичаїв і форм укладан-
ня шлюбу етнолог наголошує на тому, що
в бессарабських болгар така форма шлю-
бу як «прістанкі» збереглася лише до пер-
шої половини ХІХ ст. [3, с. 162].
Польові дослідження, проведені в Бу-
джацькому регіоні, не дозволяють нам
погодитися з дослідницею. «Прістанкі»
є досить поширеною формою укладання
шлюбу, яка практикується й донині серед
болгар Буджака. Дівчину, яка вступає до
шлюбу таким чином, називають «пріс-
тавуша» або «прістануша». Сьогодні ця
форма побутує в дещо спрощеній формі.
Однак у більшості випадків «прістанкі»
(від другої половини ХХ ст. і донині)
мають місце тоді, коли родина не в змо-
зі влаштувати весілля за всіма канонами.
Вважається, що чим більшою кількістю
обрядів буде супроводжуватися весілля
http://www.etnolog.org.ua
299
на всіх етапах, тим щасливішим і довшим
буде подружнє життя, більше дітей на-
родиться. Крім цього, усі звичаї мають
забезпечити щасливе й довге існування
роду взагалі. Велика кількість обрядів
супроводжується значними витратами, на
які спроможна не кожна родина. Коли ж
формою укладання шлюбу були «прістан-
кі», то передвесільний цикл відпадав, а з
ним і низка обрядів. Іноді траплялося й
так, що дівчина не хотіла виходити заміж
за хлопця, якого їй сватали батьки, тому
тікала до коханого, заздалегідь із ним до-
мовившись, тобто «пріставала».
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
такий звичай практикувався й практику-
ється здебільшого тоді, коли наречена ва-
гітна. Коли дівчина виходить заміж шля-
хом «пріставанє», майбутній наречений
приводить її до свого будинку й лишає в
себе. Вранці мати парубка дає «пріставу-
ші» віник і дарує червону хустку. Молода
невістка має позамітати подвір’я цим віни-
ком, тим самим довівши новій родині та
сусідам, яка вона вправна господиня [10].
До того ж через цей обряд родина парубка
показувала, що вона приймає дівчину до
свого роду, відбувалося відділення дівчи-
ни від її власної родини.
Умикання як вид укладання шлюбу
було відоме серед слов’ян ще з давніх
часів. Перші згадки про такий різновид
трапляються в «Повісті минулих літ»
(ХІІ ст.). Сьогодні ця форма укладання
шлюбу зникла, проте існували поодинокі
випадки, коли наречену дійсно викрадали
без її згоди. Спираючись на приклади, які
мали місце в с. Виноградне Болградського
району, можна констатувати, що тамтеш-
ніх дів чат наприкінці 80-х – на початку
90-х років ХХ ст. викрадали хлопці із су-
сідського села Олександрівка без взаєм-
ної згоди [5]. Мешканці цього населеного
пункту є гагаузами, звичаї яких суворіші,
тому дуже рідко траплялося, що викраде-
на дівчина поверталася з такого «полону».
Крім того, для сімей консервативних бол-
гар було соромом, якщо їхня донька пере-
ночує в домі парубка, тим більше, якщо
він з іншого села, а потім повернеться в
будинок батьків. Підтвердженням цього,
зокрема, є дослідження Ф. Волкова. Уми-
кання існувало на території Буджака й
практикувалося дуже часто до середини
ХХ ст. Дівчину зазвичай викрадали під
час «хоро». Хлопець, який обрав собі дів-
чину як майбутню дружину, заздалегідь
домовившись зі своїми приятелями, на-
сильно відтягував її з юрби та віз її на
підводі до свого будинку [9]. Навіть якщо
в такої дівчини вже був коханий («лі-
бовнік»), це не ставало перешкодою для
викрадачів. Траплялося іноді й так, що
викрадачі, вже закривши дівчину, чини-
ли опір її «лібовніку» [7], який прихо-
див визволяти свою кохану. Однак такі
сутички завжди закінчувалися на ко-
ристь викрадачів. Також за матеріалами
польових досліджень можна констатува-
ти, що на початку ХХ ст. дівчат умика-
ли на «межі» – на полі, на «хоро» – на
сільських зборах або просто з будинку
дівчини. А в середині ХХ ст. – здебіль-
шого під час «хоро». Варто зазначити, що
твердження М. Державіна про умикан-
ня є дещо помилковим у тому розумінні,
що ця форма укладання шлюбу не могла
практикуватися за попередньою домов-
леністю з дівчиною, оскільки на підставі
свідчень респондентів та існуючих дослі-
джень ХІХ–ХХІ ст., а також спираючись
на «Повість минулих літ», можна впевне-
но стверджувати, що суть умикання по-
лягала саме в насильницькому викраденні
нареченої. А «прістанки», про які пише
не лише Державін і про які розповідають
респонденти, варто виділити як окремий
вид укладання шлюбу.
Шлюб «на віру» практикувався, за сло-
вами респондентів, у всі часи. Наші до-
слідження підтверджують слова Л. Бер-
га і М. Коцюбинського про те, що такий
вид шлюбу укладався виключно між вді-
вцями та вдовами. Дійсно, коли вдівцеві
було не під силу утримувати господарство
самотужки, то він шукав собі жінку, яка
теж поховала чоловіка [8]. Також сьогодні
трапляються випадки, коли чоловік уже
в поважному віці, однак жодного разу не
був у шлюбі, – тоді він одружується із
жінкою, яка овдовіла. У такому випадку
за взаємною згодою чоловік і жінка почи-
нають жити разом без будь-яких весіль-
них обрядів, а також без вінчання [6].
До того ж на прикладі сьогоднішньої мо-
лоді можна сказати, що перш ніж всту-
пити до шлюбу за традиційною формою,
дуже часто практикується саме шлюб «на
віру». Нині це, мабуть, найпоширеніший
вид шлюбу.
При укладанні шлюбу за взаємним по-
розумінням родини намагалися виконати
http://www.etnolog.org.ua
300
всю низку обрядів, від правильності яких,
на думку респондентів, і залежало щасли-
ве подружнє життя молодих. Розглядаючи
цю форму укладання шлюбу, на наш по-
гляд, варто зупинитися саме на передве-
сільному етапі. Перш ніж відсилали сва-
тів до будинку дівчини [4, с. 127], молодь
мала ближче познайомитись один з одним.
Сватів відправляли пізно ввечері, щоб ті
лишилися непоміченими в разі відмови.
Нерідко ходили по два-три рази. Розмо-
ва сватів мала іншомовний характер [16,
с. 634]. Якщо результат цієї розмови був
позитивним, то лялися про офіційне сва-
тання. Лише на офіційному сватанні оби-
дві сторони лялися про день весілля, про
день заручин – «годєж» чи «гудєж» [11,
с. 137]. Ця найпоширеніша форма укла-
дання шлюбу, або, як пише Ю. Ліпперт,
шлюб через порозуміння, обов’язково пе-
редбачає взаємну згоду молодих і їхніх
батьків. Крім цього, укладання шлюбу
такого виду було неможливим без низки
обрядів, що передували весіллю, – це
обов’язкове відсилання сватів до батьків
дівчини хоча б один раз. Офіційні зару-
чини могли і не проводитися – усе зале-
жало від економічного чинника. Проте, за
нашими спостереженнями, обов’язковими
були обряди «засєвок» (просіювання бо-
рошна для весільного хлібу), «замісок»,
а також урочисте п’ятничне гоління моло-
дого [13, с. 458] і заплітання коси моло-
дій [11, с. 140; 15, с. 47–51].
Отже, спираючись на дослідження різ-
них періодів, а також на свідчення рес-
пондентів, можна зробити висновки. Крім
найпоширенішої форми укладання шлюбу
через порозуміння обох сторін, існують і
декілька інших, не менш цікавих і оригі-
нальних, форм. Перш за все це умикання
дівчини – викрадення без її згоди; шлюб-
купівля – виплата «компенсації» батькам
дівчини за «втрату»; «прістанкі» – сим-
волічне викрадення дівчини за її згодою,
але без згоди її батьків; а також шлюб
«на віру», який практикувався до по-
чатку ХХІ ст. лише серед вдівців. Проте
сьогодні до останнього різновиду шлюбу
вдається більша частина молоді, і він стає
одним з найпоширеніших. Таким чином,
виділяємо п’ять форм укладання шлюбу,
що побутували й побутують донині серед
болгар-переселенців Буджака, причому
одна з форм є найпоширенішою, а інші
чотири – більш архаїчними.
1. Берг Л. Бессарабия. Страна, люди, хазяй-
ство. – СПб., 1918.
2. Волков Ф. Свадебные обряды в Болгарии //
Этнографическое обозрение. – М., 1895. –
Кн. 27. – № 4.
3. Демиденко Л. Культура и быт болгарского
населения в УССР. – К., 1970. – С. 148.
4. Державин Н. Болгарские колонии в России
(Таврическая, Херсонская и Бессарабская
губернии). – София, 1914.
5. Записано зі слів мешканки с. Виноград-
не Болградського р-ну Одеської обл.
Ганєвої (Малєнкової) Марини Вікторівни,
1976 р. н., заміж вийшла в 1998 р.
6. Записано зі слів мешканки с. Виноградне
Болградського р-ну Георгієвої (Русєвої)
Марії Дмитрівни, 1956 р. н., заміж вийш-
ла в 1975 р.
7. Записано зі слів мешканки с. Нові Троя-
ни Болградського р-ну Одеської обл.
Домущі (Домущі) Стефаніди Михайлівни,
1941 р. н., заміж вийшла в 1958 р.
8. Записано зі слів мешканки с. Нова Іванівка
Арцизького р-ну Одеської обл. Куцарєвої
(Пєткової) Надії Дем’янівни, 1928 р. н.,
заміж вийшла в 1949 р.
9. Записано зі слів мешканки с. Зоря Са-
ратського р-ну Одеської обл. Різової
(Златової) Євгенії Семенівни, 1937 р. н.,
заміж вийшла в 1964 р.
10. Записано зі слів мешканки с. Виноградне
Болградського р-ну Одеської обл. Русєвої
(Дімітрової) Надії Василівни, 1965 р. н.,
заміж вийшла в 1984 р.
11. Златова В., Златов И., Георгиев Ф. Кам-
чик // Страницы итории. – Заря, 2003. –
Ч. 1.
12. Коцюбинський М. Твори: В 6 т. – Т. 1. –
К., 1961.
13. Левицкий А. Нравы и обычаи болгар, живу-
щих в Бессарабских колониях // ЗООИД. –
1858. – Т. 4.
14. Ліпперт Ю. Історія культури. – К., 1922.
15. Руссєва Г. Трансформаційні процеси в
весільній обрядовості болгар на прикладі
с. Виноградного Болградського району
Одеської області // Кайндль Р. Вікно в
європейську науку: Матеріали ІІ Міжнар.
наук. семінару «Кайндлівські читання»,
28–29 трав. 2005 р. – Чернівці, 2005.
16. Свадебные обряды в Бессарабии //
ЗООИД. – 1844. – Вып. 1.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207155 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:33:35Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Златова, Г. 2025-10-02T11:02:51Z 2009 Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення / Г. Златова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 296-300. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207155 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення Article published earlier |
| spellingShingle | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення Златова, Г. Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| title | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення |
| title_full | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення |
| title_fullStr | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення |
| title_full_unstemmed | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення |
| title_short | Шлюб у болгар Буджака наприкінці ХІХ - упродовж ХХ століття: форми укладення |
| title_sort | шлюб у болгар буджака наприкінці хіх - упродовж хх століття: форми укладення |
| topic | Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| topic_facet | Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207155 |
| work_keys_str_mv | AT zlatovag šlûbubolgarbudžakanaprikíncíhíhuprodovžhhstolíttâformiukladennâ |