Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я)
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207161 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) / Н. Петрова, А. Петрова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 268-272. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860021354076569600 |
|---|---|
| author | Петрова, Н. Петрова, А. |
| author_facet | Петрова, Н. Петрова, А. |
| citation_txt | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) / Н. Петрова, А. Петрова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 268-272. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-07T16:47:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
268
Наталія Петрова, Анна Петрова
(Одеса)
У К РА ЇНСЬКО-РОСІйСЬК І
П А РА ЛЕ ЛІ У ВЕСІ ЛЬНІй
ОбРЯ ДОВОСТІ
(за мат ер іа ла м и дос л і д жен ь
Н и ж н ьог о Под у на в’я)
У
поліетнічних регіонах, одним з
яких є Нижнє Подунав’я, розвиток тра-
диційної культури, зокрема весільної об-
рядовості, відбувається в умовах тісного
контактування з носіями інших культур.
Сотні років українці та росіяни прожива-
ють поруч, однак питання про наслідки
українсько-російських взаємин та їхній
вплив на традиційну культуру в цілому й
на весільну обрядовість зокрема не втра-
тило актуальності. Метою дослідження
є визначення українсько-російських па-
ралелей у системі весільної обрядовості
українців і росіян Нижнього Подунав’я
в 1950–1980-х роках за матеріалами до-
сліджень, проведених науковцями в кін-
ці ХХ – на початку ХХІ ст., виявлення
специфічних рис в обрядовості україн-
ців і росіян, виокремлення відмінностей
у обряді. Порівнюється весільна обрядо-
вість українців і росіян Кілійського р-ну
Одеської області, зокрема сіл Василівка
(росіяни), Мирне (українці та росіяни),
Шевченкове (українці). Ці села засновані
в період колонізації Нижнього Подунав’я
та розташовані на невеликій відстані одне
від одного.
Село Василівка Кілійського р-ну
Одеської області засноване наприкінці
XVIII ст. переселенцями з Обоянського
повіту Курської та частково з Орловської
губерній. Село розташоване на березі озе-
ра Китай, у дванадцяти кілометрах від
Кілії [1, 501]. Мешканці села, яких нази-
вають обоянами, зберегли елементи тради-
ційної культури росіян, а за віросповіда-
нням є православними.
Село Мирне Кілійського р-ну Одесь-
кої області засноване в 1821 р. на міс-
ці колишнього татарського селища. До
1957 р. мало назву Карячка [1, 503].
У селі проживають українці та росіяни,
більшість населення становлять росіяни-
старообрядці.
http://www.etnolog.org.ua
269
Село Шевченкове Кілійського р-ну
Одеської області, одне з найбільших у ре-
гіоні, де компактно проживають українці,
засноване в 1813 р. До 1946 р. мало назву
Карамахмед [1, 506]. За етнічним складом
у селі кількісно домінують українці.
Джерельною базою для написання
статті стали матеріали досліджень тради-
ційної культури українців і росіян Оде-
щини (зокрема сіл Мирне, Василівка,
Шевченкове), проведених студентами та
науковцями кафедри археології та етноло-
гії Одеського національного університету
протягом 1996–2000-х років.
Дослідження проблем, пов’язаних
із трансформацією весільних обрядів і
чинників, які впливають на зміни в об-
рядовості, проводили в сусідніх регіонах
Н. Гаврилюк, С. Курогло, Л. Лоскуто-
ва [2, 319–341]. Результати таких до-
сліджень актуальні й для нашої роботи,
оскільки автори розглядали весілля, осно-
вою якого є традиційна обрядовість, що
постійно змінюється під впливом новацій:
релігійних, суспільно-правових тощо. Ак-
центується увага на обрядах, що зника-
ють, виділяється поява символів, спіль-
них для весілля поліетнічних сере довищ.
Трансформованих обрядів виявило -
ся достатньо, щоб, узагальнивши, виді-
лити варіант весілля етноконтактної зони
(українсько-молдавської) [2, 327–329].
Традиційне весілля українців і росіян
Одещини вивчали В. Кушнір і Н. Петрова,
у працях яких підсумовано багаторічні етно-
графічні дослідження, простежено варіант-
ність українського весілля регіону, визна-
чено чинники, що впливали на формування
відмінностей, зокрема й у процесі взаємодії
з представниками інших етносів [3; 4].
Вартий уваги запис весілля в с. Шев-
ченкове, який зробили Віра Шаргородська
та Кузьма Смаль [5]. На думку дослідни-
ків, тут збереглися самобутні весільні об-
ряди, звичаї та пісні. Це підтверджують
зроблені ними записи структурних елемен-
тів обряду, а також тексти пісень [5, 5].
Предметом нашої наукової уваги був
ве сільний фольклор українців і росіян
Одещини, порівняльна характеристика об-
рядових пісень українців і росіян, зафік-
сованих під час польових досліджень [6; 7].
У контексті дослідження весільної об-
рядовості в полікультурному середовищі
проаналізовано традиційну систему спіл-
кування молоді та підготовки до шлю-
бу [8; 9]. Окреме дослідження присвячене
росіянам с. Василівка [10].
Вивчення культури росіян-старообряд-
ців є частиною наукової роботи виклада-
чів кафедри археології та етнології Укра-
їни Одеського національного університету
ім. І. І. Мечникова, зокрема весіллю при-
свячена низка публікацій, які дають змогу
проаналізувати структуру весільного ри-
туалу [11–16], однак питання міжетнічних
взаємовпливів, проблем контактів, запози-
чень ще потребують подальшого вивчення.
Традиції дошлюбного спілкування, як
і весільна обрядовість українців і росіян
Нижнього Подунав’я, вирізняються на-
явністю різноманітних варіантів, однак
це пов’язано зі структурою весілля, яка
і в українців, і в росіян поділяється на
три цикли: передвесільний, власне весіль-
ний і післявесільний. За матеріалами до-
сліджень російського весілля с. Василів-
ка, російського та українського весілля
с. Мирне й українського весілля с. Шев-
ченкове Кілійського р-ну Одеської області
можна зробити наведені нижче висновки.
Дошлюбне спілкування українців і ро-
сіян майже не відрізняється за формою
проведення дозвілля, але слід зазначити,
що навіть у межах одного села (с. Мир-
не) українці та росіяни-старообрядці
(«липовани») збиралися окремо й між
собою не спілкувалися, тобто це були до-
сить ізольовані групи. Звичайно, те саме
стосувалося й укладання шлюбу. Селя-
ни дотримувалися моноетнічних шлюбів:
росіяни надавали перевагу росіянам, на-
віть з іншого села, а шлюби з представ-
никами чужих народів не схвалювалися,
хоча українці були вільнішими у виборі
шлюбного партнера.
Весільний цикл обрядів і українців, і
росіян зберіг свою традиційну основу. Ці-
кавим є факт, що українці с. Мирне вжи-
вають трансформований від російського
термін «свайба», досить поширений на
Одещині, на відміну від українців інших
населених пунктів зазначеного регіону, де
побутує традиційний термін «весілля».
У передвесільному циклі обрядодійств
спостерігаємо деякі відмінності. У всіх за-
значених селах сватанню передували роз-
відки. У росіян-обоян із с. Василівка та
українців із с. Мирне сватання проходи-
ло за участю парубка й дівчини, у липо-
ван Мирного присутність парубка не була
обов’язковою, а в українському с. Шев-
http://www.etnolog.org.ua
270
ченкове – без участі дівчини, бо сватанню
там передував обряд «рушники», під час
якого дівчина перев’язувала рушниками
старостів і хусткою нареченого, тим са-
мим даючи згоду на одруження. У Васи-
лівці не зафіксовано інших обрядодійств
передвесільного циклу, крім сватання, але
після сватання батьки обов’язково йшли
оглядати «подвор’є». У Шевченковому
складниками сватання були «договорини»
й заручини, однак їх також пам’ятають як
окремий обряд. У липован с. Мирне на
сватанні лялися про день «запоя» – на-
ступного етапу весільних обрядодійств.
Після сватання за 1–3 тижні до весілля
відбувався «договір». Так само договір
зберігся окремим обрядодійством в укра-
їнців Мирного.
У Василівці придане називалося «дзе-
стра», що можна вважати запозиченням
відомого аналогічного весільного термі-
на в болгар і молдован. У Шевченковому
побутувало загальновживане «придане».
Збереглися відомості про те, що до при-
єднання цих територій до СРСР і скасу-
вання приватної власності на землю до
складу приданого входив і земельний на-
діл: дві-три десятини давали багатим на-
реченим, одну десятину – бідним. Після
весілля земельний наділ переходив у за-
гальну власність родини.
У Василівці в разі розірвання угоди
про шлюб однією зі сторін парубок по-
вертав дівчині подаровану йому на сва-
танні хустину, найчастіше він чіпляв її на
ворота дівчини. Ініціатори відмови муси-
ли компенсувати збитки «постраждалій»
стороні. У липован Мирного у випадку,
коли дівчина відмовлялась від весілля
вже після сватання, наречений розривав
хустину.
Весілля справляли переважно восе-
ни – після збору врожаю, значно рідше
одружувалися в зимовий «м’ясоїд». Склад
і функції весільних чинів практично були
однаковими.
Велике значення при підготовці весілля
надавали виготовленню обрядового хліба:
короваю, шишок, лежня. У с. Василівці
випікали коровай у четвер або в п’ятницю.
Для цього запрошували дівчат і жінок.
Зазначимо, що в українців зазвичай «на
коровай» запрошували лише щасливих
у шлюбі жінок і обов’язково парну кіль-
кість. У нареченої обрядовий хліб пекли
дружки, у нареченого – тітки. У липован
с. Мирне коровай випікали жінки похило-
го віку. Обов’язково випікали два великих
короваї округлої форми, печиво, горішки
й «хрустики». Короваї оздоблювали шиш-
ками, шишки прикрашалися білковим кре-
мом і прапорцями. В український частині
с. Мирне хліб випікали 5–6 жінок. Вони
приносили миски з борошном, пекли ко-
ровай і шишки. У Шевченковому обрядо-
вий весільний хліб випікали в четвер. Для
цього запрошували жінок, сімейне життя
яких відповідало традиційному уявленню
про родинне щастя. У деяких родинах ще
побутує звичай парної кількості коровай-
ниць, а в інших уже не надають цьому
значення. Кожна з жінок щось приноси-
ла для приготування короваю: борошно,
цукор, молоко, масло, сироватку, яйця
(обов’язково парну кількість).
У липован Мирного в неділю напе-
редодні вінчання близько чотирнадця-
тої години приходили запрошені дівчата
(подруги нареченої), їм чіпляли воскові
букети. Подружки одягали наречену у
вінчальну сукню. Молодий викуповував
молоду. На ранок, коли «дєвішнік» за-
кінчувався, коровай ділили та роздавали
незаміжнім дівчатам. В українців Мир-
ного «дєвішник» відбувався у п’ятницю
ввечері. Дівчата з молодою вили гільце
й втикали його в коровай. У Василівці
обрядодійство «дєвішнік», чи «шишки»,
відбувалося в суботу, ввечері. У нарече-
ного частували бояр, потім вони приходи-
ли до нареченої, де їм роздавали шишки.
Після роздачі шишок залишалися тільки
пари дружок і бояр. Бояри викуповували
в дружок хусточки, старший боярин мав
сплатити найбільшу суму грошей. Після
«дєвішніка» наречені й дружка ночували
разом у нареченої.
Перший день власне весілля у росіян-
обоян Василівки проходив у суботу, в
українців Шевченкового – у неділю, у
липован Мирного – у понеділок. В укра-
їнців Мирного першим днем весілля вва-
жалася субота, після вечірні, а в неділю
було вже «справжнє весілля».
У Василівці обдаровування відбувало-
ся в перший весільний день, подружнім
парам при цьому роздавали розрізаний
на скибки коровай. У липован Мирного
«дари» були в другий весільний день –
вівторок, тут молоді по черзі підносили
кожній парі гостей два стакани вина.
В українців Мирного обдаровування від-
http://www.etnolog.org.ua
271
бувалося в перший день, за подарунок
кожному гостю давали шишку або одну
шишку на подружжя. У Шевченковому,
покраявши коровай, бояри ставили на
стіл гільце молодої та обривали з нього
квітки для подарунків. Мати молодої кла-
ла на тарілку хустину й зверху шишку та
шматок «дівування» – обрядового печи-
ва у вигляді гілки. Старший боярин клав
середину з короваю та квітку з житом
і калиною. Склад подарунків у всіх селах
суттєво не відрізнявся.
У росіян-обоян Василівки під час об-
ряду покривання молодої дружки знімали
фату й одягали кички (традиційний жіно-
чий головний убір росіян). Перша шлюб-
на ніч відбувалася «у чужих». У липован
Мирного священик покривав голову на-
реченої кичкою після закінчення вінчан-
ня. Липованки носили кичку постійно.
В українців Мирного перша шлюбна ніч
проходила в хаті молодого. У Шевченко-
вому свашки покривали і молоду, і мо-
лодого, потім через хустину виводили до
сусідів для першої шлюбної ночі.
Другий весільний день у Василівці на-
зивали «кури». У цей день переодягалися
в ряджених. Дуже подібний сюжет фіксу-
ємо в українців с. Шевченкове. У липован
Мирного, як уже згадувалося, у другий
день забирали «дари», потім відбувалася
«перезва». Українці Мирного святкували
весілля найдовше з усіх зазначених сіл –
чотири дні, тому тут «ряджені» ходили
селом на третій день.
Весільний обряд розглянутих населе-
них пунктів зберіг свою основу. Насам-
перед ідеться про структуру традиційного
весілля з трьох циклів, наявність весіль-
них атрибутів і весільних чинів. Вони
мають особливе функціонально-змістове
навантаження, без якого неможливе вико-
нання жодного обряду.
Наведений матеріал демонструє наяв-
ність як спільних для українців і росіян
рис весільного обряду, так і локальних
особливостей. Спільні риси спостерігаємо
в структурі весілля, у більшості репре-
зентованих атрибутів і весільних чинів.
Стійкими виявилися обряди, пов’язані з
рослинними землеробськими культами
(квіти, гільце, коровай, зерно). Деякі об-
ряди є досить архаїчними (приготування
весільного печива, елементи обрядів після-
весільного циклу). Певні з них запозичені
від молдавського населення. Відмінності
мають більш виражений характер. Вони
простежуються не лише між весільними
обрядами українців і росіян, а й у межах
двох сусідніх українських сіл.
1. История городов и сел Украинской ССР:
Одесская область. – К., 1978.
2. Гаврилюк Н., Курогло С., Лоскутова Л.
Общее и особенное в семейной обряднос-
ти украинцев и молдаван // Украинско-
молдавские этнокультурные взаимосвязи в
период социализма. – К., 1987.
3. Кушнір В., Петрова Н. Весільна обрядо-
вість українців південно-західної України:
порівняльний аналіз // Проблеми етно-
логії, фольклористики, мистецтвознавства
Поділля та Південно-Східної Волині: іс-
торія і сучасність: Наук. зб. – Кам’янець-
Подільський, 2002. – С. 118–126.
4. Кушнір В., Петрова Н. Традиційна ве-
сільна обрядовість українців Одещини
(20–80-ті рр. ХХ ст.). – О., 2008.
5. Просили батько, просили мати / Запис
В. Шаргородської і К. Смаля; упоряд. та
нотографія К. Смаля. – Чернівці, 2005.
6. Петрова Н. Деякі аспекти вивчення ве-
сільного фольклору Одещини (за матері-
алами етнографічних досліджень україн-
ського та російського населення) // Друга
Всеукраїнська наук.-практ. конф. молодих
науковців «Національні та етносоціальні
процеси в Україні»: Матеріали. – Чернівці,
1997. – С. 169–173.
7. Петрова Н. Весільні пісні Буджака (за
матеріалами етнографічних досліджень
українського та російського населення
Одещини) // Заселення Півдня Украї-
ни: проблеми національного та культурно-
го розвитку: Міжнар. наук.-метод. конф.
(Наук. доп.) – Херсон, 1997. – Ч. 2. –
С. 244–247.
8 Петрова Н. Традиційні ігри та розваги в
дошлюбному спілкуванні українців і росіян
Одещини // Етнічна історія народів Євро-
пи. Традиційна етнічна культура слов’ян:
Зб. наук. праць. – К., 1999. – С. 102–107.
9. Петрова Н. Дошлюбне спілкування: ігри
та розваги українців та росіян Одещини //
Зап. іст. фак. ОДУ ім. І. І. Мечникова. –
О., 1999. – Вип. 9. – С. 51–56.
10. Петрова Н. Дошлюбне спілкування і ве-
сільна обрядовість росіян-обоян Нижньо-
го Подунав’я // Археологія та етнологія
Східної Європи: матеріали і досліджен-
ня: Зб. наук. праць. – О., 2002. – Т. 3. –
С. 329–331.
http://www.etnolog.org.ua
272
11. Петрова Н. Етнічні традиції та особли-
вості весільної обрядовості старообрядців
Одещини // Историческая пам’ять: Ист.-
краевед. ежегодник. – О., 2000. – Вып. 2. –
С. 101–104.
12. Петрова Н. Общее и особенное в свадебной
обрядности липован (середина ХХ в.) //
Зап. іст. фак. ОДУ ім. І. І. Мечникова. –
О., 2000. – Вип. 10. – С. 118–133.
13. Петрова Н. Весільна обрядовість старо-
обрядців Українського Подунав’я (порів-
няльний аналіз) // Там само. – О., 2001. –
Вип. 11. – С. 199–206.
14. Петрова Н. Весільна обрядовість старо-
обрядців Українського Подунав’я (спроба
порівняльного аналізу) // Матеріали між-
нар. наук.-практ. конф. «Інноваційні моде-
лі розвитку туристичної інфраструктури
України. Буковинське та світове старо-
обрядництво: історія, культура, туризм».
Чернівці, 23–24 верес. 2006 р.– Чернівці,
2006. – Ч. 2. – С. 206–213.
15. Петрова Н. Свадебные обычаи и
обряды // Липоване: история и культу-
ра русских старообрядцев. – О., 2007. –
Вып. 4. – С. 95–101.
16. Петрова Н. Добрачное общение молоде-
жи // Там само. – С. 139–142.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207161 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:47:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петрова, Н. Петрова, А. 2025-10-02T11:04:22Z 2009 Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) / Н. Петрова, А. Петрова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 268-272. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207161 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) Article published earlier |
| spellingShingle | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) Петрова, Н. Петрова, А. Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| title | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) |
| title_full | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) |
| title_fullStr | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) |
| title_full_unstemmed | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) |
| title_short | Українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень Нижнього Подунав'я) |
| title_sort | українсько-російські паралелі у весільній обрядовості (за матеріалами досліджень нижнього подунав'я) |
| topic | Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| topic_facet | Колективні реалії: традиції та сучасний вимір. Етнічні процеси і етнокультурні взаємовпливи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207161 |
| work_keys_str_mv | AT petrovan ukraínsʹkorosíisʹkíparalelíuvesílʹníiobrâdovostízamateríalamidoslídženʹnižnʹogopodunavâ AT petrovaa ukraínsʹkorosíisʹkíparalelíuvesílʹníiobrâdovostízamateríalamidoslídženʹnižnʹogopodunavâ |