Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів)
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207169 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) / В. Карпович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 231-234. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860264375789551616 |
|---|---|
| author | Карпович, В. |
| author_facet | Карпович, В. |
| citation_txt | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) / В. Карпович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 231-234. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-07T18:58:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
231
Вікторія Карпович
(Дніпропетровськ)
Д У М А ТА КОЗА ЦЬК А ПІСН Я
В ПРИ ДНІПРОВ’Ї
(до ви вчен н я ж а н рі в)
Н
ижня Наддніпрянщина – чи не
найбільша історико-етнографічна части-
на Степової України, яка в різні періоди
привертала увагу народознавців, істори-
ків, музикантів. Зокрема, регіоном ціка-
вились Цертелєв, Манжура, Новицький,
Максимович, Линьова, Квітка, Лисенко,
Степовий, Леонтович, Яворницький... Од-
нак системні розвідки та експедиційні за-
писи закінчилися ще в 30-х роках XX ст.
Від цього часу результати досліджень не
видавались, тож НДЛ фольклору народ-
ного говору та літератури ім. О. Гончара
Дніпропетровського Національного уні-
верситету досліджує народну культуру
після піввікового мовчання в царині зби-
рання фольклорної традиції регіону.
Прикро, що нині в Придніпров’ї степо-
ві наспіви майже не побутують, але те, що
залишилось на рівні генетичної пам’яті,
потребує ретельного збереження. Перші
достовірні публікації музичного фольк-
лору з’явилися, порівняно з іншими ре-
гіонами, пізно. Одне з основоположних
джерел – «Малороссийские народные
песни, собранные в 1878–1905 гг.» (Ка-
теринослав, 1906), у якому вміщено 830
творів, – це важливий фольклорний доку-
мент епохи, що фіксує й певну кількість
історичних пісень і дум. До видання вхо-
дять не лише зразки з Катеринославської,
а і з Харківської, Полтавської, Херсон-
ської та інших губерній.
Жанр думи дозволяє простежити всі
особливості регіонального музичного
мислення, дослідити музично-поетичні
й виконавські традиції народних пісня-
рів. До нашого часу жанр думи дійшов
і в традиційному вигляді (давні зраз-
ки, записані в XVIII–XIX ст., записи
Д. І. Яворницького), і у видозміненому
(зразки думного літопису, які зафіксова-
ні наприкінці XX ст. у збірці В. І. Кири-
ленка «Гей, гук, мати, гук!»).
Термін «дума» у фольклористику ввів
М. О. Максимович. Самі виконавці нази-
вали ці пісні по-різному: пісні про старо-
вину, козацькі пісні, запорозькі псалми,
лицарські пісні [1]. Виконавці дум – коб-
зарі, бандуристи, лірники – зверталися
переважно до усталених сюжетів і обра-
зів. Порівняно з великою кількістю за-
фіксованих традиційних сюжетів, дум-
новотворів серед побутуючих музичних
зразків небагато.
У 1997 р. в НДЛ фольклору, народних
говорів та літератури Придніпровського
регіону ім. Олеся Гончара було підготов-
лено до друку регіональний збірник на-
родних пісень «Гей, гук, мати, гук!» (упо-
рядник – кандидат філологічних наук
М. Долгов, музичний редактор – В. Кар-
пович). Вміщений у виданні рідкісний
музичний матеріал можна порівнювати
з матеріалами попередніх років, зокрема
з думами, записаними Д. Яворницьким,
що підтверджує цінність зібрання Кири-
ленка.
До вивчення дум свого часу звертав-
ся Ф. Колесса, розшифровані та видані
ним думи належать до подніпровсько-
лівобережної епічної традиції. Серед
виконавців дум та історичних пісень,
записаних Ф. Колессою та Д. Яворниць-
ким, – представники двох провідних шкіл
українського кобзарства: Полтавської та
Харківської. До цієї ж лівобережної му-
зичної традиції кобзарського виконання
належать пісні, записані В. Кириленком,
що дозволяє зробити аналіз і визначи-
ти характерні риси наддніпрянської пі-
сенності, зрозуміти давні та нові риси в
образному змісті, формі, музичній сти-
лістиці, що необхідно для розуміння іс-
торичного, еволюційного розвитку цього
жанру.
У збірці зафіксовано 213 народних пі-
сень, записаних у селах Апостолівсько-
го району Дніпропетровської області
ентузіас том і популяризатором народної
творчості бандуристом Віктором Іванови-
чем Кириленком (1930 р. н.). Свого часу
автора до цієї роботи спонукала телепе-
редача «Сонячні кларнети», у якій була
представлена Дніпропетровська область.
Кириленкові стало прикро за своїх зем-
ляків, адже вони повторювали репертуари
аматорів Закарпаття, Івано-Франківщини
та інших областей Західної України.
А пісні, які зберіг у пам’яті Кириленко,
призабуті, але характерні саме для його
регіону – косарські, весільні, колискові,
старовинні пісні, хороводи та ін., – зни-
http://www.etnolog.org.ua
232
кли. З того часу аматор почав серйозно
збирати та записувати українські народні
пісні [2].
Апостолівщина – край запорозький. Тут
у с. Грушівці упокоївся непереможний ко-
шовий отаман Війська Запорозького Іван
Сірко. Недарма ця земля народила багато
творчих постатей: поет і герой-націоналіст
Михайло Пронченко; фольклорист, пись-
менник, журналіст і відомий політичний
діяч Юрій Семенко.
На цих споконвічних козацьких зем-
лях колись лунали пісні та думи кобза-
рів. Генетична пам’ять завдяки народним
пісням зберегла сторінки славних перемог
і гірких невдач. За часів запорозької воль-
ниці в Січі було чимало кобзарів. Кобзар-
ські побратими, які самі були учасниками
подій, творили власний літопис козацької
доби, оспівуючи мужність, відвагу, кміт-
ливість, вірність козаків січовому брат-
ству. Спадкоємці українських гомерів
через історичні обставини не змогли до-
нести до сучасників усі ті епічні перлини,
що були створені серед них у той час, а
саме – бойові пісні запорожців [2].
Дума фіксує бурхливу історію краю, у
вирі якої й творився героїчний епос. Зро-
зуміло, чому народні думи були вилучені
з обігу та заборонені тоталітарними режи-
мами як царської, так і радянської доби.
Саме через те, що вони були своєрідним
поясненням української історії, а голов-
не – вони точно й органічно характеризу-
вали всі ментальні риси українця. У думах
якнайглибше проявився поетичний геній
народу, його дух, звичаї, мораль – усе те,
що має пильно оберігатись як генетична
спадщина, яку залишили нам предки.
На жаль, у збірці «Гей, гук, мати, гук!»
не представлено жодної думи, але зафік-
совані козацькі історичні пісні, сюжети й
виконання яких свідчать про побутуван-
ня думного епосу в трансформованому ви-
гляді та появу нового жанру – козацьких
історичних пісень-хронік, у нечисленних
зразках яких збережено всі ознаки ліво-
бережної кобзарської традиції. Козацькі
історичні пісні-хроніки Придніпров’я за
стилістикою матеріалу поділяють на два
типи. Перший належить до давньої пі-
сенної верстви, на що вказують сюжети
пісень, записаних Яворницьким: «Ой Мо-
розе, Морозенко», «Ой ти Мороз, Моро-
зенко», «А козак Нечай», «Гей, гук, мати,
гук!». Другий тип увібрав стильові озна-
ки пізнішого походження – зі збереженою
давньою сюжетною стилістикою, але зі
зміненою ладовою та ритмічною мелоди-
кою: «Пісня про Нечая» (два варіанти),
«Пісня про Морозенка», «Гей, гук, мати,
гук!» із зазначеного збірника.
Спробуємо довести, що думи та історич-
ні пісні, зібрані Яворницьким, та козаць-
кі історичні пісні, зібрані Кириленком,
за своєю формою та стилістикою мають
спільні музичні та стилістичні риси й на-
лежать до давніх зразків. Про це свідчать
чимало фактів. Однією з найпомітніших
ознак «старовинності українських пісень»,
як вказує М. Цертелєв, є «надзвичайна на-
сиченість їх почуттями з серпанком смут-
ку». Це він справедливо пояснює історич-
ною долею українського народу.
Героїчний зміст українських дум по-
роджений історичними обставинами бо-
ротьби зі степовими ордами та турками.
Це основні сюжети дум. Мова дум зба-
гачена різними символами й тропами –
паралелізмами, тавтологіями, постійни-
ми епітетами – засобами, притаманними
українській поезії. Тому характерною
особливістю української народної пісні,
яка вирізняє її з-поміж пісенної творчості
інших народів, є поліфонія – своєрідний
«природний контрапункт», якого немає в
піснях інших народів.
У репертуарі бандуриста Кириленка
представлені козацькі історичні пісні-
хроніки: «Про Байду», «Про Устима
Кармелюка», «Про Саву Чалого», «Про
Нечая», «Ой Морозе, Морозенку», «За-
журилась Україна», «Ой не знав козак, ой
не знав Супрун» та ін. Усі названі пісні
мають речитативну мелодику зі збереже-
ним давнім кантиленним єдинопочатком.
Привертає увагу історія запису істо-
ричної пісні «Про Саву Чалого» – ще в
дитинстві автор почув її від старого пого-
нича волів, потім запам’ятав декілька ку-
плетів від матері. Сорок років він збирав
варіанти пісні від інформаторів із сіл Усть-
Кам’янка, Перше Травня, Грушівка. Так
протягом життя була «зібрана докупи»,
власне, реконструйована дума, яка має 26
куплетів, що свідчить насамперед про іс-
нування багатьох варіантів цього твору.
Тож не дивно, що давніший (за часом фік-
сації) варіант має лише 19 куплетів. У за-
писах Д. Яворницького та В. Кириленка є
багато розбіжностей і в літературному тек-
сті, і в музичному матеріалі. В обох варі-
http://www.etnolog.org.ua
233
антах метр чотиричвертний, але різні рит-
мічні малюнки. Пісня складається з двох
частин. У другій частині в обох варіантах
з’являється змінний метр, притаманний ре-
читативному стилю. У варіанті Кирилен-
ка – глибша прихована ладова мінливість.
Водночас, завдяки ладовій мінливості
й створюється та неповторна мікродрама-
тургія твору, яка притаманна саме жанру
історичної пісні-хроніки.
Розглядаючи пісенний фольклор Дні-
пропетровщини, бачимо, що будова тра-
диційних думних сюжетів у історичних
піснях з часом змінилася. Сюжети дум
розпалися на окремі сюжетні лінії та пере-
йшли в інші пісенні жанри, зберігаючи
мелодичний модуль, який належив таким
давнім думним зразкам, як «Дума про
трьох братів Самарськіх», «Дума про бід-
ну удову і трьох синів». У них з’явилися
нові риси, які, в першу чергу, зводяться
до посилення локалізованої пісенної мело-
дики, підпорядкування мелодій куплетно-
строфічній будові тексту, певної зміни
інтонації до виразнішої мелодійності та
європейської діатонічності.
До вивчення мелодичних, ладових і
ритмічних канонів думно-історичного
пісенного літопису зверталися відомі
музикознавці XX ст.: С. Грица, Б. Кир-
дан, І. Березовський, А. Іваницький та
ін. У своїх роботах вони досліджували
різні аспекти мелосу українських істо-
ричних пісень і дум: побудову, мелодику,
лад і ритміку. Однак дослідники вивча-
ли загальноукраїнські мелодичні канони,
і лише Ф. Колесса, дослідивши декілька
районів Західної України, звернув увагу
на регіональність, відокремленість, різ-
нобарвність народної пісенності кожного
села, кутка України.
Народна мелодія, яка збереглася протя-
гом століть, – це здобуток багатьох поко-
лінь, робота колективного творчого генія,
який фіксує та продовжує відтворювати
прадавню архетипно-образну основу, тран-
слює варіативність інформаційного коду
вербального та музичного мислення кож-
ного покоління. Музична народна куль-
тура – явище історичне, в її інваріантах
ми простежуємо зміну історичних типів,
жанрів, сюжетів і мелодико-ритмічних
схем і формул. Завдяки матеріалу, зібра-
ному в Нижній Наддніпрянщині в різні
часи, у процесі розробки методики ви-
вчення регіонального народнопісенного
матеріалу може бути використане поняття
культурної парадигми – як один із засобів
дослідження локальних характерних ме-
лодичних рис і загальних рис національ-
ної мелодики та варіативного мислення.
Культурна парадигма як система змінних
форм є своєрідною змінюваною в часі та
мелодичному коді вокально-діалектичною
вимовою кожного куточка України. Таким
чином, виокремлюються мелодичні кано-
ни, які формують інтонаційно-мелодичні
та ритмічно-вербальні традиції різних ра-
йонів. На нашу думку, культурна парадиг-
ма – це довготривале явище, яке існує доти,
доки існує умовний історичний простір,
що продукує характерні для часу пісен-
ні жанри з рисами стійких і запозичених
образно-стильових мелодичних інтонацій,
які можна простежити за музичними взі-
рцями пісень Нижньої Наддніпрянщини.
Контекст дослідження народнопісен-
ного регіонального мислення також під-
тверджується визначенням В. Д. Буряка
про специфіку фольклорної свідомості:
«Естетична комунікація фольклору поля-
гає саме у варіативності творчого канону,
у специфіці інформаційного поліфонізму
на рівні трьох суб’єктів функціонування
фольклорного тексту» [3], а саме:
– колективний автор – фіксує прадав-
ню знакову систему;
– автор-інтерпретатор – транслює варі-
ативну модель інформації;
– слухач-споживач – долучає образну
модель до свого інформаційного поля.
Визначаючи варіативний канон регіо-
нальної історичної пісенності, слід виокре-
мити і регіональну сюжетику історичного
змісту. За класифікацією В. І. Іваницько-
го, в історичних піснях, зібраних Д. Явор-
ницьким, збережено не стільки деталі,
скільки загальний колорит, дух епохи. На
відміну від давнішого пісенного матеріалу,
козацькі історичні пісні, зібрані Кирилен-
ком, – це вже пісні із соціально-побутовим
підґрунтям, більш розвиненим філософ-
ським світосприйняттям героя та автора.
Проаналізуємо мелодичний модуль
історичних козацьких пісень-хронік на
прикладі пісні «Гей, гук, мати, гук!», за-
фіксованої у двох зазначених збірниках.
Ця пісня, що в збірці Д. Яворницького
міститься в розділі історичних пісень, є
типовим зразком катеринославської му-
зичної традиції, яка відрізняється від ре-
шти мелодійністю, яскравою вокальною
http://www.etnolog.org.ua
234
мелодикою з рисами вокалізації, схожої
на перебори бандури. Як і більшість пі-
сень того часу, це – кантиленна мелоди-
ка з великими розспівами в обсязі такту,
що підтверджує протяжність і наспівність
наддніпрянської давньої манери виконан-
ня, яка зберігалася донині. Саме канти-
ленна мелодика є показовою для серед-
нього хронологічного пласта історичних
пісень, який виник у XVI–XVII ст. На-
співи кантиленного типу мають спільні
риси – плавність мелодичної лінії, розспі-
вування складів, нахил до ритмічної пе-
ріодичності, тобто змінності ритму, – які
не характерні для цього типу, а частіше
трапляються в речитативній мелодиці.
З цього погляду протилежним є зразок,
зафіксований В. Кириленком, у якому
збережено стилістичний стовбур давньої
історичної козацької пісні, де паралельно
з варіативністю музичної тканини зміню-
ється й увесь зміст пісні: на перший план
виходять взаємовідносини козацького това-
риства, з’являється розповідь козака-героя
про своє життя та роздуми про смерть.
1. Гей, гук, мати, гук! / упоряд. М. Дол-
гов. – Д., 1997.
2. Іваницький А. Український музичний
фольклор. – Вінниця, 2004.
3. Карпович В. Є. Методичні рекомендації
до вивчення курсу музична фольклористи-
ка. – Д., 2004.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207169 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:58:55Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпович, В. 2025-10-02T11:06:37Z 2009 Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) / В. Карпович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 231-234. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207169 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) Article published earlier |
| spellingShingle | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) Карпович, В. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика |
| title | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| title_full | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| title_fullStr | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| title_full_unstemmed | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| title_short | Дума та козацька пісня в Придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| title_sort | дума та козацька пісня в придніпров'ї (до вивчення жанрів) |
| topic | Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика |
| topic_facet | Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207169 |
| work_keys_str_mv | AT karpovičv dumatakozacʹkapísnâvpridníprovídovivčennâžanrív |