Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207176 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття / Р. Бойко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 196-200. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207176 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бойко, Р. 2025-10-02T11:08:02Z 2009 Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття / Р. Бойко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 196-200. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207176 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття |
| spellingShingle |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття Бойко, Р. Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| title_short |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття |
| title_full |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття |
| title_sort |
стан етнографічних досліджень у центральній україні кінця хх - початку ххі століття |
| author |
Бойко, Р. |
| author_facet |
Бойко, Р. |
| topic |
Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| topic_facet |
Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207176 |
| citation_txt |
Стан етнографічних досліджень у Центральній Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття / Р. Бойко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 196-200. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT boikor stanetnografíčnihdoslídženʹucentralʹníiukraíníkíncâhhpočatkuhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:02Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:02Z |
| _version_ |
1850527487861194752 |
| fulltext |
196
Роман Бойко
(Кіровоград)
СТА Н ЕТНОГРАФІ ЧНИ Х
ДОС ЛІ Д Ж ЕНЬ У
ЦЕНТРА ЛЬНІй У К РА ЇНІ
К ІНЦ Я Х Х – ПОЧ АТК У
Х Х І СТОЛІТ ТЯ
У
цій статті ми докладно розгляне-
мо ті процеси, пов’язані з розвитком ет-
нології, що відбувалися на теренах Цен-
тральної України, а саме Кіровоградської
http://www.etnolog.org.ua
197
області, яка не тільки географічно знахо-
диться в центрі України, але й за історико-
географічним районуванням входить до
всіх етнокультурних зон цент ру нашої
держави (йдеться про Наддніпрянщину,
Поділля та Південь України). Саме Кіро-
воградщиною пролягає межа Степу і Лі-
состепу (лінія Кременчук–Кіровоград–
Балта), яка розділяє Наддніпрянщину і
Південь, а за річкою Синюха, що проті-
кає з півночі на південь на заході облас-
ті, спостерігаємо східне Поділля. Адмі-
ністративно область у різні часи входила
до Київської, Подільської, Херсонської,
Катеринославської, Миколаївської губер-
ній, або, як зазначено в назві, – Цент -
ру України. Показовими є результати не-
давніх парламентських виборів, які, ніби
в дзеркалі, відбили ситуацію в області
щодо політичних уподобань – західні ра-
йони підтримали проєвропейську орієн-
тацію, східні – проросійську, що загалом
відображає загальноукраїнську ситуа-
цію, але в менших масштабах. У цьому
і полягає унікальність області, яка стала
своєрідною лабораторією щодо шляхів
усвідомлення національної ідентичності
українців серед багатьох інших народів,
присутніх на цих теренах.
Кіровоградська область була утворена в
1939 році. Однак інтеграція різних еконо-
мічних та культурних регіонів потребує не
штучних адміністративно-територіальних
поділів, як то було нерідко раніше, коли
український народ не був господарем своєї
долі, а вияву органічної диференціації єди-
ного тіла нації. Для цього треба досконало
вивчити ту органічну систему взаємодії та
розподілу праці, що її народ виробив про-
тягом століть свого існування. Майже три
століття, протягом яких імперія заселяла
ці терени чужорідними елементами (росі-
яни, молдовани, серби, болгари, євреї), не
могли не залишити свого сліду в побуті ко-
рінного населення. На сучасному етапі до-
сліджень ми маємо можливість простежи-
ти ці асимілятивні процеси, результатом
яких стало вироблення єдиного організму
української нації.
З проголошенням Незалежності по-
стала можливість досліджувати етногра-
фічну спадщину у повному обсязі, від-
кинувши радянські штампи та настанови.
Унаслідок дії сучасних глобалізаційних
процесів постає гостре питання збере-
ження тих надбань. які народ виробляв
протягом століть, їхнього дослідження
та ознайомлення з ними, поки ще живі
покоління, для яких традиції і звичаї є
невід’ємною складовою частиною їхнього
побуту. В умовах глобалізації та урбаніза-
ції, людина втрачає ці знання, які з кож-
ним роком і кожним новим поколінням
дедалі важче відшукати. На щастя, серед
кіровоградців знайшлося багато дослід-
ників, як аматорів, так і професіоналів,
які взялися за цю нелегку справу.
Початок 1990-х – час інтенсивного по-
шуку та досліджень у межах центрально-
українського регіону. Робота проводилась
у різних напрямках: науково-практичні
семінари, конференції та круглі столи, до-
слідження архівних матеріалів, активна
робота із молоддю з відновлення звичаїв
і традицій у сучасних умовах і, звичайно,
етнографічні експедиції та польові дослі-
дження.
Протягом 1992–1993 років у місті Кіро-
вограді до газети обласної ради «Народне
слово» видавався краєзнавчий додаток
«Єлисавет» за редагування Олександра
Чуднова. У газеті містилася велика кіль-
кість першоджерел з історії міста, а та-
кож етнографічний матеріал. Публікації
з історії освоєння нашими предками те-
риторії області містив на своїх шпальтах
журнал «Поріг». Матеріали з етнографії
Кіровоградщини друкувались на щомі-
сячній краєзнавчо-етнографічній сторін-
ці «Ексампей» у газеті «Кіровоградська
правда». О. Босий та Г. Харитонов у бро-
шурі «Чарівний круг. З історії розвитку
гончарства на Надніпрянщині» (1993)
описали сучасний стан розвитку цього ре-
месла у нас в області. Дуже цінним дже-
релом інформації є видана у 2008 р. до
70-річчя області праця «Кіровоградщина.
Історія. Традиції. Сучасність» за загаль-
ною редакцією того ж таки Чуднова.
Що стосується організаційної роботи,
то протягом даного періоду було проведено
десятки семінарів, конференцій і круглих
столів. Найвідоміші з них – це «Фено-
мен центральної України» (1993) «Спад-
щина Володимира Ястребова в контексті
самоусвідомлення українців» (2005), «Іс-
торична пам’ять як чинник українського
національного державотворення» (2008)
та багато інших.
Стали доступними архівні матеріали,
зокрема, велику роботу провів директор
архіву, згодом викладач педуніверситету
http://www.etnolog.org.ua
198
Сергій Шевченко (про нього йтиметься
нижче). М. Тупчієнко, Л. Боса, С. Про-
скурова розшукали в архівах інформацію
про етнографів Ястребова, Рябкова і ре-
зультати їхніх досліджень та опублікува-
ли її.
Велику роль у дослідженнях віді-
грає можливість інсценізації народних
дійств у реальній обстановці. Так, кож-
ного року в селі Гаївка Кіровоградського
району проходить свято Івана Купала за
автентичним сценарієм, у селі Бережин-
ка – Водохреща, а привезений із західної
України вертеп стає вже традиційним у
м. Кіровограді. Студентська молодь ак-
тивно долучається до цих дійств під час
експедицій та етнографічних практик,
беручи участь у громадському житті міс-
та та області. Такі організації, як Націо-
нальна скаутська організація «Пласт»,
Українське дитячо-юнацьке товариство
«Січ», молодіжний рух «Не будь байду-
жим», школа українського рукопашного
бою «Гопак», спілка ініціативної молоді
«СІМ» за основу своєї діяльності беруть
відродження національних традицій та
виховання молоді в патріотичному дусі.
Тут окрім суто наукової цікавості вели-
ку роль відіграє виховний момент, бага-
то молодих людей долучається до глибин
народної культури і традицій, що були
втрачені в радянські часи і знову повер-
таються до життя. Саме за допомогою
цієї молоді О. Босий почав розроблен-
ня нового методу етнологічних дослі-
джень – візуальної антропології, який за
допомогою сучасної відеоапаратури дає
змогу записати народні звичаї на відео,
і ми можемо не лише уявляти дійство,
а й спостерігати його. Ще ціннішими є
записи на приховану камеру, де ми ма-
ємо змогу бачити не лише послідовність
певних дій, а й емоції, міміку та жести
людей у невимушеній обстановці. О. Бо-
сий, крім чорнових відеозаписів, монтує
також унікальні документальні («Шля-
хами Чубинського») та навіть художні
фільми на народознавчу тематику («Ле-
генди скіфських курганів», «Недосказа-
на легенда»), популяризує серед молоді
цікавість до минулого.
Дослідників, які безпосередньо зай-
маються цією діяльністю, можна розді-
лити на дві групи: аматорів і науковців.
Аматори – це переважно сільські вчителі
історії та місцеві краєзнавці, колекціоне-
ри, які працюють за власним бажанням
та на повному ентузіазмі. Вони є най-
кращими джерелами інформації під час
польових досліджень. Ці ентузіасти від-
чувають свою потрібність науці, отриму-
ють великий позитивний заряд, що дає їм
змогу і надалі зберігати інтерес до своєї
улюбленої справи. До таких можна відне-
сти В. Доценка, В. Вознюка, В. Шкоду,
О. Пересунчака, З. Шевченко, Ф. Плот-
ніра та багатьох інших. Вони зібрали
багатющий етнографічний матеріал, але
зазвичай без допомоги науковців не ма-
ють змоги його опублікувати чи показати
загалу. Знаходити таких людей під час
польових досліджень і підтримувати їх
також є одним із важливих завдань прак-
тичної роботи на місцях. Прикладом та-
кої співпраці можна назвати Кіровоград-
ське обласне історико-культурологічне
товариство «Ойкумена», головою якого є
Лариса Гайда, викладач Кіровоградсько-
го обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти імені Василя Сухом-
линського, яка також видала збірку біо-
графій «Вчителі-краєзнавці, засновники
музеїв Кіровоградщини». До цього видан-
ня включено серію біографічних нарисів
про вчителів-краєзнавців, які багато ро-
ків займались і займаються краєзнавчою
дослідницькою та пам’яткоохоронною ро-
ботою і на громадських засадах створили
музеї на місцях.
Вагомий внесок у дослідження етно-
графічної спадщини робить також Кі-
ровоградський державний педагогічний
університет ім. Володимира Винничен-
ка, на історичному факультеті якого у
1991–2001 рр. здійснювалася підготовка
педагогів на денній формі навчання за
спеціальністю «Історія та народознав-
ство». У 1995 році було створено кафе-
дру україно знавства (завідувачка Світла-
на Володимирівна Проскурова з 1994 до
1997 р. – викладач кафедри народознав-
ства, дослідниця чумацтва в Україні), що
зай малася етнографічними дослідження-
ми (щороку студенти їздили в етногра-
фічні експедиції). На жаль, 2005 р. на-
бір на цю спеціальність було припинено,
а кафедру розформовано. Проте за пері-
од її існування було зібрано велику кіль-
кість польових матеріалів, які ще слід
опрацювати.
Відомий науковець, дослідник архівної
спадщини Сергій Шевченко у своїх працях,
http://www.etnolog.org.ua
199
окрім українських етнографічних матеріа-
лів, зібрав чимало інформації стосовно на-
ціональних меншин, які живуть на теренах
області, зокрема сербів, болгар, молдован,
опублікувавши її в ряді наукових ста-
тей – «Етнографічне музеєзнавство»(2002),
«Фор мування етнічної карти краю» (1993),
«П. З. Рядков – дослідник етнографії
краю» (1995) «Етнографічні досліджен-
ня Єлисаветградщини В. М. Ястребовим»
(1995) та багатьох інших.
Цікавими є етнографічні розвідки,
вміщені на сторінках «Методологічного
вісника», що виходив у середині 1990-х
років і містив статті місцевих краєзнав-
ців та істориків, наприклад: Тупчієн-
ко М. П., «Сільське ковальство на Кіро-
воградщині»; Тютюшкін Ю. В., «Записки
Марії Плахотіної»; Домаранський О. О.,
«Дві пісні з історії нашого краю»; Бо-
сий О. Г., «Знайомство з традиційною ма-
лою пластикою та народними іграшками
на уроках народознавства за археологіч-
ними та етнографічними матеріалами»;
Окуньков К. М., «Традиційні художні
символи в декоративно-ужитковому мис-
тецтві і фольклорній спадщині нашого
краю» та ін.
Окремо слід розглянути музейну спра-
ву нашої області. У 1920 році відновив
свою діяльність (заснований ще Ястре-
бовим 1870 р.) Єлисаветградський місь-
кий музей, створений при товаристві по-
ширення грамотності та ремесла. Згодом
він був реорганізований і отримав назву
«Природничо-історичний музей», а вже
в часи незалежності отримав назву «Кі-
ровоградський обласний краєзнавчий му-
зей». При музеї діє Кіровоградська облас-
на спілка краєзнавців, яку зараз очолює
Костянтин Шляховий, відомий своїми
дослідженнями топоніміки та адміністра-
тивного устрою області.
Свій вагомий внесок у вивчення етно-
графічної спадщини, виховання нового
покоління дослідників зробило подруж-
жя Любові та Олександра Босих. За їх-
нього активного сприяння було проведе-
но велику кількість науково-практичних
семінарів, конференцій, проведено етно-
графічні експедиції за участі науковців
Інституту мистецтвознавства, фольк-
ло ристики та етнології імені Максима
Рильського НАН України «Шляхами
Ексампею» (2006) та «Шляхами Чубин-
ського» (2008).
Так, етнографічна експедиція «Шля-
хами Чубинського» була проведена вліт-
ку 2008 р. ІМФЕ на теренах Кірово-
градщини, а також охопила Вінницьку,
Одеську, Черкаську та Миколаївську
області. Мета була цілком конкретна –
пройти тими шляхами, якими проходила
експедиція Павла Чубинського в ХІХ ст.,
для порівняльного аналізу зібраних ма-
теріалів тоді і зараз. Крім українських
поселень (Таужне, Казавчин, Розумівка,
Цибулеве та ін.) також було досліджено
молдавські (Мартоноша), сербські (Ка-
ніж), російські села старовірів (Злинка,
Покровське, Клинці), що дало змогу про-
слідкувати процеси асиміляції населення
з давніх часів донині.
Крім суто наукових результатів, експе-
диція, присвячена Павлові Чубинському,
стала об’єднувальним фактором для на-
уковців Кіровограда та області, до експе-
диції були залучені науковці педагогічно-
го університету (О. Ратушняк, О. Босий),
технічного вишу (Л. Боса, М. Тупчієн-
ко), представники громадських об’єднань
(Український клуб, кіровоградські ска-
утські організації), працівники музеїв та
архівів, учителі та краєзнавці-аматори на
місцях. Це дало змогу науковцям різних
рангів спілкуватися між собою, обміню-
ватися досвідом і досягненнями та по-
кращувати роботу в регіоні зі збирання
етнографічних матеріалів. Експедиція ак-
тивізувала і роботу місцевих краєзнавців
у цей нелегкий для України час.
Серед усіх негативів, пов’язаних із
поступовою втратою народних звичаїв,
традицій, обрядів, слід відзначити і по-
зитивний момент: уся праця, пов’язана з
іменами Чубинського, Вовка, Сумцова,
Ястребова та багатьох інших, не зникла і
не загубилася в архівах, а дала блискучі
плоди, результатом яких стало здобуття
Україною незалежності. Відзначимо та-
кож виховний аспект наукової діяльнос-
ті експедиції. Залучення до неї багатьох
молодих людей сприяло популяризації
фольклористики та краєзнавства, двоє з
них навіть вступили до аспірантури Ін-
ституту мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології НАН України.
Нарешті відзначимо, що за активного
сприяння всіх науковців-етнографів на
Кіровоградщині ще 1993 р. було засно-
вано щорічну обласну краєзнавчу премію
ім. В. Ястребова, якою щороку нагороджу-
http://www.etnolog.org.ua
200
ються краєзнавці області. Призначення
цієї премії не лише є великим стимулом
для майбутніх дослідників, показником
проведеної роботи, а й доказом розвитку
науки в регіоні. Експедиція «Шляхами
Чубинського» сприяла появі нових пре-
тендентів на цю почесну нагороду.
1. Борисенко В. Українська етнологія. На-
вчальний посібник. – К., 2007.
2. Боса Л. Соціалізація української молоді
в умовах тоталітарної системи ХХ ст. //
НТЕ. – 2006. – № 5.
3. Босий О. Знакові функції виробів тка-
цтва у звичаєво-обрядовій культурі укра-
їнців. – 2000. – http://www.lib.ua-ru.net/
disser/ua/code-07.00.05-p-1.html.
4. Воропай О. Звичаї українського народу:
Етнограф. нарис. – К., 2006.
5 Гайда Л. Вчителі-краєзнавці, засновни-
ки музеїв Кіровоградщини. – Кіровоград,
2004.
6. Етнографія Кіровоградщини. На допомо-
гу вчителю. – Кіровоград, 1993. – Вип. 1.
7. Крисаченко В. Українознавство.
Хрестоматія-посібник: У 2 кн. – К., 1996.
8. Історія міст і сіл Кіровоградської облас-
ті. – К., 1972.
9. Лісниченко Ю. Чужий по крові та рідний
за духом. – Vechirka.uafor.net 12.08.2005,
12:08.
10. Печериця Т. Українознавчі аспекти твор-
чості Павла Рябкова (1848–1926). – 2003. –
http://disser.com.ua/contents/9988.html.
11. Плотнір Ф. Новопразький літопис. –
www/http://uk.wikipedia.org/wiki/
Нова_Прага.
12. Проскурова С. Невідомий дослідник чу-
мацтва. – http://library.kr.ua/kray/ryabkov.html.
13. Рахно О. Олександр Русов у науковому
і громадсько-політичному житті України
(друга половина XIX – початок ХХ ст.). –
2003. – ес: info@lib.ua-ru.net.
14. Скрипник Г. Проблеми української етно-
логічної науки // Вісн. НАН України. –
2001. – № 8.
15. Скрипник Г. Етнографічні музеї України.
Становлення і розвиток. – К., 1989.
16. Смоленчук М. Із степів полинових. – Кі-
ровоград, 2002.
17. Шевченко С., Козир І. Історія рідного
краю: Навч. посібник для шкіл Кірово-
градщини. – Кіровоград, 2001.
18. Шевченко С. Українська доля Нової Сер-
бії. Історичні нариси з минулого Кірово-
градщини. – Кіровоград, 2004.
19. Шевченко С. Кіровоградщина – козаць-
кий край. – Кіровоград, 2001.
20. Шевченко С. Етнографічні дослідження
Єлисаветградщини В. М. Ястребовим //
Етнографія Кіровоградщини. – Кірово-
град, 1995. – Вип. 2.
http://www.etnolog.org.ua
|