Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207177 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації / Н. Марчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207177 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Марчук, Н. 2025-10-02T11:08:09Z 2009 Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації / Н. Марчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207177 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| spellingShingle |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації Марчук, Н. Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| title_short |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| title_full |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| title_fullStr |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| title_full_unstemmed |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| title_sort |
міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації |
| author |
Марчук, Н. |
| author_facet |
Марчук, Н. |
| topic |
Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| topic_facet |
Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207177 |
| citation_txt |
Міжетнічні зв'язки та етнонаціональна ситуація в умовах глобалізації / Н. Марчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 194-196. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT marčukn mížetníčnízvâzkitaetnonacíonalʹnasituacíâvumovahglobalízacíí |
| first_indexed |
2025-11-27T07:56:49Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:56:49Z |
| _version_ |
1850804461387120640 |
| fulltext |
194
Наталія Марчук
(Івано-Франківськ)
МІ Ж ЕТНІ ЧНІ ЗВ’ЯЗК И
ТА ЕТНОН А ЦІОН А ЛЬН А
СИТ УА ЦІ Я В У МОВА Х
ГЛОбА ЛІЗА ЦІЇ
Н
айпоширенішою на сьогодні є
теза, що саме глобалізація провокує ет-
нічні конфлікти та прояви націоналізму,
оскільки спонукає до культурної гомоге-
нізації етнічні, релігійні, племінні групи,
які стають на захист своєї самобутності.
Тому нагальною стала потреба наукового
підходу до проблеми міжетнічних відно-
син, тим більше, що в сучасних наукових
політологічних дослідженнях територіаль-
ні, а отже, й етнічні ідентичності стають
стрижнем, навколо якого вибудовуються
дослідження культурних комунікацій,
дискурсів, електоральних симпатій, проб-
лем мови, історичної пам’яті. Ідеться на-
самперед про неупереджений аналіз не-
безпек, здатних трансформуватися в по-
літичні ризики.
Потік літератури, у якій піднімаються
питання, пов’язані з націєтворенням, на-
ціональною ідентичністю тощо, в останні
роки став надзвичайно бурхливим. Прак-
тично всі галузі гуманітарного знання при-
четні до розробки цих тем – від істориків
та політологів до культурологів, етнологів
та мистецтвознавців. Проте лише відносно
недавно вчені-суспільствознавці зробили
поліетнічні суспільства та етнічні пробле-
ми розвитку суспільства предметом своїх
досліджень. Українська етнополітологія
завдяки зусиллям В. Євтуха, О. Калаку-
ри, В. Котигоренка, І. Кресіної, І. Кураса,
Л. Лойко, Л. Нагорної, О. Надолішнього,
М. Панчука, О. Рафальського, Л. Шкля-
рата та багатьох інших досягла помітних
успіхів у дослідженні закономірностей
етнічного розвитку. Закономірно, що в
своїх дослідженнях автори приділяють
увагу аналізу міжетнічних зв’язків, але
тільки в межах і контексті свого предмета
дослідження. Тому проблема міжетнічної
комунікації в багатонаціональній Украї-
ні, особливо на сучасному етапі, ще недо-
статньо висвітлена і вимагає подальшого
дослідження.
http://www.etnolog.org.ua
195
У тоталітарному суспільстві відносна ста-
більність досягається за допомогою репре-
сій і терору. В умовах же демократичного
устрою, побудови громадянського суспіль-
ства соціальну систему об’єднує інтеграція,
консолідація і солідарність громадян. До-
сягнення внутрішньополітичної інтеграції
суспільства в сучасній політичній ситуації
передбачає пошук консолідуючих чинників.
Передусім ними могли б стати об’єднання
всіх соціальних та етнічних меншин навко-
ло ідеї національної незалежності, усвідом-
лення спільних економічних, соціальних,
національних, геополітичних інтересів як
результат формування в суспільстві атмос-
фери взаємоповаги й довіри.
Розглянемо міжетнічні зв’язки як важ-
ливу складову частину процесу згуртова-
ності всіх демократичних сил, вироблен-
ня ними спільної соціально-політичної
доктрини розвитку України, яка могла б,
на наш погляд, стати основою української
національної ідеї. У багатонаціональному
соціумі етнічні й національні групи роз-
виваються в численних контактах між со-
бою. Міжетнічна комунікація – це адек-
ватне взаєморозуміння двох (або більше)
учасників комунікативного акту, що на-
лежать до різних національно-етнічних
культур. Нині її роль у розбудові нашої
держави помітно зростає, на що слід звер-
нути особливу увагу.
Як відомо, населення України скла-
дається з численних національностей та
етнічних груп. Серед компонентів етно-
національної структури українського сус-
пільства більшість фахівців виокремлює
домінуючий або титульний компонент –
український етнос, який дає назву держа-
ві. За даними Всеукраїнського перепису
населення 2001 р., на території країни
проживали представники понад 130 націо-
нальностей і народностей. У національ-
ному складі населення України – пере-
важна більшість українців, чисельність
яких становила 37 млн 541,7 тис. осіб, або
77,8 % від загальної кількості населення,
інша частина – національні та етнічні
групи [1].
Більшість національних та етнічних
груп зберегла свою традиційну культуру
та мову, яка функціонує переважно в по-
буті. Але є і нечисленні етнічні групи, які
не зберегли своєї культури. Як свідчать
дані досліджень, із 104 національних та
етнічних груп зберегли свою національну
культуру лише 41. Це є яскравим підтвер-
дженням наявності, з одного боку, проце-
сів соціальної акультурації, а з другого, –
соціальної декультурації [2].
У процесі комунікації між етнічними
групами виразно викристалізовуються
фактори, що впливають на розширен-
ня контактів. Це і ступінь їхньої інтен-
сивності, і умови контактування. Вони
можуть відбуватися природним шляхом,
але можуть бути і насильницькими. На-
сильницьке нав’язування однієї культури
іншій неминуче викликає відторгнення
і подальший негативний розвиток подій –
надмірне підкреслення власної самобут-
ності, історичної пам’яті, мови. За таких
обставин етнічна культура внутрішньо
перебудовується. Починають виникати
різні об’єднання, угруповання, такі як
польське, німецьке, єврейське, вірменське
товариства тощо, які ведуть боротьбу за
свою національну (етнічну) культуру. Усі
ці товариства, прагнучи зберегти свою на-
ціональну культуру, створюють недільні
школи, вимагають побудови відповідного
культового закладу тощо. Саме це ми спо-
стерігаємо зараз у західноукраїнському
регіоні.
Етнонаціональні фактори здійснюють
вплив на людину, зокрема на формування
її ціннісних орієнтацій. Будь-яка люди-
на є громадянином, представником свого
народу, але суспільство і держава повин-
ні бути насамперед етнонаціональними,
перш ніж стати політичними утворення-
ми. Внутрішньонаціональна консолідація,
міжетнічна комунікація через діяльність
конкретних індивідів є базовими факто-
рами і формування держави. А для того,
щоб об’єднати народ, потрібно насамперед
здолати ті стереотипи, які перешкоджа-
ють єдності суспільства.
У процесі глобалізації кожна етнічна
меншина обирає свою орієнтацію: або на
мовну та культурну інтеграцію з більшіс-
тю, або на окреме існування. Особливий
вплив на цей процес має історичний до-
свід взаємин певної етнічної меншини та
титульної нації, а також ставлення біль-
шості до представників етнічних меншин.
Якщо титульна нація свою політику спря-
мовує на культурне та мовне «поглинання»
етнічних меншин, розвиваються тенденції
на збереження національної ідентичності
та відокремлення національного, культур-
ного розвитку аж до політичного.
http://www.etnolog.org.ua
196
В основі етнічної єдності лежить усві-
домлення наявності кровних зв’язків між
групами людей, що утворюють етнос (іс-
торично складена на певній території
сукупність людей, яка характеризується
спільними особливостями культури, само-
свідомістю і спільною господарською ді-
яльністю) [3, 586]. Саме на території За-
хідної України переважає національна
спадковість і екзогенне оновлення, яке
виникло під впливом чи навіть тиском
з боку влади. Це і створювало своєрід-
ну взаємодію етнічних культур. Так, на-
приклад, вірмени, щоб створити краще
майбутнє для своїх дітей, одружувалися
з росіянами чи українцями, що давало
можливість змінити національність дітей.
Те саме можна сказати і про інші етніч-
ні групи (німців, болгар, євреїв та ін.).
Після здобуття Україною незалежності
частина населення, яка проживає на тери-
торії Івано-Франківщини, почала повер-
тати свою національну індентичність, що
також викликало певну нестабільність у
громадянському суспільстві.
Серед умов, за яких відбувається фор-
мування негативних проявів в міжетніч-
них відносинах, слід виокремити втрату
національної самобутності та системну со-
ціальну кризу в суспільстві, яка призво-
дить до втрати психологічної стійкості і
формує почуття національної приниженос-
ті або образи. Яскравим підтвердженням
цієї тези може слугувати приклад з життя
галицьких караїмів. Із ХІІІ ст. у м. Га-
личі Івано-Франківської області живуть
караїми – народ, тюркський за походжен-
ням і юдейський за вірою, що абсолютно
не характерно для даної місцевості. Дві
війни минулого століття, епідемії хвороб,
політика атеїзму, міграція людей призве-
ли до того, що зараз тут залишилися тіль-
ки дві літні караїмки – останні в Галичі.
У місті збереглася назва вулиці – Кара-
їмська, тут є музей караїмської історії і
культури, де зберігаються речі, яких уже
немає в побуті. Але, як ми переконали-
ся, від спілкування з «чужими» караїмки
відмовляються, посилаючись на вік і хво-
роби. Про їхнє повсякденне життя ніхто
не хоче знати, згадують про них хіба що в
переддень якихось фольклорних заходів.
Директор музею розповідає, що селили-
ся вони купно, користувалися всіма при-
вілеями міщан, більше дбали про освіту
дітей, хоча займалися і господарством, а
ось одружувалися тільки зі своїми, щоб
не асимілюватися. Тут можемо говорити
про етнічну інтолерантність – повне не-
прийнятняття, небажання підтримувати
будь-які контакти, негативне ставлення
до представників певної національності.
Однак доводиться із сумом констатувати,
що в результаті такої соціальної поведін-
ки галицькі караїми не тільки не вберегли
своєї культури, мови, звичаїв, своєї націо-
нальної самобутності, а й не зберегли себе
як національну меншину.
Отже, український народ повинен усві-
домлювати можливість виникнення кон-
фліктів, своє місце в суспільстві. В умо-
вах глобалізації етнонаціональна політика
України є загалом важливою складовою
частиною гуманітарної політики держа-
ви. Зміцнення української державності
можливе лише за умови створення спри-
ятливих умов для розвитку всіх етнічних
спільнот, оптимального врахування їхніх
інтересів. А в основі порозуміння етнічних
і національних спільнот лежить зміцнення
міжетнічних зв’язків, що в свою чергу є
важливим фактором побудови громадян-
ського суспільства в сучасній Україні.
1. Національний склад населення України
та його мовні ознаки. За даними Всеукра-
їнського перепису населення 2001 року. –
К., 2003. – С. 14.
2. Українське суспільство 1994–2008: моніто-
ринг соціальних змін. –К., 2008.
3. Євтух В. Б. Міжнаціональні відносини і на-
ціональні меншини України: стан, перспек-
тиви / За ред. Р. Чілачави. – К., 2004.
http://www.etnolog.org.ua
|