До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207182 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 170-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пошивайло, С. 2025-10-02T11:10:15Z 2009 До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 170-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207182 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття |
| spellingShingle |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття Пошивайло, С. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| title_short |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_full |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_sort |
до питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ххі століття |
| author |
Пошивайло, С. |
| author_facet |
Пошивайло, С. |
| topic |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| topic_facet |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207182 |
| citation_txt |
До питання тлумачення керамологічних термінів в українській довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 170-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pošivailos dopitannâtlumačennâkeramologíčnihtermínívvukraínsʹkíidovídkovíilíteraturípočatkuhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-11-25T23:12:26Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:12:26Z |
| _version_ |
1850582302388649984 |
| fulltext |
170
Світлана Пошивайло
(Опішне)
ДО ПИТА НН Я ТЛ У М АЧЕНН Я
К ЕРА МОЛОГІ ЧНИ Х
ТЕРМІНІВ В У К РА ЇНСЬК Ій
ДОВІ ДКОВІй ЛІТЕРАТ У РІ
ПОЧ АТК У Х Х І СТОЛІТ ТЯ
П
роблема вироблення критеріїв для
творення спеціальної національної науко-
вої термінології в різних царинах знань
стоїть надзвичайно гостро ось уже по-
над століття. Часто науковці стикаються
з проблемою правильного вживання нау-
кової термінології, дискутують, намага-
ються знайти усталені назви на означення
певних реалій. За допомогою звертаються
насамперед до словників.
Лексикографічні праці мають вели-
ке значення не тільки для лінгвістики,
але й для інших галузей науки й тех-
ніки. На особливу увагу заслуговують
словники з чітко визначеним напрямом
укладання, переглядаючи які, читач
буде зорієнтований на вивчення терміно-
логії окремої галузі. Питання необхід-
ності укладання різногалузевих словни-
ків упродовж двох останніх десятиліть
вирішується активно. Однак проблема
правильного укладання словників, яка
постала ще з виникнення словникар-
ства, зокрема, на сторінках наукової лі-
тератури, на численних конференціях, є
актуальною і сьогодні. Одна з найваж-
ливіших з-поміж них – побудова словни -
кової статті. Її розв’язання залежить
від підбору та характеру слів і текстів,
у яких вони функціонують, мети і зав-
дань самої лексикографічної праці. Ми
http://www.etnolog.org.ua
171
проаналізували довідкову літературу, у
словникових статтях якої допущено по-
милки (ідеться про видання, що були
опубліковані та надійшли до наукової
бібліотеки Інституту керамології упро-
довж останніх дев’яти років і містять
певний відсоток гончарної лексики та
керамологічної термінології).
Словник-довідник «Образотворче мис-
тецтво», виданий 2003 року тернопіль-
ським видавництвом, упорядником якого є
художник-дизайнер А. Пасічний [3], міс-
тить 2 тис. термінів з мистецтвознавства.
Треба віддати належне автору словника,
адже матеріал, уміщений тут, дуже різ-
номанітний: сюди входять терміни з об-
разотворчого, декоративно-вжиткового та
театрально-декораційного мистецтв, дизай-
ну, архітектури й мистецтвознавства. Як і
належить, у словнику терміни й вирази роз-
ташовано в алфавітному порядку із зазна-
ченням наголосу, однак пояснювальні стат-
ті здебільшого сформульовані граматично
й синтаксично неправильно. Звісно, упо-
рядник ставив перед собою інше завдання:
«зібрати, осмислити та узагальнити все на-
працьоване в цій царині» [3, 3]. Якщо ж у
словнику визначено напрям «образотворче
мистецтво» із зазначенням типу «словник-
довідник», то на нього й покладаються
певні надії, зокрема, він має бути вагомим
джерелом для формування освіченого фа-
хівця чи для поповнення словникового за-
пасу мистця або мистецтвознавця.
Утім, як можна «поглибити знання
з національної культури й художньо-
мистецької практики» [3, 3], скажімо, у
галузі керамології, якщо майже в кожній
пояснювальній статті, що стосується гон-
чарного ремесла або мистецтва кераміки, є
помилки. Наприклад, до терміна «бісквіт»
подано пояснення: «у художній кераміці
біла неглазурована порцеляна, а також
вироби з неї» [3, 21]. Доречніше було б
сформулювати так: «бісквіт – біла негла-
зурована порцеляна, а також вироби з неї
в художній кераміці», або ж «бісквіт –
(у художній кераміці) біла неглазурована
порцеляна, а також вироби з неї». До того
ж зауважмо, що з порцеляни вироби не
формують, оскільки порцеляна – це вже
сформовані та випалені вироби про що
читаємо і в А. Пасічного: «у декоративно-
прикладному мистецтві посуд, статуетка та
ін. художні вироби з білої випаленої гли-
ни зі спеціальними сумішами, для яких
характерна дрібно пориста будова (т. зв.
спечений черепок) та прозорість у тонко-
му шарі» [3, 142]. На нашу думку, це ви-
значення неправильне – не можна форму-
вати вироби з випаленої глини. Така сама
помилка трапляється і в поясненнях до
інших термінів, наприклад: «гончарні ви-
роби – вироби з випаленої кольорової гли-
ни» [3, 42], «кераміка – всі різновиди ху-
дожніх виробів з випаленої глини» [3, 78],
«майоліка – вироби з кольорової випале-
ної глини» [3, 100], «теракота – вироби
з опаленої глини» [3, 181], «фаянс – ви-
роби з білої випаленої глини» [3, 194]. Не
лише фахівці знають, що вироби форму-
ють із сирої глиняної маси, а потім їх ви-
палюють. Дещо парадоксальним видаєть-
ся визначення терміна «гончарна глина»:
«м’яка на дотик, утворює з водою досить
тягучу масу, легко розтирається і розчи-
няється у воді. У природному стані дуже
забарвлена і зберігає свій колір при випа-
люванні в печі» [3, 41]. Ніколи гончарна
глина не зберігає свого природного кольо-
ру під час випалювання, та й словоспо-
лучення «дуже забарвлена» викликає по-
див – невже словами «дуже», «не дуже»
можна визначити ступінь забарвленості
глини? Ще один приклад: «“черепок” –
неглазурована кераміка; випалена глина
червоного кольору, за міцністю нагадує
кістку (див. Кераміка)» [3, 206]. Мож-
ливо, взявши слово в лапки, автор мав на
увазі не пряме його значення, а переносне
або хотів наголосити, що як діалектизм
воно вживається саме з таким значенням
(хоча насправді це узагальнююча назва
всієї глиняної продукції – і глазурованої,
і неглазурованої, – незалежно від кольо-
ру, або ж воно означає «частину від ціло-
го виробу»). На жаль, недоліки, виявлені
нами в словнику, применшують наукову
вартість.
У словнику-довіднику «Україна в сло-
вах» [8] увагу привертають яскрава –
з кольоровим фото, тиснена золотом – об-
кладинка, високоякісний кольоровий блок
ілюстрацій. Вражає «багатообіцяльна»
передмова, з якої дізнаємося, що «праців-
ники лабораторії народознавчої лексики
Волинського університету понад 10 ро-
ків працювали над цим питанням»; про
апробацію цього словника вчителями-
словесниками загальноосвітніх шкіл та
гімназій Луцька, студентами філологіч-
ного й педагогічного факультетів Волин-
http://www.etnolog.org.ua
172
ського державного університету, а також
про повідомлення про нього на багатьох
наукових конференціях. У словнику док-
ладно описані принципи та критерії, за
якими було укладено статті. Зауважмо,
що укладачі свідомі того, що «питання
про побудову словникової статті – одне
з найважливіших у лексикографії». Ви-
знають також що «перша спроба створити
український мовоукраїнознавчий словник
не застрахована від помилок і недоглядів»
та обіцяють бути вдячними «усім, хто
надішле… свої зауваження й конструк-
тивні пропозиції, які допоможуть по-
кращити текст». Отож, на сторінках цієї
статті пропонуємо деякі корективи до гон-
чарної термінології, а також до розділу
«Хатні речі».
У визначеннях укладачам слід було б
дотримуватися одного критерію, напри-
клад, брати за основу або ж «форму», або
ж «призначення», хоча для детальнішого
опису варто було б використовувати оби-
два ці критерії. Утім, визначення терміна
«горщик» взагалі важко зрозуміти (ска-
жімо, «висока, кругла, переважно глиняна
посудина, трохи розширена в нижній час-
тині» [8, 304]. Заперечувати, що «СУМ» в
11-ти томах, звідки взято визначення, – це
авторитетне видання, не будемо, оскільки
ця грандіозна праця, безсумнівно, заслу-
говує на повагу та визнання, хоча з часом
виявляється багато недоліків і в ньому. У
1971 році, коли був виданий цей словник,
глечики частіше використовувалися в по-
буті населення України, тому уявити цю
посудину було не складно, навіть без де-
тального опису. У прикладі укладачі циту-
ють відомого керамолога Олеся Пошивай-
ла, щоправда, не зазначаючи джерела.
На нашу думку, посилання на цитовані
джерела зробило б аналізоване видання
більш науковим, а для тих, «хто прагне
глибше пізнати культуру вкраїнського
народу» [8, 2], це була б неабияка допо-
мога. Покликаючись на «Ілюстрований
словник народної гончарської терміноло-
гії Лівобережної України (Гетьманщина)»
Олеся Пошивайла [4], укладачі словника-
довідника «Україна в словах» уникнули б
помилки у визначенні терміна «глечик».
Те саме стосується й визначення термі-
на «макітра» («велика глиняна посудина
у вигляді великої миски» [8, 320]). Дійсно,
на Поділлі макітра схожа на миску, однак
можуть виникнути труднощі в сприйнятті
такого визначення, наприклад, у жителів
Полтавщини, оскільки у них макітри ма-
ють дещо іншу форму. Нижче по тексту в
словнику зазначено, що ця «посудина має
вигляд горщика чи миски з високими края-
ми». Отже, створюється враження, що на-
зви на означення трьох різних предметів
є синонімічними. Виникає запитання, як
відрізнити горщик від миски й макітри?
Щодо «переважно глиняної посудини» за-
уважмо, що термін «макітра» це назва саме
глиняної посудини, бо з визначення випли-
ває, цей різновид посуду може бути виго-
товлений також з іншого матеріалу. Зазна-
чаючи, що «цей посуд роблять переважно
великого розміру», укладачам варто було б
зауважити, що макітру використовували і
для замішування тіста.
Доречно було б хронологічно узгодити
інформацію, наприклад, глечик, макітру
й куманець «виготовляють», а миску, гор-
щик і тарілку – «колись виготовляли».
Ось такі, на перший погляд, дрібні не-
точності і псують загальне враження про
видання.
Повернімося ж до А. Пасічного, який
у 2007 році здійснив розширене й допов-
нене видання словника-довідника «Обра-
зотворче мистецтво», що «має у своєму
складі понад 3000 термінів, де практич-
но кожен другий термін супроводжується
ілюстрацією. На відміну від першого ви-
дання, тут присутня етимологія термінів,
збільшена їхня кількість, розширений об-
сяг тлумачення» [2, 3]. Значна кількість
кольорових фото та зовнішній вигляд
словника дійсно вражають. «Великого
значення словнику-довіднику надає на-
явність в ньому багатого ілюстрованого
матеріалу.., що дуже важливо для корис-
тувача, який не зовсім достатньо орієн-
тується в багато гранності образотворчого
мистецтва», – зазначає в передмові мис-
тецтвознавець Т. Михайличенко. Однак
автор не виправив помилок, наявних у по-
передньому виданні, до того ж припустив-
ся інших. У статті про гончарні вироби
зазначено, що «в декоративно-ужитковому
мистецтві вироби з випаленої кольорової
глини… мають пористу структуру й по-
криті прозорою глазур’ю або ангобом.
До Г. в., головним чином, належить по-
суд найпростішого типу, виготовлений на
гончарному крузі. В широкому значенні
термін “Г. в.” може охоплювати майоліку і
навіть кераміку» [2, 135]. (Нагадаємо, що
http://www.etnolog.org.ua
173
з випаленої глини вироби не виготовля-
ють.) Далі по тексту теж виникають запи-
тання: 1) якщо вироби не покриті «прозо-
рою глазур’ю або ангобом», то вони вже не
гончарські?; 2) який це посуд найпрості-
шого типу?; 3) що мав на увазі автор, коли
писав, що «термін “Г. в.” може охоплю -
вати майоліку і навіть кераміку»? Таке
тлумачення засвідчує, що не обов’язково
«охоп лює», а тільки «може». Хоча на-
справді поняття «кераміка» обов’язково
включає в себе гончарні вироби, про що
сказано і в згадуваному словнику: кера-
міка – це «всі різновиди художніх виро-
бів з випаленої глини спеціального складу
та приготування (насамперед порцеляна,
фаянс, майоліка, теракота, кам’яна маса,
гончарні вироби)» [2, 219]. Отже, автор
заперечує сам собі. Далі читаємо: «Га-
лузь застосування К. дуже широка – від
дрібних ужиткових предметів до архітек-
турних деталей або великої декоративної
скульптури». Це знову ж таки нісенітниця
або ж неправильна побудова речення. І
таких непорозумінь досить багато.
Кілька слів щодо словника «Декоратив но-
ужиткове мистецтво», який вийшов 2000
року [1] та російсько-українського словни-
ка художніх термінів, укладеного Л. Шка-
рубою та Л. Спанатій у 2004 році [10].
Про помилки, допущені в цих виданнях,
повідомляли друковані органи Інституту
керамології [5; 6].
Загальною проблемою є те, що інколи
словники укладають нефахівці. Адже від-
сутність фахової літератури та рецензій
спеціалістів у певній галузі спричиняє
появу словників такої якості. Тому існує
гостра потреба в різноманітній довідковій
літературі. Наведені приклади засвідчу-
ють, що в словнику-довіднику «Україна в
словах» менше помилок, хоча рецензії по-
дано переважно мовознавцями, однак були
«надані консультації, уважне прочитання
роботи, поради і зауваження» [8, 9–10]
фахівцями з історичної, біологічної, фі-
зи ко-математичної та педагогічної галузей.
Ще О. Трубачов зазначав, що «суть спра-
ви полягає в тому, що лексикограф, укла-
дач словника мови, діалекту навряд чи
розуміється на даній виробничій терміно-
логії краще, ніж етнограф-спеціаліст чи
краєзнавець, які добре володіють реалія-
ми» [7, 178].
Найбільшою помилкою науковців, які
розробляють термінологію, є те, що першо-
черговим своїм завданням вони ставлять
збирання, систематизацію, узагальнення
власне лексем, а не їх лексичного наван-
таження, вважаючи, що це вже зроблено
до них і послуговуються надбанням по-
передників.
Безсумнівно, збирання й систематиза-
ція матеріалу – це важка, копітка й дуже
відповідальна праця. Однак необхідно,
щоб автори та укладачі довідкової літера-
тури пильніше стежили за логічністю ви-
кладу фактичного матеріалу, за правиль-
ністю побудови фраз, за дотриманням
норм сучасної літературної мови щодо ви-
користання термінологічної та загально-
вживаної лексики, за правильним вико-
ристанням мовних засобів залежно від
мети та змісту висловлювання.
1. Декоративно-ужиткове мистецтво. Слов-
ник. – Л., 2000.
2. Образотворче мистецтво: Енциклопедич-
ний словник-довідник / Упорядник А. Па-
січний. – К., 2007.
3. Пасічний А. Образотворче мистецтво.
Словник-довідник. – Т., 2003.
4. Пошивайло О. Ілюстрований словник на-
родної гончарської термінології Лівобе-
режної України (Гетьманщина). – Опішне,
1993.
5. Пошивайло О. Учорашній день україн-
ської керамології [Декоративно-ужиткове
мистецтво. Словник. – Львів: Афіша,
2000. – Т. 1. – 364 с., 316 іл.; Т. 2. – 400 с.,
279 іл.] // Український керамологічний
журнал. – № 3 (5). – 2002. – С. 115–121.
6. Пошивайло О. [Шкаруба Л. М., Спана-
тій Л. С. Російсько-український словник
художніх термінів. – К.: Каравела, 2004. –
320 с.] // Бібліографія українського гон-
чарства. 2004: Національний науковий що-
річник /За ред. О. Пошивайла. – Опішне,
2007. – Вип. 6.
7. Трубачев О. Н. Ремесленная терминология
в славянских языках (этимология и опыт
групповой реконструкции). – М., 1966.
8. Україна в словах: Мовоукраїнознавчий
словник-довідник: Навчальний посібник
для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв,
гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укра-
їнську мову / Упоряд. Н. Данилюк. – К.,
2004.
9. Шкаруба Л. М., Спанатій Л. С. Російсько-
український словник художніх термінів. –
К., 2004.
http://www.etnolog.org.ua
|