Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207183 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету / З. Маріна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 166-170. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859580480463044608 |
|---|---|
| author | Маріна, З. |
| author_facet | Маріна, З. |
| citation_txt | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету / З. Маріна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 166-170. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-11-27T05:11:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
166
Зоя Маріна
(Дніпропетровськ)
ПОЛЬОВІ ЕТНОГРАФІ ЧНІ
ДОС ЛІ Д Ж ЕНН Я
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО
Н А ЦІОН А ЛЬНОГО
У НІВЕРСИТЕТ У
Т
ериторія Дніпропетровської облас-
ті, згідно з історико-етнографічним райо-
нуванням України, має порубіжне поло-
ження між Середньою Наддніпрянщиною,
Слобожанщиною та Півднем, або Степо-
вою Україною. Це зумовило строкатість
етнічного складу населення регіону та,
як наслідок, його етнографічне розмаїття.
В. Бабенко писав, що «населення Катерино-
славського краю за національним складом
поєднує в собі немало цікавих в науковому
розумінні етнографічних даних» [2, с. 5].
З другого боку, сучасна Дніпропетровщи-
на була і є потужним промисловим регі-
оном, що значно вплинуло на всі прояви
традиційної культури місцевого населення
(народна архітектура, народний костюм,
звичаї та обряди тощо), які зафіксовані в
науковій літературі за нечисленними етно-
графічними матеріалами ХІХ – початку
ХХ ст. Значна трансформація селянського
суспільства пов’язана з політичним і еко-
номічним розвитком України в ХХ ст.
Сьогодні ми є свідками подальшої руйна-
ції та зникнення народної культури внаслі-
док перерваності міжпоколінних зв’язків,
які є запорукою трансмісії культури, та
значного зменшення, з демографічних при-
чин, кількості носіїв народної культури. За-
гальновідомо, що нині Дніпропетровщина є
одним із районів України з характерними
процесами депопуляції та старіння етносу,
що зумовило вік і стать респондентів під
час проведення експедицій ДНУ: носіями
інформації були переважно жінки, наро-
джені наприкінці 20-х – на початку 30-х і
навіть 40-х років ХХ ст. Водночас через ак-
тивний розвиток гірничодобувної та важкої
промисловості у межах області відбуваєть-
ся постійне знищення населених пунктів,
що загалом призводить до втрати етнокуль-
турного спадкоємства в окремих регіонах
(наприклад, с. Миколаївка Широківського,
с. Благодатне Павлоградського р-нів та ін.).
http://www.etnolog.org.ua
167
Однак чимало з населених пунктів мають
власну глибоку історію та виникли на базі
козацьких зимівників ХVІІ–ХVІІІ ст. на
теренах Протовчанської, Інгульської, Са-
марської та інших паланок Війська Низово-
го Запорозького.
У зв’язку із зазначеним вище, прове-
дення польових етнографічних досліджень
на теренах Дніпропетровщини є своєчас-
ним та актуальним. За період з 2004 р.
етнографічною експедицією історичного
факультету ДНУ одноосібно та разом із
лабораторією фольклору та народних гово-
рів Нижньої Наддніпрянщини ім. Олеся
Гончара (факультет української й інозем-
ної філології та мистецтвознавства ДНУ) і
членами секції «Фольклор та етнографія»
МАН (Обласний Дитячо-юнацький кіно-
центр «Веснянка», м. Дніпропетровськ)
було обстежено понад 10 населених пунктів
у Широківському, П’ятихатському, Петри-
ківському, Магдалинівському, Царичан-
ському, Новомосковському, Дніпропетров-
ському, Павлоградському, Солонянському
та Нікопольському районах Дніпропет-
ровської області. Відповідно, досліджен-
ня охоплюють території і Правобережжя,
і Лівобережжя з їхніми регіональними
етно графічними особливостями.
Метою цих експедицій було розширен-
ня джерельної бази вивчення традиційної
матеріальної та духовної культури україн-
ців, росіян та інших етнічних груп, пред-
ставники яких компактно проживають на
території області протягом останніх 300
років. Відповідно, завданнями, поставле-
ними перед дослідниками, були:
1) фотофіксація екстер’єрів та
інтер’єрів житлових і побутових споруд
(ХІХ–ХХ ст.); встановлення взаємовпли-
вів традицій народної архітектури місце-
вого та новаційного походжень;
2) створення письмової та фотографічної
баз кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
для вивчення сімейно-шлюбних відносин
етносоціальних груп населення краю;
3) збирання етнографічної інформації
щодо розвитку кустарних промислів і ре-
месел регіону;
4) збирання предметів матеріальної
культури й одягу як складових побутової та
духовної культури поліетнічного населення
Катеринославщини кінця ХІХ–ХХ ст.
Зважаючи на маршрутно-кущовий тип
обстеження, було використано такі методи
польових досліджень:
1) опитування респондентів;
2) фіксування речових елементів (опис,
схема, фото тощо);
3) збір традиційних етнографічних
комплексів.
Слід зазначити, що, з об’єктивних при-
чин, матеріали, отримані в різних населе-
них пунктах, не однакові за кількістю та
рівнем інформативності.
Позитивним, на наш погляд, є факт
зацікавленості населення щодо місцевої
історії, чому значною мірою сприяє ді-
яльність народних та шкільних музеїв,
краєзнавців-аматорів. Зокрема, це за-
свідчують копії архівних документів,
що представлені в музейних експозиціях
(с. Пальмирівка П’ятихатського, с. Сте-
панівка та с. Першотравенка Магдали-
нівського, с. Богуслав і с. Межиріч Пав-
лоградського районів), та побутування
легенд і переказів про топоніміку краю та
історичні події, пов’язані з виникненням
та етапами існування населених пунктів.
Наприклад, у результаті опитування рес-
пондентів у с. Миколаївка Широківського
району, територія якого ввійшла до зони
розширення кар’єру ВАТ «ІНГОК» і за-
знала руйнації, зафіксовано збереження
легенд про життя засновника села – коза-
чого старшини Сіромахи.
Згідно з усною традицією, що домі-
нує в краєзнавстві, Сіромаха оселився в
Інгульці в другій половині ХVІІІ ст., його
зимівник належав до Інгульської паланки.
Ця дата отримала підтвердження завдя-
ки розкопкам багатошарового поселення
на південній околиці названого населено-
го пункту влітку 2004 р. [3]. Було знай-
дено рештки фундаменту господарської
споруди, зведеної з місцевого вапняку
(за переказами, саме тут у давнину були
«панські конюшні»). Опосередковано ця
інформація підтверджується знахідкою
поблизу фундаменту решток великої ро-
гатої худоби, імовірно, волів. На площі
фундаменту й у верхній частині культур-
ного шару поселення, значно пошкодже-
ній антропогенною діяльністю в ХХ ст.,
знайдено численні фрагменти кружальної
кераміки, загалом представленої 48 виро-
бами. Учені ідентифікують їх з основни-
ми формами українського посуду кінця
ХVІІ–ХVІІІ ст. (горщики, миски, миски-
кришки, полумиски, глечики, макітри).
Уся кераміка виготовлена зі щільної гли-
ни з домішками піску.
http://www.etnolog.org.ua
168
У цьому самому селі під час досліджен-
ня могили козака Сіромахи при його пере-
похованні було оглянуто чотири поховання
пересічних мешканців населеного пункту,
що були знайдені в північній частині кладо-
вища другої половини ХVІІІ ст. Важливим
з етнографічного погляду було визначення
особливостей поховального обряду цього пе-
ріоду, який за деякими рисами, пов’язаними
з належністю померлих до козацького етно-
соціального утворення, відрізнявся від
канонічного православного обряду. Коло
пам’яток історії козацтва розширене та-
кож завдяки фіксації в с. Андріїв ка цього
самого району залишків кладовища, роз-
ташованого на пагорбі, який домінує над
місцевістю. Виявлено три цілі та один роз-
битий хрести. На одному з них зберегли-
ся залишки лапідарного напису «Кириль»
або «Кирило». За типологічними ознаками
вони відносяться до так званих розширених
козацьких кам’яних хрестів [6].
Джерела ХІХ ст. зі шкільного музею
с. Першотравенка Магдалинівського ра-
йону (директор А. Левон) і численні ма-
теріали опитувань місцевих старожилів
свідчать про те, що, як і в більшості сіл
Приорілля, значна частина першопоселен-
ців родом із сусідньої Полтавщини. Також
зібрано матеріали щодо топоніміки насе-
леного пункту, господарської діяльність
населення, ярмарків тощо.
Дослідження житлових та господар-
ських споруд Широківського (с. Миколаїв-
ка, с. Андріївка, хутір Сидорівка (Городу-
ватка)), Магдалинівського (с. Степанівка,
с. Оленівка) і Царичанського (с. Рибалки,
с. Гречино) районів свідчать про поєднан-
ня під час їхнього зведення елементів тра-
диційного та сучасного домобудівництва з
домінуванням сталих принципів розміщен-
ня на подвір’ї. Проведені фото- та графічні
фіксації 19 подвір’їв із Правобережжя та
Лівобережжя дозволяють відмітити пев-
ні особливості будівель. Так, переважну
більшість споруд першої половини ХХ ст.
у с. Миколаївка зведено без фундаменту
із місцевого вапняку з використанням роз-
чину глини для його скріплення та для
обмазки стін зсередини та ззовні споруди.
У хатах зберігаються повздовжні сволоки,
що традиційно слугували основою стелі
й водночас були тісно пов’язані з низкою
вірувань і обрядів українців. На сволоки
спираються стовпи діаметром 10–15 см,
відстань між якими не перевищує 1–1,5 м.
Вони скріплені прибитими впритул дошка-
ми, які обмазані з обох боків шаром су-
мішшю глини й соломи.
Традиційний інтер’єр української хати
передбачає наявність вишиваних предме-
тів. Перш за все це нечисленні рушники,
що збереглися в людей похилого віку та
використовуються для оздоблення поку-
тя. Вони належать до довоєнного та по-
воєнного часів, виготовлені на фабрично-
му полотні, оздоблені пришитим в’язаним
мереживом. У вишивці представлені рос-
линний і геометричний орнаменти, найпо-
ширеніша техніка – хрестик.
Господарські будівлі (комора, курник,
погріб) часто розташовували в один ряд
із житлом (так звана однорядна забудова).
При цьому дахи таких комплексів були
розміщені на різних рівнях, що зумовле-
но різною висотою будівель. Переважають
погреби шийного типу. У зв’язку з вище-
зазначеними особливостями, доцільно
звернутися до записів В. Бабенка, який у
такій системі забудови «малоросійського
подвір’я» вбачав вплив «німецького типу
дворів» [2, с. 13]. Садиби с. Миколаївка
огороджені невисокими (до 0,8–1,2 м) пар-
канами із вапняку, щілини між плитками
якого замазані глиною та побілені.
Село Степанівка Магдалинівського
району розташоване неподалік від с. Ко-
тівка, яке виникло в ХVІІІ ст. на місці
зимівника козака Кота [1, с. 236]. Зимів-
ник містився на землях Орільської па-
ланки Війська Низового Запорозького. За
відомостями, наданими місцевими крає-
знавцями (родиною Дубовських), у сере-
дині ХІХ ст. в с. Степанівці було 42 хати.
До нашого часу збереглися будівлі кінця
ХІХ – 20-х років ХХ ст. За технікою зве-
дення їх поділяють на два типи: хата «на
стовпах» («сохах») та «мита» хата, або
«топтанка». Для першого типу характер-
не використання в конструкції деревини,
а в другому випадку матеріалом слугува-
ла лише глина. Хати цього періоду зведе-
ні без фундаменту, зрідка присутні незна-
чні за розмірами призьби. Хати підведені
чорною фарбою (сажею) по периметру.
Чотири схилі дахи вкриті очеретом і ро-
гозою. Вікна обрамлені ставнями, що крі-
пляться ззовні на залізних петлях. У ха-
тах, як і на Правобережжі, переважають
повздовжні сволоки, на які спираються
покладені впоперек «слижі» (прямокутні
в перетині балки). Зрідка трапляються
http://www.etnolog.org.ua
169
хати «на дві половини» (с. Рибалки). У
с. Оленівка цього самого району зводили
хати «із саману». У них, за свідченням
старожилів, долівка була червоного ко-
льору та мала «білу підводку». Зафіксо-
вано використання скріплених жмутків
очерету для втеплення житла, які кріпи-
ли вертикально на стіну, покриваючи її
практично по всій висоті (с. Рибалки).
В оселях респондентів стіни прикраше-
ні сімейними фотографіями та образами,
що займають традиційне місце на покуті й
обрамлені вишитими рушниками. Остан-
ні виготовлені з купованого, а подекуди
з домотканого лляного полотна. Вони є
зразками виробів кінця ХІХ – початку
ХХ ст., успадкованих від батьків, і нині
зберігаються власниками як сімейні релік-
вії. Для цих рушників характерні знач ні
за розмірами мережки (до 40–50 см). Усі
вироби оздоблені пришитим плетеним ме-
реживом і вишивкою в техніках «насти-
лування» та простого хрестика. Перева-
жають рослині композиції (вазони, квіти,
грона винограду тощо).
Подекуди в хатах збереглися печі, час-
тину яких, за бажанням господарів, було
перебудовано – нині вони слугують пере-
важно для обігріву приміщення (с. Рибал-
ки, Степанівка). Для приготування їжі та
інших господарських потреб печі присут-
ні в так званих літніх кухнях (с. Рибал-
ки, с. Колгоспівка).
Господарські споруди (комора, при-
міщення для великої рогатої худоби та
літня кухня) в обстежених лівобережних
районах, на відміну від сіл Широків-
ського району, часто розташовані не під
одним дахом, а за принципом дворядного
розміщення будівель на подвір’ї, тобто
навпроти хати. У випадку, коли ці будів-
лі були розташовувані вздовж вулиці та
виходили на неї глухою стіною, зафіксо-
вано двоколірне фарбування приміщен-
ня: білою барвою – частина, пов’язана з
діяльністю людини, вохрою – частина бу-
дівлі для худоби та птиці. Характерним
є ямний тип погребу. У побуті, переваж-
но вже не за призначенням, уживаються
речі, які ще в довоєнний та повоєнний
часи не лише широко використовувалися,
а й визначали традиційний уклад життя.
Наприклад, скрині (для зберігання зер-
на), кушіль (для насіння), керамічний і
дерев’яний посуд (для годування худоби
та птахів) тощо.
У зв’язку з обмеженістю наших знань
про напрями та рівень розвитку кустарних
промислів і ремесел на теренах Дніпро-
петровщини отримані під час експедицій
матеріали також становлять значну цін-
ність. Так, у селах Поорілля набули роз-
витку різні галузі деревообробки, зокре-
ма бондарство, стельмаство, теслярство.
Наприк лад, у шкільному музеї с. Першо-
травенка зібрано значну колекцію пред-
метів побуту, які виготовлені із суціль-
ної деревини. До нашого часу в околицях
с. Рибалки зберігся напівзруйнований
вітряк, обертання якого за напрямком
вітру здійснювала пара волів. Водяні
млини також були дуже поширені й на-
віть унеможливлювали судно плавство по
р. Орелі.
Ткацтвом традиційно займалися в кож-
ній родині. Полотно виготовляли з льону
та конопель. За свідченням респондентів,
у Царичанському районі коноплі сіяли
ще на початку ХХ ст., а в Петропавлів-
ському – у 50–80-х роках ХХ ст. Ткача-
ми часто були чоловіки (с. Першотравен-
ка Магдалинівського та с. Миколаївка
Дніпро петровського районів). Заслуговує
на увагу значний розвиток килимарства
в с. Пальмирівка П’ятихатського району.
Там майже в кожній оселі є робочий вер-
стат (великий або малий «переносний»).
Майстрині виготовляють традиційні типи
виробів: килими, ряднинки, налавники.
Основні фонові кольори виробів – чор-
ний, зелений і темно-коричневий.
Щодо розвитку гончарства відомості
дуже обмежені, оскільки воно не набу-
ло такого знач ного розвитку, як у сусід-
ній Полтавщині. Хоча, за дослідженнями
Г. Залюбовського, ще в середині ХІХ ст.
поряд із Катеринославом у с. Таромському
та с. Сухачівка працювали гончарі. Нами
зафіксовано поодинокі свідчення про гли-
нища з якісною глиною та виготовлення
з неї в минулому кераміки в Петриківці
Петри ківського та Миколаївці Дніпропе-
тровського районів.
У населених пунктах досліджених ра-
йонів зібрано різноманітні предмети мате-
ріальної культури: серпи, дерев’яні вила,
граблі, лопати, прядки, рогачики, коцюби
(кочерги), глиняний кружальний посуд
тощо. Заслуговує на увагу скриня (с. Сте-
панівка), виготовлена на початку ХХ ст.
та розписана в манері, притаманній петри-
ківському ремісничому центру.
http://www.etnolog.org.ua
170
Отримана під час польових етнографіч-
них експедицій інформація підтверджує
вже існуючі етнологічні та демографічні
відомості щодо етнічної своєрідності ре-
гіонів Дніпропет ровщини. Так, стосовно
Правобережжя, зокрема території Широ-
ківського району, слід зазначити, що на-
прикінці ХІХ ст. тут мешкали мігранти
з багатьох європейських губерній Росій-
ської імперії за наявності великої кількос-
ті переселенців із Чернігівської губернії
[5, с. 74, 75]. За нашими спостереженнями,
це позначилося на техніці, композиційних
схемах та їхніх елементах, кольоровій
гамі вишивок. На культуру слов’янських
етносів регіону значно вплинули й німці-
меноніти.
Залучені для аналізу лівобережні ра-
йони Дніпропетровщини за традиційни-
ми елементами матеріальної культури тя-
жіють до Полтавщини (частина сучасних
мешканців походить з її сіл, прилеглих
до р. Орель). Останнє також наочно фік-
сується у вишивці. Насамперед, ідеться
про сорочки з домотканого полотна кін-
ця ХІХ – початку ХХ ст., вишиті білим
по білому. У регіоні поширена й техніка
«лиштви».
Строкатість населення зумовила виник-
нення інтеграційних процесів, взаємо-
впливів і взаємозбагачення матеріальної
та духовної культури. Наслідки такої ін-
теграції простежуються в розташованих
поруч російських і українських селах
Павлоградського району. Зокрема, з етно-
графічного погляду, дуже цікавими є до-
слідження взаємовпливів, зафіксованих
в українському та російському варіантах
народного весілля [4, с. 39–43].
1. Археологія доби українського козацтва
ХVІ–ХVІІІ ст. / Д. Я. Телегін (відп. ред.),
І. С. Винокур, О. М. Титова, І. К. Свєш-
ніков та ін.: Навч. посіб. – К., 1997. –
С. 236.
2. Бабенко В. Этнографический очерк народ-
ного быта Екатеринославского края. – Ека-
теринослав, 1905.
3. Маріна З. До питання про час виникнен-
ня с. Миколаївка Широківського району
Дніпропетровської області / З. П. Марі-
на, О. В. Ромашко // Вісн. Дніпропетр.
ун-ту. Серія «Історія та археологія». –
Д., 2005. – № 5. – С. 223–227.
4. Маріна З. Особливості традиційного ве-
сільного обряду в українських та російських
селах Дніпропетровщини / З. Маріна,
О. Хоменко // Етнічна історія та культу-
ра. – К., 2005. – Вип. 20. – С. 39–43.
5. Материалы для оценки земель Херсонской
губернии. Херсонский уезд (статистическо-
экономическое описание уезда). – Херсон,
1890. – С. 74, 75.
6. Тітов В. Козацькі кам’яні хрести в с. Ленін-
ське та Мар’янське на Дніпропетровщині //
Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні. – 2002. – Вип. 11. – С. 45–48.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207183 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T05:11:16Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маріна, З. 2025-10-02T11:10:39Z 2009 Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету / З. Маріна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 166-170. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207183 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету Article published earlier |
| spellingShingle | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету Маріна, З. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| title | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету |
| title_full | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету |
| title_fullStr | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету |
| title_full_unstemmed | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету |
| title_short | Польові етнографічні дослідження Дніпропетровського національного університету |
| title_sort | польові етнографічні дослідження дніпропетровського національного університету |
| topic | Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| topic_facet | Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207183 |
| work_keys_str_mv | AT marínaz polʹovíetnografíčnídoslídžennâdnípropetrovsʹkogonacíonalʹnogouníversitetu |