Житло в системі світоглядних уявлень українського народу
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207190 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу / С. Довгань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 138-141. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860269554057347072 |
|---|---|
| author | Довгань, С. |
| author_facet | Довгань, С. |
| citation_txt | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу / С. Довгань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 138-141. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-07T19:05:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
138
Сергій Довгань
(Київ)
Ж ИТЛО В СИСТЕМІ
СВІТОГЛ Я ДНИ Х УЯВ ЛЕНЬ
У К РА ЇНСЬКОГО Н А РОД У
У
країнське житло пройшло тривалий і
складний шлях розвитку, виявивши глибин-
ну спільність з житлом східнослов’янських,
а частково і західнослов’янських народів,
коріння якого сягає будівельної традиції
як докиївської доби, так і періоду Київ-
ської Русі. Проте лише у XVI–XVIII ст.
воно набуло етнічної виразності, ставши
найяскравішим символом української на-
родної культури та ознакою духовності
української нації.
Образ «білої хати», що стоїть у садочку,
квітами повита, неначе дівчина, за висло-
вом Т. Г. Шевченка, став свого роду візит-
ною карткою України, бо втілює не просто
довершений зразок народної архітектури,
а й цілу систему естетичних засад, народ-
ної творчості, навіть образ світоглядних
уявлень та людських стосунків. «Біла, з
теплою солом’яною стріхою, порослою зе-
леним оксамитовим мохом, – писав Олек-
сандр Довженко, – архітектурна праматір
пристанища людського. Незамкнена, по-
всякчас відкрита для всіх, без стуку в две-
рі, без “можна?” і без “увійдіть”, житло
просте, як добре слово, й законне, немовби
створили його не людські руки, а сама при-
рода, немовби зросло воно, як плід, серед
зелені і квітів» 1.
Українська хата становила найважли-
віший компонент культури в широкому
розумінні цього поняття: і як елемент
матеріальної та духовної культури, і як
система світоглядних уявлень, виконуючи
насамперед оберегові функції. Вона захи-
щала людей не лише від несприятливих
природних умов, а й від ворожих темних
сил. Тож не випадково, що кожна її де-
таль, кожна річ і знак мали естетичну та
магічну спрямованість.
Життєдайність світоглядних уявлень
у концентрованому вигляді втілювалася
також у обрядовому оформленні житла.
Українська оселя – це той мікрокосм, у
якому її мешканці були захищені від не-
гативного впливу зовнішніх сил. Цьо-
му слугувала складна система оберегів,
символічних знаків, обрядів, звичаїв,
замовлянь, що в цілому становило духо-
вну ауру житла. Саме в такому контексті
стає зрозумілою доцільність надзвичайно
складної і різнопланової системи звичаїв,
пов’язаних із забезпеченням захищеності
житла. З цією метою використовувалися
всі можливі, з погляду народних уявлень,
засоби, нерідко протилежні: і демонологіч-
ні, і християнські, і такі, що ґрунтувалися
на раціональному народному досвіді 2.
Житло для селянина було центром його
всесвіту, місцем, де проходило все жит-
тя – від колиски до могили. Тому коли
будували нову хату, намагалися зробити
все, дотриматися всіх звичаїв, засторог,
навіть найменших забобонів, щоб при-
вернути до себе всі добрі сили, багатство,
щастя та благополуччя 3.
Українці виробили систему звичаїв,
пов’язану з вибором місця для будівни-
цтва хати, з обрядовим оформленням за-
кладин, з визначенням часу для будівни-
цтва, з ритуалізацією входин, із нормами
спілкування домочадців із сусідами, гос-
тями. Непересічне значення серед усієї
сукупності ритуалізованих дій мала сис-
тема обрядів, звичаїв та прикмет, що ви-
значала вибір місця. Головна вимога при
обранні місця для забудови – його «чи-
стота» як в екологічному, так і духовному
значенні. Досвід поколінь підказував, що
ним могло бути «дике поле», на пагорбі,
де немає вологості, зручне для під’їзду, з
виходом до річки або низини. Якщо земля
під забудову колись переорювалася, по-
трібно було дати їй «відпочити»: ділянку
обгороджували і ніхто протягом року не
мав права ступити на неї 4.
Існувала складна система ознак, за яки-
ми не можна було зводити житло, зокрема
там, де раніше була дорога, на перехресті,
на межі, бо «неспокій в хаті буде», на міс-
ці старих поховань. Боялися ще «чортових
місць» – так називали на селі місця, де
дуже часто траплялися нещасні випадки.
Чортовими також вважали місце, де була
корчма або млин (вітряк). Інколи непода-
лік таких місць ставили дерев’яні хрести,
які відвертали злих духів від них. Пога-
ною прикметою вважалося будувати хату
на тому місці, де збереглися залишки ста-
рої хати, бо літні люди вірили, що в та-
кій землі зберігається негативна енергія 5.
Українці віддавали перевагу гарним сусі-
дам, спілкування з якими вважалося не
http://www.etnolog.org.ua
139
менш важливим, аніж із близькими роди-
чами. Отже, народний принцип забудови
був таким: хата ставилася на «чистоту» і
для «чистого».
Про «чистоту» місця свідчила низка на-
родних прикмет, повір’їв та ворожінь. Пра-
вильність вибору місця забудови раніше пе-
ревіряли за допомогою обрядів, більшість з
яких виконували чоловік як глава родини
або син. Ось деякі з обрядів. Коли місце
для забудови було вже обране, господар за-
прягав коня та оборював навколо тієї ді-
лянки так, щоб вийшло коло, яке служило
оберегом, «щитом» від злих духів. Після
цього господар брав коня і переводив його
через обрану ділянку. Якщо кінь ішов і не
пручався, місце вважалося добрим, а якщо
кінь вагався і зупинявся, то господарі ще
раз освячували землю або шукали іншу ді-
лянку 6. Крім коня, для вибору місця під
майбутнє житло також використовували
корову. На певній ділянці, де планувалося
будувати хату, випускали худобу і залиша-
ли її доти, доки вона не вляжеться пере-
жовувати жуйку. Це місце і вважалося най-
кращим для побудови хати 7. Також місце
вважалось добрим, якщо на нього ляже со-
бака, адже за народними віруваннями со-
бака є «сторожем» хати і відчуває те, чого
не може відчувати людина. Вона відчуває
наміри людей, їхні настрої.
Інший обряд звичайно виконувала жін-
ка. Рано, щойно зійшло сонце, господиня
мала зварити одне яйце, яке кропилося
свяченою водою. Потім, узявши його, ста-
вала на обрану ділянку і клала яйце на
землю, після чого читала молитву «Отче
наш!» і перехрещувала обране місце.
Якщо після молитви яйце не покотило-
ся, не змістилося на жоден сантиметр і не
дало тріщин, то таке місце вважалося спо-
кійним і придатним для забудови. Після
цього те яйце закопували на тому ж місці,
де його вперше поклали. Якщо ж зміща-
лося або тріскалося, то в жодному разі не
можна було будувати на такому місці 8.
Найчастіше обряди-ворожіння тривали з
вечора до ранку, до сходу сонця, що мало
символічне значення. У народній демоноло-
гії ніч виступає як час, коли діють чорти,
відьми, упирі, отже, виявити їх легше саме
вночі. Вірили, що звір, плазун, «нечистий
дух», диявол бере хліб лише в «нечистому
місці», а в чистому – ніколи 9.
Незважаючи на усталену систему ма-
гічних дій або передбачень щодо вдалого
вибору місця для забудови, традиційна
культура українців містила ритуали, що
забезпечували очищення як «нечисто-
го» місця, так і вже збудованої хати. До
XVII ст. переважно вдавалися до магіч-
них дій, уявляючи землю живою істотою
і відповідно до цього робили все, аби вона
«заспокоїлася»: на ній нічого не сіяли, не
будували і навіть не ходили. Пізніше, про-
довжуючи використовувати всі ці магічні
дії, місце під забудову почали освячувати,
запрошуючи для цього священиків.
Така духовна синкретичність була ха-
рактерною і для закладин хати, що супро-
воджувалися низкою обрядів. Вони для
періоду пізнього Середньовіччя визнача-
лися широким діапазоном історичних на-
шарувань: від архаїчних магічних дій до
християнізованих дійств. До перших від-
носили жертвування на честь покровителя
дому. Жертвою, як правило, була курка,
якій відрубували голову на порозі дому і
закопували під фундамент. Вважалося, що
тим самим позбавляли смерті когось із ро-
дини й особливо того, хто першим входив
до нової хати 10. Пізніше магічний ритуал
закладин обмежувався тим, що просто за
день до новосілля впускати в нову хату на
ніч чорного кота або чорного півня. Зано-
сили діжу, ікону з образом святого муче-
ника, коцюбу і лопату для хліба 11.
Колись першим у будинок вводили
сплутаного коня, ймовірно, як символічну
жертву, а також щоб продемонструвати до-
бротність і просторість житла 12.
З утвердженням християнських ціннос-
тей ритуальні дії закладин і входин за-
знавали істотних трансформацій, дедалі
більше включаючи християнізоване освя-
чення. Починали будувати житло при пер-
ших променях сонця та в присутності всіх
членів родини. Спочатку землю кропили
свяченою водою, а потім господар малював
палицею на ділянці хрест, а родина в цей
час читала молитву. У центрі майбутнього
будинку, на місці, де планували звести піч
або ж на покуті, ставили лаву, застелену
рушником, а на неї – хрест, букет квітів,
хліб, сіль кварту з водою або вином.
Ритуальна дія починалася з того, що
господар забудови закладав щось під усі
чотири кути майбутнього житла, найчасті-
ше – зерно. Часто використовували коло-
ски пшениці (по одному колоску під кожен
кут – «щоб господарство до ладу було»),
клали ще і гроші (монети), «щоб родина
http://www.etnolog.org.ua
140
у достатку жила», сипали мак, «щоб ді-
точки були здорові». Траплялися випадки,
коли під кути хат закладали шкаралупу з
освячених крашанок, писанки. Адже люди
вірили, що в них зберігається добро та «свя-
тий дух», бо писанки та крашанки часто
зберігали за образами. Крім того, писанка
у світогляді українців слугує оберегом 13.
Іноді, слідуючи архаїчним традиціям, під
головний кут будинку заривали череп або
голову великої рогатої худоби, коня, вівці
або барана, собаки, кішки, курки або пів-
ня. Потім старший майстер брав рушник з
хлібом, цілував його і зі словами «Госпо-
ди, допоможи!» починав роботу. Рушник,
а іноді відріз тканини і гроші (свого роду
аванс) майстер забирав собі 14.
За уявленням українців, кожна части-
на хати мала символічне значення і тією
або іншою мірою зазнавала впливу воро-
жих зовнішніх сил. Аби позбутися такого
впливу, кожна з частин житла освячувала-
ся ритуальними діями та обрядами. Щоб
житло було довговічним, перший камінь
майстри прагнули закласти в той момент,
коли над ними пролітав ворон. Відповід-
но до звичаїв, гроші, зерно, хліб, вино,
трави, квіти, злаки, часник, овечу шерсть,
лампадки, ікони, ладан, освячену воду,
проскурки й інші предмети жертовної
атрибутики, як і перший камінь і перший
глиняний вальок, обов’язково повинен був
закласти господар житла 15.
Наступний важливий етап у будівни-
цтві житла – зведення (піднімання) сво-
лока. Сволок займав важливе місце в сіль-
ській хаті, тому йому надавали обрядового
значення. З його зведенням пов’язувалося
особливо багато магічних дій та обрядів,
зумовлених тим, що сволок у традиційній
українській хаті вважався місцем пере-
бування домашнього божества. Через це
його особливо майстерно прикрашали,
оздоблюючи обереговим зіллям та квіта-
ми, і також ретельно обставляли ритуаль-
ними діями при здравному закладенні.
Під його «голову», повернену відповідно
до світоглядних уявлень українців на схід
сонця, закладали різні предмети, освяче-
ні в церкві, найчастіше – ладан (як оберіг
від ударів блискавки), на іншому (глухо-
му, хвостовому) кінці сволока – шмато-
чок хліба, сіль, гроші («для багатства»)
і вовну («для сухості і тепла»). Під час
зведення сволока не можна було стукати,
щоб дим не йшов назад у будинок. Також
під час встановлення сволока, вважалося
поганою прикметою, якщо він давав трі-
щину або без причин падав. Тоді це було
знаком, що в цій хаті неспокійно. У таких
випадках робили інший сволок або ще раз
освячували. Часто сволок переносили зі
старої хати в нову.
На сволоці вирізьблювали хрест і кіль-
ка рядків молитви, імена членів родини.
За сволок клали пучки часнику, полину,
щоб відлякувати злих духів. Він підтри-
мував дах хати і слугував своєрідним орі-
єнтиром у сфері прикмет, адже по тому,
яким вдається сволок – люди судили і про
майбутнє життя в новій хаті 16. Зазвичай
після зведення стін і їх перекриття май-
стер прибивав до сволока хрест і квіти.
Господар у свою чергу прив’язував до ньо-
го кожуха або кожушка («щоб у будинку
було тепло»), скатертину («для чистоти і
порядку»), хустку з хлібом і сіллю («щоб
у будинку завжди були хліб і сіль»). Хуст-
ка, хліб і сіль призначалися в подарунок
майстрові.
Обрядовість на завершення будівни-
цтва поєднувала в собі і традиційну обе-
регову символіку, і обрядове вшанування
господарів оселі. Центральним атрибутом
завершення будівництва була «квітка» –
хрест, прикрашений рушником, житніми
колосками та квітами, прикріплена на
гребені даху. Вона слугувала не лише за
знак закінчення робіт, а й була симво-
лом духовного очищення оселі, щоправ-
да, підкріпленого цілою низкою магічних
дій. Було прийнято, наприклад, залиша-
ти на певний час непокритою якусь час-
тину даху над сіньми, вірячи, що через
цей отвір відлетить усе зло; після кількох
днів після новосілля його закривали. Ідея
незавершеності реалізувувалась і в інших
формах. Наприклад, під час білення ха-
тини, на печі «щоб не було видно сторон-
нім» залишали частину стіни небіленою.
Відразу ж після закінчення будівництва
в будинок вносили освячені гілки верби:
вважалося, що блискавка у вербу не б’є.
Маленькі вітки складали на печі (згодом
їх використовували для миття голови), а
більші виносили на горище і прикріплю-
вали під дахом 17.
Встановлення «квітки» ставало водно-
час знаком обрядового увінчення господа-
рів, їх вітали майстри, сплітаючи для них
вінки та обв’язуючи житніми перевесла-
ми, обливали водою або везли купати на
http://www.etnolog.org.ua
141
річку 18. Продовженням обряду увінчен-
ня були входини (переходини), що також
включали різноманітні магічні дії. День
переходин набував магічного значення –
він мав бути щасливим, а це – день перед
повним місяцем, бо лише він давав усього
повного в хаті. Особливо символічним був
звичай першого новосела, котрий мусив
узяти на себе всю нечисту силу, тобто мав
стати жертвою. Ним була якась із домаш-
ніх тварин – півень, кіт, гуска або кінь,
що повинні були переночувати в новій
хаті: якщо з ними не сталося за ніч нічого
поганого, можна було вселятися і домо-
чадцям. Було прийнято першим пересту-
пати поріг старшому в сім’ї (батько одного
з молодих господарів, а за його відсутнос-
ті – кум або найближчий родич), він іко-
ною або хлібом і сіллю благословляє на
всі сторони нове житло, після чого вста-
новлює ікону в червоному кутку. Потім із
хлібом на вишитому рушнику виходить з
будинку і благословляє молоде сімейство
на щасливе і довге життя в новомій хаті.
Молоді господарі беруться за кінці руш-
ника, і батько вводить їх у нову оселю.
За ними входять діти, родичі, сусіди і
всі інші, кого запросили на святкування
«переходин» («новосілля»). Найстаріша
жінка (мати одного з молодих господарів,
кума або близька родичка) посипає їх
зерном і дрібними грішми, бажаючи всім
щастя в новому будинку. Гості ж у свою
чергу приходили із хлібом. Також кожен
із запрошених приносив подарунок госпо-
дарям. Ним міг бути посуд, побутові тка-
нини, меблі – усе, що потрібно для життя
в новому помешканні – подарунки, які
мали практичне значення. Адже вважа-
лося поганою прикметою переносити старі
меблі, посуд, та інші речі в нове житло.
Тому гості заздалегідь знали, що потріб-
но подарувати господарям нового житла.
Після цього відбувалося святкове часту-
вання, під час якого кожен з гостей бажав
доброго та щасливого життя господареві
та його родині в новій хаті. Переходини
обставлялися обрядово-магічними діями,
серед них – входини з цінностями родин-
ного вогнища – вогнем із старого вогни-
ща, хлібом або тістом із діжею, півнем і
кішкою, хлібною лопатою, на якій мав пе-
ребиратися в нову оселю домовик 19.
Обрядово-ритуальне оформлення україн-
ської оселі уособлювало оригінальність на-
родної культури українців та своєрідність
їхньої ментальності. Те, що ядром обрядо-
вої культури була обрядовість, пов’язана
з житлом, родинним вогнищем і родиною,
хай побіжно, але свідчило все ж про давню
землеробську основу етнічної ментальнос-
ті – прив’язаності до своєї землі, батьків-
ського краю та рідної оселі. Синкретичність
обрядової культури, яка зберігала глибинні
пласти, вказувала на те, що українці – народ
з надзвичайно розвиненим магічним мислен-
ням, з великою магічною традицією.
Народна, зокрема традиційно-побутова,
культура – невичерпне джерело духовності
нації, на якій ґрунтується етнічність, наці-
ональні символи та атрибути; вона є осно-
вою ментальності нації, що формується
століттями. Водночас традиційно-побутова
культура позначена історичною специфі-
кою, відтворюючи ментальність суспіль-
ства того або іншого періоду історії.
1 Електронний ресурс: Публікації: 20 травня
2008 13:51/Архітектура, Побут. Особли-
вості побудови народного житла: http//
mamajeva-sloboda.ua/publ.php? id=3.
2 Електронний ресурс: Лекція 12. Матеріаль-
на культура в системі звичаїв та обрядів:
http//etno.us.org.ua/book1/lecture 12.html.
3 Астахова О. В., Крупа Т. М., Сушко В. А.
Свята та побут Слобожанщини: Альбом. –
Х., 2004. – С. 75.
4 Електронний ресурс: Лекція 12.
5 Архів В. А. Косаківського. – Ф. 1, оп. 1,
спр. 41, арк. 2.
6 Там само. – Спр. 41, арк. 3.
7 Сілецький Р. Поставлю хату і кімнату //
Берегиня. – 1992. – С. 60.
8 Архів В. А. Косаківського. – Ф. 1,
оп. 1, спр. 41, арк. 3.
9 Сілецький Р. Зазнач. праця. – С. 61.
10 Електронний ресурс: Лекція 12.
11 Архів В. А. Косаківського. – Ф. 1, оп. 1,
спр. 39, арк. 3.
12 Украинцы. – М., 2000. – С. 193.
13 Архів В. А. Косаківського. – Ф. 1, оп. 1,
спр. 39, арк. 2.
14 Украинцы. – С. 192.
15 Там само.
16 Архів В. А. Косаківського. – Ф. 1, оп. 11,
спр. 36, арк. 4.
17 Украинцы. – С. 193.
18 Архів В. А. Косаківського.. – Ф. 1, оп. 13,
спр. 19, арк. 2.
19 Там само. – Спр. 31, арк. 2.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207190 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:05:11Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Довгань, С. 2025-10-02T11:11:33Z 2009 Житло в системі світоглядних уявлень українського народу / С. Довгань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 138-141. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207190 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Житло в системі світоглядних уявлень українського народу Article published earlier |
| spellingShingle | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу Довгань, С. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| title | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| title_full | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| title_fullStr | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| title_full_unstemmed | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| title_short | Житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| title_sort | житло в системі світоглядних уявлень українського народу |
| topic | Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| topic_facet | Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207190 |
| work_keys_str_mv | AT dovganʹs žitlovsistemísvítoglâdnihuâvlenʹukraínsʹkogonarodu |