Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207199 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх / Н. Аксьонова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 92-96. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207199 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Аксьонова, Н. 2025-10-02T11:13:16Z 2009 Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх / Н. Аксьонова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 92-96. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207199 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| spellingShingle |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх Аксьонова, Н. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| title_short |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| title_full |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| title_fullStr |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| title_full_unstemmed |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| title_sort |
місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх |
| author |
Аксьонова, Н. |
| author_facet |
Аксьонова, Н. |
| topic |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| topic_facet |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207199 |
| citation_txt |
Місце та роль міфологічного персонажа в дитячих іграх / Н. Аксьонова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 92-96. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT aksʹonovan míscetarolʹmífologíčnogopersonažavditâčihígrah |
| first_indexed |
2025-11-25T08:24:06Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:24:06Z |
| _version_ |
1850510864625434624 |
| fulltext |
92
Наталя Аксьонова
(Харків)
МІСЦЕ ТА РОЛЬ
МІФОЛОГІ ЧНОГО
ПЕРСОН А Ж А
В ДИТЯ ЧИ Х ІГРА Х
І
грова культура ґрунтується на вико-
ристанні культурних змістів, присутніх у
міфології. Загалом міфологічне може пе-
редаватися різними змістами завдяки ін-
варіативності міфу. Принципам варіацій
міфологічного та його проявам у тради-
ційній культурі було приділено багато ува-
ги відомими дослідниками В. Топоровим
і В. Івановим 1. Але, на жаль, матеріали
народних ігор лише зрідка поставали як
відправна точка реконструкції прадавніх
уявлень 2. Особливо це стосується значен-
ня міфологічних персонажів у контексті
гри, виходячи не лише із символічного,
а й функціонального навантаження про-
дукування міфологеми в ігровій ситуації.
Відтворення міфологічного актуалізує
гру, в широкому розумінні можна говори-
http://www.etnolog.org.ua
93
ти про міфічне як про постійну боротьбу
дня і ночі, велетня і змія тощо. Усі ці
мотиви та їх варіації викривають бороть-
бу добра зі злом 3. Дуальну опозицію в
ігровому просторі пропонуємо розгляда-
ти як боротьбу божеств із виявленням
інваріантних особливостей проявів цього
мотиву на прикладі українських народ-
них ігор. Зазначимо, що протистояння
божеств передається в ігровій поведінці
різними способами. Це дозволяє виявити
змієборчу семантику в іграх. У тради-
ційній культурі постійною ознакою об-
рядів повноліття є змієборчий мотив 4.
Він дає можливість ототожнювати себе з
божественним і вести боротьбу зі злом у
символічному вимірі. За міфологічними
уявленнями, саме дитина здатна вести
боротьбу зі Змієм. У зв’язку з цим на-
гадаємо дані О. Потебні про те, що діти
спеціально винищували змій і вважали
це героїчним подвигом, за яким слідува-
ло прощення гріхів 5. Простежимо функ-
ції ігрових персонажів на прикладі ігор,
що містять символіку змієборства.
За реконструйованим В. Топоровим та
В. Івановим «основним міфом», герой,
який має риси бога Громовержця, пасе
стадо, на яке зазіхає його супротивник,
або йдеться про худобу, що була украдена
і схована Змієм. Цей мотив пронизує всю
міфологічну традицію індоєвропейських
народів. Образний зв’язок супротивника
з Громовержцем через худобу і навпаки,
за свідченням В. Топорова, тільки під-
тверджує наявність конструкції «основно-
го міфу», що розповідає про викрадення
худоби-жінки 6.
Українські народні ігри, в яких ідеть-
ся про випасання худоби, тією чи іншою
мірою містять змієборчу символіку. До
таких ігор належать «Свинка», «Плаз»,
«Дук» та багато інших. Вони відтворюють
реконструйований В. Івановим і В. Топо-
ровим 7 міфологічний поєдинок між богами
за володіння худобою. Найкращою грою
для пастушків П. Іванов вважав гру «Ви-
вертень», бо під час неї можна було обі-
йти все стадо. Такі дії були зручними не
лише з погляду випасу худоби, а й мали на
меті магічний обхід-огорожу. Вміння ство-
рювати такі магічні огорожі вважалося
обов’язковим у роботі пастуха. Проведення
захисних кругових обходів стада – найго-
ловніше у ремеслі пастуха 8. У ролі пастуха
в традиційній народній культурі найчасті-
ше виступає культурний герой, який по-
стійно зазнає метаморфоз і має змієборчу
сутність 9. Саме пастух у казках зрештою
перемагає Змія і забирає назад те, що було
ним вкрадене. В основ ному індоєвропей-
ському міфі йдеться про жінку або череду,
які були вкрадені, а Сонце усвідомлюється
як іпостась жінки Громовержця 10.
Саме під таким кутом зору перетікан-
ня космогонічних і зооморфних символів
слід розглядати й зооморфність образу
сонця, який передається висловом «свин-
ка – золота щетинка» 11. У міфічній уяві
жінка ототожнюється не тільки із сонцем,
а й зі свійською худобою, як то свиня,
корова. Цей персонаж тісно пов’язаний із
сакральним, його символіка має космо-
гонічний зміст, адже саме «свинкою», на-
приклад, зветься інколи різдвяна зірка 12.
За народними повір’ями, хмари тлума-
чилися як худоба, яку пасе святий Петро.
В ігровому конструкті цей образ передаєть-
ся терміном «туча» 13. Він повсякчас при-
сутній у загадках про хмари: одна вівця
до сина, друга від сина. Загадка про грім
також передає семантику худоби: заревів
віл на сто гін, на тисячу городів 14. «Не-
бесна худоба» (хмари) протиставляється
земним стадам, але їх семантичне ототож-
нення безперечне, бо найкращим часом
для збивання масла є пора, що збігається з
приходом корів з пасовища і плином хмар
на небі 15. Можемо припустити і наявність
семантичної тотожності небесних хмар як
жіночого образу. Визначення хмари як
жінки не суперечить висновку О. Потебні
про те, що хмара усвідомлюється в народ-
ній культурі як Змія 16. Ці уявлення пов-
ністю лежать в основі усвідомлення Змія
як протилежності Громовержця і жінки,
що зраджує його, а тому набирає ознак
змія, наприклад, із сонця перетворюється
на хмару. Змій несе вкрадену царівну до
хмар 17. Бій зі Змієм зазвичай закінчуєть-
ся визволенням Сонця 18.
Зв’язок гри з міфологічними уявлення-
ми, що відтворюють боротьбу богів, під-
тверджує ігрова термінологія. У «Свин-
ку» (та подібні до неї ігри) грають за
допомогою «ковіньок» (палиця з одним
загнутим краєм) або «кийків» – палиць з
кулеподібним потовщенням на кінці 19. Се-
мантичну характеристику цього предмета
як зброї Громовержця розкрили багато
дослідників 20. Охорона/викрадення ху-
доби за допомогою палиці-зброї є не лише
http://www.etnolog.org.ua
94
обов’язковим видом діяльності міфологіч-
них героїв, а й невід’ємною ознакою пас-
тухівництва взагалі 21.
Інколи «свинарем» (пастухом) мають
бути всі гравці по черзі, або ця роль пе-
реходить до менш вдалого гравця. У грі
простежується намагання набути в ігро-
вому просторі навичок пастуха. Гра «Ві-
вці» продовжується доти, доки «вовк» не
забере всіх овець у «пастушки», бо гра-
вець вдає, що спить 22. Мета гри полягає в
тому, що всі її учасники повинні підтвер-
дити вміння «пасти свинку», опанувати
навички пастухівництва.
До ігор, які передають міфічне уявлен-
ня щодо крадіжки худоби, належать ігри
«Вовк і гуси» 23 та «Гуси» 24. За міфоло-
гічним уявленням, персонаж «вовк» має
всі прояви Змія – він краде худобу 25. У
цих іграх ідеться про крадіжку худоби –
«гусей», дійовими особами при цьому
є «вовк», «матка», «пастух» 26. Персонаж
пастуха найкраще підходить для відтво-
рення змієборчих мотивів: він пасе стадо,
несе відповідальність за його цілісність
і в разі вдалих дій може набути вищого
статусу.
На думку А. В. Гури, зооморфні й
орнітоморфні персонажі мають демоно-
логічну сутність 27. Цей зв’язок настіль-
ки тісний, що міфологічні персонажі не
лише набувають фізичного образу тварин,
а й найчастіше наділені ознаками тих тва-
рин, якими, за міфологемою, цей персо-
наж опікувався. Таким чином, виконуючи
під час гри певні ролі зооморфних пер-
сонажів, гравці насамперед відображали
не властиву цьому персонажу поведінку в
тваринному світі, а поведінку міфологіч-
ної істоти, що пов’язана з життєдіяльніс-
тю певних тварин і птахів.
Міфологічні уявлення про антогонізм
Змія та Громовержця містять також епі-
зоди покарання дітей і зрадливої дру-
жини за допомогою вогню 28. У зв’язку з
цим семантику ігор, у яких відбувається
розділення дітей між двома персонажа-
ми, слід розглядати як далекий релікт
міфу про дітей Громовержця і дітей його
супротивника. У зазначеному контексті
стає зрозумілою присутність у багатьох
іграх схеми протистояння партії «матки»
(«бога») і партії «чорта» («вовка»). У грі
ці персонажі ведуть боротьбу за оволодін-
ня дітьми за допомогою різних випробу-
вань. Це, наприклад, перетягування через
межу з опозиціями «ад» і «рай» 29. У грі
«Божок» ігрове протистояння відбуваєть-
ся між «чортом» і «Богом». Наприклад,
у грі «Божок» відбувається боротьба за
дітей між персонажами «Бог» та «чорт»
(синонім «свиня»). Якщо «чорт» не вга-
дував, де захований задуманий предмет,
то «бог» забирав дитину до своєї партії,
примовляючи: «моє боженятко». Інколи
в грі персонаж «чорт» замінюється «сви-
нею» 30. Наприклад, у грі «Пан» з Куба-
ні «свинею» називається найгірший гра-
вець 31.
Протистояння за оволодінням дітьми
можна простежити і в іграх, що мають
«бджолину» термінологію, наприклад
назву «Стовп (пчела)» 32. «Матка» про-
сить у цій грі не палити її дітей-бджіл:
«На, та не підпали моїх бджіл», – каже
зазвичай «матка» на прохання дати вог-
ню. Страх «матки» перед вогняною сти-
хією підкреслює прадавню міфологічну
сутність епізоду – йдеться про кару для
дітей і неможливість зарадити вогняній
стихії. Міфологічні персонажі не можуть
протистояти вогню, оскільки він є атри-
бутом Громовержця 33. Таким чином, «мат-
ка» втілює божество, яке тісно пов’язане
з водою і вразливе до вогню як наслідку
зради громовому божеству 34. Образ Гро-
мовержця передається в ігровій ситуації
як «дуб», що намагається спалити ді-
тей, які грають ролі «бджіл» 35. Персо-
наж «дуб» синонімічний «вовкові». На-
приклад, у грі «У гусей» «дуб» виконує
всі функції «вовка», що полює на дітей,
які набувають вигляду «гусей». «Матка»
звертається до нього: «Дубе, дубе, чи не
бачив гусенята мої?» 36. Зооморфні симво-
ли повсякчас зазнають взаємоперетікання
та синонімізації, наприклад, у грі «Дикі
гуси» діти Громовержця мисляться як
«гуси». Ця гра дуже подібна до гри «Кіт і
мишка», де роль «мишки» виконує «мат-
ка», а «кота» – «коршун» 37. Таким чином,
гру «Кіт і мишка» також можна розгляда-
ти крізь призму міфологічного уявлення
щодо покарання дружини Громовержця.
Мишка в народній культурі усвідомлю-
ється не лише як підземна тварина, вона
має символіку нічного сонця, солярну
сутність. Цей зв’язок виступає зазвичай
у вигляді «золотого» означення мишки та
сакральності місця її перебування, напри-
клад: До нори мишка до нори, / До зо-
лотої комори 38.
http://www.etnolog.org.ua
95
Символіка міфу про боротьбу за дітей
проступає в іграх типу «Ворон» (варіан-
ти – «Коршун», «Горшун») 39. У цих іграх
«матка» весь час намагається переконати-
ся, чи всі її діти цілі: обкрутнуся, обер-
нуся двічі-тричі, чи всі мої діти? Цей
персонаж опікується дітьми, а «ворон» на-
магається їм зашкодити або навіть з’їсти 40.
У варіанті гри, який наводить С. Ісаєвич,
«ворон» хоче завдати шкоди дітям за допо-
могою солі та попелу: «Нащо тобі мішок? –
Солі купить. Нащо тобі сіль? – Солить і
золить. – Що солить і золить? – Очі. –
Кому очі? – Дітям…» 41. Сіль розглядаєть-
ся як ознака олюдненого простору, вона
відсутня у світі померлих 42. Тому за до-
помогою солі «ворон» має визначити ді-
тей, які мають хтонічні риси, набули сим-
воліки потойбічного. Символіка соління
пов’язувалася з певним випробуванням 43.
Інколи «Горшун» прагне побити дітей за
допомогою каміння, що видно з багатьох
варіантів діалогу 44. Покарання дітей у мі-
фологічній свідомості також становило пев-
не випробування. Лише справжній герой
може пройти його, позбавившись при цьо-
му потойбічних рис. Усі ці ігри, де йдеться
про протистояння «ворона» («коршуна»)
«матці», закінчується побиттям «ворона»,
який має всі ознаки Змія.
Символічне навантаження міфологічних
образів, що простежуються в дитячих іграх,
співвідносне з подвійною природою міфоло-
гічних персонажів, які в межах конструк-
тів міфу можуть протиставлятися чи ото-
тожнюватися одночасно 45. Міфологічність
багатьох розглянутих нами персонажів має
подвійну символіку, інколи вони навіть
маркуються за допомогою різних символів і
вважаються такими, що можуть бути медіа-
тором між світами. Подібна подвійність дає
нам змогу розглядати цих ігрових персона-
жів як провідників у відтворенні певних ха-
рактеристик ігрової поведінки – отримання
перемоги над злом.
Таким чином, міфологічне наповнен-
ня гри дає змогу усвідомлювати сутність
ігрових персонажів як таких, що здатні до
перевтілень. Ці міфологічні перевтілення
і протистояння між різними персонажами
дають можливість реалізовувати ідею пе-
ремоги добра над злом не тільки в дитя-
чих іграх, а й на інших рівнях культури.
Тому ігри, що містять змієборчу тематику,
є дуже поширеними й популярними в тра-
диційній культурі.
1 Иванов В. В. Инвариант и трансформация в
мифологических и фольклорных текстах /
В. В. Иванов, В. Н. Топоров // Типоло-
гические исследования по фольклору. –
М., 1975; Иванов В. В. Исследования в об-
ласти славянских древностей / В. В. Ива-
нов, В. Н. Топоров. – М., 1974.
2 Орел В. Э. О восточнославянских играх,
связанных с культом пчел // Симпозиум по
структуре балканского текста. – М., 1976;
Топоров В. Н. Об одной мифоритуальной
«коровье-бычьей» конструкции у восточ-
ных славян в сравнительно-историческом
и типологическом контексте // Славянские
этюды : Сб. к юбилею С. М. Толстой. –
М., 1999; Топоров В. Н. Об отражении неко-
торых мотивов «основного мифа» в русских
детских играх (прятки, жмурки, горелки,
салки-пятнашки) // Балто-славянские ис-
следования. – М., 2004. – Вып. 16.
3 Мелетинский Е. М. Скандинавская мифо-
логия как система // Труды по знаковым
системам. – 1975. – Вып. 7. – С. 39.
4 Бернштам Т. А. Эпический герой на пути к со-
вершеннолетию // Кунсткамера: Этнограф.
тетради. – 1994. – Вып. 5–6. – С. 136.
5 Потебня А. А. Символ и миф в народной
культуре. – М., 2000. – С. 272.
6 Топоров В. Н. Об одной мифоритуальной
«коровье-бычьей» конструкции у восточных
славян в сравнительно-историческом и ти-
пологическом контексте // Славянские
этюды: Сб. к юбилею С. М. Толстой. –
М., 1999. – С. 508–509.
7 Топоров В. Н. Об одном способе сохране-
ния традиции во времени: имя собственное
в мифопоэтическом аспекте // Проблемы
славянской этнографии. – Ленинград,
1979. – С. 141–149.
8 Щепанская Т. Б. Неземледелец в земле-
дельческой деревне: обрядовое поведе-
ние (севернорусская зона, XIX – начало
ХХ в.) // Этнокультурные традиции рус-
ского сельского населения XIX – начала
ХХ вв. – М., 1990. – С. 5–8.
9 Цивьян Т. В. Движение и путь в балканской
модели мира. Исследования по структуре
текста. – М., 1999. – С. 262.
10 Топоров В. Н. Еще раз о балтийских и
славянских названиях божьей коровки
(Coccinella Septempustata) в перспективе
основного мифа // Балто-славянские ис-
следования 1980. – М., 1981. – С. 282.
11 Топоров В. Н. К реконструкции индоевро-
пейского ритуала и ритуально-поэтических
формул (на материале заговоров) // Труды
http://www.etnolog.org.ua
96
по знаковым системам. – 1969. – Вып. 4. –
С. 15.
12 Коробка Н. К изучению малорусских коля-
док // Известия отделения русского языка
и словесности императорской Академии
наук. – 1902. – Т. 8. – Кн. 3. – С. 240.
13 ЦДІАК. – Ф. 2017, од. зб. 967, арк. 5.
14 Жизнь и творчество крестьян Харьковской
губернии. Очерки по этнографии края. –
Х., 1989. – Т. 1. – С. 380.
15 Цивьян Т. В. Движение и путь... – С. 504.
16 Потебня А. А. Символ и миф... – С. 270.
17 Там само. – С. 279.
18 Там само. – С. 288.
19 Покровский Е. А. Детские игры, преиму-
щественно русские (в связи с историей,
этнографией, педагогикой и гигиеной). –
М., 1887. – С. 279.
20 Балушок В. Г. Перероджуюча семантика
удару в фольклорі й ритуалі // Регрес
і регенерація в народному мистецтві. –
К., 1998. – С. 79–85.
21 Цивьян Т. В. Движение и путь... – С. 271.
22 Иванов П. В. Игры крестьянских детей в
Купянском уезде. – Х., 1889. – С. 59.
23 Покровский Е. А. Детские игры... – С. 170.
24 Иванов П. В. Игры крестьянский детей... –
С. 58.
25 Потебня А. А. Символ и миф... – С. 279.
26 Жизнь и творчество крестьян Харьковской
губернии. – С. 275.
27 Гура А. В. Демонологические свойства жи-
вотных в славянских мифологических пред-
ставлениях // Славянский и балканский
фольклор. 2000. – М., 2000. – С. 310.
28 Топоров В. Н. Об одном способе сохране-
ния традиции. – С. 143; Иванов В. В., То-
поров В. Н. К реконструкции Мокоши как
женского персонажа в славянской версиии
основного мифа // Балто-славянские ис-
следования. 1982. – М., 1983. – С. 177.
29 Жизнь и творчество крестьян Харьковской
губернии.. – С. 276.
30 Иванов П. В. Игры крестьянский детей... –
С. 61–62.
31 Покровский Е. А. Детские игры... – С. 295.
32 Иванов П. В. Игры крестьянский детей... –
С. 48.
33 Орел В. Э. О восточнославянских играх... –
С. 39.
34 Иванов В. В., Топоров В. Н. К реконструк-
ции Мокоши... – С. 189.
35 Иванов П. В. Игры крестьянский детей... –
С. 48.
36 АНФРФ ІМФЕ. – Ф. 1, од. зб. 660,
арк. 146 зв.
37 Покровский Е. А. Детские игры... – С. 196.
38 Moszynska J. Kupalo, tuziz zabawy doroczne i
inne z dodatkiem niektorych obrzedow i piesni
weselnych ludu ukrainskiego z okolic Bialej
Cerkwi // Zbior wiadomosci do antropologii
krajowej. – 1881. – T. 5. – S. 84.
39 Иванов П. В. Игры крестьянский детей... –
С. 56.
40 Там само. – С. 57.
41 Исаевич С. Н. Малорусские народные игры
окрестностей Переяслава // КС. – 1887. –
Т. 18. № 5–6. – С. 451–486.
42 Лавретьева Л. С. Соль в обрядах и веро-
ваниях восточных славян // Сборник му-
зея антропологии и этнографии. – 1992. –
Вып. 45. – С. 48.
43 Агапкина Т. А. Мифопоэтические основы
славянского народного календаря. Весенне-
летний цикл. – М., 2002. – С. 243.
44 Покровский Е. А. Детские игры... – С. 163–
168.
45 Мелетинский Е. М. Скандинавская мифо-
логия как система. – С. 38.
http://www.etnolog.org.ua
|