Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова)
У статті на основі опублікованих документів розглянуто один із напрямків наукової діяльності архієпископа Гавриїла (Розанова), присвячений дослідженню історії українського козацтва. Вказано на його успішну співпрацю з Одеським товариством історії і старожитностей, в “Записках” якого були опублікован...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Чорноморська минувшина |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інституту історії України НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207238 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) / Н. Діанова // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 3. — С. 72-76. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207238 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Діанова, Н. 2025-10-02T16:56:39Z 2008 Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) / Н. Діанова // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 3. — С. 72-76. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207238 94 (477.74):923Гавриїл(Розанов) У статті на основі опублікованих документів розглянуто один із напрямків наукової діяльності архієпископа Гавриїла (Розанова), присвячений дослідженню історії українського козацтва. Вказано на його успішну співпрацю з Одеським товариством історії і старожитностей, в “Записках” якого були опубліковані наукові роботи з даної тематики. In the article on the base of published documents it has been considered one of the direction of scientific activity of bishop Gavryil (Rozanov) connected which research of the history of Ukrainian Cossacks. Also it was paid attention to his successful cooperation with Odesa Society of History and Ancienties, and to his publications in “Transactions” of the Society on mentioned theme. uk Інституту історії України НАН України Чорноморська минувшина Статті Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) The Cossacks theme in the historical research legacy of bishop Gavryil (Rozanov) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) |
| spellingShingle |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) Діанова, Н. Статті |
| title_short |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) |
| title_full |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) |
| title_fullStr |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) |
| title_full_unstemmed |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) |
| title_sort |
тема козацтва у науковій спадщині архієпископа гавриїла (розанова) |
| author |
Діанова, Н. |
| author_facet |
Діанова, Н. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Чорноморська минувшина |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Cossacks theme in the historical research legacy of bishop Gavryil (Rozanov) |
| description |
У статті на основі опублікованих документів розглянуто один із напрямків наукової діяльності архієпископа Гавриїла (Розанова), присвячений дослідженню історії українського козацтва. Вказано на його успішну співпрацю з Одеським товариством історії і старожитностей, в “Записках” якого були опубліковані наукові роботи з даної тематики.
In the article on the base of published documents it has been considered one of the direction of scientific activity of bishop Gavryil (Rozanov) connected which research of the history of Ukrainian Cossacks. Also it was paid attention to his successful cooperation with Odesa Society of History and Ancienties, and to his publications in “Transactions” of the Society on mentioned theme.
|
| issn |
2519-2523 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207238 |
| citation_txt |
Тема козацтва у науковій спадщині архієпископа Гавриїла (Розанова) / Н. Діанова // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 3. — С. 72-76. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT díanovan temakozactvaunaukovíispadŝiníarhíêpiskopagavriílarozanova AT díanovan thecossacksthemeinthehistoricalresearchlegacyofbishopgavryilrozanov |
| first_indexed |
2025-11-27T07:56:59Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:56:59Z |
| _version_ |
1850807131677130752 |
| fulltext |
72
(войводалик чи мукатаа) під юрисдикцією Кримського ханства.
Одна з таких територій є Ханська Україна, яка є створена на основі
етнічно-релігійній основі з ярко виразною християнською домінантою.
Olexander Sereda
Khan’s Ukraine in administrative system and structure of Silistrinsco-
Ochacivs’kiy eyalet
In the article on the basis of the archived and printing Османсько-Turkish and
Russian documents the shown administrative structure of north earths of the Bugo-Dnestr
country between it Turned out in the XVIII item, that except for the centralized osmanscogo
management and administrativno-teritorialnogo division on caza and sandgaci, a few
fiscal-administrative districts (voyvodalеk or mukataa) under jurisdiction of the Crimean
khanate are isolated. One of such territories is Khan Ukraine which is created on a basis to
the ethnic-religious basis with a yarco expressive Christian dominant.
УДК 94 (477.74):923Гавриїл(Розанов)
Наталія Діанова
ТЕМА КОЗАЦТВА У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ
АРХІЄПИСКОПА ГАВРИЇЛА (РОЗАНОВА)
У статті на основі опублікованих документів розглянуто один із
напрямків наукової діяльності архієпископа Гавриїла (Розанова), присвячений
дослідженню історії українського козацтва. Вказано на його успішну
співпрацю з Одеським товариством історії і старожитностей, в “Записках”
якого були опубліковані наукові роботи з даної тематики.
Наукова спадщина церковних діячів Південної України ХІХ ст. є
важливим джерелом для дослідження історичних процесів у регіоні.
Одним із перших архієреїв, який стояв у витоків археографії краю і
зробив значний внесок у справу вивчення історії України, в тому числі й
запорозького козацтва, був архієпископ Гавриїл (Розанов). Його наукова
діяльність певною мірою розглядалась у дореволюційній історіографії
істориками церкви, які займались дослідженням життєдіяльності
архієпископа266. Проблеми наукового доробку Гавриїла тою чи іншою
мірою торкалися в своїх роботах й деякі наші сучасники267. Проте його
наукова спадщина належним чином ще не вивчена, а праці, які жодного
разу не перевидавались, вже стали бібліографічною рідкістю. Отже,
актуальність даного дослідження більш ніж очевидна.
266 Серафимов С. Воспоминания о преосвященном Гаврииле, первом (в Одессе)
Архиепископе Херсонском и Таврическом, а потом Тверском и Кашинском. – Одесса, 1859.
– 84 с.; Петровский С. Семь Херсонских архиепископов. – Одесса, 1894. – С. 1-31.
267 Журба О. І. Культурна та історико-археографічна діяльність архієпископа Гавриїла (В. Ф.
Розанова) в Південній Україні // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. –
Вип. 1. – Дніпропетровськ, 1997. – С. 220-238; Хмарський В. М. Археографічна діяльність
Одеського товариства історії і старожитностей. – Одеса, 2002; Непомнящий А. А. Служители
культа в развитии исторического краеведения Крыма: Историко-библиографический
аспект //Крымский архив. – 1999. - № 5. – С. 77, 78.
73
У 1828 р. архієпископ Гавриїл отримав призначення на
Катеринославську кафедру й очолив одну із найбільших єпархій у
Російській імперії, яка охоплювала Катеринославську, Херсонську і
Таврійську губернії. З цього часу його діяльність впродовж наступних
20-ти років була нерозривно пов’язана із півднем України. Будучи
росіянином, він палко полюбив цей край, став одним із перших його
істориків і доклав чимало зусиль для розвитку його культури.
З Катеринославом пов’язаний і початок серйозної наукової
діяльності архієпископа, спрямований на дослідження історії Південної
України. С. Серафимов вважав, що на формування у Гавриїла стійкого
наукового інтересу до історії вплинула його багаторічна дружба з
відомим церковним і науковим діячем – Київським митрополитом
Євгенієм (Болховітіновим), який до того ж був істориком і
бібліографом268. Дружні стосунки пов’язували архієпископа Гавриїла і з
видатним церковним, науковим і культурним діячем – архієпископом
Інокентієм (Борисовим). Аналіз епістолярної спадщини проливає світло
на взаємостосунки цих пастирів, які ділилися своїми творчими планами,
обмінювалися науковими доробками, засвідчуючи при цьому дружні
почуття і взаємоповагу. В одному зі своїх листів до Інокентія,
датованому 27 квітня 1843 р., Гавриїл розповідав про свою наукову
роботу, яку розпочав у Катеринославі. Він писав, що “джерелами йому
слугували не книги, а напівтрухлі аркуші монастирського архіву, в якому
він, незважаючи на шкідливий пил, працював більше двох років”269 .
Цілком імовірно, що архієпископ певною мірою залучав до наукової
роботи і своїх підлеглих, які за його наказом ретельно розбирали архіви
духовної консисторії, Самарського Пустельно-Миколаївського монастиря
та багатьох церков своєї єпархії. Найбільш цінні матеріали лягли в
основу окремих книг для написання історії краю, які збереглися до цього
часу і знаходяться в Інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки
академії наук України у Києві270.
Науковий і творчий доробок, зроблений архієпископом
Гавриїлом у період перебування на Катеринославщині є цінним
джерелом не лише із загальної історії Південної України, але й історії
козацтва та Запорозької Січі. На основі документів, зібраних у
монастирському архіві, у 1838 р. була видана перша друкована
робота Гавриїла “Історична записка про Пустельно-Миколаївський
Самарський монастир”271. Цей монастир був головною козацькою
святинею, з якою пов’язані важливі сторінки історії запорозьких
церков і українського козацтва. Монастирський чин богослужіння
268 Серафимов С. Воспоминания о преосвященном Гаврииле. – С. 57.
269Письма Гавриила, архиепископа Тверского и Кашинского к Иннокентию,
архиепископу Херсонскому и Таврическому. – Тверь, 1884. – С. 8-11.
270 Журба О. І. Культурна та історико-археографічна діяльність архієпископа
Гавриїла. – С. 225-226.
271Гавриил, архиепископ. Историческая записка о Пустынно-Николаевском
Самарском Монастыре. – Одесса, 1838. – 64 с.
74
тут був введений ще на початку ХVІІ ст. Саме він був взірцем для
організації богослужіння в інших церквах на козацьких землях.
Відома обитель була і своїми добрими традиціями. При монастирі діяла
школа, де могли здобути освіту не лише діти козаків, але й ті, хто
проживав у Гетьманщині та Правобережній Україні. Тут існувала
бібліотека, де зберігалися рукописні та друковані книги ХVІІ – ХVІІІ ст.
Гавриїлу вдалося віднайти й опублікувати 21 акт, 10 із яких є
оригіналами, що засвідчують печатки Коша Запорозької Січі. Це
універсали, ордери і накази, які від імені кошових отаманів надсилались
до монастиря. Документи дають можливість дослідити історію
монастиря, проаналізувати його економічне становище і господарську
діяльність та стосунки із запорозькими козаками і їхньою старшиною.
Автор детально простежив історію монастиря, виділяючи при цьому два
періоди. Перший із них – від його заснування до зруйнування
Запорозької Січі. Це час, коли монастир був духовною святинею козаків
і залежав від Війська Запорозького. Другий період почався з 1775 р.,
коли після зруйнування Січі монастир був приписаний до Києво-
Межигірського монастиря і зазнав низки змін, які відбились на його
майновому становищі та економічній діяльності. Дотримуючись
принципу історичної об’єктивності архієпископ Гавриїл ретельно
відстежив історію Самарського монастиря до ХІХ ст., залишивши
наступним поколінням цінне джерело для її вивчення.
Евристична діяльність архієпископа, значною мірою, сприяла
становленню історико-археографічних досліджень у Південній
Україні. Важливою працею архієрея, що стала вагомим внеском у
процес започаткування усної археографії на півдні України, стало
“Усна оповідь колишнього запорожця Микити Коржа”, яка була
опублікована у 1842 р. в Одесі272. Вона була написана внаслідок
тривалого спілкування з колишнім запорозьким козаком - сторічним
Микитою Коржем, який проживав поблизу Катеринослава. Спочатку
вона мала вигляд рукописної книжечки, яка містила цінні матеріали,
що базувалися на спогадах М. Коржа. Вони достовірно відтворювали
історію запорозького козацтва, зберігаючи при цьому дух епохи й
особливості української мови автора. Ця унікальна робота була
опублікована після того, як її в скороченому варіанті, довільно
змінюючи текст оригіналу, без дозволу Гавриїла, не посилаючись на
джерело інформації, видав А. Скальковський (1838-1839)273 .
Активно працюючи над пошуками історичних документів і
репрезентації історії південного регіону Гавриїл намагався залучати
до цієї роботи духовенство. Яскравим прикладом може слугувати
“Повість Бізюкова монастиря”, яка написана ієромонахом Геннадієм
272 Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии
и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. – Одесса, 1842.
273 Журба О. І. Культурна та історико-археографічна діяльність архієпископа
Гавриїла. – С. 230-231.
75
за завданням архієпископа. Автор розглянув роль запорожців у
процесі освоєння Південної України. Цей документ відрізняється
проукраїнською концепцією діяльності запорожців у процесі
заселення регіону. Новоросійський край Геннадій розглядав як
складову частину України, а запорозьких козаків – її захисниками
від ворога. Він дав різко негативну оцінку ліквідації Запорозької Січі
російськими військами, вважаючи, що це спричинило спустошення
краю і втрату його безпеки. Слід зазначити, що у своєму дослідженні
ієромонах неодноразово посилався на пріоритетне для нього джерело
– “Усну оповідь колишнього запорожця Микити Коржа”274.
Свою наукову роботу архієпископ Гавриїл успішно продовжив в
Одесі, де за призначенням Синоду він у 1837 р. отримав кафедру
новоутвореної Херсонської і Таврійської єпархії, що була
виокремлена із Катеринославської.
Цьому, значною мірою, сприяло заснування у 1839 р. Одеського
товариства історії і старожитностей (ОТІС), однією із задач якого
було оприлюднення історичних джерел і археологічних відомостей
про Новоросійський край та Бессарабію. Будучи одним із активних
засновників товариства архієпископ був обраний його другим
дійсним членом. Він активно співпрацював із Товариством,
друкуючи на сторінках його “Записок” свої наукові праці, в тому
числі й з історії українського козацтва.
Серед них – друга частина унікального історичного твору, який
з’явився на сторінках “Записок” Товариства під назвою –
“Продовження нарису про Новоросійський край ” вже після смерті
автора275.На основі зібраного комплексу джерел, архієрей продовжив
дослідження історії Південної України. Значне місце займають
відомості про заснування та розбудову Катеринослава, Вознесенська,
Одеси та інших міст краю, про будівництво козацького Самарського
Пустельно-Миколаївського монастиря, про подорож Катерини ІІ до
Катеринослава та Херсона. Заслуговує на увагу тематико-
хронологічна послідовність наведених дослідником джерел без
власних коментарів та оцінок.
Продовженням публікації джерел із історії Запорозької Січі стала
поява у третьому томі “Записок” надзвичайно цінного документа,
надісланого архієпископом Гавриїлом – “Всепідданіше донесення
імператриці Катерині ІІ, генерал-поручика П. Текелія, про знищення
Запорозької Січі”276. Ця публікація Гавріїла розпочала традицію видання
274 Журба О. І. Матеріали до становлення історико-археографічних студій з історії Південної України
у другій чверті ХІХ ст. // Південна Україна ХVІІІ-ХІХ ст. Записки науково-дослідної лабораторії історії
Південної України ЗНУ. – Запоріжжя: РА “Тандем - У”, 1998. – №3. – С. 82.
275 Гавриил, архиепископ. Продолжение очерка о Новороссийском крае //ЗООИД. –
Одесса, 1863. – Т. 5. – Отд. І. – С. 420-488.
276 Гавриил, архиепископ. Всеподданейшее донесение императрице Екатерине ІІ,
генерал-поручика Текелия, об уничтожении Запорожской Сечи //ЗООИД. – Одесса,
1853. – Т. 3. – Отд. І. – С. 587-589.
76
історичних джерел з історії українського козацтва на сторінках
“Записок” ОТІС. На основі даного документа можна розглянути перебіг
подій, які мали місце в процесі цілеспрямованого знищення Запорозької
Січі. Копії наказів генерал-поручика П.Текелія та генерал-майора
Райзера дають можливість простежити шлях пересування російського
військового загону в напрямку Січі, внаслідок чого вона була повністю
оточена. Росіянами були захоплені військова артилерія, запаси
боєприпасів, канцелярія та все майно Коша, а кошовий отаман
Калнишевський, писар Глоба і суддя А.Головатий – заарештовані.
Генерал П. Текелі написав своє донесення імператриці 6 липня 1775 р. із
табору при Січі, яка вже була фактично зруйнована.
Таким чином, історичні праці архієпископа Гавриїла є цінним
джерелом з історії Південної України і запорозького козацтва. Вони
започаткували процес вивчення цього регіону і, значною мірою
вплинули на формування наукових інтересів багатьох дослідників як
ХІХ ст., так і деяких наших сучасників.
Natalya Dianova
The Cossacks theme in the historical research legacy of bishop Gavryil
(Rozanov)
In the article on the base of published documents it has been considered one
of the direction of scientific activity of bishop Gavryil (Rozanov) connected which
research of the history of Ukrainian Cossacks. Also it was paid attention to his
successful cooperation with Odesa Society of History and Ancienties, and to his
publications in “Transactions” of the Society on mentioned theme.
УДК 94 (477.4)
Тарас Гончарук
ОРЕНБУРЗЬКІ КОЗАКИ НА КОРДОНІ
ОДЕСЬКОГО ПОРТО-ФРАНКО (1819 – 1820 рр.)
У статті на основі архіних й опублікованих документів досліджено місце
козаків 4-го Оренбурзького козацького полку в складному процесі формування
митного кордону навколо одеського порто-франко у 1819-1820 рр.
Багато уваги приділяється сьогодні вивченню місця козацтва у
політичній системі Російської імперії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.
Чимало історичних праць присвячено й ролі козацтва в історії Одеси.
Проте серед невивчених аспектів залишається нетривала участь
козаків в охороні одеського порто-франко (1819 – 1859 рр.).
Як відомо, вже на початку ХІХ ст. козаки широко
використовувалися для захисту західних кордонів Російської імперії
від контрабанди. Такий захист був особливо важливим у часи, коли
уряд вдавався до політики жорсткого митного протекціонізму.
Наприклад, у 1811 р. були запроваджені нові положення “про
нейтральну торгівлю... у портах Білого, Балтійського та Азовського
морів й по усьому Західному сухопутному кордону”, що передбачали
|