Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького)
Автор, спираючись на досвід роботи Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького, аналізує методику проведення опитування під час історико-краєзнавчих експедицій – підбір респондентів, планування самого опитування, створення запитальників, фіксування записів і подальше їхнє залучення до н...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207407 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) / О. Пашненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 171-177. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859992144526180352 |
|---|---|
| author | Пашненко, О. |
| author_facet | Пашненко, О. |
| citation_txt | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) / О. Пашненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 171-177. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | Автор, спираючись на досвід роботи Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького, аналізує методику проведення опитування під час історико-краєзнавчих експедицій – підбір респондентів, планування самого опитування, створення запитальників, фіксування записів і подальше їхнє залучення до наукового обігу. Дослідник наголошує на потребі вчитися записувачам і власне інформантам розрізняти інформацію, отриману завдяки життєвому досвіду, від прочитаної в пресі або історичній літературі.
Автор, опираясь на опыт работы Запорожского научного общества имени Якова Новицкого, анализирует методику проведения опроса во время историко-краеведческих экспедиций – подбор респондентов, планирование самого опроса, создание опросников, фиксирование записей и дальнейшее их введение в научный оборот. Исследователь акцентирует на необходимости учиться исследователям и собственно информантам различать информацию, полученную благодаря жизненному опыту, от прочитанной в прессе или исторической литературе.
Relying on the experience of Novitsky's scientific society in Zaporizhia, the author analyzes the methodology of the survey in the local historical expeditions – the selection of respondents, planning of the survey, questionnaire, records, and their further involvement in the scientific use. The researcher stresses the need to study the recorders and the informer to distinguish information obtained through life experience, read in the press, or historical literature.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:32:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
171
УДК 908(477.64/.7)+303.62 Олександр Пашненко
(Запоріжжя)
МЕТОДИКА ОПИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ
ЕКСПЕДИЦІЙ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
(на прикладі експедицій Запорізького
наукового товариства імені Якова Новицького)
Автор, спираючись на досвід роботи Запорізького наукового товариства імені Якова Новиць-
кого, аналізує методику проведення опитування під час історико-краєзнавчих експедицій – під-
бір респондентів, планування самого опитування, створення запитальників, фіксування записів
і подальше їхнє залучення до наукового обігу. Дослідник наголошує на потребі вчитися запису-
вачам і власне інформантам розрізняти інформацію, отриману завдяки життєвому досвіду, від
прочитаної в пресі або історичній літературі.
Ключові слова: історико-краєзнавчі експедиції, респонденти, усна історія, методика опитування.
Автор, опираясь на опыт работы Запорожского научного общества имени Якова Новицкого,
анализирует методику проведения опроса во время историко-краеведческих экспедиций – под-
бор респондентов, планирование самого опроса, создание опросников, фиксирование записей и
дальнейшее их введение в научный оборот. Исследователь акцентирует на необходимости учить-
ся исследователям и собственно информантам различать информацию, полученную благодаря
жизненному опыту, от прочитанной в прессе или исторической литературе.
Ключевые слова: историко-краеведческие экспедиции, респонденты, устная история, методика
опроса.
Relying on experience of Novitsky scientific society in Zaporizhia, the author analyzes the
methodology of the survey in the local historical expeditions – the selection of respondents, planning
of the survey, questionnaire, records and their further involvement to the scientific use. The researcher
stresses the need to study the recorders and the informer to distinguish information, obtained through
life experience, read in press or historical literature.
Keywords: historical-regional expedition, respondents, oral history, methodology of survey.
На сьогодні постала проблема усві-
домлення того, що усна історія,
або, користуючись уже традиційним тер-
міном, «усний історичний наратив», є аль-
тернативою офіційній, науковій історіо-
графії [8, с. 5]. Ця історія створює свій
http://www.etnolog.org.ua
172
унікальний історіографічний дискурс,
який співіснує з науковою історіографі-
єю, пересікається з нею, але при цьому
завжди зберігає автономність. Відтак од-
ним з фундаментальних завдань історич-
ної нау ки постає визначення місця усної
історії. Водночас специфіка історичного
розвитку окремих регіонів накладала сут-
тєві відзнаки на живий історіографічний
дискурс. Останній, створюючи традиціо-
налізм суспільного розвитку, ставав важ-
ливим чинником історичного буття, важ-
ливим елементом відносин – побутових,
економічних, суспільних – і, що головне,
важливим механізмом передачі історичної
пам’яті і, як наслідок, елементом ідентич-
ності тієї чи іншої суспільної, соціальної,
етнічної групи [8, с. 5].
Дослідження останніх років показа-
ли, що багато питань, які постають зараз
перед фахівцями з усної історії, порушу-
ються і в інших галузях гуманітарних
наук – історії, антропології, соціології,
фольклористиці. Усна історія має всі
підстави вважатися міждисциплінарною
практикою, що дозволяє отримувати ін-
формацію з усних джерел [8, с. 5].
Дедалі частіше ми звертаємося до
першо джерел нашої національної духов-
ності. У них – наше коріння, міць і не-
повторність. Але постає одне невирішене
питання: як зафіксувати та донести весь
матеріал, який був зібраний дослідни-
ками під час проведення історико-крає-
знавчих експедицій. Для з’ясування цьо-
го питання Запорізьке наукове товариство
ім. Я. П. Новицького розробило власні
правила та принципи, які допомагати-
муть у проведенні історико-краєзнавчих
експедицій.
Запорізьке наукове товариство
ім. Я. П. Но вицького – центр, який згур-
тував навколо себе дослідників південно-
го краю та був започаткований на уста-
новчих зборах восени 1997 року [8, с. 11].
Кілька проведених ним всеукраїнських
конференцій показали певний потенціал
запорізької когорти. І крок за кроком То-
вариство укріплювалося, розпочалися по-
шуки нових напрямів роботи. Зрозуміло,
що одним з перших став археографічний
напрям. Тому чи не головним завданням
був запис усних розповідей.
Упродовж останніх десяти років у За-
поріжжі створено основу для розвитку
досліджень з усної історії. Польові екс-
педиції вже давно вийшли за межі Запо-
різького регіону й на сьогодні охоплюють
Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку,
Херсонську, Миколаївську, Одеську, Кі-
ровоградську області та Автономну Рес-
публіку Крим. У польових експедиціях
беруть участь науковці Дніпропетров-
ська, Харкова, Херсона, Одеси, Черніго-
ва, Києва.
Усні спогади людей дозволяють одер-
жати різну інформацію. Методика
інтерв’ювання, запитальник, спосіб тран-
скрибування й, нарешті, інтерпретація
матеріалів значною мірою залежать від
вихідних цілей дослідження, що опира-
ється на ту або іншу академічну тради-
цію [8, с. 6]. Методи одержання й аналі-
зу інтерв’ю мають безліч варіантів. Усна
історія як науковий напрям уможливлює
міждисциплінарну взаємодію, обмін ме-
тодами й підходами, сформульованими в
тих або інших наукових сферах.
Збір матеріалів шляхом опитування
респондентів з місцевого населення ста-
новив найважливішу частину роботи до-
слідника [3, с. 100]. Успіх залежав від
повноти й достовірності зібрання відомос-
тей. Окрім того, дані опитування – майже
єдине джерело необхідної інформації.
Методика опитування населення почи-
нається з підбору потрібних осіб з місце-
вого населення [4, с. 26]. Із цією метою,
приїхавши на місце роботи, дослідники
зазвичай звертаються в місцеві й громад-
ські організації. Працівники цих органів
досить добре знають і місцеві умови, і лю-
дей, і, як правило, є першими радниками
етнографів при виборі респондентів. Іс-
тотну допомогу в цій справі надають пра-
цівники шкіл, клубів та інших установ [4,
с. 27]. Для того, щоб респонденти були
обрані продумано, потрібно правильно по-
яснити місцевій владі завдання експеди-
ції. При підборі інформаторів записують-
ся не тільки їхні прізвища й адреси, але
й загальні відомості. Вік, час проживан-
ня в цій місцевості, професія, соціальний
стан – усе це важливо для наступного від-
бору потрібних осіб і для визначення цін-
ності й характеру відомостей. У результа-
ті такої попередньої роботи складається
список інформаторів з короткими харак-
теристиками кожного [5, с. 39].
Коли більш-менш повний список мож-
ливих респондентів складений, їх завжди
розбивають на дві групи. Людей, які
http://www.etnolog.org.ua
173
можуть дати найцінніші відомості, опи-
тують в першу чергу. Інших інтерв’юють
для перевірки вже отриманих даних, збо-
ру додаткового матеріалу [4, с. 29]. Якщо
час обмежений, від опитування частини
інформаторів другої групи можна зовсім
відмовитися.
Окрім того, в організації роботи екс-
педиції важливим є ознайомлення з іс-
торією села та найближчого до нього
регіону. Це дозволяє виділити напрями
майбутніх опитувань та продумати пи-
тання. На підготовчому етапі експедиції
складається так званий запитальник –
перелік можливих запитань за кількома
напрямами. Працювати безпосередньо із
запитальником під час опитування прак-
тично неможливо, адже не можна перед-
бачити всі тематичні напрями конкретно-
го опитування та конкретні запитання,
але важливо цей запитальник тримати в
пам’яті і у відповідності до нього коорди-
нувати опитування [8, с. 34]. Звичайно,
запитальник у процесі роботи експедиції
коригується – щось додається, щось ви-
лучається, але запитальник і не є схемою
опитування, він тільки надає кожній ро-
бочій групі певний обсяг інформації. На
початку роботи експедиції запитальник є
незамінним, а наприкінці експедиції ним
уже майже не користуються – власний
досвід уже дозволяє працювати без під-
казок [8, с. 34].
При проведенні опитування краще,
коли опитувач і респондент однієї статі.
Це сприяє певному психологічному ком-
форту респондента і, урешті-решт, розши-
ренню отриманої інформації.
Звичайно, експедиція орієнтується на
опитування мешканців села якомога стар-
шого віку, але, як показує практика, та-
кий підхід не виключає можливості опи-
тування людей і значно молодшого віку,
оскільки вони у свої дитячі роки мають
можливість спілкуватися зі своїми знач-
но старшими родичами та є сучасника-
ми багатьох історичних подій, а дитяча
пам’ять – особлива, вона фіксує те, на що
дорослі взагалі не звертають увагу і на-
віть не можуть пригадати факт існування
цього явища [8, с. 33]. Але їх не так і
багато. Це яскраво простежується під час
опитування. Якщо людина народилася
пізніше 1920 року, то в її пам’яті фактич-
но не відкарбувався традиційний уклад
життя, хоча вона його і застала. Проте
такий респондент є чудовим оповідачем
подій війни 1941–1945 років. Звичайно,
жінки яскравіше, аніж чоловіки, розкри-
вають питання побуту. Вони з особливим
задоволенням розповідають про весілля.
З властивою для жінок увагою до деталей
вони згадують, у що була вбрана наречена,
порядок здійснення обряду. Щоправда,
відчувається певна закономірність: яскра-
вість тих чи інших спогадів залежить від
добробуту сім’ї, до якої належить жінка
[8, с. 27]. А чоловікам легше розповідати
про громадське та господарське життя.
Людина, яка відзначається енергій-
ністю, життєвою силою, може розповісти
більше за інших, бо її життя, як правило,
є насиченішим. З такими людьми взагалі
опитування найцікавіше. Тобто, залежно
від особистості респондента, коригуються
напрями опитування.
Людина, побачивши інтерес до своєї
роз повіді або захопившись власними
спогадами, починає говорити про своє
життя, родичів та близьких, причому не
обов’язково за заданою тематикою або на-
прямом [8, с. 33]. У такому випадку го-
ловне не помилитися, а саме: зупинити
розповідь або коригувати її постійними
запитаннями. У цій ситуації не переби-
вайте респондента. Вам можуть розказати
про те, про що ви навіть не здогадаєтеся
спитати і про існування чого ви до цього
часу навіть не підозрювали. При цьому
краще занотовувати запитання, які вини-
кають під час цієї розповіді, але запитай-
те про це трішки пізніше. Дуже важливо
дати співрозмовнику можливість сфор-
мулювати власну думку, висловити своє
ставлення та пояснити якісь події, явища,
назви тощо, навіть якщо все це вам уже
відомо [8, с. 33].
Важливим також є налаштування на
сприйняття інформації, яка може прямо
суперечити уявленням респондента або
знан ням про певні події, явища, людей
тощо. Це не привід виправляти, починати
дискусію або висловлювати сумніви щодо
обізнаності інформатора. Бачення світу та
історичних подій конкретною людиною є
особливим, воно відбиває і походження, і
виховання, і освіту, і всі життєві перипетії
та шляхи, якими пройшов співрозмовник
[8, с. 34]. Саме тому важливо почути не
офіційну версію розвитку подій, а опис по-
баченого та пережитого особисто або, хоча
б, особисте розуміння викладеної офіцій-
http://www.etnolog.org.ua
174
ної версії. Найцікавіше те, що отримана
під час експедицій інформація справляє
враження навіть на фахівців, істориків,
які готові були до сприйняття будь-якої
інформації, що зайвий раз підтверджує
її унікальність і цінність, а також необ-
хідність її наукової обробки та залучення
до наукового обігу. Особливо відчутним
і зрозумілим це стає, коли усвідомлюєш
вік людини, з якою спілкуєшся, її досвід
та завжди унікальний життєвий шлях, а
особливо – коли усвідомлюєш плинність
часу та невідворотне зникнення цілого
історичного пласта, який поступово, але
постійно віддаляється від нас разом із ці-
лими поколіннями [8, с. 35].
Під час проведення перших історико-
крає знавчих експедицій Запорізьке на-
укове товариство ім. Я. П. Новицького
за основу взяло «Народознавчий запи-
тальник» [8, с. 10]. Але через те що він
мав чітку етнографічну спрямованість,
його суттєво доповнили цілими розділа-
ми з історії повсякденності, знакових по-
дій, таких, як революція та громадянська
вій на, голодомори, колективізація, репре-
сії, Друга світова війна. Щодо принципів
опитування, то тут враховувалися інтуї-
ція і професійна підготовка. Інакше ка-
жучи, кожен почав самостійно виробляти
для себе певні принципи і правила, які
базувалися на власному досвіді [8, с. 12].
Після декількох опитувань стало зрозу-
міло, що для більшої повноти інформації
необхідно формулювати запитання більш
конкретні, часто ставити і навідні запи-
тання. Інколи на просте запитання «У які
ігри ви грали в дитинстві?» отримували:
«Не пам’ятаю». Хоча, коли запитували:
«А в м’яча грали?», людина яскраво по-
чинала розказувати правила цієї гри, а
далі згадувала й інші. Не одразу почало
формуватися вміння слідкувати за розпо-
віддю людини і відмічати, які ще уточню-
ючі запитання можна поставити [8, с. 27].
Уже в перші дні експедицій виникає
така ситуація, коли респондент на всі за-
питання відповідає: «Не пам’ятаю, не було
такого» [8, с. 28]. Після десяти-п’ятнадцяти
хвилин опитування виникає відчуття, що
вже нічого цікавого від цієї бабусі чи діду-
ся дізнатися не можна. Запитання за запи-
танням, а інформації немає. Урешті-решт,
виникає бажання припинити опитування.
Проте, продовжуючи спілкування, часто
виявляється, що з якогось фрагмента ви-
пливає розповідь, і людина при цьому не-
сподівано «відкривається» зовсім з іншо-
го боку.
У багатьох випадках респонденти вва-
жають, що вони нічого важливого, ціка-
вого та цінного не пам’ятають – саме в
такій ситуації правильно сформульовані
конкретні запитання допомагають довести
протилежне і переконати інформатора у
важливості та надзвичайній цінності всіх
подробиць.
Тому головна мета опитування – домог-
тися зв’язної самостійної розповіді. Для
цього існують певні засоби, які застосову-
ються разом або окремо.
По-перше, це активне вислуховування:
тут потрібно виявити свою зацікавленість,
не перебивати, надавати підтримку опові-
дачу так, як це робиться в повсякденно-
му спілкуванні: хитати головою та інколи
вставляти «так-так» тощо. Крім того, не
ховати очей і не боятися погляду в очі,
намагатися підтримувати контакт очима.
Велику роль віді грає і те, як ви сидите.
Тут потрібно сидіти прямо і відкрито,
не горбитися і не розвалюватися. У ви-
падку заминок оповідача використовуйте
нейтральні підтримуючі запитання («Що
Ви ще пам’ятаєте?», «Що було далі?»).
І, зрештою, завжди відповідати на запи-
тання. Про власну думку або власний до-
свід говорити виключно після опитування
[9, с. 45].
Щоб показати, що ви зрозуміли емо-
ційне навантаження того, про що мовить-
ся, можна застосовувати парафрази – по-
вторювати власними словами сказане
оповідачем. Пара фрази використовуються
як підтримка оповіді в емоційно важких
ситуаціях. Треба намагатися зрозуміти і
відбити емоції оповідача («Вам досі шко-
да?»). При цьому не можна ділитися влас-
ними емоціями («Це тяжко сприймати»)
[9, с. 46].
У сучасній методиці не треба забувати
про запитання, які викликають розповідь.
Якщо ви просите розповісти, то створюйте
для цього умови самою формою запитань.
Вони повинні бути «відкритими» («Роз-
кажіть ще про...»). Ставте спочатку більш
загальне запитання і тільки після цього
можна просити, наприклад, розповісти
про «типовий випадок» [9, с. 46].
Коли згадування дуже важкі емоційно,
а оповідач майже ніколи про них не роз-
повідав, опитувач може створити сцену.
http://www.etnolog.org.ua
175
У результаті оповідач ніби занурюється
в пережиту ситуацію, переживає її зано-
во. Для цього слід ставити запитання в
теперішньому часі, орієнтуючись на зов-
нішні деталі обставин («Які там звуки?»,
«Що там чути?», «Там темно?», «А хто з
Вами?», «Що він Вам говорить?»), але не
фокусувати питання на почуттях. Коли
респондент занурюється у власну оповідь,
потрібно поступово припиняти питати і
надати можливість самостійно розповіда-
ти [9, с. 46].
Запорізьке наукове товариство
ім. Я. П. Новицького виробило приблиз-
ні напрями можливих зовнішніх запитань
усного опитування під час проведення іс-
торико-краєзнавчих експедицій. Тематика
їх різнопланова, наприклад: «Родина»,
«Громада», «Громадське життя», «Село
і місто», «Народини», «Ігри й забави»,
«Весілля», «Проводи», «Свята та обря-
ди», «Житло», «Ремесло», «Віра», «Їжа
та харчування» тощо.
Неабияке значення має правильна по-
становка запитання та володіння лекси-
кою, що притаманна регіону. На території
Запорізької області важко знайти населені
пункти, які б не мали власних, інколи уні-
кальних мовних одиниць (може бути змі-
нений наголос, вилучені або додані окремі
звуки, змінене значення слова і т. д.). Такі
унікальні мовні одиниці можуть повністю
витісняти свої літературні аналоги, які у
свою чергу можуть бути абсолютно неві-
домі місцевому населенню (особ ливо тим,
хто отримав освіту ще до Другої світової
війни і не має професійної або вищої) [8,
с. 33]. Тому освоєння особ ливостей місце-
вої вимови, лексики тощо є обов’язковим,
це дозволить і зрозуміліше ставити запи-
тання, і більш повно розуміти отримані
відповіді. У процесі роботи в інтерв’юера
поступово накопичується запас місцевих
термінів, зростає знання «локалізмів».
Тому методисти зазначають, що важливо
спочатку ставити запитання в загальній
формі (наприклад: «Який одяг носили?»)
і лише потім, при перевірці отриманих ві-
домостей, практикувати й прямі запитан-
ня, уживаючи при цьому місцеві терміни.
Ще одне важливе питання, яке вра-
ховується в методиці опитування, – це
знання мови місцевого населення. Бо це
важлива умова успішної роботи в експе-
диції. Але далеко не завжди досліднико-
ві вдається вивчити мову заздалегідь, а
тим більше освоїти розмовну мову. Тому
в історико-краєзнавчих експедиціях час-
то користуються послугами перекладачів
[4, с. 34]. Вибір перекладача – це досить
відповідальна справа. Щоб робота з пе-
рекладачем була успішною, до нього ви-
суваються певні вимоги: 1) добре знан-
ня місцевої мови й мови співробітника
експедиції (краще, якщо мова місцевого
населення є для перекладача рідною);
2) повага місцевих жителів (якщо вони
не будуть поважати перекладача, то не
будуть ставитися з повагою й до співро-
бітника експедиції, а отже, – і до його ро-
боти); 3) освіченість, яка гарантувала б
добре розуміння завдання своєї роботи й
необхідність точного перекладу без «від-
себеньок» [7, с. 126].
Як зазначають методисти, дуже важ-
ливо до початку роботи роз’яснити пере-
кладачу завдання експедиції, виклавши
хоча б загальні основи знань цієї галузі.
Чим краще перекладач орієнтуватиметься
в предметі дослідження, тим успішніше
йде робота. Особливо варто наполягати
на точності перекладу. Ці методичні реко-
мендації були якраз випробувані під час
проведення історико-краєзнавчої експеди-
ції в Автономній Республіці Крим.
Інший важливий момент, який необхід-
но враховувати при постановці запитан-
ня, – конкретність формулювання. Чим
загальніше воно сформульовано, тим за-
гальнішою буде відповідь і коротшою роз-
повідь; загальне запитання здебільшого
не зможе підняти пласт спогадів, а тіль-
ки дозволить окреслити напрям розмови
[8, с. 33]. Якщо цей напрям зацікавить
співрозмовника, то, звичайно, додаткові
запитання просто не будуть потрібні. Не
можна формулювати запитання так, щоб
на нього можна було відповісти «так» чи
«ні», або закладати відповідь у саме запи-
тання – таке опитування може перетвори-
тися на тест на знання історії села.
Відповідно до розроблених правил
опитування респондентів краще прово-
дити вдвох. Можна здійснювати його й
одному, але тоді одночасно доведеться за-
питувати й записувати, обмірковуючи вод-
ночас подальші запитання. Це ускладнює
роботу, викликає небажані паузи, відво-
лікаючи увагу опитуваного. Працюючи
вдвох, інтерв’юери розподіляють ролі так:
один – запитує, інший – записує. Краще,
якщо для опитування об’єднують фахів-
http://www.etnolog.org.ua
176
ців з різних тем. Кожний з них опитує
респондента зі своєї теми, у той час як
інший – записує [2, с. 76]. І практика під-
тверджує доцільність проведення опиту-
вань удвох. Так опитування проводять по
черзі. Наприклад, спочатку веде розмову
один інтерв’юер, а коли вже його «запас»
закінчується, опитування продовжує ін-
ший, звертаючи увагу на ледве намічені
в розмові факти. Щоправда, цей порядок
не зовсім зручний при проведенні опи-
тування водночас чоловіка і дружини.
Хтось із них, як правило, бере ініціативу
у відпові дях на себе, й інформація іншого
залишається поза увагою. У таких випад-
ках краще проводити опитування окремо.
З іншого боку, робоча група з двох
осіб має більші шанси знайти підхід
до конкретної людини і створити спри-
ятливий мікроклімат для проведення
опитування – це, звичайно, абсолютно
суб’єктивний момент, але багато в чому
він є визначальним. Перше враження,
яке робоча група справить на людину,
може повністю визначити ефективність та
якість проведеного опитування [8, с. 32].
Про доброзичливість та чемність тут не
йдеться – це обов’язкові умови будь-якого
спілкування. Важливо продемонструва-
ти справжню, а не формальну зацікавле-
ність у цій бесіді, пояснити важливість
вашої роботи та інформації, якою володіє
ваш потенційний співрозмовник, або на-
віть переконати в цьому людину. Інколи
до цього процесу долучаються молодші
члени родини, які слухають і нагадують
батькам про незгадані ними факти.
Надзвичайно важливим є обмін інфор-
мацією між робочими групами – як з точ-
ки зору одержання нової інформації, так
і з погляду підготовки до наступного опи-
тування. Порівняння отриманої від різ-
них респондентів інформації інколи до-
зволяє одержати іншу, принципово нову,
або підтвердити та деталізувати відому
інформацію [8, с. 34]. З іншого боку,
кожне опитування дозволяє чіткіше уяви-
ти коло можливих запитань та тематику
наступних опитувань і навіть може допо-
могти більш раціонально їх організувати.
Єдина проблема, яка може постати під
час опитування населення, – це відсут-
ність досвіду. Тому що іноді запис пере-
творюється у формальне анкетування з
коротенькими запитаннями і ще коротши-
ми відповідями. Багато хто не може зна-
йти підходу, розговорити, привернути до
себе прихильність оповідача, а звідси –
настороженість і стриманість. Окрім того,
досить важко записувати матеріал, адже
для селянина те, що від нього хочуть по-
чути, – це неварта уваги повсякденність,
тоді як незнайомій людині хочеться роз-
казати щось непересічне [6, с. 82]. Хоча
дуже багато залежить від характеру лю-
дини, її комунікабельності.
Слід також зазначити, що потрібно
вчитися розрізняти інформацію, отрима-
ну завдяки життєвому досвіду, від про-
читаної в пресі або історичній літерату-
рі. Інколи в розпові дях факти із життя і
літератури тісно переплітаються. Напри-
клад, респонденти часто при розповіді
історії заснування села згадують дані з
краєзнавчої літератури [8, с. 28]. Дово-
диться ставити додаткові запитання для
уточнення.
Окрім того, велике значення після опи-
тування має і документаційна робота [1,
с. 123], а саме: фіксування запису бесід
з інформаторами, анкети, опис різних
явищ, малюнки, креслення, викрійки,
плани. Бо все це – історичні документи,
цінність яких згодом зростає все більше.
Історикові польові документи говорять не
менше, аніж архівні справи. Тому пра-
вильне оформлення і складання польових
документів (польові зошити, експедиційні
щоденники, анкети, графічні матеріали,
фотоматеріали й кіноплівки, аудіозаписи)
відіграє і буде відігравати значну роль в
їх подальшому вивченні для реконструк-
ції історичних подій та явищ.
Упродовж 2000–2004 років під час іс-
торико-краєзнавчих експедицій, на науко-
вих диспутах почали обговорювати питан-
ня усної історії. Адже кожна експедиція,
під час якої дослідники занурювалися в
специфічний і ні на що більше не схожий
соціум, ставила численні запитання, сти-
мулювала появу нових ідей і концептуаль-
них положень. Утім, одне запитання було
доволі болючим – це принципи та правила
передачі друкованим словом зібраних і за-
писаних на диктофони усних розповідей.
До цього долучилися А. Бойко, В. Міль-
чев, Ю. Головко, Н. Сурева, О. Старух,
С. Білівненко та багато інших [8, с. 54].
Нарешті, коли стали проявлятися прин-
ципи передачі усного слова, було виріше-
но провести всеукраїнський круглий стіл,
присвячений обговоренню цих принципів.
http://www.etnolog.org.ua
177
Оформлення обговорюваних принципів
у методичні рекомендації було доручено
Н. Суревій. 11 березня 2005 року в За-
поріжжі за «круглим столом» зібралися
провідні фахівці в галузі архівознавства,
фольклористики, археографії, джерело-
знавства: В. Брехуненко, Н. Довженко,
М. Красиков, І. Павленко, О. Тедєєв,
В. Шандра, А. Бойко, В. Мільчев, Н. Су-
рева та інші [8, с. 54].
Робота «круглого столу» виявилася до-
сить продуктивною. Численні пропозиції,
які набували певної форми і змісту під
час дискусій, поступово конкретизували
представлений матеріал. Набув конкрет-
ності понятійний апарат, визначалися
дефініції та принципи. Згодом ці реко-
мендації були апробовані нау ковою ра-
дою Інституту української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України [8, с. 54].
Об’ємними публікаціями інтерв’ю з
усної історії вже нікого не здивуєш. Та,
хоча певні кроки зроблені і поняття «усна
історія» («oral history») уже впевнено вві-
йшло в словник широкого кола науковців,
ще залишаються дискусійними питання з
методики їх оформлення, які певною мі-
рою однаково хвилюють як західних, так
і українських дослідників.
Таким чином, уніфікованої та загально-
визнаної методики як такої не було, а
існували розробки окремих дослідни-
ків. Саме такі розробки і стали основою
сучас ної методики проведення історико-
краєзнавчих експедицій у Запорізькому
науковому товаристві ім. Я. П. Новицько-
го. Адже експедиції, які проводить То-
вариство, дають неабиякий досвід. Тепер
ми з посмішкою дивимося на наш перший
запитальник, який відтепер набув іншого
змісту та форми.
Література
1. Аксьонова Н. Наукова літня школа «Ме-
тоди дослідження культур у гуманітарних
науках»: старе і нове дослідження / Наталя
Аксьонова // Народна творчість та етногра-
фія. – 2006. – № 1. – С. 123.
2. Боряк О. Емпіричні дослідження як
«ризик шкоди»: теорія і практика впрова-
дження принципів етики польової роботи /
Олена Боряк // Народна творчість та етногра-
фія. – 2003. – № 5–6. – С. 76.
3. Валименко А. В. Експедиції 1965 року /
А. В. Валименко // Народна творчість та етно-
графія. – № 1. – С. 100–101.
4. Громов Г. Методика этнографических
экспедиций / Г. Громов. – М., 1966. – 117 с.
5. Жданко Т. А., Крупянская Б. Ю., Те-
рентьева Л. Н. Об организации и методике
полевых этнографических исследований /
Т. А. Жданко, Б. Ю. Крупянская, Л. Н. Те-
рентьева // Советская этнография. – 1956. –
№ 3. – С. 38–44.
6. Маєрчик М. Польові дослідження:
проб лема достовірності й порозуміння / Ма-
рія Маєрчик // Народна творчість та етногра-
фія. – 2003. – № 5–6. – С. 82.
7. Рубан О. Етнографічна комісія Академії
наук України / Оксана Рубан // Народна твор-
чість та етнографія. – 1999. – № 4. – С. 126.
8. Усна історія Степової України. Запо-
різький край. – Запоріжжя : АА Тандем,
2008. – Т. 1. – 516 с.
9. Усна історія: теорія та практика / упо-
ряд. : А. Бойко, С. Білівненко, Ю. Головко
та ін. – Запоріжжя : Тандем-У, 2008. – 100 с.
SUMMARY
More and more frequently, we turn to the sources of our national spirituality. Our roots, power and
originality are in it. But there is one unresolved question – how to capture and convey all the materials that
were collected by the researchers during the local historical expeditions. J. Novitsky scientific society in
Zaporizhia has developed its own rules and principles, which assist in local historical expeditions carrying
out. The peculiarities of the selection of respondents, planning of the survey questionnaire, records and their
further involvement in the scientific use are investigated in the article.
There’s nothing new in sizeable volumes of publications of the oral history. Although some steps are
taken and the term «oral history» has confidently entered the dictionary by wide range of scientists, remain
controversial question of methods of execution, which to some extent is equally concerned with both West-
ern and Ukrainian scholars.
Although the methodology wasn’t unified and generallized, but there were works of some researchers,
which became the basis of historical and naturalistic expeditions in Zaporizhia scientific society.
Keywords: historical-regional expeditions, respondents, oral history, methodology survey.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207407 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:32:17Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пашненко, О. 2025-10-07T08:59:19Z 2014 Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) / О. Пашненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 171-177. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207407 908(477.64/.7)+303.62 Автор, спираючись на досвід роботи Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького, аналізує методику проведення опитування під час історико-краєзнавчих експедицій – підбір респондентів, планування самого опитування, створення запитальників, фіксування записів і подальше їхнє залучення до наукового обігу. Дослідник наголошує на потребі вчитися записувачам і власне інформантам розрізняти інформацію, отриману завдяки життєвому досвіду, від прочитаної в пресі або історичній літературі. Автор, опираясь на опыт работы Запорожского научного общества имени Якова Новицкого, анализирует методику проведения опроса во время историко-краеведческих экспедиций – подбор респондентов, планирование самого опроса, создание опросников, фиксирование записей и дальнейшее их введение в научный оборот. Исследователь акцентирует на необходимости учиться исследователям и собственно информантам различать информацию, полученную благодаря жизненному опыту, от прочитанной в прессе или исторической литературе. Relying on the experience of Novitsky's scientific society in Zaporizhia, the author analyzes the methodology of the survey in the local historical expeditions – the selection of respondents, planning of the survey, questionnaire, records, and their further involvement in the scientific use. The researcher stresses the need to study the recorders and the informer to distinguish information obtained through life experience, read in the press, or historical literature. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Методика етнологічних студій Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) The Methods of the Inhabitants’ Poll During Historical and Regional Expeditions on the South of Ukraine (on the Example of the Expeditions of Ya. P. Novytskyi Zaporizhia Scientific Society) Article published earlier |
| spellingShingle | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) Пашненко, О. Методика етнологічних студій |
| title | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) |
| title_alt | The Methods of the Inhabitants’ Poll During Historical and Regional Expeditions on the South of Ukraine (on the Example of the Expeditions of Ya. P. Novytskyi Zaporizhia Scientific Society) |
| title_full | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) |
| title_fullStr | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) |
| title_full_unstemmed | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) |
| title_short | Методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на Півдні України (на прикладі експедицій Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького) |
| title_sort | методика опитування населення під час проведення історико-краєзнавчих експедицій на півдні україни (на прикладі експедицій запорізького наукового товариства імені якова новицького) |
| topic | Методика етнологічних студій |
| topic_facet | Методика етнологічних студій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207407 |
| work_keys_str_mv | AT pašnenkoo metodikaopituvannânaselennâpídčasprovedennâístorikokraêznavčihekspedicíinapívdníukraíninaprikladíekspedicíizaporízʹkogonaukovogotovaristvaímeníâkovanovicʹkogo AT pašnenkoo themethodsoftheinhabitantspollduringhistoricalandregionalexpeditionsonthesouthofukraineontheexampleoftheexpeditionsofyapnovytskyizaporizhiascientificsociety |