Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал
Звернення до теми трансформації вірувань в умовах слобожанського пограниччя входить до постійних тем експедиційної роботи колективу Нововодолазького БДЮТ Харківської області. У колишніх козацьких слободах втрачається тяглість традицій, домінує соціальне очікування пільг, але старші покоління ще збер...
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207410 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал / М. Чумак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 143-148. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860108003271770112 |
|---|---|
| author | Чумак, М. |
| author_facet | Чумак, М. |
| citation_txt | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал / М. Чумак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 143-148. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | Звернення до теми трансформації вірувань в умовах слобожанського пограниччя входить до постійних тем експедиційної роботи колективу Нововодолазького БДЮТ Харківської області. У колишніх козацьких слободах втрачається тяглість традицій, домінує соціальне очікування пільг, але старші покоління ще зберігають у пам’яті не тільки молитви, а й замовляння. Встигнути зафіксувати їх спроможні і школярі під керівництвом етнологів.
Обращение к теме трансформации верований в условиях слободского порубежья принадлежит к постоянным темам экспедиционной работы коллектива Нововодолажского ДДЮТ Харьковской области. В бывших казацких слободах теряется непрерывность традиций, доминирует социальное ожидание льгот, но старшие поколения еще хранят в памяти не только молитвы, но и заговоры. Успеть зафиксировать их могут и школьники под руководством этнологов.
The subject of the transformation of the beliefs in the conditions of the Slobozhanshchyna frontier is the constant topic of the expedition work of the group of Nova Vodolaha House of Children’s and Youthful Creation, Kharkiv region. The continuity of traditions is lost in former Cossack slobody (large villages on the high roads), and the social reduced expectations are prevailing, but the older generations remember both prayers and charms. The pupils under the supervision of the ethnologists can put them down.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
143
УДК 069.8-057.874 Марія Чумак
(Харків)
ЕКСПЕДИЦІЙНІ ЗАПИСИ ШКОЛЯРІВ
ЯК НАУКОВО-ДОПОМІЖНИЙ МУЗЕЙНИЙ МАТЕРІАЛ
Звернення до теми трансформації вірувань в умовах слобожанського пограниччя входить до
постійних тем експедиційної роботи колективу Нововодолазького БДЮТ Харківської області.
У колишніх козацьких слободах втрачається тяглість традицій, домінує соціальне очікування
пільг, але старші покоління ще зберігають у пам’яті не тільки молитви, а й замовляння. Встиг-
нути зафіксувати їх спроможні і школярі під керівництвом етнологів.
Ключові слова: експедиція, вірування, школярі, українсько-російське пограниччя, Слобо-
жанщина.
Обращение к теме трансформации верований в условиях слободского порубежья принадле-
жит к постоянным темам экспедиционной работы коллектива Нововодолажского ДДЮТ Харь-
ковской области. В бывших казацких слободах теряется непрерывность традиций, доминирует
социальное ожидание льгот, но старшие поколения еще хранят в памяти не только молитвы, но
и заговоры. Успеть зафиксировать их могут и школьники под руководством этнологов.
Ключевые слова: экспедиция, верования, школьники, украинско-российское пограничье,
Слобо жанщина.
The subject of the transformation of the beliefs in the conditions of Slobozhanshchyna frontier
is the constant topic of the expedition work of the group of Nova Vodolaha House of Children’s and
Youthful Creation, Kharkiv region. The continuity of traditions is losing in former cossack slobody
(large villages on the high roads) and the social reduced expectations are prevailing, but the older
generations remember both prayers and charms. The pupils under the supervision of the ethnologists
are able to put them down.
Keywords: expedition, beliefs, pupils, Ukrainian-Russian frontier, Slobozhanshchyna.
Проблема «тутешності» як вияв
само ідентифікації завжди усклад-
нювалася обставинами пограниччя.
Слобо жанщина – перехрестя двох куль-
тур – української та російської. За цих
умов елементи народної релігійності змі-
шуються, а згодом і нівелюються. У на-
селених пунктах, що стали райцентрами –
селищами міського типу, містечками, а в
XVII ст. були козацькими слободами, у
XIX ст. утрачається тяглість традицій,
домінує соціальне очікування пільг або ж
активна, на межі з криміналом, гонитва
за матеріальними статками.
Трансформаційна ситуація особливо
впливає на дітей і молодь, тому й зверта-
ємося до практики конкретного колекти-
ву (створений 1992 р. на базі Нововодо-
лазького БДЮТ Харківської області як
народознавчий гурток, а нині відомий не
тільки в Україні, а й у Польщі та Росії
зразковий художній фольклорно-етно-
графічний колектив) «Вербиченька».
Авторка цієї статті в шкільні роки була
учасницею згаданого колективу, а в стар-
ших класах – літописцем літніх і осінніх
експедицій у Нововодолазький район.
Щороку «Вербиченька» займається екс-
педиційними дослідженнями, на підставі
яких створюються програми обрядових
дійств для конкурсів і фестивалів. Зокре-
ма, у 2008 році колектив побував у Поль-
щі, Естонії, Росії, різних містах України.
Має «Вербиченька» і низку публіка-
цій, присвячених річному колу народних
свят. Зокрема, у збірнику «Муравський
шлях – 2000», виданому Харківським
обласним центром народної творчості,
уміщені експедиційні матеріали, які сто-
суються календарного обрядового циклу
слобожан. За сприяння цього центру
2007 року вийшла і книжка «Водо лазькі
голосники», яка об’єднує розвідки про ду-
ховну і матеріальну культуру Нововодо-
лазького району, створені вихованцями
колективу – членами Малої академії наук
(МАН) України – на підставі спілкуван-
ня із земляками-старожилами.
Під час польових досліджень ми ко-
ристувалися питальниками, розробленими
незмінним керівником колективу Ольгою
Володимирівною Коваль, а також Хар-
http://www.etnolog.org.ua
144
ківським осередком спілки етнологів і
фольклористів України, науковці якого
бувають разом зі школярами в експедиці-
ях. Так, етнограф Валентина Анатоліївна
Сушко влітку 2008 року разом з «Вер-
биченькою» досліджувала колишній гон-
чарський осередок с. Просяне Нововодо-
лазького району Харківської області, нині
надає консультації в написанні членами
колективу дослідницьких робіт з етнології
в МАНі. Ця секція школярів-дослідни-
ків працює на базі Харківської обласної
станції юних туристів, де також активно
ведеться експедиційна робота як на тери-
торії самої області, так і в інших регіо-
нах України. Зокрема, автору цих рядків
вдалося побувати 2006 року в гончарських
осередках Івано-Франківської області.
ОблСЮТур на чолі з директором Ва-
лентиною Андріївною Редіною тісно
співпрацює з Харківським національним
університетом ім. В. Н. Каразіна (ХНУ
ім. В. Н. Каразіна). Спільний проект
поза шкільного краєзнавчого центру й од-
ного з найстаріших університетів Украї-
ни – історична школа, у якій майбутнім
студентам викладають науковці історич-
ного факультету. Серед слухачів школи
постійно є вихованці «Вербиченьки».
На нашу думку, поглибленню дослід-
ницької роботи молоді сприятиме створе-
ний 2008 року Центр краєзнавства ХНУ
ім. В. Н. Каразіна (директор – професор
Сергій Михайлович Куделко). Уже вті-
люються в життя кілька проектів, ведеть-
ся робота в архівах, фіксуються спогади
старожилів.
Але повернімося до експедиційних за-
писів вихованців «Вербиченьки», які нині
є студентами ХНУ ім. В. Н. Каразіна або
вже здобули освіту і працюють у різних
галузях. У питальниках колективу за-
вжди є запитання про те, у що вірили в
тому чи іншому селі. Без розуміння того,
на що духовно спиралися наші предки,
неможливе усвідомлення сьогоднішньої
віри людини у вищу силу, а також у влас-
ну моральну силу.
Близько 100 осіб щоденно залишають
країну з різних причин – їдуть на заро-
бітки, емігрують.
За таких соціальних умов ідеться швид-
ше не про віру, а про зневіру: «Хоч ти на
чорта хрест клади, хоч через плече плюй,
а він все одно крутить тобою, як сам знає»;
«Святе діло без чорта не обійдеться» 1.
Замкнутість сільського життя навіть за
умови існування в слободі кількох хра-
мів, шкіл і церковної бібліотеки привчала
й до особистої відповідальності, коли роз-
раховувати варто лише на себе, родину, у
деяких випадках – на односельців («На-
чальство далеко, Бог високо»; «Гуртом
та разом можна робити, а як тут – усі та
сам»; «Начальник, як пасічник, прислу-
хається, шо люди гудуть»; «Якби бджо-
лам дати ниточки та об’яснити, як усім
нині важко, вони б повісились, а так тру-
дяться»; «Дядько сільський, як бджола,
мовчазний. Хіба шо сльозу пустить» 2.
«Чортувáти», «чортти» означало на-
кликати лиху годину. Тому на Слобожан-
щині сварили малих дітей з використан-
ням інших означень нечистої сили: «Чого
тебе туди бен̀ едя сперла?!» (чого ти туди
поліз?) 3. Слобожани можуть переповіда-
ти про Божу кару з посмішкою: «Кривий
Бирька цілу зиму грузив уголь на скла-
ді. “Ліві” гроші ховав від жінки у дворі в
грубці, на якій літом варили худобі. А баба
надумала весною спалити якийсь мусор,
мабуть, перед Паскою. Отак усі гроші й
погоріли. Наказав Бог за жадність» 4.
Важливим моментом у житті наших
предків було вирушання в дорогу. «Без
Бога ні до порога. Виходиш із двору, кажи:
“Господи, благослови мене! Господь впере-
ді, а я позаді, ангели по боках, а я в на-
дьожних руках”. Оце завжди, як виходиш
на роботу чи куди ще, треба так казати» 5.
Виходячи з двору, казали: «Я в путі,
Ісус Христос впереді, ангели-хранітєлі по
боках, спасі меня, Господі, на всєх пу-
тях» 6. Археоастрономи називають високі
точки на місцевості древніми обсервато-
ріями. Можна зробити припущення, що й
храми слобожан, особливо дзвіниці, слу-
гували своєрідними обсерваторіями зоря-
ного неба.
По той бік гора, по цей бік друга…
Поміж тими горами сходила зоря.
Ой то не зоря – дівчина моя 7.
Звернення до вічних образів зірок і
місяця знаходимо у весільному слобожан-
ському обряді. Ще й досі молодому, про-
воджаючи його до нареченої, співають:
«Мати синочка родила – місяцем обгоро-
дила, а зорею підперезала, у дорогу ви-
проводжала» (і так тричі, доки наречений
не вийде з хати).
http://www.etnolog.org.ua
145
У слобожанських піснях жіноча доля
і її злигодні теж передаються у порівнян-
нях із зірками: «Скільки в небі зірочок,
стільки в мене випало слізочок» 8.
ХХ ст. сколихнуло Слобожанщину
вели кими переміщеннями населення, ви-
кликаними революціями та війнами. Під
час фольклорної експедиції 2002 року ми
познайомилися з Марією Антонівною Га-
лас, 1933 р. н. Її мати – з Тернополя, бать-
ко – з Київщини. Після війни родина опи-
нилася в Нововодолазькому районі. Ще з
дитинства в її пам’яті збереглася щедрівка,
яка не траплялася колективу «Вербичень-
ка» в експедиціях у села Харківщини:
Щедрий вечір, Божий вечір,
Божа Мати сина мала, / двічі
в білий пелех сповивала.
Як сповила, на пристіл положила.
Ісходіться, всі святії,
беріть книги золотії,
беріть книги і читайте,
яке ж йому ім’я дайте.
Дали йому святий Петро –
Божа Мати незлюбила,
від престолу відступила.
Уся, вся земля засмутила.
Ісходіться, всі святії,
беріть книги золотії,
беріть книги і читайте,
яке ж йому ім’я дайте.
Дали йому Ісус Христос.
Мати Божа ізлюбила,
до престолу приступила.
Уся, вся земля розвеселилась.
Радійтеся, християне.
Ісус Христос между вами,
радійтеся й веселіться,
рожденному поклоніться.
На Різдво співали (за спогадами
М. А. Галас):
В Вефліємі є новина:
Діва Сина породила.
Породила благодати
Непорочна Діва Мати Марія.
– Породила я у сіні,
в Віфлеємській я гостині.
Йосип Діву утішає,
сповивати помагає. Маріє!
Ой там в місті при долині
пасли стадо та й пастері.
До вертепу прибігають
і дитятку поклін дають. Маріє!
Згадує М. А. Галас: «Під час хворо-
би приснився мені сон: церква високо,
кругом неї люди. Ісус Христос лежить на
престолі. Усі йдуть, хрестяться, цілують
його. І прийшла моя черга, я цілую його в
ноги, а він встає, цілує мене в голову. Ні
до кого не вставав, а до мене встав і каже:
“Ти можеш заспівати мені пісеньку на
оцей мотив?” Витягує сопілочку й грає.
А я кажу: “Можу”. “Якщо можеш – за-
співай, а я тобі подарунок дам”. Я заспі-
вала, а він мені з правого кармана витягує
хрест. Не той, що на шиї носять, а той, що
на столі, статуетка ціла. І подарував мені.
А співала так:
Народився Ісус Христос во Вефлеємі.
Ознаймила звізда ясна по всій
Вселенній.
Приспів
(повторюється після кожного куплету)
Радуймо, радуймося,
скупно веселімося.
О, спаси нас, Боже!
А він в яслах лежить красно,
як немовлятко.
Ісус Христос, Спаситель наш –
мале дитятко.
Ангели йому співають, пастері дари
дарять. Ягнятко, ягнятко.
Но ми маленькі, що ж ми дамо
новорожденнім,
від пастерів і від царів обдарованім?
А ми дарів не маєм, тільки те заспіваєм:
“Славім тебе, Боже” / двічі.
Після цього сну я і виздоровіла» 9.
Можна зробити припущення, що ко-
лись цей різдвяний спів звучав у рідному
домі цієї літньої жінки в її ранньому ди-
тинстві. Слова запали в пам’ять і під час
хвороби згадалися уві сні.
Колектив «Вербиченька» вивчив цю
колядку і співав у Нововодолазькому
Спасо-Преображенському храмі на Різдво
2003 року.
Одним з найдревніших видів народної
духовної культури є замовляння. У них
ми знаходимо зв’язок з дохристиянськими
віруваннями, міфологією, обрядовими ма-
гічними діями. Це ціла низка особливих
ритуально-магічних побутових дій і фольк-
лорний пласт замовлянь, шептань та сло-
весних оберегів на різні випадки життя.
http://www.etnolog.org.ua
146
Нічне світило досить часто фігурує в
різно манітних магічних дійствах. При появі
молодого місяця промовлялося таке замов-
ляння, щоб забезпечити здоров’я: «“Моло-
дик, молодик, тобі золоті рожки, а мені шоб
бігати по дорожці”. Повернутися при цьому
наліво тричі» 10. Так її навчила бабуся.
Старші жінки, якщо їм показують чуже
немовля або навіть онуча, говорять: «Ох
і скверне, поганюче яке! Тьху на тебе!» 11.
Таким чином вони намагаються вберегти
маля від зурочення, а себе – від звинува-
чення у «глазливості».
Поширеною є думка, що пристріт
(«зглаз») можуть насилати навіть близькі
люди занадто пильним поглядом, невчас-
но сказаним словом. У таких випадках
магічними заклинаннями посилали «при-
стріт-пристрітище», «уроки-урочища» на
«очерета та на болота, на бистрії води, на
гнилі колоди». Перша частина заклинан-
ня перетворилася в Новій Водо лазі на по-
бутуючу й досі лайку: «Шоб тебе понес ло
на очерета-болота, підняло та гепнуло» 12.
Але все-таки найчастіше старожили ра-
дять при зуроченні «шукати бабку». Тільки
вона знає потрібні слова-замовляння, уміє
нашіптувати. Вірять, що в ході проказуван-
ня замовлянь забороняється додавати, ви-
гадувати інші слова, змінювати їхній зміст.
«Вроки-врочища, з вітру – на вітер ле-
тіть, з огню – на огонь ідіть, з болота – на
болото летіть» 13. Майже в усіх обстежених
нами селах Нововодолазького району ста-
рожили пам’ятають ритуальне дійство «но-
сіння під кури» дітей віком до трьох років.
Вірили, що коли дитина вночі не спить,
плаче, то на неї «нападають крикливці».
Те, що цей ритуал живе в народній пам’яті,
свідчить про його широке і стійке побуту-
вання. При цьому також діяла словесна
формула заклинання, яка, на жаль, дійшла
до нашого часу не в пов ному обсязі. Коли
кури сідали, діток несли під сідало, каза-
ли: «Кури білі, кури сірі, кури волохаті.
Прийдіть до нас до хати. Заберіть у (ім’я
дитини) Іванка криклиці, а йому дайте сон-
ниці» 14. Народна медицина зберігала віру в
те, що допомогти може і вікно рідної хати.
«Коли дитина боліє, треба тричі через вік-
но передавати. У двері вернеться і оп’ять
передають. І так тричі. Це так перекупляли
дитину, тільки грошей за це не давали» 15.
Перекупити дитину можна було й за гро-
ші – так робили, коли не влаштовували
батьків хрещений чи хрещена (одцуралися,
розсварилися). «Кличуть людину і ведуть
через поріг, а на ньому вже постелили ко-
жуха. Новий кум чи кума через поріг “пе-
рекупає дитину” – дає гроші» 16.
М. З. Яковенко переказала замовляння
від «зглазу», яке вона успішно використо-
вує і для себе самої, і для кіз: «Як по-
зіхаєш дуже, то хтось зглазив, тоді треба
ворожити. Водички в кружку наберу і по-
читаю: “Ніхто не може вогню глитати, ніх-
то не може заліза ковтати, ніхто не може
мене урікти. Хто подумав-погадав, заберіть
собі назад”. І навхрест 9 разів ножем во-
дити над водою і читати. А як кіз гониш
перший раз пасти, а баби сидять, то про
себе треба почитати. І як назад женеш з
паші – теж. І три рази можна, і дев’ять –
не завадить. Якщо хтось тебе дуже роздив-
ляється, треба дулю в кармані скрутити і
про себе сказати: “Сіль та лапоть та гімна
клапоть”» 17. Важко знайти пояснення цьо-
му химерному поєднанню (солі з лаптем),
а також абсолютно нетиповому для Нової
Водолаги російському взуттю. Досі гово-
рять про нещастя в родині – часті хвороби,
невдачі: «Як лаптем обволокло».
М. З. Яковенко поділилася власноруч-
ним записом зняття наврочення, зробле-
ним від своєї краянки, яку вона називала
Панкратівна (без імені та прізвища). Мало-
письменна Марія Захарівна фіксувала це
«пособляння» на слух. Звучало воно так:
«Снятія порчі з самого сібя. В 12 часов
ночі необходімо поставить сковородку на
очень сильний огонь. Бросьте три пригор-
щі солі і наблюдайте 20 минут. На сильном
огні соль жарицця, а ви говорите: “Вас 77 я
накормлю, я напою. Покажитє-розкажитє,
кєм, за што і когда рабє Божей (імя) зло
подєлано. Ні звіром, ні рибой, ні птицей,
а чєловєком. Покажитє-розкажитє, какім”.
Єслі соль будет сильно тріщать, почернє-
єт. Іногда слишен стон. Виходьте на вули-
цю, отщитайте справа от сібя 21 звєзду і
скажіть: “Царице-звєзда, оддайте, верніть
то зло, шо мнє принєслі ні рибой, ні пти-
цей, ні звєрєм, а чєловєком. Верніть йому.
Я йому прощаю”. І після етого 24 часа ні-
кому нічого не давати» 18. Тут поєдналися
ще дохристиянські вірування з православ-
ними канонами. Північ – важлива пора
для багатьох стародавніх ритуалів, бо саме
опівночі чорти обідають, тобто людські ді-
яння балансують на межі добра і змови з
темними силами. Сіль використовується не
тільки разом із хлібом як головним атри-
http://www.etnolog.org.ua
147
бутом зустрічі гостей, а ще й з магічною
метою. Очищена вогнем сіль вважалася по-
мічною від хвороб. Недаремно ж її разом з
іншими продуктами святять на Великдень.
А розсипана під ноги віщувала сварку, во-
рожнечу. Очищення солі вогнем опівніч-
ної пори інтуїтивно спрямовувало людину
до позбавлення насланих неприємностей,
виводило зі стану ворожнечі з невідомим
недоброзичливцем. Сімка – божественне
щасливе число в багатьох народів. Поря-
тунок шукають у «цариці-звізди». 21 – теж
магічне число (тричі по сім). Цілу добу
після того не можна нікому нічого дава-
ти, щоб випадково сказане і зроблене під
зірками та ще й зі спалюванням солі не
зачепило невинної людини.
Долати біль закликали на допомогу мі-
сяць. Вірили, що звертання до нього допо-
може від наврочення і зубного болю. «Мі-
сяцю молодий, хрест золотий. Купався ти
на морях, оказався на небесах. Слава тобі,
Господи, слава тобі. Місяць на небі, зуби
в роті, мертвець у гробі, черв’як у дубі.
Вас чотири брати, коли ви зійдетеся гу-
ляти, тоді в рожденної (ім’я) будуть зуби
грати. Щоб не боліли, не крутили, як у
мертвого в гробі. Амінь». Читали тричі 19.
Лише фрагменти замовляння від пристріту
(переляку) зберегла народна пам’ять: «Як
мертвому з лави не вставать, так перепо-
лоху не оживать. Ні в животі, ні в голові,
ні в руках, ні в ногах, ні в пальцях, ні в
семидесяти суставцях» 20. Будь-яка земле-
робська робота супроводжувалася моно-
логами-проханнями, адресованими сонцю,
дощу, хмарам. «Зійди, хмаро, з неба, бо
нам дощу треба» 21; «Не йди, дощику, там,
де косять, а йди там, де просять» 22; «До-
щику, дощику, припусти, припусти на ба-
бині капусти, на дідову ярину, щоб не було
бур’яну» 23. Є ще один слобожанський ва-
ріант адреси, куди має пролитися дощ, –
«на бабину гречку, щоб росли овечки» 24.
Народні перекази засвідчують уміння
ворожок не тільки вгадувати чужу долю, а
й спілкуватися з небесними силами і вбе-
рігати село від посухи. «Де велика туча,
вона ж баче, шо то за туча: чи градова,
чи сильна гроза. В неї були такі палички,
вона тую тучу від свого села відводила» 25.
У різних населених пунктах Нововодо-
лазького району, обстежених нами, трап-
ляються свідчення зв’язку з природою у
замовляннях під час обрядових дійств, які
покликані були сприяти гарному врожаю,
добробуту родини, приплоду худоби, до-
брому здоров’ю тощо. «На Різдво хазяйка
квоктала, шоб курчата лупилися» 26.
Починаючи будь-яку роботу, просили
Божого благословення. Ця традиція живе
і в наш час. Щоправда, звернення до Гос-
пода скоротилося до формули «Боже,
благослови» або «Боже, поможи», але літ-
ні жінки пам’ятають, як приказували, на-
приклад, на городі, йдучи щось саджати:
«Господи, поможи. Роди, Боже, на вся-
кого долю» 27; «“Рости, Боже, на всякого
долю: і на кражу, й на продажу, й на роз-
дачу”. І тричі перехреститися» 28.
Отже, ширше звернення до теми транс-
формації вірувань в окремому регіоні дава-
тиме змогу створювати цілісний культурно-
соціальний портрет України. Залучення
до подібної експедиційної роботи можливе
в будь-якому райцентрі, де існують будин-
ки дитячої та юнацької творчості.
Примітки
1 Записано 24.07.04 р. від Григорія Ми-
колайовича Карбаня, 1937 р. н., у смт Нова
Водолага Ново водолазького р-ну Харків-
ської обл.
2 Записано 15.09.03 р. від Івана Костян-
тиновича Олійника, 1939 р. н., у смт Нова
Водолага Новово долазького р-ну Харків-
ської обл.
3 Записано 27.09.06 р. від Ніни Степа-
нівни Водолажченко, 1937 р. н., у смт Нова
Водолага Новово долазького р-ну Харків-
ської обл.
4 Записано 09.06.04 р. від Івана Полікарпо-
вича Лихобаби, 1937 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
5 Записано 23.11.02 р. від Раїси Пилипівни
Кононенко, 1922 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
6 Записано 17.06.03 р. від Катерини Степа-
нівни Скороход, 1931 р. н., у с. Новоселівка
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
7 Записано 17.08.04 р. від Марії Семенівни
Красовської, 1915 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
8 Записано 10.09.02 р. від Любові Семенів-
ни Клеби, 1937 р. н., у с. Завадівка Нововодо-
лазького р-ну Харківської обл.
9 Записано 06.06.02 р. від Марії Антонівни
Галас, 1933 р. н., у с. Печіївка Нововодолазь-
кого р-ну Харківської обл.
10 Записано 25.03.05 р. від Лідії Іванівни
Борисенко, 1950 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
11 Записано 27.09.06 р. від Ніни Степанівни
Водо лажченко, 1937 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
http://www.etnolog.org.ua
148
12 Записано 09.06.04 р. від Івана Полікар-
повича Лихобаби, 1937 р. н., у смт Нова Водо-
лага Нововодолазького р-ну Харківської обл.
13 Записано 23.11.02 р. від Раїси Пилипівни
Кононенко, 1922 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
14 Записано 26.01.03 р. від Лідії Трохимів-
ни Чалиш, 1924 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
15 Записано 10.10.05 р. від Євгенії Григо-
рівни Холодовської, 1930 р. н., у с. Бірки
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
16 Записано 20.05.03 р. від Марії Захарів-
ни Яковенко, 1929 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
17 Записано 20.05.03 р. від Марії Захарів-
ни Яковенко, 1929 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
18 Записано 20.05.03 р. від Марії Захарів-
ни Яковенко, 1929 р. н., у смт Нова Водолага
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
19 Записано 02.03.05 р. від Олександри За-
харівни Квач, 1932 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
20 Записано 25.03.05 р. від Лідії Іванівни
Борисенко, 1950 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
21 Записано 25.03.05 р. від Лідії Іванівни
Борисенко, 1950 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
22 Записано 25.03.05 р. від Катерини Ар-
сентіївни Рогової, 1919 р. н., у смт Нова Водо-
лага Нововодолазького р-ну Харківської обл.
23 Записано 28.06.03 р. від Володимира Ар-
сентійовича Воровика, 1925 р. н., у смт Нова
Водолага Нововодолазького р-ну Харків-
ської обл.
24 Записано 27.09.06 р. від Ніни Степанівни
Водо лажченко, 1937 р. н., у смт Нова Водолага
Нововодолазького р-ну Харківської обл.
25 Записано 05.06.04 р. від Наталії Іванівни
Гуленко, 1915 р. н., у с. Одринка Нововодо-
лазького р-ну Харківської обл.
26 Записано 04.06.02 р. від Марфи Оме-
лянівни Коваленко, 1918 р. н., у с. Діхтярка
Ново водолазького р-ну Харківської обл.
27 Записано 04.06.04 р. від Галини Сте-
панівни Тесленко, 1931 р. н., у с. Стара
Водолага Нововодолазького р-ну Харків-
ської обл.
28 Записано 07.06.04 р. від Ганни Юхи-
мівни Коваленко, 1915 р. н., у с. Знам’янка
Нововoдолазького р-ну Харківської обл.
SUMMARY
The problem of “the residents of this place” as the display of self-identification has always become complicated
with the conditions of the ethnocultural frontier. Slobozhanshchyna is the crossing of two cultures – Ukrainian
and Russian one. At these conditions the elements of folk religiousness are mixed, and leveled afterwards.
The transformation situation especially influences on children and youth that’s why it is important to
combine the collection of artifacts with audio- and video-fixation of the remembrances of old residents in
modern museum and expeditionary work.
Nowadays the museums often use the purposeful fixation of the remembrances and the events on the
sound and video medium, creating the basis of documentary sources in such way and forming the collec-
tions. Accordingly the records of ethnographic expeditions may be included in the exhibition complexes of
state museums and also used as the scientific auxiliary material. The objects, withdrawn from the environ-
ment, may completely exist in the collection and become a museum exhibit only at the preservation of cul-
tural information. The ethnographic collections are used to represent both the material culture of ethnoses
(everyday, economic, industrial, religious) and immaterial heritage (traditions, beliefs, ceremonies). Let’s
appeal to the practice of artistic folklore ethnographic collective “Verbychenka”, created in 1992 on the base
of Nova Vodolaha House of Children’s and Youthful Creation, Kharkiv region, as the ethnology circle, well-
known not only in Ukraine but also in Poland and Russia.
The author of this article was the participant of the mentioned collective during the school years, and
also in higher forms was the chronicler of Summer and Autumn expeditions in Nova Vodolaha district. An-
nually “Verbychenka” hold the expeditionary researches creating later the programs of ritual actions for the
competitions and festivals, enriching the audiofund of museum collection of the collective.
The complex of questions about self-identification of the informant obligatory contains the questions
about a faith and beliefs of that or the other locality. The evidences of the old residents from Nova Vodolaha
district are given in the article.
Wider appeal to the theme of transformation of beliefs in the individual region will give an opportunity
to create the complete cultural and social portrait of Ukraine. The attraction to such expeditionary work is
possible in every region, where the Houses of Child’s and Youth Creation are founded, the regional museums
work, school museum collections are formed.
Keywords: expedition, beliefs, pupils, Ukrainian-Russian frontier, Slobozhanshchyna.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207410 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:16Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чумак, М. 2025-10-07T08:59:57Z 2014 Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал / М. Чумак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 143-148. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207410 069.8-057.874 Звернення до теми трансформації вірувань в умовах слобожанського пограниччя входить до постійних тем експедиційної роботи колективу Нововодолазького БДЮТ Харківської області. У колишніх козацьких слободах втрачається тяглість традицій, домінує соціальне очікування пільг, але старші покоління ще зберігають у пам’яті не тільки молитви, а й замовляння. Встигнути зафіксувати їх спроможні і школярі під керівництвом етнологів. Обращение к теме трансформации верований в условиях слободского порубежья принадлежит к постоянным темам экспедиционной работы коллектива Нововодолажского ДДЮТ Харьковской области. В бывших казацких слободах теряется непрерывность традиций, доминирует социальное ожидание льгот, но старшие поколения еще хранят в памяти не только молитвы, но и заговоры. Успеть зафиксировать их могут и школьники под руководством этнологов. The subject of the transformation of the beliefs in the conditions of the Slobozhanshchyna frontier is the constant topic of the expedition work of the group of Nova Vodolaha House of Children’s and Youthful Creation, Kharkiv region. The continuity of traditions is lost in former Cossack slobody (large villages on the high roads), and the social reduced expectations are prevailing, but the older generations remember both prayers and charms. The pupils under the supervision of the ethnologists can put them down. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Розвідки за матеріалами польових етнологічних досліджень Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал Expeditionary Recordings of the Pupils as the Scientific and Subsidiary Museum Material Article published earlier |
| spellingShingle | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал Чумак, М. Розвідки за матеріалами польових етнологічних досліджень |
| title | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| title_alt | Expeditionary Recordings of the Pupils as the Scientific and Subsidiary Museum Material |
| title_full | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| title_fullStr | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| title_full_unstemmed | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| title_short | Експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| title_sort | експедиційні записи школярів як науково-допоміжний музейний матеріал |
| topic | Розвідки за матеріалами польових етнологічних досліджень |
| topic_facet | Розвідки за матеріалами польових етнологічних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207410 |
| work_keys_str_mv | AT čumakm ekspedicíinízapisiškolârívâknaukovodopomížniimuzeiniimateríal AT čumakm expeditionaryrecordingsofthepupilsasthescientificandsubsidiarymuseummaterial |