Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині
У статті зроблено спробу показати символічність телевізора (як одного з проявів масової культури та яскравого елемента глобалізації) у міському та сільському варіантах культури, а також – як невід’ємного атрибута побуту сучасного житла. Доведено, що телевізор перестав бути інноваційним предметом, а...
Saved in:
| Date: | 2014 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Series: | Матеріали до української етнології |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207416 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині / О. Чебан // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 90-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207416 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2074162025-10-08T00:06:39Z Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині Television Set in Life as the Object of Ethnological Investigation in Odeshchyna Чебан, О. Етнологічні студії з української традиційності та сучасності У статті зроблено спробу показати символічність телевізора (як одного з проявів масової культури та яскравого елемента глобалізації) у міському та сільському варіантах культури, а також – як невід’ємного атрибута побуту сучасного житла. Доведено, що телевізор перестав бути інноваційним предметом, а навпаки став традиційним для матеріальної культури міста та села. Символічність телевізора зумовлена його різноманітними функціями (соціальна, комунікативна, ритуальна та дозвíльна). В статье совершена попытка продемонстрировать символичность телевизора (как одного из проявлений массовой культуры и яркого элемента глобализации) в городском и сельском вариантах культуры, а также – как неотъемлемого атрибута быта современного жилья. Доказано, что телевизор перестал быть инновационным предметом, а наоборот стал традиционным для материальной культуры города и села. Символичность телевизора обусловлена его разнообразными функциями (социальная, коммуникативная, ритуальная и досуговая). The attempt to show the symbolicalness of the TV set (as one of the manifestations of masscult and a striking element of globalization) in city and rural variants of culture, and also as the inalienable attribute of the mode of modern life, is made in the article. It is proven that the TV set has ceased to be an innovative object and has become a traditional thing for the material culture of the city and village. The symbolicness of the TV set is caused by its diverse functions (as social, communicative, ritual, and licensing). 2014 Article Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині / О. Чебан // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 90-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207416 398.3:621.397.446(477.74) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологічні студії з української традиційності та сучасності Етнологічні студії з української традиційності та сучасності |
| spellingShingle |
Етнологічні студії з української традиційності та сучасності Етнологічні студії з української традиційності та сучасності Чебан, О. Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині Матеріали до української етнології |
| description |
У статті зроблено спробу показати символічність телевізора (як одного з проявів масової культури та яскравого елемента глобалізації) у міському та сільському варіантах культури, а також – як невід’ємного атрибута побуту сучасного житла. Доведено, що телевізор перестав бути інноваційним предметом, а навпаки став традиційним для матеріальної культури міста та села. Символічність телевізора зумовлена його різноманітними функціями (соціальна, комунікативна, ритуальна та дозвíльна). |
| format |
Article |
| author |
Чебан, О. |
| author_facet |
Чебан, О. |
| author_sort |
Чебан, О. |
| title |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині |
| title_short |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині |
| title_full |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині |
| title_fullStr |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині |
| title_full_unstemmed |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині |
| title_sort |
телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на одещині |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Етнологічні студії з української традиційності та сучасності |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207416 |
| citation_txt |
Телевізор у побуті як об'єкт етнологічного дослідження на Одещині / О. Чебан // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 90-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT čebano televízorupobutíâkobêktetnologíčnogodoslídžennânaodeŝiní AT čebano televisionsetinlifeastheobjectofethnologicalinvestigationinodeshchyna |
| first_indexed |
2025-11-28T19:01:32Z |
| last_indexed |
2025-11-28T19:01:32Z |
| _version_ |
1850061877809250304 |
| fulltext |
90
УДК 398.3:621.397.446(477.74) Олена Чебан
(Одеса)
ТЕЛЕВІЗОР У ПОБУТІ ЯК ОБ’ЄКТ
ЕТНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ НА ОДЕЩИНІ
У статті зроблено спробу показати символічність телевізора (як одного з проявів масової
культури та яскравого елемента глобалізації) у міському та сільському варіантах культури, а
також – як невід’ємного атрибута побуту сучасного житла. Доведено, що телевізор перестав бути
інноваційним предметом, а навпаки став традиційним для матеріальної культури міста та села.
Символічність телевізора зумовлена його різноманітними функціями (соціальна, комунікативна,
ритуальна та дозвíльна).
Ключові слова: глобалізація, місто, побут, культура, телевізор.
В статье совершена попытка продемонстрировать символичность телевизора (как одного из
проявлений массовой культуры и яркого элемента глобализации) в городском и сельском вари-
антах культуры, а также – как неотъемлемого атрибута быта современного жилья. Доказано, что
телевизор перестал быть инновационным предметом, а наоборот стал традиционным для мате-
риальной культуры города и села. Символичность телевизора обусловлена его разнообразными
функциями (социальная, коммуникативная, ритуальная и досуговая).
Ключевые слова: глобализация, город, быт, культура, телевизор.
The attempt to show the symbolicalness of TV-set (as one of the manifestations of masscult and
striking element of the globalization) in city and rural variants of culture and also as the inalienable
attribute of the mode of modern life is maid in the article. It is proved that TV-set has ceased to
be the innovative object and vice versa become the traditional thing for the material culture of the
city and village. The symbolicallness of the TV-set is caused with its diverse functions (as social,
communicative, ritual and licensing).
Keywords: globalization, city, life, culture, TV-set.
Досліджуючи різні явища та речі в
контексті антропології міста та іс-
торії повсякденності, учені дедалі частіше
звертають увагу не тільки на прояви тра-
диційності, але й на модерні феномени [6;
8; 9; 10]. У цьому зв’язку видається про-
дуктивним звернутися до вивчення знако-
вості речей сучасного житла як основного
осередку приватного побуту [11]. Спробу-
ємо показати в міському та сільському ва-
ріантах культури семіотичність телевізора
як одного з проявів масової культури та
яскравого елементу глобалізації, а також
як невід’ємного атрибута побуту сучасно-
го житла [9, c. 148].
На підставі історіографічного досвіду та
оригінальних польових джерел (зібрані ав-
тором) маємо можливість розглянути про-
цес входження такої звичної для нас речі,
як телевізор, до культури повсякдення в не-
великій, але принципово змістовній історич-
ній ретро спективі. Застосовуючи матеріа ли
інтерв’ю та анкетування серед жителів міст
і сіл Одещини, удалося дослідити ці питан-
ня. Зокрема, на основі синхронічного й діа-
хронічного аналізу ми змогли:
– здійснити характеристику процесу
входження до повсякдення такої іннова-
ції, як телевізор, показати, як він став
«традиційним» для сучасності;
– проаналізувати властивості цієї по-
бутової речі як знаку сучасної масової
культури;
– здійснити порівняння якості цього
атрибута в просторі міського й сільського
житла, простежити соціальну специфіч-
ність у ставленні до телевізора;
– на основі спостережень відтворити
соціальну практику використання теле-
візора та, відповідно, порушити питання
про функції телевізора.
Таким чином, артикулюються дослід-
ницькі завдання для з’ясування можли-
востей вивчення сучасних проявів культу-
ри в етнологічному дискурсі.
Розглянемо специфіку становлення
традиційності телевізора. Перші телевізо-
ри в УРСР почали з’являтися з середи ни
ХХ ст. З кінця 1951 року в Києві почав
діяти телецентр, згодом з’явилися перші
телевізори – у 1960 році телевізорів на-
лічувалося 740 тис., тоді один телевізор
http://www.etnolog.org.ua
91
припадав на 45 осіб. У 1970-х роках в
УРСР встигли випустити 7,2 млн теле-
візорів, один телевізор припадав на одну
велику родину, а вже через п’ять років
телевізорів стало 11 млн (один телевізор
на малу родину) [5, c. 2805]. Це свідчило
про технічну революцію та швидке впро-
вадження технічних засобів, зокрема те-
левізорів, у життя людей. Зараз на кожну
людину припадає по телевізору, іноді на-
віть по декілька.
Телевізор як інноваційний предмет по-
требував певного часу для входження в
міську культуру, а згодом – і в сільську.
До кінця ХХ ст. телевізор масово поши-
рився в українському суспільстві, але
темпи його розповсюдження в сільській
та міській культурах відрізнялися.
У селі цей процес відбувався повільні-
ше, ніж у місті: «У моей бабушки в дерев-
не, на всю нашу деревню был один черно-
белый телевизор и два канала. Когда были
праздники, то почти половина деревни
приходила его посмотреть. Она выносила
его во двор (в летнее время) и устраивала
кино» 1 (70-ті рр. ХХ ст.). Входження в
повсякдення такої інновації, як телевізор,
у містах відбувалося більш стрімко, ніж у
селах: «У моей прабабушки не было теле-
визора, а у бабушки, когда родилась моя
мама, уже был телевизор, примерно в 60-е
годы, тогда они жили в городе» 2.
Такі процеси свідчать про деяку від-
мінність у значенні телевізора в міській та
сільській культурах. Необхідно зазначи-
ти, що в 1960-х роках, навіть у містах, не
в кожній родині був телевізор – це пояс-
нюється його високою ціною в спеціалізо-
ваних крамницях і невеликою кількістю
випуску.
У наш час телевізор, навпаки, став
традиційним предметом для міських та
сільських жителів, перестав бути ново-
введенням: «...любая инновация, если
она принимается множеством входящих в
ту или иную группу людей, в результате
этого стереотипизируется и сама превра-
щается в традицию» [7, c. 80–81]. Тому
не дивно, що зараз у кожній квартирі, у
кожному домі є телевізор, інколи декіль-
ка, і його вже можна розглядати як тра-
диційну річ у побуті сільських та міських
жителів.
Необхідно зазначити, що телевізор се-
ред речей житла має свій семіотичний
статус, який відображений через «знако-
вість» та «предметність» (у розумінні
речі) [3, c. 71–72]. Сам телевізор можна
зарахувати до матеріальної культури з
низьким символічним значенням, а його
функціонування належить до духовної
культури, яку наділяють високим симво-
лічним значенням [3, c. 72], тому телеві-
зор має змінну символічність залежно від
ситуації.
А. Байбурін відзначав, що світ і його
простір поділяються на свій та чужий [2,
c. 9], тому все, що перебуває за межами
житла, уважається чужим, а внутріш-
ній простір і предмети, навпаки, – свої-
ми. Телевізор міститься у внутрішньому
просторі житла, хоча виражає зв’язок із
зовнішнім світом, – це рухомий перифе-
рійний кордон. Простір розмежовується
на позитивне й негативне в дихотомії, і
наділення позитивним значенням визна-
чає освоєність простору.
Найбільш освоєне й шановане місце
в сільській оселі – «парадна кімната»,
аналогом якої в міському житлі є віталь-
ня, зал. А. Байбурін відзначав: «Другой
мир мог начинаться за порогом, или <...>
внутри дома, <...> в меру конкретизации
своего мира граница приближается к цент-
ру, а сфера чужого все больше абстраги-
руется» [1, c. 9]. Тому телевізор розміщу-
ють у залі, подалі від порога, дверей, де
створюється своєрідна атмосфера затиш-
ку, оскільки цей простір сприймається як
«обжитий», «свій».
І. Разумова також пов’язувала функ-
ціональну специфікацію частин житла
(вітальня, дитяча, кухня тощо) з побуто-
вими предметами, у тому числі з телеві-
зором як центром сімейного вогнища, за-
тишку, джерелом «світла» й «тепла» [9,
c. 148]. Якщо телевізор розміщують у ві-
тальні, то центр житла зосереджується у
вітальні, інколи телевізор розміщують в
опочивальні, тоді житло не має певного
центру; центр зміщується відповідно до
того, де людина перебуває більше. Досить
часто телевізор ставлять на холодильни-
ку в кухні, тоді можна дивитися телеві-
зор і виконувати іншу роботу: «Мы телик
поставили на холодильнике, утром за-
йдешь – и чаек попьешь, и телик посмот-
ришь, обычно клипы слушаю» 3.
Нині по-різному розташовують телеві-
зори в оселях (здебільшого досить замож-
ні міські жителі): підвішують телевізор
на підставці в кухні чи опочивальні, ви-
http://www.etnolog.org.ua
92
носять його на лоджію, балкон чи вмонто-
вують у ванній кімнаті.
Розміщення телевізора вказує на мар-
кування центру житла, тому й досі є ха-
рактерним саме «почесне» маркування
центру родини, хоча самі респонденти
пояснюють це «зручністю»: «Мы реши-
ли поставить телевизор в гостиной, очень
удобно принимать гостей и развлекать их,
включив телевизор, какую-то передачу» 4.
Нині телевізор ще зберігає маркування
центру житла, хоча поступово значимості
набуває комп’ютер.
Телевізор став невід’ємним атрибутом
міського житла та інтер’єру.
Необхідно зазначити, що простір біля
телевізора також привласнюється теле-
глядачем. Він поділяється на дитячий,
жіночий, чоловічий та універсальний –
залежно від того, хто перебуває біля те-
левізора й дивиться його. Часто членам
сім’ї необхідно поділити цей простір.
У таких випадках, зазвичай під час пе-
регляду телевізора, члени сім’ї влаштову-
ються на дивані чи ліжку, на кріслах та
стільцях, інколи – на підлозі. Улюбленим
місцем чоловіків є диван, жінка може си-
діти в кріслі, а дитина гратися на підлозі
перед телевізором: «...всей семьей сидим
на диване и смотрим телевизор. Чаще я
выбираю, что смотреть, ну а вообще зара-
нее каждый выбирает то, что присмотрел
в программе» 5. Простір біля телевізора
сприймається як свій та освоєний і не є
небезпечним. Це своєрідний центр просто-
ру того приміщення, де стоїть телевізор.
Дуже часто відбуваються сварки за
місце перед телевізором, якщо він один.
Треба враховувати, що здебільшого вся
сім’я збирається разом тільки ввечері,
тому кожний бажає подивитися своє кіно,
серіал чи передачу. Різні непорозуміння
відходять на другий план, коли в оселі є
декілька телевізорів: «В нашей семье два
телевизора: один у меня в комнате, дру-
гой – у родителей, никто никому не меша-
ет смотреть телевизор» 6. Перегляд теле-
візора не заважає членам сім’ї займатися
різною діяльністю одночасно: «Обычно
вечером все дома, мы сидим в гостиной:
кто-то смотрит телевизор, мама вяжет, а
малая сестрёнка играет в тетрис. Нам хо-
рошо вместе» 7. Подібна діяльність пере-
ростає в традиції, які можуть не усвідом-
люватися членами сім’ї, або у звичаї, бо
так завжди роблять. Така поведінка набу-
ла поширення серед жителів міст та сіл:
«У нас небольшая семья, зимними вече-
рами перед сном мы забираемся на диван,
укрываемся теплым одеялом и смотрим
комедии, смеемся, а затем довольные рас-
ходимся спать» 8.
Символічним можна вважати право на
пере микання каналів по телевізору. Пер-
шому перемикати канали надається голові
сім’ї, традиційно головою є батько, але су-
часне життя свідчить про зростання стату-
су жінки в сім’ї, тому досить легко жінка
може перейняти роль голови сім’ї. Немає
ніякої різниці: чи то жінка, чи то чоловік
буде перемикати канали. Між ними інко-
ли бувають непорозуміння у виборі кана-
лу, тоді на допомогу приходить дитина:
«...мама с папой часто спорят, что им смот-
реть по телевизору, но тут прихожу я и мы
голосуем, мое желание – решающее» 9.
Може відбуватися боротьба за пульт
керування, та право першості перемагає:
«Я первая взяла пульт – мне и выбирать» 10;
«Ну, не дает посмотреть футбол! Я же
раньше сел за телевизор!» 11. Серед тих,
хто полюбляє дивитися телевізор, спо-
стерігається звичка – завжди перемика-
ти канали доти, доки не знайдеться щось
цікаве для перегляду, або перемикати на
інший канал, щоб уникнути реклами.
Телевізор як побутова річ потребує
уваги, що втілюється в обережному став-
ленні до нього як до дорогої речі, догляді
за його чистотою та прикрашанні. Теле-
візор прикрашають різними предметами:
живими чи штучними квітами, дрібними
подарунками, пам’ятними речами: «У нас
на телевизоре стоят различные статуэтки,
которые мне дарили, так никогда не за-
будешь что, кто и когда тебе подарил» 12.
Інколи телевізор накривають сукном,
прикрашають серветками, та зараз це
трапляється рідко: «Моя бабушка связа-
ла красивую салфетку, и теперь мы этой
салфеткой накрываем телевизор, а поверх
ставим цветы» 13. Накривають досі телеві-
зор переважно старі люди, що можна по-
яснити їхньою вірою в те, що потойбічний
світ може відображатися в дзеркальних
поверхнях.
Людина може ототожнювати незрозу-
мілі явища з телевізором, точніше з його
діяльністю, наприклад: уважати, що теле-
візор може бути провідником у світ по-
мерлих або привидів; вірити, що через
телевізор інопланетні істоти можуть поси-
http://www.etnolog.org.ua
93
лати людині сигнали та ін. «Бывало про-
снусь ночью из-за телевизора – шипел, он
был включен... Точно помню – выключал,
жутко немного» 14. Звісно, на думку рес-
пондентів, усе це можливо тоді, коли те-
левізор працює.
Вимкнений телевізор може сам спрацю-
вати, і через це вірять в імовірний вплив
на нього містичних та потойбічних сил.
Також, якщо телевізор несподівано ввімк-
нувся, то деякі люди пояснюють це діями
домовика. Навіть коли телевізор вимкне-
но, він не перестає впливати на символіку
простору житла і продовжує маркувати
центр приміщення, бути атрибутом осво-
єності простору та предметом суцільної
уваги родини.
Телевізор іноді передають у спадок, він
може бути як придане, але частіше його
купують у нову квартиру.
Багатьма цей технічний пристрій ще
сприймається як показник матеріального
достатку (визначається кількістю телеві-
зорів у власника, у родині; удосконаленим
технічним рівнем телевізора – з плоским
екраном, тонкий та плазмовий; його роз-
мірами та ін.). Однак престижність мати
телевізор відходить на другий план, по-
рівняно з престижністю мати комп’ютер.
Респонденти зазначали, що раніше,
коли вони були вдома, то з-поміж різних
видів відпочинку віддавали перевагу пе-
регляду телевізора. Тепер дивляться теле-
візор переважно тоді, коли є вільний час.
Перегляд телевізора може займати ба-
гато вільного часу, а це обмежує людей
у спілкуванні з родичами, друзями, ко-
легами, знайомими: «Вечером я люблю
побыть одна, никого не хочу видеть, смот-
рю себе телевизор» 15; «Когда болеешь, то
хочется, чтоб тебя навестили, чтоб кто-то
позвонил, поговорил с тобой. Телевизор
смотреть уже надоело, ну один раз, ну
два – и уже не можешь» 16.
Телевізор може посприяти об’єднанню
і зміцненню зв’язків у родині: «Я и отец
всегда смотрим вместе футбол, иногда с
нами сидит мама, но больше она любит
смотреть кулинарные телепередачи» 17.
Проте може спонукати до розриву зв’язків
у родині, наприклад: неможливість вести
бесіду під час застільних зборів, через
своєрідне влаштування їдальні, у якій
кожен бачить перед собою телевізор [4,
с. 91]. Коли в житлі декілька телевізо-
рів, то батьки й діти дивляться їх окремо,
вони не турбують один одного й майже
не спілкуються між собою. Такі стосун-
ки частіше призводять до розриву зв’язків
старшого покоління з молодшим.
Телевізор нерідко стає атрибутом свята:
його дивляться на день народження, Но-
вий рік, 8 Березня, День Перемоги та інші
свята – для того, щоб було веселіше, за-
тишніше. Телеглядачі хочуть подивитися
на улюблених акторів, співаків та діячів
культури: «Когда у меня день рождения,
мы с друзьями смотрим новый фильм – у
нас это уже традиция» 18. Аналізуючи тен-
денцію, що телевізор є необхідною річчю
в багатьох міських та сільських традиці-
ях, одна з дослідниць писала, що в та-
кому разі телевізор стає елементом свята,
він перетворюється в ритуальний пред-
мет [9, c. 156].
Для багатьох людей традиційним є пе-
регляд по телевізору вітання президента з
Новим роком до громадян: «Наша семья
всегда на Новый год смотрит приветствие
президента и отсчитывает потом двенад-
цать ударов на часах» 19. Деякі респон-
денти зазначали, що спочатку дивляться
привітання російського президента і свят-
кують Новий рік «по-російськи», а потім
слухають привітання українського прези-
дента і святкують «наш» Новий рік. Теле-
візор можуть не вимикати впродовж ново-
річної ночі.
На день народження також вмикають те-
левізор – дивляться музичні канали, кана-
ли, де транслюють концерти та розважальні
заходи. Таким чином розважають частину
гостей, доки всі не зберуться. Теле візор
може працювати навіть весь вечір, тільки
звук притишують, коли починають вітати
іменинника й виголошувати тости.
Не оминають телеглядачі і програм на
8 Березня, коли впродовж дня транслю-
ються привітання для жінок, концерти та
цікаве кіно. Зазвичай у цей день телеві-
зор дивляться ввечері, бо першу половину
дня чоловіки зайняті пошуком подарун-
ків, а жінки готують святковий стіл.
На День Перемоги ті, хто перебуває
вдома (переважно люди похилого віку),
дивляться телевізор, відшукуючи цікаві
історичні передачі, документальне кіно
про події Великої Вітчизняної війни та
привітання президента.
Зазвичай телевізор використовується в
сімейній обрядовості, але не є винятком
перегляд святкових передач на церковно-
http://www.etnolog.org.ua
94
календарні свята. Таким чином, телевізор
також стає атрибутом цих свят.
Соціальна функція телевізора реа-
лізується в тому, що вона спонукає до
об’єднуючих або, навпаки, роз’єднуючих
процесів у суспільстві, особливо впливає
на стосунки в родині, між різними поко-
ліннями, на розподіл телевізійного часу
серед членів сім’ї та простору біля телеві-
зора. Ритуальна функція телевізора реалі-
зується через те, що він став невід’ємним
атрибутом багатьох свят. Комунікативна
функція призначена для того, щоб нада-
вати певну інформацію суспільству, до-
помогти знайти «свого» серед «чужих».
Дозвільна функція стала найбільш впли-
вовою та необхідною серед інших функ-
цій. Зокрема, вона зосереджена на розпо-
діленні дозвільного часу людини, членів
сім’ї, якщо їхній вільний час зводиться
тільки до перегляду телевізора.
Отже, телевізор перестав бути іннова-
ційним предметом, навпаки, він став тра-
диційним для матеріальної культури міста
й села. Телевізор має символічність за-
вдяки різноманіттю функцій (соціальна,
комунікативна, ритуальна та дозвільна).
Семіотичність телевізора реалізується
в тому, що він маркує центр житла, роз-
межовує свій та чужий світи, віртуальний
і реальний світи, визначає просторову
організацію інтер’єру житла та відзна-
чає престижність. Телевізор вирізняється
змінною семіотичністю, яка залежить від
ситуації та мотиву застосування телевізо-
ра в тій чи іншій діяльності. Так, теле-
візор став ритуальним предметом на різні
свята, будучи утилітарною за своїм при-
значенням річчю.
Телевізор не втрачає актуальності, і це
легко простежується через його викорис-
тання не тільки в міському житлі, але й у
розважальних закладах (бари, ресторани,
кафе, вечірні клуби, дискотеки), також
телевізор можна побачити в маршрутних
авто м. Одеси. Нині в більшості громад-
ських установ є телевізор – на вокзалах, в
аеропортах тощо. Важко уявити сучасний
світ без телевізора.
Вивчаючи знаковість телевізора в по-
буті сучасного житлового простору, варто
звернути увагу на сучасні побутові речі й
модерні феномени як на об’єкти етноло-
гічного дослідження.
Примітки
1 Записано від К. А. Білої, 1987 р. н., меш-
канки м. Одеси.
2 Записано від С. А. Каминника, 1986 р. н.,
мешканця м. Одеси.
3 Записано від Леоніда Зіміна, 1987 р. н.,
мешканця м. Одеси.
4 Записано від К. А. Білої, 1987 р. н., меш-
канки м. Одеси.
5 Записано від Г. Г. Чебан, 1965 р. н., меш-
канки м. Одеси.
6 Записано від Наталії Семеренко,
1985 р. н., мешканки м. Одеси.
7 Записано від І. Плотницької, 1987 р. н.,
мешканки м. Одеси.
8 Записано від Катерини Манжури,
1987 р. н., мешканки м. Одеси.
9 Записано від Вікторії Макаренко,
1990 р. н., мешканки м. Одеси.
10 Записано від Г. Г. Чебан, 1965 р. н.,
мешканки м. Одеси.
11 Записано від Миколи Стародуба,
1972 р. н., мешканця м. Одеси.
12 Записано від І. Плотницької, 1987 р. н.,
мешканки м. Одеси.
13 Записано від А. Олейникової, 1982 р. н.,
мешканки м. Одеси.
14 Записано від Н. А. Нагорного, 1970 р. н.,
мешканця м. Одеси.
15 Записано від К. А. Білої, 1987 р. н.,
мешканки м. Одеси.
16 Записано від Михайла Рябенка,
1979 р. н., мешканця м. Одеси.
17 Записано від С. А. Каминника, 1986 р. н.,
мешканця м. Одеси.
18 Записано від В. Танчика, 1986 р. н.,
мешканця м. Одеси.
19 Записано від Катерини Манжури,
1987 р. н., мешканки м. Одеси.
Література
1. Байбурин А. К. Жилище в обря-
дах и представлениях восточных славян /
А. К. Байбурин. – Ленинград, 1983.
2. Байбурин А. К. Ритуал: свое и чужое /
А. К. Байбурин // Фольклор и этнография. –
Ленинград, 1990.
3. Байбурин А. К. Семиотические аспекты
функционирования вещей / А. К. Байбурин //
Этнографическое изучение знаковых средств
культуры : сб. ст. – Ленинград, 1989.
4. Гадамер Г. Г. Актуальность прекрасно-
го / Г. Г. Гадамер. – М., 1991.
5. Енциклопедія українознавства : у 10 т. –
Л., 2000. – Т. 8.
6. Лебина Н. Б., Чистиков А. Н. Обыватель
и реформы. Картины повседневной жизни го-
рожан в годы НЭПа и хрущевского десятиле-
http://www.etnolog.org.ua
95
тия / Н. Б. Лебина, А. Н. Чистиков. – С.Пб.,
2003. – 340 с.
7. Маркарян Э. С. Узловые проблемы тео-
рии культурной традиции / Э. С. Маркарян //
Советская этнография. – 1981. – № 2.
8. Николаева Е. Повседневная вещь как
объект социокультурной практики: семантика
мобильного телефона в молодежной субкуль-
туре [Электронный ресурс] / Е. Николаева. –
Режим доступа : http://www.ethnonet.ru/ru/
pub/0304-01.html.
9. Разумова И. А. Потаенное знание совре-
менной русской семьи. Быт. Фольклор. Исто-
рия / И. А. Разумова. – М., 2001. – 340 с.
10. Тишков В. А. Культурный смысл про-
странства [Электронный ресурс] / В. А. Тиш-
ков. – Режим доступа : http://www.ethnonet.
ru/ru/pub/0803-02.html.
11. Топорков А. Л. Символика и ритуальные
функции предметов материальной культуры //
Этнографическое изучение знаковых средств
культуры : сб. ст. / А. Л. Топорков. – Ленин-
град : Наука, 1989. – С. 89–101.
SUMMARY
The attempt to show the symbolicalness of TV-set (as one of the manifestations of masscult and striking
element of the globalization) in city and rural variants of culture and also as the inalienable attribute of the
mode of modern life is maid in the article.
On the ground of the historiography experience and original field sources (collected by the author), we
have an opportunity to consider the process of entry of such usual thing for us as TV-set to the culture of
commonness in small, but essentially pithy historical retrospective. We managed to investigate these ques-
tions using the materials of interview and questioning.
The characteristic of the process of entry of the TV-set as the innovation into the usualness is made on the
base of the synchronous and diachronous analyses; the properties of this everyday thing as the sign of modern
mass culture are described; the comparison of the quality of this attribute in the space of city and rural dwelling
is done; the social peculiarity in the attitude to the TV-set is investigated; on the base of the observations the
social practice of the use of TV-set is reproduced and a question of the TV-set functions is raised.
The symbolicallness of the TV-set is realized in its marking of the centre of the dwelling. TV-set has be-
come the ritual subject on the holidays been the utilitarian thing in its appointment.
TV-set doesn’t lose its actuality. It is easily traced through its usage not only in the city dwelling, but also
in the amusing establishments (bars, restaurants, cafes, night clubs, discotheques). TV-set may also be seen
in the fixed-route taxies of Odesa. Nowadays TV-set is in the majority of public establishments, like the sta-
tion buildings, airports, etc.
It is proved that TV-set has ceased to be the innovative object and vice versa become the traditional thing
for the material culture of the city and village. The symbolicallness of the TV-set is caused with its diverse
functions (as social, communicative, ritual and licensing).
Keywords: globalization, city, life, culture, TV-set.
http://www.etnolog.org.ua
|