Обряд моделювання черепів на теренах України
Статтю присвячено характеристиці та історичним трансформаціям обряду моделювання черепів на теренах України. Статья посвящена характеристике и историческим трансформациям обряда моделирования черепов на территории Украины. The article is devoted to the description and historical transformations of t...
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207472 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Обряд моделювання черепів на теренах України / С. Пустовалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 50-58. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207472 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пустовалов, С. 2025-10-08T10:27:46Z 2015 Обряд моделювання черепів на теренах України / С. Пустовалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 50-58. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207472 393.9(477) Статтю присвячено характеристиці та історичним трансформаціям обряду моделювання черепів на теренах України. Статья посвящена характеристике и историческим трансформациям обряда моделирования черепов на территории Украины. The article is devoted to the description and historical transformations of the rite of skull modelling in the territories of Ukraine. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Етнологічні студії з української традиційності Обряд моделювання черепів на теренах України Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Обряд моделювання черепів на теренах України |
| spellingShingle |
Обряд моделювання черепів на теренах України Пустовалов, С. Етнологічні студії з української традиційності |
| title_short |
Обряд моделювання черепів на теренах України |
| title_full |
Обряд моделювання черепів на теренах України |
| title_fullStr |
Обряд моделювання черепів на теренах України |
| title_full_unstemmed |
Обряд моделювання черепів на теренах України |
| title_sort |
обряд моделювання черепів на теренах україни |
| author |
Пустовалов, С. |
| author_facet |
Пустовалов, С. |
| topic |
Етнологічні студії з української традиційності |
| topic_facet |
Етнологічні студії з української традиційності |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Статтю присвячено характеристиці та історичним трансформаціям обряду моделювання черепів на теренах України.
Статья посвящена характеристике и историческим трансформациям обряда моделирования черепов на территории Украины.
The article is devoted to the description and historical transformations of the rite of skull modelling in the territories of Ukraine.
|
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207472 |
| citation_txt |
Обряд моделювання черепів на теренах України / С. Пустовалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 50-58. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pustovalovs obrâdmodelûvannâčerepívnaterenahukraíni |
| first_indexed |
2025-11-26T15:58:50Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:58:50Z |
| _version_ |
1850627121060249600 |
| fulltext |
50
УДК 393.9(477) Сергій Пустовалов
(Київ)
ОБРЯД МОДЕЛЮВАННЯ ЧЕРЕПІВ
НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
Статтю присвячено характеристиці та історичним трансформаціям обряду моделювання чере-
пів на теренах України.
Ключові слова: модельовані черепи, поховальний обряд, доба бронзи, Україна.
Статья посвящена характеристике и историческим трансформациям обряда моделирования
черепов на территории Украины.
Ключевые слова: моделированные черепа, погребальный обряд, эпоха бронзы, Украина.
The article is devoted to the description and historical lot of the skulls modelling rite on the ter-
rains of Ukraine.
Keywords: modelled skulls, funeral rite, bronze epoch, Ukraine.
Обряди та вірування, зафіксовані
етнологами наприкінці XIX – на
початку XX ст., мають, як правило, гли-
боку історію. Одним з обрядів, який налі-
чує декілька тисяч років, є культ черепів
і як його варіант – моделювання черепів.
Цей обряд був поширений у давніх на-
родів світу. Обряд моделювання черепів,
а також виготовлення посмертних личин
відомі за археологічними джерелами дуже
добре. Досить згадати модельовані черепи-
портрети з докерамічних шарів Єрихо-
на [4, с. 52–54], пам’ятки культури Куку-
тені-Трипілля, Траян [1, с. 48]; поселення
Ботай у Кокчетавській області Казахста-
ну [37, с. 123]; поховання ямної культури
в Калмикії [44]; личини з Варненського
некрополя [1, с. 46]; личини таштикської
епохи [12, с. 247–248]; поховання обських
угрів [40, с. 168–175]. Значна серія золо-
тих личин, у тому числі мікенських воло-
дарів, представлена Ф. Беном [46, s. 1–3,
6, 8, 9]. Культ черепів, але без моделю-
вання, побутував у Південній Анатолії в
Чатал-Гуюці, де в VII шарі було розко-
пано храм з розписом і рельєфами, які
зображують шулік-ягнятників, що мучать
безголові трупи людей. На стінах одного
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
51
з храмів у Чатал-Гуюці зображено жер-
ця, який несе в руках модельовані чере-
пи. Перед цими картинами людські че-
репи лежали на нижній щелепі в кілька
рядів [48, р. 33, fіg. 46–49; 49].
На Близькому Сході звичай моде-
лювати обличчя за черепом померлого
більш-менш простежується впродовж ти-
сячоліть. Так, у мастабах IV–VI динас-
тій (XXVIII–XXIII ст. до н. е.) у Гізі,
на захід від піраміди Хеопса, у похован-
нях 344 і 466 виявлено померлих, котрі,
за дослідником, повністю були покри-
ті тиньком і водночас модельовані так,
що становили статуєподібні фігури [50,
vol. 5, s. 677, tаf. 52, 2:3].
В Україні череп із глиняними наклад-
ками на кістках обличчя вперше розко-
пали в похованні 19 на стоянці Ігрень-8
в усті р. Самари поблизу Дніпропетров-
ська [21, с. 162]. У похованні 4 кургану 1
групи Аккермень Мелітопольского райо-
ну Запорізької області в очних западинах
жіночого черепа відзначені грудочки чер-
воної фарби [5, с. 94]. Про декілька чере-
пів, у яких очні западини були ретельно
заповнені й замазані глиною та пофарбо-
вані в червоний колір, згадував А. Ще-
пинський [45, с. 96–97]. У 1973 році
Інгульська експедиція Інституту археоло-
гії Національної академії наук України
(далі – ІА НАНУ) на чолі з О. Шапош-
никовою (у похованні 6 кургану 1 поблизу
с. Христофорівка на р. Інгул у Миколаїв-
ській обл.) знайшла череп із глиняними
конусами в очницях і з обмазкою облич-
чя, що збереглася частково [43, л. 7].
Комплекс поховання 25 у кургані 1 поб-
лизу с. Цілинне Джанкойського району
становили модельований череп і кістяк,
підданий екскарнації [8].
Серійні знахідки модельованих чере-
пів почалися з 1979 року, коли Херсон-
ська й Запорізька експедиції ІА НАНУ
провадили розкопки курганів на захід від
р. Молочної, уздовж її високого право-
го берега. Загалом було виявлено 46 мо-
дельованих черепів. Більшість із розко-
паних могил з моделюванням розміщена
поблизу балки Гакової, що замикала з
півночі заплаву р. Молочної.
Після знахідок на р. Молочній відна-
йшли модельовані черепи у Присиваш-
ші [27], на півдні Донецької області [38], на
сході Дніпропетровської області [13, с. 84],
поблизу м. Кривого Рогу, на Дніп рі [10],
Карта поширення модельованих черепів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
52
на Південному Бузі (розкопки О. Шапош-
никової), на р. Конці [31]. Ці відкриття
дозволяють окреслити ареал поширення
обряду в межах Дніпропет ровської, За-
порізької, Херсонської, Миколаївської,
а також на півдні Донецької областей і
в степовому Криму. Скрізь моделюван-
ня траплялося в катакомбах з округ лими
шахтами, овальними чи округ лими каме-
рами; кістяки витягнуті, були й розчлено-
вані померлі. Інвентар, яким супроводжу-
вали небіжчиків, уважаємо належним до
інгульської культури [35, с. 89–94].
Досліджені комплекси поблизу р. Мо-
лочної містили різноманітний інвентар.
Усі комплекси цього могильника та мо-
гильника з пониззя р. Молочної докладно
описані в праці С. Пустовалова [35].
Модельовані черепи найчастіше ви-
готовляли шляхом відділення голови по-
мерлого від тулуба і вилучення м’яких
тканин з наступним нанесенням на кіст-
ки обличчя спеціально виготовленої маси.
Матеріали розкопок Запорізької експеди-
ції дозволяють стверджувати, що іноді го-
лову не відділяли з посткраніального кіс-
тяка, який в окремих випадках піддавали
екскарнації повністю. Після моделювання
череп розписували і на нього, можли-
во, натягали скальп. Є випадки, коли на
тім’яних кістках знаходять шматки смоли
з відбитками пасом волосся. Склад маси,
з якої виготовляли модельовані черепи, –
різний. Частіше трапляється глина, змі-
шана з вохрою, може бути і проста глина,
і сіра маса з домішками попелу й вугілля.
Цілком можливо, що масу замішували на
органічній основі. Окрім глини жовтого,
синюватого, зеленуватого і сіруватого ко-
льорів, іноді змішаної з вохрою чи з вугіл-
лям, для вставок у грушоподібний отвір
носа й очниці використовували сажу [27],
вохру [2], кераміку [13], смолисту речови-
ну [19], мулисту речовину чорного кольо-
ру, шкіру, просочену смолистими речови-
нами [10; 20, с. 69–70]. Зауважимо, що
послуговування смолистими речовинами,
мулистою масою загалом характерне для
інших етнокультурних груп, а не для по-
ховань інгульської культури.
Класифікація моделювання передбачає
повне моделювання (1 тип), моделювання
очей, носа і ротової смуги (2 тип), моде-
лювання очей і носа (3 тип), моделювання
очей (4 тип). До цих типів також можуть
уходити, як складова (варіант А для кож-
ного типу), закладені шматочками маси
вушні отвори.
Знахідки моделювання чи наслідуван-
ня йому в пізньоямних чи східнокатакомб-
них похованнях одиничні і, як правило,
походять з тих районів, де широко пред-
ставлено моделювання черепів інгульської
культури (р. Молочна, Орель-Самарське
межиріччя) (іл. 1). Відтак можна при-
пустити, що в тих місцях, де зосереджені
інгульські модельовані черепи, і де ямне
населення тривалий час співіснувало з
катакомбним (Нижнє Подніпров’я), у ям-
них похованнях можливі нові знахідки
модельованих черепів або їхньої імітації.
Таким чином, модельовані черепи – це
не щось однорідне. Вони становлять ши-
рокий спектр зображень: від недеталізо-
ваних подоб і до добре пророблених порт-
ретів (іл. 2).
Враження від подібності до єгипет-
ських матеріалів додатково підсилено
тим, що в похованнях на р. Молочній і
в інших місцях також зафіксовані сліди
муміфікацій [8]. Менше того, у похован-
ні поблизу с. Виноградне (курган 31, по-
Іл. 1. Модельовані черепи катакомбних
поховань Північного Причорномор’я
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
53
ховання 3) очищений від м’яких тканин
кістяк померлого було покрито глинистою
масою так, що він становив статуєподібну
фігуру. Використання елементів моделю-
вання обличчя померлого при муміфіка-
ції в Єгипті існувало аж до XVIII ди-
настії [26, с. 79], тобто до XIV ст. до
н. е. [3, с. 177].
Л. Ніколаєв, розглядаючи питання
бальзамування небіжчиків і способи екс-
церебрації (вилучення мозку із черепа)
давніх єгиптян, подав відомості про штуч-
не моделювання очей при бальзамуванні
померлих. Під час бальзамування особли-
вої уваги надавали обличчю небіжчика,
намагаючись додати йому рис живої лю-
дини. «З цією метою фарбували ніс і губи,
іноді вставляли штучні очі чи ніс. У по-
рожнину рота вливали жирну масу» [26,
с. 79]. У процесі бальзамування із черепа
померлого вилучали мозок. Ексцеребра-
цію здійснювали в різний спосіб. Найдав-
нішим Л. Ніколаєв уважав такий спосіб,
при якому мозок виймали через основний
отвір черепа, що дуже часто із цією ме-
тою значно розширювали [26, с. 83]. Мо-
дельовані черепи з півдня Украї ни також
здебільшого мають розширений основний
отвір (усне повідом лення антрополога
С. Круц). Єгиптяни при бальзамуванні
вилучали внутрішні органи і порожнину
живота посипали ароматичними речови-
нами та солями. У похованнях катакомб-
ної спільності в області живота знаходи-
ли залишки якоїсь маси, що нагадує ту,
з якої виготовляли модельовані черепи
(наприклад, с. Заможне, курган 15, похо-
вання 5). У курганах 7 (поховання 8) і 9
(поховання 17), що поблизу с. Барвинів-
ка, лежали кістяки, на тазових кістках і
хребцях поперекового відділу яких також
було знайдено подібну масу [34; 35].
Відомо, що в Давньому Єгипті старан-
ність муміфікації, бальзамування, зале-
жала від суспільного і майнового стату-
су небіжчика. Практикували три основні
варіанти бальзамування, які різнилися
якістю і розміром винагороди бальзаму-
вальникам [14, с. 205–206].
За нашими спостереженнями, у ката-
комбних пам’ятках простежується різна
за якістю муміфікація. Якщо часткове мо-
делювання (тип 2) властиве знатним по-
мерлим, то небіжчики із залишками маси
в області живота належать до рядового
населення [34].
Зауважимо, що обряди, пов’язані з
муміфікацією, у катакомбних племен не
виключали самостійного значення моде-
льованого черепа, який, можливо, вико-
ристовували в особливих ритуалах (деякі
черепи лежать окремо від посткраніаль-
ного кістяка). Окрім цих найяскравіших
проявів культу черепів, як варіанта відо-
мого в багатьох народів світу культу по-
мерлих предків, у населення катакомбної
спільності (зокрема в інгульській куль-
турі) існували й інші, не менш цікаві,
ритуали.
Серед катакомбних пам’яток Північно-
го Причорномор’я є кілька типів могил.
Один з них – це поховання посткрані-
ального кістяка з відділеною головою:
череп лежить не в анатомічному порядку,
а нижче плечей, зазвичай біля правого,
тобто там, де лежать, як правило, і моде-
льовані черепи [29, мал. 8, 13]. Яскравим
прикладом згаданого ритуалу є похован-
ня 2 кургану 7 поблизу с. Барвинівка [34,
с. 50]. Біля правого плеча на шарі вохри
лежав на нижній щелепі череп. Поряд з
ним – залишки дерев’яної чаші, вище го-
лови – посудина з необпаленої остеокера-
мічної маси. Праворуч від кістяка на шарі
вохри лежав шматок вохри у вигляді нега-
тиву шкіряного мішечка [34, с. 45]. Ана-
логічний негатив було виявлено і на До-
неччині (Їжевка, курган 1, поховання 5)
[17, с. 274]. Можна згадати цілу низку
поховань з такою особливістю положення
померлих (Південний гірничо-збагачу-
вальний комбінат, поховання 3, курган 4;
Південний гірничо-збагачувальний комбі-
нат, поховання 2, курган 1; Верхня Тара-
сівка, поховання 7, курган 13 та ін.) [15,
Іл. 2. Моделювання обличчя по черепу
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
54
л. 12; 42, л. 47]. У всіх випадках черепи
спеціально покладені поряд з небіжчиком
у тому місці, де зазвичай лежить інвентар.
Іноді буває, що після зняття з трупа
голови череп знову приставляють до шиї.
Проте в таких похованнях цей відділ
хребта неповний. Наприклад, у кургані 6
поховання 13, що поблизу с. Барвинівка,
голова померлого була приставлена до шиї
(відсутній 3-й хребець).
Досить часто трапляються поховання
окремих черепів. Як правило, вони міс-
тяться в колективних могилах разом з
померлими, які лежать в анатомічному
порядку (не варто плутати такі могили з
елементарним відсуненням попереднього
небіжчика до стінки і похованням на його
місці нового померлого). Окремий череп,
наприклад, було поховано в могилі 36 кур-
гану 3 поблизу с. Виноградне [35, с. 152].
До того ж типу могил потрібно віднести і
знахідки безголових кістяків. Деякі з них
на місці голови мали дерев’яну чи кера-
мічну чашу. Чаші такого типу іноді ви-
готовляли зі спеціальної остеокерамічної
маси, у складі якої – здрібнені кістки че-
репа [18; 30].
Яскравим прикладом цього звичаю є
поховання 24 кургану 3 поблизу с. Вино-
градне. Тут, у відносно невеликій ката-
комбі інгульського типу, на шарі зелену-
ватого тліну і залишків циновки, лежав
неповний кістяк молодої людини. Череп
був відсутній, кістки рук нижче ліктя від-
ділені і складені уздовж хребта в області
живота, стегнові і гомілкові кістки також
лежали не в анатомічному порядку. На
місці голови знайдені залишки великої
дерев’яної чаші [34, с. 46, 50].
Порушення анатомічного порядку кіс-
тяків нерідко трапляються в катакомбних
могилах. Однак, на відміну від східно-
катакомбних поховань, де кістки поперед-
нього небіжчика відсували вбік, до куль-
ту померлих потрібно віднести ті кістяки,
які ніби імітують анатомічне положення
кістяка. Є випадки, коли переплутані
окремі кістки. Наприклад, права гоміл-
кова кістка покладена на місце лівої або
переставлені місцями дистальний і прок-
симальний кінці кістки тощо. Можливо,
до цієї ж категорії кістяків можна було
б віднести і розчленовані кістяки, скла-
дені купкою [41]. Очевидно, що з таких
міркувань варто розглядати не посипані,
а розфарбовані червоною фарбою черепи.
Фарба лежить тоненькою плівочкою, яку
можна зняти пінцетом (ніби риб’яча лус-
ка). Вибірку таких черепів ямної куль-
тури опублікував Д. Тесленко [39]. До-
дамо, що слабкі прояви культу черепів
іноді трап ляються й у катакомбах східно-
го обряду.
Ступінь повноти моделювання (як і на-
явність самого моделювання) залежить
від зазначених соціальних показників.
Для 1-го і 2-го типів характерні вели-
кі розміри камер, особливо для типу 2:
складне ложе, розпис, колесо, зброя. Ці-
каво, що для повного моделювання харак-
терна зброя, а в типі 2-му її немає. Майже
85 % померлих, які мали вищеописаний
ритуал, становили дорослі люди. Лише
5,9 % були дітьми, 3,7 % – підлітками.
Серед дорослих майже 70 % поховань на-
лежали чоловікам і лише дещо більше
30 % – жінкам.
Як засвідчує картографування знахі-
док модельованих черепів, вони наявні не
по всій території поширення інгульської
культури, а лише в центрі ареалу – пере-
важно в східній і північній частині цен-
тральних районів. Більшість знахідок
зафіксована на р. Молочній і на берегах
Молочного лиману. Територіально до них
примикає і Присивашшя, яке було, імо-
вірно, продовженням русла р. Молочної.
У цих районах розкопано 66 % поховань з
модельованими черепами. Другим за зна-
ченням районом поширення моделювання
є середній і верхній плин р. Інгулець, де
виявлені, як і на р. Молочній, багатока-
мерні поховання (Звенигородка, курган 2,
поховання 2, 3; Головківка, курган 25, по-
ховання 7) [32].
Безсумнівний зв’язок модельованих че-
репів ямно-катакомбної спільноти з куль-
том предків. Шанування черепів найчасті-
ше трапляється в народів, що перебувають
на рівні трансформації первісного ладу в
ранньодержавні системи. Те, що моделю-
ванню піддавали черепи дітей, свідчить
про спадкоємний характер жрецького ста-
тусу. Річ у тім, що колективні поховання
дітей (за традиційним катакомбним об-
рядом ховали менше половини дітей) тя-
жіють до соціальних центрів [35, с. 133].
При цьому серед них є поховання, які не
поступаються могилам вищої знаті.
Розгляньмо, який культ предків перед
нами: сімейний, родовий, племінний чи
надплемінний. Якби моделювання було
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
55
атрибутом родового чи сімейного культу,
то такі поховання повинні були б май-
же рівномірно розподілятися по всьому
ареа лу інгульської культури. Однак, як
засвідчує Карта, цього немає. Натомість
спостерігається інша картина. Спорадич-
но моделювання трапляється на значній
території, але при цьому основна частина
знахідок зосереджена більш-менш в одно-
му місці – на р. Молочній, в околицях
м. Молочанська, де містився найбільш
значний потестарний і релігійний центр
інгульського населення [35, с. 144]. Тут
знайдено 70 % поховань вищої знаті і від-
крито Молочанське святилище, а також
розміщене святилище Кам’яна Могила [7;
22; 23; 36]. Зв’язок більшості моделювань
з Молочанським соціальним центром ви-
водить обряд моделювання за рамки сі-
мейного чи родового культу і дозволяє
вважати його не тільки племінним, але й
міжплемінним – одним з головних куль-
тів складного етнопотестарного утворен-
ня, очолюваного інгульським етносом.
Те, що в ряді поховань були знайдені
моделювання і зброя (майже 25 %), до-
зволяє припустити зв’язок культу моделю-
вання черепів з війною.
Моделювання характерне не тільки для
інгульської культури, але й для пізньо-
ямної і східнокатакомбної культур, однак
у значно меншій мірі. Характерно, що в
ямній культурі цьому обряду, як уважає
З. Марина, піддавали померлих високого
соціального статусу. Це підтверджує при-
пущення про міжплемінний, міжетнічний
характер культу модельованих черепів
і про пануюче положення інгульського
населення.
Складний характер катакомбного су-
спільства Північного Причорномор’я,
гадаємо, висунув на перший план необ-
хідність створення культів, які б задо-
вольняли населення всіх, з об’єднаних у
етносоціальному організмі, етносів. Мож-
ливо, це була одна з перших спроб ство-
рення релігії надетнічного типу.
Моделювання використовували, мож-
ливо, у процедурі інвеститури. Моде-
люванню піддавали служителів культу,
у тому числі дуже високого соціального
рангу. Згодом обряд моделювання набув
особливостей, характерних для міжпле-
мінних релігій. Це, поряд з іншими відо-
мостями, дозволяє припустити розвиток
ранньокласових тенденцій у населення
Північного Причорномор’я в ямно-ката-
комбну епоху.
Отже, моделювання обличчя по че-
репу в інгульській катакомбній культурі
відобра жає прагнення зберегти зовнішній
вигляд померлого [28, с. 30]. Даний обряд
можна вважати культом предків в одній з
його специфічних форм – культ черепів.
У процесі розвитку цього обряду в інгуль-
ського населення його змістовне наванта-
ження змінювалося й, у підсумку, вияви-
лося пов’язаним з військовою діяльністю.
Разом з дезінтеграцією інгульського
етносоціального об’єднання в культовій
практиці степової частини України моде-
лювання зникає, натомість лише залиша-
ється практика використання черепів як
чаш або інших священних предметів.
У наступну, зрубну, епоху трапляється
закладання людських черепів при будів-
ництві житла. У деяких зрубних будівлях
у ямі, під центральним стовпом житла,
виявляли кістки людського черепа.
У скіфів, за повідомленнями Геродота,
з головами ворогів чинили так: на рівні
брів відпилювали черепну кришку і че-
реп вичищали від м’яких тканин. Потім,
залежно від достатку, череп обтягували
сиром’ятною шкірою або вкривали позо-
лотою й користувалися замість чаші. Час-
то такі чаші робили із черепів родичів,
з якими сварилися («хтось виграє суд
перед царем»). Коли приходили поважні
гості, хазяїн виставляв ці черепи перед
ними та нагадував, що вони були його во-
рогами, і він їх переміг [6, 4: 65]. Подібні
уявлення, за повідомленнями Геродота, іс-
нували й в ісседонів. Із черепа покійного
знімали шкіру, вичищали з внутрішнього
боку, потім вкривали позолотою і зберіга-
ли як священний кумир [6, 4:26]. Зв’язок
«чаша – голова» тут достатньо чітко про-
стежується. Із цього уривка доходимо ви-
сновку, що головоцентрична теорія розмі-
щення душі продовжила своє існування і
в скіфів.
У II ст. до н. е. – I ст. н. е. елементи
машкар простежуються й у варварсько-
го населення Криму. Під час розкопок
мавзолею Неаполя Скіфського були ви-
явлені пластини із золота, які клали на
губи й очі. На сьогодні відомо 13 повних
комплектів наочних і нагубних пластин,
а також значна кількість поодиноких зна-
хідок [11, с. 48]. Їх розглядають як еле-
менти поховального обряду вищої знаті.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
56
Повні маски відомі з Боспорських похо-
вань династії Рескупорідів.
У германців перших століть нашої ери
зафіксовані такі відхилення від традицій-
ного поховального обряду, як поховання
з відсутньою головою і захоронення лише
черепів. У V ст. цих поховань було від-
носно багато, пізніше їх значно помен-
шало [24]. Хоча інтерпретація вищепо-
даних поховань істотно відрізняється від
катакомбних і ямних, сам факт наявності
їх – прикметний. Готські елементи в чер-
няхівській культурі є загальновідомими.
Імовірно, германці запозичили їх у Пів-
нічному Причорномор’ї й використовува-
ли з негативним змістом, оскільки вони
були іншоетнічні. Так само германці могли
ознайомитися та запозичити в Північному
Причорномор’ї рунічну писемність [9].
Кельтська міфологія також містить
уявлення про голову. За уявленнями
кельтів, голова предка має надзвичайну
могутність. Вона може навіть захистити
краї ну від вторгнення [47]. Як відомо,
східні кельти мешкали на території Ру-
мунії, Закарпаття і цілком могли кон-
тактувати з місцевим населенням, яке
практикувало обряди, пов’язані з вико-
ристанням голови.
Є свідчення давньоруського літопису
про те, як після вбивства князя Свято-
слава на Дніпровських порогах у 972 році
печенізький князь Куря велів зробити з
його черепа чашу. Начебто на чаші був
напис: «Чюжихъ желая своя погуби» [16,
с. 43]. Ми не знаємо причин такого вчин-
ку. Можна лише припустити, що в під-
ґрунті використання черепа князя лежали
мотиви, подібні на скіфські.
Обряди, пов’язані із черепом, повністю
вийшли з ужитку в середньовічного на-
селення України, проте в українській та
російській мовах зберігся тісний зв’язок
між черепом і посудом: уламки розбитого
горщика називають словом «черепки», що
підтверджує зв’язок в ідеології посудини
і черепа, який виник ще за часів ямно-ка-
такомбної спільності.
Джерела та література
1. Авилова Л. И. К изучению социальной
структуры и идеологии племен гумельницкой
культуры. По данным погребального обряда /
Л. И. Авилова // Советская археология. –
1986. – № 1. – С. 41–53.
2. Алексеева И. Л. К вопросу о некоторых
особенностях катакомбного погребального об-
ряда / И. Л. Алексеева // Проблеми історії
та археології давнього населення Української
РСР. – Київ : Наукова думка, 1989. – С. 4–5.
3. Бикерман Э. Хронология Древнего ми ра /
Элиас Бикерман. – Москва : Наука, 1976. –
336 с.
4. Брентьес Б. От Шанидара до Аккада /
Бурхард Брентьес. – Москва : Наука, 1976. –
359 с.
5. Вязьмітіна В. О., Іллінська В. А.,
Покровська О. Ф., Тереножкін О. І., Ков-
панко Г. Т. Кургани біля с. Новопилипів-
ки та радгоспу «Аккермень» / В. О. Вязь-
мітіна, В. А. Іллінська, О. Ф. Покровська,
О. І. Тере ножкін, Г. Т. Ковпанко // Археоло-
гічні пам’ятки. – 1960. – № 8. – С. 22–135.
6. Геродот. История : в 9 кн. – Ленин-
град : Наука, 1972. – 599 с.
7. Даниленко В. Н. Кам’яна Могила / Ва-
лентин Миколайович Даниленко. – Київ : На-
укова думка, 1986. – 151 с.
8. Данилова Е. И., Корпусова В. Н.
Катакомбное погребение с трепанирован-
ным черепом в Крыму / Е. И. Данилова,
В. Н. Корпусова // Советская археология. –
1981. – № 1. – С. 163–171.
9. Дирингер Д. Алфавит / Д. Дирингер. –
Москва : Наука, 1963. – 656 с.
10. Евдокимов Г. Л. К вопросу о черепах-
масках из погребений эпохи ранней и сред-
ней бронзы степной зоны Украины / Г. Л. Ев-
докимов // Проблемы изучения катакомбной
КИО : тезисы докл. семинара. – Запорожье :
Коммунар, 1990. – С. 18–20.
11. Зайцев Ю. Золотые «лицевые» плас-
тины в позднескифской культуре Крыма //
Ювелирное искусство и материальная культу-
ра : тезисы докл. 13 коллоквиума. – Санкт-
Петербург : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2004. –
С. 47–50.
12. Киселев С. В. Древняя история Юж-
ной Сибири / Сергей Владимирович Киси-
лев // Материалы исследования по археологии
СССР. – Москва ; Ленинград, 1949. – № 9. –
362 с.
13. Ковалева И. Ф. Погребальный обряд
и идеология ранних скотоводов (по материа-
лам культур бронзового века Левобережной
Украи ны) / Ирина Федоровна Ковалева. –
Днепропетровск : Изд-во ДГУ, 1983. – 108 с.
14. Коростовцев М. А. Религия Древнего
Египта / Михаил Александрович Коростов-
цев. – Москва : Наука, 1976. – 336 с.
15. Крылова Л. П. Отчет о раскопках кур-
ганов в окрестностях г. Кривого Рога Днепро-
петровской области / Людмила Петровна Кры-
лова. – Науковий архів Інституту археології
НАНУ, ф. Е. 1964 / 67.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
57
16. Літопис Руський / укладач та перекла-
дач Л. Махновець. – Київ : Дніпро, 1989. –
590 с.
17. Литвиненко Р. А. Катакомбное по-
гребение с двухколесной повозкой из право-
бережной Донетчины / Р. А. Литвиненко //
Хозяйство древнего населения Украины :
в 2 ч. – Киев : Тип. ИПК РК, 1995. – Ч. 2. –
С. 274–282.
18. Лихачев В. А. Об одном типе сосудов
катакомбного времени / В. А. Лихачев // Степ-
ное Поднепровье в бронзовом и раннем желез-
ном веках. – Днепропетровск : Изд-во ДГУ,
1981. – С. 72–76.
19. Марина З. П. Погребения ямной куль-
туры с «масками» / З. П. Марина // Проблемы
исследования памятников археологии Север-
ского Донца : тезиcы докл. конф. – Луганск :
Луганская правда, 1990. – С. 83–84.
20. Марина З. П. Ямные погребения Лево-
бережья Днепра с производственным инвен-
тарем / З. П. Марина // Проблемы археоло-
гии Поднепровья. – Днепропетровск : Изд-во
ДГУ, 1995. – С. 63–77.
21. Миллер М. Памятники родового обще-
ства на Игренском полуострове / М. Миллер //
Проблемы и исследования докапиталистиче-
ских обществ. – 1935. – № 9–10. – С. 162–
168.
22. Михайлов Б. Д. Петроглифы Камен-
ной Могилы на Украине / Борис Дмитриевич
Михайлов. – Запорожье, 1994. – 194 с.
23. Михайлов Б. Д. Петроглифы Каменной
Могилы / Борис Дмитриевич Михайлов. – За-
порожье ; Москва : Дикое поле, 1999. – 237 с.
24. Мочинская М. Страх перед умершими
и культ мертвых у германцев в IV–VII в. н. э.
(на основании так называемых погребений
специфического обряда) // Stratum+. – 1997. –
№ 6. – С. 207–213.
25. Нікішенко Ю. І. Орнамент як джерело
дослідження етнічної культури України (на
матеріалах ХІХ – початку ХХ ст.) : автореф.
дис. ... канд. іст. наук. – Київ, 2004. – 16 с.
26. Ніколаєв Л. До питання про бальзаму-
вання трупів і зокрема про способи ексцереб-
рації у стародавніх єгиптян / Л. Ніколаєв //
Антропологія. – Київ, 1931. – Т. 4. – С. 77–92.
27. Новикова Л. А., Шилов Ю. А. Погре-
бения с лицевыми накладками эпохи брон-
зы (Херсонская область) / Л. А. Новикова,
Ю. А. Шилов // Советская археология. –
1989. – № 2. – С. 127–135.
28. Новикова Л. А. Маска в культуре /
Л. А. Новикова // Реконструкция древних
верований: источники, метод, цель. – Санкт-
Петербург : ГМИР, 1991. – С. 11–44.
29. Отрощенко В. В., Пустовалов С. Ж.
Обряд моделирования лица по черепу у пле-
мен катакомбной общности // Духовная культу-
ра древних обществ на территории Украины /
В. В. Отрощенко, С. Ж. Пустовалов. – Київ :
Наукова думка, 1991. – С. 59–84.
30. Петрунь В. Ф. Заключение о проис-
хождении наскальных псевдобарельефов и
некоторых других археологических объектов
среднего течения Ингула / Владимир Федо-
рович Петрунь. – Науковий архів Інституту
археології НАНУ, 1967 / 33 а, № 4842, 25 л.
31. Плешивенко А. Г. Курганный могиль-
ник у с. Конские Раздоры / А. Г. Плешивен-
ко // Древности Степного Причерноморья и
Крыма. – Запорожье : Изд-во ЗГУ, 1995. –
С. 143–158.
32. Полин С. В., Тупчиенко Н. П., Ни-
колова А. В. Курганы верховьев Ингульца /
С. В. Полин, Н. П. Тупчиенко, А. В. Николо-
ва. – Киев : Препринт, 1994. – Вып. 3. – 48 с.
33. Пустовалов С. Ж. Некоторые вопросы
идеологии и социальная структура катакомб-
ной общности / С. Ж. Пустовалов // Духов-
ная культура древнего населення Украины :
тезисы докл. конф. – Киев : Тип. ИПК РК,
1989. – С. 55–57.
34. Пустовалов С. Ж. Культ черепов и со-
циальная структура катакомбной общности /
С. Ж. Пустовалов // Древняя история населе-
ния Украины. – Киев : Тип. ИПК РК, 1991. –
С. 44–51.
35. Пустовалов С. Ж. Соціальний лад ка-
такомбного суспільства Північного Причорно-
мор’я / Сергій Жанович Пустовалов. – Киев :
Шлях, 2005. – 412 с.
36. Рудинський М. Я. Кам’яна Могила /
Микола Якович Рудинський. – Київ : Вид-во
АН УРСР, 1961. – 140 с.
37. Рыкушина Г. В., Зайберт В. Ф. Пред-
варительные данные о скелетных остатках
людей с энеолитического поселения Ботай /
Г. В. Рыкушина, В. Ф. Зайберт // Неолит и
бронзовый век Урало-Иртышского междуре-
чья. – Челябинск, 1984. – С. 121–136.
38. Санжаров С. Н. Некоторые аспек-
ты катакомбных комплексов с моделировкой
лица из Донецкого Приазовья / С. Н. Сан-
жаров // Проблемы охраны и исследования
памятников археологии в Донбассе : тезисы
докл. конф. – Донецк : Донецкий обл. крае-
ведческий музей, 1986. – С. 20–22.
39. Тесленко Д. Л. Ритуальная раскрас-
ка черепа в погребениях ямной культуры /
Д. Л. Тесленко // Северо-Восточное При азовье
в системе евразийских древностей (энео-
лит – бронзовый век) : материалы между-
нар. конф. – Донецк : Изд-во ДонГУ, 1996. –
С. 28–30.
40. Фодор И. К вопросу о погребальном
обряде древних венгров / И. Фодор // Проб-
лемы археологии и древней истории угров. –
Москва : Наука, 1972. – С. 168–175.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
58
41. Чередниченко Н. Н., Пустовалов С. Ж.
Боевые колесницы и колесничие в обществе
катакомбной культуры / Н. Н. Чередниченко,
С. Ж. Пустовалов // Советская археология. –
1991. – № 4. – С. 206–216.
42. Черненко Е. В., Евдокимов Г. Л. От-
чет о работе Верхне-Тарасовской экспедиции
в 1973 г. / Е. В. Черненко, Г. Л. Евдокимов. –
Науковий архів Інституту археології НАНУ,
ф. Е. 1973 / 12.
43. Шапошникова О. Г., Бочкарев В. С.,
Гребенников А. В. Отчет о работе Ингульской
экспедиции за 1973 г. / О. Г. Шапошникова,
В. С. Бочкарев, А. В. Гребенников. – На-
уковий архів Інституту археології НАНУ,
ф. Е. 1973 / 8, 186 л.
44. Шишлина Н. И. Кермен-толгинская
маска эпохи бронзы / Н. И. Шишлина // Рели-
гиозные представления в первобытном обще-
стве : тезисы докл. конф. – Москва : ИНИОН
АН СССР, 1987. – С. 167–169.
45. Щепинский А. А. Во тьме веков /
Аскольд Александрович Щепинский. – Сим-
ферополь : Крым, 1966. – 156 с.
46. Behn F. Vorgeschichtliches Masken
Brauchtum / Friedrich Behn. – Berlin : Acade-
mia Verlag. – 1955. – 24 s.
47. Mac-Kulloch J. A. The Head / J. A. Mac-
Kulloch // Encyclopedie of Region and Ethnics. –
Edinburgh, 1983. – Vol. 6. – P. 532–536.
48. Mellaart J. The earliest civilisations of
the Near East / James Mellaart. – London :
Doran and Hudson, 1965. – 236 р.
49. Mellaart J. Catal-Hüyük. A Neolithic
town in Anatolia / James Mellaart. – London,
1967. – 232 p.
50. Müller-Karpe H. Handbuch der Vorge-
schichte / Hermann Müller-Karpe. – Münhen,
1974. – Bd. 3. – 644 s.
SUMMARY
The article is devoted to the skulls modelling rite and its lot on the terrains of Ukraine. Modelling cer-
emony appeared on the territory of Ukraine as a result of population migration from the Eastern Mediter-
ranean regions. There the most ancient displays of skulls modelling belong to the Pre-Ceramic Neolith and
is dated as the seventh millenary BC. The first skulls with modelling were found in Near East in the tower
of Jericho. They are also known in Tel-Ramad and other cities of Palestine. The paintings with the scenes
of the tearing of headless skeletons by vultures were found in many sanctuaries of precity Chatal-Huiuk
(Çatalhöyük). There are the images of priests with modelled heads in hands. In Ukraine the first skeletons
with face modelling were discovered in the 1930s. Individual modellings were found in 1960s–1970s. The
largest number of modellings was found in the burial mounds of the right bank of Molochna river in Zapor-
izhzhia region (about 80). The predominant majority of the modellings was discovered in the burials of Ingul
Catacomb culture. Several modellings were found in the entombments of East Catacomb culture and several
pit burials. Modelling may be complete or partial one. The material used for modelling is various one, like
simple clay or mixed with ochre, clay with ashes and coal, resinous substance, etc. Painted non-modelled
skulls, headless skeletons, or skeletons with ceramic, wooden or osteoceramic bowl instead of heads are also
connected with modelling. Probably the ritual was devoted to deceased priests. Modelling disappeared after
the disintegration of Inhul culture. The rites connected with the usage of a skull as a bowl still exist on the
territory of Ukraine. The skull was used as the offering in the Timber-grave culture. The Scythians and Isse-
dones made cups of skulls. Pecheneg Prince Kuria made a bowl of the Prince Sviatoslav skull. The connection
of bowl and skull has been reflected in the East Slavic languages. Broken plates and dishes are called crocks.
Keywords: modelled skulls, funeral rite, bronze epoch, Ukraine.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|