Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії
Дана студія присвячена висвітленню деяких аспектів монгольського вторгнення у східноєвропейські степи. Автор, провівши аналіз історіографії та джерел, переглянув усталену точку зору на цю проблему. Базуючись на даних писемних джерел, дослідник припустив, що Юрій Кончакович вижив під час подій, які в...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сходознавство |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
2008
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20772 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії / Я.В. Пилипчук // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 71-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20772 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пилипчук, Я.В. 2011-06-05T15:33:29Z 2011-06-05T15:33:29Z 2008 Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії / Я.В. Пилипчук // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 71-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1682-671Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20772 Дана студія присвячена висвітленню деяких аспектів монгольського вторгнення у східноєвропейські степи. Автор, провівши аналіз історіографії та джерел, переглянув усталену точку зору на цю проблему. Базуючись на даних писемних джерел, дослідник припустив, що Юрій Кончакович вижив під час подій, які відбувались на Північному Кавказі та Східній Європі в 20-х рр. ХІІІ ст Вторгнення монголів у володіння Юрія Кончаковича може бути датовано 1222 роком. Данная статья посвящена исследованию некоторых аспектов монгольского вторжения в восточноевропейские степи. Автор провёл анализ данных источников и историографии, и пришёл к заключению, что Юрий Кончакович выжил в событиях, которые происходили на Северном Кавказе и Восточной Европе в 20-х гг. ХIII ст. Вторжение монголов на територию владений Юрия Кончаковича может быть датировано 1222 годом. This study is dedicated to description of first Mongolian invasion to East-European steppes. Author made an analysis of historiography and sources and revised established looks about this problem. Based on written sources given, he made a conclusion that Yuriy Konchakocich lived through the invasion of tumens of Subedey and Jebe and was a participant in events on North Caucasus and Eastern Europe in 20-s years of XIII century. Conflict of Yuriy Konchakovich with troops of Subedey and Jebe can be dated 1222. uk Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України Сходознавство Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії Первое монгольское вторжение в восточноевропейские степи The first Mongolian invasion to East-European steppes Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| spellingShingle |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії Пилипчук, Я.В. |
| title_short |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| title_full |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| title_fullStr |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| title_full_unstemmed |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| title_sort |
перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії |
| author |
Пилипчук, Я.В. |
| author_facet |
Пилипчук, Я.В. |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сходознавство |
| publisher |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Первое монгольское вторжение в восточноевропейские степи The first Mongolian invasion to East-European steppes |
| description |
Дана студія присвячена висвітленню деяких аспектів монгольського вторгнення у східноєвропейські степи. Автор, провівши аналіз історіографії та джерел, переглянув усталену точку зору на цю проблему. Базуючись на даних писемних джерел, дослідник припустив, що Юрій Кончакович вижив під час подій, які відбувались на Північному Кавказі та Східній Європі в 20-х рр. ХІІІ ст Вторгнення монголів у володіння Юрія Кончаковича може бути датовано 1222 роком.
Данная статья посвящена исследованию некоторых аспектов монгольского вторжения в восточноевропейские степи. Автор провёл анализ данных источников и историографии, и пришёл к заключению, что Юрий Кончакович выжил в событиях, которые происходили на Северном Кавказе и Восточной Европе в 20-х гг. ХIII ст. Вторжение монголов на територию владений Юрия Кончаковича может быть датировано 1222 годом.
This study is dedicated to description of first Mongolian invasion to East-European steppes. Author made an analysis of historiography and sources and revised established looks about this problem. Based on written sources given, he made a conclusion that Yuriy Konchakocich lived through the invasion of tumens of Subedey and Jebe and was a participant in events on North Caucasus and Eastern Europe in 20-s years of XIII century. Conflict of Yuriy Konchakovich with troops of Subedey and Jebe can be dated 1222.
|
| issn |
1682-671Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20772 |
| citation_txt |
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи: дискурс джерел та стереотипи іcторіографії / Я.В. Пилипчук // Сходознавство. — 2008. — № 44. — С. 71-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pilipčukâv peršemongolʹsʹkevtorgnennâushídnoêvropeisʹkístepidiskursdžereltastereotipiíctoríografíí AT pilipčukâv pervoemongolʹskoevtorženievvostočnoevropeiskiestepi AT pilipčukâv thefirstmongolianinvasiontoeasteuropeansteppes |
| first_indexed |
2025-11-25T22:40:35Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:40:35Z |
| _version_ |
1850564321187201024 |
| fulltext |
71
ПЕРШЕ МОНГОЛЬСЬКЕ ВТОРГНЕННЯ У
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ СТЕПИ: ДИСКУРС ДЖЕРЕЛ ТА
СТЕРЕОТИПИ ІCТОРІОГРАФІЇ
Пилипчук Я. В.
Перше монгольське вторгнення у східноєвропейські степи
достатньо добре висвітлено у дослідницькій літературі. Про ньо-
го у своїх доробках згадували Й. Маркварт [Маркварт], Р. Грус-
се [Груссе 2003], П. Голден [Голден 2004], О. Бубенок [Бубенок
2004], Л. де Хартог [Хартог 2007], П. Голубовський [Голубовский
1884], В. Каргалов [Каргалов 1967], Т. Султанов [Султанов 2006]
та багато інших вчених.
На жаль, на даний момент відсутня спеціальна студія, у якій
предметом дослідження було протистояння туменів Субедея з
кипчаками напередодні битви на р. Калка. У нашому досліджен-
ні ми ставимо перед собою наступні завдання: 1) висвітлити
подальшу долю окремих кипчацьких вождів після поразки,
якої вони зазнали від монголів; 2) з’ясувати хронологію подій,
які відбулись у східноєвропейських степах до Калкської битви;
3) дослідити відображення першого монгольського вторгнення у
Східну Європу у латиномовних європейських хроніках.
Корпус Субедея-багатура після перемог над кавказькими
аланами та кипчаками вийшов до Дону. П. Голден стверджує, що
Юрій Кончакович загинув під час битви на Калці [Голден 2004,
107]. Галицько-волинський літописець, який докладно оповідав
про події у кипчацькому степу, не вказував на загибель кипчаць-
кого вождя, проте повідомляв лише про його втечу: “В лето 6731
приде неслыханая рать, безбожные Моавитяне рекомые Татарове.
Приидоша на землю Половецькоую. Половцем же старшим Юрь-
гии Кончакович бе большие всих половець не може стати проти-
воу лицю их и бегающи же емоу и мнози избиени быша до реки
Днепра” [Ипатьевская 1962, 740].
Про дані події згадували і китайські джерела. Серед них по-
трібно виділити династійну хроніку імперії Юань, яка має на-
зву “Юань-ші”. Це джерело є збірником біографій та життєпи-
сів монгольських правителів та воєначальників. Потрібна нам ін-
формація знаходиться у життєписі Субедея-багатура. За даними
китайського хроніста супротивниками монгольського полководця
72
були кипчацькі вожді Юйліцзи та Татахаер. У битві, яка відбулась
на річці Буцзу, вони були переможені, син Юйліцзи (тобто Тата-
хаер) був поранений і переховувався у лісі. Він був виданий Су-
бедею рабами кипчаків, які перейшли на бік монголів. Після того
більшість людей Юйліцзи підкорились монголам [Храпачевский
2004, 500].
Ан-Насаві вказував, що після поразки під Ісфаханом він послав
до кипчаків, які мешкали на північ від Дербента, посла – вищого
чангша, який сам був кипчаком. На допомогу хорезмійцям Джалал
ад-Діна прийшов хан Гюрге [Маркварт]. У зв’язку з цими даними
нам необхідно навести інформацію угорського домініканця Юлі-
ана. При описі подій, які відбулися у Куманії, він вказував, що у
цій країні правили два правителя – Гурег (Урех) та Вітут. Вони
ворогували між собою, і програвший у війні Вітут із своїми сина-
ми звернувся за допомогою до султана Орнахa [Аннинский 1940,
84–85].
Назва Орнах або Орнач у середньовічній європейській
літературі асоціювалась із Хорезмом [Христианский мир 2002,
270–273]. За свідченнями Юліана султан (хорезмшах) стратив Ві-
тута, а його сини втекли назад у Куманію. Старший із синів Віту-
та був страчений Гурегом. Молодший же звернувся за допомогою
до татарського правителя Гургути. Останній здобув перемогу над
персами, але не над Гурегом [Аннинский 1940, 85].
Описуючи події монгольського вторгнення у Поволжя (1236–
1237 рр.), Юліан вказував, що на момент його подорожі татара-
ми (монголами) правив вже не Гургута, а Хан (Chayn), який жив
у місті Орнах Гурегом [Аннинский 1940, 86]. Цього правителя
можна ототожнити з Бату, який успадкував від Джучі свій улус.
Таким чином, загадковий Гургута міг бути або Джучі або Чингіз-
ханом. Зважаючи на те, що Юліан вказував, що вищезгаданий
правитель завоював Куманію, а потім напав на Велику Угорщину
(у Поволжі), можна припустити, що це міг бути Джучі, якому Абу-
л-Газі приписував похід проти кипчаків. За даними хівинського
хроніста після поразки вцілілі кипчаки втекли у землі іштяків
[Кононов 1958, 44]. Бенедикт Поляк та Джіованні дель Плано
Карпіні приписували похід проти куманів Тоссук-хану, якого
можна ідентифікувати з Джучі [Карпини 1957, 41; Христианский
мир 2002, 108]. Францисканці вказували на те, що перед цим він
завоював землі теркемен (туркмен) та кангітів (канглів) [Карпи-
73
ни 1957, 41; Христианский мир 2002, 108]. Кумани, яких переміг
Гургута, зважаючи на опис географії походу, кочували у східній
частині Дашт-і Кипчак. Саме заволодівши цією територією мон-
голи могли воювати проти поволзьких та приуральських фінно-
угрів, до яких здійснив місію Юліан.
Необхідно звернути також увагу на те, що угорський доміні-
канець, описуючи сучасні його подорожі події, вказував на те, що
одна частина монгольських військ перебувала у заморських зем-
лях, друга направилась у землі куманів до моря, а третя взяла в
облогу землі русів [Аннинский 1940, 87]. Землі куманів, які ще не
були підкорені монголами у 1237–1238 рр., мали знаходитись у
Східній Європі біля моря, яке можна ототожнювати з Чорним мо-
рем [Аннинский 1940, 87].
П. Голубовський ще у 80-х рр. ХІХ ст. зробив припущення,
що Гурег – це спотворене в угорській передачі ім’я Юрій, а отже
вождь куманів Гурег – це половецький хан Юрій Кончакович [Го-
лубовский 1884, 231].
Цілком імовірним виглядає припущення, що Юрій Кончакович
таки зміг врятуватися і втекти на Русь після поразки, якої він зазнав.
За інформацією ан-Насаві Гюрге (тобто Юрій ) прийняв участь у
подіях, які відбувались на Північному Кавказі [Маркварт].
Супротивник Гурега Вітут був страчений султаном Орнаха
[Аннинский 1940, 86]. Оскільки Юліан вказував на завоювання
Куманії після того, як було підкорено персів, то це мало відбутися
або за хорезмшаха Мухаммеда б. Текеша, або під час правління
Джелал ад-Діна.
Для перевірки даних Юліана необхідно навести й інші дані,
про монгольське завоювання земель куманів (Дашт-і Кипчак) із
інших латиномовних хронік того періоду. За свідченнями, які за-
писав Бенедикт Поляк, після завоювання земель терекмен (турк-
мен) та кангітів (канглів) Тоссук (Tosi тобто Джучі) увійшов у
землю Купкас [Христианский мир 2002, 108]. Джіованні дель
Плано Карпіні вказував, що Тоссук воював проти куманів і
переміг їх внаслідок тривалої боротьби, а потім атакував персів
і місто Орнах [Карпини 1957, 46]. Німецький хроніст відзначав,
що якийсь невідомий народ знищив народ куманів [Христиан-
ский мир 2002, 33].
Альберик де Труа Фонтене приписував вторгнення у зем-
лі куманів та русинів міфічному царю Давиду або його сину. У
74
хроніці цього латиномовного автора дії таємничих завойовників
направлені проти народів, які не сповідували католицького варі-
анту християнської віри. Таким чином, вони розглядалися як при-
родні союзники Заходу у війнах проти православних (рутенів),
язичників (прусів та куманів), мусульман (хорезмійців) [Юрченко
2006, 28; Послания 2004, 166–167].
У Європі вже у 20-х рр. знали про успішні походи невідо-
мого східного народу. Їх асоціювали з міфічним християнським
царем “Індії” пресвітером Іоанном та його сином Давидом. Ще
Жак Вітрі у своєму листі до Європи вказував на те, що цар Да-
вид йде на допомогу хрестоносцям, і що він вже переміг хорезм-
шаха [Послания 2004, 142–158]. Ці свідчення наклали значний
відбиток на подальший розвиток західноєвропейської історич-
ної думки. Альберик де Труа Фонтене, Карпіні, Рубрук не сум-
нівались у історичності ніколи не існуючих пресвітера Іоанна та
царя Давида.
Те, що більшість європейських хроністів згадували про кума-
нів перед описом завоювання земель Мавераннагру, не свідчить
про недостовірність їхніх хронік. Необхідно розуміти, що вони
користувалися послугами інформаторів, які не були професійни-
ми істориками і, певно, не прагнули відтворити історію монголь-
ських завоювань у всіх деталях. Описуючи дії Чингізидів у Іра-
ні та Середній Азії вони мали дізнатись про опір завойовникам з
боку хорезмійців.
Європейці знали Джелал ад Діна, а монгольський літописець
назвав його Халібосалтаном [Христианский мир 2002, 111;
Cокровенное сказание 2002, 145]. Про Мухаммеда б. Текеша
францисканці не знали і вважали, що монголи воювали лише про-
ти одного, а не двох хорезмшахів. Тоді стає зрозумілим чому опис
війни проти куманів передує опису війни проти мусульман Се-
редньої Азії.
Тільки Юліан, який сам відвідав Поволжя, хронологічно
правильно, але недостатньо детально відтворив послідовність
подій. Цей угорський домініканець не був професійним істориком
і лише інтерпретував свідчення, отримані під час своєї подорожі
у Східну Європу.
Зважаючи на той факт, що ан-Насаві не вказував на втручання
останнього хорезмшаха у справи Дашт-і Кипчак, ця подія мала
відбутись за часів правління хорезмшаха Мухаммеда б. Текеша.
75
Ймовірно, що Юліан отримав від кипчаків інформацію про одного
з вождів не західної, а східної частини Дашт-і Кипчак.
Згідно мусульманським джерелам одним із кочових правителів,
хто наважився протистояти хорезмійцям, був Кадир Буку (вар.
Кайр-Буку, Катир-Буку, Акран, Киран) [Ахинжанов 1989, 210].
У такому випадку його супротивником із середовища племен
Дашт-і Кипчак був Алп-Дерек Інал, відомий ан-Насаві як Інал-
хан, а Рашид ад-Діну як Гайр-хан [Насави 1996, 74–75; Рашид ад-
Дин 1952, 137].
Нажаль кипчаки не залишили по собі писемних пам’яток
аналогічних “Таємній Історії монголів”. Не виключено, що
ворожнеча між кипчаками не поступалась за напруженістю
протистоянням монголів з меркітами та татарами.
Можливо Юліан у своїй оповіді узагальнив дані про війни між
східними та західними кипчаками і подав її у формі оповіді про
Вітута та Гурега. Вона могла мати місце задовго до першого мон-
гольського вторгнення на Північний Кавказ та у Східну Європу.
Однією з невирішених задач куманології є ідентифікація
персони, відомої за свідченнями Юань-ші, як Татахаер. Російські
дослідники наполягають на тому, що ним був Данило Кобякович,
оскільки автор Новгородського першого літопису згадував поряд
із Юрієм Кончаковичем саме його.
Із контексту оповіді китайського хроніста про битву з кипчака-
ми на річці Буцзу можна зробити висновок, що Татахаер був сином
Юрія Кончаковича, оскільки це ім’я згадано тільки один раз, а по-
тім кілька раз згадується син Юйліцзи (тобто Юрія Кончаковича)
[Храпачевский 2004, 500]. Й. Маркварт взагалі зробив припущен-
ня про те, що це був аланський князь Багатур [Маркварт]. Однак у
оповіді китайського хроніста про перший похід Субедея у східно-
європейські степи немає інформації про вождів аланів, а лише про
правителів кипчаків. Коротку згадку про аланів ми можемо знайти
тільки у біографії Хесимайлі [Храпачевский 2004, 522].
Після перемог у донецьких степах корпус Субедея-багатура та
Джебе-нойона продовжував розвивати успіх і увійшов у приазов-
ські степи. Галицько-волинський літописець повідомляв, що “по-
бегоша до реки Днепра безбожнии Половци, а иных загна по Дону
и в Лукоморья, и тамо измроша” [Ипатьевская 1962, 740–741].
Відносно датування початку першого монгольського по-
ходу в східноєвропейські степи та на Північний Кавказ серед
76
науковців є різні гіпотези. Р. Груссе стверджував, що монголи
увійшли в кипчацькі степи восени 1221 р. [Груссе 2003, 217].
Л. де Хартог датував кампанію монголів на Північному Кавказі
та у Східній Європі 1222 р. [Хартог 2007, 163]. В. Каргалов вка-
зував, що монголи перемогли кипчаків та аланів на Північному
Кавказі у 1222 р. [Каргалов 1967, 64]. Р. Храпачевський вважає,
що монголи перетнули Кавказьські гори навесні 1222 р. [Хра-
пачевский 2004, 329]. Т. Султанов пропонує дату – осінь 1222 р.
[Султанов 2006, 203; Кляшторный, Султанов 2004, 203].
Однак чи підтверджуються ці гіпотези джерелами? Якщо брати
до уваги свідчення східнослов’янських джерел, то ми зіткнемося
з таким фактом, що автори різних літописів датували вторгнення
у половецьке поле зовсім по-різному. Літописці Північно-Східної
Русі датують його 1223 роком [Лаврентьевская 1962, 445–446, 503–
509]. Однак галицько-волинський літописець відніс битву на Калці
і події, які їй передували, до 1224 р. [Ипатьевская 1962, 740–746].
Датування 1224 роком вищезгаданих подій ми зустрічаємо і у пер-
шому новгородському літописі [НПЛ 1950, 63–65].
Мусульманські історіографи доволі небагато знали про те, що
відбувалось у кипчацьких степах, а у питаннях хронології на них
взагалі складно покладатися. Джувейні лише коротко описав по-
дії на Кавказі [Тизенгаузен 1941, 21]. Рашид ад-Дін не вказував
дати подій у Східній Європі [Тизенгаузен 1941, 32–33]. Ібн ал-
Асір вказував, що монголи вдерлись у землі русів у 620 р. гіджри,
а перед тим остання дата – це рамадан 618 р. (жовтень–листопад
1221 р.) [Тизенгаузен 1884, 23]. Йакут cтверджував, що монголи
завоювали хорезмійський султанат та Східну Європу в 617–618 р.
гіджри [Маркварт].
Не дивно, що у світлі цієї інформації єгипетські історики вва-
жали, що дані події в Східній Європі відбулись до 620 р. гіджри.
Ал-Айні згадував про похід у Кипчак під 617 р. гіджри (1220–
1221 рр.) [Тизенгаузен 1884, 502]. Інший арабський хроніст зга-
дував про ці події приблизно під тією ж датою, після 616 р. гіджри
[Тизенгаузен 1884, 540].
Альберик де Труа Фонтене вказував, що цар Давид зайшов в
землі русів та куманів у 1221 р. [Юрченко 2006, 28]. Рікардо з Сен
Жермано стверджував, що ця подія відбулась у 1223 р. [Послания
2004, 122]. Генріх Латвійський датував зіткнення русів та куманів
із монголами 1222 р. [Юрченко 2002, 389; Юрченко 2006, 179–
77
180]. Цезарій Гестербахський згадував про події у східноєвропей-
ських степах під 1222 р. [Христианский мир и Великая Монголь-
ская империя 2002, 33].
Укладачі Юань-ші також повідомляли про похід Субедея та
Джебе у Східну Європу. У біографії Хесимайлі є недатована роз-
повідь про війну проти аланів, кипчаків та русів, але наступною
після цього датою він називає рік жень-чень (1232–1233 рр.) [Хра-
пачевский 2004, 522–523]. За першою біографією Субедея монго-
ли воювали у Східній Європі у рік гуй-вей (2 лютого 1223 – 21 бе-
резня 1224) [Храпачевский 2004, 499–500].
З’ясувати хронологію першого монгольського походу на Пів-
нічний Кавказ та Східну Європу дозволяє вказівка грецького до-
кументального джерела. За даними синаксаря міста Судак монго-
ли підійшли до міста у січні 1223 р. [Секиринский 1955, 19]. Ці
дані узгоджуються з інформацією Ібн ал-Асіра про те, що монголи
на зиму зупинились у кипчацькому степу біля моря [Тизенгаузен
1884, 26]. З урахуванням того, що рамадан 618 року гіджри припа-
дав на жовтень-листопад 1221 р., тобто на час коли Кавказькі гори
було небезпечно перетинати, Субедей та Джебе мали зустріти зиму
1221–1222 р. у Муганському степу і вже з настанням весни 1222
р. спробувати перетнути Кавказькі гори. Таким чином, воєнні дії
монголів проти кипчаків можна датувати весною–осінню 1222 р.
До листопада 1222 р. активна фаза кипчацької кампанії мала бути
завершена, а у грудні того ж року відділ монгольських військ увій-
шов до Криму і у січні 1223 р. підійшов до міста Судак.
Отже, у приазовських степах Субедею протистояв кипчацький
хан, відомий у східнослов’янських літописах як Юрій Кончако-
вич. У генеральній битві він був переможений монголами.
Згідно даних галицько-волинського літопису та китайського
хроніста Юрій Кончакович не загинув, а втік разом із іншими
кипчацькими аристократами до кордонів Русі. Є підстави
стверджувати, що він вижив і його нащадки осіли на землях
русів. Згідно зі свідченнями ан-Насаві цей кипчацький вождь
брав участь і у подіях, які відбувались на Кавказі. Татахаер, який
загинув у боротьбі з монголами, був сином Юрія Кончаковича.
Події, які передували втечі кипчацьких вождів на Русь, відбува-
лись навесні–восени 1222 р.
Європейські хроністи дуже мало знали про географію, а тим
більше про історію кочових народів. Походи монголів проти
78
куманів сприймалися ними як покарання боже за гріхи тим, хто не
визнавав авторитет римського папи. Тільки Юліан, завдяки тому,
що здійснив подорож у Східну Європу, дістав деякі достовірні
дані, які стосувались історії кипчаків, і фрагментарно та схема-
тично відтворив їх історію до Великого Західного походу військ
Чингізидів у Європу.
ЛІТЕРАТУРА
Аннинский С. А. Известия венгерских миссионеров XIII–
XIV вв. о татарах и Восточной Европе // Исторический архив.
Т. 3. Москва, 1940.
Ахинжанов С. М. Кыпчаки в истории средневекового Ка-
захстана. Алма-Ата, 1989.
Бубенок О. Б. Аланы-асы в Золотой Орде. Киев, 2004.
Голден П. Кипчаки средневековой Евразии: пример негосудар-
ственной адаптации в степи // Монгольская империя и кочевой
мир. Улан-Удэ, 2004.
Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия
татар. История южнорусских степей ІХ–ХІІІ века. Моногра-
фия. Киев, 1884.
Груссе Р . Чингисхан. Покоритель вселенной. Москва,
2003.
Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летопи-
сей. Т. 2. Москва, 1962.
Каргалов В. В. Внешнеполитические факторы развития Фе-
дальной Руси. Феодальная Русь и кочевники. Москва, 1967.
Кляшторный С. Г., Султанов Т. И. Государства и народы ев-
разийских степей. Санкт-Петербург, 2004.
Кононов А. Н. Родословная туркмен. Москва, 1958.
Джиованни де Плано Карпини. История монгалов. Вильгельм
де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. Москва, 1957.
Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летопи-
сей. Т. 1. Москва, 1962.
Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов.
Москва, 1950.
Маркварт И. О происхождении народа куманов / Пер. А. Неми-
ровой. http: // www.steppe.konvent.ru/books/markvart1-00.shtml.
Шихаб ад-Дин Мухаммад ан-Насави. Сират ас-султан Джалал
ад-Дин Манкбурны (Жизнеописание султана Джалал ад-Дина
79
Манкбурны). Изд. критич. Текста / Пер. с араб., пред., коммент.,
прим. и указатели З .М. Буниятова. Москва, 1996.
Рашид ад-Дин. Сборник летописей. Т. 1. Кн. 2. Москва–
Ленинград, 1952.
Секиринский С. А. Очерки истории Сурожа IX–XV веков.
Симферополь, 1955.
Сокровенное сказание монголов. Перевод С. А. Козина. Мо-
сква, 2002.
Султанов Т. И. Чингиз-хан и Чингизиды. Судьба и власть.
Москва, 2006.
Тизенгаузен В. Г. Сборник материалов, относящихся к истории
Золотой Орды. Т. 1: Извлечения из сочинений арабских. Санкт-
Петербург, 1884.
Тизенгаузен В. Г. Сборник материалов, относящихся к исто-
рии Золотой Орды. Т. 2: Извлечения из персидских сочинений,
собранных В. Г. Тизенгаузеном и обработ. А. А. Ромаскевичем и
С. Л. Волиным. Москва–Ленинград, 1941.
Лео де Хартог. Чингисхан. Завоеватель мира. Москва,
2007.
Храпачевский Р. П. Военная держава Чингисхана. Москва,
2004.
Христианский мир и Великая Монгольская империя.
Материалы францисканской миссии 1245 года. Санкт-
Петербург, 2002.
Юрченко А. Г. Русские и половцы перед лицом монгольско-
го вызова (1223) // Тюркологический сборник: 2002: Россия и
тюркский мир. Москва, 2003.
Юрченко А. Г. Историческая география политического
мифа. Образ Чингис-хана в мировой литературе XIII–XV вв.
Санкт-Петербург, 2006.
Послания из вымышленного царства / Пер. с др.-греч., ст.-
фр.; Пер. с лат., сост., вступ. ст. Н. Горелова. Санкт-Петербург,
2004.
|