Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Матеріали до української етнології
Datum:	2010
1. Verfasser:	Циганок, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schlagworte:	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207726
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів / О. Циганок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 307-311. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207726
record_format	dspace
spelling	Циганок, О. 2025-10-13T12:53:58Z 2010 Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів / О. Циганок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 307-311. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207726 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
spellingShingle	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів Циганок, О. Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
title_short	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
title_full	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
title_fullStr	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
title_full_unstemmed	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
title_sort	фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів
author	Циганок, О.
author_facet	Циганок, О.
topic	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
topic_facet	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Матеріали до української етнології
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format	Article
issn	2313-8505
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207726
citation_txt	Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів / О. Циганок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 307-311. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ciganoko folʹklornapraktikaâkosnovanacíonalʹnogovihovannâtazasíbpopulârizacíínarodoznavstvaseredstudentívfílologív
first_indexed	2025-11-26T12:18:55Z
last_indexed	2025-11-26T12:18:55Z
_version_	1850621086718230528
fulltext	307 Оксана Циганок (Умань) Ф ОЛ ЬК ЛОРН А П РА КТ И К А Я К О С НОВА Н А Ц ІОН А Л ЬНОГО ВИ ХОВА Н Н Я ТА ЗАСІ Б ПОП УЛ Я РИЗА Ц І Ї Н А РОДОЗН А ВС Т ВА С Е РЕ Д С Т УД Е Н Т І В- ФІ ЛОЛОГ І В Сучасне становище української тра- диційно-побутової культури викликає пев- не занепокоєння. Люди перестають співати, забувають слова і мелодії улюблених пісень, більшість представників молодого поколін- ня не вміють вишивати, не послуговуються нормами традиційного мовленнєвого ети- кету, абсолютно не цікавляться народно- прикладним мистецтвом рідного краю. Причи- ни такого становища необхідно шукати в склад- них соціально-економічних процесах урбанізо- ваного суспільства, докорінних змінах у побуті. Духовні й культурні цінності є найваж- ливішими стабілізаційними факторами суспільного життя. На їх основі будуєть- ся політична й економічна сфера. Тому су- часні підходи до викладання українського народо знавства вимагають нових, якісно вищих вимог до цієї навчальної дисциплі- ни. Шаблонність і дилетантизм у викладан- ні народо знавства уже завдали непоправної шкоди національному вихованню. Був час, коли народознавство виклада- ли люди абсолютно не підготовлені до цього. Певний час їх аматорський ентузіазм на хвилі національного піднесення в кінці 1980-х – на початку 1990-х років мали позитивний вплив, проте згодом це стало причиною дискредита- ції українського народознавства в школі. Ця криза у викладанні народознавства поглиби- лася у зв’язку з тим, що в суспільстві настійли- во поширювалася думка наших можновладців про те, що «національна ідея не спрацювала». Ця сакраментальна фраза стала ніби командою до згортання викладання на- родознавства в школі, натомість активно вводяться інші дисципліни, зокрема валео- логія. Отож, освіта більше опікується здоро- вим тілом наших дітей, ніж їхнім духовним здоров’ям. Воно й зрозуміло: ми потрібні як дешева робоча сила. Раб мусить бути силь- ним, а не вільним. Тотальний наступ на укра- їнське народознавство, позбавлення його ста- тусу державного компонента освіти призвели до зникнення його зі шкільного розкладу. Тому надзвичайно актуальним у наш час є потреба мобілізувати зусилля фахівців-етно- графів, фольклористів, педагогів, щоб акти- візувати життя наших дітей на основі україн- ського народознавства. Серед завдань цього дослідження – про- стежити особливості вивчення фольклору як основи національного виховання, дослідити http://www.etnolog.org.ua 308 непересічне значення фольклору у форму- ванні майбутнього вчителя-філолога, визна- чити основні завдання фольклорної прак- тики, розглянути зібрані матеріали під час експедицій в с. Кочубіївка Уманського райо- ну Черкаської області. У народознавчій підготовці майбутніх учителів-філологів виняткове значення має глибоке засвоєння ними фольклору України, а також двотижнева фольклорна практика. К. Ушинський розглядав фольклор як «вік- но», через яке можна показати дітям той чи ін- ший бік життя народу. Наш вітчизняний педа- гог вважав пісні прекрасним матеріалом для виховання високих моральних якостей, етич- них уявлень, глибоких і благородних почуттів. З цього приводу він писав: «А яким прекрас- ним матеріалом є південноросійська народна поезія для розвитку найблагородніших і най- ніжніших почуттів у серці молодого поколін- ня! О так, народ потрудився для нас і створив велику мову і велику поезію» [6, с. 440]. Про непересічне значення фольклору у формуванні майбутнього вчителя писали українські вчені – педагоги С. Баклажчен- ко, О. Виховський, Й. Возовий, М. Зінчук, М. Дмитрук, А. Лазаріс, О. Лотоцький, С. Сі- рополко, Я. Чепіга. На важливості підготовки спеціалістів – збирачів фольклору – наголо- шував М. Грушевський [2, с. 6–12]. Для українського народу, впродовж віків позбавленого власного державотворення, фольклор – більше, ніж народна традиція. Він надавав народу духовних сил і за склад- них умов залишався важливим фактором збереження національної свідомості. За умов русифікації, полонізації, дискриміна- ції українського шкільництва він був важ- ливим оплотом збереження самосвідомості. Його природа, структура продиктовані по- требами соціуму, він виступає каталізато- ром моральних устоїв, його аксіоматичні істини сприймаються на віру. Та він і сам є частиною віри, що й досі явно прогляда- ється у нашій культурі, медитації, емпатії [1, с. 300]. Носіями фольклорної, етнічної, родової пам’яті українців є люди похилого віку, які поступово відходять у вічність, за- бираючи разом із собою надзвичайно цінну національну скарбницю. Такий стан спону- кає викладачів педагогічних університетів, студентів та всіх шанувальників традицій- но-побутової культури шукати шляхів збе- реження та популяризації її зразків. Тому вивченню фольклору, а отже, і фоль- клорній практиці, в Уманському педагогічно- му університеті надають неабиякого значен- ня. Керівник науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» кандидат пе- дагогічних наук, професор Н. Сивачук роз- робила концепцію підготовки студентів-фі- лологів до здійснення народознавчої роботи в школі, суть якої полягає в цілісному розви- тку особистості майбутнього вчителя україн- ської мови і літератури та народознавства. Згідно цієї концепції була розроблена Програма фольклорної практики. Голо- вне завдання практики – навчити студен- тів бачити сучасний стан усної народної творчості й усвідомити її значення у житті людини, визначити специфіку побутуван- ня фольклору в цій місцевості, встанови- ти причини, що впливають на деформацію фольклорної традиції. Досягти цього можна шляхом набуття певних професійних нави- чок, що дають змогу налагодити контакт з носіями фольклорної традиції, інформато- рами, правильно записати та оформити зі- браний матеріал. Фольклорна практика включає цілу низку завдань: навчальне (розширення і поглиблен- ня знань студентів з фольклору, народознав- ства), професійне (вироблення у студентів навичок фольклориста-збирача), наукове (озброєння студентів навичками, технологі- єю ведення наукового дослідження, уміння спостерігати, записувати фольклор, система- тизувати його) [3, с. 16]. Зібраний фольклорний матеріал служить основою для курсових, дипломних та магіс- терських робіт, а також для дисертаційних досліджень співробітників лабораторії. Підготовка до фольклорної практики про- ходить у декілька етапів. У процесі читання лекцій і проведення практичних і лаборатор- них занять викладачі орієнтують студентів на завдання майбутньої практики, використо- вують регіональні фольклорні матеріали, за- прошують на заняття виконавців фольклор- них творів, народні фольклорні колективи. На лабораторних заняттях прослуховуються аудіокасети, переглядають відеозаписи, що були зроблені під час попередніх експедицій, а кращі зразки вивчаються під керівництвом кваліфікованих викладачів, зокрема викла- дача-музиканта. У другому семестрі студентам читається спецкурс «Пошукова народознавча робота», де висвітлюються такі теми: «Стан фольклор- ної традиції в Уманському регіоні», «Визначні носії фольклору Уманщини», «Фольклорні колективи Уманщини», «Методика збирання http://www.etnolog.org.ua 309 фольклорного матеріалу», «Основні вимоги до ведення польових записів», «Оформлення фольклорної практики», «Ведення фольклор- ного архіву», «Специфіка запису окремих фольклорних жанрів». Окрім того, на філологічному факультеті Уманського педагогічного університету пра- цює студентське наукове фольклорне товари- ство імені Гната Танцюри, у процесі роботи якого студенти знайомляться з дослідження- ми провідних вчених-фольклористів, обгово- рюють нові публікації з проблем фольклорис- тики, етнографії, націології, зустрічаються з провідними науковцями [3, с. 20]. Дослідження регіону історичної Уманщи- ни студентами, магістрантами, аспірантами та співробітниками науково-дослідної лабо- раторії «Етнологія Черкаського краю» відбу- вається планово і поетапно, адже це справа не двох-трьох років, а десятиліть, тому по- спішність тут може стати ознакою дилетан- тизму, аматорства. Отже, дослідження регі- ону проводиться поступово, село за селом, вулиця за вулицею. Так, у 2001 році було проведено фольк- лорно-етнографічну експедицію у с. Кочубі- ївка Уманського району Черкаської області. Ми зупинимося на нашому основному респондентові – Марії Арсентіївні Ковтун, 1928 р. н., оскільки від неї записано значну частину зібраного матеріалу. Зокрема, нами зафіксовано: молитов – 3, замовлянь – 6, ле- генд – 2, казок – 3, ліричних пісень – 7, балад – 8, романсів – 1, рекрутських пісень – 4, зраз- ків дитячого фольклору, зокрема загадок – 6, прозивалок – 4, лічилок – 5, дитячих ігор – 5, забавлянок – 2, обрядових пісень – 34, зокре- ма колядок та щедрівок – 8, веснянок – 16, пе- трівчаних пісень – 4, купальських пісень – 6. У спілкуванні з цією жінкою вражає її життєва мудрість, висока духовність, добро- зичливість, природний гумор, гостинність, феноменальна пам’ять, велике фольклорне багатство, красномовність. Під час розмови та співу, вона за асоціа- цією враз пригадувала одну, а то й кілька пі- сень, які ми одразу вносили до свого каталогу. Кожен наш запис ми перечитували Марії Арсентіївні, пісню переспівували, і вона, за домовленістю, виправляла. Треба відзначити, що ця співачка вимагала найточнішого запи- су як у тексті, так і в мелодії. Нами зафіксовано два найдавніші жанри української словесності: замовляння і легенди. Через зв’язок цього жанру з магією, запи- сувати замовляння надзвичайно важко, нами зафіксовано лише шість: від ворогів, від наг- лої смерті, від вроків, замовляння з астраль- ною символікою, лікувальне. Замовляння від ворогів На Синайс ькій горі, На Христовій землі, Там Діва-матінка ходила, Свого сина за ручку водила. Повела його на всеношну, З всеношної – на службу Божу, З служби Божої – на синє море. На синьому морі престоли стояли, Свічі палали. Сам Господь лежить, ручки зложив, очки склепив. Приходить до нього Петро і Павло: «Господи, ти за нас муку держиш». – Петро і Павло, не дивіться на мою муку, А візьміте хреста в руки, та біжіть по світі І розкажіть старому й малому: Хто буде цю молитву знати, Не буде у воді потопати, в огні погорати, Наглою смертю помирати. – Сам прийду, Янгола пришлю по тіло, по душу. Амінь. Замовляння від вроків Вроки на сорок и. Біг пес через панський овес, Замочився, обросився, Щоб не вадилу ні псу, ні вівсу, Ні Івану молодцю. Геть, згинь, пропади, Де взялося, туди йди. Йди на очерета, болота, Де люди не ходять, де звірі не бродять, Де собака не бреше, де дівка коси не чеше. Іди з тіла Іванка. Зійди все зло із тіла Іванка, білої кості не ломи, Червоної крові не мути. Святая водице, ти омиваєш луги, береги, омий і очисти моє тіло від недуги (говорять на Чистий четвер). Місяцю молоденький, в тебе ріг золотенький. Місяцю-князю, що я тобі скажу: Неділя з понеділком, середа з вівтірком, Четвер з п’ятницею, а субота – одиниця, Що про мого милого присниться. http://www.etnolog.org.ua 310 (Якщо побачиш перший раз молодого мі- сяця з правого боку, то буде удача. Тоді ві- зьми з-під ніг те, на чому стоїш і поклади собі під подушку.) Місяцю молодий, в тебе ріг золотий, Місяцю-князю, що я тобі скажу: Ти скрізь ходиш, усе бачиш, усе замикаєш своїм срібним ключем – замкни моїм ворогам роти, Щоб про мене не говорили нічого злого. Зафіксовано також багато календарно- обрядових пісень. З дитинства Різдвяна зірка єднає україн- ців усього світу, а колядки та щедрівки ози- ваються у серці кожного хоралом любові до Бога і України. Кордоцентризм є основною рисою коля- док. Різдвяне благоговіння дорослих перед Богом, людьми та природою передається дітям, адже всі чекають народження Бого- дитяти, тому у великій пошані діти-коляд- ники, вони сприймаються по-особливому на рівні ангеликів, адже згідно світогляд- них уявлень праукраїнців діти до семи ро- ків є безгрішними, вони є вісниками небес, їх тоненькими голосочками співають душі предків. Вважається, що всі побажання, які висло- вить дитина у колядці, обов’язково збудуться, бо «їх вустами глаголить істина». Відповідно до цього міра статку в обійсті, рівень добробуту, врожаю, здоров’я чле- нів родини прямо залежать від кількості та якості хвальних пісень-колядок чи щедрівок на адресу господаря та його сім’ї. Чи вдома, вдома наші бабуня? Ой дай, Боже! Нема їх вдома: пішли до Бога. Ой дай, Боже! Що вони діють? Золото віють. Ой дай, Боже!... Новий рік в українців справіку мав госпо- дарський зміст, оскільки вся ідея свята спря- мована на «ублагання Щедрого бога, що в ту ніч невидимо сходив до хлібороба, до скота- ря, оглядав його господарство, худібку, роз- мовляв з нею, оглядав його поля і переселяв добрих духів-ладо, душі покійників, роду чи родинні хліборобські ниви... Усі дії новоріч- ної ночі та Нового Року – це магічні дії, у цю ніч відкрите небо і відтіля можна випросити, чого тільки бажаєш» [4]. Складовими новорічного циклу свят є: «Щедрий вечір», «Маланка», «Василь», «Но- вий рік», «Голодна кутя». Гиля-гиля, на Василя, Колихала мати сина. Прилетіло два ангела, Взяли його на крилеса, Та й понесли під небеса. Та небеса отворились – Всі святії поклонились. Щедрий вечір часто ще називають Ма- ланкою. У піснях про Маланку обов’язково згадується річка, озеро, криниця, куди ніби Маланка йде по воду, де вона має мити по- суд, такий мотив є свідченням зв’язку її з водою: Ще учора, ізвечора Пасла Меланка два качура. Ой пасла, пасла – загубила, Шукаючи, заблудила... Маланкою закінчувалися Святі вечори, коли нічого не можна було робити по госпо- дарству, окрім догляду за худобою. До щедрої Вечері готуються з полудня, все миють, при- бирають, чистять. Особливо шанують у цей вечір піч. Поки не смеркло, діти ходять від хати до хати і починають співати щедрівки, народні обрядові величальні пісні на честь початку нового хліборобського року [4]. Мотиви дитячих щедрівок близькі до ко- лядок, але тут перевага надається темі госпо- дарській, адресуються вони родичам, ровес- никам. Особливо багато щедрівок адресують дядькові та тітці: Добрий вечір, пане господарю! Щасти Боже твоєму товару. В тебе товару повна обора, В тебе жінка чорноброва... Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала вона щебетати, Господаря викликати... У давнину твори, що виконувались у вес- няний час (веснянки і гаївки), були своє- рідними магічними замовляннями, спря- мованими на те, щоб прискорити весняні переміни. Вони супроводжувались імітатив- но-магічними рухами або танцями. http://www.etnolog.org.ua 311 Ти чижику, ти горобчику, Вилеть, вилеть на піддашечок (2). Скажи мені усю правдоньку... З літнього циклу календарної обрядовості нами зафіксовано петрівчані пісні та ку- пальські обрядодійства. Русальних пісень у с. Кочубіївка не виявлено. «Петрівка святкувалася 12 липня. Жінки в цей день нічого не робили, а мусили робити чоловіки. Це був єдиний день, коли жінки ні- чого не робили» [5]. В останній день Петрівки господарі йшли на поле і жали перший сніп, навіть тоді, коли зерно було ще зелене. Цей же сніп залишався на полі: Ой візьму я серпика нового, Ой піду я до житечка свого... На Петра готувалося обрядове печиво – мандрики або мандриги. Сир змішували з му- кою та додавали трохи масла, солі, яйця, замі- шували тісто і виробляли невеликі пампушки, їх пекли у кожній хаті, роздавали пастушкам, які наймалися пасти худобу. Пастухи, це були діти, робили в цей день свято на паші, але при цьому вони повинні були добре напасти худо- бу. Про це також співається у піснях: Ой вже Петрівка минається, Сива зозуля ховається, Ой ховається під дубочок, щоб не змінився голосочок. Ой ховається під зелененький, щоб не змінився голос тоненький. Марія Арсентіївна Ковтун розповіла нам про святкування Івана Купала в с. Кочубіївка. Більшість обрядів осіннього циклу в тому вигляді, в якому вони збереглися, пов’язані не з конкретною датою чи святковим днем, а з виконанням певного виду землеробських робіт в окремого господаря – початок збору врожаю, власне жнива та їх завершення, пе- ріод косовиці тощо. Кожен з цих етапів мав свої звичаї, якими супроводжувався процес праці. Під час запису фольклорних матеріалів с. Кочубіївка нами записано багато зразків дитячого фольклору – загадки, прозивалки, лічилки, дитячі ігри, казки, колискові пісні. Результати проведеного дослідження да- ють підставу для таких висновків. Сучасний пісенний фольклор є складним поєднанням старого й нового, колективної та індивідуальної творчості, традицій і но- ваторства. Це не хаотичне нагромадження різно рідних понять, не конгломерат несуміс- них явищ – воно підпорядковане певній за- кономірності, яка залежить від соціальних перетворень життя села, злету культурно- го рівня його жителів, – з одного боку, і від ступеня збереження місцевих фольклорних традицій – з другого. Значення цих факторів різне на тому чи іншому етапі життя народу. Але саме пісенна традиція і увесь комплекс сучасного культурного життя – література, преса, радіо, телебачення, кіно та ін. – зна- чною мірою впливають на формування пі- сенної культури сучасного села і визначають шляхи її дальшого розвитку. Тож прищепити молоді високі художні смаки, навчити відчувати і глибоко пережи- вати прекрасне, захопити красою, яка влад- но входить в наше життя, духовна потреба сього дення. І не тільки сприйняти величезні багатства культури, а й уміти їх зберегти – це стає велінням часу. Основою статті стало узагальнення ма- теріалів, записаних від знавця української народної словесності Ковтун Марії Арсенті- ївни під час фольклорної практики в с. Ко- чубіївка Уманського району Черкаської об- ласті. Наведені зразки фольклорних творів є тільки частиною майбутнього досліджен- ня, яке готується автором статті, де будуть представлені повні тексти пісень та описи обрядів. Література 1. Грица С. Й. Фольклор і сучасність / С. Й. Гри- ца // Українська художня культура : навч. посіб. – К. : Либідь, 1996. 2. Грушевський М. С. Береження і дослідження побутового і фольклорного матеріалу як відпові- дальне державне завдання / М. С. Грушевський // Україна. – 1925. – № 5. – С. 6–12. 3. Сивачук Н. П. Фольклорна практика / Н. П. Сивачук / Уманський державний педагогіч- ний університет ім. Павла Тичини. – 2-ге вид. – К. : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2008. – 68 с. 4. Сивачук Н. П. Український дитячий фоль- клор : підручник / Н. П. Сивачук. – К. : Деміур, 2003. – 288 с. 5. Скуратівський В. Т. Місяцелік: український народний календар / В. Т. Скуратівський. – К., 1993. 6. Ушинский К. Д. Избранные педагогические произведения / К. Д. Ушинский. – М., 1945. – Т. 2. – 567 с. http://www.etnolog.org.ua

Фольклорна практика як основа національного виховання та засіб популяризації народознавства серед студентів-філологів

Institution

Ähnliche Einträge