До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859741496058576896 |
|---|---|
| author | Тхоржевська, Т. |
| author_facet | Тхоржевська, Т. |
| citation_txt | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| first_indexed | 2025-12-01T17:20:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
171
Тетяна Тхоржевська
(Одеса)
ДО П РОБЛ Е М И ФУ Н К Ц ІОН У ВА Н Н Я ЕТ Н І Ч Н И Х
С Т Е РЕ ОТ И П І В У Т РА Д И Ц І Й Н І Й К УЛ ЬТ У РІ У К РА Ї Н Ц І В
Проблеми стереотипізування є пред-
метом дослідження етнології 1, лінгвістики та
фольклористики 2, соціології 3, соціальної філо-
софії 4, психології 5 та етнопсихології 6. На-
працьовано методики дослідження стереоти-
пів – переважно за допомогою психологічних
та соціологічних методів – анкети, проектив-
http://www.etnolog.org.ua
172
ні малюнки, експериментальне дослідження.
Надзвичайно важливим є також звернення до
проблематики «прихованої історії» або «істо-
рії уявлень» сучасних українських істориків 7.
В етнології є прийнятим виокремлювати
стереотипи поведінки. Як стереотипізовані
форми поведінки визначаються ритуал (об-
рядова дія), звичай, гра, мода тощо 8. Проте
можна констатувати, що означені форми по-
ведінки становлять план-вираз (за терміноло-
гією Ю. Лотмана 9) певних понять-ідей. План-
зміст у цьому випадку можна співвіднести з
категорією «соціальних уявлень» в концепції
французького соціального психолога С. Мос-
ковічі. «Мотив, згідно з яким ми формуємо
уявлення, – зазначає він, – це бажання звик-
нути до незрозумілого» 10.
У контексті зазначеного видається до-
цільним виокремити етносоціальні уявлення
«про інших», або, інакше кажучи, етнічні ге-
теростереотипи. Етнічний гетеростереотип
(оціночний образ «іншого», «чужого») є неод-
мінною складовою світосприйняття, у тому
числі в суспільстві, яке прийнято називати
«традиційним».
Останнє стає тим більш актуальним, що
останнім часом в антропологічних та со-
ціологічних дослідженнях все більше від-
бувається, як зазначає польська дослідниця
Марія Верушевська, «переміщення логіки, а
разом з тим і тягаря змін від макросистемних
проблем у бік мікромасштабу, індивідів та мі-
кросистем суспільного життя» 11.
Мікроструктури як автономні системи
характеризуються відносною внутрішньою
однорідністю. Сільська громада як локальна
спільнота творить таку систему властивос-
тей, на якій ґрунтується «механіка соціаль-
ного світу» 12.
Метою статті є дослідження етносоціаль-
них уявлень (етнічних гетеростереотипів)
українського населення за допомогою тра-
диційної для етнології співбесіди з респон-
дентами трьох населених пунктів Степового
Побужжя (Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.): с. Синюхін Брід (за даними сіль-
ради – 92,11 % українців, також мешкають
молдавани, росіяни, угорці, білоруси, вірме-
ни, євреї, чуваші, грузини); с. Кумарі (укра-
їнців – 89,5 %, крім того, – росіяни, цигани,
молдавани, вірмени, поляки, грузини, біло-
руси, чуваші, татари, угорці) та с. Конецпіль
(українці, молдавани, цигани, поляки).
Регіон Степове Побужжя до кінця ХVІІІ ст.
був прикордонною територією: частина пере-
бувала під владою Кримського ханства; час-
тина до 1793 року належала Речі Посполитій,
яка делегувала користування цими землями
Війську Запорозькому. Наприкінці ХVІІІ ст.
внаслідок російсько-турецьких війн та розді-
лів Речі Посполитої територія була приєдна-
на до Російської імперії.
Досліджуючи уявлення «про інших», в
українців та інших слов’янських народів най-
більш «чужими» і навіть «ворожими» визна-
чаються цигани і євреї.
Традиційно вважається, що протистав-
лення по лінії «свій – чужий» формувало пе-
реважно негативний образ «чужого», який
уявлявся небезпечним, ворожим, наділе-
ним «шкідливими» магічними здібностями,
а також до певної міри дегуманізованим.
«Чужий» часто змальовувався дивним, не-
розумним, аморальним, що у свою чергу фор-
мувало певний комплекс переваг «своїх» над
«чужими», який виконував функції своєрід-
ного магічно-ментального оберегу.
Поряд з цим, як зазначає О. Бєлова,
«фольк лорно-міфологічне трактування обра-
зу “чужого” динамічно розвивається між дво-
ма полюсами – відторгнення, коли будь-який
представник іноетнічної групи сприймаєть-
ся як небезпечна та майже потойбічна істота,
та толерантності». Останнє підтверджується
залученням «чужих» до традиційної обря-
довості, магічних та релігійних практик 13.
Так, серед учасників українського обряду
«Маланка» досить часто були представлені
«циган»/«циганка», «жид»/«жидівка» 14.
В обстежених населених пунктах можна
виокремити етносоціальні уявлення стосов-
но циган двох різновидів: 1) «цигани, що їз-
дять на підводах»; 2) «наші цигани».
З приводу перших інформанти демонстру-
вали нетерпимість, страх, небажання спілку-
ватись з ними: «Наші цигани не крали. Наші
ні. А ті крали, приїзжали сюди, одбирали, що
хочте» 15; «…цигани в селі то є, то нема. На-
їздами, на підводах…» 16; «недавно мене ціга-
ни обікрали. Сказали, що купляють подушки.
Я винесла всі. Вона забрала. В мене наволочки
вибіті. Вона каже: “Продайте мені наволоч-
ки”. Я пішла шукати наволочки. А вона забра-
ла не тільки ті, за які заплатила, а й інші.
Поки я шукала, вона все собі нагребла» 17. За-
значали також, що «раніше вони крали коні, а
тепер – ні, тепер такого нема» 18.
Етносоціальні уявлення щодо «циган на
підводах» переважно негативні. Означені
свідчення, на нашу думку, підтверджують на-
явний негативний стереотип – уявлення про
циган-кочовиків.
http://www.etnolog.org.ua
173
На відміну від цього, уявлення щодо «на-
ших циган» (осілих мешканців села) мають
дещо інше забарвлення: «У нас цигани такі,
домашні, наші, ну, сільські. Вони тут давно.
Тепер їх вже не так багато» 19.
За свідченням інформантів у с. Кумарі, до
«наших циган» ходили колядувати й щедру-
вати, «брали за куми». Бували випадки шлю-
бів між циганами й українцями, але небагато.
Зазначали, що вони «живуть добре». Також
розповідали, що під час проводів на цвинтарі
цигани завжди «розстеляють та правлять
собі отдельно». Один з мешканців с. Синюхін
Брід розповідав, що «циганів небагато – ро-
дин з десять. Це як почали запрещать цига-
нам, щоб вони їздили, то вони тут поосідали.
То цигани ж раніше їздили на подводах поусю-
ди. Було ж таке, за Хрущова: “Микита, Мики-
та / Що ж ти наробив? / Сам поїздив по всім
світі, / А нам запрітив”» 20.
Варто відзначити уявлення інформантів
з приводу способу заробітків та матеріаль-
ного достатку «наших циган». Інформантка
1910 р. н., пригадуючи добу своєї молодості,
зазначала: «Був один циган, що кував коней.
Шукав, щоб заробить. Цигани не брали землю.
Вони так, щоб де-небудь заробить у когось.
Вони не крали, ворами їх не називали. Вони
були хороші. Не було таких, що нехороші, а
хороші, не крали» 21.
У с. Конецпіль зазначали надзвичайну
«показну» набожність («боговерність») місце-
вих циган; їхню окремішність та паралельне
з громадою існування: «Вони стараються все
по-своєму. Навіть я чула, як помирає циган,
то вони накривають стіл для наших отдель-
но, а самі сидять отдельно. Це на поминаль-
них обідах». Тут не заведено було ходити до
циган з колядками. Інформантка на питання,
чи не проти б вона була породичатися з ци-
ганами (пошлюбити дочку чи сина), відпо-
віла: «Конечно б не хотіла, в них зовсім другі
обичаї, якісь». Тут відзначали також надзви-
чайну заможність циган: «Ви з ними мирно
живете? – Да, ми живемо мирно. З ними нель-
зя на конфлікт іти. Ну вони нічого і не ро-
блять поганого. Тут, де вони живуть, нічого
не роблять поганого. Тут даже нехай попро-
бує якійсь циган щось зробити, то вони його
самі приборкають, що не можна. – А там, де
цигани не живуть, вони роблять щось пога-
не? – Не знаю, може, і роб лять. Я їх за руку не
спіймала. Ну живуть вони шикарно. Так моє
мненіє, що чесним трудом там такі хороми,
як у них, не заробиш. А чим вони знімають-
ся – то Бог їх знає…» 22.
Обидві «уявні групи», таким чином, збері-
гають в основному негативні настанови. Про-
те в уявленні про осілих, місцевих циган від-
буваються поступово деякі зрушення: вони
інші, чужі, але не вороги. Про це яскраво
свідчить самовизначення «наші».
Надзвичайно цікавою групою, про яку іс-
нують досить стійкі уявлення в українського
населення с. Синюхін Брід, є так звані ма-
дярські цигани (або «циганські мадяри», як
визначає їх місцева українська та молдавська
людність). За даними сільради, в селі дійсно є
люди (21 особа; 1,13 %), які записані як «угор-
ці (венгри)»: три моноетнічні угорські роди-
ни, одна мішана українсько-угорська та одна
молдавсько-угорська.
Мешканці населеного пункту щодо них
зазначали: «…отут живуть через одну хату
Рябо воли. Вони, кажуть, чи болгари, чи мадяри.
А вони цигани самі настоящі. Не хотять каза-
ти, що вони цигане» 23; «…живе сусід – молда-
ван, його жінка – циганка. Вона каже, що вона
циганська мадярка, а сама п’яндилига – циганка.
Вони кажуть по-своєму, а матюки по-нашому.
А так по-своєму: “Кичем, кичем, гир, гир, гир.
Дилинь, дилинь, дилинь, кичем, кичем”. Вони
начебто католики. В них Різдво на два тижні
раніше, ніж в нас. Вони все по-своєму» 24.
Колишня голова сільради зазначала: «Ми
на них кажемо “цигани”, а вони на себе ка-
жуть “мадяри”. В сельсовете я їх записувала,
то вони писались “венгри”». Респондентка
розповідала, що вони приїхали з Закарпат-
тя, шукаючи роботу. Пояснюючи, як знайти
одну таку родину, каже: «Спитаєте, де живе
Вера-циганочка».
Уявлення місцевої людності про «циган-
ських мадяр» пересторожливе, обережне.
Інформантка зазначала навіть, що «був один
мадяр ще після війни, держав маслобойню, був
дуже багатий. Такий був – не дуже щоб хоро-
ший. А жінка, з якою він став жить, взнала,
що він мадяр, та нагнала його» 25.
Уявлення українців про означену невели-
ку групу, яку мешканці с. Синюхін Брід ви-
значають як «мадяр», «мадярський циган»,
«циганський мадьяр», безумовно, підпадає
під означення «чужий».
Як вже зазначалося, мотив, згідно з яким
формуються уявлення, – це бажання «звик-
нути до незвичного». Порушення існуючих
правил, незвичайне явище, ідея (в тому числі
й представник невідомого народу), незрозу-
мілі події завжди руйнують усталені стандар-
ти життя й світосприйняття. Тому будь-який
відхід від звичного, будь-яке розірвання з по-
http://www.etnolog.org.ua
174
всякденним досвідом, будь-яке явище, пояс-
нення якого не вкладається в усталену схему
світосприйняття, створює додатковий зміст
та актуалізує пошук значень та пояснень того,
що вражає як незвичне (а отже, певною мірою
небезпечне). Відбувається спроба поєднати не-
звичне та звичне, «перекинути міст» між ними.
Як зазначає С. Московічі, з метою «впора-
тись з якою-небудь ідеєю або незвичним об-
разом, їх починають закріплювати в межах
існуючих соціальних уявлень» 26.
Саме такий процес відбувся з уявленням
«про мадярів»: оскільки угорського населен-
ня в регіоні не існувало, то на «невідомого
іншого» «невідомого чужого» (угорця) розпо-
всюджується назва та уявлення про «відомо-
го іншого», «відомого чужого» (цигана).
Традиційно єврей вважається одним
з головних представників «чужих» для
слов’янських культур. В обстежених населе-
них пунктах, за даними сільради, євреї скла-
дають 1,1 % та 1 %. Тому уявлення про них
представлені меншою мірою. Серед «неявних
уявлень» можна відзначити атрибуцію (при-
писування) небажання говорити про свою
етнічну належність: «Євреї є, але небагато.
От в мене сусідка єврейка, але не хоче про це
говорити. Але я знаю, бо записувала її в сель-
совете», – зазначала колишня голова сільради
с. Синюхін Брід. Досить розповсюджена від-
повідь: «Чи є тут євреї, чи нема – я не знаю.
Може, він і єврей, а хіба на ньому написано».
Однією з найважливіших складових
стереотипу «чужого» в народній культурі
є «приписування інородцям та іновірцям
магічних здібностей» 27. Дослідницею етно-
культурних стереотипів О. Бєловою в Поліс-
сі була записана «билічка»: «Був у нас єврей.
У яго було 2 корови. Он замкнув сарай на
Купалу і став вартувати. Ана [відьма. – Т. Т.]
голая, як мать родила, йде к нему [сараю. –
Т. Т.] і, присівши, набрала жменю навозу.
Тоді й він набрав. Відьма набрала ще жменю,
тоді й єврей взяв жменю – і вона зникла» 28.
(Ритуальне оголення, як зазначає О. Куроч-
кін, на межі «свого» і «чужого» світів нале-
жить до дуже давніх магічних прийомів 29.
Єврей, таким чином, міг протистояти шкід-
ливим діям, які робила відь ма, – видоюван-
ню молока в корів.)
У с. Синюхін Брід від інформанки 1910 р. н.
записано: «Одна відьма жила, а через дорогу
жив єврей. Той єврей мав таку корову гарну.
І в неї була корова. І чоловік є в неї гарний, хо-
роший. Вона ночью пішла доїть корову у єв-
рея. Той єврей встав рано – нема молока. Хто
ж видоїв корову? А сусід йому каже: “Ти сядь
на вікно і будеш дивиться, хто прийде твою
корову доїть”. Він сів на вікно і сидів і дивився.
Вона пішла доїть, а він тим часом вийшов,
взяв її за руку і скрутив: “Ти чого прийшла
до мене доїть? В тебе така корова, двадцять
литрів дає. А ти прийшла до мене доїть”.
І скрутив її: “Більше не прийдеш”. І вона біль-
ше туди не пішла, а ходила до других» 30. Ви-
ходячи з наведенного тексту, можна припус-
тити, що на єврея поширюється традиційне
уявлення «про чужих». Проте цей аспект по-
требує подальшого дослідження.
Село Синюхін Брід становлять дві части-
ни: «Гетьмани» та «Молдавани». Сучасне уяв-
лення в українців про молдаван є толерант-
ним, фактично це уявлення «про своїх»: «Ми
з молдаванами живемо мирно, вони хороші,
працьовиті». Поряд з цим зазначалось, що
«раніше» (мова йде в основному про пері-
од після Другої світової війни – 50–60-ті рр.
ХХ ст.) відбувались іноді бійки між двома
частинами села, бували випадки, коли не хо-
тіли українці брати за невістку молдаванку.
Проте і стосовно цього «раніше» відзнача-
лась достатньо висока толерантність: «А як
хлопець з Гетьманів, а прийшов на Молдава-
ни по дівчину, не били його? – Ні, забрав, та
й усе. – А було таке, що з Молдаванів брали
за кумів з Гетьманів? – Було, а тепер вообще
не перебирають. – То раніше все-таки пере-
бирали? – Да. – А як? – Та не бери її, вона ж
молдаванка» 31; «Батько мій взяв не молдаван-
ку, то свекруха не любила мою маму, що вона
не молдаванка. А батько любив» 32.
Надзвичайно цікавим є уявлення про
«зникнення молдаван»: «Молдаванів вже
нема, повмирали. – А діти їх хіба не молдава-
ни? – Ні. Вони не говорять по-молдаванські» 33;
«Ми й були молдавани колись. Батько мій був
молдаван. Тесть теж був молдаван. – А Ви
самі вже не молдаван? – Ні, я нічого не поні-
маю по-молдаванські» 34.
Уявлення про молдаван у с. Конецпіль (не-
значна кількість молдаван) є також толерант-
ним: «Вони хороші, як приїзжають, то до нас
пристраіваються».
Зовсім інше уявлення про молдаван спо-
стерігається в українців с. Кумарі, яке істо-
рично становлять дві частини – «Ляхи» та
«Мужики» (про них мова йтиме далі). Респон-
денти зазначали, що «отам, через річку, теж
Кумарі є. І оце… та сторона,… більше молдо-
ван. І там якісь більше грубі люди. Якісь такі
невежливі, неввічливі. Завжди ті хлопці билися
з цими, з цєї сторони… Це було раніше, колись
http://www.etnolog.org.ua
175
на коньках ото на річкі Кодимі катаються –
обязательно поб’ються ті з тими – з нашими.
І так воно ведеться до цього часу. Тоді – щось
я це добре не помню, чого це воно так пішло,
чого билися… А як тут у нас роблять вечорин-
ку, то хлопець ввічливо підійде, поклониться і
бере у танці. А там на тій стороні [у Молда-
ван. – Т. Т.] – дурдом. Кричать: “Марія, Кать-
ка, Любка, йдем танцювати”. Некультурні» 35.
Отже, уявлення про молдаван як про «май-
же своїх» або як про «чужих, інших» залежить
в цьому випадку від категорії сусідства.
Якщо говорити про почуття «довіри», яке
є істотним елементом громадянської культу-
ри, що виростає з факту однакових поглядів і
цінностей 36, можна відзначити високий сту-
пінь довіри в українців до молдаван-сусідів
(с. Синюхін Брід), принаймні на сьогодні.
Інакша ситуація лишилася у «спогадах». Сам
факт «зникнення молдаван», про який вже
йшлося, свідчить, на наш погляд, про перехід
цієї етнічної групи до категорії «своїх».
Натомість в с. Кумарі існує уявлення про
молдаван з певними рисами «чужих» – «не-
ввічливі, задиркуваті, більш грубі люди».
В українських історичних та етнологічних
дослідженнях досі немає єдиної думки щодо
етнічної належності так званих ляхів, які
мешкають в українських селах, зокрема на
Поділлі та в інших регіонах України.
Прихильники точки зору щодо їх поль-
ського походження зазначають, що «масово-
го характеру міграція з Польщі набула зразу
після 1569 року. На Наддніпрянщину тоді
хлинуло численне чиновництво королівської
державної адміністрації, жовнірство, а також
незлічена рать польської шляхти. Разом зі
шляхтою прибула в Україну її челядь, при-
слуга тощо. З часом почали прибувати селя-
ни – одні тікали сюди з Польщі на “свободи”
від панщини, інших поміщики самі переселя-
ли в свої новоотримані маєтки» 37. Інший по-
гляд полягає в тому, що Люблінська унія була
актом цілком парламентарним, а масштаби
наступу польського землеволодіння, а з ним
польського етнічного елементу, на українські
землі після неї суттєво перебільшуються 38.
Етнологи також долучилися до цієї диску-
сії: Василь Балушок («Українська шляхта між
польським та українським етносами») також
піддає сумніву можливість того, щоб етнічно
польський елемент міг так суттєво українізу-
ватися, і схиляється до думки про українське
походження ляхів/шляхти й зазначає: «…до
1830-х рр. українська шляхта Правобережжя,
перебуваючи в культурно-інформаційному
просторі, де неподільно панували польська
мова та культура, у тій чи іншій мірі зазнавала
полонізації. Причому це стосувалося не тіль-
ки, а в ряді випадків і не стільки етнокультур-
ного зрізу життя, як самосвідомості» 39.
Провести дослідження в с. Кумарі, яке
складалося з двох частин – «Ляхів» та «Му-
жиків», надзвичайно цікаво ще й тому, що
саме його згадував Левко Юркевич у своїй
розвідці «Покодимська шляхта» на початку
ХХ ст. Він зауважував, що означені шляхтичі
мають відмінний від українців антрополо-
гічний тип; відзначав відмінність побутової
культури та одягу, нижчу працездатність, ви-
шукану українську мову тощо 40.
Наведемо розповіді респондентів з двох
означених частин с. Кумарі. Наші запитання
були спрямовані на прояснення розбіжностей
між означеними групами. На частині «Ляхи»:
«Були дві частини села – “Ляхи” і “Мужики”. Оце
ми – ляхи. Тут у нас Колачинські, Заневські,
Терлецькі, Павловські. А там від магазина – то
вже мужики. Там уже Остапенко, Словенко.
Колись враждували мужики з ляхами. Був
такий період. Я сама з 1935 году. У 1951 році
пішла на роботу. І проробила 43 роки на одно-
му місці. І ходили ж у клуб. І ляшецькі дівчата
(це ми), і мужицькі. Але ляхи були бідніші від
мужиків. А мужики були заможніші. – А чому
ж так? – Я не можу вам сказати, чому. Може,
вони ще з дідів-прадідів були заможніші – не
знаю. І приходили вони у клуб. Вони прийдуть
до нас у клуб та й до наших хлопців. А хлопці
йдуть туди. Боже мій, яка вражда була. Так
дівчата билися через хлопців: хай не йдуть
наші хлопці туди. А наші хлопці співучі. Ваб-
ще мужики вони не співають. Вони й зараз не
співають. А ляхи – тільки б випив сто грам і
все. Вже заспівав.
…Як вам сказать, ми – це шляхта. Там
десь якийсь поляк був. Мій батько теж поляк
був. – А батько говорив польською мовою? –
Ні. Читати він міг. Наверноє, його батько на-
вчив. Ну батько був старий, з 1891 року. Нема
його вже з 1969. Ну, то читати він міг, а так
щоб говорити – ні. А може, не старалися го-
ворити. Ви понімаєте, на них казали “пшеці”.
Отак: “А, це воно з пшеців” (презирливо). То
вони, може, і знали, але не хтіли показати,
що вони знають. – Свята по-різному святку-
вали ляхи й мужики? – Я не хочу вам сказати,
не знаю. Ми кожен сам по собі. Навіть куми і
оце все. Ляхи з ляхами, мужики з мужиками. –
А ви були католики? – Да» 41.
Представники «ляхів» уявляли «мужи-
ків» як більш заможних. Наступна розповідь
http://www.etnolog.org.ua
176
присвячена періоду 1950–1960-х років: «От
як мужичка йде: чорна хустка, хромові чо-
боти і “плюшка”. Тоді казали “плюшка” – це
була така шубка. Чорна така шубка, плюше-
ва. І або білий платок з цвітами, або чорний
платок. І така багатюща – о. Я не можу даже
сказати. Ну і хромові чоботи. Я б, певне, і не
взула би їх. У гармошечку таку. Це считали
заможні. Потім уже у 50–60 почались оці бас-
тонні пальта. То мужики їх першими почали
купляти. А ляхи вже пізніше. Коли їздили у
Молдавію, каракулів там брали. Оце мужички
вдягалися – Боже мій, яка вона багата – паль-
то бостонове, з каракулевим воротніком,
хустка – чи чорна, чи біла» 42.
З приводу одруження з «мужиками»
«ляшка» розповідала: «От брат мій женився
в 1946 році, на мужичкі. – І як Ваші батьки це
сприйняли? – Ну ніяк. Тоді вже нічого не каза-
ли. Таке время вже було, що нічого не казали.
А так на мужиків казали “репані мужики”. –
А чому так? – Бо вони репані були» 43.
Поряд з цим, на запитання щодо «прав-
лення свят», зазначає, що все було однаково,
що на «клаку» ходили як ляхи, так і мужики.
На частині «Мужики»: «Оця частина
села – це середина села. Там були “ляхи”, а
тут – “мужики”. Там були більше поляки, а
тут – ну такі прості. Даже фамілії, ну такі –
Остапенко, Кириленко, Шевчук, то це – му-
жики. А там Кульчицькі, які на -цький кінча-
ється, то це були ляхи. Там даже імена такі
були – Гелю, Фелю. Я сама з мужиків. Остапен-
ко – моє прізвище з дому» 44.
На наші запитання з приводу того, чим
відрізняються дві означені групи, Ганна Ва-
силівна Остапенко зазначає: «Не знаю. Ко-
лись у нас був голова колгоспу, то каже, що
з мужиками – легше, вони согласні на всьо,
слухають якось. А там [з ляхами. – Т. Т.] вже
трохи тяжче. – Чому тяжче? – Ну понятія не
мають. – А в кого був багатший одяг? – В му-
жиків. Мужики були – ну як би сказати. Ті
[ляхи. – Т. Т.] були більш ледачіші, а ці більш
проворніші. Так як колись. Воно ж колись як
було. Як хто не дуже працьовитий, то в його
не було ні машини, нічого. Бо як самоосібно
жили, то кожен старався мати своє – там,
машину, щоб молотити» 45. Зазначали також,
що всі однаково святкували, однаково ходи-
ли на «клаки», одружувались між собою (про
негативне ставлення до цього не чула).
Важливо підкреслити, що інформанти за-
значали, що всі розподіли села лишилися у
минулому: «То врем’я пройшло. А тепер вже
нема ні ляхів, ні мужиків. Не знаю, може, хтось
з молодих і знає про це. Ну батьки їхні знають,
такі як я. А вони, може, вже й не знають».
Підкреслювали, що зараз все однаково
в «мужиків» і «ляхів» (цвинтар, проводи,
право славна церква). Натомість негатив-
ні уявлення про «небезпечного чужого» тут
спрямовані на «молдаван з того боку річки».
Таким чином, щодо групи «ляхів» в
українців-«мужиків» с. Кумарі на сьогод-
ні наяв не толерантне ставлення. Знову таки,
якщо згадати «почуття довіри» як один з важ-
ливих компонентів громадянської культури,
що виростає з факту однакових поглядів і цін-
ностей, можна констатувати високий коефіці-
єнт взаємної довіри в групах «мужики»/«ляхи»
на відміну від уявлення про молдаван.
Варто також навести уявлення про поляків
з українсько-молдавського с. Синюхін Брід:
«Я сама звідти, де шляхта була, там польська
сторона. Отам, де Лащівка, Волованівськ, Лу-
кашівка. На мене казали “польщачка”.
Там Покрова була – празник релігіозний,
то ми їздили на Покрову. На Покрову в Лу-
кашівки церкву ставили. – У с. Лукашівка
була католицька церква? – Так, католицька,
дерев’яна. – І Ви були католичка? – Так, ка-
толичка [говорить пошепки. – Т. Т.]. Та я ж
маленька була. Що там батьки робили, я й не
знаю. – А зараз Ви якої віри? – Православна, як
усі, діти в мене православні» 46. Ще одна меш-
канка с. Синюхін Брід зазначала, що «батьки
в мене були католики, а я – українка».
Уявлення про поляків у населеному
пункті, в якому їх практично немає, чітко
не фіксується. Проте надто показовим є на-
магання приховати або не афішувати своє
«шляхетське походження», відмежуватись
від католицтва.
Таким чином, нам здається, що опозицію
«свій – чужий» можна сформулювати у трьох
основних групах (мається на увазі сучасний
період):
1. «Чужі, ворожі, небезпечні». До цієї ка-
тегорії можна, безперечно, зарахувати лише
уявлення українців про «циган на підводах»,
яке позначається повною відсутністю довіри.
2. «Чужі; інші, ніж ми». Уявлення «про
інших» фіксується в українців стосовно єв-
реїв, осілих циган, «мадярських циган». Не-
значний рівень довіри. Крім того, етносоці-
альне уявлення («етнічний гетеростереотип)»
«чужі; інші, ніж ми» фіксується в українців
с. Синюхін Брід (українсько-молдавське на-
селення) стосовно «поляків»; в українців
с. Кумарі («ляхи» й «мужики») – стосовно
«молдаван з-за річки».
http://www.etnolog.org.ua
177
3. «Свої; такі самі, як ми» фіксується в
українців с. Кумарі стосовно «ляхів», в укра-
їнців с. Синюхін Брід – стосовно молдаван.
Примітки
1 Байбурин А. К. Некоторые вопросы
этнографического изучения поведения /
А. К. Байбурин // Этнические стереотипы пове-
дения. – Ленинград : Наука, 1985. – С. 7–19; Тру-
сов В. П., Филиппов А. С. Этнические стереотипы /
В. П. Трусов, А. С. Филиппов // Этническая психо-
логия (этнические процессы и образ жизни лю-
дей) : сб. науч. трудов. – М., 1984.
2 П’ятаченко С. Москаль, жид, циган в україн-
ському фольклорі: стереотипні сприйняття [Елек-
тронний ресурс] / С. П’ятаченко // Всеукраїнська
спілка «Літературний форум». – 2005. – Режим
доступу : http://yandex.ru/yandsearch?text; Бело-
ва О. В. Этнические стереотипы по данным языка
и народной культуры славян : автореф. дисс.
… д-ра филол. наук : спец. 10.02.03 «Славянские
языки» / О. В. Белова. – М., 2006. – 48 с.; Славян-
ские древности : этнолингвистический словарь /
под ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные
отношения, 1999. – Т. 2; Белова О. В. Из словаря
«Славянские древности» / О. В. Белова // Славяно-
ведение. – 2003. – № 6. – С. 71–73; Березович Л.
«Чужаки» в зеркале фольклорной ремотивации
топонимов / Л. Березович // Живая старина. –
2000. – № 3 (27). – С. 2–5; Маслинский К. А. «Лит-
ва – она все зальет» / К. А. Маслинский // Живая
старина. – 2000. – № 3 (27). – С. 5–9; Белова О. В.
«Чужие» в Полесье / О. В. Белова // Живая стари-
на. – 2000. – № 3 (27). – С. 9–10.
3 Сикевич З. В., Крокинская О. К., Поссель Ю. А.
Социальное бессознательное / З. В. Сикевич,
О. К. Крокинская, Ю. А. Поссель. – С.Пб. : Питер,
2005. – 336 с.; Сикевич З. В. Русские: «образ» на-
рода / З. В. Сикевич. – С.Пб. : Издательство Санкт-
Петербургского университета, 1996. – 226 с.
4 Московичи С. Социальное представление: ис-
торический взгляд / С. Московичи // Психологи-
ческий журнал. – 1995. – № 1 (Т. 16). – С. 3–18 ; № 2
(Т. 16). – С. 3–13.
5 Васильченко О. М. Етносоціальні уявлення
в структурі «Я»-концепції університетської мо-
лоді : автореф. дис. … канд. психол. наук. – К.,
2003; Квас О. В. Вплив етнічних стереотипів на
процес міжособистісного оцінювання : автореф.
дис. … канд. психол. наук. – К., 2003; Иванова Т. В.
Изучение этнических стереотипов с помощью
проективных рисунков / Т. Иванова // Вопросы
психологии. – 1998. – № 2. – С. 71–82.
6 Стефаненко Т. Г. Этнопсихология / Т. Г. Сте-
фаненко. – М. : Аспект-Прес, 2003. – 368 с.; Гна-
тенко П. И., Павленко В. И. Этническая установ-
ка и этнические стереотипы / П. И. Гнатенко,
В. И. Павленко. – Д. : ДГУ, 1995. – 300 с.; Плато-
нов Ю. П. Этническая психология / Ю. П. Плато-
нов. – С.Пб. : Речь, 2001. – 338 с.; Гнатенко П. И.,
Бузский М. П. Национальная психология и
бытие общества / П. И. Гнатенко, М. П. Буз-
ский. – Д. : Поліграфіст, 2002; Налчаджян А. А.
Этнопсихология / А. А. Налчаджян. – С.Пб. : Пи-
тер, 2004. – 380 с.
7 Див., напр.: Яковенко Н. М. Паралельний світ.
Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні
ХVІ–ХVІІ ст. / Н. М. Яковенко. – К. : Критика,
2002. – 415 с.; Присяжнюк Ю. П. Українське се-
лянство Наддніпрянської України: соціомен-
тальна історія другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. / Ю. П. Присяжнюк. – Черкаси : Верти-
каль, 2007. – 638 с.
8 Байбурин А. К. Некоторые вопросы
этнографического изучения поведения... – С. 18.
9 Див., напр.: Лотман Ю. М. О метаязыке типо-
логических описаний культуры / Ю. М. Лотман //
Труды по знаковым системам. – Тарту, 1969. –
Т. 4. – Вып. 236. – С. 460–462; Лотман Ю. М. О се-
миосфере / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым
системам. – Тарту, 1984. – Т. 17. – Вып. 641. –
С. 5–23; Лотман Ю. М. Проблема «Обучения
культуре» как ее типологическая характеристи-
ка / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым систе-
мам. – Тарту, 1971. – Т. 5. – Вып. 284. – С. 167–168.
10 Московичи С. Социальное представление:
исторический взгляд / С. Московичи // Психоло-
гический журнал. – 1995. – № 2 (Т. 16). – С. 9.
11 Верушевська М. Село як контекст досліджен-
ня. Анахронічна чи актуальна перспектива? /
М. Верушевська // Народна творчість та етногра-
фія. – 2007. – № 1. – С. 41.
12 Там само. – С. 44.
13 Белова О. В. Этнические стереотипы… – С. 5.
14 Курочкін О. В. Українські новорічні обряди:
«Коза» і «Маланка». (З історії народних масок) /
О. В. Курочкін. – Опішне, 1995; Волицька І. В.
Театральні елементи в традиційній обрядовос-
ті українців Карпат кінця XIX – початку XX ст. /
І. В. Волицька. – К., 1992.
15 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин-
ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
16 Записано від Галини Василівни Кирилюк в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
17 Записано від Ганни Савівни Пулі в с. Синю-
хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл.
18 Записано від Галини Василівни Кирилюк в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
19 Записано від Ганни Василівни Остапен-
ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
20 Записано від Миколи Петровича в с. Синю-
хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл.
21 Записано від Марії Григорівни Тодосової в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
http://www.etnolog.org.ua
178
22 Записано від Тамари Григорівни Сокур в
с. Конецпіль Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
23 Записано від Віри Антонівни Прокопенко в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
24 Записано від Ганни Савівни Пулі в с. Синю-
хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл.
25 Записано від Марії Григорівни Тодосевої в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
26 Московичи С. Социальное представление:
исторический взгляд / С. Московичи // Психоло-
гический журнал. – 1995. – № 2 (Т. 16). – С. 10.
27 Белова О. В. «Чужие» в Полесье / О. В. Бело-
ва // Живая старина. – 2000. – № 3 (27). – С. 9.
28 Там само. – С. 10.
29 Курочкін О. В. «Метод синкретичних вузлів»
і давні весільні ігри українців / О. В. Курочкін //
Матеріали до української етнології. – 2003. –
Вип. 3 (6). – С. 56.
30 Записано від Марії Григорівни Тодосевої в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
31 Записано від Галини Василівни Кирилюк в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
32 Записано від Марії Григорівни Тодосової в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
33 Записано від Галини Василівни Кирилюк в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
34 Записано від Миколи Петровича в с. Синю-
хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл.
35 Записано від Ганни Василівни Остапен-
ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
36 Верушевська М. Село як контекст досліджен-
ня… – С. 41.
37 Див., напр.: Єременко Т. І. Польська націо-
нальна меншина в Україні в 20–30-ті рр. ХХ ст. /
Т. І. Єременко. – К. : НАН України, 1994. – 74 с.;
Кондрацький А. А. Поляки на Україні в Х–ХІХ ст. /
А. А. Кондрацький // Український історичний жур-
нал. – 1991. – № 12. – С. 83–96; Лісевич І. Т. Польська
національна меншина в Наддніпрянській Україні
(1864–1917 рр.) / І. Т. Лісевич // Український істо-
ричний журнал. – 1997. – № 2. – С. 43–54.
38 Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця
ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна
Україна) / Н. М. Яковенко. – К. : Наукова думка,
1993. – 414 с.; Яковенко Н. Зрадливий перевертень
чи цементуючий фермент нації? / Н. М. Яковен-
ко // Наше минуле. – 1993. – № 1. – С. 183–193.
39 Балушок В. Українська шляхта між поль-
ським та українським етносами / В. Балушок //
Народна творчість та етнографія. – 2007. – № 6. –
С. 11–25.
40 Юркевич Л. Покодимська шляхта // Відділ ру-
кописів ЦНБ ім. Вернадського. – ФХ № 12359, л. 4.
41 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин-
ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
42 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин-
ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
43 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин-
ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
44 Записано від Ганни Василівни Остапен-
ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
45 Записано від Ганни Василівни Остапен-
ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
46 Записано від Віри Антонівни Прокопенко в
с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв-
ської обл.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207756 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T17:20:03Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тхоржевська, Т. 2025-10-13T13:08:29Z 2010 До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Етнокультурна спадщина та сучасність До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців Article published earlier |
| spellingShingle | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців Тхоржевська, Т. Етнокультурна спадщина та сучасність |
| title | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| title_full | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| title_fullStr | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| title_full_unstemmed | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| title_short | До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| title_sort | до проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців |
| topic | Етнокультурна спадщина та сучасність |
| topic_facet | Етнокультурна спадщина та сучасність |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756 |
| work_keys_str_mv | AT thorževsʹkat doproblemifunkcíonuvannâetníčnihstereotipívutradicíiníikulʹturíukraíncív |