Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття)
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207785 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) / Н. Дмитренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 11-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-207785 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дмитренко, Н. 2025-10-13T13:19:56Z 2010 Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) / Н. Дмитренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 11-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207785 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Українське народознавство XIX–XX століть: здобутки та втрати Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) |
| spellingShingle |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) Дмитренко, Н. Українське народознавство XIX–XX століть: здобутки та втрати |
| title_short |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) |
| title_full |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) |
| title_fullStr |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) |
| title_full_unstemmed |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) |
| title_sort |
народознавча діяльність місцевих музеїв північного лівобережжя (20-ті роки xx століття) |
| author |
Дмитренко, Н. |
| author_facet |
Дмитренко, Н. |
| topic |
Українське народознавство XIX–XX століть: здобутки та втрати |
| topic_facet |
Українське народознавство XIX–XX століть: здобутки та втрати |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207785 |
| citation_txt |
Народознавча діяльність місцевих музеїв Північного Лівобережжя (20-ті роки XX століття) / Н. Дмитренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 11-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkon narodoznavčadíâlʹnístʹmíscevihmuzeívpívníčnogolívoberežžâ20tírokixxstolíttâ |
| first_indexed |
2025-11-27T00:57:46Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:57:46Z |
| _version_ |
1850789851701444608 |
| fulltext |
11
Наталія Дмитренко
(Ніжин)
Н А РОДОЗН А ВЧ А Д І Я Л ЬН ІС Т Ь М ІСЦ Е ВИ Х М У ЗЕ Ї В
П І ВН І Ч НОГО Л І ВОБЕ РЕ Ж Ж Я
(2 0 -т і р ок и Х Х с тол іт тя)
У перші пореволюційні роки в Україні
сформувалися сприятливі умови для дослі-
джень у галузі народознавства. Одним з по-
тужних каталізаторів цього процесу стало
проголошення незалежної української дер-
жави (1918), що сприяло пробудженню націо-
нальної свідомості та бажанню достеменно
знати складну історію розвитку українського
етносу. До того ж однією з головних мотива-
цій розгортання народознавчих досліджень
були потреба і бажання довести світовій
спільноті, що незалежна Україна – рівно-
правна країна, яка має неповторну історію
та культуру. «У який бік життя не поглянемо,
скрізь побачимо, як оригінально, своєрідно
складав свою культуру народ український», –
писав Іван Огієнко. Революційні змагання
стали на заваді цьому процесові.
Наступним поштовхом до відновлення на-
родознавчих досліджень стала проголошена
радянською державою політика коренізації
(для українського народу – українізації), яка
декларувала пріоритетний розвиток корін-
них народів (1923). На жаль, це був реверанс
у бік народу з метою усунути опір остаточно-
му закріпленню радянської влади на Україні,
спроба підживити та підтримати національні
сили, які мали вплив на формування громад-
ської думки. Позитивним відгуком на полі-
тику українізації була пробуджена віра в на-
ціональне відродження та душевний порив,
сумлінна праця кращих представників укра-
їнської інтелігенції на шляху дослідження іс-
торії розвитку свого народу.
До середини 20-х років ХХ ст. в країні,
головним чином, формувалася музейна ме-
режа. На Північному Лівобережжі в цей час
діяло 14 місцевих музеїв. Саме вони в про-
вінції стали закладами, що були чи не найго-
ловнішими та найактивнішими осередками
народознавчої діяльності, мета якої – збір,
вивчення та популяризація кращих зразків
народної творчості.
У 1920 році губернський комітет охорони
пам’яток звернувся до громадськості: «Тепер
всі цивілізовані народи дізнались, яке велике
значення для виховання юнацтва і для про-
гресу науки та культури взагалі мають ріжні
остатки старовинної культури і здобутки су-
часної культури та мистецтва і через те вони
стали енергійно збирати і охороняти від за-
гибелі якомога більше таких речей. Наш на-
род завдяки своїй безмежній темноті під час
перевороту знищив і зруйнував дуже багато
пам’яток нашої старовини, мистецтва і при-
роди» 1. Це був заклик до збереження свого
минулого, щоби мати надію на розвиток на-
http://www.etnolog.org.ua
12
ції в майбутньому. Розміри втраченого під
час громадянської війни культурного спад-
ку були вражаючими і викликали занепоко-
єння в колах науковців. Треба було негайно
братися за справу збереження кращих, най-
характерніших зразків національного мис-
тецтва та культури. Ще в процесі створення
музеїв, формування музейних колекцій сут-
тєву увагу надавали збору етнографічного
матеріалу. Одним з перших на Північному
Лівобережжі провінційних музеїв це зробив
Роменський народний музей мистецтва, на-
уки та промисловості. Протоколом загаль-
них зборів членів Роменського товариства
охорони пам’яток у квітні 1920 року прийня-
то рішення оформити значну кількість ет-
нографічного матеріалу в окремий відділ 2.
У січні 1923 року етнографічний відділ му-
зею налічував 123 експонати (побутові речі,
національний одяг, зразки української на-
родної вишивки). Суттєве поповнення етно-
графічної колекції відбулося в цьому ж році,
коли після ліквідації роменської «Просвіти»
в музей передали глиняний посуд, рушники,
українські книги (загалом 145 предметів) 3.
За часом утворення етнографічного відділу
поряд з Роменським музеєм стоїть Лохвиць-
кий музей ім. Г. Сковороди, який мав доре-
волюційну історію (створений 1914 року). За
радянських часів роботу музею відновили
(1921 р.), у його структурі розпочав роботу
відділ українського народного мистецтва та
кустарного виробництва 4.
На початку 1920-х років свою роль у збере-
женні та зборі етнографічного матеріалу віді-
гравали повітові комісії з охорони пам’яток
старовини і мистецтва, уважаючи за необ-
хідне організовувати збір виробів народного
мистецтва в селян, збирати найбільш цікаві й
характерні для даної місцевості речі з подаль-
шою передачею їх до музеїв 5.
Низова ініціатива підтримана була і Чер-
нігівською губполітосвітою, яка в плані ро-
боти на 1924 рік намітила утворення в музеях
українських відділів, де було б «скупчено все,
що торкається до України та її культури» 6.
У середині 1920-х років етно графічні відділи
працювали в Сосницькому й Остерському
музеях. Етнографічний відділ Сосницького
музею в 1924 році налічував 25 експонатів 7.
Директор музею Ю. Виноградський органі-
зовував фольклорно- етнографічні експе-
диції. За результатами досліджень напри-
кінці 20-х років ХХ ст. до «Українського
діалектичного збірника» їм були надіслані
наукові статті «Павло Кияниця – оповідач
про старовину» і «Говірка м. Сосниці та де-
які відомості про говірки сіл сусідніх райо-
нів» 8. Наприкінці 1920-х років етнографічну
колекцію музею становили старовинні ко-
зацькі люльки, селянський глиняний посуд,
різьблені ковшики – «михайлики», вулик,
рубель, кушка, українські килими, скатер-
тини 9. У 1923–1924 роках при Остерському
музеї працював етнографічний підвідділ
історико-археологічного відділу, у якому
були представлені 46 експонатів. Наступ-
ного року кількість експонатів подвоїлася
(103 експонати), і етнографічний відділ став
самостійною структурною одиницею му-
зею 10. Директор музею А. Розанов разом із
членами Товариства краєзнавства збирали
фольклорні й етнографічні матеріали, по-
повнюючи колекцію українським народним
одягом, предметами побуту жителів своєї
округи, різьбленими речами, які представ-
ляли знамениту остерську школу майстрів
Підліських 11.
Деякі музеї накопичені етнографічні ма-
теріали презентували у складі історико-ет-
нографічних відділів (Конотоп, Ніжин).
Конотопський окружний музей у 1925 році
налічував 736 експонатів, а загальна кількість
експонатів історико-етнографічного відділу
Ніжинського окружного музею у 1930 році
становила 850 предметів 12. Досліджені дже-
рела не дають можливості дізнатися, який
відсоток становили саме етнографічні речі.
Але маємо інформацію, яка стосується пред-
метного складу етнографічних експозицій.
Ніжинський окружний музей демонстрував
колекцію інструментів майстрів-золотарів,
традиційний для свого регіону гончарний
посуд та глиняні іграшки 13. Етнографічна
збірка Конотопського музею містила слуць-
кі пояси з клеймами майстрів, цехові пра-
пори, зразки гаптування і тканини, одвірок
1700 року 14.
Систематичні етнографічні дослідження
округи проводив Сумський художньо-іс-
торичний музей. Речі, що надходили до му-
зею, були, головним чином, творами декора-
тивно-ужиткового мистецтва, що зумовлено
профілем музею. Основний масив експонатів
становила колекція Оскара Гансена, домінан-
тою якої були речі декоративно-мистецького
характеру. У своїй збірці музей мав вироби
з українського гутного скла, колекцію по-
рцеляни українських фабрик (Волокитине,
Корець, Баранівка, Городниця, Поскочино,
Ніборов), колекцію українських килимів
кінця ХVІІ – початку ХІХ ст., старовинні ви-
http://www.etnolog.org.ua
13
шиванки золотом і сріблом, слуцькі пояси 15.
Результатом наукових розробок музейних
етнографічних збірок став ряд публікацій
директора Сумського музею Н. Онацького:
«Українська порцеляна», «Українське гутне
шкло», «Межи гірський фаянс», «Старовинні
кахлі Сумщини» 16.
Подібний до Сумського музею профіль
мав Лебединський народний музей. У 1926
році в ньому діяли відділи українського різь-
бярства, старовинних українських килимів,
старовинної військової зброї, українського
художнього лиття та виробів прикладного
мистецтва 17.
Свідченням народознавчої роботи Новго-
род-Сіверського музею є стаття його першого
директора І. Абрамова «Краеведы-самоучки»,
яка присвячена старожилу м. Воронеж Чер-
нігівської губернії Д. Є. Макаренку як носію
місцевого фольклору. Його пам’ять зберігала
значну кількість місцевих легенд та перека-
зів, пов’язаних з історією урочищ. Цей факт
свідчив про фольклорно-пошукову роботу
музею 18.
Досить активно проводили на теренах
Прилуцької округи народознавчі досліджен-
ня. Організаторами цього процесу висту-
пили окружний музей та музейна секція, до
складу якої входили представники установ
і громадських організацій. На початку 1928
року музей володів значимою за кількістю та
якістю експонатів етнографічною колекцією.
Це зразки старовинного різьбярства (рам-
ки до портретів, сволоки та меблі ХVІІІ ст.);
збірка килимів, рушників, плахт; колекція
сільськогосподарського знаряддя (плуг, рало,
вулики), зібрана студентським краєзнавчим
гуртком на чолі з Є. Хоменко 19.
Значною кількістю етнографічного ма-
теріалу володів Гадяцький музей ім. Дра-
гоманова. Але при наповненні колекції
Полтавського пролетарського музею бага-
то цінного матеріалу було вилучено за його
вимогою. В Акті обстеження музею влітку
1925 року було зазначено, що в музеї є колек-
ція рушників та плахт, і він має всі умови до
подальшого розвитку в разі поповнення його
етнографічним матеріалом та надання краєз-
навчого профілю 20.
Таким чином, досліджені джерела дають
змогу встановити, що народознавчу діяль-
ність проводили одинадцять музеїв Північ-
ного Лівобережжя із чотирнадцяти існуючих
на той час. Головною її метою у 20-х роках
ХХ ст. було пробудження національної сві-
домості, виховання справжніх патріотів –
людей, які справді відчувають власну нероз-
дільність зі своїм народом, його історією та
культурою. Шляхами для досягнення цієї
мети були збереження, вивчення та популя-
ризація кращих зразків народного мистецтва,
фольклору; залучення співгромадян до ак-
тивної збирацько-дослідної діяльності в галу-
зі народознавства, естетичне виховання, фор-
мування моральних і професійних якостей
особистості на прикладах народних майстрів.
Примітки
1 Державний архів Сумської області (далі –
ДАСО). – Ф. р 6434, оп. 1, спр. 1, арк. 7, 7 зв.
2 Там само. – Ф. р 6434, оп. 1, спр. 2, арк. 11,
11 зв.
3 Там само. – Ф. р 5601, оп. 1, спр. 30, арк. 11, 42,
42 зв.
4 Там само. – Арк. 49 зв, 49 а.
5 Там само. – Ф. р 6434, оп. 1, спр. 2, арк. 27–28.
6 Державний архів Чернігівської області
(далі – ДАЧО). – Ф. р 593, оп. 1, спр. 1746, арк. 5.
7 Там само. – Спр. 1862, арк. 289.
8 Центральний державний архів вищих
органів влади і управління України (далі –
ЦДАВОВУ). – Ф. 166, оп. 8, спр. 443, арк. 104–107.
9 Український музей. Збірник 1. – К., 1927. –
С. 252.
10 Відділ ДАЧО в м. Ніжині. – Ф. р 598, оп. 1,
спр. 666, арк. 21; ДАЧО. – Ф. р 600, оп. 1, спр. 796,
арк. 3.
11 ЦДАВОВУ. – Ф. 166, оп. 8, спр. 443, арк. 186;
Добробоженко О. Г. Експонати розповідають //
Науково-практична конференція з нагоди
100-річного ювілею Остерського краєзнавчого
музею : зб. наук. праць і публікацій. – Остер,
2008. – С. 76.
12 ДАСО. – Ф. р 4653, оп. 1, спр. 31, арк. 49–50;
Відділ ДАЧО в м. Ніжині. – Ф. р 6093, оп. 1, спр. 21,
арк. 12.
13 Ніжинський музей імені М. В. Гоголя // Гло-
бус. – 1928. – № 19. – С. 303.
14 Український музей... – С. 255.
15 Там само. – С. 240.
16 Онацький Н. Х. (до 130-річчя від дня наро-
дження) – Суми : ВТД «Університетська книга»,
2005. – С. 11.
17 ДАСО. – Ф. р 33, оп. 1, спр. 28, арк. 14–15.
18 Інститут рукопису Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського. – Х 4744.
19 Бюлетень Прилуцького окружного музею.
Прилуки. – 1928. – № 1 – С. 5, 8.
20 ДАСО. – Ф. р 6434, оп. 1, спр. 10, арк. 10, 11.
http://www.etnolog.org.ua
|