Засади транскрибування китайської лексики українською мовою
Статтю присвячено проблемі уніфікації написання китайських географічних назв, власних імен та реалій українською мовою. Основним об’єктом дослідження є здатність української мови відтворювати китайські звуки. У статті розглянуто досвід транскрибування китайських слів засобами латинської та кирилично...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сходознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20786 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Засади транскрибування китайської лексики українською мовою / Н.А Кірносова // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 38-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20786 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кірносова, Н.А 2011-06-05T16:11:46Z 2011-06-05T16:11:46Z 2009 Засади транскрибування китайської лексики українською мовою / Н.А Кірносова // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 38-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1682-671Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20786 Статтю присвячено проблемі уніфікації написання китайських географічних назв, власних імен та реалій українською мовою. Основним об’єктом дослідження є здатність української мови відтворювати китайські звуки. У статті розглянуто досвід транскрибування китайських слів засобами латинської та кириличної графіки, що важливо для формулювання основних принципів транскрипції з китайської на українську мову. Таких принципів у статті виділено чотири та розглянуто труднощі, які виникають під час їх застосування в процесі транскрибування. Відзначено, що ці труднощі можуть виявлятися або на рівні складу, або на рівні слова. Для вирішення проблем першого рівня, автор додає до статті таблицю складів-відповідників для китайської та української мов. А для уніфікації написання на другому рівні автор пропонує використовувати апостроф у випадку необхідності позначити межі складу, та відмінювати китайській імена й прізвища згідно норм української мови. Статья посвящается проблеме унификации написаний китайских географических названий, имен собственных и реалий в украинских текстах. Основным объектом исследования является способность украинского языка отображать китайские звуки. В статье рассматривается опыт транскрибирования китайских слов средствами латинской графики и кириллицы, что важно для формулирования основных принципов транскрипции с китайского языка на украинский. Таких принципов в статье выделено четыре, к тому же рассмотрены трудности, которые могут возникнуть при их применении в процессе транскрибирования. Отмечено, что эти трудности могут проявляться либо на уровне слога, либо на уровне слова. Для решения проблем первого уровня, автор прилагает к статье таблицу слоговых соответствий в китайском и украинском языках. А для унификации написаний на втором уровне, автор предлагает использовать апостроф в случае необходимости обозначить границы слогов, и склонять китайские имена и фамилии согласно нормам украинского языка. The article is devoted to the problem of unifying the ways to represent Chinese geographic names, persons’ names and cultural words in Ukrainian texts. The main object of the study is a capacity of Ukrainian language to reproduce Chinese sounds. It is proposed to consider an experience of transcription from Chinese into languages with Latin and Cyrillic alphabets, which is important to formulate main principles for the transcription from Chinese into Ukrainian. There are four main principles stated in the article for this pair of languages. It is also analyzed main difficulties, which occur in practice of using the transcription, based on these principles. The difficulties are divided into two groups: occurred on the level of syllable and occurred on the level of word. To solve problems on the former level, the author complicate the article with tables of Chinese syllables and there equivalents in Ukrainian. To unify writing on the latter level, the author proposes to use apostrophe if important to mark syllable bounds and change a word’s ending in Ukrainian texts according to the norms of Ukrainian grammar. uk Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України Сходознавство Засади транскрибування китайської лексики українською мовою Принципы транскрибирования китайской лексики на украинский язык The main principles of transcription from Chinese into Ukrainian Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| spellingShingle |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою Кірносова, Н.А |
| title_short |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| title_full |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| title_fullStr |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| title_full_unstemmed |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| title_sort |
засади транскрибування китайської лексики українською мовою |
| author |
Кірносова, Н.А |
| author_facet |
Кірносова, Н.А |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сходознавство |
| publisher |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Принципы транскрибирования китайской лексики на украинский язык The main principles of transcription from Chinese into Ukrainian |
| description |
Статтю присвячено проблемі уніфікації написання китайських географічних назв, власних імен та реалій українською мовою. Основним об’єктом дослідження є здатність української мови відтворювати китайські звуки. У статті розглянуто досвід транскрибування китайських слів засобами латинської та кириличної графіки, що важливо для формулювання основних принципів транскрипції з китайської на українську мову. Таких принципів у статті виділено чотири та розглянуто труднощі, які виникають під час їх застосування в процесі транскрибування. Відзначено, що ці труднощі можуть виявлятися або на рівні складу, або на рівні слова. Для вирішення проблем першого рівня, автор додає до статті таблицю складів-відповідників для китайської та української мов. А для уніфікації написання на другому рівні автор пропонує використовувати апостроф у випадку необхідності позначити межі складу, та відмінювати китайській імена й прізвища згідно норм української мови.
Статья посвящается проблеме унификации написаний китайских географических названий, имен собственных и реалий в украинских текстах. Основным объектом исследования является способность украинского языка отображать китайские звуки. В статье рассматривается опыт транскрибирования китайских слов средствами латинской графики и кириллицы, что важно для формулирования основных принципов транскрипции с китайского языка на украинский. Таких принципов в статье выделено четыре, к тому же рассмотрены трудности, которые могут возникнуть при их применении в процессе транскрибирования. Отмечено, что эти трудности могут проявляться либо на уровне слога, либо на уровне слова. Для решения проблем первого уровня, автор прилагает к статье таблицу слоговых соответствий в китайском и украинском языках. А для унификации написаний на втором уровне, автор предлагает использовать апостроф в случае необходимости обозначить границы слогов, и склонять китайские имена и фамилии согласно нормам украинского языка.
The article is devoted to the problem of unifying the ways to represent Chinese geographic names, persons’ names and cultural words in Ukrainian texts. The main object of the study is a capacity of Ukrainian language to reproduce Chinese sounds. It is proposed to consider an experience of transcription from Chinese into languages with Latin and Cyrillic alphabets, which is important to formulate main principles for the transcription from Chinese into Ukrainian. There are four main principles stated in the article for this pair of languages. It is also analyzed main difficulties, which occur in practice of using the transcription, based on these principles. The difficulties are divided into two groups: occurred on the level of syllable and occurred on the level of word. To solve problems on the former level, the author complicate the article with tables of Chinese syllables and there equivalents in Ukrainian. To unify writing on the latter level, the author proposes to use apostrophe if important to mark syllable bounds and change a word’s ending in Ukrainian texts according to the norms of Ukrainian grammar.
|
| issn |
1682-671Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20786 |
| citation_txt |
Засади транскрибування китайської лексики українською мовою / Н.А Кірносова // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 38-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kírnosovana zasaditranskribuvannâkitaisʹkoíleksikiukraínsʹkoûmovoû AT kírnosovana principytranskribirovaniâkitaiskoileksikinaukrainskiiâzyk AT kírnosovana themainprinciplesoftranscriptionfromchineseintoukrainian |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:42Z |
| _version_ |
1850564325682446336 |
| fulltext |
38
ЗАСАДИ ТРАНСКРИБУВАННЯ КИТАЙСЬКОЇ ЛЕКСИКИ
УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Кірносова Н. А.
У зв’язку з тим, що потік інформації про Китай в Україні по-
стійно збільшується, кількість лексичних одиниць, які необхідно
транскрибувати, також зростає. Насамперед, це стосується гео-
графічних назв, власних імен, реалій.
Однак дотепер в Україні не було видано жодного керівництва
щодо транскрибування китайських слів, ані відповідних словни-
ків, тому в різних друкованих виданнях спостерігається різнопис
китайських імен та назв, що створює незручності й плутанину.
Тож визначення засад транскрибування китайської лексики україн-
ською мовою й уніфікація транскрипції саме на часі.
Розпочати укладання такої транскрипції варто з узагальнення
наявного досвіду транскрибування з китайської мови на україн-
ську. При всьому розмаїтті способів написання китайських слів
в українських текстах, виявляється лише два принципи, якими
могли керуватися їхні автори (чи консультанти авторів, які не
володіють китайською). По-перше, багато сучасних українських
китаєзнавців вважають, що китайську лексику слід транскрибу-
вати за принципом “як чуємо, так і пишемо”. Проте практика
його застосування свідчить, що носії української мови чують
китайські звуки (особливо специфічні, відсутні в українській)
по-різному. Крім того, цей принцип ніяк не регламентує напи-
сання багатоскладових слів – окремо, разом або через дефіс.
Звідси й виникає різнопис. По-друге, є частина китаєзнавців,
які під час транскрибування китайської лексики спираються
на систему транскрипції російських сходознавців, однак і цей
принцип не додає порядку власне українській транскрипції: по-
перше, правила, прийняті для запису китайської лексики росій-
ською мовою, за винятком окремо розроблених для географіч-
них назв, так і не отримали статусу нормативної інструкції в
самій Росії, а були видані лише як рекомендації [3, с. 9–10], тож
деякі суперечливі питання цієї транскрипції так і залишилися
нерозв’язаними; по-друге, як абетка, так і вимова української
та російської мов мають відмінності, тож механічне перенесен-
ня інструкцій російських сходознавців в українську мову не за-
вжди прийнятне.
39
Отже, принципи, якими користувалися сходознавці до сих пір,
транскрибуючи китайську лексику українською мовою, мають
певні недоліки й не сприяють уніфікації транскрипції.
З іншого боку, для розробки власної транскрипції в україн-
ській мові варто також розглянути досвід транскрибування ки-
тайських слів в інших європейських мовах, де китаєзнавство має
давні традиції. Виявляється, що проблема уніфікації транскрип-
цій довгий час існувала як у мовах з латинською графікою, так
і в мовах, що користувалися кириличним письмом. При цьому
вважалося, що кирилиця має ширший арсенал засобів для більш
адекватного відтворення китайської вимови [4, с. 236]. Однак,
після прийняття в 1958 р. в Китаї китайського фонетичного ал-
фавіту на латинській основі (КФА) – pinyin, ситуація змінила-
ся. Завдяки КФА виникла можливість кардинального вирішення
проблеми уніфікації транскрипції для мов, які користуються
латиницею. Посприяв цьому й уряд Китаю: з 1979 р. рішен-
ням Держради КНР pinyin було затверджено для латинізованої
передачі китайських власних імен та географічних назв у всіх
публікаціях та документах, що видаються в Китаї англійською,
французькою, німецькою, іспанською, есперанто та ін. мовами.
Але навіть ще раніше, у серпні 1977 р., рішенням ІІІ конферен-
ції ООН щодо стандартизації географічних назв КФА було при-
йнято як міжнародну систему для латинізованої передачі китай-
ських власних імен та географічних назв. За таких умов здій-
снювати уніфікацію власних транскрипцій мовам з кириличним
письмом доводиться з оглядом на КФА, який дедалі більше по-
ширюється у світі.
Тож для транскрибування китайської лексики українською мо-
вою доцільно спиратися на вже розроблені транскрипції – росій-
ську й міжнародну, адаптуючи їх до української мови.
Для того, щоб правила транскрибування стали загальноприй-
нятими, а транскрипція набула статусу нормативної, вона, насам-
перед, повинна утворюватися на наукових засадах [3, с. 7]:
максимально точно відображати літературну норму ки-1)
тайської вимови засобами української графіки;
не суперечити нормам української орфографії та орфо-2)
епії.
Крім цих засад, загальних для будь-якої транскрипції, слід
врахувати ще й ті, які безпосередньо пов’язані зі специфікою ки-
тайської мови:
40
транскрибувати китайські слова з КФА поскладово, а не 3)
побуквено;
враховувати орфографію КФА, щоб уніфіковано тран-4)
скрибувати з європейських видань.
Зазначені 4 засади є вихідними для утворення системи тран-
скрипції китайських слів українською мовою, з них п. 3 слід
додатково роз’яснити. Як відомо, мінімальною фонетичною
одиницею китайської мови вважається тонований склад, а не
звук (фонема) [1, с. 63], і таких складів у китайській мові об-
межена кількість. Оскільки ж відтворення тонів непередбачене
нормами української орфоепії, кількість складів, що мають бути
транскрибовані, зменшується вчетверо; з урахуванням рідко-
вживаних, їх налічується 420. Це дає змогу скласти таблицю
китайських складів та їх відповідників в українській графіці,
і, таким чином, уніфікувати транскрипцію, принаймні, китай-
ських складів.
При укладанні такої таблиці доцільно спиратися, насамперед,
на досвід традиційної російської транскрипції (ТРТ), розробленої
ще 1867 р. академіком В. П. Васильєвим, однак врахувати всі ті
зміни, які були внесені до неї з тих часів, зокрема й під впли-
вом КФА, та переглянути ті положення, де одна й та сама буква
кирилиці позначає різні звуки в російській та українській мовах
(наприклад, г, и тощо). Китайські склади в таблиці мають бути
представлені в написанні КФА.
З урахуванням досвіду російських та китайських фонетистів,
робота з укладання таблиці української транскрипції китайських
складів не видається складною, її результати ми пропонуємо на-
прикінці цієї статті. Однак деякі способи транскрибування в ній
доцільно розглянути докладніше. Насамперед, це стосується від-
творення відсутніх в українській мові звуків та фонетичних опо-
зицій.
Проблему для відтворення українською мовою становлять
3 китайські голосні (e, ü, er) та приголосні-африкати1 (zh, z).
Зазначені голосні в українській мові відсутні, однак у ТРТ було
розроблено способи їх транскрибування, які не суперечать і
нормам української орфографії та орфоепії. Тож, голосний e, се-
редній між українськими е та и, було визнано таким, що тяжіє
більше до е, тому його транскрибуємо через українське е; голо-
сний er, який є ретрофлексним, записують кирилицею як ер –
41
це його найближче відтворення засобами української графіки;
звук ü, середній між українськими ю та і, в ТРТ транскрибу-
ють як юй, що не тільки максимально зберігає специфіку зву-
ка, а й дає змогу розрізнити його в транскрипції з трифтонгом
iou, який транскрибується як ю. Що ж стосується зазначених
приголосних-африкат, то в українській мові якраз є близькі за
звучанням африкати дж і дз, однак використання їх у транскрип-
ції створює неочікувану проблему: справа в тому, що китайські
приголосні zh, z як дзвінкі, складають опозицію глухим приго-
лосним ch, c, які в українській транскрипції передаємо через ч
та ц. Отже, при відтворенні дзвінких zh, z через дж та дз, їх опо-
зиційність до глухих у системі транскрипції буде знівельовано.
Тому зазначені приголосні доцільно транскрибувати через цз та
чж, де з та ж вказують на дзвінкий характер африкат ц і ч. Хоча
таке написання виглядає незвичним для української мови, норм
української орфографії та орфоепії воно не порушує2, натомість
відтворює системність китайських приголосних через опозицію
дзвінкість-глухість і наближає кириличну транскрипцію до між-
народної (КФА). З точки зору акустики та артикуляції, буквос-
получення дз і цз (дж і чж), якими записаний складний звук, є
ідентичними. У зв’язку з тим, що в російському сходознавстві
zh і z спочатку також транскрибували через дж та дз (хоча в ро-
сійській мові немає відповідних звуків), можна зробити висно-
вок, що в акустичних уявленнях слов’ян прийнято асоціювати
приголосні насамперед з проривом перешкоди, тому, очевидно,
в кирилиці немає окремих букв для позначення дзвінких афри-
кат – їх співвідносять з іншими звуками за першим компонен-
том (утворення перешкоди), про що свідчить літера д на початку
українських дзвінких африкат.
Проблема збереження в українській транскрипції фонетичних
опозицій ще гостріше постає там, де вони виконують смислороз-
різнювальну функцію, – це відтворення передньо- і задньоязико-
вих носових голосних та аспірованих і неаспірованих приголо-
сних. Як відомо, в українській і російській мовах повністю від-
сутні носові голосні, тому для відтворення зазначеної опозиції в
ТРТ було використано приголосний н, який є носовим, при цьому
до передньоязикових носових голосних додається нь, а до задньо-
язикових – н. Цей спосіб доцільно перенести й в українську тран-
скрипцію, хоча лише як спосіб транскрибування, а не навчання
42
китайській фонетиці, оскільки він досить умовно відображає на-
залізацію голосного. Так само, в українській і російській мовах
відсутня аспірація, тому в ТРТ її замінили опозицією дзвінкість –
глухість, що доцільно перенести й в українську транскрипцію:
аспіровані приголосні варто відтворювати через українські глухі,
а неаспіровані – через дзвінкі.
Вище було розглянуто окремі складнощі транскрибування ки-
тайських слів українською мовою, для подолання яких достатньо
було скористатися досвідом російської транскрипції ТРТ. Тепер
зазначимо випадки, коли до ТРТ варто внести зміни з огляду на
різницю українського та російського алфавітів. По-перше, китай-
ський приголосний g слід транскрибувати через ґ, а не г, адже
г в українській мові позначає фарингальний звук, який далекий
від нормативної вимови проривного g в китайській мові, тож ви-
користання г в українській транскрипції є порушенням однієї з
основоположних засад транскрипції – відтворювати максималь-
но точно нормативну вимову в китайській мові. По-друге, звук yi
варто транскрибувати через українське ї, а не і, як це прийнято в
ТРТ, адже без приголосного на початку складу цей звук йотуєть-
ся (що й відображено в КФА додаванням приголосного y), тож
українське ї ближче до нього за звучанням, а в російській мові
відповідні буква й звук відсутні. Проте -i після приголосного слід
транскрибувати українським і, адже в такому випадку йотова-
ність відсутня. По-третє, слід увести апостроф у написання тих
складів, де приголосна в китайській мові не пом’якшується перед
і (наприклад, д’я, б’є, м’є тощо).
У зв’язку з поставленим завданням – укладанням таблиці
транскрипції китайських складів українською мовою – слід
також сказати про орфоепічну проблему співзвучності деяких
складів із нецензурною лексикою в українській мові. Йдеться,
насамперед, про склад hui. Як відомо, цей склад містить у собі
трифтонг uei, який в КФА записується як ui після приголосно-
го, оскільки з точки зору акустики час тривання голосної e у
такому разі суттєво скорочується. Проте під час транскрипції
складу hui з КФА в ТРТ (і так само в українську транскрип-
цію), можуть виникати небажані асоціації, тож у цьому випадку
трифтонг запропоновано записувати повністю, тобто hui тран-
скрибувати як хуей.
Таким чином, урахувавши зазначені зауваження, можна ви-
рішити проблему транскрибування китайських складів як міні-
43
мальних одиниць звукового потоку китайської мови. Але поєд-
нання цих складів у слова в українській транскрипції становить
не менше проблем, переважно орфографічного характеру.
Перша складність – це написання китайських слів окремо,
разом або через дефіс. Найбільш актуальною ця проблема є для
транскрибування власних імен та назв. Ця складність зумовлю-
ється загальною проблемою встановлення меж слова в китай-
ській мові, яка обговорювалася лінгвістами протягом ХХ ст.,
але так і не була остаточно розв’язана. Після прийняття КФА
стандартним було визнано написання китайських слів разом, у
зв’язку з чим виникла потреба переглянути норми ТРТ, оскільки
в цій транскрипції раніше практикувалося написання власних
імен через дефіс3. Тож тепер міжнародною нормою вважаєть-
ся написання прізвища й імені окремо одне від одного, але ті
імена і прізвища, які складаються з двох ієрогліфів (складів),
пишуться разом. Саме такої норми дотримуються українські ди-
пломати на практиці, під час видачі віз громадянам Китаю, що
вказує на необхідність адаптації зазначеної міжнародної норми
до кириличного письма. Так, без додаткових засобів іноді важко
зберегти оригінальний складоподіл китайського слова, оскіль-
ки в українській мові можливості сполучення голосних і при-
голосних в одному складі обмежені не так жорстко, як у китай-
ській. Наприклад, якщо китайське ім’я Mingye транскрибувати
як Мінє, український читач, найпевніше, озвучить його у спо-
твореному вигляді. То ж у цьому випадку вважаємо за доцільне
розглянути можливість застосування апострофа як складороз-
ділювального засобу, аби, за потреби, уточнювати межі складів
багатоскладового імені або прізвища. Тоді вищезазначене ім’я
транскрибуватиметься як Мін’є, і буде озвучуватися ближче до
китайської вимови, а його оригінальний складоподіл буде збе-
режений.
Друга складність – це необхідність відмінювати транскрибо-
вану китайську лексику за нормами української мови, що біль-
ше зумовлено впливом авторитету російської транскрипції, аніж
лінгвістичними причинами. Як відомо, за нормами російської
транскрипції, у випадку, коли в тексті зустрічається китайське
чоловіче прізвище + ім’я, відмінюється тільки ім’я, проте у тому
випадку, якщо в тексті зустрічається тільки прізвище, воно від-
мінюється також. Ця традиція існує від тих часів, коли китайське
44
власне ім’я сприймалося як одне слово разом із прізвищем (у
давньому Китаї імена часто підбиралися саме за таким принци-
пом), при цьому функціональна різниця між ім’ям та прізвищем,
звичайно ж, зберігалася. За сучасними нормами, прийнятими в
КФА, ім’я та прізвище пишуться окремо, а в практиці мовлення
прізвище часто функціонує окремо від імені. Це свідчить про те,
що достатніх лінгвістичних і логічних підстав, аби відмінювати
імена, але не відмінювати прізвища, як це прийнято в російській
традиції, не існує. Більше того, така практика суперечить нормам
граматики української мови. Уведені в український контекст ки-
тайські імена та прізвища варто відмінювати за нормами укра-
їнської мови – тоді жіночі прізвища залишатимуться без змін, а
чоловічі – будуть відмінюватися. Така практика допомагатиме
українському читачеві розрізняти китайські жіночі й чоловічі
власні імена в тексті.
Таким чином, винайти зручну і послідовну систему тран-
скрипції китайської лексики засобами української графіки можна,
по-перше, спираючись на наявний світовий досвід у цій площи-
ні, по-друге – дотримуючись загальних засад транскрибування,
окреслених на початку статті. Утворення такої системи транскри-
бування, здатної відтворювати різні пласти китайської лексики,
потребує часу і залучення широкого кола фахівців, є завданням,
надзвичайно актуальним для українського китаєзнавства, тож,
сподіваюся, приверне увагу філологів-китаїстів.
Транскрипція китайських складів українською мовою
№ КФА українська
транскрипція
А
1 a а
2 ai ай
3 an ань
4 ang ан
5 ao ао
B
6 ba ба
7 bai бай
45
8 ban бань
9 bang бан
10 bao бао
11 bei бей
12 ben бень
13 beng бен
14 bi бі
15 bian бянь
16 biao бяо
17 bie б’є
18 bin бінь
19 bing бін
20 bo бо
21 bu бу
C
22 ca ца
23 cai цай
24 can цань
25 cang цан
26 cao цао
27 ce це
28 cei цей
29 cen цень
30 ceng цен
31 cha ча
32 chai чай
33 chan чань
34 chang чан
35 chao чао
36 che че
37 chen чень
38 cheng чен
39 chi чи
40 chong чун
41 chou чоу
46
42 chu чу
43 chua чуа
44 chuai чуай
45 chuan чуань
46 chuang чуан
47 chui чуй
48 chun чунь
49 chuo чо
50 ci ци
51 cong цун
52 cou цоу
53 cu цу
54 cuan цуань
55 cui цуй
56 cun цунь
57 cuo цо
D
58 da да
59 dai дай
60 dan дань
61 dang дан
62 dao дао
63 de де
64 dei дей
65 den день
66 deng ден
67 di ді
68 dia д’я
69 dian дянь
70 diao дяо
71 die д’є
72 ding дін
73 diu д’ю
74 dong дун
75 dou доу
47
76 du ду
77 duan дуань
78 dui дуй
79 dun дунь
80 duo до
E
81 e е
82 ê е
83 ei ей
84 en ень
85 eng ен
86 er/r ер/р
F
87 fa фа
88 fan фань
89 fang фан
90 fei фей
91 fen фень
92 feng фен
93 fiao фяо
94 fo фо
95 fou фоу
96 fu фу
G
97 ga ґа
98 gai ґай
99 gan ґань
100 gang ґан
101 gao ґао
102 ge ґе
103 gei ґей
104 gen ґень
105 geng ґен
106 gong ґун
107 gou ґоу
48
108 gu ґу
109 gua ґуа
110 guai ґуай
111 guan ґуань
112 guang ґуан
113 gui ґуй
114 gun ґунь
115 guo ґуо
H
116 ha ха
117 hai хай
118 han хань
119 hang хан
120 hao хао
121 he хе
122 hei хей
123 hen хень
124 heng хен
125 hm гм
126 hng х
127 hong хун
128 hou хоу
129 hu ху
130 hua хуа
131 huai хуай
132 huan хуань
133 huang хуан
134 hui хуей
135 hun хунь
136 huo хо
J
137 ji цзі
138 jia цзя
139 jian цзянь
140 jiang цзян
49
141 jiao цзяо
142 jie цзє
143 jin цзінь
144 jing цзін
145 jiong цзюн
146 jiu цзю
147 ju цзюй
148 juan цзюань
149 jue цзюе
150 jun цзюнь
K
151 ka ка
152 kai кай
153 kan кань
154 kang кан
155 kao као
156 ke ке
157 kei кей
158 ken кень
159 keng кен
160 kong кун
161 kou коу
162 ku ку
163 kua куа
164 kuai куай
165 kuan куань
166 kuang куан
167 kui куй
168 kun кунь
169 kuo ко
L
170 la ла
171 lai лай
172 lan лань
173 lang лан
50
174 lao лао
175 le ле
176 lei лей
177 leng лен
178 li лі
179 lia ля
180 lian лянь
181 liang лян
182 liao ляо
183 lie лє
184 lin лінь
185 ling лін
186 liu лю
187 lo ло
188 long лун
189 lou лоу
190 lu лу
191 lü люй
192 luan луань
193 lüe люе
194 lun лунь
195 luo ло
M
196 m м
197 ma ма
198 mai май
199 man мань
200 mang ман
201 mao мао
202 me ме
203 mei мей
204 men мень
205 meng мен
206 mi мі
207 mian мянь
51
208 miao мяо
209 mie м’є
210 min мінь
211 ming мін
212 miu м’ю
213 mo мо
214 mou моу
215 mu му
N
216 n н
217 na на
218 nai най
219 nan нань
220 nang нан
221 nao нао
222 ne не
223 nei ней
224 nen нень
225 neng нен
226 ng н
227 ni ні
228 nian нянь
229 niang нян
230 niao няо
231 nie н’є
232 nin нінь
233 ning нін
234 niu н’ю
235 nong нун
236 nou ноу
237 nu ну
238 nü нюй
239 nuan нуань
240 nüe нюе
241 nun нунь
52
242 nuo но
O
243 o о
244 ou оу
P
245 pa па
246 pai пай
247 pan пань
248 pang пан
249 pao пао
250 pei пей
251 pen пень
252 peng пен
253 pi пі
254 pian пянь
255 piao пяо
256 pie п’є
257 pin пінь
258 ping пін
259 po по
260 pou поу
261 pu пу
Q
262 qi ці
263 qia ця
264 qian цянь
265 qiang цян
266 qiao цяо
267 qie цє
268 qin цінь
269 qing цін
270 qiong цюн
271 qiu цю
272 qu цюй
273 quan цюань
53
274 que цюе
275 qun цюнь
R
276 ran жань
277 rang жан
278 rao жао
279 re же
280 ren жень
281 reng жен
282 ri жи
283 rong жун
284 rou жоу
285 ru жу
286 rua жуа
287 ruan жуань
288 rui жуй
289 run жунь
290 ruo жо
S
291 sa са
292 sai сай
293 san сань
294 sang сан
295 sao сао
296 se се
297 sen сень
298 seng сен
299 sha ша
300 shai шай
301 shan шань
302 shang шан
303 shao шао
304 she ше
305 shei шей
306 shen шень
54
307 sheng шен
308 shi ши
309 shou шоу
310 shu шу
311 shua шуа
312 shuai шуай
113 shuan шуань
114 shuang шуан
115 shui шуй
116 shun шунь
117 shuo шо
118 si си
119 song сун
320 sou соу
321 su су
322 suan суань
323 sui суй
324 sun сунь
325 suo со
T
326 ta та
327 tai тай
328 tan тань
329 tang тан
330 tao тао
331 te те
332 tei тей
333 teng тен
334 ti ті
335 tian тянь
336 tiao тяо
337 tie тє
338 ting тін
339 tong тун
340 tou тоу
55
341 tu ту
342 tuan туань
343 tui туй
344 tun тунь
345 tuo то
W
346 wa ва
347 wai вай
348 wan вань
349 wang ван
350 wei вей
351 wen вень
352 weng вен
353 wo во
354 wu у
X
355 xi сі
356 xia ся
357 xian сянь
358 xiang сян
359 xiao сяо
360 xie сє
361 xin сінь
362 xing сін
363 xiong сюн
364 xiu сю
365 xu сюй
366 xuan сюань
367 xue сюе
368 xun сюнь
Y
369 ya я
370 yan янь
371 yang ян
372 yao яо
56
373 ye є
374 yi ї
375 yin їнь
376 ying їн
377 yo йо
378 yong юн
379 you ю
380 yu юй
381 yuan юань
382 yue юе
383 yun юнь
Z
384 za цза
385 zai цзай
386 zan цзань
387 zang цзан
388 zao цзао
389 ze цзе
390 zei цзей
391 zen цзень
392 zeng цзен
393 zha чжа
394 zhai чжай
395 zhan чжань
396 zhang чжан
397 zhao чжао
398 zhe чже
399 zhei чжей
400 zhen чжень
401 zheng чжен
402 zhi чжи
403 zhong чжун
404 zhou чжоу
405 zhu чжу
406 zhua чужа
57
407 zhuai чжуай
408 zhuan чжуань
409 zhuang чжуан
410 zhui чжуй
411 zhun чжунь
412 zhuo чжо
413 zi цзи
414 zong цзун
415 zou цзоу
416 zu цзу
417 zuan цзуань
418 zui цзуй
419 zun цзунь
420 zuo цзо
1 Для вимови такої приголосної утворюється перешкода, але
вона не проривається, а “протирається”, тобто в ній утворюється
щілина, крізь яку виходить повітря. Тож африкати ще називають
зімкнено-щілинними приголосними.
2 Можна навіть говорити про те, що українські африкати дж та
дз також, фактично, є “опонентами” глухих африкат ч та ц, однак
це не було відображено графічно.
3 Вважалося, що таке написання якнайкраще відображає спе-
цифіку китайського слова, компоненти якого зберігають відносну
самостійність.
ЛІТЕРАТУРА
Алексахин А. Н. Теоретическая фонетика китайского языка.
Москва, 2006.
Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва, 1986.
Концевич Л. Р. Китайские имена собственные и термины в
русском тексте. Москва, 2002.
Сердюченко Г. П. Русская транскрипция для языков зарубеж-
ного Востока. Москва, 1967.
Український правопис. Київ, 1993.
|