Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.)
Починаючи з 40-х рр. XIX ст., Бельгія проводила політику, націлену на здобуття колоніальних володінь в Африці. Леопольд II, продовжуючи політику свого батька, перейшов до активних дій. Постійно відстежуючи ситуацію в Африці, він першим звернув увагу на успіхи Стенлі. У даній ситуації труднощі в осво...
Saved in:
| Published in: | Сходознавство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України
2009
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20792 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) / О.М. Тавшунський // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 127-133. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859685681186471936 |
|---|---|
| author | Тавшунський, О.М. |
| author_facet | Тавшунський, О.М. |
| citation_txt | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) / О.М. Тавшунський // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 127-133. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сходознавство |
| description | Починаючи з 40-х рр. XIX ст., Бельгія проводила політику, націлену на здобуття колоніальних володінь в Африці. Леопольд II, продовжуючи політику свого батька, перейшов до активних дій. Постійно відстежуючи ситуацію в Африці, він першим звернув увагу на успіхи Стенлі. У даній ситуації труднощі в освоєнні басейну Конго були вигідними Леопольду II, оскільки стримували амбіції багатьох європейських політиків. До приходу Стенлі в басейн Конго, в регіоні не існувало постійної централізованої влади, проте за короткий термін йому вдалося створити видимість бельгійської присутності на території, колосальній за своєю площею.
Начиная c 40-х гг. XIX в., Бельгия проводила политику, нацеленную на приобретение колониальных владений в Африке. Леопольд II, продолжая политику своего отца, перешел к активным действиям. Постоянно отслеживая ситуацию в Африке, он первым обратил внимание на успехи Стэнли. В данной ситуации трудности освоения бассейна реки Конго были выгодными Леопольду II, так как сдерживали амбиции многих европейских политиков. До прихода Стэнли в бассейн Конго, в регионе не существовало постоянной централизованной власти, однако за короткое время ему удалось создать видимость бельгийского присутствия на территории, колоссальной по своей площади.
Since the 40-s of the XIX cent., Belgium started implementing policy, aiming at gathering large colonies in Africa. Leopold II, continuing his father’s policy, undertook more active steps. Monitoring the situation in Africa permanently, he was the first who paid attention to successes of Stanly. In these circumstances Leopold II profited from the difficulties which appeared in the process of reclaiming new territories in the basin of Congo river, as they restricted ambitions of many European politicians. Up to the arrival of Stanly, there was no stable central power in the region, but soon he did his best to create an illusion of Belgian presence covering the huge territories.
|
| first_indexed | 2025-11-30T22:21:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
127
ПРО СТВОРЕННЯ ПРИВАТНОЇ КОЛОНІЇ
РОЗМІРОМ ІЗ ПІВ-ЄВРОПИ
(колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.)
Тавшунський О. М.
Наступного року світ відзначатиме 50-ліття розпаду колоні-
альної системи в Африці. Проте взаємини колишніх колоній і ме-
трополій залишаються напруженими. Однією з найбільш атипо-
вих колоніальних імперій, які мали володіння на Африканському
континенті, була Бельгійська імперія. Відзначимо, що у вітчизня-
ній історіографії окремі питання, пов’язані з вивченням історії її
створення і розвитку, до цих пір не отримали належного висвіт-
лення. Про період існування Бельгійської імперії до початку Пер-
шої світової війни нам відомі лише декілька робіт, які торкаються
даної проблеми в контексті історії Африки в цілому [Дармштед-
тер 1925; Зусманович 1962; Субботин 1982], тоді як за кордоном
це питання постійно перебуває в центрі уваги [Hochschild 1998;
Ewans 2002; Gondola 2002]. У статті автор спробував відстежи-
ти історію створення прообразу Бельгійської імперії – Незалеж-
ної держави Конго.
До останньої третини XIX століття територія від південної
межі пустелі Сахара до Південного тропіка, включаючи долину
р. Конго, названу Серцем пітьми в новелах Дж. Конрада, зали-
шалася маловідомою європейцям. Колись сильні місцеві коро-
лівства припинили своє існування через набіги работоргівців зі
східних областей басейну р. Конго та бурхливий розвиток євро-
пейської (в основному португальської) работоргівлі на Атлантич-
ному узбережжі [Belgian Congo 1959, 68–76]. Подеколи у регіоні
з’являлися відносно сильні вожді, такі, як Мсирі у Катанзі – його
королівство знаходилося на перетині торгових шляхів і мало бага-
ті поклади корисних копалин. У цілому ж населення розподіляло-
ся за родоплемінною ознакою, сусідні племена часто ворогували
одне з одним. Як відзначав у своїх листах один із мандрівників-
першовідкривачів, владу в регіоні уособлювали “вожді на одну
хвилину” [Stanley 1885, vol. 1, 17].
Територія по екватору і Південному тропіку була важкодоступ-
ною через кліматично-географічні умови, що виснажували сили
мандрівників і сприяли розвитку хвороб. Басейн р. Конго взагалі
128
сприймався європейцями як захмарна далечінь, що підтверджу-
валося місцевими топонімами: Місячні гори, описані ще Птоле-
меєм, Великий ліс Конго та ін. Та все ж суперництво європей-
ських країн за першість на світовій арені штовхало їх на пошуки
нових джерел сировини і дешевої робочої сили, ринків збуту для
товарів власної промисловості. Першопрохідці почали просочу-
ватися зі сходу. Так, від 50-х рр. XIX ст. свої дослідження в Пів-
денній Африці розпочав шотландець Д. Лівінгстон, пройшовши
по басейну р. Замбезі. У лютому 1854 р. Лівінгстон дійшов до її
верхньої правої притоки Шефумаге і по долині перейшов до во-
доділу. За ним усі потоки текли не в південному напрямі, як рані-
ше, а в північному, пізніше з’ясувалося, що це були річки системи
Конго [Fox Bourne 1903, 15–16].
У той же час в Європі росли амбіції молодих держав, однією з
яких була Бельгія, яка не так давно, у 1831 р., отримала незалеж-
ність. Бельгійський королівський двір проводив колоніальну по-
літику, але вона була досить спонтанною, неорганізованою і не
мала підтримки серед бельгійців [Schwemmer 1966]. Проте, до-
битися статусу колоніальної держави було принципово для неве-
ликої європейської держави. Леопольд II, за ліком другий король
Бельгії, який посів трон у 1865 р., був амбітнішим за цілу держа-
ву. Від середини 50-х рр. XIX ст., у статусі принца, він почав по-
дорожувати світом, що у майбутньому дозволило йому правиль-
но оцінити баланс сил на світовій арені. Леопольд активно лобі-
ював у сенаті ідею перетворення Бельгії на колоніальну держа-
ву. На мітингах він відкрито закликав владу за будь-якої нагоди
налагоджувати відносини з африканськими країнами, при цьому
обіцяючи простому народу швидке поліпшення добробуту. Ново-
спечений монарх мав досвід перебування в Італії, Австрії, Палес-
тині, Греції, Туреччині, Іспанії, Марокко, Алжирі, Тунісі, Єгипті,
Британії, Індії і Китаї. Через 20 років до цього додалися і безліч
провалених сенатом проектів, які свідчили на користь колоніаль-
них домагань Леопольда [Emerson 1979, 30–32]. Сенат був непо-
хитним, що змусило короля діяти самостійно, оскільки далі втра-
чати час в умовах колоніальної активності, що розгорталася, було
недоречно.
Наприкінці березня 1871 року Лівінгстон вийшов до р. Луа-
лаба, відкривши одну з найбільших водних артерій Центральної
Африки. Він припустив, яка р. Ловуа, що протікає недалеко від
129
озера Бангвеулу, і Луалаба відносяться до басейну верхньої те-
чії Конго. Не маючи відомостей від Лівінгстона, Європа і Амери-
ка направили на його пошуки нову експедицію, яку очолив Генрі
Стенлі, кореспондент газети “Нью-Йорк Геральд”. 10 листопада
їй вдалося відшукати важкохворого Лівінгстона в Уджіджі [Fox
Bourne 1903, 16]. Наприкінці 1871 р. Лівінгстон і Стенлі разом
обстежили північну частину озера Танганьїка і переконалися, що
воно не є витоком Нілу, як це раніше припускали. Через Стенлі
Лівінгстон переслав до Лондона свої щоденники та інші матері-
али, а сам залишився в Африці, сподіваючись продовжити дослі-
дження Луалаби, однак 1873 р. помер.
У 1874 р., повернувшись до Африки, Стенлі вирішив здійсни-
ти трансконтинентальну подорож через Африку зі сходу на захід
і завершити відкриття своїх попередників. Почавши з р. Луалаби,
описавши гігантську дугу “в серці Чорного материка” у середній
течії р. Конго, 8 серпня 1877 року, через 999 днів після того, як
він залишив Занзібар, Стенлі вийшов до Атлантичного океану. За-
гальна довжина шляху очолюваної ним експедиції склала 11 500
км. Трансафриканська подорож Стенлі відразу ж висунула його
в ряди видатних дослідників Чорного континенту. Під час подо-
рожі Стенлі не тільки здалека оглянув гірський масив Рувензорі
(5109 метрів), ті самі Місячні гори Птолемея, але й перетнув по
воді Великий ліс Конго, обстеживши численні притоки р. Конго
[Roland 1914, 5].
Король Бельгії Леопольд II усвідомив, що нанесення на карту
басейну р. Конго приверне туди натовпи старателів, і честолюбні
плани короля будуть приречені на провал. Поки що тільки Стен-
лі міг орієнтуватися на місцевості, а Леопольд умів поводитися з
потрібними людьми, про що побічно свідчить ставлення до нього
Бісмарка (Леопольд фактично був протеже останнього). 1876 р.
бельгійський король розпочав широкомасштабну кампанію з ме-
тою залучення народів регіону Конго до надбань людської циві-
лізації, що означало проведення “наукових досліджень, легальну
торгівлю і війну проти арабських работоргівців”. На думку монар-
ха, потрібно було будь-якою ціною відкрити світу “останнє біль-
мо на глобусі, пронизати пітьму, що оповила цілі народи” [King
Leopold II]. У 1878 р. в Брюсселі пройшли установчі збори, на
яких з ініціативи Леопольда II був утворений Міжнародний (тор-
говий, науковий і гуманітарний) комітет із вивчення Верхнього
130
Конго. Голова комітету полковник Максимільен Строш неоднора-
зово підкреслював, що у плани організації не входить утворення
бельгійської колонії. Розробка плану нової експедиції була дору-
чена Стенлі [Reeves 1894, 25].
Як виявилося, Леопольд трактував поняття дослідження до-
сить широко, негласно доручивши Стенлі встановити бельгій-
ський вплив на південному березі р. Конго. Таким чином, дослід-
ницька кампанія супроводжувалася побудовою торгових факто-
рій, що не афішувалося, і купівлею землі у місцевих вождів, крім
того, із самими вождями проводилася постійна робота з метою
переконати їх визнати над собою бельгійську протекцію. Сам
Стенлі, заперечуючи свою причетність до закабалення африкан-
ців, зазначав, що припинив листування з друзями виключно че-
рез зайнятість і на користь дослідницькій кампанії [Stanley 1885,
vol. 1, 54–56].
З 1879 по 1884 рік Стенлі досліджував басейн р. Конго, пере-
буваючи на службі у бельгійського короля Леопольда II. Нама-
гаючись випередити французького конкурента Пьєра Саворньяна
де Бразза, який просувався з півночі, Стенлі створював для бель-
гійського монарха особисту колонію. Юридично відносини між
бельгійцями й африканцями оформлювалися у вигляді коротень-
ких договорів, що укладалися між місцевими вождями і Стенлі,
який діяв від імені Леопольда. В обмін на землю або визнання
бельгійського протекторату африканські вожді у більшості ви-
падків отримували сувої тканини і різноманітні дрібнички. На ді-
лянках землі по берегах річок засновувалися факторії, які являли
собою невеликі поселення африканців на чолі з білошкірим на-
чальником станції. Сам Стенлі, керуючись інструкціями з Брюс-
селю і власним досвідом, давав начальникам експедиційних заго-
нів наступні вказівки: не брати з собою європейців; не намагатися
підпорядкувати собі силою племена, що мешкають поблизу фак-
торій; добиватися самодостатності факторії, дбати про її прибу-
ток [Stanley 1885, vol. 1, 52–54].
У листопаді 1884 – лютому 1885 р., через 7 років після від-
криття європейцями Центральної Африки, відбулася Берлінська
конференція, мета якої полягала у розподілі цієї частини конти-
ненту на зони впливу європейських держав. Місце проведення
конференції, строкатий склад її делегатів, серед яких були пред-
ставники Австро-Угорської та Російської імперій, Франції, Ан-
131
глії, Німеччини, Португалії, Іспанії, США, Бельгії, спричинили
палку полеміку серед учасників, яка була вигідна Леопольдові II.
Розмах діяльності Стенлі виявився настільки великим, що на-
передодні Берлінської конференції Міжнародна асоціація Конго,
правонаступниця Комітету з вивчення Верхнього Конго і Міжна-
родної африканської асоціації, мала у своєму розпорядженні до-
говори більш ніж із 450 африканськими вождями [Stanley 1885,
vol. 2, 379–380].
За підсумками конференції до Франції відійшло 670 000 км2
по північному берегу р. Конго (сучасні Конго-Браззавіль і
Центрально-Африканська Республіка), до Португалії – 910 000 км2
по її південному берегу (Ангола). Апелюючи до договорів, укла-
дених між ним і африканськими вождями, Леопольд II вимагав
від учасників конференції визнати 2,3 млн. км2 басейну р. Конго
його особистою власністю. Бісмарк склав протекцію Леопольдо-
ві II, на бік бельгійського короля стали також США. В результаті,
за рішенням учасників конференції, в межах зазначеної території
була заснована Незалежна держава Конго на чолі з Леопольдом II
[Convention revising]. 29 травня 1885 р. він оголосив цю державу
суверенною, тим самим завершивши юридичне оформлення пер-
шої в історії приватної колонії.
Таким чином, починаючи з 40-х рр. XIX ст., Бельгія проводила
політику, націлену на здобуття колоніальних володінь в Африці.
Леопольд II, продовжуючи політику свого батька, перейшов до
активних дій. Постійно відстежуючи ситуацію в Африці, він пер-
шим звернув увагу на успіхи Стенлі. У даній ситуації труднощі
в освоєнні басейну Конго були вигідними Леопольду II, оскіль-
ки стримували амбіції багатьох європейських політиків. Можна
твердити, що до приходу Стенлі в басейн Конго, в регіоні не існу-
вало постійної централізованої влади, проте за короткий термін
йому вдалося створити видимість бельгійської присутності на те-
риторії, колосальній за своєю площею.
Сам Стенлі підкреслював, що він лише заклав фундамент Неза-
лежної держави Конго, основне ж завдання по створенню цієї дер-
жави виконав Брюссель. Дипломатична гра, що проводилася Лео-
польдом II ще з 1876 р., дозволила королю заручитися підтримкою
багатьох провідних держав. Тут варто відзначити особливе зна-
чення відносин між Бельгією та США, які першими визнали су-
веренітет Міжнародної асоціації Конго (наступниці Міжнародного
132
комітету з дослідження Верхнього Конго), особистих контактів Ле-
опольда II з Бісмарком, угоди між Бельгією та Францією з цього
питання [Wack 1905, 92]. Завдяки підтримці цих країн в Централь-
ній Африці встановилася рівновага сил між Англією та Португалі-
єю, з одного боку, і Францією, Німеччиною та Бельгією – з іншо-
го. У цьому ж контексті слід також відзначити особливе значення
громадської думки: більшість сприймала Леопольда II як короля-
мецената і гуманіста, тоді як проти Португалії висувалися звинува-
чення в работоргівлі і використанні рабської праці в регіоні Ниж-
нього Конго, що призвело до розриву англо-португальских домов-
леностей. Обіцянки бельгійського монарха дотримуватися принци-
пів вільної торгівлі у регіоні і враховувати права всіх країн, що ма-
ють свої інтереси в долині р. Конго, дані ним під час Берлінської
конференції, остаточно схилили терези на користь Леопольда II.
ЛІТЕРАТУРА
Дармштедтер П. История раздела Африки. 1870–1919 гг.
Москва–Ленинград, 1925.
Зусманович А. З. Империалистический раздел бассейна
Конго (1876–1894). Москва, 1962.
Субботин В. А. История Заира в новое и новейшее время.
Москва, 1982.
Belgian Congo. In two volumes. Vol. 1. Brussels, 1959.
Convention revising the General Act of Berlin of 26 February
1885 // http://www.austlii.edu.au.
Ewans M. European Atrocity, African Catastrophe: Leopold II,
the Congo Free State and its aftermath. London, 2002.
Emerson B. Leopold II of the Belgian: King of Colonialism.
London, 1979.
Fox Bourne H. R. Civilization in Congoland. London, 1903.
Gondola D. C. The History of Congo. Westport Connecticut,
2002.
Hochschild A. King Leopold’s Ghost: A Story of Greed, Terror
and Heroism in Colonial Africa. Boston, 1998.
King Leopold II of Belgium // http://www.moreorless.au.com/
killers/leopold.html.
Reeves J. S. The International Beginnings of the Congo Free
State. Baltimore, 1894.
133
Roland J. et Duchesne E. Cours Complet de Geographie. Le
Congo Belge Namurr, 1914.
Schwemmer O. W. The Belgian Colonization Company, 1840–
1858: Ph. D. dissertation. Tulane University, 1966.
Stanley H. M. The Congo and the Founding of Its Free State. In
two volumes. New York, 1885.
Wack H. W. The Story of the Congo Free State. New York,
1905.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20792 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-671Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:21:22Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тавшунський, О.М. 2011-06-05T16:22:24Z 2011-06-05T16:22:24Z 2009 Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) / О.М. Тавшунський // Сходознавство. — 2009. — № 45-46. — С. 127-133. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1682-671Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20792 Починаючи з 40-х рр. XIX ст., Бельгія проводила політику, націлену на здобуття колоніальних володінь в Африці. Леопольд II, продовжуючи політику свого батька, перейшов до активних дій. Постійно відстежуючи ситуацію в Африці, він першим звернув увагу на успіхи Стенлі. У даній ситуації труднощі в освоєнні басейну Конго були вигідними Леопольду II, оскільки стримували амбіції багатьох європейських політиків. До приходу Стенлі в басейн Конго, в регіоні не існувало постійної централізованої влади, проте за короткий термін йому вдалося створити видимість бельгійської присутності на території, колосальній за своєю площею. Начиная c 40-х гг. XIX в., Бельгия проводила политику, нацеленную на приобретение колониальных владений в Африке. Леопольд II, продолжая политику своего отца, перешел к активным действиям. Постоянно отслеживая ситуацию в Африке, он первым обратил внимание на успехи Стэнли. В данной ситуации трудности освоения бассейна реки Конго были выгодными Леопольду II, так как сдерживали амбиции многих европейских политиков. До прихода Стэнли в бассейн Конго, в регионе не существовало постоянной централизованной власти, однако за короткое время ему удалось создать видимость бельгийского присутствия на территории, колоссальной по своей площади. Since the 40-s of the XIX cent., Belgium started implementing policy, aiming at gathering large colonies in Africa. Leopold II, continuing his father’s policy, undertook more active steps. Monitoring the situation in Africa permanently, he was the first who paid attention to successes of Stanly. In these circumstances Leopold II profited from the difficulties which appeared in the process of reclaiming new territories in the basin of Congo river, as they restricted ambitions of many European politicians. Up to the arrival of Stanly, there was no stable central power in the region, but soon he did his best to create an illusion of Belgian presence covering the huge territories. uk Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України Сходознавство Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) О создании частной колонии размером с пол-Европы (колониальная политика Бельгии во второй половине XIX в.) On creating a private colony as large as half of Europe (colonial policy of Belgium in the second half of the XIX cent.) Article published earlier |
| spellingShingle | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) Тавшунський, О.М. |
| title | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) |
| title_alt | О создании частной колонии размером с пол-Европы (колониальная политика Бельгии во второй половине XIX в.) On creating a private colony as large as half of Europe (colonial policy of Belgium in the second half of the XIX cent.) |
| title_full | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) |
| title_fullStr | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) |
| title_full_unstemmed | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) |
| title_short | Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) |
| title_sort | про створення приватної колонії розміром із пів-європи (колоніальна політика бельгії в другій половині xix ст.) |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20792 |
| work_keys_str_mv | AT tavšunsʹkiiom prostvorennâprivatnoíkoloníírozmíromízpívêvropikoloníalʹnapolítikabelʹgíívdrugíipoloviníxixst AT tavšunsʹkiiom osozdaniičastnoikoloniirazmeromspolevropykolonialʹnaâpolitikabelʹgiivovtoroipolovinexixv AT tavšunsʹkiiom oncreatingaprivatecolonyaslargeashalfofeuropecolonialpolicyofbelgiuminthesecondhalfofthexixcent |