Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст.
У статті розглянуто розвиток історичної географії та картографії України на прикладі військово-статистичних матеріалів українських губерній Російської імперії. Проаналізовано вклад офіцерів Генерального Штабу Російської імперії у становлення історико-географічних досліджень. Охарактеризовано «Військ...
Saved in:
| Published in: | Чорноморська минувшина |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208007 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. / В. Нікічук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 14. — С. 55-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860009876690829312 |
|---|---|
| author | Нікічук, В. |
| author_facet | Нікічук, В. |
| citation_txt | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. / В. Нікічук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 14. — С. 55-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Чорноморська минувшина |
| description | У статті розглянуто розвиток історичної географії та картографії України на прикладі військово-статистичних матеріалів українських губерній Російської імперії. Проаналізовано вклад офіцерів Генерального Штабу Російської імперії у становлення історико-географічних досліджень. Охарактеризовано «Військово-статистичний огляд губерній та областей Російської імперії» та «Матеріалів для географії та статистики Росії, зібрані офіцерами Генерального штабу» як основне джерело військово-статистичних матеріалів ХІХ ст., які побіжно висвітлюють питання історичної географії. Також з’ясовано роль картографічної складової у дослідженнях військових офіцерів, зосередивши увагу на розробці топографічних карт під керівництвом Ф. Шуберта.
The article considers the development of historical geography of Ukraine and cartography on the example of military statistical materials of the Ukrainian provinces of the Russian Empire. The contribution of officers of the General Staff of the Russian Empire to the formation of historical and geographical research is analyzed. The article describes "Military statistical survey of provinces and regions of the Russian Empire" and "Materials for geography and statistics of Russia collected by officers of the General staff" as the main source of military statistical materials of the XIX century, which casually cover the issues of historical geography. The research topics concerned the issues of defining the boundaries of provinces, toponymy of the region, geography of the population and ethnic component of the region, and so on. The role of the cartographic component in the study of military officers is also clarified. Attention is focused on the development of topographic maps as a separate component of military research. A significant role in the development of these maps played the Head of the corps of topographers F. Schubert. It was under his leadership that a special 10-verst map of Western Russia was developed.
В статье рассмотрено развитие исторической географии Украины и картографии на примере военно-статистических материалов украинских губерний Российской империи. Проанализирован вклад офицеров Генерального штаба Российской империи в становление историко-географических исследований. Охарактеризовано «Военно-статистическое обозрение губерний и областей Российской империи» и «Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба» как основной источник военно-статистических материалов XIX в., которые освещают вопросы исторической географии. Также определена роль картографической составляющей в исследование офицеров, сосредоточив внимание на разработке топографических карт под руководством Ф. Шуберта.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:40:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
55
ISSN 2519-2523 (print)
Chornomors’ka mynuvshyna. – 2019. – No.14.
DOI: 10.18524/2519-2523.2019.14.187105
УДК 930.2:910.27:355:311«18»
HISTORICAL GEOGRAPHY AND CARTOGRAPHY OF UKRAINE
IN MILITARY-STATISTICAL MATERIALS OF THE XIX CENTURY
Viktoria Nikichuk
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2761-0223
Post-graduate student
of the Department of History of Ukraine
Odessa I. I. Mechnikov National University
2, Dvoryanska Str., Odessa, 65082, Ukraine
vnikichuk@ukr.net
The article considers the development of historical geography of Ukraine and
cartography on the example of military statistical materials of the Ukrainian
provinces of the Russian Empire. The contribution of officers of the General Staff of
the Russian Empire to the formation of historical and geographical research is
analyzed. The article describes "Military statistical survey of provinces and regions
of the Russian Empire" and "Materials for geography and statistics of Russia
collected by officers of the General staff" as the main source of military statistical
materials of the XIX century, which casually cover the issues of historical
geography. The research topics concerned the issues of defining the boundaries of
provinces, toponymy of the region, geography of the population and ethnic
component of the region, and so on. The role of the cartographic component in the
study of military officers is also clarified. Attention is focused on the development of
topographic maps as a separate component of military research. A significant role in
the development of these maps played the Head of the corps of topographers F.
Schubert. It was under his leadership that a special 10-verst map of Western Russia
was developed.
Key words: historical geography, cartography, topography, Ukraine, General
Staff.
Вікторія Нікічук
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2761-0223
аспірантка кафедри історії України,
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна
vnikichuk@ukr.net
ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНИ
У ВІЙСЬКОВО-СТАТИСТИЧНИХ МАТЕРІАЛАХ ХІХ ст.
В статті розглянуто розвиток історичної географії та картографії
України на прикладі військово-статистичних матеріалів українських губерній
Російської імперії. Проаналізовано вклад офіцерів Генерального Штабу
Російської імперії у становлення історико-географічних досліджень. Охарак-
теризовано «Військово-статистичний огляд губерній та областей Російської
імперії» та «Матеріалів для географії та статистики Росії, зібрані офіцерами
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
56
Генерального штабу» як основне джерело військово-статистичних матеріалів
ХІХ ст., які побіжно висвітлюють питання історичної географії. Також
з’ясовано роль картографічної складової у дослідженнях військових офіцерів,
зосередивши увагу на розробці топографічних карт під керівництвом
Ф. Шуберта.
Ключові слова: історична географія, картографія, топографія, Україна,
Генеральний Штаб.
На початку ХІХ ст. більшість етнічних українських територій
входили до складу Російської імперії – Правобережжя, Поділля, Волинь,
Лівобережжя, Слобожанщина та Південь. Вони утворювали дев’ять
губерній – Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Харківська,
Полтавська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії та
Бессарабська область [2].
У зв’язку з цим постала проблема у комплексному дослідженні цих
територій з різних аспектів – географічного, історичного, статистичного,
військового, природничого, картографічного тощо. Саме в цей період акти-
візуються історико-географічні дослідження військового напрямку, що
першочергово ставили за мету вивчення можливих театрів військових дій,
створення відповідних карт та опису конкретних територій. Передусім, ці
дослідження пов’язані з постійною участю більшої частини регіону в
військових діях.
Дослідженням ролі військових офіцерів Генерального Штабу у
висвітленні описово-статистичних розвідок Російської імперії займалася
І. Петрова, яка детально охарактеризувала діяльність Генерального штабу,
проте з огляду матеріальної та духовної культури [20]. М. Глушков детально
висвітлив історію військової картографії в Росії [13]. У 1963 р. М. Андреєв
присвятив кандидатську дисертацію «Географічні праці офіцерів
Генерального штаба (1836-1868) та їх значення для розвитку географії в
Росії», де головним чином висвітлив географічний аспект дослідження. Роль
військових офіцерів у розвитку історичної географії України залишилася
поза увагою дослідників.
Топографічна карта відігравала вагому роль у підготовці військових
офіцерів Російської імперії, оскільки в умовах військових дій саме карта
була найбільш детальним документом, необхідним для орієнту-вання на
місцевості. Тому вже на початку 1820-х рр. діяльність офіцерів
Генерального Штабу була зосереджена на розробці топографічних карт
імперії. Спеціально при Штабі було створено Корпус топографів, який
очолив генерал-майор Ф. Ф. Шуберт. У відносно короткий термін було
зібрано досить точні географічні та топографічні дані з усіх губерній
імперії, що в подальшому і було відображено на карті. У 1826 р.
розпочалася робота зі складання Спеціальної карти частини Західної
Росії 10-верстового масштабу (її сучасну назва – Оглядово-топографічна
карта Європейської Росії) [21]. До цього часу потреба в такій карті
особливо гостро почала відчуватися не тільки у військовому, а й у
цивільних відомствах, оскільки Столистова карта на той час уже сильно
застаріла. Керівником робіт був генерал-майор Ф.Ф. Шуберт. При
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
57
складанні карти використовувалися практично всі наявні картографічні
матеріали. Роботи зі складання і гравірування карти були завершені 13
років потому, а потім ця карта на 59 аркушах і трьох клапанах
(полуаркушах) була видана [13]. Спеціальна десятиверстова Воєнно-
топографічна карта Західної частини Російської імперії видана ним на
60 аркушах, кожен з яких детально відображує конкретну місцевість.
Так, наприклад, Ряд 29, лист 7 зображує територію Бессарабської,
Херсонської та Подільської губерній станом на 1916 р. На карті
підписана значна кількість об’єктів, що дозволяє використовувати карту
як цінний топонімічний матеріал [12].
Відтак Генеральний Штаб імперії орієнтує увагу офіцерів-
геодезистів і топографів до збору описово-статистичної інформації по
кожній з губерній загалом імперії, у тому числі й українських також.
Вже 1 жовтня 1848 р. Військовий міністр затвердив «Програму для
військово-статистичного огляду губерній та областей Російської імперії».
Вона складалася з 6 розділів: «Відомості загальні», «Місцевість», «Меш-
канці», «Промисловість», «Освіта», «Відомості спеціальні». Відповідно до
запропонованої програми планувалося надрукувати 18 томів, до яких
повинні були увійти 80 описів губерній та областей (на жаль видані були
лише 69). Не виданий був і 18-й том, який мав би висвітлити історію
Східного Сибіру. Кожен з томів уособлював у собі певний адміністра-
тивний чи етнічний регіон, до складу якого зазвичай входило по
декілька губерній, опис яких і був представлений окремими частинами.
Кожен том розкривав історію окремого регіону та надавав харак-
теристику військово-топографічному опису губерній та областей імперії,
відомості про природні умови, шляхи сполучення, найбільші міста та
відомості щодо населення [20, c. 174].
Українським губерніям відводилося декілька томів даної серії. Так,
том 10 «Юго-Западные губернии складався з трьох частин і був
присвячений Київській (автор – підполковник Міньков), Подільській
(штабс-капітан Твершинов) та Волинській губерніям (штабс-капітан
Фрітче) [7-8]. Південна Україна розглядається власне в 11 томі «Новорос-
сийские губернии, Бессарабская область и Земля Войска Донского», що
подано в п’яти частинах – описи Херсонської (упорядники Рогалєв,
Вітте, штабс-капітан Пестов), Таврійської (автор підполковник Гер-
сиванов) губернії, опис Бессарабської області (полковник Дараган),
Катеринославської (штабс-капітан Драчевський), Землі Війська
Донського (полковник Штюрмер) [3-6]. І відповідно том 12 «Малорос-
сийские губернии» у трьох частинах розкривав історію Харківської
(капітан Могульський), Чернігівської (полковник Міцевич) та Полтавської
губерній (полковник Облєухов) [9-11]. Таким чином, у трьох томах та 11
книгах видання висвітлюється історія українських земель у складі
Російської імперії.
«Воєнно-статистическое обозрение» за своїм змістом, у першу чергу,
звертає увагу не лише на констатацію визначення територіальних
кордонів, а й надає обґрунтування вигідності географічного положення.
До того ж окреслення географічних кордонів чи об’єктів надається з
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
58
військових потреб та інтересів, наприклад, Херсонська губернія «омы-
вается с юга водами Черного моря и составляет пограничный рубеж
европейской России, что дает ей значение политическое, важность
которого зависит от отношений Империи к порте Оттоманской» [3,
c. 1-2]. А вже «Екатеринославская губерния, находясь почти в
одинаковом расстоянии, как от границ с Турциею, так и от театра
военных действий наших на Кавказе …может служить местом
формирования и расположения резервов. При войне с Турцией западная
часть губернии, в особенности же Екатеринославский и Верхне-
днепровский уезды, находящиеся по правой стороне р. Днепра, наиболее
могут быть для сего удобны» [6, c. 2]. Отже, оскільки безпосереднє
значення даного дослідження було направлене на військове вико-
ристання територій, то й інформація подавалися відповідним чином.
Зацікавлення викликають губернії, межі яких визначали і безпосередній
державний кордон Російської імперії – Волинська та Подільська губернії.
Саме ці губернії мали важливе стратегічне значення у військовій справі.
Волинська губернія – це губернія, яка мала державні кордони з Поль-
щею: «Границы Волынской губернии, за исключением реки Западного
Буга (отдаляющего ее от царства Польскаго), реки Збруч (состав-
ляющей часть Галицийской границы) и реки Бужжа (составляющаго
малую часть границы между Волынскою и Подольскою губерниями) на
всем остальном протяжнии не имеют естественных рубежей». По
друге, в губернія були певні особливості в демаркації державних
кордонів, оскільки вона мала специфічну місцевість: «На севере,
пограничная черта пролегает среди непроходимых болот и лесов
Полесья… на западе и юге, она во многих местах проходит лесами,
покрывающими отрясли Карпатских гор» [8, c. 3]. У зв’язку з особи-
востями геогра-фічного розташування Волинської губернії окреслю-
валися і місця для військових маневрів. Щодо Подільської губернії, то
вона межувала з Королівством Галичина «от котрого отделялася рекою
Сбручем». До того ж у військовому плані ця губернія мала важливе
стратегічне значення «важна в военном отношении при наступа-
тельных военных действиях России противу западной Европы и
послужит тога сборным местом, для войск юного края» [7, c. 1].
В даній серії досліджень також окремим розділом висвітлювалася
історія найбільш визначних міст та детально розглядалася топонімію
«Крепость Очаков, построенная на правом берегу Днепровского лимана,
при устье его в Черное Море… в древности на этом месте был
сарматский город Алектор» [3, c. 13]. Особлива увага зосереджувалася і
на географію населення, зокрема вказувалося на географію поширення
різних народностей на констатувалося на прикладі конкретних міст:
«Комрат – болгарская колония на Ялпухе, в 60 верстах от Болграда и 80
от г. Кишенева» [5, c. 155]. Звичайно, надання широких відомостей про
кожне місто можна пояснити необхідною освіченістю військових для
орієнтування на місцевості та відповідно обізнаності різних топонімів
об’єктів.
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
59
В цілому структура цих описів українських губерній здебільшого
відповідала міністерській програмі, однак упорядники мали можливість
корегувати їх програму і зміст виходячи зі специфіки регіону, наявних
матеріалів та особистих уподобань. Прикладом цього може слугувати
дослідження такого аспекту історико-географічних досліджень як історії
населення. Так, у порівнянні Харківської та Подільської губерній , більш
детально у порівнянні з описом Харківської губернії було висвітлено
чисельний та соціальний склад місцевих мешканців, процеси міграції та
рееміграції населення, природне зростання населення за певний
хронологічний період тощо. А якщо звернути увагу на Бессарабську
область, то значна увага у цьому напрямку зосереджена саме на етнічну
складову регіону.
Вже протягом 1859-1868 рр. Генеральним штабом було зроблено ще
одну спробу описово-статистичної розвідки губерній та імперії загалом.
Проте, на відміну від попереднього військово-топографічного обстежен-
ня Російської імперії, описуванням територій керував з 1857 р.
Військово-статистичний відділ департаменту Генерального Штабу. Для
проведення нового обстеження та описування територій у роз поряд-
ження топографічних експедицій центральними органами влади були
надані спеціальні інструктивні документи з переліком питань, на
підставі яких передбачалося підготувати нові військово-топографічні
описи. Усім офіцерам рекомендувалося використовувати спочатку
тільки офіційні джерела: ревізькі казки, метричні книги, щорічні звіти
губернаторів та казенних палат, окладні книги тощо. Усі зібрані
матеріали потрібно було систематизувати відповідно до двох розділів, з
яких повинен був складатися кожний опис: «Історичний нарис» та
«Статистичний опис». Власне так було опубліковано 25 томів «Материа-
лов для географии и статистики России, собранные офицерами
Генерального штаба», присвячені окремо кожній губернії імперії. Це
стало важливою подією в розвитку історико-географічних досліджень
оскільки, кожен том детально зосереджував увагу на історії кожної
губернії чи області, звертаючи увагу на територіальні рамки, етнографію
народів, проблеми освіти, релігії чи господарства, висвітлено особливості
військового управління, тощо. Характерно, що вже на початку праці у
кожному виданні подано історичну географію губернії чи області, що
описується. Також, що характерно, у кожному томі додатково є загальна
карта губернії [20, c. 175].
Загалом українським територіям було присвячено 5 томів «Мате-
ріалів». Так, у 1862 р. у двох частинах було опубліковано відомості щодо
Бессарабської області під редакцією А. Защука, Катеринославської
губернії за редакцією В. Павловича [15-16]. Вже у 1863 р. надруковано
том про Землі Війська Донського (М. Краснов), дві частини Херсонської
губернії за редакцією А. Шмідта та тільки в 1865 р. був опублікований том
опису Чернігівської губернії за редакцією М. Домонтовича [17-19]. Щодо
іншої частини описів українських губерній, то вони так і не були зібрані та
опубліковані, що було в першу чергу пов’язано з реорганізацією
Військового міністерства у 1863 р. Після чого взагалі було поставлено
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
60
питання про доцільність проведення таких широкомасштабних заходів і
відповідно Статистична комісія Військового міністерства після чергового
вивчення ситуації, що склалася з обстеженням губерній і підготовкою
описів, прийняла рішення про припинення з 1 липня 1864 р. описувальних
робіт [20, c. 175].
Дослідженням Бессарабської області займався капітан Генерального
штабу А. Защук, дійсний член Одеського товариства історії та старожил-
ностей (ОТІС) та Одеського товариства сільського господарства Південної
Росії, член-співробітник Імператорського Російського географічного
товариства. Саме за його авторства у 1862 р. вийшло два томи, присвячені
історії, описанню та населенню Бессарабської області. Вже в передмові до
першого тому автор чітко вказує територіальні межі регіону: «Нынешняя
Бессарабия, т.е. страна, лежащая между реками: Днестром, Прутом и
Дунаем» [15, c. 1]. Більш детальну характеристику формування області
надає розділ «Историчесское введение», що власне репрезентує область від
моменту давньої історії до ХІХ ст. Характерно, що у роботі всі історичні
події надані з огляду на географічну прив’язку та відповідну зміну
територіальних рамок області. Наприклад, вказуючи на період давньої
історії, зокрема, існування скіфів на цій території зазначено: «Скифы
заняли тогда весь прибрежный край от Дона до Дуная, со включением всей
Бессарабии» [15, c. 1]. До того ж при характеристиці формування області
вже паралельно є спроби щодо місцезнаходження певних об’єктів. Так,
зазначається, що тодішній Аккерман за своїм місцезнаходженням
співпадав з раніше існуючим містом Тирасом або Офіусом, який
розташовувався при Дністровському лимані, на Бессарабському березі [15,
c. 2]. Також, паралельно з географічною прив’яз-кою, надано і опис
заселеності краю у різні часи. І станом на початок ХІХ ст. територія
Бессарабської області була приєднана до Російської імперії в результаті
підписання Бухарестського трактату і відповідно в таких кордонах:
«Область… составилась собственно из 3-х частей: І-я часть – присое-
дененная от Молдавии или бывшии цынуты 1) Гречан, 2) Кодру,
3) Хаторничев, 4) Охрей, 5) Сорока и часть Ясского цынуты; ІІ-я – от
Турции: бывшие раи или христианские провинции, управлевшиеся до того
особами нашами, с городами: Хотином, бендерами, Аккерманом, Рени или
Томаровыми и Измаилом и ІІІ-я часть, известная под именем Буджака или
собственно Турецкой Бессарабии» [15, c. 10]. Також окремим розділом
вказано на існування колоній Задунайських переселенців, болгарських та
німецьких колоністів. У статистичному описі чітко вказується на прожи-
вання болгарських колоністів саме у 43 колоніях Буджаку, відповідно на
території Аккерманського та Бендерського повітів [15, c. 499]. Та кон-
статується, що саме болгари становили більшу частину колоністів, а вже
решту складали вихідці з молдаван, малоросіян, арнаутів та так званих
гагаузів [15, c. 501]. Також додається окремо список колоній станом на
1848 р. з розподілом на округи: Верхньо-Буджацький (19 колоній), Нижньо-
Буджацький (19 колоній), Ізмаїльський (5 колоній). Окремий розділ
присвячено німецьким колоніям, яких нараховувалося 24 та територіально
розміщувалися в центрі Аккерманського повіту [15, c. 512-514]. За зразком
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
61
болгарських колоній наданий список німецьких колоній в Бессарабії з
розподілом на округи та кількістю дворів, населення: Клястицький (10 коло-
ній), Малоярославуцький (11 колоній), Саратський (3 колонії) [15, c. 519-520].
Тобто у томі охарактеризовано історико-географічні особливості Бессарабської
області та надано детальну характеристику формуванню території, опису
географії населення. Через рік після виходу «Матеріалів» А. Защук друкує
статтю «Этнография Бессарабской области» у «Записках» ОТІС. Стаття є
дослівної копією розділу «Жители» з тому «Матеріалів» [14].
Окремою частиною А. Защук надає детальну характеристику Ново-
російському козацькому війську, що існувало в Бессарабії з 1828 р.:
«В юго-восточной части Бессарабии, по средине Аккерманского уезда, в
пустынных, маловодных степях Буджака, где до конца прошлого
столетия кочевали дикие орды Ногайцев, поселено Новороссийское
козачье войско» [15, c. 529]. Автор характеризує поступове виникнення
такого роду формування, відводячи початок його утворення ще на 1775 р.,
коли частина Запорозьких козаків після знищення Січі змушена була
втікати на ці землі. У описі також вказується на зміну з часом кількісного
складу, управління та повсякденного життя. Наприкінці другого тому у
додатках до «Матеріалів» надана кольорова карта Бессарабської області, де
крім територіального унаочнення області, надано поділ на повіти та межі
розміщення болгарських колоній, кордони розміщення станиць Ново-
російського козацького війська, тощо.
Слід зазначити, що описання Новоросійського козацького війська з
більш детальними картами, описом населення, статистикою було складено
раніше іншим офіцером Генерального штабу, наказним отаманом війська
генерал-майором І. Гангартом. Це був рукопис під назвою "Памятная
книга Новороссийского казачьего войска, 1858", на сьогодні він
зберігається Одеській національній науковій біліотеці [22]. Зауважимо,
що І. Гангардт мав досвід таких праць, адже складав військово-
статистичні описи Мінської, Київської, Ліфляндської та Курляндської
губерній для Генерального штабу.
У 1863 р. в рамках серії «Матеріалів» вийшов двотомник присвя-
чений Херсонській губернії під керівництвом підполковника Гене-
рального Штабу А. Шмідта. В середині ХІХ ст. військовий за освітою,
географ за покликанням, Олександр Оттович детально вивчав територію
колишньої Херсонської губернії. Вихідною причиною досліджень була
відсутність у Генерального Штабу Російської імперії даних щодо
географічних особливостей територій, в тому числі й південних, де в
найближчий час передбачалось ведення бойових дій. В січні 1859 року
командування Штабу направило О. О. Шмідта до Миколаєва, звідки вже
в квітні розпочалась річна експедиція з вивчення особливостей
навколишніх територій. Результати досліджень були відображені на
сторінках звітного документа «Матеріалы для географіи и статистики
Россіи», над якими автор працював впродовж кількох років (1860-
1863 рр.). На початку опису подано «Краткий исторический взгяд на
Херсонскую губернію», хоча коротким його важно назвати, оскільки
розміщений з 3 по 81 сторінках роботи. А. Шмідт у передмові чітко
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
62
наголошує на необхідності короткого історичного та географічного ек-
скурсу Херсонської губернії для кращого розуміння розвитку. Визна-
чаючи географічно розміщення губернії «пространство, лежащее вдоль
самой северной окраины Черного моря … на восток за Днепр… с запада
переходя за Днестр сливались с долиною Дуная» [18, c. 1-2]. А вже в
підпункті чітко визначено кордони губернії та вказане на сусідні губер-
нії – Таврійська, Катеринославська, Полтавська, Київська, Подільська та
Бессарабська область. Також до Херсонської губернії належав о. Бере-
зань, що знаходиться в морі, навпроти Березанського лиману. Варто
зазначити, що опис кордонів губернії детально надано в географічному
аспекті з зазначенням всіх річок та урочищ та вже у примітці до опису
надано пояснення, де визначено, що саме у зв’язку з сусідством багатьох
губерній важливо чітко визначати територіальні кордони, щоб у подаль-
шому уникати непорозумінь і навіть надано приклад таких особи-
востей: «в ежегодно издаваемом Ришельевским лицеем «Новороссийским
календарем» от 1860 г. до сих пор читаем, что «Крюков посад
Херсонской губернии, Александровского уезда. На самом деле. Как мы
видели, граница земель окресностей Крюкова вдается в Херсонскую
губернию на 42 верствы и еще в царствование Императора Александра
Благословнного земли эти причислены к Полтавской губернии» [18,
c. 83].
В історичному описі характеризується також історія заселеності
краю, починаючи з таврів та кіммерійців, тим самим визначаючи
складову географії населення. Говорячи про давньогрецькі поселення на
території губернії проводиться реконструкція можливого місця їх
розташування «Одессос – на оконечности левого берега Тилигульского
лимана, близ нынешнего с. Троицкого (Коблево); Скопули – близ с. Дуфинки;
гавани Истриян – на оконечности правого берега Куяльницкого лимана;
гавани Исиаков – на месте нынешней Одессы…» [18, c. 5]. Також у
О. Шмідта окрім звичної характеристики кожній з народностей, що
заселяють край, є підпункт, що стосується переселенню жителів в
Херсонську губернії та Одеське градоначальство із інших країв – Київської,
Катеринославської, Курської, Орловської, Калужської губерній та
Бессарабської області. Так, саме з цих країв переселялися люди у пошуку
роботи, оскільки,війна зробила цей край відомий для північних губерній
Росії, як зазначає сам автор [18, c. 486].
До першого тому подано два плани «Сечи козаков запорожских» та
«Карта части течения реки Днепра» з детальним позначенням островів
та приток. В другому томі розміщена карта Херсонської губернії з
позначками місцезнаходження болгарських, німецьких шведських,
чорногорських, грецьких, єврейських колоній.
У 1862 р. під керівництвом капітана Генерального штабу В. Пав-
ловича було опубліковано том «Матеріалів», присвячених Катерино-
славській губернії. На відміну від історичного опису Херсонської
губернії, історичний опис Катеринославської досить короткий, лише
декілька сторінок, присвячених опису території та кордонів губернії. За
традиційною схемою, яка спостерігається у кожному з томів
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
63
«Историческое введение», яке прослідковує історію заселеності губернії.
В історико-географічному аспекті територіального визначення губернії
чітко визначені граничні губернії, які доповнені конкретними познач-
ками: «Первая и главная часть губернии граничит с севера: Полтавскою
губерниею, отделяясь от нея реками: Днепром и притоком ея с левой
стороны, рекою Орелью; Харьковскою губерниею, от которой
отделяется небольшими реками: Орелькою, Бритай со впадающей в
нее с левой стороны Папельною, верховьями Самары, Торцом и
Северным донцом; далее Землею Войска Донского, отделяясь от нея
Донцом» [16, c. 14]. В додатку була надана карта Катеринославської
губернії, що унаочнювала територіальні розмежування губернії.
Також окремо подано детальну характеристику Азовському
козацькому війську, яке перебувало у складі Катеринославської губернії. На
початку обґрунтовуються передумови виникнення війська, вказуючи на
знищення Запорожської Січі, коли значна кількість рушила до гирла Дунаю
під владу Туреччини. Проте, як зазначається, це було не довго і деяка
кількість, бажаючи повернутися на Батьківщину, отримала дозвіл на
повернення від російської влади. І вже відповідно указом від 1832 р.
Азовське козацьке військо розміщувалося «на казенных землях в
Александровском уезде, при Азовском море; эти земли … простираются от
берега моря к северо-востоку. Они составляют часть бывшей некогда
Кальмиусской паланки Запорожской вольности» [16, c. 344]. Також у
додатках була надана карта Азовського козацького війська, з позначенням
полків.
Статистичний опис Чернігівської губернії, що був опублікований у
1865 р. під керівництвом М. Домонтовича відповідав загальній схемі
подібних описів інших губерній. Крім звичного визначення територіальних
кордонів губернії, особливістю даного опису є достатня увага саме на
детальний опис міст як загально статистичного характеру, так і окремо з
економічного аспекту. Так, наприклад, місто Чернігів розглядається з точки
зору історичного розвитку «с 1654 г. с момента присоеденения к России, его
история находится в нерозрывной связи с историей южной Руси или
Украины» [19, c. 592].
Таким чином, у зв’язку з суспільною та військовою необхідністю
члени Генерального Штабу зробили значний вклад у розвиток
картографічних та історико-географічних досліджень, започаткувавши
серію видань схожих між собою «Военно-статистического описания
Российской империи» и «Материалов для географии и статистики
Российской империи». Військово-статистичні матеріали надають
детальну характеристику як кожній губернії окремо, так і формують
загальну картину розвитку українських губерній у складі Російської
імперії на середину ХІХ ст. Не менш вагомий внесок було зроблено
військовими картографами у розвиток картографічної справи. Карти,
розроблені офіцерами Генерального Штабу унаочнювали їх статистичні
дані, оскільки характеризувалися точністю та детальністю.
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
64
Джерела та література:
1. Андреев Н. В. Географические труды офицеров Генерального штаба (1836–
1868) и их значение для развития географии в России: автореф. дис. … канд.
геог. наук / Н. В. Андреев. – М., 1963. – 18 с.
2. Бачинська О.А. Колонізація Південної України [Електронний ресурс] //
Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та
ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. -
528 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kolonizaciya_
pivd_Ukr (останній перегляд: 22.12.2019)
3. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 11:
Новороссийские губернии, Бессарабская область и Земля Войска Донского :
Ч. 1-5. Ч. 1 : Херсонская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849.
4. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 11:
Новороссийские губернии, Бессарабская область и Земля Войска Донского :
Ч. 1-5. Ч. 2 : Таврическая губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849.
5. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 11:
Новороссийские губернии, Бессарабская область и Земля Войска Донского :
Ч. 1-5. Ч. 3 : Бессарабская область. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849.
6. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 11:
Новороссийские губернии, Бессарабская область и Земля Войска Донского:
Ч. 1-5. Ч. 4 : Екатеринославская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1850.
7. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 10: Юго-Западные
губернии : Ч. 1-3.– Ч. 2 : Подольская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1849.
8. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 10: Юго-Западные
губернии : Ч. 1-3. – Ч. 3 Волынская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1850.
9. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 12: Малороссийские
губернии : Ч. 1-3. – Ч. 1 Харьковская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1850.
10. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 12: Малороссийские
губернии : Ч. 1-3. – Ч. 2 Черниговская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1851.
11. Военно-статистическое обозрение Российской империи : Т. 1-17. – Т. 12: Малороссийские
губернии : Ч. 1-3. – Ч. 3 Полтавская губерния. – СПб. : Тип. Деп. Ген. Штаба, 1848.
12. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846–1863 гг.,
созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта. – Ряд 29, лист 7.
13. Глушков В. В. История военной картографии в России (XVIII – начало XX
в.) [Електронний ресурс]. – М. : ИДЭЛ, 2007. – 528 с. – Режим доступу:
https://geoportal.rgo.ru/geoteka/glushkov2007_21
14. Защук А. Этнография Бессарабской области // Записки Одесского
общества истории и древностей. – Т. 5. – Одесса, 1863. – С. 491–586.
15. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами
Генеральнаго штаба. Бессарабская область в 2 ч. / за ред. А. Защука. – СПб.:
Тип. Э. Веймара, 1862. – 582 с.
16. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами
Генеральнаго штаба. Екатеринославская губерния / за ред. В. Павловича. –
СПб.: Тип. департамента генерального штаба, 1862. – 396 с.
17. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами
Генеральнаго штаба. Земли Войска Донского / за ред. М. Краснова. – СПб.:
Тип. Департамента генерального штаба, 1863. – 596 с.
18. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами
Генеральнаго штаба. Херсонская губерния в 2 ч. / за ред. А. Шмидта. – СПб.:
Военная типография, 1863. – 632 с.
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
65
19. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами
Генеральнаго штаба. Черниговская губерния / за ред. М. Домонтовича. – СПб.:
Тип. Ф. Персона, 1865. – 796 с.
20. Петрова І. Військово-топографічні описи XIX ст. як джерело з історії
матеріальної та духовної культури українського народу // Науковий часопис
НІГУ імені М. П. Драгоманова. Серія 6. Історичні науки. – 2008. – С. 172-181.
21. Специальная карта Западной части Российской Империи, составленная
под руководством генерал-лейтенанта Шуберта. Масштаб: 10 верст на дюйм
(1: 420 000). – 1832 г.
22. [И.Е. Гангардт]. Памятная книга Новороссийского казачьего войска,
1858// Одеська національна наукова бібліотека. Відділ рукописів.
References:
1. Andreev, N. 1963. Geograficheskie trudy oficerov General'nogo shtaba (1836–
1868) i ih znachenie dlja razvitija geografii v Rossii [Geographical works of officers
of the General Staff (1836–1868) and their significance for the development of
geography in Russia]. Candidate’s thesis. – Ph.D. thesis, Moscow. [in Russian].
2. Bachy`ns`ka O. A. Kolonizaciya Pivdennoyi Ukrayiny` [Elektronnyy resurs]. –
[Electronic resource]. Retrieved from: http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21F
MT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S2
1COLORTERMS=0&S21STR=Kolonizaciya_pivd_Ukr [in Ukrainian]
3. 1849. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Novorossijskie
gubernii, Bessarabskaja oblast' i Zemlja Vojska Donskogo :Ch. 1 : Hersonskaja
gubernija. Vols. 11. Ch 1. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in Russian].
4. 1849. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Novorossijskie
gubernii, Bessarabskaja oblast' i Zemlja Vojska Donskogo : Tavricheskaja gubernija.
Vols. 11. Ch 2. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in Russian].
5. 1849. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Novorossijskie
gubernii, Bessarabskaja oblast' i Zemlja Vojska Donskogo : Bessarabskaja oblast'.
Vols. 11. Ch 3. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in Russian].
6. 1850. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Novorossijskie
gubernii, Bessarabskaja oblast' i Zemlja Vojska Donskogo : Ekaterinoslavskaja
gubernija. Vols. 11. Ch 4. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in Russian].
7. 1849. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Jugo-Zapadnye
gubernii : Podol'skaja gubernija. Vols. 10. Ch 2. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in
Russian].
8. 1850. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Jugo-Zapadnye
gubernii : Volynskaja gubernija. Vols. 10. Ch 3. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in
Russian].
9. 1850. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Malorossijskie
gubernii : Har'kovskaja gubernija. Vols. 12. Ch 1. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in
Russian].
10. 1851. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Malorossijskie
gubernii : Chernigovskaja gubernija. Vols. 12. Ch 2. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba.
[in Russian].
11. 1848. Voenno-statisticheskoe obozrenie Rossijskoj imperii : Malorossijskie
gubernii : Poltavskaja gubernija. Vols. 12. Ch 3. SPb. : Tip. Dep. Gen. Shtaba. [in
Russian].
12. Shubert, F. F. red. Voenno-topograficheskaja karta Rossijskoj Imperii 1846–
1863 gg., sozdannaja pod rukovodstvom. – Rjad 29, list 7.
ISSN 2519-2523. Чорноморська минувшина. 2019, вип. 14
66
13. Glushkov, V. V., 2007. Istorija voennoj kartografii v Rossii (XVIII – nachalo XX
v.) [Elektronnij resurs]. Rezhim dostupu: https://geoportal.rgo.ru/geoteka/
glushkov2007_21 [in Russian].
14. Zashhuk, A. 1863. Jetnografija Bessarabskoj oblasti. Zapiski Odesskogo
obshhestva istorii i drevnostej, 5, s. 491–586. [in Russian].
15. Zashhuk, A. red. 1862. Materialy dlja geografii i statistiki Rossii, sobrannye
oficerami General'nago shtaba. Bessarabskaja oblast' v 2 ch. SPb.: Tip. Je. Vejmara
[in Russian].
16. Pavlovich, V. red. 1862. Materialy dlja geografii i statistiki Rossii, sobrannye
oficerami General'nago shtaba. Ekatarinoslavskaja gubernija. SPb.: Tip.
departamenta general'nogo shtaba. [in Russian].
17. Krasnov, M. red. 1863. Materialy dlja geografii i statistiki Rossii, sobrannye
oficerami General'nago shtaba. Zemli Vojska Donskogo. SPb.: Tip. Departamenta
general'nogo shtaba. [in Russian].
18. Shmidt, A. red.1863. Materialy dlja geografii i statistiki Rossii, sobrannye
oficerami General'nago shtaba. Hersonskaja gubernija v 2 ch. SPb.: Voennaja
tipografija, 1863. [in Russian].
19. Domontovich, M. red. 1865. Materialy dlja geografii i statistiki Rossii,
sobrannye oficerami General'nago shtaba. Chernigovskaja gubernija. SPb.: Tip. F.
Persona. [in Russian].
20. Petrova, І., 2008. Vіjs'kovo-topografіchnі opisi XIX st. jak dzherelo z іstorії
materіal'noї ta duhovnoї kul'turi ukraїns'kogo narodu. Naukovij chasopis NІGU
іmenі M. P. Dragomanova. Serіja 6. Іstorichnі nauki. s. 172-181. [in Ukrainian].
21. Shubert, F. red. 1832. Special'naja karta Zapadnoj chasti Rossijskoj Imperii.
22. [I. E. Hanhardt]. Pamyatnaya knyha Novorossyyskoho kazach’eho voyska,
1858. Odes’ka natsional’na naukova biblioteka. Viddil rukopysiv. [in Russian].
Виктория Никичук
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2761-0223
Аспирантка кафедры истории Украины,
Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова
Ул. Дворянская, 2, Одесса, 65082, Украина
vnikichuk@ukr.net
Историческая география и картография
в военно-статистических материалах ХІХ в.
В статье рассмотрено развитие исторической географии Украины и
картографии на примере военно-статистических материалов украинских
губерний Российской империи. Проанализирован вклад офицеров Генерального
штаба Российской империи в становление историко-географических иссле-
дований. Охарактеризовано «Военно-статистическое обозрение губерний и
областей Российской империи» и «Материалы для географии и статистики
России, собранные офицерами Генерального штаба» как основной источник
военно-статистических материалов XIX в., которые освещают вопросы ис-
торической географии. Также определена роль картографической состав-
ляющей в исследование офицеров, сосредоточив внимание на разработке
топографических карт под руководством Ф. Шуберта.
Ключевые слова: историческая география, картография, топография,
Генеральный Штаб.
Отримано: 12.12.2019 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208007 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2519-2523 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:40:59Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нікічук, В. 2025-10-17T15:05:31Z 2019 Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. / В. Нікічук // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 14. — С. 55-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208007 930.2:910.27:355:311«18» 10.18524/2519-2523.2019.14.187105 У статті розглянуто розвиток історичної географії та картографії України на прикладі військово-статистичних матеріалів українських губерній Російської імперії. Проаналізовано вклад офіцерів Генерального Штабу Російської імперії у становлення історико-географічних досліджень. Охарактеризовано «Військово-статистичний огляд губерній та областей Російської імперії» та «Матеріалів для географії та статистики Росії, зібрані офіцерами Генерального штабу» як основне джерело військово-статистичних матеріалів ХІХ ст., які побіжно висвітлюють питання історичної географії. Також з’ясовано роль картографічної складової у дослідженнях військових офіцерів, зосередивши увагу на розробці топографічних карт під керівництвом Ф. Шуберта. The article considers the development of historical geography of Ukraine and cartography on the example of military statistical materials of the Ukrainian provinces of the Russian Empire. The contribution of officers of the General Staff of the Russian Empire to the formation of historical and geographical research is analyzed. The article describes "Military statistical survey of provinces and regions of the Russian Empire" and "Materials for geography and statistics of Russia collected by officers of the General staff" as the main source of military statistical materials of the XIX century, which casually cover the issues of historical geography. The research topics concerned the issues of defining the boundaries of provinces, toponymy of the region, geography of the population and ethnic component of the region, and so on. The role of the cartographic component in the study of military officers is also clarified. Attention is focused on the development of topographic maps as a separate component of military research. A significant role in the development of these maps played the Head of the corps of topographers F. Schubert. It was under his leadership that a special 10-verst map of Western Russia was developed. В статье рассмотрено развитие исторической географии Украины и картографии на примере военно-статистических материалов украинских губерний Российской империи. Проанализирован вклад офицеров Генерального штаба Российской империи в становление историко-географических исследований. Охарактеризовано «Военно-статистическое обозрение губерний и областей Российской империи» и «Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба» как основной источник военно-статистических материалов XIX в., которые освещают вопросы исторической географии. Также определена роль картографической составляющей в исследование офицеров, сосредоточив внимание на разработке топографических карт под руководством Ф. Шуберта. uk Інститут історії України НАН України Чорноморська минувшина Статті Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. Historical geography and cartography of Ukraine in military-statistical materials of the XIX century Историческая география и картография в военно-статистических материалах ХІХ в. Article published earlier |
| spellingShingle | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. Нікічук, В. Статті |
| title | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. |
| title_alt | Historical geography and cartography of Ukraine in military-statistical materials of the XIX century Историческая география и картография в военно-статистических материалах ХІХ в. |
| title_full | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. |
| title_fullStr | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. |
| title_short | Історична географія та картографія України у військово-статистичних матеріалах ХІХ ст. |
| title_sort | історична географія та картографія україни у військово-статистичних матеріалах хіх ст. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208007 |
| work_keys_str_mv | AT níkíčukv ístoričnageografíâtakartografíâukraíniuvíisʹkovostatističnihmateríalahhíhst AT níkíčukv historicalgeographyandcartographyofukraineinmilitarystatisticalmaterialsofthexixcentury AT níkíčukv istoričeskaâgeografiâikartografiâvvoennostatističeskihmaterialahhíhv |