Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого»
У статті розглядаються обставини перебування делегації від Чорноморського козацького війська на чолі з військовим суддею А. Головатим у Петербурзі в 1792 р., наслідком чого
 стало отримання чорноморським козацтвом території Правобережної Кубані. Автор аналізує трансформацію реальних обставин...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20816 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» / Д. Білий // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 69-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860100781686915072 |
|---|---|
| author | Білий, Д. |
| author_facet | Білий, Д. |
| citation_txt | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» / Д. Білий // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 69-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглядаються обставини перебування делегації від Чорноморського козацького війська на чолі з військовим суддею А. Головатим у Петербурзі в 1792 р., наслідком чого
стало отримання чорноморським козацтвом території Правобережної Кубані. Автор аналізує трансформацію реальних обставин діяльності делегації в один із найважливіших міфів, який став надалі головним фактором формування регіональної (кубанської) та станової (козацької) ідентичностей української спільноти Кубані.
In this article the author considers circumstances of stay of delegation of the Black Sea Cossacks in Petersburg in
1792. After circumstance of this delegation were transformed to a myth which became основопологающим in formation
of regional and class identity of the Ukrainian Black Sea/Kuban Cossacks.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:28:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 69
ЛІТЕРАТУРА:
1. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат са-
модержавной России в ХІХ в. / П. А. Зайончковский. – М. :
Мысль, 1978. – 288 с.
2. Бутич М. І. До історії створення та діяльності генерал-
губернаторств і військових губернаторств на Україні (к. XVIII
- поч. ХХ ст.) / М. І. Бутич // Історичні дослідження. Вітчизняна
історія – Вип. 11. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 45-50.
3. Брокгауз и Эфрон. Энциклопедический словарь – реп-
ринтное издание – т. ІІ. – М. : Научное издательство Большая
российская энциклопедия, 1992 – 832 с.; Брокгауз и Эфрон.
Энциклопедический словарь – Биографии – Т. 1. – М : Совет-
ская энциклопедия, 1991. – 799 с.
4. Указы и предложения за 1797 г. // Державний архів
Хмельницької області (ДАХмО). – Фонд 227. – Опис 1. – Т. 1. –
Справа 3. – Арк. 32.
5. Там само. – Арк. 31.
6. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ).
– Т.24 (1796-1798). – 1 собр. – СПб, 1830. – С. 706-710.
7. Дело по указу правительствующего Сената о присое-
динении под управление Киевского военного губернатора
Минской губернии // Центральний державний історичний архів
України в Києві (ЦДІАК України). – Фонд 533. - Опис 1. – Спра-
O. Romantsov
FUNCTIONING OF INSTITUTION OF THE MILITARY GOVERNORS
IN KAMIANETS - PODILSKYI (1796-1825)
The article deals with the activities of the military governors in Kamianets - Podylskyi in the period of 1796-1825.
In the basis of the research lies the review of the powers and duties of these officials, the changes in the areas under
their power, the analysis of their biographies. The important role in the research played by the identification of the
place of this governing position in the system of Russian administrative and territorial system.
Keywords: institution of the military governors, administrative and territorial system, public servants.
© О. Романцов
Надійшла до редакції 30.03.2009
ва 1553. – Арк. 15; 1ПСЗ. – Т.26. (1800-1801). – СПб, 1830. – C.
775-776.
8. 1ПСЗ. – Т.33 (1816). – СПб, 1830. – С. 866-868.
9. Указы Сената за 1797 г. // ДАХмО – Фонд 227. – Опис 1.
– Справа 2. – Арк. 245; Указы и предложения за 1797 г. //
ДАХмо. – Фонд 227. – Опис 1. – Т.1. – Справа 3. – Арк. 82, 194.
10. Указы и предложения 1798 г. // ДАХмО. – Фонд 227.
Опис 1. – T. 1. – Cправа 30. – Арк. 43-44.
11. Указы и предложения 1798 г. // ДАХмО. – Фонд 227.
Опис 1. – Т. 1. – Справа 30. – Арк. 71.
12. 1ПСЗ. – Т.24 (1796-1798). – СПб, 1830. – С. 330.
13. 1ПСЗ. – Т.26 (1800-1801). – СПб, 1830. – С. 821-822.
14. Указы и предложения 1798 г. // ДАХмО. – Фонд 227.
Опис 1. – Т. 1 – Справа 30. – Арк. 42-44.
15. 1ПСЗ. – Т. 26. (1800-1801). – СПб, 1830. – С. 132.
16. О координации работы между Сенатом об отъездах
Беклешова в Киев. // ЦДІАК – Фонд 12. – Опис 1. – Справа 31.
– Арк. 22.
17. 1ПСЗ. – Т.26 (1800-1801). – СПб, 1830. – С. 725.
18. Реестр указам и повелениям Его Высочества по во-
енной части за 1801 г. // ДАХмО. – Фонд 227. – Опис 1. – Т. 1.
– Справа 189. – Арк. 9; Журнал по воинской части донесени-
ям государю цесаревичу 1801 г. // ДАХмО. – Фонд 227. – Опис
1. – Т. 1 – Справа 190 – Арк. 1-12.
УДК 34(091)
ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÐÅòÎÍÀËÜÍί ÒÀ ÑÒÀÍÎÂί
²ÄÅÍÒÈ×ÍÎÑÒ² ÊÓÁÀÍÑÜÊÎÃÎ ÊÎÇÀÖÒÂÀ:
«ÏÎÑÎËÜÑÒÂÎ ÀÍÒÎÍÀ ÃÎËÎÂÀÒÎÃλ
ДМИТРО БІЛИЙ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства Донецького юридичного
інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
У статті розглядаються обставини перебування делегації від Чорноморського козацько-
го війська на чолі з військовим суддею А. Головатим у Петербурзі в 1792 р., наслідком чого
стало отримання чорноморським козацтвом території Правобережної Кубані. Автор аналі-
зує трансформацію реальних обставин діяльності делегації в один із найважливіших міфів,
який став надалі головним фактором формування регіональної (кубанської) та станової (ко-
зацької) ідентичностей української спільноти Кубані.
Ключові слова: Чорноморське козацьке військо, ідентичність, Кубань, Російська імперія, міф.
Постановка проблеми та аналіз основних
підходів і досліджень, присвячених вирішен-
ню проблеми.Згідно з відомим висловом Леополь-
да фон Ранке1, головним завданням історика є дос-
1 Німецький історик середини ХІХ ст.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
70
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
Метою нашої статті є спроба, спираючись на
основні положення теорії ідентичності, розглянути
реальну історичну подію – перебування делегації
чорноморських козаків на чолі з військовим суддею
Антоном Головатим у 1792 р. у С.-Петербурзі та її
перетворення на міф про «Посольство Головатого»,
який став одним із наріжних у формуванні регіональ-
ної та станової ідентичності української спільноти Ку-
бані.
Виклад основного матеріалу. Традиційна ко-
зацька історіографія і чорноморська/кубанська ко-
зацька міфологема наполягають на тому, що виді-
лення козакам земель на Кубані стало наслідком
ініціативи чорноморців, які змогли досягти свого зав-
дяки дипломатичним талантам та наполегливості де-
легації на чолі з Антоном Головатим до імператриці
Катерини ІІ. Остаточна канонізація міфу про «Посоль-
ство Головатого», який уперше зафіксовано з «роз-
повіді полковника Бурсака» в «Історичних записках
про військо чорноморське…» [4] Я. Кухаренка та О.
Туренка в 30-х рр. ХІХ ст., відбулася в «Історії Ку-
банського козацького війська» Ф. А. Щербини, де
йому відведено значне місце [5]. В обох текстах при-
сутнє посилання на розповідь полковника Бурсака
про обставини подорожі та перебування чорноморсь-
кої делегації в столиці імперії. У козацькій інтерпре-
тації історія «посольства Головатого» набувала рис
авантюрного роману з елементами «малоросійсько-
го водевілю» із сюжетом, у якому хитрі й кмітливі
запорожці шляхом підкупів, хабарів та дотепних вит-
івок добиваються аудієнції на вищому рівні, здобу-
вають прихильність імператриці та, нарешті отримав-
ши всі дозволи й документи на володіння Кубансь-
кими землями з рук розчуленої Катерини ІІ, тріумфаль-
но повертаються до свого Війська. Яскравий опис
аудієнції, яка нагадує театральне дійство, змальо-
вує чорноморців, одягнутих у багаті запорозькі шати,
і А. Головатого виконавця провідної ролі. Він виконав
свою пісню, присвячену покійному Г. Потьомкіну, під
акомпанемент бандури:
Ой Боже наш, Боже милостивий!
Вродились ми у світі нещасливі!
Служили вірно в полі і на морі
Та й осталися вбогі, босі й голі.
Встань, батьку, великий гетьмане;
Милостивий великий пане,
Встань, Грицьку, промов за нас слово,
Проси цариці – все буде готово.
Потім, розчуливши імператрицю нагадуванням
про її улюбленого фаворита, А. Головатий звернув-
ся до неї з промовою, побудованою за всіма взірця-
ми європейського красномовства: «Жизнедеятель-
ным державного ведення твоего словом, перерож-
денным из неплодного бития верный Черноморский
Кош приемлет мне дерзновение вознести благодар-
ный глас свой к святейшему Величеству твоєму й
купно изглаголити глубочайшую преданность сер-
дец его. Прийми одну яко жертву единой Тебе от
нас сохраненную, прийми й уповаючим на сень твою
ліджувати минуле таким, яким воно було насправді.
Розвиток історичної науки в ХХ ст. певною мірою по-
ставив під сумнів це висловлювання. Серед закидів
щодо методології позитивістського напряму в істо-
ріографії досить вагомим було зауваження, що кон-
центрація виключно на подієвих фактах залишає
поза контекстом ментальні фактори – систему мис-
лення, уявлень та світогляду об’єктів дослідження,
хоча саме вони визначали «стратегію дій» та «прак-
тичні схеми» як окремих історичних діячів, так і
спільнот. Зосередження лише на «об’єктивних» чин-
никах історичного процесу – соціальних, економіч-
них, політичних – не дозволяє історику зрозуміти
внутрішню сутність мотивації дій людей минулого,
подає історію, позбавлену головного персонажа, –
людини. Звернення дослідників до проблематики
типів ментальностей людей минулого, механізмів
формування та збереження певних типів ідентично-
стей та культурної пам’яті призвело до появи цілих
напрямів в історіографії, започаткованих ще в 20-х рр.
ХХ століття французькою історичною школою «Ан-
налів». Поворот історіографії в бік історичної антропо-
логії поставив перед науковцями цілу низку нових
проблем, серед яких домінуючою став пошук но-
вих підходів для розуміння людини минулого. На
наш погляд, одним і з найбільш плідних шляхів дос-
лідження може стати звернення саме до аналізу пев-
них типів соціальних (колективних) ідентичностей
(«статусних груп» за М. Вебером). Досліджуючи типи
соціальних ідентичностей певної спільноти, історик
може відкрити надзвичайно широкі можливості для
нових інтерпретацій історичних подій минулого.
Плідна теоретична база для дослідження ево-
люції колективних ідентичностей розроблена в
працях М. Хальбвакса та Я. Ассмана. Найбільш
докладно узагальнюючий екстракт теорії ідентич-
ності М. Хальбвакса та Я. Ассмана був викла-
дений у праці Я. Ассмана «Культурна пам’ять:
письмо , пам ’ять про минуле і політична іден-
тичність у високих культурах давнини» [1]. Згідно з
цією теорією, колективна ідентичність може утворю-
ватися та зберігатися за наявності багатьох факторів,
серед яких найважливішу роль відіграє система
спільної культурної та історичної пам’яті, набір зви-
чаїв, ритуалів, святкових церемоній, символів та
норм поведінки, які визнають та вважають обов’яз-
ковими всі члени спільноти.
Для усвідомлення спільноти як окремої одиниці
найважливішу роль відіграють міфи про її витоки та
походження. Міф необов’язково розповідає про
вигадані події, але він відрізняється від звичайного
знання тим, що обґрунтовує та легітимізує певний
порядок речей. Власне, «відчуття спільності» – це і
є знання, яке забезпечує ідентичність. Міфоформу-
ючі тексти відповідають на запитання: «Хто ми такі?»
До них належать, наприклад, міфи про прабатьків,
генеалогії, героїчні пісні. Вони служать самовиз-
наченню, підтвердженню ідентичності, передають
знання, яке обґрунтовує ідентичність, і мотивують
спільну діяльність через розповідь спільно пережи-
тих історій [2].
Однією з найменш досліджених у вітчизняній
сторіографії проблем є історія української спільноти
Північно-Західного Кавказу (Кубані). Актуальність
статті полягає в тому, що, розглядаючи етапи ста-
новлення українського населення цього регіону крізь
призму еволюції його соціальних ідентичностей (на-
ціональної, станової, етнічної/національної), ми мо-
жемо зрозуміти й сучасний стан української спільно-
ти Кубані, яка, зважаючи на цілий ряд історичних
обставин, перебуває в стані пошуків власної само-
ідентифікації [3].
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 71
буди нам прибежище, прокорм, радование...» [6,
с.318]. Подібна інтерпретація закладалася у
свідомість чорноморських, а згодом і кубанських
козаків та залишалася незмінною до 1917 р.2
Справжні обставини перебування делегації чор-
номорців у Петербурзі були набагато більш прозаїч-
ними. Справа про переселення чорноморців на Та-
мань була вирішена до прибуття делегації. Утім, для
імператорського двору необхідно було провести ри-
туал демонстрації імператорської милості та влади
«освіченої» імператриці над «остаточно приборкани-
ми» запорожцями, чия енергія тепер спрямовувала-
ся на користь монархії, а чорноморцям – добитися
максимально можливого виконання своїх прохань,
викладених в одинадцятьох пунктах Прошення. А
прохань у петиції було чимало, і за інших обставин
козацьких депутатів, які наважилися з’явитися із та-
ким документом, запросто могли б відправити до
Сибіру. Власне, чорноморцям для переселення відво-
дився тільки заболочений та горбистий Таманський
(Фанагорійський) півострів. Головним завданням ко-
зацької депутації була спроба значно збільшити свою
майбутню територію, яка повинна була охопити всю
степову частину Правобережної Кубані.
Переговори велися за посередництвом колиш-
нього керівника канцелярії Потьомкіна В. С. Попо-
ва (на квартирі якого, до речі, зупинився і сам Го-
ловатий). Аудієнція чорноморської делегації в імпе-
ратриці дійсно відбулася 1 квітня 1792 р., через
місяць після прибуття Головатого з делегатами до
Петербурга, але під час прийому хоч і оголошено
про те, що земля для поселення Війську вже при-
значена, але де саме не уточнювалося [7]. Про-
шення чорноморців із детальним перерахуванням
їхніх побажань стосовно організації та порядку роз-
селення на «Тамані з околицями» було передано
до імперської канцелярії В. С. Поповим 17 квітня і
тільки 30 червня оголошено указ «О пожалуванні
Чорноморському війську острова Фанагорії з
землями між Кубанню та Азовським морем» та
підписана грамота для війська Чорноморського, у
якій уточнювалися межі території, призначеної для
його розселення: «Ми, по тому бажаючи відзначи-
ти заслуги війська Чорноморського затверджен-
ням постійного його благополуччя і доданням за-
собів до благополучного перебування Всемилос-
тивіше пожалували оному у довічне володіння пе-
ребуваючий в області Тавричеський острів Фана-
горію з усією землею, що знаходиться на право-
му боці ріки Кубані від устя її до Усть-Лабінського
Редуту – так щоби з одного боку ріка Кубань, з
іншого, Азовське море до Єйського городка слугу-
вали кордоном військової землі…» [8, с.320].
Як уже згадувалося, Прошення, подане чорно-
морцями на ім’я Катерини ІІ, складалося з 11 пунктів.
Перший пункт чітко окреслював територію «Тамані з
околицями», яку бажано було б передати Війську.
Детальний опис території свідчить як про повну об-
ізнаність чорноморців із територією Кубані, так і про
намагання отримати максимально великий обсяг
2 Треба зазначити, що лінійні козаки, які долучились до Чорно-
морського війська під час утворення Кубанського козацько-
го війська (1860 р.) потрапили на Кубань за інших обставин,
але й вони прийняли цю версію як найбільш придатну для
власної станової та територіальної ідентичності.
земель. Згідно з грамотою імператриці, що окрес-
лювала землі, призначені під розташування Війська,
чорноморцям надано вдвічі меншу територію. Реш-
та пунктів стосувалася вільного виїзду з губерній
до війська старшин і козаків із родинами; повернен-
ня козакам і старшинам майна, відібраного поміщи-
ками; надання незаможним козакам та їх родинам
грошової субсидії для переселення; надання війську
провіанту та грошей упродовж перших двох років
після переселення; вільної, без мита та відкупів,
торгівлі вздовж кордонів та на землях війська; на-
дання жалування і провіанту за практикою Війська
Запорозького; відшкодування за залишені госпо-
дарські будови за Бугом за рахунок місцевого на-
селення, якому це майно залишається; забезпечен-
ня війська провіантом на шляху переселення й
вільних переправ через ріки; закріплення за стар-
шиною офіцерських армійських патентів, наданих
Потьомкіним. Єдиним винятком стала відмова на-
дати війську перевіз та пристані на Керченському
березі Криму. В адміністративному плані Чорно-
морське військо на нових землях підпорядковува-
лося губернатору Таврії3. Утім, навряд чи велика
відстань до резиденції губернатора дозволила б
йому постійно втручатися в справи Чорноморсько-
го війська.
Таким чином , колишні запорожці отримали
2855966 десятин або 28 тисяч кв. верст незасе-
лених земель Кубані. За новим Чорноморським
військом закріплювалися деякі традиційні запо-
розькі привілеї – власне самоврядування і влас-
не військове правління, які повинні були гаранту-
ватися переданими військовими клейнодами.
Війську надавалося право вільного економічного
впорядкування й торгівлі. Губернатору Таврії
доручалося звільнити всіх запорожців від кріпац-
тва та дозволити їм приєднатися до чорноморців,
а війську для переселення на Кубань надавалися
кошти в сумі 30 тисяч крб, провіант і «всевозмож-
ные вспоможения».
Ф. Щербина так оцінював наслідки посольства
Головатого: «До певної міри козаки взяли все, що
тільки можна було взяти за тодішньою урядовою
системою на загальних умовах політичного життя.
Може бути, що Чорноморці дійсно, вважаючи свої
бажання задоволеними, співали «Ой годі нам жури-
тися, пора перестати». Життя на Кубані в умовах
відособленої, ізольованої території не могло не
всміхнутися козаку»[9, с. 506].
Оптимістичні надії чорноморців щодо перспек-
тив розселення на нових землях знайшли своє відоб-
раження в пісні, складеній, скоріше за все, Анто-
ном Головатим у той час:
Ой годі нам журитися, пора перестати;
Діждалися од цариці за службу заплати.
Дала хліб-сіль і грамоти за вірнії служби,
От тепер ми, миле браття, забудем всі нужди!
В Тамані жить, вірно служить, границю
держати,
Рибу ловить, горілку пить, ще й будем багаті,
Та ще ж треба женитися і хліба робити,
А хто прийде із невіри, як ворога бити.
Слава Богу і цариці і покій гетьману,
Заличили в серцях наших великую рану!
Дякуймо ж цариці, молимося Богу,
Що вона нам показала на Тамань дорогу.
3 Термін виплати війську був скорочений до одного року.
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
72
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
Утім, поруч із цією піснею, яка здебільшого за-
лишилась для «офіційного використання» й мала
більше декларативний характер, справжні відчуття
чорноморців відбивала інша пісня:
Та глянули чорноморці
У чистеє поле.
Ідуть, ідуть чорноморці,
Не раз ноги гнуться,
А як глянуть у рідний край,
З очей сльози ллються.
Добре було депутатам
Чари одпивати,
Та не добре чорноморцям
Рідний край кидати...
У висновках зазначимо, що міф про «посоль-
ство Головатого» відіграв надзвичайно важливу роль
у становленні регіональної та станової ідентичнос-
тей українців Кубані. З одного боку, він закріплював
уявлення декількох поколінь чорноморських/ку-
банських козаків про право на володіння землями
Кубані як легітимізоване вищим джерелом влади –
безпосередньо імператорською особою – і закріп-
лене обопільною угодою. Чорноморське козацьке
військо не стало безвідмовним знаряддям імперії,
яке можна переселити, будь-куди та на будь-яких
умовах. По-друге, міф не без підстав представляв
козацьку делегацію А. Головатого як певне уособ-
лення Війська, якому вдалося різними шляхами «на-
в’язати» тип договору, згідно з яким чорноморці не
стали жертвами примусового переселення, а висту-
пили як певний автономний суб’єкт, що добровільно
перебрався на нову територію, добре усвідомлюю-
чи свої права та обов’язки. Таким чином, легенда
про «посольство Головатого» закладала в культур-
ну та історичну пам’ять майбутніх поколінь українсь-
кого козацького населення Кубані чітке уявлення про
свій статус та свою територію, що, у свою чергу,
обумовило формування певних типів регіональної та
станової ідентичності чорноморських/кубанських
козаків.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Ассман Я. Культурная память: Письмо, память о про-
шлом и политическая идентичность в высоких культурах
древности / Я. Ассман. - М. : Языки славянской культуры,
2004. - 368 с.
2. Там само. - С. 154.
3. Білий Д. Д. Кубань : двохсотрічна міфологема і ре-
альність останніх десятиліть / Білий Д. Д. // Урок української
: науково-публіцистичний журнал-дайджест / Нац. ун-т "Киє-
во-Могилянська Академія", Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. -
Київ, 1999. - С. 12-13.
4. Кухаренко Я. Исторические записки о войске черно-
морском (со времени поселения оного на всемилостивейше
пожалованной земле по 1831 год) / Я. Кухаренко, А. Туренко
// Кубанский сборник : сборник научных статей по истории
края. - Краснодар. - Т. 1 (22). - 2006. - С. 315 - 481.
5. Щербина Ф. А. История Кубанского Казачьего Войска
/ Ф. А. Щербина. - Екатеринодар : Типография Кубанского
Областного Правления, 1910. - Т. 1. - С. 498-506.
6. Кухаренко Я. Исторические записки о войске черномор-
ском / Я. Кухаренко, А. Туренко // Кубанский сборник : сборник
научных статей по истории края - Краснодар. - Т. 1 (22). - 2006.
7. З листа А. Головатого до З. Чепіги // Державний Архів
Краснодарського Краю. - Ф. 249. - Оп. 1. - Спр. 179. - Арк. 28.
8. Кухаренко Я. Исторические записки о войске черно-
морском / Я. Кухаренко, А. Туренко // Кубанский сборник :
сборник научных статей по истории края - Краснодар. - Т. 1
(22). - 2006. - С. 320.
9. Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска / Ф.
А. Щербина. - Екатеринодар : Типография Кубанского Облас-
тного Правления, 1910. - Т. 1. - С. 506.
D. Bilyj
DEVELOPMENT OF REGIONAL AND STATE IDENTITY OF KUBAN COSSACKS:
"ANTON HOLOVATYI'S EMBASSY"
In this article the author considers circumstances of stay of delegation of the Black Sea Cossacks in Petersburg in
1792. After circumstance of this delegation were transformed to a myth which became основопологающим in formation
of regional and class identity of the Ukrainian Black Sea/Kuban Cossacks.
Key words: Black Sea Cossacks, Anton Holovatyi, identity, Kuban, Russian empire, myth.
© Д. Білий
Надійшла до редакції 01.04.2009
ІСТОРIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20816 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:28:16Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білий, Д. 2011-06-08T10:08:59Z 2011-06-08T10:08:59Z 2009 Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» / Д. Білий // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 69-72. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20816 34(091) У статті розглядаються обставини перебування делегації від Чорноморського козацького війська на чолі з військовим суддею А. Головатим у Петербурзі в 1792 р., наслідком чого
 стало отримання чорноморським козацтвом території Правобережної Кубані. Автор аналізує трансформацію реальних обставин діяльності делегації в один із найважливіших міфів, який став надалі головним фактором формування регіональної (кубанської) та станової (козацької) ідентичностей української спільноти Кубані. In this article the author considers circumstances of stay of delegation of the Black Sea Cossacks in Petersburg in
 1792. After circumstance of this delegation were transformed to a myth which became основопологающим in formation
 of regional and class identity of the Ukrainian Black Sea/Kuban Cossacks. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» Development of regional and state identity of Kuban Cossacks: "Anton Holovatyi's Embassy" Article published earlier |
| spellingShingle | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» Білий, Д. Історія |
| title | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» |
| title_alt | Development of regional and state identity of Kuban Cossacks: "Anton Holovatyi's Embassy" |
| title_full | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» |
| title_fullStr | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» |
| title_full_unstemmed | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» |
| title_short | Формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «Посольство Антона Головатого» |
| title_sort | формування регіональної та станової ідентичності кубанського козацтва: «посольство антона головатого» |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20816 |
| work_keys_str_mv | AT bíliid formuvannâregíonalʹnoítastanovoíídentičnostíkubansʹkogokozactvaposolʹstvoantonagolovatogo AT bíliid developmentofregionalandstateidentityofkubancossacksantonholovatyisembassy |