Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище
У статті проаналізовано зміст поняття міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю, досліджено розвиток співробітництва держав у цій галузі, основні напрямки, особливості й форми міжнародної співпраці в боротьбі з найбільш небезпечними проявами міжнародної організованої злочинності. Автор...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2009-06 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009-06
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20821 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище / Є. Зозуля // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 90-94. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860243212958957568 |
|---|---|
| author | Зозуля, Є. |
| author_facet | Зозуля, Є. |
| citation_txt | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище / Є. Зозуля // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 90-94. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті проаналізовано зміст поняття міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю, досліджено розвиток співробітництва держав у цій галузі, основні напрямки, особливості й форми міжнародної співпраці в боротьбі з найбільш небезпечними проявами міжнародної організованої злочинності. Автор доходить висновку, що історико-правовий аналіз міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю дозволяє визначити найбільш
ефективні форми боротьби правоохоронних органів із міжнародним криміналітетом.
The article analyzed the content of the notion of international cooperation in combating with crime, investigated the
development of cooperation in this area, key tendencies, characteristics and forms of international cooperation in
combating with the most dangerous forms of international organized crime. The author reaches the conclusion that
the historical and legal analysis of international cooperation in combating with crime allows to determine the most
effective law enforcement to combat with international crime.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:32:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
90
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ
УДК 94 (477):343.9 (100) «19-20»
̲ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑϲÂÐÎÁ²ÒÍÈÖÒÂÎ Â
ÁÎÐÎÒÜÁ² Dz ÇËÎ×ÈÍͲÑÒÞ
ßÊ ²ÑÒÎÐÈÊÎ-ÏÐÀÂÎÂÅ ßÂÈÙÅ
ЄВГЕН ЗОЗУЛЯ,
кандидат історичних наук, доцент Донецького
юридичного інституту Луганського державного університету
внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка
У статті проаналізовано зміст поняття міжнародного співробітництва в боротьбі зі зло-
чинністю, досліджено розвиток співробітництва держав у цій галузі, основні напрямки, особ-
ливості й форми міжнародної співпраці в боротьбі з найбільш небезпечними проявами міжна-
родної організованої злочинності. Автор доходить висновку, що історико-правовий аналіз
міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю дозволяє визначити найбільш
ефективні форми боротьби правоохоронних органів із міжнародним криміналітетом.
Ключові слова: міжнародне співробітництво, боротьба зі злочинністю, правоохоронні органи,
міжнародна організована злочинність, міжнародні злочини, міждержавні й міжурядові угоди, багато-
сторонні договори, види злочинів, міжнародна кримінальна відповідальність.
Постановка проблеми. Останніми роками ак-
тивно розширюється й поглиблюється міжнародне
співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю. По-
яснюється це тим, що у світі відбувається швидкий-
розвиток інтеграційних процесів, суттєво спростив-
ся порядок в’їзду й виїзду в країни, і тим, що пробле-
ма набуває все більш глобального характеру.
У цій площині важливе значення має наукове ос-
мислення поняття міжнародного співробітництва в бо-
ротьбі зі злочинністю, його особливостей і форм. Звер-
нення науковців до цієї проблеми є логічною відповід-
дю на вимоги часу, потреби суспільства, держави та
її правоохоронних органів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ок-
ремі аспекти цієї проблеми розглядали у своїх науко-
вих працях російські дослідники В. В. Панов [1], І. І.
Карпець [2], Г. В. Ігнатенко [3], В. П. 3имін, М. Н. Зуєв
[4], І. П. Блищенко, Н. В. Жданов [5], В. Ф. Цепелєв
[6], вітчизняні – О. І. Виноградова [7], М. В. Білоконь
[8], М. І. Смирнов [9], І. Л. Олійник [10], В. М. Тертиш-
ник [11], польський дослідник Т. Серватко [12], німець-
кий фахівець із європейського права М. Гердеґен [13].
Водночас досвід міжнародної співпраці в процесі
боротьби зі злочинністю, накопичений упродовж нові-
тньої історії української державності, потребує науко-
вого узагальнення й систематизації для підвищення
ефективності боротьби з різними проявами міжнарод-
ної організованої злочинності.
Метою статті є аналіз змісту поняття, основних на-
прямків, особливостей та форм міжнародної співпраці
правоохоронних органів України в боротьбі з найбільш
небезпечними проявами міжнародної організованої
злочинності.
Виклад основного матеріалу. Розглядаючи на-
звану проблему, насамперед необхідно визначи-
тись із питанням, чи правомірно говорити про
міжнародну боротьбу зі злочинністю в той час, коли
злочини відбуваються на території певної держави
й підлягають юрисдикції цієї держави.
Передусім зазначимо, що боротьба зі злочинні-
стю в конкретній державі не є міжнародною в бук-
вальному розумінні цього слова, адже на її тери-
торії діє юрисдикція цієї держави, компетенція її пра-
воохоронних органів. З урахуванням того, що в усіх
випадках відносно злочину діє принцип юрисдикції
тієї або іншої держави, міжнародну боротьбу зі зло-
чинністю слід розуміти як співпрацю держав у бо-
ротьбі з певними видами злочинів, які становлять
значну суспільну небезпеку.
Історія свідчить про те, що розвиток співробіт-
ництва держав у цій сфері є досить тривалим у часі.
Спочатку використовувалися найпростіші форми,
наприклад, досягнення домовленості про видачу
особи, що вчинила злочин, або про якісь інші дії,
пов’язані з тим або іншим злочином. Пізніше виник-
ла необхідність обміну інформацією, причому обсяг
цієї інформації повсякчас розширювався. Якщо ра-
ніше такі відомості стосувалися окремих злочинців
і злочинів, то поступово вони наповнюються новим
змістом, охоплюючи практично всі сфери боротьби
зі злочинністю, залучаючи статистику й наукові дані
про причини, тенденції, прогнози відносно розвитку
злочинності тощо. Отже, на певному етапі виникла
необхідність обмінюватися досвідом між правоохо-
ронними структурами різних країн у боротьбі з кри-
міналітетом.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 91ІСТОРIЯ
Розвиток науково-технічного прогресу також ви-
дозмінює співробітництво у сфері боротьби зі зло-
чинністю. Те саме відбувається й із наданням пра-
вової допомоги за кримінальними справами, вклю-
чаючи розшук злочинців, вручення документів, до-
пит свідків, збір речових доказів та інші слідчі дії.
Аналіз вітчизняних та зарубіжних нормативно-
правових актів із міжнародного співробітництва в
боротьбі зі злочинністю свідчить про те, що останнім
часом помітне місце у відносинах між державами
займає питання щодо надання професійно-техніч-
ної допомоги. Багато держав відчувають гостру по-
требу в оснащенні своїх правоохоронних органів
новітніми технічними засобами, необхідними для
боротьби зі злочинністю. Наприклад, для виявлен-
ня вибухових речовин у багажі авіапасажирів по-
трібна досить складна й високовартісна апаратура,
придбати яку спроможні далеко не всі держави.
Поряд із цим особливе значення мають спільні
дії або їхня координація, без чого правоохоронні
органи різних держав не можуть успішно боротися
з окремими видами злочинів, насамперед, із орган-
ізованою злочинністю. Окрім того, усе більше уваги
приділяється проблемі запобігання злочинності, по-
ведінки з правопорушниками, функціонування пені-
тенціарної системи тощо.
Вивчення історіографічних та наукотворчих засад
показує, що співробітництво держав у цій сфері роз-
вивається на трьох рівнях. Передусім це співробіт-
ництво на двосторонньому рівні, що сягає своїм ко-
рінням у давнину. За сучасних умов воно не тільки
не втратило свого значення – його роль невпинно
зростає. Двосторонні угоди дозволяють більш по-
вно врахувати характер відносин між двома держа-
вами, їхні інтереси за кожною конкретною пробле-
мою. У зв’язку із цим найбільшого поширення одер-
жали двосторонні угоди з таких питань, як надання
правової допомоги за кримінальними справами, ви-
дача злочинців, передача засуджених осіб для
відбування покарання в країні, громадянами якої
вони є.
За даними МВС та МЗС у договірній практиці
України на сьогодні налічується кілька десятків та-
ких угод. Здебільшого це договори про правову
допомогу за цивільними і кримінальними справами.
У частині, що стосується карної сфери, у цих уго-
дах регулюється порядок взаємодії судово-слідчих
органів двох країн у процесі здійснення карного пе-
реслідування осіб, що перебувають поза межами
тієї держави, де ними скоєно злочини. Міждержавні
й міжурядові двосторонні угоди зазвичай супровод-
жуються міжвідомчими, у яких конкретизується
співробітництво окремих відомств, наприклад, МВС,
Служби безпеки України, Державної митної служби
України, більш детально визначаються їхні завдан-
ня, порядок розв’язання питань, що належать до
їхньої компетенції.
Окрім двостороннього, співробітництво держав
здійснюється також на регіональному рівні, що мож-
на пояснити збігом інтересів і характером відносин
країн певного регіону.
Практика міжнародного співробітництва правоохо-
ронних структур свідчить про те, що вагома робота
щодо цього проводиться в Раді Європи. Про висо-
кий рівень співробітництва в європейському регіоні
свідчать конвенції: про видачу злочинців; про пра-
вову допомогу по кримінальних справах; про виз-
нання вироків по кримінальних справах; про пере-
дачу судочинства по кримінальних справах; про
правопорушення щодо культурних цінностей; про
«відмивання», виявлення, вилучення й конфіскацію
доходів від злочинної діяльності.
На нашу думку, особливий інтерес становить
підписана в 1983 році державами-членами Ради
Європи Конвенція про передачу засуджених осіб.
Україна в 1995 році також приєдналася до цієї Кон-
венції [14].
Швидкими темпами розвивається співробітницт-
во в цій сфері й у межах СНД. Його актуальність
особливо очевидна як у зв’язку зі зростанням зло-
чинності в країнах СНД, так і через відкритість кор-
донів, що позбавляє держави можливості успішно
боротися зі злочинністю поодинці. У серпні 1992 року
всі держави - члени СНД, а також Грузія підписали
Угоду про взаємовідносини міністерств внутрішніх
справ у сфері обміну інформацією. У січні 1993 року
в Мінську країни Співдружності (крім Азербайджа-
ну) підписали Конвенцію про правову допомогу й
правові відносини по цивільних, сімейних і кримі-
нальних справах. Багато статей цієї Конвенції при-
свячені наданню правової допомоги за криміналь-
ними справами. Вони регламентують співробітницт-
во з таких питань, як видача злочинців, здійснення
карного переслідування, розгляд справ, підсудних
судам двох або декількох держав, передача пред-
метів, використаних під час учинення злочину, обмін
інформацією про звинувачувальні вироки й засуд-
женість тощо [15].
У перебігу розвитку співробітництва між держа-
вами досить швидко виявилося, що не можна об-
межитися двосторонніми й регіональними угодами.
Стало зрозуміло, що деякі види злочинів зачіпають
інтереси всього світового співтовариства, це ство-
рило передумови для виходу співробітництва дер-
жав у зазначеній сфері на універсальний рівень.
Унаслідок цього розпочався процес укладання ба-
гатосторонніх договорів, і якщо в часи Ліги Націй у
них брали участь десятки держав, то в період діяль-
ності ООН їхня кількість перевищила сотню. У цій
площині особливого значення набуває боротьба зі
злочинністю на основі багатосторонніх угод.
Історичний процес свідчить про те, що із роз-
витком торгівлі, мореплавання, зв’язків між держа-
вами розширилася й сфера співробітництва в бо-
ротьбі з конкретними видами злочинів, що зачіпа-
ють спільні інтереси. Наприклад, здавна набула
поширення боротьба з морським піратством, яке
було визнане державами міжнародним злочином,
а піратів оголошено ворогами людства. Незважа-
ючи на те, що піратство за стереотипним уявлен-
ням — явище минувшини, відоме із пригодниць-
ких романів, воно не зникло. Зважаючи не це, у
Конвенції ООН із морського права 1982 року, а та-
кож у низці інших багатосторонніх угод містяться
положення про боротьбу з піратством. Яскравим
прикладом необхідності боротьби із цим видом
міжнародного злочину слугує захоплення 25 верес-
ня 2008 року судна «Фаїна», у складі екіпажу яко-
го було 17 громадян України.
Ще одним міжнародним злочином, який стано-
вить велику суспільну небезпеку, є работоргівля.
Необхідно зазначити, що перший акт про скасуван-
ня торгівлі неграми-рабами був прийнятий на
Віденському конгресі в 1815 році, а в 1841 році п’ять
держав підписали договір, який забороняв переве-
зення в Америку негрів-рабів. До того ж договір був
доповнений документами, прийнятими на
Берлінській конференції в 1885 році (про ріку Конго)
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
92
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ
й на Брюссельській конференції в 1890 році – про
боротьбу з работоргівлею. У цих документах рабо-
торгівля вже розглядалася як злочин.
Зазначена проблема є актуальною й сьогодні. В
ООН вона знову стала предметом розгляду в Спец-
іальному комітеті з питань рабства, створеному Еко-
номічною і Соціальною Радою ООН (ЕКОСОР). Було
визнано, що рабство, хоча й у прихованих формах,
усе ще існує. У зв’язку із цим, у 1956 році було скли-
кано Женевську конференцію з питань боротьби з
рабством, де було прийнято Додаткову конвенцію
про скасування рабства, работоргівлі, інститутів і
звичаїв, аналогічних рабству. Відповідно до кон-
венції, держави взяли на себе зобов’язання карати
осіб, винних у скоєнні таких злочинів, як перевезен-
ня рабів, уведення якої-небудь особи в рабство або
підневільний стан, таврування випалюванням або
іншим способом тощо [16].
Наступним напрямком стало співробітництво дер-
жав у боротьбі з порнографією. У зв’язку із цим ста-
новить інтерес Паризька конвенція про боротьбу з
поширенням порнографічних видань 1910 року й
Міжнародна конвенція про припинення обігу порног-
рафічних видань та торгівлі ними 1923 року. Згідно
з названими конвенціями, держави взяли на себе
зобов’язання здійснювати карне переслідування й
притягати до відповідальності осіб, винних у збуті,
виготовленні, зберіганні, увезенні й вивезенні пор-
нографічних видань [17].
У рамках Ліги Націй і навіть ще до створення цієї
організації держави розпочали боротьбу з таким яви-
щем, як торгівля жінками й дітьми. У цьому процесі
важливого значення як документ набула Конвенція
1949 року щодо боротьби з торгівлею людьми і з
експлуатацією проституток третіми особами. Відпо-
відно до цієї Конвенції, що замінила всі раніше ук-
ладені угоди з аналізованого питання, держави взя-
ли на себе зобов’язання кваліфікувати як злочин
звідництво, спонукання або розбещення з метою
проституції, експлуатацію проституції, утримування
будинків розпусти, здавання або зняття в оренду
приміщень із цією метою і т. ін. [18].
Також становить інтерес Міжнародна конвенція
щодо боротьби з підробкою грошових знаків 1929
року. Її укладання стало результатом зростання не-
безпеки для держав у зв’язку з поширенням цього
загрозливого явища. Відповідно до Конвенції, дер-
жави взяли на себе зобов’язання переслідувати в
карному порядку тих, хто підробляє або фальсифі-
кує грошові знаки, поширює підроблені знаки, бере
участь у виготовленні приладів або інших предметів,
призначених для підроблення або фальсифікації.
Конвенція зобов’язує учасників притягати до кримі-
нальної відповідальності фальшивомонетників неза-
лежно від того, грошові знаки якої країни вони виго-
товляють або підробляють [19].
Більш різноманітним, змістовним і послідовним
співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю
стало в рамках ООН. Статут ООН створив принци-
пово нове правове підґрунтя для міжнародного
співробітництва в означеній сфері, проголосивши
прагнення народів Об’єднаних Націй знову затвер-
дити віру в основні права людини, у гідність та
цінність людської особистості. Показовою щодо цьо-
го є Конвенція ООН про запобігання злочину гено-
циду й покарання за нього від 1948 року. Імпульс
для розроблення цієї Конвенції був даний Генераль-
ною Асамблеєю ООН, яка ще в 1946 році у своїй
резолюції 96 (I) оголосила, що геноцид є злочином,
який порушує норми міжнародного права й супере-
чить духу й цілям ООН.
На підставі досвіду Другої світової війни і як ре-
акція на злочини гітлеризму, Конвенція кваліфікує
як дії, що становлять геноцид: убивство членів на-
ціональної, етнічної, расової або релігійної групи;
заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або ро-
зумового розладу членам такої групи; навмисне
створення для якої-небудь групи таких життєвих
умов, які розраховані на повне або часткове її фізич-
не знищення; заходи, які розраховані на запобі-
гання народженню дітей у середовищі такої групи;
насильницьку передачу дітей з однієї людської гру-
пи в іншу.
Відповідно до Конвенції, геноцид є міжнародним
злочином. Держави - учасники Конвенції 1948 року
зобов’язалися вживати необхідних заходів для по-
карання осіб, винних у здійсненні або змові з ме-
тою здійснення геноциду, у підбурюванні до його
здійснення, у замаху або в співучасті в геноциді [20].
У цьому ж переліку перебуває й Міжнародна кон-
венція про ліквідацію всіх форм расової дискримі-
нації 1965 року. Необхідно звернути увагу на те, що
підготовці Конвенції передувало прийняття низки
резолюцій Генеральною Асамблеєю ООН, включа-
ючи Декларацію про ліквідацію всіх форм расової
дискримінації 1963 року.
Відповідно до Конвенції, злочином, який ка-
рається законом, оголошене всяке поширення
ідей, заснованих на расовій зверхності або нена-
висті, усяке підбурювання до расової дискримінації,
усі акти насильства або підбурювання до таких
актів, спрямовані проти будь-якої раси або групи
осіб іншого кольору шкіри або етнічного походжен-
ня, а також надання будь-якої допомоги для про-
ведення расистської діяльності, включаючи її
фінансування [21].
У рамках ООН розгорнулася непримиренна бо-
ротьба проти політики апартеїду, наслідком чого ста-
ло прийняття в 1973 році Конвенції про припинення
злочину апартеїду та покарання за нього. Конвенція
кваліфікує апартеїд як злочин проти людства. Акти,
що є наслідком політики й практики апартеїду, розг-
лядаються в Конвенції як злочини, що порушують
принципи міжнародного права, зокрема цілі й прин-
ципи Статуту ООН. Особи, які вчиняють злочин апар-
теїду, підлягають міжнародній кримінальній відпов-
ідальності. Держави-учасники Конвенції зобов’яза-
лися вживати заходів щодо карного переслідуван-
ня, притягнення до судової відповідальності осіб,
що несуть відповідальність або обвинувачені в
здійсненні актів, які, відповідно до Конвенції, квалі-
фікуються як злочин апартеїду [22].
Ілюстрацією подальших зусиль держав у зазна-
ченій царині може слугувати Конвенція проти кату-
вань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що
принижують гідність, видів поводження і покаран-
ня, що була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН
у 1984 році. Конвенція надає чітке визначення тако-
го роду дій і розглядає їх як злочини, за які держа-
ви-учасники зобов’язані притягувати винних до кри-
мінальної відповідальності [23].
Необхідно зазначити, що міжнародна практика
останніх десятиліть свідчить про те, що з’явилася
значна кількість нових видів злочинів. Вони зачіпа-
ють інтереси держав у різних сферах. Наскільки
різноманітні ці сфери, можна переконатися на таких
прикладах. У 1973 році в Нью-Йорку була відкрита
для підписання Конвенція про запобігання їх злочи-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 93ІСТОРIЯ
нам й покарання проти осіб, що користуються міжна-
родним захистом, у тому числі дипломатичних
агентів. У 1979 році Генеральна Асамблея ООН прий-
няла Конвенцію про боротьбу із захопленням заруч-
ників. У 1980 році у Відні відкрито для підписання
Конвенцію про фізичний захист ядерного матеріалу.
У 1988 році на конференції в Римі були прийняті Кон-
венція про боротьбу з незаконними актами, спрямо-
ваними проти безпеки морського судноплавства, і
Протокол про боротьбу з незаконними актами, спря-
мованими проти безпеки стаціонарних платформ,
розташованих на континентальному шельфі.
У 1989 році Генеральна Асамблея прийняла Кон-
венцію про боротьбу з вербуванням, використанням,
фінансуванням і навчанням найманців. Також укла-
дено низку багатосторонніх конвенцій, що мають на
меті забезпечити безпеку цивільної авіації. У всіх цих
документах ідеться про неприпустимість дій, яки-
ми є злочини, що підлягають кримінальному пере-
слідуванню й покаранню.
Разом із тим жодним чином не зменшилося зна-
чення боротьби з тими видами злочинів, які не
відрізняються новизною, але за своїм характером і
переважно за своїми масштабами вийшли на пер-
ший план з огляду на зусилля, яких докладають
держави щодо їхнього припинення. До таких, на-
самперед, належить боротьба з незаконним обігом
наркотиків і міжнародним тероризмом.
Висновки
Аналіз спеціальної літератури та основних прак-
тичних проблем міждержавної правової допомоги
свідчить, що міжнародна співпраця в боротьбі зі
злочинністю є тривалим у часі процесом і на сьо-
годні вона визначається як діяльність компетентних
органів, передбачена міжнародними договорами або
здійснювана на умовах одночасного застосування
норм міжнародного та внутрішнього права щодо
ведення процесуальних та слідчих дій з метою от-
римання доказів, забезпечення відшкодування шко-
ди, заподіяної злочином, або притягнення до відпо-
відальності особи, що вчинила злочин.
Історико-правовий аналіз міжнародного співроб-
ітництва в боротьбі зі злочинністю дозволяє визна-
чити найбільш ефективні форми боротьби з міжна-
родним криміналітетом, а надто в контексті євро-
пейської інтеграції України. З огляду на те, що цей
процес набуває все більшого розвитку, його вивчен-
ня є предметом подальших наукових розвідок.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Панов В. В. Проблемы борьбы с организованной транс-
национальной преступностью / В. В. Панов // Законность. –
1995. – № 1. – 86 с.
2. Карпец И. И. Международная преступность / И. И.
Карпец. – М., 1988. – 112 с.
3. Игнатенко Г. В. Международное сотрудничество в
борьбе с преступностью / Г. В. Ігнатенко. – Свердловск,
1980. – 75 с.
4. 3имин В. П. Международное сотрудничество в облас-
ти борьбы с преступностью и охраной общественного по-
рядка / В. П. 3имин, М. Н. Зуев. – М. : Юристъ, 1993.
5. Блищенко И. П. Сотрудничество государств в борьбе
с международными преступлениями / И. П. Блищенко, Н. В.
Жданов. – М., 1984. – 118 с.
6. Цепелев В. Ф. Уголовно-правовые, криминологичес-
кие и организационные аспекты международного сотрудни-
чества в борьбе с преступностью : дис. ... доктора юрид.
наук : 12.00.08 / В. Ф. Цепелев. – Москва, 2001. – 418 c.
7. Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво Украї-
ни у галузі боротьби зі злочинністю: автореф. дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. юрид. наук / О. І. Виноградова. –
Харків, 2000.
8. Білоконь М. В. Правове регулювання управлінської
діяльності МВС України у сфері охорони та захисту громадсь-
кого світового порядку / М. В. Білоконь // Проблеми право-
знавства та правоохоронної діяльності. – 2004. – № 1. – С.
58-68.
9. Смирнов М. І. Сутність і правова природа міжнарод-
ного співробітництва держав у сфері кримінального проце-
су / М. І. Смирнов // Проблеми правознавства та правоохо-
ронної діяльності. – 2004. – № 1. – С. 187-196.
10. Олійник І. Л. Організаційно-правові засади взаємодії
міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопору-
шеннями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
юрид. наук : 12.00.07 / І. Л. Олійник. – Ірпінь : НАДПСУ, 2005.
11. Тертишник В. М. Проблеми міжнародного співробіт-
ництва у сфері правосуддя: екстрадиція та конфіскація / В.
М. Тертишник, О. Тертишник // Юридична Україна. – 2003. –
№ 6.
12. Серватко Т. Проблемы борьбы с организованной пре-
ступностью в Польше и в Украине : дис. ... канд. юрид. наук
: 12.00.08 / Тадеуш Серватко: НАН Украины; Институт госу-
дарства и права им. В. М. Корецкого. – К., 2002. – 207 с.
13. Гердеґен М. Європейське право [підручник] / Матіас
Гердеґен. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2008. – 528 с.
14. Про приєднання України до Європейської конвенції
про передачу засуджених осіб : Закон України від 22 верес-
ня 1995 р. № 337/95-ВР // Відомості Верховної Ради України.
– 1995. – № 31. – Ст. 248.
15. Угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ
незалежних держав (країн СНД) у галузі боротьби зі злочин-
ністю 1992 р. // Правові основи міжнародної діяльності
Міністерства внутрішніх справ України (36. міжнародно-пра-
вових документів) : e 2-х т. – К., 1997. – Т. ІІ.
16. Про скасування рабства, работоргівлі та інститутів
і звичаїв, схожих з рабством : Додаткова Конвенція від 7
вересня 1956 р. // Україна в міжнародно-правових відноси-
нах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомо-
га. –– К. : Юрінком Інтер, 1996. – Кн. 1.
17. Международная конвенция о пресечении обращения
порнографических изданий и торговли ими (Женева, 12 сен-
тября 1923 года). // Сборник действующих договоров, со-
глашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными
государствами. – М., 1938. – Вып. IX.
18. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з екс-
плуатацією проституції третіми особами // Українська РСР у
міжнародних відносинах. – К. : Видавництво АНУ, 1959.
19. Международная конвенция по борьбе с подделкой
денежных знаков // Сборник действующих договоров, со-
глашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными
государствами. – М., 1933. – Вып. VII.
20. Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і
покарання за нього [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.president.gov.ua/content/un_2.html.
21. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм ра-
сової дискримінації // Відомості Верховної Ради Української
Радянської Соціалістичної Республіки. – 1989. – № 13. – Ст.
108.
22. Конвенция о пресечении преступления апартеида
и наказания за него от 30 ноября 1973 года // Международ-
ная защита прав и свобод человека. – Москва : Юридичес-
кая литература, 1990.
23. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, не-
людських або таких, що принижують гідність, видів повод-
ження і покарання // Відомості Верховної Ради Української
Радянської Соціалістичної Республіки. – 1989. – № 13. –
Ст.108.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
94
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРIЯ
E. Zozulia
INTERNATIONAL COOPERATION IN CRIME FIGHTING AS HISTORICAL AND LEGAL
PHENOMENON
The article analyzed the content of the notion of international cooperation in combating with crime, investigated the
development of cooperation in this area, key tendencies, characteristics and forms of international cooperation in
combating with the most dangerous forms of international organized crime. The author reaches the conclusion that
the historical and legal analysis of international cooperation in combating with crime allows to determine the most
effective law enforcement to combat with international crime.
Keywords: international cooperation, fight against cr iminality, law enforcement authorities, international criminality,
intergovernmental pact, kinds criminality, international criminal responsibility.
© Є. Зозуля
Надійшла до редакції 30.04.2009
УДК 94(438) “1990/2009”
ÀÄ̲ͲÑÒÐÀÒÈÂÍÀ ÐÅÔÎÐÌÀ
 ÏÎËÜÙ² ßÊ ÊÐÎÊ ÄÎ ²ÍÒÅÃÐÀÖ²¯
 ªÂÐÎÏÅÉÑÜÊÈÉ ÑÎÞÇ
СЕРГІЙ БОЧАРОВ,
кандидат історичних наук, завідувач кафедри виховання та розвитку особистості
Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
У статті визначаються й аналізуються основні напрямки та результати адміністративної
реформи, здійсненої в Польщі наприкінці ХХ століття. Акцентується увага на найбільш про-
блемних аспектах реформування місцевої влади в Речі Посполитій. Робиться висновок про
відповідність новоствореної системи регіональної влади стандартам Європейського Союзу.
Висвітлюються позитивні та негативні наслідки реформування системи регіональної влади
в країні.
Ключові слова: адміністративна реформа, європейське право, ґміна, повіт, воєводство, уря-
дова адміністрація, децентралізація.
Постановка проблеми й огляд останніх пуб-
лікацій. Реформування регіональної влади є одним
із пріоритетів внутрішньої політики України. У цьому
контексті досвід нашого стратегічного партнера
Польщі, здобутий у процесі здійснення адміністра-
тивної реформи 90-х років ХХ ст., є надзвичайно
цінним. Він може стати в нагоді нашим політикам та
дипломатам під час проведення аналогічної рефор-
ми в Україні та в процесі євроінтеграційного поступу
нашої держави. Наразі у вітчизняній історіографії
відчувається брак ґрунтовних досліджень із зазна-
ченої проблеми. Природно, що польські дослідники
приділяють значно більшу увагу згаданій адмініст-
ративній реформі [1]. Таким чином, проблема є акту-
альною й заслуговує на більшу увагу з боку украї-
нських учених.
Мета статті полягає у визначенні основних на-
прямків та результатів адміністративної реформи
Речі Посполитої в контексті євроінтеграційної пол-
ітики Польської держави.
Виклад основного матеріалу. У часи існуван-
ня ПНР особливість побудови моделі місцевої вла-
ди полягала у відсутності в неї такої складової, як
місцеве самоврядування; тобто органи місцевої вла-
ди були побудовані на засадах жорсткої централі-
зації й фактично відносилися до категорії органів
державної адміністрації. Надмірно централізована
процедура прийняття рішень значно зменшувала
ефективність роботи всієї системи місцевої влади,
крім того, подібна модель регіональної влади аб-
солютно не відповідала вимогам європейського
права, а тому потребувала кардинальної модерні-
зації. Через це наприкінці 1980-х років перед краї-
ною постала необхідність у здійсненні децентралі-
зації місцевої влади. Саме децентралізація стала
пріоритетним напрямком євроінтеграційної діяль-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20821 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:32:31Z |
| publishDate | 2009-06 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зозуля, Є. 2011-06-08T12:02:29Z 2011-06-08T12:02:29Z 2009-06 Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище / Є. Зозуля // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 90-94. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20821 (477):343.9 (100) «19-20» У статті проаналізовано зміст поняття міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю, досліджено розвиток співробітництва держав у цій галузі, основні напрямки, особливості й форми міжнародної співпраці в боротьбі з найбільш небезпечними проявами міжнародної організованої злочинності. Автор доходить висновку, що історико-правовий аналіз міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю дозволяє визначити найбільш
 ефективні форми боротьби правоохоронних органів із міжнародним криміналітетом. The article analyzed the content of the notion of international cooperation in combating with crime, investigated the
 development of cooperation in this area, key tendencies, characteristics and forms of international cooperation in
 combating with the most dangerous forms of international organized crime. The author reaches the conclusion that
 the historical and legal analysis of international cooperation in combating with crime allows to determine the most
 effective law enforcement to combat with international crime. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище International cooperation in crime fighting as historical and legal phenomenon Article published earlier |
| spellingShingle | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище Зозуля, Є. Історія |
| title | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| title_alt | International cooperation in crime fighting as historical and legal phenomenon |
| title_full | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| title_fullStr | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| title_full_unstemmed | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| title_short | Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| title_sort | міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю як історико-правове явище |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20821 |
| work_keys_str_mv | AT zozulâê mížnarodnespívrobítnictvovborotʹbízízločinnístûâkístorikopravoveâviŝe AT zozulâê internationalcooperationincrimefightingashistoricalandlegalphenomenon |