Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні?
Лідерство у сучасному світі, як відомо, включає концептуальне планування, прийняття рішень, їх мотивування, організацію і спрямування діяльності людей на досягнення конкретної мети. Все це - СИСТЕМА компетенцій, СИСТЕМА вмінь і СИСТЕМА дій. Зрозуміло, що лідер корпорації діє в інтересах корпорації,...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2009-06 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009-06
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20822 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? /О. Чередниченко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 3-5. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859777701111398400 |
|---|---|
| author | Чередниченко, О. |
| author_facet | Чередниченко, О. |
| citation_txt | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? /О. Чередниченко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 3-5. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Лідерство у сучасному світі, як відомо, включає концептуальне планування, прийняття рішень, їх
мотивування, організацію і спрямування діяльності людей на досягнення конкретної мети. Все це - СИСТЕМА компетенцій, СИСТЕМА вмінь і СИСТЕМА дій. Зрозуміло, що лідер корпорації діє в інтересах корпорації, лідер партії - в інтересах партії, лідер країни, нації - в інтересах країни, нації.
Видатні світові політичні лідери - це універсальні лідери, які прогнозують події далеко наперед, мислять і діють стратегічно, і водночас конкретно, практично. Лідери-натхненники, лідери-виконавці, ситуативні лідери, емоційні лідери, ділові лідери, як правило, не досягають стійкого успіху як державні мужі.
Проблеми державного лідерства в сучасній Україні - основний рефрен політичного есе нашого постійного автора, політолога і психолога Олександра Чередниченка.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:13:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 3
Шлях - це коли народ готовий разом
із правителем померти... коли він
не знає ані страху, ані сумніву.
Сунь-цзи
Усяка вища єднаюча думка й усяке
правильне єднаюче почуття є найбільшим
щастям у житті нації.
Ф. Достоєвський
ÑÏÎÆÈÂ×À ѲÄÎ̲ÑÒÜ,
ÀÁÎ ßʲ ÊÀÄÐÈ ÍÀÌ ÏÎÒвÁͲ?
Французький філософ, письменник і політичний діяч
Жозеф де Местр (1753-1821) написав свої відомі у всьо-
му світі "Роздуми про Францію". Ключові моменти, на
яких він загострив увагу, зберігають свою актуальність і
донині й легко накладаються на ту дійсність, у якій ми
сьогодні знаходимося. У своїй роботі він зазначав, що
владні структури заполонили переважно "маленькі
люди". Вони з упертою невідворотністю роз'їдали вели-
ку Імперію. Роз'їдали не тому, що за всяку ціну хотіли
зруйнувати Францію, а тому, що їхні прагнення знахо-
дилися в межах матеріальних пріоритетів. Сенс
існування таких людей полягав у боротьбі за владу, у
пошуках усіляких принад, особистих вигод, збагачення
тощо. Великі цілі їм були не до снаги. Вектор їхньої дум-
ки навіть не спрямовувався в цей бік. Хоча відомо, що
будь-яка країна вмирає, якщо відсутні чіткі, зрозумілі,
масштабні орієнтири. Відсутність ВЕЛИКОЇ МЕТИ ро-
бить народ сліпим. Україна також, утрачаючи свій ве-
личезний культурно-історичний, духовний потенціал,
поступово зводиться до рівня бантустану. Навіть якщо
він буде європейським. Волання поодиноких, які ще
здатні оцінити те, що відбувається, тоне серед органі-
зованого лементу наближених, які обліпили владну вер-
тикаль. Причому не так важливо, якій кольоровій гамі
вони віддають перевагу. У цьому сенсі наша країна на-
гадує величезний есслінівський театр абсурду.
Якщо ми проаналізуємо, що ж ми здобули за сімнад-
цять років "реформ" під проводом наших достойників,
картина виявиться гнітючою. Країна позбавилася ядер-
ної зброї й дієздатної армії, втратила фінансову неза-
лежність і знаходиться в стані тривалої економічної не-
стабільності; ми не спромоглися стати повноцінним суб-
'єктом на міжнародній арені, наші громадяни опинили-
ся в ситуації відчуження до власної держави; у нас знач-
но впала якість освіти, розвивається глибока духовна та
моральна деградація народу; руйнується інститут сім'ї,
заохочуються нетрадиційні форми сексуальної орієнтації
й настирливо нав'язується толерантне до них ставлен-
ня, набирає обертів демографічна криза; пишно розкві-
тла наркоманія, розвивається пивний алкоголізм у дітей;
різко зросла захворюваність на туберкульоз та інші
інфекційні хвороби. За рівнем розповсюдженості на
СНІД ми стоїмо в одному ряді з африканськими країна-
ми. Окрім того, набула величезних масштабів контра-
банда, торгівля людськими органами, кілерство. Серійні
вбивці в умовах в'язниці живуть краще, ніж більшість
наших пенсіонерів, а рівень захищеності їхніх прав ви-
щий, ніж у пересічного громадянина України. Масштаб-
на корупція, немов іржа, роз'їдає весь державний ме-
ханізм. У країні утворилося величезне соціальне дно з
жебраків, бездомних та безпритульних. А так звана "пол-
іткоректність" передбачає нещадну цензуру і контроль
над думками... Список "здобутків" можна продовжити.
Назване є ознаками "забитої країни".
Те , що в Україні колись вважалося диким,
страшним, огидним і мерзенним, стає узвичаєним,
буденним явищем, елементом людського повсяк-
денного життя.
А що ж ми маємо на протилежних шальках терезів?
Здобутки скромні. Звичайно, є невелика група людей, яка
задоволена результатами. Вона сьогодні володіє 85% на-
ціонального багатства. Інші ж платять занадто високу
ціну за такі примарні явища, як "демократія", "права лю-
дини", "плюралізм", "свобода" тощо. Ці поняття склада-
ють собою ідеологемний конструкт, за допомогою якого
людину втягнуто у віртуальний простір, де вона обертаєть-
ся без надії вийти за його межі. Виходить, що найбільшим
нашим "надбанням" став світ ілюзій. Його й реальність
неможливо розрізнити, тому, незважаючи на те, що ко-
роль голий, основна маса цього не бачить. Їй не дадуть
цього побачити модератори, у руках яких знаходяться
потужні засоби впливу. "Інформаційно-психологічна заві-
са" успішно відокремлює людей від матеріального світу.
Держава на цьому фронті явно програє. Вона позбавле-
на важелів. А ті, що є, використовуються, здебільшого, у
приватних або групових цілях.
ОЛЕКСАНДР ЧЕРЕДНИЧЕНКО,
кандидат психологічних наук, державний експерт
Ради національної безпеки і оборони України, м. Київ
Лідерство у сучасному світі, як відомо, включає концептуальне планування, прийняття рішень, їх
мотивування, організацію і спрямування діяльності людей на досягнення конкретної мети. Все це - СИС-
ТЕМА компетенцій, СИСТЕМА вмінь і СИСТЕМА дій. Зрозуміло, що лідер корпорації діє в інтересах корпо-
рації, лідер партії - в інтересах партії, лідер країни, нації - в інтересах країни, нації.
Видатні світові політичні лідери - це універсальні лідери, які прогнозують події далеко наперед, мис-
лять і діють стратегічно, і водночас конкретно, практично. Лідери-натхненники, лідери-виконавці, ситуа-
тивні лідери, емоційні лідери, ділові лідери, як правило, не досягають стійкого успіху як державні мужі.
Проблеми державного лідерства в сучасній Україні - основний рефрен політичного есе нашого пост-
ійного автора, політолога і психолога Олександра Чередниченка.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
4
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
На одній із телевізійних передач відомий украї-
нський політик без жодних сумнівів заявив, що нам
немає чого "вигадувати свій власний шлях розвитку".
Основний його рефрен: "Хутчіш до Європи"! Без ба-
жання розібратися, а що ж нині діється в самій
Європі, які тривожні й загрозливі тенденції, для
нашої національної безпеки розвиваються в ній? Та
Європа, яка колись вселяла повагу своїми досяг-
неннями, уже стає надбанням історії. Сьогодні в неї
напівпериферійне становище. Воно є наслідком не
лише її технологічної залежності й низької конкурен-
тоспроможності, а й результатом безідейності та
дріб'язковості європейських лідерів, які виявляють
готовність лягти під чужий проект "Безрозмірної
Європи". Напівпериферійність, як і колонія, - не
лише точка на земній кулі. Це стан розумування, роз-
мірковування. У цьому сенсі сучасна Європа дійсно
втратила значну частину колишньої привабливості.
Таким чином, подібні заяви на весь телеефір - удар
по самоідентичності власного народу, свідчення відсут-
ності віри в нього. Зрештою, вони є банальним про-
явом власного комплексу меншовартості. Він уперто
нав'язується українським громадянам на всіх владних
рівнях у вигляді нашої "нецивілізованості", своєрідного
"дикунства", "політичної незграбності" тощо. Такі експ-
лорації спрямовані на зниження пасіонарності наро-
ду, вони висмоктують з нього здорові сили. А сама "євро-
пейськість" чомусь пов'язується лише з принадами
(тілесними за своєю природою), які має, начебто, отри-
мати українська людина. Нещадне ідеологічне "бом-
бардування" свідомості спричинило заміну тради-
ційного світосприйняття споживчим. На фунда-
менті чужої світоглядної бази створюється світлий міф
про суспільство споживання, а темний - про традицій-
не, засноване на культурно-історичній спадщині, мо-
ралі, моральності тощо.
Боязкі спроби державних лідерів якось зменшити
негативні суспільно-економічні прояви ні до чого не
призводять. І не можуть призвести, оскільки бороть-
ба ведеться з їхніми наслідками. Осмислення глибин-
них основ виникаючих проблем виявилося їм не до
снаги. Тому вони не здатні поставити масштабні зав-
дання, а тим більше їх вирішувати. Налагодити те, щоб
усі ланки державного механізму працювали як одне
ціле, вони виявилися неспроможними.
Під час катаклізмів населення зазвичай знає свої
перспективи і намагається знайти вихід із ситуації. Нині
ж воно дезорієнтоване, утратило чітке уявлення про те,
де знаходиться насправді й що робити. Йому безупин-
но втовкмачують, що немовбито розбрат, безкінечні
"розборки" та політична тріскотня є ознаками цивілі-
зації, вільного суспільства та демократії. І цим фактом
ми вже знаходимося якщо не в Європі, то в її сінях.
Коментарі та пояснення на цю тему покликані ще
більше "затуманити" становище, позбавити народ будь-
якої логічної опори. У проведенні "державної" політики
дії еліти орієнтуються на приписи так званої "світової
думки". Ми вже припинили помічати, що грубе втручан-
ня в наші внутрішні справи стало вже нормою. Свого
часу Джордж Вашингтон у своїй промові, виголошеній
при складанні ним президентських повноважень 17 ве-
ресня 1796 р., сказав: "Пильність вільного народу про-
ти віроломних інтриг іноземного впливу повинна бути
постійно пробуждена. Бо історія та досвід доводять,
що іноземний вплив є найзгубнішим ворогом республі-
канського уряду".
За умови розвитку названих тенденцій в Україні ви-
никає загроза національній безпеці. Її неминуче очікує
розкол, ознаки якого ми вже можемо спостерігати. Фраг-
ментують її не грубою силою, а непомітно, через загост-
рення внутрішніх суперечностей та застосування "демок-
ратичного" принципу формування влади. Сьогодні ця
влада змінюється раз на п'ять років. Не може керівник
держави, маючи владу на один день, будувати плани на
місяць чи рік. Короткострокові програми за відсутності
глобального напряму набувають руйнівного для сусп-
ільства характеру. І справа тут у суті системи. Від неї за-
лежить формування типу свідомості й моделі поведін-
ки. Люди завжди виконують правила, які диктує систе-
ма. Тож, змінивши систему, можна змінити людей. Хто
визначає правила гри, той визначає поведінку гравців.
За допомогою системи виборів здійснюється се-
лекція кадрів. Причому наявність позитивних якостей
чи таланту не є обов'язковими. Набір "переваг" фор-
мують політтехнологи й нав'язують українським гро-
мадянам. У такому підході порушено фундаменталь-
ний принцип стабільності системи - спадкоємність
влади. Країна неминуче опиняється в колі впливу угру-
повань, що складаються з тимчасових прибічників (це
ми сьогодні спостерігаємо повсюдно). Далі, за логі-
кою, вони починають боротьбу між собою за портфелі,
а головне - за ресурси. Державна потуга починає тану-
ти, немов морозиво на сонці. Нині Україна тримаєть-
ся купи завдяки перетягуванню "геополітичного кана-
ту" третіми силами. Вони мають свій інтерес щодо неї.
Але "косівський прецедент" уже надіслав нам свою
"чорну мітку". І ми все виразніше чуємо його тривож-
ний подзвін.
Хтось може заперечити й наведе як аргумент стан
справ у західних країнах. Зауважимо, що й там відбу-
вається процес поступової втрати суверенності. Моно-
полію єдиного актора міжнародної політики супердер-
жав поступово перебирають ТНК - впливові неурядові
організації і міжнародні фінансові інституції. На
найбільші з них уже припадає 2/3 обсягу світової торгівлі.
Тому в розвитку глобальних економічних процесів ТНК
безпосередньо зацікавлені в роздрібненні країн. Чим
більша роздрібненість, тим менше здатності до опору.
Для досягнення абсолютної влади дробляться органі-
заційні, людські й соціальні інститути держав. Під по-
кривом глобалізації (інтернаціоналізації) відбувається
перетворення країн на окремі, слабко пов'язані між
собою анклави - своєрідні торговельні центри.
Отже, не маючи масштабного розуміння ситуації,
неможливо побачити її глибинні основи. Без постанов-
ки глобальної мети боротьба за владу вироджується в
боротьбу за голоси виборців. Дрібне мислення авто-
матично подрібнює й мету. Якщо у ваших руках шмат
металу, ви не зробите з нього нічого, поки не вирішите,
що конкретно куватимете - елементи огорожі чи меч.
Інакше вийде, як у відомій казці, - "пшик". Тут ми торкає-
мося дуже великої проблеми. Можливо, найбільшої з
усіх відомих. Історія засвідчує, що успіхів досягали не ті,
хто багато говорив, а ті, хто мав цілісний світогляд,
що дозволяв бачити фундамент проблеми. На-
скільки правильним було бачення - це інше питання.
Але потрібні реальні кроки з метою запропонувати сус-
пільству образ майбутнього.
Щоб цього не сталося, у світі є сили, зацікавлені в
знищенні кореневої системи традиційних країн, - чи то
України, чи то Росії, чи то Німеччини або Франції. Най-
легший і нетравматичний метод їхнього послаблення -
організувати процеси, що розставляють на клю-
чові посади людей, які не відповідають цим місцям.
Нехай вони будуть хоч тричі чесними, інтелектуально
розвиненими, але якщо проблема лежить за рамками
розуміння цих людей, їхні дії гарантовано вестимуть до
розвалу справи. А з ними - і всієї країни. Девід Рокфел-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 5
лер, виступаючи на Раді ООН із підприємництва в 1994
році, заявив: "Ми стоїмо на порозі глобальної транс-
формації. Нам потрібна лише правильна масштабна
криза, і нації приймуть Новий світовий порядок".
Тривожність того, що відбувається, усвідомлюєть-
ся всіма чесними й мислячими людьми. Державну біду
вони сприймають як власну й готові допомогти своїй
країні. Ми про це чуємо і з високих трибун, і від фахівців
різних напрямків, і від простих людей. У рамках свого
розуміння й можливостей вони роблять багато важ-
ливих справ. Та все ж, відзначаючи їхню звитяжну
діяльність, зауважимо, що до тих пір, поки кожен буде
думати, що верхівка айсберга - це весь айсберг, енер-
гія цих достойників пропадатиме марно. Вони не пе-
ретворяться на реальну силу тому, що кожний, робля-
чи частину, думає, що робить ціле. Колись великий
лікар Гален сказав, що "немає хворих органів, а є хворі
організми". Можна детально описувати болячки, але
не спромогтися поставити діагноз і призначити необ-
хідне лікування. Якщо в будинку ви виявили калюжу на
підлозі, то боротьбу потрібно вести не з нею, а поре-
монувати водогін чи дірявий дах. Тобто дія матиме
сенс, якщо вона скоординована із загальним планом.
А коли люди не бачать цілого, кардинальне вирішен-
ня проблеми неможливе. Якщо не осмислити ситуації
у відповідному масштабі, боротьба зведеться не до
боротьби за владу як за інструмент, необхідний для
реалізації задуманого, а до боротьби за владу заради
влади як інструменту, що дозволяє реалізувати свої
матеріальні цілі.
Звідси випливає головне завдання нинішнього часу
- пошук людей, здатних мислити стратегічно. Не в ме-
жах окремої галузі, а в масштабі всієї планети або Все-
світу. Не може чесна, добра, розумна людина, що думає
масштабом двірника, узятися за велику справу. Вона
ПІСЛЯМОВА ВІД РЕДАКЦІЇ
Виходячи з викладених міркувань, для українських лідерів бачаться такі «рецепти». По-перше, українські
лідери повинні розкрити для народу його Велику Мету (національну ідею). Якщо заглибитися в історію, то для
англійців формула цієї ідеї «Англія – володарка морів», німців – «Німеччина понад усе», Чингісхана і його
нащадків – «До останнього моря», сучасних американців – «Досягнення особистого успіху». За останні 20
років, ми, українці, на жаль, не наблизилися до розуміння такої простої і ментально близької для нас, більше
того, - працюючої вже багато століть ідеї «Зроби себе в Україні» - ідеї успіху держави як суми особистих успіхів
її громадян. По-друге, вітчизняні лідери повинні розробити Механізм реалізації Великої Мети, як це, скажімо,
зробив Ден Сяопін для китайців (політика «чотирьох модернізацій» і побудова «соціалізму з китайською спе-
цифікою»). Під його проводом віковий трудовий і діловий менталітет китайців було «модернізовано» до сучас-
ного рівня країн Заходу. Так само сплав української працездатності та західної діловитості і доброчесності
повинні дати бажану нову якість – навчити нові покоління українців жити і працювати по-новому. По-третє, на
лідерах нації лежить місія «повернення втраченого обличчя» (позицій) в історії, культурі, науці, духовній та
інших сферах.
У цьому сенсі лідери мають припинити примітивне перетягування «мовного канату» «Схід-Захід» задля
дешевих голосів на виборах. Системний аналіз країн-аналогів (візьмімо Чехію ХІХ-початку ХХ ст.) однозначно
свідчить, що без яскравого «Я» (у нас воно українське і ніяке інше) неможливий успіх нації і держави. Лідери
розуміють роль науки як пріоритету постіндустріального суспільства. Вони ж розуміють різницю між “Science”
i “VolksScience” тих маси псевдовузів-грибів останніх десятиріч, так само як різницю між перспективними 30-
40-річними науковцями і 90-річними авторитетами.
У вельми делікатній духовній сфері тільки Лідер може піднятися до розуміння ролі Києва як носія Христи-
янства Східної Європи. Відповідними саме цій місії повинні бути і дії духовних провідників.
По-четверте, - що не повинен чинити Лідер. Застосуємо тут короткий стиль: 1. Обіцяти і не виконувати. 2.
Сваритися будь з ким. 3. «Залягати на дно» в скрутні моменти криз. 4. «Жити на небі». 5. Опускатися до ролі
«пожежника» у державних справах.
Україні потрібне СИСТЕМНЕ державне управління. Настав час СИСТЕМ.
для неї нездійсненна не тому, що забракне інтелекту, а
тому, що подібне осмислення виходить за межі її сприй-
няття. Розмірковування переважної більшості людей
ніколи не виходять за рамки популярних максим, як от:
"посадити..., побудувати..., народити...". Але хтось повин-
ний думати й про проекти планетарного масштабу. Якщо
цим не займатися, то все поступово опиняється в руках
тих, хто орієнтований на отримання власного задово-
лення, горме.
Без сильної держави неможливо стримати ерозійні
процеси, завдати удару по корупції, зупинити дію не-
зліченних грантоїдів - так званих "неурядових органі-
зацій", через які насправді сильні світу цього намага-
ються здійснювати зовнішнє управління Україною. Дер-
жава - це безцінна спадщина, яку ми маємо зберегти
за всяку ціну. Усі успішні модернізації, як старі, на зра-
зок голландської, британської або французької, так і
нові - японська, корейська, тайваньська, малайзійсь-
ка, китайська, - це авторитарні модернізації з вирішаль-
ною роллю держави в управлінні розвитком і достат-
ньо жорстким скороченням простору для демократич-
них процедур.
Наша країна потребує людей, які здатні, заради бла-
га України, на справи, не пов'язані з власною вигодою,
які ставляться до держави, як до своєї сім'ї. Вони ма-
ють розуміти, що послаблення держави повертає нас в
хаос, розпад, в розкол не лише території чи еліти, а й
нації. Ці люди повинні мислити світовими категоріями
й не боятися цього, бути здатними побачити першоп-
ричини наших бід, а не лише боротися з їхніми наслідка-
ми. Вони ніколи не користуватимуться нерозумінням
народу, щоб його грабувати, і не будуть використовува-
ти державний ресурс для придбання яхт і палаців. Їм
вони не потрібні з тієї ж причини, з якої дорослій лю-
дині не потрібні дитячі іграшки.
© О. Чередниченко
Надійшла до редакції 23.03.2009
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20822 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:13:06Z |
| publishDate | 2009-06 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чередниченко, О. 2011-06-08T12:09:45Z 2011-06-08T12:09:45Z 2009-06 Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? /О. Чередниченко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 3-5. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20822 Лідерство у сучасному світі, як відомо, включає концептуальне планування, прийняття рішень, їх мотивування, організацію і спрямування діяльності людей на досягнення конкретної мети. Все це - СИСТЕМА компетенцій, СИСТЕМА вмінь і СИСТЕМА дій. Зрозуміло, що лідер корпорації діє в інтересах корпорації, лідер партії - в інтересах партії, лідер країни, нації - в інтересах країни, нації. Видатні світові політичні лідери - це універсальні лідери, які прогнозують події далеко наперед, мислять і діють стратегічно, і водночас конкретно, практично. Лідери-натхненники, лідери-виконавці, ситуативні лідери, емоційні лідери, ділові лідери, як правило, не досягають стійкого успіху як державні мужі. Проблеми державного лідерства в сучасній Україні - основний рефрен політичного есе нашого постійного автора, політолога і психолога Олександра Чередниченка. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? Article published earlier |
| spellingShingle | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? Чередниченко, О. |
| title | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| title_full | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| title_fullStr | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| title_full_unstemmed | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| title_short | Споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| title_sort | споживча свідомість, або які кадри нам потрібні? |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20822 |
| work_keys_str_mv | AT čeredničenkoo spoživčasvídomístʹaboâkíkadrinampotríbní |