Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша

У статті йдеться про наукову роботу з терену етнології та фольклористики, що проводиться на гуманітарному факультеті Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша. Зокрема описано діяльність Інституту етнографії, у складі якого діють кафедри предметної етнографії та фольклору, напрями їх наукових д...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Мушкетик, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208235
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 136-141. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208235
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2082352025-10-23T00:04:07Z Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша Мушкетик, Л. Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія У статті йдеться про наукову роботу з терену етнології та фольклористики, що проводиться на гуманітарному факультеті Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша. Зокрема описано діяльність Інституту етнографії, у складі якого діють кафедри предметної етнографії та фольклору, напрями їх наукових досліджень, конференції та публікації, діяльність викладачів – відомих учених, їхні зацікавлення та основні праці. В статье идет речь о научной работе в области этнологии и фольклористики, которая ведется на гуманитарном факультете Будапештского университета им. Лоранда Этвеша. В частности описана деятельность Института этнографии, в составе которого работают кафедры предметной этнографии и фольклора, направления их исследований, конференции и публикации, деятельность преподавателей – известных ученых, их интересы и основные труды. The article deals with scientific work in the field of ethnology and the study of folklore, which is held at the Eötvös Loránd University in Budapest. Specifically, it describes the activities of the Institute of Ethnography, which includes the sub-departments of object ethnography and folklore, as well as the trends of their scientific studies, conferences, and publications, and the activities of lecturers—famous scholars with their interests and major works. 2016 Article Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 136-141. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208235 001.32(439):39.001.891 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія
spellingShingle	Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія Мушкетик, Л. Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша Матеріали до української етнології
description	У статті йдеться про наукову роботу з терену етнології та фольклористики, що проводиться на гуманітарному факультеті Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша. Зокрема описано діяльність Інституту етнографії, у складі якого діють кафедри предметної етнографії та фольклору, напрями їх наукових досліджень, конференції та публікації, діяльність викладачів – відомих учених, їхні зацікавлення та основні праці.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша
title_short	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша
title_full	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша
title_fullStr	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша
title_full_unstemmed	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша
title_sort	наукова діяльність інституту етнографії будапештського університету ім. лоранда етвеша
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Фольклористичні та мистецтвознавчі дослідження: історія та теорія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208235
citation_txt	Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 136-141. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT mušketikl naukovadíâlʹnístʹínstitutuetnografííbudapeštsʹkogouníversitetuímlorandaetveša
first_indexed	2025-11-27T00:57:55Z
last_indexed	2025-11-27T00:57:55Z
_version_	1849903103405457408
fulltext	136 УДК 001.32(439):39.001.891 Леся Мушкетик (Київ) (Київ НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ЕТНОГРАФІЇ БУДАПЕшТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. ЛОРАНДА ЕТВЕшА У статті йдеться про наукову роботу з терену етнології та фольклористики, що проводиться на гуманітарному факультеті Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша. Зокрема опи- сано діяльність Інституту етнографії, у складі якого діють кафедри предметної етнографії та фольклору, напрями їх наукових досліджень, конференції та публікації, діяльність виклада- чів – відомих учених, їхні зацікавлення та основні праці. Ключові слова: Будапештський університет, етнографія та фольклор, кафедри, тематика, ви- дання, конференції, персоналії. В статье идет речь о научной работе в области этнологии и фольклористики, которая ведет- ся на гуманитарном факультете Будапештского университета им. Лоранда Этвеша. В частности описана деятельность Института этнографии, в составе которого работают кафедры предметной этнографии и фольклора, направления их исследований, конференции и публикации, деятель- ность преподавателей – известных ученых, их интересы и основные труды. Ключевые слова: Будапештский университет, этнография и фольклор, кафедры, тематика, из- дания, конференции, персоналии. The article deals with scientific work in the field of ethnology and study of folklore, which is held at the Eötvös Loránd University in Budapest. Specifically, it describes the activities of the Institute of Ethnography, which includes the subdepartments of object ethnography and folklore, as well as the trends of their scientific studies, conferences and publications, the activities of lecturers – famous scholars with their interests and major works. Keywords: Eötvös Loránd University, ethnography and folklore, subdepartments, research area, publications, conferences, personalities. Етнологічні дослідження посідають вагоме місце в системі вищої освіти Угорщини. У Будапештському науковому університеті ім. Лоранда Етвеша на гума- нітарному факультеті в межах Інституту етнографії діють дві кафедри: кафедра фольклору та кафедра предметної етно- графії. В університеті функціонує також кафедра антропології (завідувач Ріхард Папп) та відділ культурної антропології. У 1934 році в Будапештському універси- теті було створено Інститут етнографії, який очолив відомий музеолог професор Іштван Дьорффі. Після нього наступним професо- ром з етнографії 1946 року став Дюла Ор- тутаї 1. Уже 1951 року було засновано ка- федри фольклору і предметної етнографії, керувати останньою призначили Іштвана Талаші. З 1957 року знову стало можливим отримувати на кафедрі докторську освіту (дипломники), а з середини 1970-х років – повноцінну освіту з етнографії. Ця практи- ка припинилася 2006 року, із запроваджен- ням дворівневої системи освіти. В Інституті працювали і працюють нині такі відомі особистості: професори Іштван Талаші, Текла Дьомьотер, Аттіла Паладі- Ковач 2, Вілмош Фойкт, у колі діяльності яких перебувала і перебуває серйозна на- укова робота, результативна освіта, органі- зація численних конференцій. Їм належать дослідження з таких теренів як етнологія релігії, уснопоетична творчість, етногра- фічне фільмування, Угорський етногра- фічний атлас, етнографія районів Будапе- шта, каталог міфологічних переказів та ін. У 2000 році на гуманітарному факуль- теті на основі обох кафедр, Спеціальної групи культурної антропології та бібліо- теки було створено, власне відновлено, Інститут етнографії. У період створення факультету суспільних наук Група (нині відділ) культурної антропології відділи- лася від Інституту. Завідувачем Інституту етнографії та кафедри предметної етнографії (з 1989 р.) є габілітований університетський доцент – етнограф, соціолог, кандидат наук Тамаш http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 137 Могай (1959 р. н.). Основні терени його досліджень: європейська етнологія, селян- ське суспільство, селянське господарюван- ня, свята, народна релігія, паломництво, мережа суспільних зв’язків, історія науки, локальна ідентичність. Т. Могай був од- ним із авторів «Угорської етнографії» 3, зокрема він написав розділ до тому І. 1 та «Особистості і життєві шляхи» (т. 8), а також праці «Святі образи на стіні: тра- диції і покоління» [11], «Троїцьке палом- ництво у Чікшомйої: історія, походження, традиція» [12]. Учений був нагороджений Премією Угорського етнографічного това- риства імені Яноша Янка (1993) та Пре- мією ОТКА 4 ім. Арнолда Іпої. Окрім Т. Могая, на кафедрі працюють також Каталін Сел, Янош Балі, габілі- тований університетський доцент Тамаш Зіта Деакі. Упродовж багатьох років кафедру фольклору 5 очолював професор Вілмош Фойкт, а згодом – Кінчьо Веребеї. Нині кафедрою завідує етнограф та фолькло- рист, габілітований доцент Даніел Барт (1976 р. н.). До теренів його досліджень належить релігійна та народна культу- ра нового часу, народна релігійність. Д. Барт має ступінь PhD (2004). Дослід- ник підготував розділи про народні свя- та та обряди до другої частини першого тому «Угорської етнографії» (Népszokás. Szokásvilág). Основні його праці: «Благо- словіння і екзорцизм в Угорщині на почат- ку нового часу» [3], «Вінчання, хрещення, посвячення: Церква і народна культура на початку нового часу в Угорщині» [4]. Згадана книга Д. Барта про благословін- ня і екзорцизм складається з двох частин: бенедикція (благословення) та екзорцизм (прокляття / вигнання диявола), і містить близько 100 статей-досліджень, решта – опис джерел, тексти, література. Окрім Д. Барта, на кафедрі працюють професор Вілмош Фойкт, Каталін Селі, Марія Бернадетт, Жофія Вінце Ката. Багаторічна діяльність відомого фоль- клориста Вілмоша Фойкта (1940 р. н.) пов’язана з університетом. У 1995 році він захистив докторську дисертацію. До- слідник нагороджений пам’ятною медаллю ім. Дюли Ортутаї (1989), пам’ятною медал- лю ім. Іштвана Дьорффі (1999), Медаллю Європейського Фольклору (2005). У колі зацікавлень відомого вченого – фольклор, семіотика, шаманізм, фіно-угрознавство, народна казка, європейська фольклорис- тика та етнологія, порівняльні студії та ін. Його сучасні дослідження мають історіо- графічний характер і переважно критич- не спрямування, В. Фойкт з історичної перспективи і в міжнародному контексті простежує фольклорні явища і фольклор- ні дослідження останніх десятиліть. Його основні праці: «Вступ до семіотики» [19], «Основні поняття фольклористики» [20], «Казкове слово» [21]. Серед публікацій ученого чимало досліджень з компаративіс- тики, зокрема фіно-угорської. У 2000 році вийшла двотомна збірка праць «Фолькло- ристика у 2000 р. Фольклор – література – семіотика: Праці до 60-річчя В. Фойкта», значна частина яких стосується семіотики фольклору. В. Фойкт зазначає, що «в сус- пільних науках ХХ століття семіотика ви- никла як продовження, прогрес прагматич- ної філософії, феноменології, символічної логіки, біхевіоризму, психології, морфо- логічно-формалістської теорії літератури і, головно, широкого розуміння теорії ко- мунікації й безпосередньо структуралізму (ми тут навмисне додаємо “прогрес”, аби уточнити, що це більше, ніж просто “про- довження”, однак аж ніяк не зайва, над- мірна “зміна”). І хоча про це не завжди згадують, семіотика, безперечно, заміщає занадто однозначні ідеології» [19, р. 257]. Під керівництвом ученого було підго- товлено підручник «Угорський фольклор», 1998 року побачило світ його розширене й доповнене перевидання [10]. Окремі розді- ли написані відомими дослідниками, спе- ціалістами з цієї галузі знань. Зокрема, розділи «Загальні проблеми фольклору й фольклористики», «Балади», «Лірика» підготовлені Імре Катоною, у співавторстві з В. Фойктом він розробив розділ «Стиліс- тика й естетика фольклору», що складаєть- ся з трьох частин: стиль, віршована форма, естетика. Розділ «Народні вірування та на- родна релігійність» написаний професором Елеком Бартою та ін. У підручнику врахо- вано нові досягнення науки про фольклор, її зв’язок з іншими суміжними дисципліна- ми. Власне, тут йдеться про роль контек- сту в усному тексті (дискурс), який слугує рамками трактування і містить мотивації, що впливають на особистість, активізу- ються в ній. У книзі наголошено також на змінюваності тексту, його готовності до від- творення, стимулювання до творення. Кон- текст з його конкретною фізичною даністю http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 138 (простір, учасники, інтенція повідомлен- ня) крок за кроком спрямовує організацію тексту, ставить перед адресатом текст не як автономну одиницю, а перетворює цей про- цес в акт, дію. Таким чином, у цій роботі неодноразово підкреслюється, що не мож- на відривати фольклорний твір від ситуації його виконання. Певний час кафедрою завідувала Кін- чьо Веребеї (1945 р. н.), з 1978 року – викладач, далі професор Дебрецен- ського університету, доктор наук УАН (з 2005 р.). К. Веребеї вивчає обрядо- вість, повсякдення в дзеркалі народних обрядів, фольклористику, історію науки, психоаналітичну антропологію, історію та теорію мистецтва, їй належить розділ «Де- коративне мистецтво» (Díszítőművészet) до другої частини першого тому «Угорської етнографії», монографія «Усі дні, знамен- ні дні: повсякдення і свята в дзеркалі на- родних обрядів» [18]. Університетським викладачем і ві- домим дослідником є Імола Кюлльош (1945 р. н.). З 1968 по 1984 рік І. Кюл- льош працювала в Інституті етнографії Угорської академії наук, з 1984 року – у Будапештському університеті, док- тор УАН, має університетську габіліта- цію. Нагороджена пам’ятною медаллю Угорського етнографічного товариства ім. Дюли Ортутаї (2006). Терени її до- сліджень: народна пісенність, розбійниць- кий фольклор, циганістика, релігія, усна історія. Основні праці: «Напівнародна і народна поезія: Порівняльне дослідження історії жанрів, сюжетів і мотивів угор- ської поезії XVII–XIX ст.» [7], «Усім ві- доме, у всіх на устах, у спільній свідо- мості: фольклористичні праці» [8], вона є укладачем та автором тексту (спільно з З. Вашварі) збірника «Про фольклор та- борів військовополонених та сталінських таборів Другої світової війни» (2006). На кафедрі фольклору 2008 року було видано збірку «Праці зі словесного фоль- клору ХІХ століття» (за редакцією Юдіт Ґуйаш), що складається з трьох частин. У першій автори тому (М. Домокош, Ю. Ґуйаш, А. Резешші та ін.) вміщують дослідження за фольклорними джерелами ХІХ ст., описуючи окремі жанри – казки, загадки, плачі та ін. Друга частина при- свячена казковій серії «Корисні розваги», а також першій збирачці угорських казок Крістіні Семері. У третій частині автори знайомлять нас з окремими роботами з міжнародної тематики [17]. Нині Інститут етнографії проводить ак- тивну науково-популярну діяльність, чис- ленні конференції і книжкові презентації. Зокрема, надає можливість молоді опри- люднити свої напрацювання – це щорічні конференції, де обговорюються кращі ро- боти студентів чи докторантів. З ініціати- ви студентів виходить фольклористичний часопис Еtnoszkop. У минулі роки відбу- лися конференції про нижче духовенство, вивчення феноменів біографії, автобіогра- фії, проблем запам’ятовування, а також про етнографічну освіту. Щодо конкретних досліджень, то ниж- чим духовенством і колом звичаїв миро- помазання займається Д. Барт, сучас- ною культурою міських євреїв – Жофія Вінце-Ката, поезією іспанських роман- сів – Бернадетт Шмід, дитячу працю ХVIII–ХХ ст . вивчає Зіта Деакі, суспіль- но-культурні трансформації епохи Када- ра на селі – Янош Балі, сучасні зміни в прощі Чікшомйо – Т. Могай. Спільно зі студентами викладачі здійснюють експе- диції до Тісаладаня та Атаня. Інститут підтримує обмін науковцями і студентами із Тарту, Софії, Ліона, Клужа та ін. Відзначенню 80 річниці створення Ін- ституту етнографії було присвячено кон- ференцію і книжкову виставку. У травні 2014 року Інститут провів урочисту кон- ференцію, що репрезентувала минуле, теперішнє і майбутнє спеціальності. На конференції обговорювалися наукові ре- зультати і суспільна корисність фаху, про- довжувалися попередні науково-теоретич- ні дискусії, формування нових напрямів. Учасників конференції привітали ди- ректор Інституту етнографії Тамаш Мо- гай, декан гуманітарного факультету Тамаш Дежьо і академік Аттіла Паладі- Ковач. Д. Барт виголосив доповідь про минуле, теперішнє і майбутнє фолькло- ристики. Я. Балі повідомив про дослі- дження з аграрної етнографії, Б. Шмід порушила питання про фольклор на елек- тронних носіях, Ж. Ката-Вінце – про етнологію та етнополітику. Т. Могай ви- голосив доповідь про індивідуальні та неіндивідуальні знання, про етнографію як особливу науку. У другій половині конференції представники угорського ет- нографічно-антропологічного напряму ви- щої освіти взяли участь у роботі круглого http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 139 столу. Інститут етнографії університету представив своє найновіше видання – «Пам’ять, запам’ятовування, життєвий шлях», у якому вміщено розробки викла- дачів, студентів, репрезентовані за мето- дою усної історії, мікроісторії. У Будапештському університеті багато років поспіль викладає академік Ласло Коша (1942 р. н.) – угорський етнограф, історик, культуролог, свого часу він очо- лював Угорське етнографічне товариство. У 1973 році він був нагороджений Пре- мією Яноша Янка, у 1989 – пам’ятною медаллю Іштвана Дьорффі. Терени його досліджень – етнографія, фольклор, істо- рія культури нового часу, зв’язок церкви і суспільства. Основні праці: «Культу- ра, церква, суспільство» [5], «Селянське обуржуазнення і регіональний поділ на- родної культури 1820–1920 рр.» [6]. У 1998 році в Ніредьгазі (перевидан- ня – 2002 р. в Ужгороді) опубліковано монографію Ласла Коши у перекладі Л. Мушкетик «Чиї ви сини? Огляд угор- ської етнографії» [1]. У передмові до кни- ги Л. Коша наголошує на комплексному характері свого дослідження: «Узагаль- нююча праця – за моїм переконанням – лише тоді досягає своєї мети, коли її чита- тимуть діячі не однієї, а й інших галузей науки, й паралельно з ними ті, хто з будь- яких причин, прихильності, симпатії, інтелектуальної зацікавленості виявить інтерес до даної царини знань – у нашо- му випадку етнографії. Цим вони прагну- тимуть підвищити загальний рівень своєї культури. Це очікуване зацікавлення спо- нукає мене аналізувати не лише взяту у вузькому розумінні етнографію та її пред- мет – народну культуру, а й спираючись на досягнення етнографічної науки, та з допомогою спеціальної бази прикладів прямо чи опосередковано шукати відпо- відей на кілька важливих, на мій погляд, запитань нашої епохи, тобто поряд із пев- ними цінностями та ідеями висловлювати і власну думку» [1, с. 7]. Л. Коша ставить за мету розгляд етнографії як історичної науки, що перебуває в постійній динамі- ці. Він підсумовує свої багаторічні дослі- дження з угорської культури, її найхарак- терніших рис, європейського становища та історії. Учений розглядає такі пробле- ми: взаємозв’язки історії, науки про на- ціональний характер та етнографії, суть народної культури, її місце в культурі за- галом; місце угорців у Європі; угорський погляд на регіон; простонародна культура та історичні стилі; людина й навколиш- нє середовище; суспільство та культура; угорці та їх сусіди. Л. Коша, малюючи детальну, оригінальну картину угорської етнографії в її історичному розвитку, кон- центруючи цінності за власною системою, розкриває перед нами матеріальну і духо- вну культуру угорського народу, його спо- сіб життя, традиційні заняття, сімейні і суспільні зв’язки, світ уподобань тощо. Монографія Л. Коши є не просто огля- дом традиційного життя угорців, він з ви- соти свого досвіду ставить і намагається дати відповіді на важливі, кардинальні питання нашої епохи: поняття характе- рології та менталітету, місце угорців у Європі, майбутнє етнографії в цілому та етнографічної науки зокрема та ін. Об’єкт його дослідження поширюється в просто- рі й часі, адже свої порівняння і прикла- ди він черпає з найвіддаленіших до най- сучасніших періодів існування людства, з життя далеких і близьких народів. Матеріал у книзі має величезну пізна- вальну цінність, хоча подається лаконіч- но, стисло й спонукає читача замислитися над окресленими проблемами. У кінці до- слідження до кожної глави додається чи- мала бібліографія з примітками, вміщено значний ілюстративний матеріал. Оригі- нальний стиль, безпосередня апеляції до читача, певні інтригуючі моменти роблять книгу цікавою і захоплюючою. У кінці видання щодо перспектив угор- ської етнології Л. Коша зауважив таке: «Ет- нографічні дослідження мають використа- ти всі свої можливості задля угорської і світової репрезентації та усвідомлення неповторності, оригінальності і європей- ськості угорської культури. Ці фактори завжди були найміцнішою опорою вижи- вання угорців, вони повинні лишитися і в майбутньому. Якщо нас спитають словами дитячої ігрової пісні, записаної 1935 р. в Могачі – “Чиї ви сини?” – ми зможемо відповісти, ким ми були й ким ми є. Лише особливою, оригінальною, неповторною культурою ми можемо збагатити конти- нент, який стоїть перед політичною і еко- номічною уніфікацією» [1, с. 230]. Отже, в Інституті етнографії Будапешт- ського університету ім. Лоранда Етвеша, окрім освітньої, проводиться серйозна на- укова робота з етнології та фольклорис- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 140 тики, тут працюють відомі дослідники, публікують монографії та збірники, про- водять конференції, готують до наукової діяльності студентів і аспірантів. Примітки 1 У різні періоди він очолював низку науко- вих установ – Угорське етнографічне товариство, відділ досліджень фольклору і етнографії Ака- демії наук, обіймав посаду головного редактора часописів «Етнографія» (Ethnographia), «На- родна культура – народне суспільство» (Népi kultura – Népi Társadalom), виступив ініціато- ром створення багатьох періодичних видань. До основних праць ученого, крім вищезгаданих, належать «Угорська етнографія» (1979), «На- родне мистецтво» (1981), «Між Сходом і Захо- дом» (1981). За наукову і суспільно-культурну діяльність його відзначено міжнародними пре- міями Пітре (1962), Гердера (1972) та ін. Д. Ор- тутаї неодноразово обирався почесним членом низки наукових європейських товариств. Його дослідження народної прози, балади, пісні, питань психології творчості та соціальної обу- мовленості народної культури відкривали нові напрями у фольклористиці, зокрема його книга «Федіч Міхай розповідає» (1940) започаткува- ла вивчення особистості оповідача в угорській науці. Д. Ортутаї неабияке значення надавав вивченню фольклору інших народів, аналізу- вав також історичні твори, казкові наративи українців Закарпаття. 2 З 1981 року в університеті працював Ат- тіла Паладі-Ковач (1940 р. н.), який у 1986– 2004 рр. був директором Інституту етнографії (нині – Інститут етнографічних досліджень Центру гуманітарних наук Угорської акаде- мії наук), поєднуючи наукову працю з викла- дацькою. З 2001 р. – член-кореспондент, а з 2010 р. – академік УАН. Терени досліджень А. Паладі-Ковача – народне господарювання, етнографічна картографія, народна історія. Він розробляв історію угорської культури утри- мання худоби та ведення господарства, народні засоби транспортування та перевезення, вино- градарство та виноробство. Учений цікавив- ся етнологією нацменшин Угорщини, зокрема місцевих українців-русинів, вивчав характер- ні особливості угорських етнографічних груп (палоци, барки). Відредагував понад 120 кар- тографічних листів Угорського етнографічно- го атласу. Серед праць ученого варто згадати такі, як «Етнічні традиції, класи і спільноти в Угорщині» [14]; «Регіони, етноси, етнографіч- ні групи» [16]; «Промисловий регіон: людність заводів, шахт, майстерень у XIX–XX ст» [15]. 3 У середині 1980-х років одночасно з формуванням нової порівняльно-історичної концепції в угорській етнографії відновила- ся робота над синтетичними працями. Ще в 1977–1982 роках було підготовлено «Угор- ський етнографічний словник» (Magyar Néprajzi Lexikon). Згодом з’явилися такі фун- даментальні багатотомні видання, як «Етно- графічний атлас» (Néprajzi Atlasz; у дев’яти томах, 1987–1992 рр.), «Угорський каталог казок» (Magyar Népmese Katalógusа (MNK); у десяти томах, 1978–2001 рр.). Кілька років тому за редакцією академіка А. Паладі-Кова- ча було завершено фундаментальне видання «Угорська етнографія у восьми томах» (фак- тично в дев’яти томах, 1988–2011 рр.), що є найбільшою синтетичною працею з етнології та фольклору Угорщини [9]. 4 OTKA – скорочена назва фонду «Основ- ні державні наукові дослідницькі програми» (Оrszágos Tudományos Kutatási Alappro gramok). 5 Поняття «фольклор» в Угорщині загалом входить до трактованої в широкому розумінні етнографії і має власні терени досліджень, які А. Паладі-Ковач охарактеризував так: «В угор- ській науці фольклор обіймає три великі цари- ни: 1. Під фольклором повсякденного життя розуміють сферу тлумачених у найширшому розумінні народних обрядів. 2. Категорія мис- тецтв загалом обіймає категорію народного мистецтва (уснопоетичну творчість, музику, танок), однак приналежність предметного на- родного мистецтва, декоративного мистецтва не є цілком однозначною, немає одностайності в його зарахуванні до фольклору. 3. Світогляд- ні, космогонічні, релігійні уявлення, віруван- ня, ціннісні системи належать до третьої ве- ликої сфери фольклору. За загальновживаним визначенням фольклор є виявом народного ду- ховного життя у слові, музиці, танці, жестах і предметах. Не можна вважати фольклором повсякденно-практичну свідомість, як напри- клад пізнання природи, технологічні знання і знання, що загалом стосуються раціональної практики, успадковуються традиційним шля- хом, за винятком їх символічних атрибутів (напр. робітничі пісні, магічні уявлення, дії, замовляння та ін.)» [9, k. I.1, р. 24]. Джерела та література 1. Коша Л. Чиї ви сини? Огляд угорської ет- нографії / пер. з угор. Л. Мушкетик. – Ніредь- газа : Кафедра української та русинської філо- логії Ніредьгазького інституту, 1998. – 247 с. 2. Мушкетик Л. Г. Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії. Magyar Néprajz nyolc kötetben. – Budapest : Akadémiai K., 1988–2011. – K. I–VIII // Народна творчість та етнографія. – 2012. – № 1. – С. 118–120. 3. Вarth D. Benedikció és exorcizmus a kora újkori Magyarországon. – Pécs : L’Harmattan, 2010. – 452 p. – (Fontes Ethnologiae Hungari- cae 9). http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 141 4. Bárth D. Esküvő, keresztelő, avatás: Egyház és népi kultúra a kora újkori Magyar- országon. – Budapest : MTA-ELTE Folklór Szövegelemzés Kutatócsoport, 2005. – 279 p. – (Szövegek és elemzések 1). 5. Kósa L. Műveltség, egyház, társadalom. – Budapest : Akadémiai K., 2011. – 524 p. 6. Kósa L. Paraszti polgárosulás és a népi kultúra táji megoszlása Magyarországon (1880– 1920). – Budapest, 1998. – 456 p. 7. Küllős I. Közköltészet és népköltészet: A XVII–XIX századi magyar világi költészet össze- hasonlító műfaj-, szüzse és motivumtörténeti vizs- gálata. – Budapest : L’Harmattan, 2004. – 451 p. 8. Küllős I. Közkézen, közszájon, köztudat- ban: Folklórisztikai tanulmányok. – Budapest : Akadémiai K., 2012. – 604 p. 9. Magyar Néprajz nyolc kötetben. – Budapest : Akadémiai K., 2011. – K. І. 1. Táj. Nép. Történe- lem; 2009. – К. І. 2. Táj. Nép. Történelem; 2002. – K. II. Gazdálkozás; 1999. – K. III. Kézművesség; 1997. – К. IV. Életmód; 1988. – K. V. Magyar népköltészet; 1990. – K. VI. Népzene, néptánc, népi játék; 1990. – K. VII. Népszokás, néphit, népi valásosság; 2000. – K. VIII. Társadalom. 10. A magyar folklór – Egyetemi tankönyv / szerk. Voigt V. – Budapest : Osiris Kiadó, 2008. – 651 p. 11. Mohay T. Szentképek a falon: hagyomá- nyok és nemzedékek Az Idő rostájában: Tanul- mányok Vargyas Lajos 90 születésnapjára. – Bu- dapest, 2004. – К. III. – Р. 7–32. 12. Mohay T. A csíksomlyói pünkösdi búcsú- járás: Történet, eredet, hagyomány. – Вudapest : L’Harmattan Nyitott Könyvműhely, 2009. – 380 p. 13. Nagy I. Minden napok, jeles napok: Hét- köznapok és ünnepek a népszokások tük rében. – 2005. 14. Paládi-Kovács A. Ethnic traditions, classes and communities in Hungary. – Buda- pest, 1996. – 217 p. 15. Paládi-Kovács A. Ipari táj: Gyárak, bá- nyák, műhelyek népe a XIX–XX században. – Budapest : Akadémiai K., 2007. – 328 p. 16. Paládi-Kovács A. Tájak, népek, népcso- portok: Válogatott tanulmányok. – Budapest : Akadémiai K., 2003. – 412 p. 17. Tanulmányok a XIX századi magyar szö- vegfolklórról / szerk. Gulyás J. – Budapest : ELTE BTK Folklore Tanszék, 2008. – 432 p. – (Artes Populares 23). 18. Verebélyi K. Minden napok, jeles napok: Hétköznapok és ünnepek a népszokások tükré- ben. – Budapest : TIMP K., 2005. – 219 p. 19. Voigt V. Bevezetés a szemiotikába. – Bu- dapest : Loisir K., 2008. – 311 p. 20. Voigt V. A folklorisztika alapfogalmai. – Budapest : Argumentum Kiadó és Nyomda Kft, 2014. – 520 p. 21. Voigt V. Meseszó: Tanulmányok. – Buda- pest : MTA ELTE Folklór Szövegelemzési Kuta- tócsoport, 2007–2009. – 420 p. SUmmary The article deals with scientific work in the field of ethnology and study of folklore, which is held at the Eötvös Loránd University in Budapest. Specifically, it describes the activities of the In- stitute of Ethnography, its history and structure. Nowadays, the latter includes the subdepartments of object ethnography and folklore. The Head of both the Institute of Ethnography and the Subde- partment of Object Ethnography is a habilitated University associate professor – an ethnographer, sociologist, PhD Tamas Mohai, while the Head of the Department of Folklore is an ethnographer and folklorist, habilitated associate professor Daniel Barth. Such famous personalities as professors I. Talasi, T. Domotor, A. Paladi-Kovacs, V. Foucht, I. Nagy, I. Culos and others, have worked and have been working hitherto at the Institute. The range of their activities embraces serious scientific work, effective education, and organisation of numerous conferences. They undertake research in such areas as folk religion, folklore, ethnographic filming, are engaged in developing the Hungarian ethnographic atlas, conduct the ethnography of separate Budapest districts, compose the catalogue of mythological narrations, etc. At the present time, except for Barth, at the Department work Pro- fessor V. Foucht, K. Seli, M. Bernadette, J. Vincit Kata and others. Lectors of the Eötvös Loránd University have published a folklore textbook Hungarian Folklore (last reedition – in 2008) and have written a part of sections of a synthetic research paper Hungarian Ethnography in Eight Volu- mes, being the biggest investigation of ethnology and folklore of Hungary (Budapest, 2008–2011). In 2002, there was published and translated into Ukrainian language (in Nyireguhaza and Uzh- horod) the monograph of a historian of culture, ethnologist, academician Laszlo Kosa from the Eötvös Loránd University, entitled “Whose Sons Are You?”. A Review of Hungarian Ethnography, where ethnography is considered a historical science functioning in constant dynamics and interactions. Keywords: Eötvös Loránd University, ethnography and folklore, subdepartments, research area, publications, conferences, personalities. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Наукова діяльність інституту етнографії Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша

Репозитарії

Схожі ресурси