Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами)
У статті на основі польового матеріалу, зібраного на території Середнього Полісся, і опрацювання наукових джерел та літератури проаналізовано трансформацію основних сфер звичаєвого права в період, коли на традиції громадсько-правових і побутових відносин вплинуло офіційне радянське законодавство, пр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208239 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) / Ю. Крикун // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 105-111. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860209435576631296 |
|---|---|
| author | Крикун, Ю. |
| author_facet | Крикун, Ю. |
| citation_txt | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) / Ю. Крикун // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 105-111. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | У статті на основі польового матеріалу, зібраного на території Середнього Полісся, і опрацювання наукових джерел та літератури проаналізовано трансформацію основних сфер звичаєвого права в період, коли на традиції громадсько-правових і побутових відносин вплинуло офіційне радянське законодавство, простежено збереження окремих елементів народного права до сьогодні.
В статье на основе полевого материала, собранного на территории Среднего Полесья, и изучения научных источников и литературы проанализировано трансформацию основных сфер обычного права в период, когда на традиции общественно-правовых и бытовых отношений повлияло советское законодательство, прослежено сохранение отдельных элементов народного права до настоящего дня.
The article, being based on the field materials collected in Middle Polissia and examining scientific sources and reference books, analyzes the transformation of the main spheres of traditional customary law in the period marked by the influence of Soviet legislation over traditions of social and jural, as well as living, relations. It also analyzes the preservation of individual elements of traditional laws until nowadays.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:13:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
105
УДК 340.141–044.922(477.51):303.436.3 Юлія Крикун
(Київ)
СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У СФЕРІ ТРАДИЦІйНОГО
ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА ПОЛІЩУКІВ
(за експедиційними матеріалами)
У статті на основі польового матеріалу, зібраного на території Середнього Полісся, і опрацю-
вання наукових джерел та літератури проаналізовано трансформацію основних сфер звичаєвого
права в період, коли на традиції громадсько-правових і побутових відносин вплинуло офіційне
радянське законодавство, простежено збереження окремих елементів народного права до сьогодні.
Ключові слова: звичаєве право, громадський побут, трансформації, радянське законодавство,
звичаї, Середнє Полісся.
В статье на основе полевого материала, собранного на территории Среднего Полесья, и изу-
чения научных источников и литературы проанализировано трансформацию основных сфер
обычного права в период, когда на традиции общественно-правовых и бытовых отношений по-
влияло советское законодательство, прослежено сохранение отдельных элементов народного пра-
ва до настоящего дня.
Ключевые слова: обычное право, общинный быт, трансформации, советское законодательство,
обычаи, Среднее Полесье.
The article, being based of the field materials collected in Middle Polissia and examining scientific
sources and reference books, analyses the transformation of main spheres of traditional customary law
in the period marked by the influence of the Soviet legislation over traditions of social and jural, as
well as living, relations. It also analyzes the preservation of individual elements of traditional laws
until nowadays.
Keywords: customary law, public mode of life, transformations, Soviet legislation, customs, Middle
Polissia.
Норми традиційного звичаєвого пра-
ва були безпосередньо пов’язані з
усіма сферами повсякденного життя укра-
їнців і містили правила регулювання жит-
тя певного соціуму, зокрема селянства. До-
сить тривалий час саме за допомогою норм
звичаєвого права урегульовувалося життя
в сільській громаді, яка була організована
відповідно до народних потреб та інтере-
сів і зберігала спадкоємні морально-етич-
ні цінності, форми спілкування. Звичаєве
право діяло в селянських громадах поряд
з урядовими законодавчими актами і було
насамперед правом знедолених верств се-
лянства. За радянської влади під немину-
чим впливом радянських державних пра-
вових норм відбувався процес зникнення
або заміни деяких традиційних звичаїв.
Однак у сферах звичаєво-правової
культури збереглося багато давніх звича-
їв, які вдалося зафіксувати під час екс-
педиційних досліджень 2011–2014 років
Державного наукового центру захисту
культурної спадщини від техногенних ка-
тастроф на території Середнього Полісся
(Рівненська та Житомирська області), що
постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Хоча нині не фіксуємо широкого побуту-
вання самосудів чи вигнання із села через
провину, але цікавим залишається вивчен-
ня звичаїв взаємодопомоги й дошлюбного
спілкування молоді. Крім того, місце-
ві жителі пам’ятають давні відносини в
сільській громаді тощо. Тому найбільший
інтерес для нас мають свідчення старших
інформантів, які ще пам’ятають, за пере-
казами своїх батьків, «колишній» побут
та звичаї старої сільської громади – пер-
шої половини ХХ ст. та їх трансформацію
після остаточного утвердження радян-
ського законодавства (1940–1950-ті рр.).
Адже основна трансформація звичаїв гро-
мадського побуту відбулася саме в пері-
од встановлення радянської системи, яка
докорінно змінила традиційний уклад
побуту, підлаштувавши його під закони
і контроль радянської влади. Отже, ре-
конструкцію звичаєвого права поліщуків
спробуємо здійснити в контексті радян-
ського законодавства, яке спричинило
трансформацію змісту й форми традицій-
них звичаїв, призвело до певного нівелю-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
106
вання звичаєво-правових відносин, яки-
ми здавна регулювалася життєдіяльність
сільської громади. Зокрема, вирішення
земельних питань суттєво вплинуло на
умови праці. Дрібні двори, що замінили
старі – індивідуальні (хуторна система),
об’єднували в колективні господарства.
Змінилися майнові відносини в сімейно-
побутовій сфері, насамперед статус жін-
ки, інших членів родини та приймаків у
сім’ї тощо. Звичайно, в умовах незалеж-
ності нашої держави також відбуваються
подальші зміни в системі законодавства.
Зазначимо, що в 1920-х роках чимало
науковців щодо майбутньої правової сис-
теми України надавали важливого зна-
чення звичаєвому праву, у якому вони
завжди вбачали «дійсно народне» право.
Теоретичним обґрунтуванням такої пози-
ції слугували тогочасні правові концепції,
зокрема модернізовані погляди на зви-
чаєве право так званої історичної школи
права [8, с. 13]. Основний науковий до-
робок зі звичаєво-правової культури нале-
жить ученим, які працювали у Всеукраїн-
ській академії наук у 1920 – 1930-х роках
[1; 2; 4; 5; 9; 10; 14–21]. Зокрема, дослід-
ник О. Малиновський стверджував, що
«давнє звичаєве право одрізняється од
законів тим, що за стародавніх часів за-
кони записувано, згодом, коли винайдено
було друкування книжок, їх друкували,
а звичаєве право держали в пам’яті й пе-
редавали з покоління в покоління через
усний переказ. Воно зароджувалося в по-
буті людей. Його не формулювали й не
записували, а коли було треба, вживали.
Треба розпізнати його в діях, що відбува-
лися згідно з ним» [15, с. 114].
Стосовно історіографії питання, осо-
бливий інтерес викликають етнографічні
й фольклорні матеріали, зібрані В. Крав-
ченком та іншими дописувачами, щодо
звичаєво-правової культури на Поліссі
[13]. Цінними є документи Державного
архіву Рівненської області, фрагменти
яких опублікувала дослідниця Л. Лео-
нова [6]. Зокрема, найдавнішими мате-
ріалами є метричні книги православних
церков за 1849–1925 роки: у них ідеть-
ся про народження, хрещення, одружен-
ня та смерть місцевих жителів регіону,
представлено також матеріали про місцеві
імена та прізвища, вік одруження та осо-
бливості розлучення, про поширення в
тій чи тій місцевості різноманітних недуг
та причини смертей, про побутове жит-
тя. Вагомими й актуальними на сьогод-
ні є дослідження, здійснені на території
Українського Полісся: насамперед це пра-
ця В. Борисенко [3], у якій на підставі
проведених експедиційних етнографічних
досліджень після аварії на ЧАЕС визна-
чено особливості культури повсякдення
українців другої зони відчуження (села
Поліського р-ну Київської обл.), а також
статті, у яких досліджено окремі аспек-
ти родинно-побутової традиції (Н. Гаври-
люк [7], О. Кондратюк [12]).
Отже, за допомогою методів фіксації
усної історії та аналізу наукових джерел
і літератури спробуємо окреслити важли-
ві аспекти, що стосуються процесу транс-
формації традиційної звичаєво-правової
культури, з’ясувати питання взаємин між
законом і звичаєм.
Народна культура досить консерватив-
на, особливо там, де закон запроваджу-
вали повільно, зокрема у сфері сімей-
но-шлюбних традицій. Як засвідчують
науковці, соціальна організація полісько-
го села на початку ХХ ст. мала патріар-
хальний тип [15]. Саме тому права жінок
були обмежені, порівняно з чоловіками.
Зі встановленням офіційного радянсько-
го законодавства почалися кардиналь-
ні зрушення в регламентуванні певних
норм внутрішньо- і зовнішньосімейних
стосунків. Безперечно, розвиток україн-
ської сім’ї мав певні особливості, що по-
яснюють економічними умовам окремого
періоду. Констатуємо, що тривалий час
господарем садиби був чоловік, і водночас
розпорядником, лише на купчу землі жін-
ка мала самостійні права. Проте в народі
відомий факт, що окремі члени родини
мали і власне майно. Це питання часто
викликало в них суперечки, особливо з
приводу того, що треба вважати особис-
тим майном. Передусім це стосувалося
неодруженої молоді. Для традиційного
українського суспільства притаманною є
статево-вікова стратифікація, яка зберіга-
лася впродовж ХХ ст. З огляду на це по-
трібно акцентувати на таких поняттях, як
«чоловіче» («господарче») або «бабське»
(жіноче) майно [7; 21, с. 351]. Зауважимо,
що такі явища, як «дідизна», «батьків-
щизна» і «материзна» в народній правовій
культурі українців, на думку багатьох до-
слідників, мають історичне походження.
Поліщуки спадщину доньки, що містила
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
107
здебільшого предмети домашнього побу-
ту (білизну, ковдри, подушки), називали
«приданим» або «посагом». Традиційно
придане зберігали в скрині, яку на дослі-
джуваній території переважно називають
«кухром» [23, спр. Ю. Крикун-2]. Бать-
ківський спадок називався «дідизною»
(успадковане від діда): «Я знаю, ще, як
кажуть, до моєї ери, було таке, шо земля
у спадщину переходила, від дєдив» [23,
спр. Ю. Крикун-5]. Тобто це земельний
наділ, що його за традицією батько виді-
ляв синові при одруженні (кожному си-
нові давали однакову частину). Еволюція
земельних відносин відбувалася зі вста-
новленням радянського законодавства.
Дрібні двори, що замінили старі – інди-
відуальні (хуторна система), об’єднували
в колективні господарства, відбувся пере-
розподіл земельного фонду, урівняння в
умовах праці і, таким чином, поступово
зникла давня традиція успадковування по
чоловічій і жіночій лініях. Респонденти
за переказами своїх батьків стверджують,
що в першій половині ХХ ст. існувала
спільна сімейна власність або, за влучним
висловом вченого Є. Єзерського, «влас-
ность цілого двору» [10, с. 240], тобто
власність спільного користування. Радян-
ське законодавство таку спільність майна
не визнає, кожен має власні права й окре-
ме майно як рівноправні й самостійні осо-
би. Щоб не було повновладного пануван-
ня чоловіка над жінкою, закон дозволяв
чоловікові поділяти майно з жінкою на
їхній розсуд та укладати угоди, але забо-
роняв таку угоду між ними, за якої одна
зі сторін привласнює права над майном
іншого. Якщо ж таку угоду укладали, за-
кон міг визнати її недійсною [10].
Крім того, слід зазначити, що важли-
вим аспектом майнових відносин були й
деякі критерії вибору подружньої пари.
Насамперед переважна кількість інфор-
мантів засвідчують, що соціальна нерів-
ність не впливала на шлюбні стосунки,
адже радянська влада урівняла майнове
становище селян. Проте, за свідченнями
батьків інформантів, у першій половині
ХХ ст. повсюдним було явище, коли во-
левиявлення батьків мало визначальну
роль щодо вибору пари, особливо, якщо
дівчина з багатої сім’ї: «Батьки раніше
сватали. Багату вибирали. Чи вона гарна,
чи негарна, от її бери, бо у тебе буде поле
і у тебе буде все» [23, спр. Ю. Крикун-2].
За радянських часів на Поліссі про шлюб
домовлялися вже самі молоді, а батьки,
зважаючи на вибір шлюбної пари дітей,
обговорювали нюанси майнових аспектів
та визначали дату весілля. Отже, конста-
туємо помітну лібералізацію ставлення до
мотивів одруження та послаблення бать-
ківського тиску.
Загалом традиційне поліське село за-
вжди мало досить чітку соціальну струк-
туру – єдину сільську громаду, а всі жите-
лі місцевості формально були її членами.
Формування громади означає наявність
функціонування певних соціальних норм,
етики, звичаєвого права. Як зазначають
респонденти, сільську громаду на дослі-
джуваній території очолював староста,
а в 1920–1930-х роках – солтус: «Раньше,
коли не було суда, то були старшие, ста-
роста всього села був» [23, спр. Ю. Кри-
кун-16]; «Тоді той “солтус” був розпоряд-
ником у селі» [23, спр. Ю. Крикун-5].
Члени громади мали однакові права й
обов’язки, спільно вирішували всі про-
блеми села. Зазвичай староста скликав
«сходи», тобто проводив збори громади,
на яких урегульовували різноманітні по-
бутові питання (наприклад, будівництво
школи; використання громадських пасо-
вищ, лісів; вирішення певних непорозу-
мінь між односельцями тощо). Усі члени
громадської ради були людьми авторитет-
ними, їх визначали на зборах. Часто ста-
росту обирали із заможних селян. Крім
того, були «“шуцмани”, так як у нас мілі-
ція. От вони так само арестовували, були
суди такі самі» [23, спр. Ю. Крикун-2].
У такому громадському осередку існува-
ли власні звичаї та взаємини.
Виокремимо основні традиційні ар-
хаїчні елементи, притаманні полісь-
кій сільській громаді, що збереглися
за радянських часів у дещо трансфор-
мованому вигляді. Зокрема, спостеріга-
ємо стійке побутування звичаїв взаємо-
допомоги: «помогали один одному» [24,
спр. Ю. Крикун-2]; «добрий сусід, краще,
ніж родич» [23, спр. Ю. Крикун-2]. Про-
те, за свідченнями респондентів, з укорі-
нення радянських форм господарювання
(50–60-ті рр. ХХ ст.) поступово занепа-
дають загальнопобутові традиційні зви-
чаї взаємодопомоги – супряга, толока,
молотьба, обжинки тощо. Однак окремі
елементи звичаєвості зафіксовано й на
початку ХХІ ст., наприклад, у будівель-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
108
ній обрядовості зберігся давній звичай –
після зведення крокв «ставити квітку на
хаті» [24, спр. Ю. Крикун-4], що означа-
ло закінчення будівництва основної час-
тини хати, а також традиція виставляти
могорич. Цей елемент звичаєвості з певни-
ми трансформаціями побутує й сьогодні,
зокрема, існує традиція ставити могорич
після допомоги по господарству (будівни-
цтво хати, збирання льону, заготівля дрів,
сінокіс). Могорич виставляли також з на-
годи народження дітей чи онуків та ін-
ших значущих сімейних подій, у разі до-
мовленостей про допомогу: «От шось мені
помогла чи позичила. Я должен брать чи
чекушку, чи пляшку. От ми п’єм за те мо-
горич, шо ми договорилися шось там мені
зробить. Або шось мені в його достать, бо
в його є, а мені треба. Він не каже, шо
продаю, а за могорич» [23, спр. Ю. Кри-
кун-5]. Крім того, інформанти пам’ятають
давній звичай укладати мирову – це роз-
пивання могорича на знак примирення
після сварки чи бійки чоловіків. Пляш-
ку мирової несе той, хто прагне прими-
рення: «Як побілися, да вже йде діло до
суда, то вже тоді п’ють, мірацца, то тоді
вже мірова, то шоб у суд не пошли, не
подали, то вже тоді мірову розпілі» [23,
спр. Ю. Крикун-9]. Закріплюють прими-
рення, тиснучи руки один одному. Тради-
ція виставляти могорич залишається до-
сить поширеною й нині.
Повсюдно побутувало наймання хлоп-
ців-підлітків на сезонну роботу – випас
худоби («від Паски до Михайла»). У до-
воєнний період існувала традиція випа-
сання худоби одноосібно. Лише в 1950–
1960-х роках випасати худобу почали за
чергою. Кількість днів випасання залежа-
ла від кількості корів, наприклад, одна
корова – один день, дві корови – два дні
і т. д. Якщо господарі не мають змоги ви-
пасати за своєю чергою, вони наймають
пастуха: «Раніше кожен сам свою пас.
А тепер вже не так робимо. Вже збираєть-
ся шестьдесят коров, один пастух найма-
ється, да й пасе» [24, спр. Ю. Крикун-4].
Плата за випас худоби на сьогодні майже
в усіх населених пунктах складає 100 гри-
вень за день, у с. Кривотин – 50 гривень
[25, спр. А. Ніколаєвої-3]. Така форма
оплати виникла нещодавно, п’ять – десять
років тому, раніше не існувало грошової
оплати за випас худоби, лише бартер, тоб-
то плата продуктами харчування, горо-
дництва і садівництва. До війни побуту-
вала також традиція випасу свиней, але
з часом вона зникла. Цікавою є інфор-
мація про те, що у с. Степанівка місце
випасу худоби називалося «толока» [25,
спр. А. Ніколаєвої-6].
На відміну від офіційного законодав-
ства, яке визнавало урівняння всіх в со-
ціальних умовах, основним чинником
визначення власності та заможності зви-
чаєве право визнавало «...шо треба тру-
дитися на землі» [23, спр. Ю. Крикун-6];
«Багатий мав по 10 гектар, по 15 гектар,
по 8 гектар. А бідний мав гектар – до двох
гектарів» [23, спр. Ю. Крикун-2]. Отже,
очевидно, що земельна власність була
критерієм визначення майнової нерівності
та матеріального статку.
Зазначимо, що господарсько-економіч-
ні відносини в дорадянському суспільстві
ґрунтувалися на найманій та кріпацькій
праці, які набували поширення в місце-
востях з панським (фільварковим) типом
господарства: «Моя свекруха робила у по-
ляків на кухні. Але вони не обіжали – по-
ляки. Грошима платили. Були злоти поль-
ські. Осьо я знаю – робить три неділі чи
місяць, то три злоти, п’ять злотих» [23,
спр. Ю. Крикун-6]. Платили за робо-
ту грішми або продуктами («натурою»):
«Пуд жита у день давали. Ну ще кормив.
Цілий день ціпом промахає – молотить,
от йому пуд жита за день» [23, спр. Ю.
Крикун-2]. У 1950-х роках, у зв’язку зі
встановленням колгоспної системи, посту-
пово почав занепадати інститут найманої
праці, а дрібні двори об’єднувалися в ко-
лективні господарства. Загалом нові гос-
подарсько-економічні відносини сприяють
віддаленню від визначальних принципів
звичаєвості, пріоритету набуває не власне
господарство та праця як підвалини ро-
динного матеріального статку, а робота в
колективному господарстві.
За радянських часів виникли нові
види примусових громадських робіт, на-
приклад, «шарварок» (будівництво доріг).
Колективна власність радянської доби,
на думку дослідника звичаєвого права
О. Малиновського, генетично пов’язана з
традицією російської общини [15, с. 112].
Тобто за її принципами все господарю-
вання зорієнтоване не на індивідуальну
родинну традицію господарювання, а на
колективну роботу – громадські відробіт-
ки, стягнення штрафів, формується систе-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
109
ма податків на землю, худобу, податок на
бездітність («холостяцький») тощо.
Учений С. Борисенок характеризує пе-
рехідний період (20–30-ті рр. ХХ ст.) –
від традиційних форм господарювання
до впровадження радянського законодав-
ства – коли попереднє право заперечують,
а нове ще не запровадили, відроджуються
архаїчні звичаєво-правові норми. Зокре-
ма, він акцентує на умовах тогочасного
життя, коли люди самі встановлювали
певні види покарання злочинців. Учений
М. Сікорський зазначає: «Отож, і народ,
довідавшись, що немає закону, повинен
був утворити якісь норми поводження та
ними користуватися; отже, через те, де
бракувало офіційних судів, зароджува-
лося право своє, може одмінне від права
сусіднього повіту, волості, села, але пра-
во своє, право народнє. Хай на утворення
цього права впливали скасовані закони,
але все-ж-таки право це було звичає-
ве» [21, с. 19]. Таким чином, хоч офіцій-
но новою владою були прийняті закони
й норми, але звичаєво-правові відносини
продовжували діяти відповідно до давніх,
вироблених за народним принципам.
Нащадки за переказами своїх батьків
підтверджують, що були випадки здій-
снення самосудів громадою (20–30-ті рр.
ХХ ст.): «Тоді були такіє самосуди,
шо підпалювали хати. Помста така за
шось» [23, спр. Ю. Крикун-5]; «Привсе-
людне висміювання злочинця з чим по-
пався» [23, спр. Ю. Крикун-4]. У своїй
основі карне звичаєве право мало мораль-
ні принципи, відповідно до яких формува-
лися покарання злочинців або шкідників.
Наприклад, під час учинення самосудів
односельці виходили на вулицю і «ви-
крикували всякіє слова, наприклад “зло-
дюга”, а саме явище називалося “видови-
ще”» [23, спр. Ю. Крикун-5]. Так само
судили й відьом за заподіяну ними шко-
ду: «Коли відьма украде молоко у корови,
при людях її намагалися опозорить» [23,
спр. Ю. Крикун-5], або, наприклад, на
сільських «сходах» громади їй «мораль
читали», щоб вона попросила вибачення.
Традиційно крадіжку бджіл і пасіки вва-
жали гріхом та злочином, за який також
карали публічно, але на сьогодні не вияв-
лено інформаторів, які б пам’ятали види
покарання за це [24, спр. Ю. Крикун-2].
Такі звичаєві норми почали формуватися
ще на ранній стадії розвитку суспільства
і з часом набули статусу народного зви-
чаєвого закону. Значна їх частина була
залучена до церковного законодавства,
а решта залишалася під юрисдикцією
громади впродовж тривалого часу. У ре-
зультаті ми спостерігаємо, що звичай як
особливий регулятор суспільних відносин
у традиційній сільській громаді діяв не
відособлено, а разом з офіційним правом,
мораллю, релігією. Отже, звичаї покаран-
ня та осуду виробилися й утвердилися в
усіх сферах життя громади протягом сто-
літь, стали народним критерієм розумін-
ня добра і зла, справедливості й неспра-
ведливості, моральності й аморальності та
були основою народного судочинства.
Своєрідним карним звичаєвим інститу-
том, який вирішував питання судочинства
за порушення моральних принципів, були
парубоцькі та дівоцькі громади. Переваж-
но непорозуміння виникали з приводу за-
лицяння до дівчат. Суперечки намагали-
ся вирішити в межах громади, виносячи
відповідні вироки: виставлення могоричу
або накладення грошового штрафу тощо.
Водночас В. Камінський згадує випадки
збезчещення дівчини хлопцем, у такому
разі справу передавали на розгляд сіль-
ських сходів, які примушували парубка
одружитися з дівчиною. З цього приво-
ду автор зазначає: «За одно з важливих
завдань парубоцької громади, яке треба
було виконувати за звичаєм у зв’язку з
розвагами, – це був догляд за мораль-
ністю дівчат свого села» [11]. Зі свідчень
інформантів з’ясовано, що своєрідною мі-
рою покарання для невірних або «гострих
на язик» дівчат до 60-х років ХХ ст. було
зав’язування спідниці над головою. Крім
того, надто гонорових дівчат хлопці кара-
ли в такий спосіб: «A то як дівчина є, да
себе крепко ставить, а то шо її винили,
прийдуть поліниця дров рознесуть» [24,
спр. Ю. Крикун-4]. Під час гуляння мо-
лоді в клубі своєрідним покаранням для
тих, хто порушував усталені правила
поведінки, було вигнання з клубу або
відмова танцювати з цією особою [23,
спр. Ю. Крикун-5].
Отже, на основі польового матеріалу
та наукових джерел можна простежити
еволюцію народного судочинства, яке ще
в першій половині ХХ ст. мало архаїчні
елементи та зазнало вагомих змін із часу
впровадження радянського законодав-
ства. Крім того, звичаєво-правові норми
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
110
завжди взаємодіяли з радянською законо-
давчою системою, а іноді й усупереч їй,
зберігаючи давню традицію.
Плідна дослідницька робота науковців
у 1920–1930-х роках та перекази респон-
дентів, які проживають на території Се-
реднього Полісся, постраждалої внаслідок
Чорнобильської катастрофи, дають можли-
вість простежити трансформації звичаєво-
правової культури за часів утвердження
радянського законодавства, окреслити ди-
наміку її зміни в перехідний період тра-
диційного суспільства першої половини
ХХ ст. до сьогодення. З’ясовано, що осно-
вна трансформація звичаїв громадського
побуту тривала під час встановлення ра-
дянської системи, яка повністю змінила
традиційний уклад життя, призвела до
поступового нашарування радянських дер-
жавних правових норм і остаточної замі-
ни деяких звичаєво-правових норм. Так,
на сьогодні можна простежити еволюцію
карного звичаєвого права завдяки зафік-
сованій інформації про побутування само-
судів у першій половині ХХ ст. та поступо-
ве впровадження офіційного судочинства,
яке витіснило давні громадські звичаї по-
карання. Цікавими є питання вивчення сі-
мейно-шлюбних відносин та елементів гро-
мадського побуту (звичаї взаємодопомоги,
традиції успадковування, морального осу-
ду, примирення, народної будівельної об-
рядовості тощо), які в дещо трансформова-
ному вигляді збереглися донині.
Джерела та література
1. Академічна юридична думка / уклад.
І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук ; за ред.
Ю. С. Шемшученка. – Київ : Ін-Юре, 1998. –
503 с.
2. Бондарук Т. І. Західноруське право: до-
слідження і дослідники / Т. І. Бондарук. –
Київ, 2000. – 160 с.
3. Борисенко В. Така житка…: Культура
повсякдення українців Чорнобильського По-
лісся (за матеріалами етнографічної експеди-
ції 1994 р.). – Київ : Стилос, 2011. – 224 с.
4. Борисенок С. Самосуди над карними
злочинцями в 1917 році / С. Борисенок // Пра-
ці Комісії для виучування звичаєвого права
України. – Київ, 1928. – Вип. 2. – С. 213–234.
5. Бюлетень Етнографічної Комісії
В.У.А.Н. – Київ, 1930. – № 12, 13.
6. Віхи історії. Збірка документів з історії
розвитку органів реєстрації актів цивільного
стану Рівненської області / упоряд. Л. А. Лео-
нова ; Державний архів Рівненської області,
Рівненське обласне управління юстиції. –
Рівне, 2004. – 82 с.
7. Гаврилюк Н. Про локальну спільність
і диференціацію обрядово-світоглядних тра-
дицій Чорнобильського Полісся // Полісся
України : матеріали історико-етнографічно-
го дослідження. – Львів : ІН НАН України,
1997. – Вип. 1 : Київське Полісся. 1994. –
С. 339–345.
8. Гримич М. Комісія для виучування зви-
чаєвого права України / Марина Гримич // Ет-
нічна історія народів Європи. – Київ, 2003. –
№ 13. – С. 13–17.
9. Грушевський М. С. Історія України-
Руси / М. С. Грушевський. – Київ, 1994. –
Т. 5. – С. 356–380.
10. Єзерський Є. Вплив звичаю на су-
дову практику (Студії над приймацтвом) /
Є. Єзерський // Праці Комісії для виучуван-
ня звичаєвого права України. – Київ, 1928. –
Вип. 3. – С. 231–270.
11. Камінський В. Розподіл двору та його
майна у Дубенському повіті / В. Камінський //
Праці Комісії для виучування звичаєвого
права України. – Київ, 1925. – Вип. 1. –
С. 150–168.
12. Кондратюк О. Традиційні терміни та
способи номінування спорідненості на Серед-
ньому Поліссі // Збірник наукових праць Дер-
жавного наукового центру захисту культурної
спадщини від техногенних катастроф. – Київ,
2012. – Вип. 1. – С. 194–200.
13. Кравченко В. Зібрання творів і мате-
ріалів з архівної спадщини / Василь Крав-
ченко ; упоряд. О. Рубан. – Київ : ІМФЕ,
2009. – Т. 2. – 640 с.
14. Лащенко Р. Лекції по історії україн-
ського права / Р. Лащенко. – Київ: Україна,
1998. – 254 с.
15. Малиновський О. Революційне звичає-
ве право / О. Малиновський // Праці Комісії
для виучування звичаєвого права України. –
Київ, 1928. – Вип. 2. – С. 112–114.
16. Матюшенко С. П. Шлюб і розлука в
Радянській Україні / C. П. Матюшенко. –
Київ, 1924. – 32 c.
17. Праці Комісії для виучування звича-
євого права України / за ред. А. Е. Кристе-
ра // Збірник соціально-економічного відділу
УАН. – Київ, 1925. – № 4. – Вип. 1. – 482 с.
18. Праці Комісії для виучування звича-
євого права України / за ред. А. Е. Кристе-
ра // Збірник соціально-економічного відділу
УАН. – Київ, 1928. – № 8. – Вип. 2. – 440 с.
19. Праці Комісії для виучування звича-
євого права України / за ред. О. О. Мали-
новського // Збірник соціально-економічного
відділу УАН. – Київ, 1928. – № 17. –
Вип. 3. – 312 с.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
111
20. Праці Комісії для виучування історії
західно-руського та українського права / за
ред. М. П. Василенка // Збірник соціально-
економічного відділу УАН. – Київ, 1927–
1930. – Вип. 1–8.
21. Сікорський М. До питання про програ-
му для збирання матеріалів з народного кар-
ного права / М. Сікорський // Праці Комісії
для виучування звичаєвого права України. –
Київ, 1928. – Вип. 2. – С. 13–24.
22. Інститут рукопису Національної біблі-
отеки ім. В. І. Вернадського НАН України,
ф. Х, спр. 1249. Походження злочину і кри-
мінальне звичаєве право, 12 арк.
23. Архів Державного наукового центру
захисту культурної спадщини від техногенних
катастроф, ф. Березне-2013: Матеріали комп-
лексної історико-етнографічної експедиції до
Березнівського району Рівненської області
(липень – серпень 2013 р.).
24. Архів Державного наукового центру
захисту культурної спадщини від техногенних
катастроф, ф. Рокитне-2014: Матеріали комп-
лексної історико-етнографічної експедиції до
Рокитнівського району Рівненської області
(вересень 2014 р.).
25. Архів Державного наукового центру за-
хисту культурної спадщини від техногенних
катастроф, ф. Ємільчине-2011: Матеріали
комплексної історико-етнографічної експеди-
ції до Ємільчинського району Житомирської
області (липень – серпень 2011 р.).
SUmmary
The XXIst-century historical actualities are considerably conducive to conceiving and per-
ceiving the processes, which occurred almost a hundred years ago. In this context, a particular
scientific interest is called forth by the questions reflecting the raising of cultural level, national
consciousness, and, above all, the themes, which reveal the human factors underlying every
custom or tradition. For a good while, it was the rules of customary law by means of which there
was adjusted the living within rural communities, being organized in conformity with people’s
needs and interests and retained hereditary mental and ethical values and communicational
forms. Customary law functioned in rural communities along with governmental legislative acts,
while struggling primarily for rights of miserable peasant strata. In course of ethnographic
expeditions (2011 to 2014), it was succeded to record numerous old-established customs in the
sphere of common-law culture. Usually, at the present time not recorded are either wide existence
of mob laws or proscription out of a village through transgression; however, there remains to be
interesting the learning of reciprocal help usages and prenuptial relations among youth. Local
residents, according narrations of their forebears, still keep in mind the ancient terms (over the
early to mid-XXth century) in a rural community. Yet, in the Soviet times, on the territory under
consideration, under the influence of the Soviet governmental precepts of law has happened the
process of disappearance or replacement of most norms of customary-law culture.
The article, being based of the field materials collected in Middle Polissia, having suffered in
the issue of the Chornobyl disaster, as well as grounded on examining scientific archival sources
and reference books, attempts to analyse the transformation of customary-law culture as af-
fected by the Soviet system that has completely changed the conventional way of life and led to
piecemeal stratification of the Soviet state principles of law and definitive substitution of certain
customary and jural relations, which were long since guided by in rural communities.
Of course, with the proclamation of Ukrainian independence certain changes continue to
occur in the sphere of customary law. But archaic common laws inherent in the historical and
ethnographical region of Rivno Polissia have preserved and somewhat transformed while being
prevalent here and there hitherto; this lasts despite significant changes influenced by the usage
of current legislation introduced throughout the XXth century.
Keywords: customary law, public mode of life, transformations, Soviet legislation, customs,
Middle Polissia.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208239 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:13:40Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крикун, Ю. 2025-10-22T17:26:12Z 2016 Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) / Ю. Крикун // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2016. — Вип. 15(18). — С. 105-111. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208239 340.141–044.922(477.51):303.436.3 У статті на основі польового матеріалу, зібраного на території Середнього Полісся, і опрацювання наукових джерел та літератури проаналізовано трансформацію основних сфер звичаєвого права в період, коли на традиції громадсько-правових і побутових відносин вплинуло офіційне радянське законодавство, простежено збереження окремих елементів народного права до сьогодні. В статье на основе полевого материала, собранного на территории Среднего Полесья, и изучения научных источников и литературы проанализировано трансформацию основных сфер обычного права в период, когда на традиции общественно-правовых и бытовых отношений повлияло советское законодательство, прослежено сохранение отдельных элементов народного права до настоящего дня. The article, being based on the field materials collected in Middle Polissia and examining scientific sources and reference books, analyzes the transformation of the main spheres of traditional customary law in the period marked by the influence of Soviet legislation over traditions of social and jural, as well as living, relations. It also analyzes the preservation of individual elements of traditional laws until nowadays. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Із царини етнографічних студій Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) Крикун, Ю. Із царини етнографічних студій |
| title | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| title_full | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| title_fullStr | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| title_full_unstemmed | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| title_short | Сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| title_sort | сучасні трансформації у сфері традиційного звичаєвого права поліщуків (за експедиційними матеріалами) |
| topic | Із царини етнографічних студій |
| topic_facet | Із царини етнографічних студій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208239 |
| work_keys_str_mv | AT krikunû sučasnítransformacííusferítradicíinogozvičaêvogopravapolíŝukívzaekspedicíinimimateríalami |