Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності
У статті боротьба за ортодоксію в ранньому християнстві розглядається як прообраз методологічної основи раціональності науки Нового часу. Стверджується, що ця раціональність сходить до алгоритму наближення до Істини та консенсуальної фіксації цього наближення в запереченні тупикових шляхів як єрети...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2009-06 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009-06
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20837 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності / О. Білокобильський, Т. Єрошенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 97-100. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20837 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Білокобильський, О. Єрошенко, Т. 2011-06-08T18:48:39Z 2011-06-08T18:48:39Z 2009-06 Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності / О. Білокобильський, Т. Єрошенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 97-100. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20837 101.1:342:17.02 У статті боротьба за ортодоксію в ранньому християнстві розглядається як прообраз методологічної основи раціональності науки Нового часу. Стверджується, що ця раціональність сходить до алгоритму наближення до Істини та консенсуальної фіксації цього наближення в запереченні тупикових шляхів як єретичних. In the article there is considered the struggle for orthodoxy in the early Christianity as the prototype of the methodological base of the science rationality in New time. It is insisted that the rationality goes back to the algorithm of the approach to the truth and consensual fixation of such approach of the deadlock ways’ prohibition as heretical. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності Fighting heresy in Christianity during 3d - 7th centuries as source of scientific rationality Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності |
| spellingShingle |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності Білокобильський, О. Єрошенко, Т. Філософія |
| title_short |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності |
| title_full |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності |
| title_fullStr |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності |
| title_full_unstemmed |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності |
| title_sort |
боротьба з єресями в християнстві iii - vii століть як джерело наукової раціональності |
| author |
Білокобильський, О. Єрошенко, Т. |
| author_facet |
Білокобильський, О. Єрошенко, Т. |
| topic |
Філософія |
| topic_facet |
Філософія |
| publishDate |
2009-06 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Fighting heresy in Christianity during 3d - 7th centuries as source of scientific rationality |
| description |
У статті боротьба за ортодоксію в ранньому християнстві розглядається як прообраз методологічної основи раціональності науки Нового часу. Стверджується, що ця раціональність
сходить до алгоритму наближення до Істини та консенсуальної фіксації цього наближення в запереченні тупикових шляхів як єретичних.
In the article there is considered the struggle for orthodoxy in the early Christianity as the prototype of the
methodological base of the science rationality in New time. It is insisted that the rationality goes back to the algorithm
of the approach to the truth and consensual fixation of such approach of the deadlock ways’ prohibition as heretical.
|
| issn |
1728-9343 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20837 |
| citation_txt |
Боротьба з єресями в християнстві III - VII століть як джерело наукової раціональності / О. Білокобильський, Т. Єрошенко // Схід. — 2009. — № 4 (95). — С. 97-100. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bílokobilʹsʹkiio borotʹbazêresâmivhristiânstvíiiiviistolítʹâkdžerelonaukovoíracíonalʹností AT êrošenkot borotʹbazêresâmivhristiânstvíiiiviistolítʹâkdžerelonaukovoíracíonalʹností AT bílokobilʹsʹkiio fightingheresyinchristianityduring3d7thcenturiesassourceofscientificrationality AT êrošenkot fightingheresyinchristianityduring3d7thcenturiesassourceofscientificrationality |
| first_indexed |
2025-11-24T16:56:53Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:56:53Z |
| _version_ |
1850489567151390720 |
| fulltext |
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 97
до Європейського Союзу / Ред. Ян Хофмолк, Катажина Смик,
Агнешка Амброзяк, Олександер Марковіч. – Варшава : Уп-
равління Комітету Європейської Інтеграції, 2006. – С. 138.
7. Децентралізація освіти та реформа міжбюджетних
відносин мають узгоджуватися між собою // Інформаційний
бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень
від 5 березня 2001 року. – № 99. –– [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www. icps. com. ua
8. Див.: Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. O samorz№dzie
terytorialnym Ibid.; Ustawa z dnia 5 czerwca 1998 r. O
samorz№dzie wojewуdztwa Ibid.; Ustawa z dnia 5 czerwca
1998 r. O samorz№dzie powiatowym Ibid.; Ustawa z dnia 5
czerwca 1998 r. O organach administracji rz№dowej w
wojewуdztwie Ibid.
9. Див.: Tomasz Grzegorz Grosse. Polityka regionalna Unii
Europejskiej. Przykіad Grecji, W іoch, Irlandii i Polski. – Warszawa
: Instytut Spraw Publicznych, 2004. – S. 222; Ustawa z dnia 5
czerwca 1998 r. O organach administracji rz№dowej w
wojewуdztwie. – Art. 2, 7 // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej
Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 577; Ustawa z dnia 5 czerwca
1998 r. O samorz№dzie wojewуdztwa – Art. 2, 4 // Dziennik
Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1998. – № 91. – Poz. 576.
10. Щенсни Пьотр. Досвід Польщі у проведенні адміністра-
тивної реформи та регіональної політики. Указ. праця.– С. 140.
11. Там само. – С. 139.
12. Tomasz Grzegorz Grosse. Polityka regionalna Unii
Europejskiej. Przykіad Grecji, W іoch, Irlandii i Polski. Ibid.– S. 224.
S. Bocharov
ADMINISTRATIVE REFORM IN POLAND AS A STEP TO INTEGRATION
IN THE EUROPEAN UNION
The article deals with main directions and results administrative reforms in Poland at the end of the XX century. The
attention is paid on the most problematic aspects of local authorities’ reforming in Rech Pospolita. The conclusion is
made about the correspondence of the newly created system of regional authorities to the standards of the European
Union. The positive and negative consequences of the system of regional authorities reformation in the state is
showed.
Key words: administrative reform, the European right, gmina, povit, voivodeship, the government administration, decentralization.
© С. Бочаров
Надійшла до редакції 13.04.2009
УДК 101.1:342:17.02
ÁÎÐÎÒÜÁÀ Ç ªÐÅÑßÌÈ Â ÕÐÈÑÒÈßÍÑÒ²
III - VII ÑÒÎ˲ÒÜ ßÊ ÄÆÅÐÅËÎ ÍÀÓÊÎÂί
ÐÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÑÒ²
ОЛЕКСАНДР БІЛОКОБИЛЬСЬКИЙ,
доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії Державного університету
інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
ТЕТЯНА ЄРОШЕНКО,
У статті боротьба за ортодоксію в ранньому християнстві розглядається як прообраз ме-
тодологічної основи раціональності науки Нового часу. Стверджується, що ця раціональність
сходить до алгоритму наближення до Істини та консенсуальної фіксації цього наближення в
запереченні тупикових шляхів як єретичних.
Ключові слова: християнство, раціональність, методологія науки, релігійне вчення.
Постановка проблеми. Дезорієнтація в аксіо-
логічній сфері, що супроводжується втратою чітких
соціальних цілей, характеризує українське суспіль-
ство в тій же мірі, що й увесь глобалізований простір
західної цивілізації. Проблемою стає сьогодні сама
методологія верифікації соціальної телеології - на-
ука як легітиматор утрачає свої повноваження із
кожним новим негативним проявом її панування в
сучасній культурі. Окрім того, усе більш чітке розу-
міння специфічної ангажованості наукових вердиктів,
ІСТОРIЯ
аспірант кафедри філософії Державного університету інформатики і штучного
інтелекту, м. Донецьк
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
98
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
природа якої пояснюється генетичним зв'язком на-
укового методу з християнською онтологією і схо-
ластичною теологією, ставить під сумнів претензії
науки на роль надконфесійного судді. Прогностич-
не безсилля науки виливається в затяжні міжкуль-
турні конфлікти, системні кризи світових ринків, еко-
логічні й етичні проблеми тощо. З іншого боку, сьо-
годні неможливе й повернення до традиційних рел-
ігійних детермінант суспільного розвитку. Соціаль-
на реальність, сформована науковим розумом, "не-
співрозмірна" з релігійними концептами.
Можливий вихід зі складної ситуації відсутності
загальних цілей і цінностей, які б при цьому мали
світський (нерелігійний) характер, полягає, як це не
парадоксально, в експлікації релігійних підстав не
тільки європейської науки, але і європейської куль-
тури взагалі, що надасть можливість більш глибо-
кого розуміння самої сутності побудувань науково-
го розуму.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Проблема наукової раціональності взагалі та генези
наукового розуму зокрема цікавить філософську
думку протягом усього ХХ ст. Дві світові війни вик-
ликали хвилю розчарування в легітимності ціннос-
тей класичного розуму. Праці Е.Гусерля, Е.Касире-
ра, О.Шпенглера, М.Горкгаймера, Т.Адорно та ін.
піддали сумніву аксіологію позитивистичного мис-
лення XIX ст. Пізніше, у 50 - 60-ті роки настала черга
критики самої позитивістської методи, яка здійсню-
валася на засадах історичних реконструкцій: в роз-
відках О.Койре, Т.Куна, Дж.Холтона, П.Гайденко та
ін. були експліковані релігійні витоки наукової раціо-
нальності.
Метою даної публікації є дослідження підвалин
методології науки в контексті ранньохристиянської
доктрини.
Виклад основного матеріалу. Християнське
вчення формувалося в першу чергу як сукупність
практичних установок до праведного релігійного
життя. Зібрання праведних формувало соціальний
простір церковного буття. Уявлення про праведність
сходили до вчення самого Ісуса Христа, яке тільки
частково зводилося до його віровчення. Не менше
значення для долі майбутньої церкви мали вчинки
Ісуса й події пов'язані з його життям, смертю, похо-
ванням. Діяльність апостолів, зміст їхніх послань
були спрямовані на організацію віруючих навколо
того релігійно виправданого алгоритму дій, що по-
винен був привести їх до спасіння. Саме до уточ-
нення змісту цього алгоритму й зводилася вся дог-
матична діяльність апостолів, отців церкви й хрис-
тиянських письменників.
Успішність нового релігійного вчення, швидкість
його поширення й ступінь впливу на людей тієї епо-
хи не в останню чергу пов'язані з фактом створення
унікального раціонально-релігійного методу його
розвитку. Цей метод був обумовлений, з одного боку,
специфікою християнського вчення, а з іншого - вда-
лою асиміляцією грецької філософської концептуа-
лістики. Власне раціональна складова нового мето-
ду сходила до традиції філософського дискурсу з
його логічною аргументацією в рамках заглиблення
від реального до архетипічного (від грецьк. αρχέ -
основа, початок), основоположного. Однак харак-
терна для грецького мислення міфологічна першо-
1 Згідно сучасної інтерпретації Євангеліє від Іоанна було на-
писано в другій половині I ст. н.е. (див., напр., датування
фрагменту Rylands Library Papyrus P52).
основа в християнстві замінялася раціоналізованим
образом Бога, а починаючи з Євангелія від Іоанна
(кінець I століття1), - образом Бога-Слова. Під Бо-
гом-Словом християни розуміли Христа, що в силу
своєї божественності виступав утіленням Істини.
Відповідно й раціонально-теологічний дискурс був
спрямований на Істину й розглядався як метод на-
ближення до неї.
Крім зазначеної, суто теоретичної особливості,
новий метод відрізняла практична новація. Остаточні
рішення приймалися в ході загальних зборів авто-
ритетних релігійних діячів, ніби "фіксували" в земній
площині те, що змістовно виражало небесну Істину.
Саме тому рішення вважалося остаточним.
Зрештою, метод раціонально-теологічного розвит-
ку християнської доктрини був реалізований у прак-
тиці "відсікання" помилкових напрямків, які, з точки
зору зборів легітимних представників існуючих час-
тин Церкви (помісних церков), не наближали люди-
ни до Істини. Ці збори одержали назву Вселенських
соборів, а помилкові, заборонені напрямки розвит-
ку доктрини стали називатися єресями.
У різні часи термін "єресь" набував різного сен-
су. В античності він означав "учення ", "школу". У
Новому Заповіті поняття "єресь" уживається в нега-
тивному змісті; до неї зараховуються саддукеї, фа-
рисеї, назореї і всякого роду "лжевчителі". Із цього
часу єресь розглядається церквою як помилкове,
інспіроване дияволом учення.
На просторі церковної історії від початку Церкви
до наших днів безперервною низкою тягнеться ряд
незліченних єресей. Джерелами єресі переважно
було небажання іудеїв і язичників, а також послідов-
ників східного дуалізму, що прийняли християнство,
остаточно розпрощатися зі своїм колишнім релігій-
ним і філософським світоглядом і прагнення скомп-
ілювати в одне ціле старі доктрини з новими христи-
янськими. Змішання східного дуалізму з християн-
ством ініціювало доктрини маніхейства, монтанізму,
мессаліанства, а далі вальденсів, катарів, патаренів,
богомилів й інших. Зі змішання з християнством
древнього іудаїзму виникли найперші за часом сек-
ти, з якими боролися ще апостоли й отці церкви II і III
ст. Із прагнення з'єднати воєдино доктрини христи-
янства й учення про Логос платоніків і неоплатоніків
одержали свій початок раціоналістичні єресі III і IV
ст., наприклад, монархіани, субординаціоністи й ін.
Християнські письменники II-III ст., наприклад,
Іриней Ліонський, Тертулліан, називали єрессю
філософські вчення, не сумісні з християнством,
головним чином епікурейство, а також доктрини, у
яких християнські уявлення поєднувалися з еле-
ментами античної філософії або східних релігій.
Єретичне вчення завжди тісно перепліталося із соц-
іально політичними, етнічними й ідеологічними імпе-
ративами та могло бути класифіковане за ступенем
радикальності в запереченні ортодоксії. Важливо
підкреслити, що дуже часто єресі виникали саме
навколо раціонального розуміння християнської
Трійці. Представники єретичних рухів відкидали
церковне вчення про Триєдиного Бога, Христа, заг-
ФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 99
робну справедливість, церковні таїнства й обряди.
У рамках статті нас, утім, цікавлять не ті або інші
особливості єретичних рухів, а методологія подолан-
ня цих викликів церковною ортодоксією. Поза нею
неможливо до кінця з'ясувати навіть сутьєресі як
такої. Наприклад, аріанство як єретичний напрям,
засуджений першими двома Вселенськими собора-
ми, було варіантом інтерпретації євангельських подій,
який нарівні з александрійською інтерпретацією вво-
див в догматичне поле нові теоретичні елементи.
Якщо, з точки зору, Арія для збереження цілісності
учення необхідно було визнати створеність (хоч і
позачасову) Христа, то напрям, визнаний ортодок-
сальним, вимагав введення чужих релігійній свідо-
мості філософських термінів (έχ τής σύσίας,
, όμοούσιος ). Обидва кроки можна вважати радикаль-
но "хірургічними". Проте чітке усвідомлення того, що:
1) Істина може бути тільки одна й 2) ця Істина лише
фіксується церковним визнанням (але саме це виз-
нання й знаменує фіксацію), привело до зіткнення
теоретичних позицій (із залученням обома сторона-
ми всього доступного арсеналу "аргументів"), утвер-
дження вчення Афанасія й засудження аріанства.
Із двох, на перший погляд, цілком порівнянних кон-
цепцій, одна, у результаті соборного консенсусу
була освячена, а друга засуджена як єресь.
Експлікований у наведеному прикладі механізм
теоретичного "просування" в догматичному полі,
який слід у першу чергу пов'язати з 1) наближенням
до Істини як категоричним імперативом розвитку
вчення і 2) консенсусною формою фіксації цієї Істи-
ни (при якій фіксація конституює Істину в земній ре-
альності), став своєрідною парадигмою розвитку не
лише християнського розуму, але й наукової (яка
спочатку зародилася в схоластичному дискурсі) ра-
ціональності.
У рамках семантичного простору сучасного епі-
стемологічного дискурсу, що під впливом постмо-
дерністських поглядів знаходить небачену для кла-
сичних епох розвитку науки багатомірність, усе
складніше говорити про істину (тим більше про єдину
Істину) як орієнтир наукового пошуку. Саме спря-
мованість на істину залишається найчастіше при-
хованою, але інваріантною ланкою філософських ре-
конструкцій процесу розвитку наукового знання.
Сутність наукового пошуку можна зрозуміти тільки
виходячи з того образу навколишнього світу, що, з
погляду вченого, є предметом вивчення. Мова йде
про онтологію науки - сукупність інтерсуб'єктивних
для наукової спільноти пресупозицій, що визначає
існуючу предметність. Окресливши межі існуючо-
го, онтологія науки тим самим визначає відносини
людини та світу, указує на роль суб'єкта, а також
його задачі й можливості. На відміну від загально-
наукової картини світу, онтологія науки є не резуль-
татом теоретичної інтерпретації реальності, а пере-
думовою теоретичного пошуку.
Онтологічні аксіоми притаманні для будь-якої
наукової діяльності, будь-якого досвіду, визначаю-
чи природу та вид тих сутностей, які вчений планує
виявити. Апріорний онтологічний фундамент визна-
чає цілеспрямованість наукового пошуку, його ефек-
тивність і достатність. Учений інтуїтивно перекона-
ний у наявності певного набору онтологічних пере-
думов і в останню чергу ставить їх під сумнів. Ідеть-
ся про певну реальність, що, на думку сучасних
методологів науки, апріорно передує науковому
пізнанню. Крім того, науковому пізнанню передує
деяке співвідношення розуму й пізнаваного світу, а
також певна "схильність" світу до пізнавальної діяль-
ності людини. Учений сприймає цю "схильність" як
даність, що або взагалі не усвідомлюється, або ус-
відомлюється найбільш проникливими дослідника-
ми як щось надзвичайне: "Сам факт цієї пізнаваль-
ності є дивом" (Ейнштейн) (цит. за[4, с. 202]). Пере-
конаність у тім, що світ пізнається, а його пізнання
не байдуже людині, крім того, що в процесі цього
пізнання вченому може відкритися істина, яка має
для людського буття безсумнівну цінність (причому
не тільки практичну), досить суттєва передумова (і
складова) сучасного наукового пошуку.
Треба підкреслити, що далеко не кожна "су-
купність інтерсуб'єктивних уявлень про природу сут-
ностей і об'єктів світу" може складати сучасну на-
уку. Необхідні дуже специфічні погляди на людину,
її місце у світі та взаємодію людини зі світом, на
зміст простору, часу, сутність Природи тощо, аби
наукове пізнання могло добути легітимний статус.
Реальність сама по собі не є прямим об'єктом вив-
чення науки, відповідальним за структуру тієї або
іншої наукової теорії. Ця реальність завжди опосе-
редкована сукупністю передумов, частина яких , а
саме: онтологічний базис (до якого певною мірою
зводиться весь аксіоматичний апарат науки), є умо-
вою раціональної діяльності, а тому не може бути
раціонально обґрунтована.
Якщо античний і релігійний світи несли в собі
сакральну складову, то в середині другого тисячор-
іччя в повсякденному досвіді універсум автономі-
зувався в Природу, яка ввібрала в себе атрибути
християнського Бога. Цей універсум мав достатню
самостійність для того, щоб надати людині всі не-
обхідні для неї змісти й постати перед нею як "кар-
тина", як поле раціонального освоєння: така ре-
альність наочно зафіксувала в собі принципи ново-
го мислення. Нова реальність і християнська за сут-
тю, але адаптована до нових умов раціональність
фактично й ініціювали перші "наукові революції".
Виклики нової розумності відбилися у світоглядних
постулатах, що фіксують онтологічні аксіоми сучас-
ного наукового знання. Ці постулати можна експлі-
кувати в шести положеннях:
1. Існує об'єктивна дійсність, що розвивається
природним шляхом.
2. У природі принципово відсутні надприродні
сутності.
3. Природний розвиток відбувається законо-
мірно.
4. Ця закономірність може бути розкрита й вив-
чена.
5. Світ є ціле. Увесь світ розвивається за под-
ібними законами, і, крім цього світу, нічого немає.
6. Пізнання закономірностей світу пізнанням сут-
ності світу (див. п. 5), що визначає цінність науки як
шляхи до істини.
Фактично, мова йде про єдиний шлях до єдиної
Істини. З такою ситуацією ми навряд чи зіштовхну-
лися б в античності: у ті часи можна було б ще гово-
рити про єдиний простір дискурсу (про що, наприк-
лад, переконливо доводить Я. Ассман [1, с. 300-
ФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
100
№ 4 (95) червень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
305]), але самі стратегії пошуку результату були по-
в'язані з іншою онтологією. Мабуть, говорити про
пошук Істини в Древній Греції було б неправильно.
Вагомим аргументом на користь сказаного може
стати розгляд найбільш авторитетних моделей роз-
витку наукового знання, створених наприкінці ХХ
століття, що фактично поклали початок розвитку
філософії науки як особливої сфери філософського
знання. Наприклад, концепція Томаса Куна, сфор-
мульована в книзі "Структура наукових революцій",
представляє розвиток наукового знання як некуму-
лятивний процес. З погляду американського вчено-
го, мова йде не про абстрактне нагромадження
інформації та її асиміляції, але про формування своє-
рідного дослідницького "поля", яке складається із
завдань, що можливо розв'язати. Методологія цьо-
го формулювання, що включає в себе способи по-
становки питань і надає вченому можливі алгорит-
ми пошуку відповідей на них, була названа Куном
науковою "парадигмою". Здавалося б, подібна ре-
лятивізація сутності наукового пошуку повинна була
нівелювати будь-які апеляції до істини як деякого
метаметодологічного критерію: Т. Кун прямо гово-
рить про неможливість "чистих" фактів (фактів "са-
мих по собі"), "об'єктивних" законів природи та й про
нерелевантність самого поняття "істина": "Можливо,
є певний шлях порятунку поняття /істини/ в його
релевантності до теорії взагалі. Але я гадаю, що не
існує теоретично незалежної можливості перебуду-
вати фрази типу "реально існує"; уявлення про
відповідність онтології теорії і її "реальним" предме-
том в природі здаються мені принципово ілюзорни-
ми" [2, с. 269]. Однак більш пильний погляд відкри-
ває деякі особливості кунівскої концепції, які дозво-
ляють вважати ці узагальнення передчасними. Т. Кун
спирається на процес мінімізації внутрипарадигмаль-
них аномалій, що накопичуються в процесі розвит-
ку наукової теорії (сукупності теорій). Аномалії ніби
оголюють неадекватність теорії напрямку "розгор-
тання" наукового знання, а сама їхня наявність при-
пускає можливість відповідності (хоча б видимої або
тимчасової) теорії реальності, що фіксує "момент істи-
ни" як регулятиву пошуку. Подібним же чином по-
няттям "істина" може бути зафіксована самоцінність
напрямку руху теорії, що визначається рівнодіючою
перманентних фальсифікацій у фалібілізмі [3, с. 24].
Властиво, саме там, де "істина" втрачає значен-
ня метаметодологічного регулятиву, неможливо го-
ворити й про наявність наукового пошуку в автен-
тичному змісті. Принципова багатовекторність мож-
ливого нагромадження знання, наприклад, у Пола
Фейерабенда (так званий "методологічний
анархізм"), виходить за межі теоретичних реконст-
рукцій у рамках філософії науки саме в силу пере-
творення науки в різновид прагматичної діяльності.
Висновок
Таким чином, експлікуючи "феноменологію" на-
уки, доводиться констатувати принципову спрямо-
ваність наукового пошуку на істину, шлях у напрям-
ку якої насичений помилковими відгалуженнями.
Відсікання помилкових напрямків, боротьба з ано-
маліями як наслідками подібних відхилень, раціо-
нально переконливе підтвердження просування в
напрямку істини - становлять суть наукового мето-
ду, який принципово не можливий: 1) поза уявлен-
ням про єдність і єдиність істини; 2) поза вірою в
раціональну зрозумілість істини (пов'язаної з аргу-
ментованою апеляцією до раціональної очевидності),
тобто саме з тими унікальними особливостями тео-
логічного дискурсу, які сформувалися в патристиці.
ЛІТЕРАТУРА:
1.Ассман Я. Культурная память : Письмо, память о про-
шлом и политическая идентичность в высоких культурах
древности / Я. Ассман. - М. : Языки славянской культуры,
2004. - 368 с.
2.Кун Т. Структура научных революций : [пер. с англ. И.
С. Налетова] / Томас Сэмюэл Кун [Под общ. ред. и послесло-
вием С. Р. Микулинского и Л. А. Марковой]. - М. : Прогресс,
1977. - 301 с.
3.Поппер К. Р. Объективное знание. Эволюционный под-
ход / Карл Рэймонд Поппер [пер. с англ. Д. Г. Лахуты] - М. :
Эдиториал УРСС, 2002. - 384 с.
4.Эйнштейн А. Физика и реальность / Альберт Эйнштейн.
- М. : Наука, 1967. - 600 с.
O. Bilokobylskyi, T. Yeroshenko
FIGHTING HERESY IN CHRISTIANITY DURING 3D - 7TH CENTURIES AS SOURCE
OF SCIENTIFIC RATIONALITY
In the article there is considered the struggle for orthodoxy in the early Christianity as the prototype of the
methodological base of the science rationality in New time. It is insisted that the rationality goes back to the algorithm
of the approach to the truth and consensual fixation of such approach of the deadlock ways’ prohibition as heretical.
Key words: christianity, rationality, science methodology, religious studies.
© О. Білокобильський, Т. Єрошенко
Надійшла до редакції 15.04.2009
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|