Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів
У статті проаналізовано особливості традиційних форм взаємодопомоги українців. Показано їх значення як важливого чинника розвитку самоорганізаційних процесів на сучасному етапі, що підтверджується результатами польових досліджень автора. В статье проанализированы особенности традиционных форм взаимо...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208452 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів / Т. Перегінчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 199-210. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208452 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Перегінчук, Т. 2025-10-30T11:26:50Z 2017 Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів / Т. Перегінчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 199-210. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208452 394.94+392.35](=161.2) У статті проаналізовано особливості традиційних форм взаємодопомоги українців. Показано їх значення як важливого чинника розвитку самоорганізаційних процесів на сучасному етапі, що підтверджується результатами польових досліджень автора. В статье проанализированы особенности традиционных форм взаимопомощи украинцев. Показано их значение как важного фактора развития самоорганизационных процессов на современном этапе, что подтверждается результатами полевых исследований автора. The article analyzes the features of traditional forms of mutual assistance among the Ukrainians. Their significance is shown as an important factor in the development of self-organizing processes at the modern stage, which is confirmed by the results of auctorial own field studies. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Наукові доповіді молодих дослідників інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| spellingShingle |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів Перегінчук, Т. Наукові доповіді молодих дослідників інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України |
| title_short |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| title_full |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| title_fullStr |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| title_full_unstemmed |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| title_sort |
традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів |
| author |
Перегінчук, Т. |
| author_facet |
Перегінчук, Т. |
| topic |
Наукові доповіді молодих дослідників інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України |
| topic_facet |
Наукові доповіді молодих дослідників інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті проаналізовано особливості традиційних форм взаємодопомоги українців. Показано їх значення як важливого чинника розвитку самоорганізаційних процесів на сучасному етапі, що підтверджується результатами польових досліджень автора.
В статье проанализированы особенности традиционных форм взаимопомощи украинцев. Показано их значение как важного фактора развития самоорганизационных процессов на современном этапе, что подтверждается результатами полевых исследований автора.
The article analyzes the features of traditional forms of mutual assistance among the Ukrainians. Their significance is shown as an important factor in the development of self-organizing processes at the modern stage, which is confirmed by the results of auctorial own field studies.
|
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208452 |
| citation_txt |
Традиційні аспекти взаємодопомоги українців: еволюція форм і змістів / Т. Перегінчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 199-210. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT peregínčukt tradicíiníaspektivzaêmodopomogiukraíncívevolûcíâformízmístív |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:49Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:49Z |
| _version_ |
1850606508843204608 |
| fulltext |
199
УДК 394.94+392.35](=161.2) Тарас перегінчук
(Одеса)
ТРАДИЦІйНІ АСпЕКТИ ВЗАЄМОДОпОМОГИ УКРАЇНЦІВ:
ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМ І ЗМІСТІВ
У статті проаналізовано особливості традиційних форм взаємодопомоги українців. Показано
їх значення як важливого чинника розвитку самоорганізаційних процесів на сучасному етапі, що
підтверджується результатами польових досліджень автора.
Ключові слова: толока, артіль, громада, самоорганізація.
В статье проанализированы особенности традиционных форм взаимопомощи украинцев. По-
казано их значение как важного фактора развития самоорганизационных процессов на современ-
ном этапе, что подтверждается результатами полевых исследований автора.
Ключевые слова: толока, артель, община, самоорганизация.
The article analyzes the features of traditional forms of mutual assistance of the Ukrainians. Their
significance is shown as an important factor in the development of self-organizing processes at the
modern stage, which is confirmed by the results of auctorial own field studies.
Keywords: toloka, artel, community, self-organization.
Одним із пріоритетних напрямів
сучасної української етнології є
вивчення народних традицій в історико-
культурному розвитку. Успадкування їх
від покоління до покоління – ознака не
лише збереження етнокультурного різно-
маніття, а й виокремлення власної на-
ціональної ідентичності. Мета статті –
простежити в українській етнокультурі
еволюцію таких форм взаємодопомоги й
самоорганізації, як толока, спілка, ар-
тіль, кооперація тощо. Перед нами стояло
завдання на основі досліджень та власних
польових матеріалів окреслити способи й
різновиди довершених процесів самоорга-
нізації українців та їх трансформацію в
сучасних умовах. Географічні межі роз-
відки охоплюють різні регіони України,
адже наявна інформація свідчить про за-
гальноукраїнський характер відтворення
традиційних форм взаємодопомоги. Пока-
зово, що в селах і містах нині вони мають
подібні прояви, у чому ми могли переко-
натися, вивчаючи дані багатьох дослідни-
ків та презентуючи власні спостереження.
Утім, нас насамперед цікавить Південь
України, як регіон, що найбільше «екс-
периментував» з різними формами само-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
200
організації, з огляду на його формування
як культурного порубіжжя.
У своїх студіях ми спиралися на пра-
ці відомих учених, таких як В. Балу-
шок, В. Борисенко, Г. Горинь, М. Гри-
мич, А. Гурбик, О. Гуржій, Д. Зеленін,
Р. Кирчів, С. Макарчук, С. Павлюк,
А. Пономарьов, В. Сироткін, Ф. Щерби-
на та ін. Джерелами розвідки є етногра-
фічні матеріали, що їх зібрали записувачі
в ХІХ–ХХІ ст., та польові дослідження
автора. У роботі використано як загально-
наукові методи аналізу й синтезу, так
і спеціальні (історичного аналізу, інтер-
претації власних етнографічних спостере-
жень та інтерв’ювання респондентів).
Серед історичних форм традиційної
взаємодопомоги між людьми в Україні є
толока. У довідкових джерелах вона ви-
значається як одноразова праця гуртом
для швидкого виконання великої за обся-
гом роботи, на яку скликають сусідів, ро-
дичів, друзів [34, с. 180]; як давня форма
селянської соціально-економічної взаємо-
допомоги, зокрема у виконанні терміно-
вих справ, що вимагали значної кількос-
ті осіб (збирання врожаю, вирубування
лісу, спорудження будинків); іноді толоку
застосовували для громадських робіт (бу-
дування церков, шкіл, читалень, доріг)
[14, с. 3234].
До цієї теми звернувся Д. Зеленін у
своїй монографії [20]. Так, він вважає, що
в разі необхідності виконати будь-яке на-
гальне чи надто тяжке завдання невеликі
сім’ї беруться за це спільно (рос. – по-
мочь, толока, білорус. – талака, укр. –
толока) [20, с. 361].
Наводячи своє трактування цього по-
няття, А. Гурбик наголошує на суб’єктній
домінанті самого процесу, тобто коли
окремий господар звертався за допомо-
гою до всієї громади (для спорудження
чи ремонту будинку, господарських бу-
дівель, розчистки ниви, будування гаті,
збору врожаю тощо). У свою чергу її іні-
ціатор був зобов’язаний лише почасту-
вати односельців і взяти участь у такій
самій допомозі на користь іншого жителя
села. У повсякденному житті спільноти
найчастіше застосовувалася мала форма
толоки, коли брали участь лише окремі
сусіди [11, с. 116]. Тож сходилися до та-
кої праці найчастіше на запрошення; не
піти – означало образити господаря. Види
толоки нерідко мали й територіальне об-
меження. Так, у центральних районах та
на Лівобережжі толоку влаштовували під
час жнив і досить часто під час будівни-
цтва житла, у Карпатах вона була менш
поширеною, проте її використовували під
час вивезення дерева з лісу, сінокосів,
чищення кукурудзи і капусти та ін. [39,
с. 257–258]. Кожен учасник мав прийти
зі своїм інструментом: сокирою, серпом,
косою тощо, за потреби – навіть з конем і
возом [20, с. 362–363]. З обов’язку перед
громадою з будь-якого селянського двору
інколи відряджали робітника на толоки
для ремонту чи будівництва доріг, мостів,
церкви, школи та ін. [16, с. 338].
Іноді масштаби гуртових робіт були
досить значними. Толока давала змогу
перевезти куплену в далекому селі хату,
клуню, хлів, молотарку або млин чи віт-
ряк, окремо дубового вала чи дуба на вал,
олійню тощо. Наприклад, для перевезення
вітряка, розібраного за допомогою відпо-
відних позначок, необхідно було близько
п’ятдесяти підвід. Сильні коні та міцний
транспорт потрібні були, щоб перевезти
млиновий камінь. Близько двадцяти возів
брали селяни, аби перевезти хату чи гос-
подарську будівлю [16, с. 337].
Залежно від способів організації допо-
мога мала такі різновиди: «1) скликання
за ініціативою громади, як правило, у
благодійних цілях; 2) за ініціативою ко-
гось із членів громади; 3) на запрошення
поміщика; 4) як почергова взаємодопомо-
га» [15]. Отже, толоки були відробіткови-
ми, без відробітку та за плату. Безвідро-
біткові найбільше застосовувалися під час
благодійної допомоги. Люди добровільно
збиралися на першочергові роботи в ті
сім’ї, де дорослі хворіли або були неміч-
ні. Найчастіше громада допомагала сол-
даткам, вдовам, погорільцям та ін. Їм усім
селом швидко зводили житло, приносили
продукти, одяг, давали насіння для посі-
ву тощо [39, с. 258].
Саме доброчинність була головною ри-
сою громадських справ. Наприклад, то-
лока задля відновлення чиєїсь хати після
пожежі або наслідків якоїсь стихії не ви-
магала обов’язкового відробітку. У Кар-
патах це називалося «за любов» або «за
дякую». Проте обов’язковим було часту-
вання в господаря [38, с. 230–231].
Толоки поділялися на молодіжні, чо-
ловічі, жіночі та мішані. На будівництві,
косовиці або під час вивезення гною пра-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
201
цювали лише чоловіки. Парубки у свою
чергу брали участь у різних спільних
справах за рішенням молодіжної громади
села, у чому якраз і виявлялася виховна
функція ініціацій. Під час усього періоду
парубоцтва кожен з них готувався стати і
господарем, і головою сім’ї в майбутньо-
му. Скажімо, як зазначає відомий етно-
граф В. Ястребов, у сільській місцевості
Херсонської губернії, а також на Київ-
щині парубоцькі громади доглядали кри-
ниці, зокрема польові. У селах поблизу
Дону обов’язком парубків було оберігати
вночі посіви, щоб їх не випасали чужі
коні, і робити нічні рейди довкола сіл.
У Новгород-Сіверському повіті Чернігів-
ської губернії парубки ночами пасли ко-
ней, утворюючи своє особливе товариство
[42, с. 126].
У скиртуванні сіна брали участь ще й
жінки та дівчата, проте найчастіше вони
скубли вовну, терли льон чи пряли. Відо-
мі й тільки жіночі толоки, коли збиралися
для плетіння цибулі, білення хати тощо.
Обчищати кукурудзу чи капусту прихо-
дила лише молодь [39, с. 258].
Д. Зеленін зауважував, що на осіннє
шинкування капусти зазвичай запрошу-
вали дівчат. Утім, «зачувши стукіт ножів
чи сікачів, одразу приходили хлопці, бу-
вало, що й з музиками». Дівчата співали
після вечері, а потім починалися народ-
ні танці та ігри з хлопцями [20, с. 363].
(У цьому разі, можливо, має сенс примов-
ка українців на допитливі запити дитини
щодо свого походження – «знайшли в ка-
пусті»). Сучасна дослідниця В. Борисен-
ко також зазначає, що пісні, танці та ігри
супроводжували завершення будь-якої то-
локи. «Тут ритмічними рухами зображу-
валися спритність, завзяття, дотепність,
почуття гумору. Це насамперед козачки,
полька, гопак, гуцулка, коломийкові, ме-
телиця тощо» [38, с. 313].
У різних джерелах згадуються й інші
форми самоорганізації традиційної сіль-
ської громади, наприклад супряга, де
«кілька дворів об’єднували робочу худо-
бу й реманент для виконання сільськогос-
подарських робіт» [33, с. 852]. Вона була
поширена майже в усіх регіонах України
в різні періоди аграрної історії. Етнографи
наводять детальні відомості про спільну
оранку, для якої потрібно було три пари
волів. Виходить, що господар, котрий мав
лише дві пари, просив допомогти того, у
кого є третя пара. Домовлялися між со-
бою так: у кого є дві пари, тому орють дві
третини, а іншому – третину [38, с. 231].
Крім того, супряга могла бути у вигляді
«замолоту», «скіпщини» («спольщини»,
«десятини»), «зажину» («зажону») [15].
А. Гурбик окреслює часові рамки цього
явища трудової кооперації, що простежу-
ється за документальними джерелами на
українських землях у XVI–XIX ст. [10,
с. 908]. Коли в супрягу об’єднувалися
господарства, що мали ділянки поля різ-
них розмірів, то розраховувалися «піши-
ми» трудоднями, зазначає С. Макарчук
[16, с. 337]. Отже, вона відбувалася на
засадах обміну [38, с. 232].
Звичаї колективної взаємодопомоги по-
бутували також у середовищі ремісників і
промисловців. Скажімо, серед пасічників
існували «спайки» (Слобожанщина, Поді-
лля), «братчини» (Полісся) – об’єднання
односельців-пасічників, які почергово на-
глядали за вуликами; добуті щільники під
час викачування меду ділили порівну або
відповідно до внесеної пайки [38, с. 231].
Ще одним із різновидів самоорганіза-
ції населення є сябри (співвласники, спів-
учасники) – тобто члени господарських
об’єднань (сябринних спілок, громад)
у середньовічній Україні, які у видозміне-
них формах проіснували на українських
землях до XX ст. Сябринство також по-
бутувало на російських, білоруських і
литовських землях, де «зберігалися різ-
ні суспільно-економічні взаємини, які
зумовлювалися спільним використанням
орних земель, угідь, сінокосів, рибних ло-
вів, бортей, пасік тощо» [9, с. 928].
Загальною об’єднувальною формою
добровільного колективного співжиття
в традиційному українському суспільстві
була громада. За визначенням А. Гурби-
ка, це «стійка, здатна до самовідтворення
форма соціальної організації людей, для
якої характерні (різного ступеня) колек-
тивна власність на засоби виробництва,
історично сформований тип самовряду-
вання, суспільна єдність (спільні збо-
ри, обряди, культові споруди та ін.)» [8,
с. 209].
Термін «громада» (синонім до терміна
«товариство») – група, спілка селян, які
об’єднуються задля спільного, гуртово-
го, колективного виконання певних робіт
або вирішення справ, що стосуються всіх
мешканців села [38, с. 228]. Найдавні-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
202
шим керівним органом громади була або
копа, копний сход, або віче. Копа більше
трапляється на Східній України, віче –
у Карпатах і на Прикарпатті [16, с. 329].
В. Сироткін зауважував, що схожими
до громад (за своїми функціями) були й
братства – «національно-релігійні громад-
ські організації міщан та селян України
кінця XVI–XVIII ст.» [31]. Найбільшо-
го поширення братства спочатку набули в
містах, а згодом розповсюдилися по селах
Центральної України, а також Волині,
Галичини та Холмщини. Існували вони
й на Лівобережжі. У 60-х роках XVI ст.
широку діяльність розгорнуло Львівське
братство, близько 1615 року було заснова-
но Київське, а в 1617 році – Луцьке брат-
ство. Міські організації були аналогічні
цеховим корпораціям і мали свої стату-
ти. Братства дбали про свої патрональні
церкви, надавали матеріальну допомогу,
організовували школи, друкарні, кни-
гарні, бібліотеки, шпиталі-притулки. Ви-
трати покривалися працею братчиків, за
рахунок внесків їхніх членів, прибутків
від нерухомого майна, продажу свічок та
хмільного меду [31].
Дослідник наводить ще кілька різно-
видів самоорганізації українців куль-
турно-дозвіллєвого характеру: «братчи-
на – традиційне зібрання членів міських
(цехових) корпорацій та сільських гро-
мад, одна з форм колективного дозвілля.
[...] Основним призначенням її було вша-
нування свого святого; канун – загальна
назва давнього звичаю, пов’язаного з ко-
лективним виготовленням і споживанням
святкового обрядового напою – канунного
меду (пива); свіча – обрядове дійство, що
[...] було пов’язане з виготовленням і збе-
ріганням великої громадської свічки як
символу єдності громади і шанування її
покровителя; храм (престол, празник) –
щорічне громадське свято, день вшану-
вання святого, на честь якого названо міс-
цеву церкву» [32].
Характерним продовженням семантич-
ного ряду форм та особливостей соціально-
економічної самоорганізації українців є
цехи – «закриті корпоративні спілки, що
складалися з членів, належних до одного
або кількох зближених ремісничих фахів.
Типового характеру як станових об’єднань
ремісників вони набули в епоху Середньо-
віччя» [26, с. 3675]. Особливо поширені
вони були в українських містах, що керу-
валися магдебурзьким правом. Ремісничі
цехи стали основою міського самоуправ-
ління. Вони ставали на захист інтересів
ремісників, контролювали виробничі взає-
мини, ціни, збут товарів тощо. Подібни-
ми були фахові спілки лікарів, аптекарів,
вчителів, адвокатів та ін. Згодом вони
трансформувалися в «гільдії», але назва
«цехи» залишилася для ремісничих утво-
рень [26, с. 3675]. Крім того, ці об’єднання
вели боротьбу за встановлення за їхніми
членами монополії на виробництво і збут
продукції в межах своєї округи [23].
Етнолог В. Балушок у своїй монографії
«Світ середньовіччя в обрядовості укра-
їнських цехових ремісників» висвітлює
загальну структуру, річні цикли та окре-
мі елементи обрядовості українських ре-
місників XV – першої половини XVII ст.
Він також розглядає виробничі ритуали,
свята на честь покровителів цехів, ініці-
ації, звичаї життєвого циклу та періоди
життя цехових ремісників, які розкриває
в органічному зв’язку зі світобаченням і
світосприйняттям, характерним для се-
редньовічних городян. Основою для тво-
рення звичаєвості цих ремісників послу-
жила обрядовість сільського населення.
Проте цехова святково-обрядова культура
була якісно новим, відносно самостійним
утворенням у порівнянні із сільськими
ритуалами. У цій обрядовості автор чітко
виокремлює два цикли – один, що супро-
воджував річне коло виробничих і гро-
мадських подій, і другий, який містить
обряди та звичаї, пов’язані з життєвими
подіями цеховиків [2, с. 94].
Крім організації виробничого процесу
та виконання судових функцій, завдя-
ки своїй згуртованості та самоорганіза-
ції, кожне подібне об’єднання мало певні
зобов’язання стосовно церкви та свято-
го покровителя того чи іншого ремесла.
Бувало, що цехові корпорації однієї спе-
ціалізації в різних містах мали і різних
патронів. Наприклад, ремісники-ковалі
Борзни визнавали своїм покровителем
св. Миколая, Чернігова – Богородицю,
а Ніжина – св. Михайла [2, с. 58].
Кожна організація має різні етапи ево-
люції, але «особливого розвитку цехи на-
були в XVII–XVIII ст., коли поширили-
ся на Правобережжя й на Гетьманщину.
У 1552 році в Києві діяло 17 цехів; най-
більшими були: шевців (1762 – 643 майст-
ри), кравців (327), ткачів (109), рибалок
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
203
(266), музик (243), бондарів (243), пека-
рів (130), різників (124), малярів (177)
та ін.» [26, с. 3675]. Згодом вони охопи-
ли всю Україну. Водночас це була і по-
літична, і мілітарна організація, що була
постійно задіяна в обороні чи охороні
міста, виступаючи як окрема бойова оди-
ниця міського ополчення. Цех мав свою
каплицю чи ікону в церкві, свої свята,
святих покровителів. Будь-яке ремісниче
об’єднання мало власну символіку й атри-
бутику: емблеми із зображеними на них
знаряддями праці, печатку, прапори тощо
[23]. Так, у 1734 році цехи Глухова отри-
мали «указ о неприятельском нападеніи;
посему нужно справить корогву, оруже и
копій» [17, с. 91]; калачницький цех та-
кож придбав «поруху за пять коп и за де-
сять алтин и за 5 денег з скринки братер-
ской» [22, с. 169]. Ковальське об’єднання
м. Коропа, яке очолював С. Котляр на
початку XVIII ст., брало активну участь
у забезпеченні армії зброєю та боєприпа-
сами [40].
Важливе місце серед обов’язків цеху
посідала протипожежна охорона. Його
члени були зобов’язані з’являтися на міс-
це пожежі з усім необхідним інструмента-
рієм. Наприклад, у Чернігові кравецький,
шевський, різницький та пекарський цехи
мусили мати «по 3 бочки з водою, по 4 по-
жежні відра, по 4 щити, 2 гаки, 2 драбині
й по 2 вил», ковальський і ткацький – «по
2 бочки з водою, по 2 вил, по 2 шкіряні
відра, по 1 бочці, по 1 гаку, по 1 щиту, по
1 драбині», кушнірський і гончарський –
«по 1 бочці, по 1 гаку, по 1 вилах, по
1 драбині» [1, с. 428].
Ще одним різновидом соціально-еко-
номічної самоорганізації населення була
артіль. Це було об’єднання окремих
осіб з метою досягнення спільної госпо-
дарської вигоди; вона могла бути також
юридичною особою. Головною її ознакою
є рівноправність членів, що були задіяні
в спільній праці та розподілі прибутків
або збитків. «Характерними для Украї-
ни були: чумацькі валки, риболовецькі
ватаги, об’єднання запорозьких звіроло-
вів, лоцманів на Дніпровських порогах,
косарів (круги), кримські солепромислові
об’єднання, а також об’єднання жебраків
та лірників» [7, с. 129]. Існували артілі
чумаків, до пізніших часів дожили спіль-
ноти гончарів (Полтавщина, Чернігівщи-
на). Особливо характерними для Півдня
були об’єднання рибалок на Азовському
та Чорноморському узбережжях. Зго-
дом рибальські артілі були перетворені
на рибальські колгоспи. З розбудовою в
Україні ринкової економіки добровільні
об’єднання людей для спільної праці на-
бувають нових форм і мають інші назви,
скажімо, «акціонерне товариство», «коо-
ператив», «спільне підприємство» тощо.
Форми власності й матеріальна відпові-
дальність у них різні [30].
Дослідник Ф. Щербина також звер-
тає увагу на такі різновиди економічної
взаємо допомоги українців, як артілі й
простежує таку еволюцію їхніх форм:
«Артілі типу Запорізької Січі:
1. Чумацькі валки і ватаги.
2. Забродницькі ватаги.
3. Артілі запорозьких мисливців.
4. Товариство дніпровських лоцманів.
5. Артілі дніпровських робітників і
матросів.
6. Артілі малоросійських торговців-
ходебщиків.
Артілі перехідного або змішаного типів:
1. Кримські солепромислові артілі.
2. Косарські артілі.
Землеробські і сільськогосподарські
артілі:
1. Толока.
2. Звичай сполучатися.
3. Артілі половинщиків і артілі з частини.
4. Артілі Ніжинських тютюнниць.
5. Гуртова.
6. Орендарські артілі.
7. Новітні землеробські артілі.
8. Артілі чередників.
9. Поштові артілі.
Артілі російського типу:
1. Артіль севастопольських човнярів.
2. Артілі биндюжників або «дрогалів».
3. Артілі теслів, і каменярів.
Різні артілі:
1. Батальйонні артілі.
2. Артілі жебраків.
Артільні форми:
1. Різдвяні складки.
2. Артільна організація чабанів» [41].
Після скасування кріпосного права в
Україні масово виникають різноманіт-
ні форми економічної взаємодопомоги та
само захисту громадянами своїх прав, зо-
крема кооперація, що ґрунтувалася на ба-
гатовікових народних традиціях. Важливу
роль не лише в національно-культурному,
а й в економічному піднесенні українсько-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
204
го народу відігравали українські громад-
ські організації 60–70-х років XIX ст.
Перший споживчий кооператив в Украї-
ні створено харківською громадою, а вже
друге таке товариство було засновано в Ки-
єві 1868 pоку. Його раду очолили видат-
ні діячі українського національного від-
родження, провідні вчені В. Антонович,
М. Драгоманов, О. Кістяківський, М. Зі-
бер, В. Гец. Завдяки М. Левитському в
1894 pоці в с. Федвар на Херсонщині було
створено першу хліборобську спілку, так
звану артіль, у якій її члени об’єднали свої
земельні наділи, реманент та робочу худо-
бу. З 1903 року М. Левитський зосередився
на організації ремісничих артілей в Одесі,
Києві, Балті, Вінниці та ін. [24, с. 242].
У 1869 pоці виникло ощадно-позикове
товариство в м. Гадячі на Полтавщині.
Найактивніша діяльність була розгорну-
та таким товариством у Сокиринцях При-
луцького повіту на Полтавщині, що було
засноване 1871 pоку дворянином лібераль-
них поглядів, відомим громадсько-куль-
турним діячем Г. Ґалаґаном. У 1901 pоці
виник перший на українських землях
Союз кредитних кооперативів у м. Бер-
дянську Таврійської губернії [24, с. 243].
У 1899 pоці кооператор Х. Баранов-
ський зініціював створення кредитного
союзу Південно-Західного краю. Лише в
1911 pоці влада видала дозвіл на діяль-
ність такої спілки. Вона дістала назву –
«Київський кредитний банк – Союзбанк»,
який, відповідно, очолив X. Баранов-
ський. У селах, як і раніше, основними
формами економічної самоорганізації ко-
роткострокового кредиту були волосні
ощадно-допоміжні каси, мирські капітали,
кредитні та позиково-ощадні товариства.
Так, на 1 січня 1904 року в українських
губерніях було створено «811 допоміжних
кас із узагальненим балансом 14,4 млн
руб. і сумою позик 10 млн руб.» [13, с. 46].
У 1908 році було створено Київський
союз споживчої кооперації. За два роки
він об’єднав 220 споживчих товариств на
Київщині, Чернігівщині та Поділлі. Ки-
ївський союз організовував кооперативні
з’їзди і наради, став серйозним конку-
рентом Московському союзу. На Захід-
ній Україні кооперативний рух опирався
на селянські господарства, що складали
більшість членів кооперації. На Львівщи-
ні зусиллями В. Нагірного та А. Ничая,
що видавав газету «Господар і промиш-
ленник», у 1883 pоці коштом українських
міщан і селян було створено кооперативне
торгове підприємство «Народна торгів-
ля». Спробу створити таку кооперацію
здійснило й культурно-освітнє товариство
«Просвіта», яке справило надпотужний
вплив на всі землі України. Від 1891 pоку
ця організація почала займатися ще й еко-
номічною діяльністю та інтенсивно про-
пагувала таку співпрацю. У 1899 pоці
представники селянства, духовенства
та інтелігенції створили на Золочівщи-
ні товариство «Сільський господар», яке
1905 pоку переїхало до Львова і стало
крайовим органом кооперації.
Отже, найважливішими напрямами
роботи таких об’єднань були:
▪ «створення різних виробничих і гос-
подарських спілок;
▪ пропаганда сільськогосподарських
знань серед населення;
▪ організація читалень, бібліотек, сіль-
ськогосподарських і промислових шкіл;
▪ проведення з’їздів, курсів та виставок;
▪ налагодження роботи зразкових гос-
подарств, дослідних станцій;
▪ посередництво під час купівлі зем-
лі, штучних добрив, реманенту, під час
збуту сільськогосподарських продуктів»
[24, с. 243].
Кредитна співпраця була характерною
рисою для західноукраїнської коопера-
ції в австро-угорський період. Зростання
чисельності позичкових спілок зумовило
створення 1898 року Крайового союзу
кредитового (КСК) – першого західно-
українського кооперативного союзу, який
об’єднав і підпорядкував собі значну час-
тину подібних українських кооперативів.
Його організатором і довголітнім головою
дирекції був провідний політик галиць-
ких українців К. Левицький. У 1913 pоці
КСК вже налічував 906 членів, у тому
числі 427 кооперативів [24, с. 243].
У Галичині найбільше розвинулося
молочарське економічне співробітництво.
У 1905 році з’явилося шість молочарських
спілок, які об’єдналися у відділ при філії
товариства «Просвіта» в Стрию, що був ре-
організований у Крайовий господарсько-
молочарський союз. Загалом у 1913 pоці
в Австро-Угорщині виникло 1525 україн-
ських кооперативів, або 8,1 відсотка від
їхньої загальної кількості [13, с. 47].
Наприкінці XIX – на початку XX ст.
український рух до самоорганізації спіль-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
205
них економічних форм взаємодопомоги
став важливим чинником господарського
й духовного піднесення українського на-
роду. Саме такі спілки фінансували укра-
їнські визвольні змагання, у тому числі
й ОУН-УПА, підпільні уряди та парла-
менти. Усе починалося з простої взаємо-
допомоги «свій до свого по своє», а закін-
чувалося Гетьманщиною, «повстанськими
республіками» та підпіллям ОУН-УПА,
Майданами тощо.
Ця форма взаємодопомоги між сіль-
ськими мешканцями не втрачалася і в ра-
дянський час. Проте в процесі тоталітарно-
го контролю над життєдіяльністю людини
зникали історично розвинені форми спів-
життя українців як самоврядного суспіль-
ного організму. Деякі дослідники зазнача-
ли, що хоча суботники ставали радянською
традицією, проте в СРСР підмінювалося
саме розуміння громадської справи [27,
с. 32]. Саме тому, коли відбувся крах всієї
системи, населення було безпомічним у
само організації й дозволило себе ошукати.
Водночас українське суспільство поступо-
во відроджує кращі форми взаємодопомо-
ги, які притаманні національній культурі.
Останні події в Україні довели, що не зни-
кає дух солідарності, доброчинності, які
проявилися як у допомозі воїнам, так і в
процесі створення об’єд на них територіаль-
них громад, нових спілок та товариств, що
і є нині важливим фактором розвитку гро-
мадянського суспільства.
Вважаємо доречним простежити сьо-
годнішнє побутування деяких форм само-
організації населення, їхнє переосмис-
лення та нові особливості застосування,
пов’язані з новітніми технологіями чи
музичними досягненнями, а також тлума-
чення цих термінів респондентами.
Нині толока (як явище роботи гуртом)
трапляється в доволі різних варіаціях. Це
й засіб виховання та посильної допомоги
[3], турбота про чисте довкілля [5]. Ось
ще наочний приклад однієї із сучасних
численних шкільних толок, мета яких –
волонтерська допомога українським сол-
датам. Так, «27 квітня 2016 року завер-
шився проект “Великодня толока”, коли
було випечено 49 пасок, кожну з яких
оздоблено національними стрічками; до
них прикріплено яскраві гумові писанки,
виготовлені руками учнів. Кожен десант-
ник 95-ої бригади отримав привітання від
учнів Ковельської міської гімназії, які на-
писали найсокровенніші слова про Мир,
Великдень, Перемогу тощо» [29].
Історико-патріотичне спрямування ма-
ють толоки на Одещині, у яких 27 бе-
резня 2016 року брав участь також автор
статті. Представники громадських органі-
зацій провели толоку на найдавнішому
кладовищі Одеси. Перше з поховань на
козацькому цвинтарі, що на Хаджибеїв-
ській дорозі, датується 1791 роком (тобто
з’явилося ще до офіційної дати заснуван-
ня Одеси). За однією з історичних версій,
там, під старовинними козацькими лап-
частими хрестами, спочили нащадки ви-
хідців із Запорозької Січі, які свого часу
осіли тут, у причорноморських степах.
Детальніше про виховне значення цього
місця розповідає Т. Гончарук, професор
кафедри історії України Одеського націо-
нального університету ім. І. І. Мечнико-
ва: «Тут ми узнали рід занять, похова-
них людей, а це в основному каменярі, і
прізвища всі українські, а фактично тут
можуть поховані бути люди, які брали
участь у штурмі фортеці Хаджибей.
Така нерозривна історія Одеси. І укра-
їнська складова, українська грань дуже
цікава і правдива» (ГТГ). Від 90-х ро-
ків минулого століття навесні й восени
активісти виходять на прибирання – очи-
щають територію цвинтаря від сміття та
бур’янів. Розповідає С. Гуцалюк, отаман
Чорноморського гайдамацького з’єднання:
«Ці, такі-от, толоки проводимо, почина-
ючи з 1991-го року, але завдання зараз,
саме цієї толоки, нинішньої (тут дуже
багато людей, дітей, це дуже добре), –
щоб привернути увагу влади, щоб взяти
на облік ці хрести» (СМГ). До праці з
прибирання долучилися кілька сотень до-
рослих і дітей [35].
З етнопедагогічного погляду вихован-
ня школярів нас особливо зацікавили
свідчення дітей, що займаються в секції
бойового гопака й також допомагали при-
бирати козацький цвинтар: «Толока – це
коли усі жителі села з різних родин зби-
раються в одне об’єднання і починають
робити сумісну роботу… На козацькому
цвинтарі ми прибирали бур’яни, очищу-
вали старі могили від моху. Старались
прочитати, що написано на могилі. Ми
відчували дух давніх воїнів України, які
полегли заради своєї країни.» (КММ);
«Толока – це коли всі сім’ї міста чи села
збираються прибрати цвинтар наших
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
206
захисників, козаків, які віддали життя
заради України, полягли на цьому цвин-
тарі. І тому всі сім’ї прибирали їх від
бур’янів, від моху, щоб майбутні наші
люди бачили наших героїв і не забували
про них. Сучасні діти знають, хто такі
козаки, а якщо би не знали, то вони би не
займалися гопаком… Тому вони прийшли
із-за цього, щоб стати такими, як і
наші предки.» (ВВВ); «Толока – це сім’ї,
які збиралися з усього города чи села на
працю, яку зможе зробити тільки всім
округом… Ми прибирали цвинтар від
бур’яна, прибирали зарослий цвинтар.
Це зв’язок полеглих предків з нами, які
здобували честь чи землю, чи свободу,
Одесу, що полегли на цій землі, яку за-
хищали і жили для цьої землі, і остави-
ли свій дух, який треба підтримувати
як пам’ятку, що були люди, які хотіли
жити свободними і щасливими» (КОС).
Такого навчально-інформаційного ха-
рактеру поступово набувають і сучас-
ні розважальні реконструкціоністські
форми культури, де толока є ключовим
дійством [36]. Завдяки своїй інформа-
ційно-просвітницькій спрямованості, цю
назву поширюють у різноманітних соці-
альних інтернет-мережах. Відомим є та-
кий інтернет-ресурс, як Toloka.to, що є
одиним із найпопулярніших BitTorrent-
трекерів УАнету. Трекер розпочав свою
роботу 7 січня 2007 року і є найдавні-
шим проектом порталу Гуртом. Структу-
ра торент-трекеру містить сім розділів:
проект «Відео Гуртом», фільми укра-
їнською, українська музика, літерату-
ра українською, програми українською,
ігри українською, озвучення. Це єдиний
BitTorrent-трекер УАнету, офіційною мо-
вою спілкування якого є лише україн-
ська [18]. На лютий 2017 року щоденна
кількість відвідувачів сайту Toloka.to
складала приблизно 46 тис. (згідно з да-
ними EasyCounter), щомісячна кількість
відвідувачів становила приблизно 1,6 млн
(згідно з даними SimilarWeb) [25].
Toloka. to була колись першим місцем у
мережі, де можна було завантажити кіно-
стрічку «За двома зайцями» (1961) ре-
жисера Віктора Іванова з оригінальним
озвученням українською мовою [37]. Таку
саму назву взяв собі один із музичних
гуртів – гурт «Toloka» (у минулому гурт
«Re-MIX») з м. Кам’янця-Подільського,
який поєднує різні музичні стилі: rock,
reggae.jazz з елементами українського
фолку. Офіційна історія гурту розпочала-
ся 9 травня 2013 року, коли були написані
перші власні пісні. У жовтні 2013 року в
м. Хмельницькому гурт виборює Гран-прі
обласного фестивалю «Струни душі». Че-
рез півроку, 26 квітня 2014 року, гурт
презентує дебютний альбом «Гопака да-
вай» під час благодійного концерту (ко-
шти збиралися на пам’ятник герою Небес-
ної сотні Анатолію Корнєєву). На початку
2016 року виходить другий альбом гурту
«Хай живе Україна!» [12]. Ось як пояс-
нює значення слова «толока» концертний
директор музичного гурту «Toloka» О. Та-
іров: «Ми по-різному трактуємо, якщо
брати Вікіпедію, то це – пом’ята трава,
або толока це – зібрання для якоїсь спіль-
ної роботи, потім відпочинок. А ми, зо-
крема, граєм драйвову музику, таку, під
яку люди танцюють, і ми збираєм лю-
дей для відпочинку. Ну, звичайно, дуже
багато де працюєм не по спеціальності
і помагаємо. Я працюю в організації, в
якій ми допомагаємо і АТО, і людям,
там, малозабезпеченим і так далі, і,
так, благодійні концерти влаштовуємо.
Ми проводили такі благодійні концер-
ти, збирали кошти на пам’ятник нашо-
му землякові, який загинув на Майдані.
Граємо фольк-рок. Тільки українське. Це
принципово» (ТОД).
Це семантично навантажене слово ста-
ло формою і головної літературної події
південного сходу України. «Запорізька
книжкова толока – 2017» проводилася вже
втретє (упродовж 27–29 жовтня 2017 року
у Виставковому центрі «Козак Палац»).
Вона мала на меті залучити видавців, мит-
ців, письменників, культурних менеджерів
з усієї країни. Цьогоріч фокус уваги Запо-
різької книжкової толоки було звернено на
ті теми, які залишаються й на сьогодні не
до кінця розкритими, а подекуди, можли-
во, і замовчуваними. Статистика відвіду-
ваності фестивалю «Запорізька книжкова
толока – 2017», за даними виданих брасле-
тів, – 12 271 осіб [19]. Про свої особливос-
ті та деякі форми організації цього дійства
розповідає І. Гармаш, директор фестива-
лю «Запорізька книжкова толока»: «Толо-
ка і волонтерство – це, по суті, одне й
те саме. Мова йде про те, що якісь чле-
ни громади, активні, їх більше чи менше
збирається для того, щоб зробити соці-
ально-корисну справу, незважаючи на те,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
207
буде за це оплата, чи не буде. Тому вона
й називається «Толока» у нас, не тільки
«Книжкова толока» у нас, взагалі, є ціла
серія фестивалів під назвою «Толока» і
«Джазова», і «Кінотолока», яка завгодно.
Тобто, це формат співпраці і самоорга-
нізації громади для того, щоб зробити
щось корисне. Але громада може в любо-
му напрямку працювати, мене цікавить
соціокультурний напрямок, тому ми й
організовуємо толоки» (ГІІ).
На думку І. Гармаша, це означає ви-
рішення соціальних проблем засобами
культури. Тобто гроші, які знаходять ор-
ганізатори на фінансування фестивалю,
становлять максимум 60–70 % від потріб-
ної суми. Усе інше вкладається своїми
силами, а саме – трудовими ресурсами.
Зазвичай уся команда, яка цим займа-
ється, не отримує достатнього відшкоду-
вання за свою роботу: «Це є по суті і
волонтерство, і є формат толоки, бо
для людей це робиться безкоштовно, і
люди, які це організовують, практично
собі за це гроші не отримують. На толо-
ці 90 відсотків україномовної літерату-
ри – це очевидно. Для цього й фестиваль
створювався, щоб укріпити українську
культуру. В Запоріжжі вона проведена
тричі, вона проводилася по області в
декількох невеликих містечках в більш
такому, пробному, тестовому режимі,
як більш скромний захід. В квітні буде
Маріупольська книжкова толока» (ГІІ).
Сьогодні ми бачимо також інші тенден-
ції застосування толоки. Цей метод почали
використовувати деякі органи влади місь-
кого та районного рівнів, голови й депута-
ти цих рад для пропаганди своєї начебто
активної діяльності. Однак у цьому разі
доволі складно простежити процес саме
добровільного народного воле виявлення
самоорганізації мешканців. Навпаки –
відчувається незначний вплив владомож-
ців на цей процес та безуспішні нама-
гання організувати населення на подібні
акції. Проте є і досить умотивовані й не
випадкові спроби на місцях [6]. Депутат
Луцької міської ради П. Нестерук, беручи
участь у прибиранні парку, зазначив: «Цей
парк – це моє дитинство, це моє життя,
це найприєм ніші спогади, які відстежую.
А тепер це хочу передати моїм дітям»
(НПІ). Інший респондент зазначає: «Так,
як наша фірма небайдужа до того, що ро-
биться сьогодні в місті Луцьку, то ми
сьогодні, вот, вирішили зробити такий
суботник, працюємо, люди вийшли всі.
Хочемо, щоб наше місто було чистим і не
було ось таких звалищ, як тут» (ГВЛ).
Євген Ткачук організовує толоки в пар-
ку «Дубки» вже сьомий рік поспіль [4].
Своїми враженнями щодо Великодньої то-
локи ділиться майстер ТзОВ «Луцьктер-
комунсервіс» Т. Зінюк: «Людей задіяно
60 чоловік: двірники і офісні працівники.
Прибираємо. Ви самі бачите, як брудно.
Люди відпочивати відпочивати вміють,
а після себе прибирати не вміють. Ми
це все прибираємо, грузим на машину і
вивозимо. Це все за власні гроші підпри-
ємства нашого» (ЗТМ).
Найпоказовішою була масштабна що-
річна соціально-екологічна акція «Зро-
бимо Україну чистою разом!» (29 квітня
2017 року), присвячена прибиранню та
благоустрою засмічених зелених зон, а та-
кож місць громадського відпочинку (орга-
нізатор – ГО Let’s do it, Ukraine! (LDU),
яка є частиною всесвітнього руху «Let’s
Do It! World») [21].
Можемо сказати, що народні традиції
видозмінюються, осучаснюються, а деякі
зникають. Толоки теж змінили свій зміст,
форму, але залишилося глибинне розумін-
ня цього поняття. Сьогодні гуртова праця
має здебільшого просвітницький харак-
тер, є частиною інформаційного посилу
щодо дбайливого ставлення до навколиш-
нього середовища, роздільного збирання
сміття тощо. Проте в умовах російсько-
української війни вона набула особливого
практичного звучання.
Самоорганізація – самостійне здійснен-
ня організаційних дій у формі взаємодо-
помоги. Саморегулювання – самостійне
встановлення норм, правил поведінки.
Самодіяльність – самостійна діяльність з
прийняття рішень та їх реалізації. За та-
ких характеристик головних механізмів
організації життя населення здійснюєть-
ся й самоврядування, коли люди стають
спроможними управляти своїми справами,
ухвалювати спільні рішення та діяти разом
задля їх реалізації. Усе означене вище дає
підстави говорити про високий рівень здат-
ності українців до різних форм і процесів
самоорганізації. Сьогодні узвичаєні форми
взаємодопомоги побутують на селі, проте
існують вони і в міському середовищі між
окремими людьми, спілками, товариства-
ми. І хоча традиційний характер толоки як
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
208
загально-громадського заходу втрачається,
все ж таки не зникає дух солідарності, від-
повідальності, взаємодопомоги, що, без-
перечно, бере початок відтоді, коли давня
сільська громада напрацьовувала важливі
форми співжиття. Насамкінець зазначимо,
що така розвідка дає змогу простежити
тенденції та особливості еволюції деяких
форм самоорганізації українців; у цьому
ряду перебувають і передумови виникнен-
ня військового волонтерства (2014–2018)
як складової частини мілітарної культури
сучасної України. Основними напрямами
роботи військового волонтерського руху є:
– збір і доставка в зону АТО різнома-
нітних ресурсів (харчі, ліки, одяг, авто-
транспорт, військові прилади), ремонт
техніки тощо;
– медична допомога постраждалим від
бойових дій, оснащення госпіталів;
– допомога переселенцям із Криму та
зони АТО [28].
Нині допомога воїнам, сім’ям постраж-
далих, сиротам та дітям війни є головною
метою діяльності волонтерів.
Отже, наше дослідження дає змогу
зробити висновок щодо сучасного побуту-
вання та розвитку окремих традиційних
форм взаємодопомоги як надважливого
елементу національної культури.
Список інформантів
ВВВ – Видута Владислав Володимирович,
2004 р. н. Записав Т. Перегінчук 27 березня
2016 р. у м. Одесі.
ГІІ – Гармаш Ігор Іванович, 1969 р. н.
Записав Т. Перегінчук 28 листопада 2017 р.
у м. Запоріжжі.
ГСМ – Гуцалюк Сергій Михайлович,
1971 р. н. Записав Т. Перегінчук 27 березня
2016 р. у м. Одесі.
ГТГ – Гончарук Тарас Григорович, 1969 р. н.
Записав Т. Перегінчук 27 березня 2016 р.
у м. Одесі.
ЗТМ – Зінюк Тетяна Михайлівна, 1963 р. н.
Записав Т. Перегінчук 08 квітня 2016 р.
у м. Луцьку.
КММ – Кручінін Максим Максимович,
2005 р. н. Записав Т. Перегінчук 27 березня
2016 р. у м. Одесі.
КОС – Кучеренко Олександр Сергійович,
2001 р. н., учень одеської секції Бойового
гопака. Записав Т. Перегінчук, 27 березня
2016 р.
ЛГВ – Любожаніна Галина Василівна,
1955 р. н. Записав Т. Перегінчук 08 квітня
2016 р. у м. Луцьку.
НПІ – Нестерук Петро Іванович, 1974 р. н.
Записав Т. Перегінчук 08 квітня 2017 р.
у м. Луцьку.
ТОД – Таіров Олександр Дмитрович,
1985 р. н. Записав Т. Перегінчук 24 листо-
пада 2017 р. у м. Кам’янці-Подільському
Хмельницької області.
Джерела та література
1. Багалій Д. Магдебурзьке право на Ліво-
бережній Україні. – Львів, 1904. – 428 с.
2. Балушок В. Г. Світ середньовіччя в обря-
довості українських цехових ремісників : [моно-
графія]. – Київ : Наукова думка, 1993. – 117 с.
3. Великодня толока у медичному інститу-
ті Сумського державного університету «Ми за
чисте довкілля» [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу : http : //med.sumdu.edu.ua/index.
php/uk/2012-12-10-19-32-43/875-velikodnya-
toloka-u-medichnomu-instituti-sumdu-mi-za-
chiste-dovkillya.
4. Великодня толока: як лучани прибира-
ли «Дубки» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.volyn24.com/news/81111-
velykodnia-toloka-iak-luchany-prybyraly-dubky.
5. Весняна толока : «ПортCitу» готується
до Великодня [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http : //www.volynpost.com/news/
86747-vesniana-toloka-portcitu-gotuietsia-do-
velykodnia.
6. Вийшли і великі, і малі: толока у парку
900-річчя Луцька [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http : //www.volynpost.com/
news/86811-vyjshly-i-velyki-i-mali-toloka-u-
parku-900-richchia-lucka
7. Вільшанська О. Л. Артіль // Енцикло-
педія історії України : у 10 т. / редкол.:
В. А. Смолій (голова). – Київ : Наукова дум-
ка, 2003. – Т. 1. – С. 129.
8. Гурбик А. О. Громада // Енциклопедія
історії України / редкол.: В. А. Смолій (голо-
ва) та ін. – Київ : Наукова думка, 2004. –
Т. 2. – 688 с.
9. Гурбик А. О., Гуржій О. І. Сябри // Ен-
циклопедія історії України : у 10 т. / редкол.:
В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наукова
думка, 2012. – Т. 9. – С. 928.
10. Гурбик А. О. Супряга // Енциклопедія
історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смо-
лій (голова) та ін. – Київ : Наукова думка,
2012. – Т. 9. – С. 908.
11. Гурбик А. О. Толока // Енциклопедія
історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смо-
лій (голова) та ін. – Київ : Наукова думка,
2013. – Т. 10. – С. 116.
12. Гурт «Toloka». Офіційна сторінка,
Кам’янець-Подільський [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : https://www.facebook.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
209
com /pg /GurtTOLOKA /about /?ref=page_
internal.
13. Економічна історія України. Історико-
економічне дослідження : у 2 т. [Електронний
ресурс] / ред. рада: В. М. Литвин (голова)
та ін. – Київ. : Ніка-Центр, 2011. – Т. 2. –
608 с. – Режим доступу : http : history.org.ua/Li
berUA/978-966-521-573-8/978-966-521-573-8.pdf.
14. Енциклопедія українознавства. – Па-
риж, Нью-Йорк, 1980. – Т. 9. – С. 3224-3235.
15. Етнічність та етнічна історія України.
Курс лекцій : навч. посібник для студ. вузів
[Електронний ресурс] / А. П. Пономарьов. –
Київ : Либідь, 1996. – 271 с. – Режим досту-
пу : http : //etnography.national.org.ua/book1/
lecture09.html.
16. Етнографія України : навч. посібник /
за ред. проф. С. А. Макарчука. – Львів :
Світ, 2004. – 520 с.
17. Єршов А. До історії цехів на Лівобе-
режжі XVII–XVIII вв. // Записки Ніжин-
ського інституту народної освіти. – Ніжин,
1926. – Кн. VI. – С. 91.
18. Загальні правила користування Тор-
рент-Толокою [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http : //toloka.to/faq.php.
19. Запорізька книжкова толока – 2017
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http ://toloka.net.
20. Зеленин Д. К. Восточнославянская
этнография. – Москва : Наука, Главная ре-
дакция восточной литературы, 1991. – 511 с.
21. Зробимо Україну чистою РАЗОМ!
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https : //letsdoitukraine.org/projects/ldu/.
22. Книга Глухівського цеху калачниць-
кого (підг. до вид. К. О. Лазаревської) //
Український археографічний збірник. – Київ,
1926. – Т. 1. – С. 169.
23. Ковальчук В. М., Лі Цзе Гао, Остан-
кова Л. А. Світова економіка: її історія та
дослідники : навч. посібник. – Київ : Центр
учбової літератури, 2011. – 524 с.
24. Краус Н. М. Історія економіки та еко-
номічної думки: структурно-логічні схеми,
таблиці, малюнки : навч. посібник. – Київ :
Центр учбової літератури, 2014. – 504 с.
25. Лічильник відвідуваності Гуртом на
EasyCounter. 1 лютого 2017 [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.
org/wiki/Toloka.to.
26. Маркусь В. В. Цехи // Енциклопедія
українознавства. – Париж ; Нью-Йорк, 1984. –
Т. 10. – С. 3676.
27. Панченко П. П. Виникнення і розвін-
чання міфу про комуністичне ставлення до
праці // Український історичний журнал. –
1992. – № 12. – С. 32–41.
28. Перегінчук Т. М. Волонтерська діяль-
ність і підтримка бійців АТО засобами мисте-
цтва та мережі Інтернету (2014–2017 рр.) як
складова військової культури [Електронний
ресурс] // Історія науки і біографістика. –
2017. – № 3. – Режим доступу : http : //inb.
dnsgb.com.ua/2017-3/04.pdf.
29. Проект «Великодня толока» [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу : http :
//kovelgim.at.ua /news/proekt_velikodnja_
toloka/2016-04-27-468.
30. Савченко О. В. Артіль [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://esu.com.ua/
search_articles.php?id=44731.
31. Сироткін В. М. Громадські спільності
[Електронний ресурс] // Українська минувши-
на : ілюстрований етнографічний довідник /
А. Пономарьов, Л. Ф. Артюх та ін. – Київ,
1993. – Режим доступу : http://etnography.
national.org.ua/mynuvshyna/r13.html.
32. Сироткін В. М. Свята громадських
об’єд нань [Електронний ресурс] // Українська
минувшина : ілюстрований етнографічний до-
відник / А. Пономарьов, Л. Ф. Артюх та ін. –
Київ, 1993. – Режим доступу : http://etnography.
national.org.ua/mynuvshyna/r16.html.
33. Словник української мови : в 11 т. /
за ред. І. К. Білодіда. – Київ : Наукова дум-
ка, 1978. – Т. 9. – С. 852.
34. Словник української мови : в 11 т. /
за ред. І. К. Білодіда. – Київ : Наукова дум-
ка, 1979. – Т. 10. – С. 180.
35. Толока на старейшем кладбище Одессы
[Електронний ресурс] // Новости в фотогра-
фиях. – Режим доступу : http ://viknaodessa.
od.ua/photo/?id=1003.
36. Трипільська Толока [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : http : //www.doroga.
ua/Pages/Events.aspx?EventID=1128.
37. У Мережі з’явилася оригінальна україн-
ська версія фільму «За двома зайцями» [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу : https : //
ua.korrespondent.net/showbiz/cinema/1582297-
u-merezhi-zyavilasya-originalna-ukrayinska-
versiya-filmu-za-dvoma-zajcyami.
38. Українська етнологія : навч. посібник /
за ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2007. –
400 с.
39. Українське народознавство : навч. по-
сібник / за ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь,
Р. Ф. Кирчіва. – Львів : Фенікс 1994. – 608 с.
40. Щербина С. Побут та звичаї цехових
ремісників Північного Лівобережжя у другій
половині XVII–XVIII ст. [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : http : //vuzlib.com/
content/view/1863/57/.
41. Щербина Ф. А. Очерки южно-русских
артелей и общинно-артельных форм. – Одес-
са : Типогр. Г. Ульриха, 1880. – 379 с.
42. Ястребов В. Н. Новые данные о сою-
зах неженатой молодежи на юге России //
Киев ская старина. – 1896. – № 10.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
210
SUmmary
The article analyzes the features of traditional forms of mutual assistance of the Ukrainians.
Their significance is shown as an important factor in the development of self-organizing processes
at the modern stage, which is confirmed by the results of auctorial own field studies.
The purpose of the article is to trace the evolution of some forms of mutual assistance and self-
organization in Ukrainian ethno-culture, such as: tolocka (a gathering for communal work), sup-
riaha (a joint use of draught animals and agricultural implements in husbandry), spilka (union),
valka (a string of carts), artel (a cooperative association), cooperation, etc. The article’s target
is being based of already existent studies, as well as auctorial own field materials and data of
direct observation, to outline the ways and varieties of completed processes of self-organization of
the Ukrainians and their transformation in modern conditions. The research’s range of geography
includes various Ukrainian regions, since already existent information affirms the all-Ukrainian
nature of reproduction of traditional forms of mutual assistance. It is significant that nowadays
they have similar manifestations both in the countryside and in cities, as we got evidence while
studying the data of many researchers and presenting our own observations (in Kyiv, Zapor-
izhzhia, Lutsk, Odesa, Sumy, Kamyanets-Podilskyi, etc.). However, the author is most interested
in the South of Ukraine, in the capacity of the region, which particularly experimented with
various forms of self-organization, taking into consideration its historical and cultural formation
as a cultural borderland.
The study made an analysis of the works of famous scholars in the field of ethnology and his-
tory. Both ethnographic materials collected by recorders of the XIXth to XXIst centuries, and
auctorial field studies stand for the sources of this research.
In this work, there were applied both general scientific methods of analysis and synthesis and
special ones, namely, historical analysis, interpretation of author’s own ethnographic observa-
tions, and interviewing of respondents.
The content of the article makes it possible to retrace the tendencies of evolution of some forms
of self-organization of the Ukrainians, namely from toloka, supriaha, artel and others, to the
emergence of mutual assistance within the framework of military volunteering (2014–2018), as an
integral part of the military culture of modern Ukraine. Hence, we consider all historical forms
of mutual assistance of the Ukrainians within the system of self-organization of a collective of
people, acting as a very important component of any national culture.
Keywords: toloka, artel, community, self-organization.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|