Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди)
3 вересня 2025 р. виповнюється 80 років відомому ученому-економісту, дипломату, Надзвичайному і Повноважному Послу України (1999), заслуженому діячеві науки і техніки України (1997), доктору економічних наук (1983), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1997) Євгену Романовичу Бершеді....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2025 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2025
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208581 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) / Є.Р. Бершеда // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 9. — С. 89-97. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208581 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бершеда, Є.Р. 2025-11-02T14:04:45Z 2025 Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) / Є.Р. Бершеда // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 9. — С. 89-97. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208581 https://doi.org/10.15407/visn2025.09.089 3 вересня 2025 р. виповнюється 80 років відомому ученому-економісту, дипломату, Надзвичайному і Повноважному Послу України (1999), заслуженому діячеві науки і техніки України (1997), доктору економічних наук (1983), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1997) Євгену Романовичу Бершеді. За люб’язної згоди ювіляра редакція журналу «Вісник НАН України» публікує уривок зі спогадів Євгена Романовича. September 3, 2025 marks the 80th anniversary of the renowned economist, diplomat, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine (1999), Honored Science and Technology Figure of Ukraine (1997), Doctor of Economics (1983), Professor (1991), Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine (1997) Yevhen R. Bersheda. With the kind permission of Mr. Bersheda, the editorial board of the journal “Visnyk of the NAS of Ukraine” publishes an excerpt from his memoirs. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) From the graveyard of illusions to the land of hope (first-person narrative) (to the 80th anniversary of Corresponding Member of the NAS of Ukraine Ye.R. Bersheda) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) |
| spellingShingle |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) Бершеда, Є.Р. Люди науки |
| title_short |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) |
| title_full |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) |
| title_fullStr |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) |
| title_full_unstemmed |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) |
| title_sort |
від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента нан україни є. р. бершеди) |
| author |
Бершеда, Є.Р. |
| author_facet |
Бершеда, Є.Р. |
| topic |
Люди науки |
| topic_facet |
Люди науки |
| publishDate |
2025 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
From the graveyard of illusions to the land of hope (first-person narrative) (to the 80th anniversary of Corresponding Member of the NAS of Ukraine Ye.R. Bersheda) |
| description |
3 вересня 2025 р. виповнюється 80 років відомому ученому-економісту, дипломату, Надзвичайному і Повноважному Послу України (1999), заслуженому діячеві науки і техніки України (1997), доктору економічних наук (1983), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1997) Євгену Романовичу Бершеді. За люб’язної згоди ювіляра редакція журналу «Вісник НАН України» публікує уривок зі спогадів Євгена Романовича.
September 3, 2025 marks the 80th anniversary of the renowned economist, diplomat, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine (1999), Honored Science and Technology Figure of Ukraine (1997), Doctor of Economics (1983), Professor (1991), Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine (1997) Yevhen R. Bersheda. With the kind permission of Mr. Bersheda, the editorial board of the journal “Visnyk of the NAS of Ukraine” publishes an excerpt from his memoirs.
|
| issn |
1027-3239 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208581 |
| citation_txt |
Від цвинтаря ілюзій до країни сподівань (розповідь від першої особи) (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України Є. Р. Бершеди) / Є.Р. Бершеда // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 9. — С. 89-97. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT beršedaêr vídcvintarâílûzíidokraínispodívanʹrozpovídʹvídperšoíosobido80ríččâčlenakorespondentananukraíniêrberšedi AT beršedaêr fromthegraveyardofillusionstothelandofhopefirstpersonnarrativetothe80thanniversaryofcorrespondingmemberofthenasofukraineyerbersheda |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:49Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:49Z |
| _version_ |
1850606519647731712 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 9 89
ВІД ЦВИНТАРЯ ІЛЮЗІЙ
ДО КРАЇНИ СПОДІВАНЬ
(розповідь від першої особи)
До 80-річчя члена-кореспондента
НАН України Є.Р. Бершеди
3 вересня 2025 р. виповнюється 80 років відомому ученому-економісту,
дипломату, Надзвичайному і Повноважному Послу України (1999), заслу-
женому діячеві науки і техніки України (1997), доктору економічних наук
(1983), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1997) Євгену
Романовичу Бершеді. За люб’язної згоди ювіляра редакція журналу «Вісник
НАН України» публікує уривок зі спогадів Євгена Романовича.
3 вересня 1945 року — день мого народження і перший день
після завершення Другої світової війни. У колишньому СРСР
його відзначали як День Перемоги над Японією.
Більшу частину життя я прожив у країні, яка, на щастя, зни-
кла, але в Росії її примара й досі «не відпускає» не лише стар-
ше покоління, а й їхніх нащадків. Особливо того, хто намертво
вчепився у своє панування над ними і прагне за будь-яку ціну
поширити його на Україну.
Моя свідомість та особисті пріоритети формувалися в дер-
жаві, в якій фактично необмежена влада генсека / вождя / імпе-
ратора / царя століттями визначала долю українського та інших
поневолених народів. Лише у зрілому віці з’явилося усвідом-
лення того, що за політичними кресленнями В. Леніна під виві-
скою «добровільного союзу» та під акомпанемент більшовиць-
кого популізму було призупинено розпад Російської імперії. В
результаті Україна у вигляді УРСР на тривалий час опинилася
в складі держави, режим одноосібного правління якої за рівнем
репресивності значно перевершував далеко не демократичну
владу останнього російського імператора.
У мого покоління влада намагалася приспати будь-яку на-
ціональну свідомість та сформувати «чуття єдиної родини» —
належності до «совєцького народу» як «нової історичної, соці-
альної та інтернаціональної спільноти людей», що спілкуються
«загальнозрозумілою» російською мовою. Анестезія інтернаці-
оналізмом була покликана тамувати несприйняття українцями
повзучої русифікації. Стаючи все безсоромнішою та відверті-
БЕРШЕДА
Євген Романович —
член-кореспондент НАН
України, доктор економічних
наук, професор, Надзвичайний
і Повноважний Посол Укра їни
doi: https://doi.org/10.15407/visn2025.09.089ЛЮДИ ЛЮДИ
НАУКИНАУКИ
90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (9)
ЛЮДИ НАУКИ
шою, вона призвела до того, що етнічно україн-
ська столиця Радянської України перетворила-
ся на найбільше за адміністративними межами
Росії російськомовне місто світу.
Киянин за народженням та українець за по-
ходженням, я відчуваю себе європейцем не
лише за географічним розташуванням рідно-
го міста і країни. Втім, це особисте сприйняття
з’явилося далеко не відразу.
З дитинства я розмовляв російською, україн-
ську почав опановувати лише на другому році
шкільного навчання. Причому підручник з
української мови зовні виглядав значно скром-
нішим за виданий у Москві та видрукуваний на
якісному папері підручник з російської, що мав
«зворушливу» назву «Родная речь». Так само і
підручник «Родная литература» мав значно при-
вабливіше поліграфічне виконання, ніж «Укра-
їнська література». І лише набагато пізніше я
збагнув невипадковість цього «диявола у дета-
лях», покликаного вже з дитинства створювати
відчуття вторинності та упослідженості україн-
ського самовизначення. Школярі держави, яка
формально була одним із засновників ООН, як
вітчизняну історію та географію вивчали істо-
рію та географію СРСР, а отже, фактично Росії. У
цьому контексті пригадується персонаж тюрк-
ського переказу, популяризований видатним
киргизьким письменником Чингізом Айтмато-
вим, «манкурт» — покірний хазяїну раб, люди-
на без пам’яті. На таких манкуртів кремлівські
вожді прагнули перетворити всі неросійські на-
роди Радянського Союзу.
Розмірковуючи над становленням власного
самоусвідомлення та українського вибору, по-
вертаюся думками до післявоєнного київсько-
го дитинства, яке пройшло в «Будинку юрис-
тів» на вул. Артема, 48 (нині — вул. Січових
Стрільців). Цей відомчий будинок було зведе-
но в 1930-х роках на місці колишнього Кудряв-
ського цвинтаря у зв’язку з перенесенням сто-
лиці Української РСР із Харкова до Києва.
Колись, ще по-юнацькому захоплюючись
поезією, я натрапив на яскраві та пронизливі
рядки українського «шістдесятника» Василя
Симоненка: «На цвинтарі розстріляних ілю-
зій уже немає місця для могил…». Душевний
розпач надзвичайно талановитого і рано по-
мерлого поета став для мене символом фіналу
особистого пошуку правди і справедливості в
єдино дозволеній владою СРСР комуністичній
ідеології, а також у її втіленні у реаліях Києва
1950-х — 1960-х років.
Наслідуючи батька — викладача Вищої пар-
тійної школи при ЦК Компартії України, який
у всьому був для мене взірцем, та заохочу-
ваний його дорученням виймати з поштової
скриньки газети «Правда», «Известия» та інші
партійні й радянські видання, я рано почав їх
читати. Особисті спогади, зокрема враження
від смерті Сталіна, змін у керівництві країни
після неї, Угорського повстання, подій навко-
ло ХХ з’їзду КПРС та інших подій, які закар-
бувалися в пам’яті, свідчать, що політикою
я почав цікавитися в досить ранньому віці.
Змалку пам’ятаю репродукцію відомої карти-
ни художника І. Бродського «В.І. Ленін читає
газету «Правда», яка висіла над широким пись-
мовим столом мого батька, а великий кольоро-
вий портрет Сталіна на весь зріст домінував у
бібліотеці моєї школи.
Переживши терор 30-х на комсомольській ро-
боті і важкі випробування Другої світової війни,
батько навіть у приватному спілкуванні підтри-
мував позицію М.С. Хрущова щодо «розвін-
чання культу особи Сталіна та позбавлення від
його наслідків». На переконання тата, про яке я
дізнався з домашніх розмов, Сталін викривив і
зрадив настанови Леніна, викладені в надикто-
ваному 1922 року «Листі до з’їзду», відомому як
заповіт вождя. Подібно до деяких своїх друзів та
колег, мій батько вважав, що якби СРСР пішов
ленінським шляхом, не було б масових репресій,
знищення селянства та катастрофи 1941 року,
які він відчув на власному досвіді.
Для мене заповіт засновника СРСР слугував
ідейною платформою тривалих світоглядних
ілюзій у роки перебування у ВЛКСМ та КПРС,
аж до початку перебудови. До заповіту Лені-
на, як відомо, входили й нотатки «К вопросу о
национальностях или об автономизации», що
безпосередньо стосувалися долі й незалежнос-
ті України. І лише згодом мені стало ясно, що
розумніший за Сталіна політик — Ленін, з на-
ціонального питання займав по суті не менш
радикальну позицію, ніж його наступник. За-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 9 91
ЛЮДИ НАУКИ
пропонувавши та втіливши модель СРСР, що
дозволила приспати пильність українських на-
ціонал-комуністів, «вождь мирового пролетари-
ата» став не «творцем», як вважає недалекий та
малоосвічений послідовник Денікіна — Путін, а
могильником незалежності України. Неафішо-
вана сутність цієї моделі полягає в партійному
керівництві союзною державою. Так, РКП(б)/
ВКП(б)/КПРС не мала у своєму складі росій-
ської республіканської організації. Всесоюзна
компартія якраз і була російською, а КПУ вхо-
дила до її складу на правах автономії, що й за-
безпечувало «нерушимость» союзу «республик
свободных», про яку співалося в гімні СРСР.
Коли ж у 1990 році у протистоянні з М. Горба-
човим консервативне крило КПРС створило у її
складі комуністичну партію Російської Федера-
ції, стало зрозуміло, що крах СРСР неминучий.
Властиві підліткам пошуки справедливості
спонукали мене якось запитати батька, чому
ми, живучи в Україні, не розмовляємо вдома
українською мовою. Його відповідь була кон-
кретною: «Давай спробуємо». Між тим повсюд-
но — у школі, на вулиці, у дворі нашого будин-
ку, де було багато дітей, на радіо і телебачен-
ні — лунала переважно російська. Українську
мову можна було почути хіба що від селян, у
деяких теле- та радіопередачах, а також від дія-
чів культури. Тому наш домашній експеримент
виявився штучним і протримався недовго.
Ще два «підліткових запитання» дуже збен-
тежили мого політично загартованого життям
батька: чому Україна не є незалежною держа-
вою та чому в СРСР одна партія? Отримані від
нього «офіційні» відповіді так ніколи й не ста-
ли моїми остаточними переконаннями. Водно-
час слушні застереження щодо небезпечності
обговорення цих питань були природним ви-
явом татового піклування.
Походження з народу для людей поколін-
ня мого батька, який народився 1912 року в
м. Славута Волинської губернії, давало доступ
до соціальних ліфтів у разі міграції до Києва та
інших міст. Водночас українська ідентичність
цих людей не лише розмивалася, а й жорстоко
перемелювалася сталінськими жорнами кадро-
вої політики. На них «вождь народів» особисто
викарбував, що «російський народ є найбільш
видатною нацією з усіх націй, що входять до
складу Радянського Союзу», та є «керівною си-
лою» серед усіх народів країни.
Голодомором та репресіями нищилися се-
лянський фундамент українства та національ-
не відродження початку ХХ ст. Селянська маса,
серед якої 70—80 % становили неписьменні,
отримувала освітні можливості, отруєні, од-
нак, більшовизмом та москвоцентризмом. Ру-
сифікація відбувалася на хвилі властивих люд-
ській цивілізації індустріалізації та урбанізації.
В Україні вони набули особливих масштабів
унаслідок природно-ресурсних передумов та
як результат колективізації, яка виштовхувала
найбільш активну частину селянства до міст.
Неочікуваним наслідком більшовицької
аграрної та освітньої політики стало створення
ними підґрунтя для поступового відродження
української ідеї. Час засвідчив, що ніяким ру-
сифікаторам не вдалося позбавити великий єв-
ропейський народ здатності до національного
самоусвідомлення і самоідентифікації у сфері
культури, економіки й політики. Нащадки не-
дознищеного куркульства разом зі спадкоємця-
ми традицій національно-визвольної боротьби
у західних областях пробуджували патріотизм
українців у хрущовську «відлигу», на роки якої й
припало формування мого світогляду. У пам’яті
назавжди залишилися пророчі слова, деклара-
ція черкащанина Василя Симоненка, виголо-
шена ним 1962 року: «Народ мій є! Народ мій
завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».
Мабуть, М.С. Хрущов по-своєму любив
Україну, проте це ніяк не означало його при-
хильності до неї, свідченням чого стало гучне
святкування 300-річчя возз’єднання України з
Росією у травні 1954 року. Пригадуючи власне
дитяче сприйняття цієї події, тепер розумію,
що свято «возз’єднання» мимоволі збуджува-
ло національну свідомість, вказуючи, що свого
часу Україна була незалежною від Росії. Патрі-
отичні почуття викликали й численні черво-
но-блакитні прапори УРСР, які раніше в таких
масштабах не вивішували на вулицях.
З особистих спогадів початку 1960-х вири-
нає символічний вінок із жовтого колосся та
синіх волошок, який я побачив біля пам’ятника
Т.Г. Шевченку в Києві та напис на стрічці: «Ми
92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (9)
ЛЮДИ НАУКИ
не забули тебе, Тарасе». Цей вінок у націо-
нальних кольорах було покладено у травневі
дні вшанування Кобзаря (22 травня відзна-
чали річницю перенесення праху Шевченка з
Санкт-Петербурга на Чернечу гору в Каневі), і
зі сходів монумента сміливці читали його вірші
та співали «Заповіт». Для запобігання «націо-
наліс тичним проявам», притаманним насампе-
ред студентам філологічного та журналістсько-
го факультетів Київського державного універ-
ситету ім. Т.Г. Шевченка, міськком комсомолу
організував в університетському парку власну
«надійну» масовку, проте невдовзі зібрання
біля пам’ятника Шевченку взагалі заборонили.
Київський інститут народного господарства
(Наргосп, як його називали), де я навчався у
1960-х роках, вирізнявся ідейно витриманою
атмосферою, яка панувала і в навчальному
процесі, і в студентському середовищі. Серед
моїх однокурсників було багато «дорослих» —
тих, хто вже встиг попрацювати на вироб-
ництві та відслужити в армії, деякі з них уже
стали членами КПРС. Більшість студентів були
родом з невеликих міст і селищ, де побутувала
українська мова спілкування, проте за всі роки
навчання ми жодного разу не чули її від викла-
дачів. Пояснювали це тим, що, мовляв, студен-
ти-іноземці вивчали на підготовчих курсах ро-
сійську мову і не розуміли української, а я сам
собі ставив запитання: чому ж у вишах Польщі,
Чехословаччини або Угорщини, мови яких не
були міжнародними, інша ситуація.
У студентські роки моє спілкування з іно-
земцями не обмежувалося російськомовними
однокурсниками з країн Азії та Африки, що
«обрали шлях соціалізму». Завдяки додатко-
вим приватним заняттям та відвідуючи вечірні
курси іноземних мов, я опанував французьку,
що дозволяло брати участь в організованих
комсомолом зустрічах зі студентами з країн За-
ходу, які приїжджали до Києва в рамках моло-
діжного обміну. Слід зазначити, що таке спіл-
кування істотно розширювало світогляд.
До речі, Наргосп часів мого студентства від-
значився показовою для відновлення націо-
нальної свідомості українців подією, про яку
я, однак, дізнався вже після здобуття Украї-
ною незалежності. Першого травня 1966 року
на даху головного корпусу Київського інсти-
туту народного господарства, навпроти заво-
ду «Більшовик», замайорів жовто-блакитний
прапор Української Народної Республіки. Його
встановили двоє робітників, один з яких на-
вчався на вечірньому відділенні нашого вишу.
У 1960-х професорсько-викладацький склад
Наргоспу був уже не таким «зірковим», як у
1920-х, коли там працювали історик Митрофан
Довнар-Запольський, учений і церковний діяч
Іван Огієнко, керівник Соціально-економічного
відділу ВУАН, згодом віцепрезидент АН УРСР
Костянтин Воблий, засновник Інституту демо-
графії академік Михайло Птуха, голова-прези-
дент Української академії наук Микола Василен-
ко та ін. Проте семінарські заняття з політичної
економії в моїй групі проводив Юрій Микола-
йович Пахомов — майбутній ректор КІНГ, ака-
демік-секретар Відділення економіки АН УРСР,
директор Інституту соціології НАН України,
потім директор Інституту світової економіки і
міжнародних відносин НАН України.
Юрій Миколайович відіграв важливу роль
у моєму професійному зростанні. Ставши у 38
років наймолодшим на той час в Україні докто-
ром економічних наук, я за його рекомендацією
почав працювати заступником голови Ради по
вивченню продуктивних сил України АН УРСР.
Потім за ініціативою Ю.М. Пахомова мене вклю-
чили до складу експертної комісії АН УРСР, яка
влітку 1991 року розглядала відповідність про-
єкту нового союзного договору Декларації про
державний суверенітет України та Закону УРСР
про економічну самостійність. Ця комісія, очо-
лювана академіком Пахомовим, не підтримала
так званий «проєкт Горбачова», надісланий для
погодження з союзними республіками та від-
кладений Верховною Радою на вересень, проте
після серпневих подій у Москві та Києві розгляд
цього документа вже не знадобився…
Закінчивши Київський інститут народно-
го господарства з «червоним» дипломом, я
отримав рекомендацію до аспірантури. Коли
я захищав дипломну роботу, державну комі-
сію очолював Петро Іларіонович Багрій. Він і
запропонував мені працювати в Інституті еко-
номіки, з яким надалі було пов’язано майже 20
років моєї наукової діяльності, зокрема захист
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 9 93
ЛЮДИ НАУКИ
кандидатської під час навчання в аспірантурі, а
згодом і докторської дисертації.
Першу мою особисту монографію, підготов-
лену за матеріалами кандидатської дисертації,
було відзначено медаллю Академії наук УРСР
та премією для молодих учених і видрукувано
українською за українськомовною квотою ви-
давництва «Наукова думка». Тоді молодих авто-
рів включали до цієї квоти, оскільки старші ко-
леги прагнули публікуватися переважно росій-
ською, що забезпечувало ширше коло читачів,
а головне — можливість представлення своїх
досліджень у Москві, яка була беззаперечним
«законодавцем мод» у галузі економічної науки.
Російськомовність академічної спільноти
України та другорядність української мови ви-
давалися мені несправедливістю. На Загальних
зборах АН УРСР українською користувалися
окремі представники Секції суспільних наук,
установ Західного наукового центру, а також
деякі молоді тоді члени Академії, зокрема
астроном Ярослав Яцків і математик Анатолій
Самойленко. Пам’ятаю, як яскраво й схвильо-
вано виступав на захист української мови ви-
датний письменник академік Олесь Гончар, але
це був «голос волаючого в пустелі»…
Чвертьвікова робота в установах АН УРСР
економічного профілю допомогла мені краще
зрозуміти проблеми, явища та процеси, з яки-
ми згодом довелося мати справу на державній
службі. Саме на науковій роботі я навчився
системно підходити до тих чи інших викликів,
розглядаючи кожен із них як своєрідний до-
слідницький проєкт, що потребує конкретних
висновків і пропозицій.
Інтерес до історії України ще в юнацькі роки
пробудила у мене поезія Тараса Шевченка і ро-
мантика повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба»,
а на усвідомлення удаваної та реальної дер-
жавності Української РСР вплинула, зокрема,
участь у Всесвітній асамблеї молоді, присвяче-
ній 25-річчю ООН, яка в липні 1970 року прохо-
дила в Нью-Йорку. Це було унікальне зібрання,
що відбувалося у форматі Генеральної асамблеї
і в якому брали участь делегації країн — членів
ООН, загалом понад 700 представників молодо-
го покоління — народжених після заснування
організації. Попередні випробування на «бла-
гонадійність», квиток члена КПРС, знання іно-
земної мови та відповідність віковому цензу
уможливили моє відрядження до США як по-
сланця молоді Української РСР «в експортному
варіанті». Цікаво, що з понад 20 членів делегації
Радянського Союзу від України та Білорусі ві-
ковим критеріям відповідали лише двоє, а мос-
ковську «команду» очолював 33-річний керів-
ник Комітету молодіжних організацій СРСР та
майбутній голова сумнозвісного ГКЧП Геннадій
Янаєв. А «суверенітет» УРСР починався з того,
що з п’яти основних та двох запасних її делега-
тів четверо були «варягами». Поряд із Янаєвим
керівництво роботою та щоденний інструктаж
усіх трьох делегацій здійснював перший заступ-
ник Постпреда СРСР при ООН Віктор Ісраелян.
Придушення «празької весни» викликало
у мене стійке несприйняття. Такі емоції були
спричинені насамперед руйнуванням ідеа-
лістичних сподівань недавнього випускника
економічного вишу на успіх чехословацьких
реформ, які проводилися в дусі ринкового со-
ціалізму, економічної демократії та соціаліс-
тичного «третього шляху». Адже прибічники
ринкової економіки в Радянському Союзі праг-
нули скористатися досвідом Чехословаччини
для поглиблення започаткованих під патрона-
том голови Ради Міністрів СРСР Олексія Коси-
гіна перетворень у власній країні.
На відміну від Угорської революції 1956 року,
коли я вірив радянській пропаганді, завдяки до-
рослішанню в умовах хрущовської «відлиги»
з’явилася здатність критично осмислювати полі-
тичні події в СРСР та за його межами. Це не стало
дисидентством, але виголошений Ф. Енгельсом
заклик: «Сумнівайся!», я вже взяв на озброєння.
Не маючи доступу до забороненого в Радян-
ському Союзі памфлету видатного інтелекту-
ала-шістдесятника Івана Михайловича Дзю-
би «Інтернаціоналізм чи русифікація», я все
ж ознайомився з його змістом за численними
цитатами «викривачів» майбутнього академіка
НАН України. Критики ідеологів «українсько-
го буржуазного націоналізму» вимушено поси-
лалися на першоджерела, і це допомагало всім
охочим долати інформаційну ізоляцію.
Однак загалом на початку 1990-х років свідо-
мість післявоєнного покоління, яке більшу час-
94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (9)
ЛЮДИ НАУКИ
тину життя провело в умовах панування біль-
шовизму, залишалася переважно радянською та
москвоцентричною. Пригноблена авторитариз-
мом та русифікацією українська ідея існувала,
але була нерівномірно розпорошена по соціаль-
них верствах та регіонах України. Одним з осе-
редків, де під постійною підозрою в «буржуаз-
ному націоналізмі» жевріла українська ідентич-
ність, була Академія наук Української РСР.
Характерно, що за своєю територіальною
побудовою АН СРСР, контрольована партією
та спецслужбами, і сама нагадувала КПРС. Від-
сутність у складі «союзної» Академії власне ро-
сійської компоненти означала, що АН УРСР, як
і академії інших союзних республік, фактично
була автономією «великої», тобто російської,
Академії. Причому аж до часів «перебудови»
гетьманська сторінка історії Української ака-
демії наук замовчувалася, а її заснування при-
писувалося більшовикам, які захопили Київ у
1919 році. Саме від цієї дати й вели відлік пері-
оду існування Академії наук УРСР.
У рідному мені Інституті економіки зразка
60-х працювали яскраві особистості. Пере-
дусім це мій науковий керівник під час під-
готовки кандидатської дисертації, тодішній
директор Інституту академік АН УРСР Сте-
фан Михайлович Ямпольський. Людина з ха-
рактерною для «висуванців» його покоління
біографією, цей харизматичний, мудрий та
енергійний учений і адміністратор ще в ком-
сомольські роки заприятелював із майбутнім
першим секретарем ЦК Компартії України Пе-
тром Шелестом. Не забуваючи про пересліду-
вання українського дисидентства, все ж слід
згадати, що на відміну від свого наступника —
русифікатора Щербицького, Шелест намагав-
ся хоч якось відстоювати економічні інтереси
УРСР та боронити її культурну самобутність.
У результаті цілком лояльну до Москви книгу
Шелеста «Україно наша Радянська» було підда-
но гострій партійній критиці за «ідеалізацією
минулого України», а її автора відправили на
пенсію із забороною залишатися в Україні.
Після С.М. Ямпольського директором Інсти-
туту економіки АН УРСР став академік Петро
Іларіонович Багрій, праці якого досі цитують в
Україні та за кордоном.
Непересічні наукові здібності та досвід ро-
боти в ЦК Компартії України вирізняли багато-
річного і останнього директора ліквідованого
в 2005 році Інституту економіки — академіка
АН УРСР та низки інших академій Івана Іла-
ріоновича Лукінова. Саме він став першим
академіком-секретарем Відділення економіки
АН УРСР, першим українським економістом,
обраним віцепрезидентом АН УРСР, а також
академіком АН СРСР.
І.І. Лукінов пропонував мені посаду вченого
секретаря новоствореного Відділення еконо-
міки, але я тоді відмовився, пославшись на ба-
жання зосередитися на підготовці докторської
дисертації. Цю посаду обійняв перспективний
молодий вчений, майбу тній віцепрезидент
НАН України академік НАН України Сергій
Іванович Пирожков.
Серед молодшого покоління співробітників
Інституту економіки вирізнявся Володимир
Черняк — людина, яскравість особистості, яс-
ний розум і гострий язик якої відчували всі, хто
спілкувався з ним як з колегою, а згодом як з
політиком, публіцистом та оратором. Ще з ра-
дянських часів В. Черняк був переконаним при-
хильником економічної та політичної свободи.
Працюючи у відділі економічної теорії, при-
четному до ідеологічної роботи ЦК Компартії
України, майбутній народний депутат України
та СРСР двічі відмовлявся від вступу до КПРС.
Іронією та парадоксами сповнені відомі афориз-
ми Володимира Черняка, померлого, на жаль,
під час пандемії ковіду, зокрема його заклик:
«Живи заради того, за що варто вмерти!».
В Інституті економіки розпочинав свою
дослідницьку та адміністративну діяльність
майбутній академік Валерій Михайлович Ге-
єць, який згодом став віцепрезидентом НАН
України і з часу заснування очолює Інститут
економіки та прогнозування НАН України. На
моє переконання, цей інститут став успішною
«реінкарнацією» і сучасним наступником Ін-
ституту економіки як провідної економічної
наукової установи країни.
Із творчою атмосферою та ґрунтовним під-
ходом до наукового пошуку, притаманними
Академії наук УРСР, пов’язане й те, що низка
її співробітників стали активними учасниками
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 9 95
ЛЮДИ НАУКИ
розбудови української державності, працюючи
у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, на дипло-
матичній службі України*.
У Раді по вивченню продуктивних сил Укра-
їни я працював заступником її голови — му-
дрої людини з величезним життєвим досвідом
члена-кореспондента НАН України Сергія Іва-
новича Дорогунцова, який багато уваги приді-
ляв екологічній тематиці, а 24 серпня 1991 року
як народний депутат проголосував за незалеж-
ність України. Серед колег-науковців у цій по-
важній та одній із найстаріших наукових уста-
нов України особливо вирізнялися майбутні
академіки Елла Марленівна Лібанова і Богдан
Михайлович Данилишин.
Призначенням на посаду помічника пре-
зидента України Л.М. Кравчука, що карди-
нально вплинуло на мою подальшу долю, я
зобов’язаний президенту НАН України акаде-
міку Борису Євгеновичу Патону. Коли Леонід
Макарович вирішив додати до групи своїх по-
мічників відповідального за розвиток науки та
освіти, він звернуся до Академії, і Борис Євге-
нович зупинився на моїй кандидатурі.
Президент Академії прагнув налагодити
зв’язки з провідними науковими центрами сві-
ту, і на початку 2000-х, вже працюючи Послом
України у Швейцарії, я ініціював та організу-
вав його перший візит до розташованої біля
Женеви Європейської організації ядерних до-
сліджень (ЦЕРН). Тоді деякі установи та окре-
мі науковці НАН України вже брали участь в
оснащенні Великого адронного колайдера, але
відсутність інституціоналізації відносин між
Україною та ЦЕРНом обмежувала можливості
вітчизняних дослідників, зокрема в отриманні
інформації щодо наукових результатів найбіль-
шої у світі лабораторії фізики високих енергій.
Борис Євгенович разом із першим віцепрези-
дентом НАН України Анатолієм Петровичем
Шпаком відвідали ЦЕРН і підтримали ініціати-
ву нашого посольства щодо набуття Україною
статусу асоційованого члена організації. Проте
вирішити це важливе з наукової та політичної
точки зору питання вдалося лише 2016 року.
Політичний вибір Голови Верховної Ради
УРСР Л.М. Кравчука своєю гнучкою непо-
ступливістю поховав більшовицьку концеп-
цію Української Радянської Соціалістичної
Республіки, а також сподівання задушити в
московських обіймах Українську революцію.
Репресований свого часу, але ідейно недозни-
щений український націонал-комунізм реін-
карнувався у свідомості наступного покоління,
а квазідержава УРСР перетворилася на бомбу
уповільненої дії, спрацювання якої засвідчи-
ло невмирущість ідеї незалежності України.
Характерно, що вихідці з КПРС стали на чолі
не лише України, а й усіх незалежних держав
(крім Білорусі та Киргизстану), які постали з
колишніх союзних республік.
Працюючи помічником президента України,
а згодом першим помічником секретаря Ради
національної безпеки і оборони, я радів, коли
деякі мої думки потрапляли до виступів та пу-
блікацій визначних політиків. Передусім це
стосувалося європейської інтеграції України,
реформування економіки на ринкових засадах
та демократичних перетворень. Найбільш ді-
євою та всеосяжною «дорожньою картою» для
них, на моє переконання, було і залишається
членство України в Європейському Союзі. «Зо-
внішнє управління» реформами з Брюсселю на
зразок досвіду колишніх балтійських республік,
а також наших західних сусідів, на мою думку,
відповідало національним інтересам України.
Мій дебют в омріяній з юності дипломатичній
сфері відбувся на посаді помічника Л.М. Крав-
чука в травні 1993 року, коли я очолив першу
українську делегацію, яка відвідала багату на на-
фту Лівію. Під час зустрічі з «лідером лівійської
революції» М. Каддафі, яка проходила вночі в
його наметі посеред пустелі, він несподівано
зосередився на темі ядерної зброї на території
України і наполегливо переконував зберегти її.
В Адміністрації Президента України час-
то бував у справах Національного космічного
агентства України його перший генеральний
директор Володимир Павлович Горбулін, ініці-
ативи якого я намагався всіляко підтримувати
в межах своєї компетенції.
* Див. Бершеда Є.Р. Національна академія наук Украї-
ни та державотворення: кадровий внесок. Вісник
НАН України. 2019. № 4. С. 3—10.
96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (9)
ЛЮДИ НАУКИ
Після того, як 1994 року схильний до комп-
ромісів Л.М. Кравчук погодився на дострокові
вибори Президента і Верховної Ради і трива-
лий час не висував свою кандидатуру для пе-
реобрання, в групі його помічників складало-
ся враження, що Леонід Макарович не надто
тримається за владу. За виборчу кампанію його
головного суперника Л.Д. Кучми в Києві відпо-
відав Дмитро Табачник, а з боку чинного пре-
зидента це було доручено мені.
Перший і другий тури виборів у столиці ви-
явилися переможними для Л.М. Кравчука, але
моя залученість до цього процесу не залишила-
ся непоміченою з боку Д. Табачника, який очо-
лив Адміністрацію новообраного президента
Л.Д. Кучми. І лише завдяки підтримці впли-
вового секретаря Ради національної безпеки і
оборони В.П. Горбуліна мене все ж було при-
значено завідувачем відділу стратегічного пла-
нування та координації політики національної
безпеки апарату РНБО, а згодом — першим
помічником секретаря РНБО. На цих та інших
посадах я намагався не лише виконувати дору-
чення, а й висувати свої ініціативи. Володимир
Павлович поділяв та заохочував такий підхід,
і чотири роки роботи в РНБО виявилися для
мене, мабуть, найбільш цікавими й продуктив-
ними з точки зору можливостей для самореалі-
зації й професійного зростання.
Це був період, коли РНБО зі «сплячого»
органу перетворилася на «політичну кухню»
держави, набула конституційного статусу, а
мої передвиборчі побоювання щодо дрейфу
Банкової в бік Москви виявилися марними.
Завдяки лідерству В.П. Горбуліна україноцен-
тризм став стрижнем роботи РНБО, в апараті
якої домінував сформульований ним принцип
залучення людини на державну службу: вмін-
ня долати гравітацію корисливості. Особисті
переконання секретаря РНБО визначали прі-
оритетну увагу до євроатлантичної інтеграції
України, започаткування особливих стосунків
з Альянсом та підписання 1997 року Хартії
Україна—НАТО.
Зважаючи на зростаючу загрозу з боку РФ та
потребу політичного керівництва країни в на-
уково обґрунтованих пропозиціях безпекового
характеру, В.П. Горбулін підтримав ініціативу
зі створення на основі Інституту Росії НАН
України Національного інституту українсько-
російських відносин при РНБО України.
«Інвентаризація» інструментів формування
політики національної безпеки дозволила при-
вернути увагу до стратегічно важливого кон-
сультативно-дорадчого органу — Комісії з пи-
тань ядерної політики при Президентові Украї-
ни, керівником якої було призначено академіка
НАН України Валерія Павловича Кухаря. Крім
діяльності з ліквідації наслідків чорнобиль-
ської катастрофи та спорудження об’єкта
«Укриття» над зруйнованим реактором, «комі-
сія Кухаря» долучилася до створення в Україні
власного паливного циклу для атомних елек-
тростанцій, а також до використання досвіду
Чехії з адаптації палива англо-американської
компанії «Westinghouse» для реакторів радян-
ського виробництва.
Спільний пошук Україною та Польщею
комп ромісних рішень з питань історичної
па м’я ті дозволив розпочати роботи з рекон-
струкції польського військового Меморіалу
львівських орлят, відкритого потім одночасно
з меморіалом загиблим воїнам Української га-
лицької армії. Знаковою подією стало підпи-
сання 21 травня 1997 року за участі президен-
тів двох країн українсько-польської декларації
«До злагоди та єднання», підготовкою якої опі-
кувався співголова Консультаційного комітету
при президентах України і Польщі В.П. Горбу-
лін, залучаючи до цієї роботи й мене як відпо-
відального секретаря комітету.
Під час роботи на Банковій, а згодом у МЗС
України я намагався зберігати відданість влас-
ним переконанням і, напевно, так і не став ор-
ганічною частиною «державної машини». Не-
хтування притаманним класичній бюрократії
трамвайним правилом — «не висовуйся» (що
не завжди залишалося безкарним), а також
академічні навички аналітичної роботи, спо-
нукали мене до численних публікацій у вітчиз-
няних та зарубіжних ЗМІ. У деяких випадках
вдавалося досягати наочних результатів, які
залишилися в міському просторі Києва, Брюс-
селя, Берна та Лозанни. Зокрема, з метою пу-
блічного позначення євроінтеграційних праг-
нень України я запропонував встановити біля
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 9 97
ЛЮДИ НАУКИ
Українського Дому дві щогли, вивісивши на
одній із них прапор Євросоюзу. Із того часу, як
він вперше прикрасив центр Києва, цей пра-
пор залишається там і донині. За моєю ініціа-
тивою було встановлено пам’ятник славетно-
му танцівнику й хореографу Сержу Лифарю в
Лозанні, а від його супутниці життя графині
Ліліан Алефельд отримано та передано до На-
ціонального історичного музею України ко-
лекцію творів мистецтва, сценічних костюмів,
нагород, ювелірних прикрас, документів, книг,
що належали митцю. З метою увічнення місць,
пов’язаних з традиціями української диплома-
тії, у Берні та Брюсселі було встановлено мемо-
ріальні дошки на честь перших дипломатичних
установ України, які діяли в 1918—1923 роках.
Феномен мого призначення в 1998 році пер-
шим заступником Міністра закордонних справ
України полягав не стільки у відсутності до-
свіду роботи в МЗС, скільки у рівні посади в
ієрархії дипломатичної служби. Звичайно, мої
наукові «регалії» могли мати значення, але го-
ловною фаховою передумовою стала робота на
Банковій і особливо причетність до сфери зо-
внішньої політики в РНБО.
Дванадцятирічна дипломатична служба в
центральному апараті МЗС на посадах Посла
України у Швейцарії, Бельгії, Люксембурзі,
Ліхтенштейні, а також як Постійного представ-
ника України при Відділенні ООН та в інших
міжнародних організаціях у Женеві дозволила
долучитися до підготовки й реалізації концеп-
ції вступу України до Євросоюзу та НАТО, Сві-
тової організації торгівлі, Енергетичної хартії.
Протягом року я працював головою та співго-
ловою Конференції з роззброєння в Женеві,
був обраний віцепрезидентом Європейської
економічної комісії ООН.
Завершення дипломатичної служби не ста-
ло для мене завершенням професійного життя.
«Граючи у додатковий час», я скористався мож-
ливістю долучитися до роботи Верховної Ради
України — спочатку як радник її Голови, а зго-
дом як перший заступник та в.о. директора Ін-
ституту законодавства Верховної Ради України.
Протягом майже тридцяти років я був при-
четний до формування й реалізації державної
політики України, спілкуючись із сузір’ям ви-
датних особистостей, професіоналів та учених.
На моїх очах відбувалося повернення до себе
української європейської нації, що одночас-
но створювала власну державу та проводила
демократичні й ринкові реформи. І стійкість
цієї держави за підтримки західних союзників
пройшла безпрецедентне випробування росій-
ською воєнною агресією.
Самопізнання, що триває, доки живе люди-
на, та прагнення до усвідомлення не стільки
себе в Україні, скільки України в собі, спону-
кали мене до цих нотаток. Це не так спогади,
як роздуми навколо спогадів — про людей, із
якими спілкувався, про час та простір, у якому
жив і живу.
Всупереч відомому китайському побажанню
«не дай вам Боже жити в епоху змін», я вдячний
долі за унікальний шанс стати учасником роз-
будови України — країни сподівань — і свідком
величезних змін у Європі та в усьому світі.
Yevhen R. Bersheda
FROM THE GRAVEYARD OF ILLUSIONS TO THE LAND OF HOPE (FIRST-PERSON NARRATIVE)
To the 80th anniversary of Corresponding Member of the NAS of Ukraine Ye.R. Bersheda
September 3, 2025 marks the 80th anniversary of the renowned economist, diplomat, Ambassador Extraordinary and
Plenipotentiary of Ukraine (1999), Honored Science and Technology Figure of Ukraine (1997), Doctor of Economics
(1983), Professor (1991), Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine (1997) Yevhen R. Ber-
sheda. With the kind permission of Mr. Bersheda, the editorial board of the journal “Visnyk of the NAS of Ukraine” pub-
lishes an excerpt from his memoirs.
Cite this article: Bersheda Ye.R. From the graveyard of illusions to the land of hope (fi rst-person narrative). To the 80th an-
niversary of Corresponding Member of the NAS of Ukraine Ye.R. Bersheda. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2025. (9): 89—97.
https://doi.org/10.15407/visn2025.09.089
|