Бер Пінхусович Бланк – ілюстратор і кореспондент Максима Рильського (за архівними матеріалами відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського)

• Дата: 2020
• Автор: Ламонова, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2020
• Назва видання: Матеріали до української етнології
• Теми: Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208676
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Бер Пінхусович Бланк – ілюстратор і кореспондент Максима Рильського (за архівними матеріалами відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського) / О. Ламонова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 114–120. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Бер Пінхусович Бланк (1897–1957) – відомий український графік, учень бойчукіста І. Падалки, майстер деревориту, автор станкових творів та ілюстрацій, у тому числі до поезій П. Тичини і М. Рильського, комедій В. Шекспіра. В архіві відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України зберігаються унікальні матеріали щодо цього митця. Два ділові листи до Б. Бланка від директора Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР і відомого поета М. Рильського пов’язані з виданням словника «Художники Радянської України», який, на жаль, так і не вийшов друком. Окрім того, в архіві зберігаються рукописи художника: анкети, довіреність, список творів та ін. Ці матеріали є цікавими документами епохи, адже містять не лише необхідні факти, але й чимало виразних деталей і характерних епізодів, через які в біографії конкретної людини простежуємо складний і драматичний період в історії цілої країни. Дослідження є частиною індивідуальної планової теми авторки «Особливості інтерпретації національної традиції в українській графіці 90‑х років ХХ ст. – 10‑х років ХХІ ст.» і загальної планової теми відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського «Українське мистецтво від середньовіччя до Новітнього часу: пошук і формування національної своєрідності в контексті світового культурного простору», а також роботи над «Словником художників України».