Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства
Максима Рильського вважають теоретиком української фольклористики, гарантом наукової термінології та методології. Його редакторська діяльність над збірниками народних казок у перекладах, написання науково-популярних передмов, участь у науково-публічних дискусіях стали важливим надбанням сучасного ка...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208683 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства / С. Карпенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 70–76. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860266627146186752 |
|---|---|
| author | Карпенко, С. |
| author_facet | Карпенко, С. |
| citation_txt | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства / С. Карпенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 70–76. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | Максима Рильського вважають теоретиком української фольклористики, гарантом наукової термінології та методології. Його редакторська діяльність над збірниками народних казок у перекладах, написання науково-популярних передмов, участь у науково-публічних дискусіях стали важливим надбанням сучасного казкознавства. Українське казкознавство ХХ ст. формувалося під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, що передбачали як взаємодію фольклористичних шкіл і методологій між собою, так і міждисциплінарний контекст. Окрім того, досить впливовою була роль М. Рильського і у формуванні термінологічної основи етнографії, фольклористики й мистецтвознавства, у встановленні орієнтирів для перспектив збільшення кількості напрацювань на кшталт підручників, посібників, монографій та збірників зразків народної творчості, зокрема казок. У статті також розглянуто основні напрацювання науковців-казкознавців, опубліковані впродовж років, коли М. Рильський очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Maksym Rylskyi is considered a theorist of Ukrainian folkloristics, a guarantor of scientific terminology and methodology. His editorial work on collections of folk tales in translations, writing popular scientific prefaces, and participation in scholarly-public discussions have become an important aspect of modern science on fairy tales. Ukrainian fairy tale studies of the 20th century have been formed under the influence of many internal and external factors, attracting both the interaction of folkloristic schools and methodologies among themselves and an interdisciplinary context. Besides, the significance of M. Rylskyi is quite influential in the formation of the terminological basis of Ethnography, Folkloristics, and Art Studies, establishing guidelines for the prospects of increasing the number of works such as textbooks, manuals, monographs, and collections of samples of folk art, fairy tales in particular. The article is also dedicated to the main achievements of the specialists in fairy tale studies, published during the years when M. Rylskyi was the head of the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:01:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
70
УДК 821.161.2:82-343(477)
doi
ДІЯЛЬНІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
В НАУКОВОМУ ТА пОпУЛЯРИЗАТОРСЬКОМУ
КОНТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКОГО КАЗКОЗНАВСТВА
Анотація / abstract
Максима Рильського вважають теоретиком української фольклористики, гарантом наукової
термінології та методології. Його редакторська діяльність над збірниками народних казок у пере-
кладах, написання науково-популярних передмов, участь у науково-публічних дискусіях стали
важливим надбанням сучасного казкознавства. Українське казкознавство ХХ ст. формувалося
під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, що передбачали як взаємодію фолькло-
ристичних шкіл і методологій між собою, так і міждисциплінарний контекст. Окрім того, досить
впливовою була роль М. Рильського і у формуванні термінологічної основи етнографії, фоль-
клористики й мистецтвознавства, у встановленні орієнтирів для перспектив збільшення кількос-
ті напрацювань на кшталт підручників, посібників, монографій та збірників зразків народної
творчості, зокрема казок. Наукова діяльність фольклористів-казкознавців радянського періоду
мала низку позитивних чинників, що вплинули на формування сучасних методів дослідження
жанрів малої епіки, наративу, критерій організації структури наукоємних збірників зразків на-
родної казки. У статті також розглянуто основні напрацювання науковців-казкознавців, опублі-
ковані впродовж років, коли М. Рильський очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та
етнографії АН УРСР. Акцентовано на проблематиці й дискурсі навколо фольклорних збірників
казок, адже за період очільництва М. Рильським Інституту мистецтвознавства, фольклору та
етнографії АН УРСР та після нього академічна школа сучасного казкознавства працювала над
такими темами, як архаїчність жанру казки, тісний зв’язок з дохристиянськими віруваннями,
календарними обрядами, подібність мотивів і сюжетів казок різних народів світу, розгляд фоль-
клору народів світу як джерела до розуміння особливих рис нації. Подано прізвища науковців,
які в дисертаціях, монографіях, посібниках та програмах вивчали народну казку. Ми дійшли
висновків щодо генези досліджень казкової епіки, які сформували наукову школу казкознавства,
представлену Г. Сухобрус, В. Юзвенко, І. Березовським, О. Бріциною, Л. Мушкетик.
Ключові слова: народна казка, казкознавство, збірники казок, мала епіка.
Maksym Rylskyi is considered as a theorist of Ukrainian folkloristics, a guarantor of scientific
terminology and methodology. His editorial work on collections of folk tales in translations, writing
popular scientific prefaces, participation in scholarly-public discussions have become an important
property of modern science on fairy tales. Ukrainian fairy tale studies of the 20th century has been
бібліографічний опис:
Карпенко, С. (2020) Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському
контекстах українського казкознавства. Матеріали до української етнології, 19 (22), 70–76.
Karpenko, S. (2020) Maksym Rylskyi’s Scientific and Popularizing Activities in the Realm of
Ukrainian Fairy-Tale Studies. Materials to Ukrainian Ethnology, 19 (22), 70–76.
КАРпЕНКО СВІТЛАНА
кандидатка філологічних наук, доцентка, завідувачка кафедри славістичної філології, педа-
гогіки та методики викладання Білоцерківського національного аграрного університету (Біла
Церква Київської області, Україна). ORCID ID: orcid.org/0000-0003-0700-2036
karPeNko SvitlaNa
a Ph.D. in Philology, an associate professor at the Department of Slavic Studies Philology,
Pedagogics and Technique of Teaching of Bila Tserkva National Agrarian University (Bila Tserkva of
Kyiv Oblast, Ukraine). ORCID ID: orcid.org/0000-0003-0700-2036
www.etnolog.org.ua
IM
FE
71
Діяльність М. Т. Рильського у каз-
кознавчому ключі не обмежується
написанням передмов до збірників ка-
зок, рецензій на видання та коментарів у
пресі. Методологічна та організаторська
робота вченого як очільника Інституту
мистецтвознавства, фольклору та етногра-
фії АН УРСР (упродовж 1942–1964 рр.)
передбачала загальне розуміння напряму
розвитку української фольклористики.
Його бажання створити сильну самодос-
татню українську науку відобразилося у
роботі над методологією і термінологією
фольклористики, а також тяжінні до по-
рівняльних досліджень (компаративісти-
ки), що неодмінно переважали над струк-
туралістськими підходами до вивчення
народної творчості. Розлогі статті на цю
тематику (Н. Широкова, Т. Руда, М. Вовк
та ін.) підтверджують внесок М. Риль-
ського у розбудову фольклористики як
самостійної науки та формування мето-
дології, а зв’язок літератури з народною
творчістю стає невіддільною проблемати-
кою досліджень ученого (М. Рильський
«Література і народна творчість» – збір-
ник статей, 1956 р.). Практично ж ці на-
працювання реалізувалися у навчальних
курсах, запропонованих Інститутом мис-
тецтвознавства, фольклористики та етно-
графії для університетів та педагогічних
інститутів (зокрема, «Програми з усної
народної творчості (для факультетів мови
й літератури педагогічних інститутів та
філологічних факультетів університе-
тів), розроблені П. Поповим, Г. Сухобрус,
Г. Сидоренко та ін. у 1950, 1955, 1956 рр.).
Перший підручник «Українська народ-
на поетична творчість» для вищої школи
з’явився завдяки кропіткій роботі науков-
ців ІМФЕ та підтримки М. Рильського у
1965 році.
Надбання вчених ХІХ – початку
ХХ ст. (П. Куліш, М. Костомаров, О. По-
тебня, І. Франко, В. Гнатюк та ін.) у те-
оретичних методах вивчення народної
казки вже мали чіткі напрацювання, але
зміна устрою суспільства, перехід до соці-
алізму, наклали упереджене ставлення на
дослідження українських учених як пред-
ставників «старого часу». Наука на новий
лад, що першочергово розгорнулася кри-
тичними статтями, на зразок «Чи потріб-
на казка радянській дитині?» та дирек-
тивами Н. Крупської, фактично завела у
безвихідь наукові пошуки, а метод струк-
туралізму не завжди виправдовував себе
у поясненні явищ фольклорної дійснос-
ті. Проте з кінця 1950-х років в ІМФЕ
створено комісію з фольклористики та
етнографії, яку очолив М. Рильський,
і її завданням стало координування ро-
боти різних наукових та творчих осеред-
ків України. Налагодження експедицій-
ної роботи та упорядкування збірників за
архівами фольклористичних записів дав-
formed under the influence of many internal and external factors, attracting both the interaction of
folkloristic schools and methodologies among themselves and an interdisciplinary context. Besides,
the significance of M. Rylskyi is quite influential in the formation of the terminological basis of
Ethnography, Folkloristics and Art Studies, establishing guidelines for the prospects of increasing
the number of works such as textbooks, manuals, monographs and collections of samples of folk art,
fairy tales in particular. Scientific activity of folklorists – specialists in fairy tales of the Soviet
period has a number of positive factors influencing the formation of modern methods of study of
genres of small epics, narratives, the criterion of organization of the structure of science intensive
collections of the samples of folk fairy tale. The article is also dedicated to the main achievements
of the specialists in fairy tale studies, published during the years when M. Rylskyi has been the
head of the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the
Ukrainian SSR. It is emphasized on the problems and discourse around the folklore collections of
fairy tales. After all, during the period of leadership of M. Rylskyi at the Institute of Art Studies,
Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR and after him the
academic school of modern fairy-tale studies works on such topics as the archaic nature of the fairy
tale genre, the close connection with pre-Christian beliefs, calendar rites, the similarity of motifs
and plots of fairy tales of different peoples of the world, consideration of the folklore of the people
of the world as a source for comprehension of the special features of the nation. The names of the
scientists studying the folk fairy tale in theses, monographs, manuals and programs are submitted.
Conclusions have been made regarding the genesis of the study of fairy tale epics forming the
scientific school of fairy tale studies, represented by the names of H. Sukhobrus, V. Yuzvenko,
I. Berezovskyi, O. Britsyna, L. Mushketyk.
Keywords: folk fairy tale, fairy tale studies, fairy tale collections, small epics.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
72
ньої та сучасної народної поетичної твор-
чості, вплинуло на формування ідеї про
публікацію серії «Українська народна
творчість». Заплановане п’ятдесятитомне
видання вдалося здійснити частково,
проте, завдяки цьому проекту, побачили
світ цінні для науки збірки українського
фольклору.
Розпочавши у повоєнні роки роботу
в Інституті мистецтвознавства, фолькло-
ру та етнографії Академії наук УРСР,
М. Рильський згуртував навколо себе на-
уковий потенціал, плеяду фольклористів,
що вивчали українську народну казку в
національній традиційній методиці. Ре-
зультатом діяльності П. Попова, Г. Сухо-
брус та В. Юзвенко став збірник «Укра-
їнські народні казки, легенди, анекдоти»
(1957 р.), тираж якого сягав 20 000 ек-
земплярів [15]. Видання групувало на-
родні казки, легенди, небилиці, анекдоти
за такими блоками: казки про тварин;
фантастично-пригодницькі казки; героїч-
ні казки та легенди; соціально-побутові
казки та перекази; анекдоти та небили-
ці. Так упорядники, зокрема П. Попов,
Г. Сухобрус та В. Юзвенко, обстоювали
думку про жанрово-видову специфіку
народного наративу, підкреслювали вза-
ємну проникність окремих груп текстів
у фольклор сусідніх та віддалених етно-
сів, подорожування мотивів. У вступній
статті Г. Сухобрус обґрунтувала науко-
ві принципи добору та подання текстів,
визначила перспективи розвитку україн-
ського казкознавства, вказала на потре-
бу нації берегти свої надбання немате-
ріальної культури, дидактичну цінність
наративу. Проте нелегким був би шлях
збірника до читача, а за відсутності осо-
бливої авторитетної підтримки він зазнав
би невдачі. М. Рильському довелося об-
стоювати вищезгадане видання, адже у
1958 році навколо нього розгорнулася
дискусія на сторінках газети «Літератур-
на Україна» (1958 р., 25 лют.). Основна
причина її полягала у питанні доцільнос-
ті збереження у виданнях фольклорного
спрямування діалектних особливостей
мови народних текстів. «Репліка фоль-
клористам» від Л. Горового про засу-
дження практики публікації фольклор-
них матеріалів, де відтворено «суржик»
носіїв, свідчила про нерозуміння специ-
фіки наукової галузі та про тенденцію до
оптимізації й стандартизації досліджень.
Продовження розгляду цього питання
у «Ще одній репліці фольклористам»
Л. Горового («Літературна Україна» від
1958 р, 4 квіт.) про уважне ставлення
фольклористів до мови публікації, мало
вигляд нападу на методологію. У тому
ж номері М. Рильський виступив на за-
хист методичної правомірності збережен-
ня у виданнях відступів від літературної
мови, що відображали специфіку побу-
тування фольклору. «Кілька зауважень»
М. Рильського як реакція на звинува-
чення Л. Горового стали резонансними у
фольклористиці і укріпили методологічні
основи фольклористики та казкознавства
як галузі науки.
Спадщина М. Рильського в казкоз-
навстві досить скромна. Проте його пере-
клади народних та авторських популяр-
них сюжетів з російської та на російську
свідчать про обізнаність у проблематиці
інтернаціоналізації казкової сюжетики,
компаративістське споглядання природно-
го руху казки від одного народу до ін-
шого, розуміння своєї місії в цій справі.
Зокрема, йому належать переклади казок
О. Пушкіна «Казка про золотого півни-
ка» і «Казка про попа та наймита його
Балду» [9], П. Єршова «Горбоконик» [3],
В. Одоєвського «Мороз Іванович» [7];
твори інших жанрів з казковими мотива-
ми («Трістан та Ізольда» Ж. Бедьє, «Рус-
лан та Людмила» О. Пушкіна, «Слово
о полку Ігоревім»). Усі зазначені твори
мають в основі мандрівні сюжети. Також
М. Рильський – редактор російськомовної
збірки українських народних казок [12].
У вступному слові до колективної моно-
графії «Міжслов’янські фольклористичні
взаємини» (1963) учений вказав на осо-
бливості відносин міжслов’янських куль-
тур, які мають стати дороговказом для на-
уковців: «Я не помилюся, коли скажу, що
українська славістика віддавна живилась
і окрилювалася ідеєю слов’янської єднос-
ті, прибічниками якої були свого часу
Пушкін і Міцкевич, Коллар і Шафарик,
Петко Славейков і Любен Каравелов, Вук
Караджич і Петро Негош – і наш Тарас
Шевченко» [10].
За період очолювання М. Рильським
ІМФЕ та після нього було створено ака-
демічну школу сучасного казкознавства
(Г. Сухобрус, В. Юзвенко, О. Дей, І. Бе-
резовський, О. Бріцина, Л. Мушкетик та
багато інших), що виписала (на жаль, не
www.etnolog.org.ua
IM
FE
73
окремою монографією, а в епізодах на-
укових публікацій) методику вивчення
народної казки, напрями її дослідження,
відображені в тематиці захищених дис-
ертацій, монографій, підручників та по-
сібників, програм. Наприклад, 1958 року
Інститут мистецтвознавства, фольклору
та етнографії АН УРСР розробив проєкт
«Основні проблеми розвитку фолькло-
ристики та етнографії в Українській РСР:
Проект для обговорення». Тут проаналі-
зовано стан фольклористики та етногра-
фії того часу. Названо теми, над якими
рекомендовано працювати [8]; 1960 року
запропоновано проєкт 40 томового видан-
ня «Українська народна творчість», який
підготували М. Гордійчук, Ф. Лавров та
П. Павлій (АН УРСР). Про це була піз-
ніша розвідка в часописі «Народна твор-
чість та етнографія» (1970, № 4, С. 52) під
назвою «Проект видання пам’яток укра-
їнського фольклору у 40-ка томах» [14].
Схожі рішення мали видання І. Березов-
ського («Мудрий оповідач: Українські на-
родні казки, байки, притчі та анекдоти»,
тут переважають побутові казки та казки
про тварин [5]; спільно з Ф. Лавровим,
І. Березовським видано 1 том академіч-
ного збірника «Україна сміється. Сатира
та гумор» (дожовтневий період) [13]) та
В. Юзвенко («Українська народна по-
етична творчість у польській фольклорис-
тиці ХІХ ст.» [16]). Також І. Березовсько-
му належить монографічне дослідження
про збирача та упорядника казкової епіки
Івана Манжуру («Іван Манжура: Нарис
життя і діяльності», 1962) [2].
Зорганізована М. Рильським робота у
відділах ІМФЕ в подальшому продовжу-
вала давати позитивні результати у розви-
тку українського казкознавства. На сьо-
годні ми можемо зазначати про існування
фольклористичної школи казкознавства
в ІМФЕ, куди належать зі своїми напра-
цюваннями відомі вчені: О. Дей, В. Юз-
венко, І. Березовський, М. Дмитренко,
О. Бріцина, Л. Мушкетик. Зокрема, ви-
конуючи проектні рішення, 1976 року
у 16-й книзі серії «Українська народна
творчість» І. Березовський оприлюднив
науково оформлене і паспортизоване ви-
дання «Казки про тварин» [1] (усього
506 казок). У передмові до видання вче-
ний висловив думку про здійснення на-
укової класифікації фольклору, що має
розкривати особливості жанрової системи
фольклору на кожному історичному етапі,
відбиваючи історію виникнення, складан-
ня та розвитку кожного жанру зокрема,
має сприяти з’ясуванню закономірностей
його розвитку й характеру зв’язку з тим
конкретним соціальним і етнокультурним
середовищем, у якому він виникав і по-
треби якого був покликаний задовольня-
ти; класифікація мала на меті допомог-
ти збагнути характер взаємодій жанру з
різними видами та формами художньої
й історично-побутової практики народу
[1, c. 41]. Також І. Березовський був се-
ред упорядників «Порівняльного покаж-
чика сюжетів: Східнослов’янська казка»
(1979) (так званий СУС). Йому належить
упорядкування української частини по-
кажчика, де він використав матеріали
рукописного «Покажчика українських
сюжетів казок» М. Андреєва. На наше
переконання, із постаті І. Березовського в
українському казкознавстві починається
нова хвиля академічного розвитку. Його
методологічні принципи, що спиралися на
досягнення О. Потебні, М. Грушевського,
І. Франка, В. Гнатюка, М. Левченка та
інших науковців, сформували досліджен-
ня наступного покоління казкознавців:
Л. Дунаєвської, В. Давидюка, О. Бріци-
ної, Н. Смагло, Л. Мушкетик, С. Карпен-
ко та ін.
Продовженням досліджень І. Березов-
ського стала й наша розвідка про міфоло-
гічні основи українських казок про тва-
рин («Міфологічні мотиви в українських
народних казках про тварин», 2008 р.
[4]) та видання копії рукопису покажчи-
ка сюжетів українських народних казок
М. Андреєва [11], зробленої І. Березов-
ським, коли він працював над поданням
української частини матеріалу до СУС
(«Порівняльного покажчика сюжетів
слов’янських казок» 1979 р.).
Ідеї розвитку українського казкознав-
ства у подальшому виникали під впливом
зарубіжних філософських досліджень та
підкреслювали спроможність української
науки конкурувати у царині методології
вивчення фольклорної прози і народної
казки зокрема. Наприклад, Л. Мушкетик
у дослідженні «Антропоцентризм народ-
ної казки Українських Карпат: оповідна
традиція українців та угорців» [6] про-
аналізувала людиноцентричні ідеї на-
родної казки як основоположну ознаку,
на противагу, наприклад, космологізму
www.etnolog.org.ua
IM
FE
74
інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не
беручи до уваги зв’язок з ініціаційним
ритуалом, фольклористка зауважила, що
чарівна казка досить далеко відходить від
обряду, вже переосмисленого в гру, що
підтверджує широко висвітлена в роботі
дидактична спрямованість казкового жан-
ру. Набули нового звучання морально-
етичні виміри людини, які перебувають
на периферії зацікавлень сучасної гумані-
тарної науки, долучено методи досліджен-
ня з лінгвопрагматики.
Отже, українське казкознавство
ХХ ст. сформувалося під впливом бага-
тьох внутрішніх та зовнішніх чинників,
що передбачали взаємодію фольклорис-
тичних шкіл та методологій між собою та
у міждисциплінарному контексті. Роль
М. Рильського у формуванні терміноло-
гічної основи етнографії, фольклористи-
ки та мистецтвознавства, встановленні
орієнтирів для розвитку та перспектив-
ному зростанні кількості напрацювань
на зразок підручників, посібників, мо-
нографій та збірників зразків народної
творчості, а саме казок, досить істотна.
Хоч і не все заплановане вдалося зреа-
лізувати, але велика частка була зро-
блена, а казкознавство здобуло шанс ви-
окремитися в галузь фольклористики.
Починаючи з напрацювань Г. Булашева,
Р. Волкова, М. Грушевського, М. Драго-
манова, Є. Кагарова, М. Костомарова,
І. Нечуя-Левицького, І. Франка та ін.
простежуються головні теоретичні ви-
сновки: архаїчність жанру казки, тісний
зв’язок з дохристиянськими вірування-
ми, календарними обрядами, подібність
мотивів і сюжетів казок різних народів
світу, розгляд фольклору народів сві-
ту як джерела до розуміння особливих
рис нації. Наприклад, у дослідженнях
Л. Дунаєвської розглянуто ґенезу сюже-
тів, образів та мотивів казки в контек-
сті світоглядних, естетичних та етнічних
традицій. Акцентовано увагу на розвитку
архетипного мислення українців та про-
стежено художню систему казки на тлі
світового міфологічного епосу. У працях
В. Давидюка казкові сюжети та образи
досліджено із залученням археологічних
артефактів. О. Бріцина враховувала со-
ціально-історичний контекст виникнення
образів і мотивів народної казки. О. Та-
ланчук та Ж. Янковська зосереджували
увагу на відображенні космогонічних
поглядів пращурів та їх функціонуван-
ні в поетичній системі казки. Наукові
студії О. Івановської у царині казкового
епосу розгортаються у площині пошуку
інклюзій, які є рефлексіями прадавньої
звичаєво-правової культури. Я. Гарасим
наголошував на потребі розширення су-
часної теоретичної парадигми науки про
народну творчість дослідженнями етно-
естетичної домінанти фольклорного яви-
ща. О. Тиховська проаналізувала семан-
тику персонажів українських народних
чарівних казок у контексті психоаналізу.
Отже, українська народна казка як скла-
дова традиційної культури, носій мови і
світогляду, належить до одного з універ-
сальних засобів вираження ментальності
українців і є важливим чинником фор-
мування національної самосвідомості,
формування духовного світу особистості,
її морально-естетичного розвитку, психо-
логічної самодостатності. Вона постає як
мудрість нації, що її створила, як філо-
софія народу, що має глибоке коріння,
як духовне джерело, здатне зростити ще
не одне покоління українців.
Джерела та література
1. Березовський І. Розкішна гілка казкового епосу на Україні. Казки про тварин. Київ, 1986.
2. Березовський І. П. Іван Манжура (Нарис життя і діяльності). Київ : Вид-во АН УРСР,
1962. 124 с.
3. Єршов П. «Горбоконик». Рильський М. Твори у 20 томах. Київ : Вид-во АН УРСР. Т. 5.
Поетичні переклади. С. 370–430.
4. Карпенко С. Д. Міфологічні мотиви в українських народних казках про тварин. Біла
Церква : Білоцерківдрук, 2008. 170 с.
5. Мудрий оповідач: Українські народні казки, байки, притчі та анекдоти / упоряд. і передм.
І. Березовського. Київ : Вид-во АН УРСР, 1962. 240 с.
6. Мушкетик Л. Г. Антропоцентризм народної казки Українських Карпат: оповідна традиція
українців та угорців : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.01.07 ; НАН України, Ін-т мисте-
цтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Київ, 2011. 40 с.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
75
references
1. BEREZOVSKYI, Ivan. A Magnificent Branch of Fairy-Tale Epics in Ukraine. In: Ivan,
BEREZOVSKYI (compiler, preface’s author, annotator). Fairy Tales about Animals. Edited by Ser-
hiy ZUBKOV. Series Library of Ukrainian Oral Folk Art. Kyiv: Dnipro, 1986, p. 5 [in Ukrainian].
2. BEREZOVSKYI, Ivan. Ivan Manzhura (An Essay on His Life and Activities). Kyiv: UkrSSR
Academy of Sciences Press, 1962, 124 pp. [in Ukrainian].
3. YERSHOV, Pyotr. The Humpbacked Horse. In: Maksym RYLSKYI. Collected Works: in
Twenty Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1984, vol. 5: Poetic Translations, pp. 370–430 [in Ukrai-
nian].
4. KARPENKO, Svitlana. Mythological Motifs in Ukrainian Folk Tales about Animals. Bila
Tserkva: Bilotserkivdruk, 2008, 170 pp. [in Ukrainian].
5. BEREZOVSKYI, Ivan (compiler and preface’s author). A Wise Narrator: Ukrainian Folk
Tales, Fables, Parables, and Anecdotes. Kyiv: UkrSSR’s Academy of Sciences Press, 1962, 240 pp.
[in Ukrainian].
6. MUSHKETYK, Lesia. Anthropocentrism of Folk Tales of the Ukrainian Carpathians: A Nar-
rative Tradition of Ukrainians and Hungarians. An author’s abstract of the Doctor of Philology
thesis: speciality 10.01.07 (Folklore Studies). NAS of Ukraine’s M. Rylskyi Institute of Art Studies,
Folkloristics and Ethnology. Kyiv, 2011, 40 pp. [in Ukrainian].
7. ODOYEVSKIY, Vladimir. «Ivan’s Son Jack Frost». In: Vladimir ODOYEVSKIY. Ivan’s Son
Jack Frost: A Fairy Tale. Translated from the Russian by Maksym RYLSKYI. Kyiv: Rainbow, 1982,
15 pp. [in Ukrainian].
8. HUSLYSTYI, Kost (compiler). The Main Problems of Development of Folklore Studies and
Ethnography in the Ukrainian SSR: A Draft for Discussion. UkrSSR’s Academy of Sciences’ Institute
of Art Studies, Folkloristics and Ethnography. Kyiv: UkrSSR’s Academy of Sciences Press, 1958,
52 pp. [in Ukrainian].
9. PUSHKIN, Aleksandr. «The Tale of the Priest and of His Workman Balda»; «The Tale of the
Golden Cockerel». In: Aleksandr PUSHKIN. Works in Four Volumes. Translated from the Russian by
Maksym Rylskyi. Kyiv: Belles-Lettres State Publishing House, 1952, vol. 2: Poems and Fairy Tales,
404 pp., pp. 331–338, pp. 395–402 [in Ukrainian].
10. RYLSKYI, Maksym. Collected Works: in Twenty Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1987,
vol. 16: Folklore, Translation Theory, and Linguistics, p. 164 [in Ukrainian].
7. Одоєвський В. «Мороз Іванович». Одоєвський В. Ф. Мороз Іванович: казка / пер. з рос.
М. Рильського. Київ, 1982. 15 с.
8. Основні проблеми розвитку фольклористики та етнографії в Українській РСР: Проект для
обговорення / АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Київ : Вид-во
АН УРСР, 1958. 52 с.
9. Пушкін О. «Казка про золотого півника» та «Казка про попа та наймита його Балду» /
пер. М. Рильського. Пушкін О. Твори в чотирьох томах. Т. 2. Поеми, казки. Київ, 1952 р.
404 с.
10. Рильський М. Зібрання творів у 20-ти томах. Київ, 1987. Т. 16.
11. Сюжетний покажчик українських народних казок / упоряд., вступ. стаття, післямова
та переклад з російської к. філол. н., доц. С. Д. Карпенко. За матеріалами фотокопії рукопису
М. П. Андрєєва / за ред. доктора філол. наук, професора М. К. Дмитренка. Біла Церква : Бі-
лоцерківдрук, 2015. 184 с.
12. Украинские народные сказки / пер.: Е. Благинина, Г. Петников ; под ред. М. Рыльского.
Москва ; Ленинград : Гос. изд-во детской лит., 1950. 128 с.
13. Україна сміється. Сатира та гумор : у 3 т. / упоряд.: Ф. І. Лавров, І. П. Березовський.
Київ, 1960. Т. 1. Народна сатира та гумор дожовтневого періоду.
14. Українська народна творчість. Багатотомне видання. Проект / пігот. М. М. Гордійчук,
Ф. І. Лавров, П. Д. Павлій. Київ : Вид-во АН УРСР, 1960. 16 с. (Проект видання пам’яток
українського фольклору у 40-ка томах. Про це див. часопис «Народна творчість та етнографія».
1970. № 4. С. 52.)
15. Українські народні казки, легенди, анекдоти / упоряд.: П. Попов, Г. Сухобрус, В. Юз-
венко ; передм. Г. Сухобрус. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1957. 543 с.
16. Юзвенко В. А. Українська народна поетична творчість у польській фольклористиці
ХІХ ст. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 132 с.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
76
11. KARPENKO, Svitlana (editor, preface and postface’s author, and translator from the Russian).
Motif-Index of Ukrainian Folk Tales. Bila Tserkva: Bilotserkivdruk, 2015, 184 pp. (According to a
photocopy of Mykola Andreyev’s manuscript edited by Mykola Dmytrenko, a Doctor of Philology,
professor.) [in Ukrainian].
12. RYLSKYI, Maksym (ed.). Ukrainian Folk Tales. Translated from the Ukrainian by Elena
BLAGININA and Grigoriy PIETNIKOV. Moscow; Leningrad: Children’s Literature State Publishing
House, 1950, 128 pp. [in Russian].
13. LAVROV, Fedir and Ivan BEREZOVSKYI (compilers). Ukraine’s Laughing: Satire and
Humour: in Three Volumes. Kyiv: Soviet Writer, 1960, vol. 1: Folk Satire and Humour of the
Pre-October Period, 394 pp. [in Ukrainian].
14. HORDIYCHUK, Mykola, Fedir LAVROV, P. PAVLIY. The Ukrainian Folk Art. A Multi-
Volume Edition. A Draft. Kyiv: UkrSSR’s Academy of Sciences Press, 1960, 16 pp. (The draft on
publishing literary monuments of Ukrainian folklore in 40 volumes. For this, see the magazine Folk
Art and Ethnography, 1970, no. 4, p. 52.) [in Ukrainian].
15. POPOV, Pavlo, Halyna SUKHOBRUS, Viktoriya YUZVENKO (compilers). Ukrainian
Folk Tales, Legends, and Anecdotes. Prefaced by Halyna SUKHOBRUS. Kyiv: Belles-Lettres State
Publishing House, 1957, 543 pp. [in Ukrainian].
16. YUZVENKO, Viktoriya. Ukrainian Folk Poetry in the XIX-Century Polish Folklore Studies.
Kyiv: UkrSSR’s Academy of Sciences Press, 1961, 132 pp. [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208683 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:01:43Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпенко, С. 2025-11-04T10:19:07Z 2020 Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства / С. Карпенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 70–76. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208683 821.161.2:82-343(477) Максима Рильського вважають теоретиком української фольклористики, гарантом наукової термінології та методології. Його редакторська діяльність над збірниками народних казок у перекладах, написання науково-популярних передмов, участь у науково-публічних дискусіях стали важливим надбанням сучасного казкознавства. Українське казкознавство ХХ ст. формувалося під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, що передбачали як взаємодію фольклористичних шкіл і методологій між собою, так і міждисциплінарний контекст. Окрім того, досить впливовою була роль М. Рильського і у формуванні термінологічної основи етнографії, фольклористики й мистецтвознавства, у встановленні орієнтирів для перспектив збільшення кількості напрацювань на кшталт підручників, посібників, монографій та збірників зразків народної творчості, зокрема казок. У статті також розглянуто основні напрацювання науковців-казкознавців, опубліковані впродовж років, коли М. Рильський очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Maksym Rylskyi is considered a theorist of Ukrainian folkloristics, a guarantor of scientific terminology and methodology. His editorial work on collections of folk tales in translations, writing popular scientific prefaces, and participation in scholarly-public discussions have become an important aspect of modern science on fairy tales. Ukrainian fairy tale studies of the 20th century have been formed under the influence of many internal and external factors, attracting both the interaction of folkloristic schools and methodologies among themselves and an interdisciplinary context. Besides, the significance of M. Rylskyi is quite influential in the formation of the terminological basis of Ethnography, Folkloristics, and Art Studies, establishing guidelines for the prospects of increasing the number of works such as textbooks, manuals, monographs, and collections of samples of folk art, fairy tales in particular. The article is also dedicated to the main achievements of the specialists in fairy tale studies, published during the years when M. Rylskyi was the head of the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства Maksym Rylskyi’s Scientific and Popularizing Activities in the Realm of Ukrainian Fairy-Tale Studies Article published earlier |
| spellingShingle | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства Карпенко, С. Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність |
| title | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| title_alt | Maksym Rylskyi’s Scientific and Popularizing Activities in the Realm of Ukrainian Fairy-Tale Studies |
| title_full | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| title_fullStr | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| title_full_unstemmed | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| title_short | Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| title_sort | діяльність максима рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства |
| topic | Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність |
| topic_facet | Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208683 |
| work_keys_str_mv | AT karpenkos díâlʹnístʹmaksimarilʹsʹkogovnaukovomutapopulârizatorsʹkomukontekstahukraínsʹkogokazkoznavstva AT karpenkos maksymrylskyisscientificandpopularizingactivitiesintherealmofukrainianfairytalestudies |