Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти
Максима Рильського й Олександра Білецького пов’язували тривалі професійні й особисті взаємини, що сформувалися в повоєнний період, хоча знайомі вони були ще з 1930‑х років. Перебуваючи в Харкові, М. Рильський навідував родину Білецьких, у яких збиралися вчені, поети, митці. У М. Рильського й О. Біле...
Saved in:
| Date: | 2020 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Series: | Матеріали до української етнології |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208686 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти / Т. Руда // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 44–49. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208686 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2086862025-11-05T01:09:46Z Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти Maksym Rylskyi and Oleksandr Biletskyi: Personal and Creative Contacts Руда, Т. Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність Максима Рильського й Олександра Білецького пов’язували тривалі професійні й особисті взаємини, що сформувалися в повоєнний період, хоча знайомі вони були ще з 1930‑х років. Перебуваючи в Харкові, М. Рильський навідував родину Білецьких, у яких збиралися вчені, поети, митці. У М. Рильського й О. Білецького були спільні риси вдачі та вподобання (любов до музики, театру, всебічна обдарованість), спільні наукові інтереси, спрямовані, зокрема, на вивчення і популяризацію української літератури, введення української культури до світової. Обидва зробили значний внесок у розвиток українського театру: О. Білецький – один з організаторів Театру юного глядача у Харкові (1921), написав для нього три п’єси, був членом театральних художніх рад; М. Рильський багато років завідував літературною частиною Київського театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, перекладав і редагував лібрето світової оперної класики. Вони започаткували або відновили деякі наукові напрями в літературознавстві, фольклористиці та етнології; ініціювали розгортання славістичних і порівняльних досліджень. О. Білецький заклав основи вивчення в Україні античних і зарубіжних літератур, а М. Рильський написав низку цінних праць із перекладознавства, фольклористики, поетики. Maksym Rylskyi and Oleksandr Biletskyi have been connected with long professional and personal relationships formed in the post-war period, although they have known each other since the 1930s. Having been in Kharkiv, M. Rylskyi visits the family of Biletskyi, where scientists, poets, and artists gather. M. Rylskyi and O. Biletskyi have common traits of character and preferences (love for music, theatre, comprehensive gift), common scientific interests aimed, in particular, at studying and promoting Ukrainian literature, integration of Ukrainian culture into the world one. They have also made a significant contribution to the development of Ukrainian theater. O. Biletskyi is known as one of the organizers of the Young Spectator’s Theatre in Kharkiv (1921). He has written three plays for it and is a member of the theater's artistic councils. M. Rylskyi has been in charge of the literary department of the Taras Shevchenko Kyiv Opera and Ballet Theater, translated and edited librettos of world opera classics. They have started or renewed some scientific trends in Literary Science, Folkloristics, and Ethnology; initiated the development of Slavic and comparative studies. O. Biletskyi has laid the foundations for the investigation of ancient and foreign literatures in Ukraine. M. Rylskyi has written a number of valuable works in Translation Studies, Folkloristics, and Poetics. 2020 Article Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти / Т. Руда // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 44–49. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208686 929+81(092) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність |
| spellingShingle |
Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність Руда, Т. Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти Матеріали до української етнології |
| description |
Максима Рильського й Олександра Білецького пов’язували тривалі професійні й особисті взаємини, що сформувалися в повоєнний період, хоча знайомі вони були ще з 1930‑х років. Перебуваючи в Харкові, М. Рильський навідував родину Білецьких, у яких збиралися вчені, поети, митці. У М. Рильського й О. Білецького були спільні риси вдачі та вподобання (любов до музики, театру, всебічна обдарованість), спільні наукові інтереси, спрямовані, зокрема, на вивчення і популяризацію української літератури, введення української культури до світової. Обидва зробили значний внесок у розвиток українського театру: О. Білецький – один з організаторів Театру юного глядача у Харкові (1921), написав для нього три п’єси, був членом театральних художніх рад; М. Рильський багато років завідував літературною частиною Київського театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, перекладав і редагував лібрето світової оперної класики. Вони започаткували або відновили деякі наукові напрями в літературознавстві, фольклористиці та етнології; ініціювали розгортання славістичних і порівняльних досліджень. О. Білецький заклав основи вивчення в Україні античних і зарубіжних літератур, а М. Рильський написав низку цінних праць із перекладознавства, фольклористики, поетики. |
| format |
Article |
| author |
Руда, Т. |
| author_facet |
Руда, Т. |
| author_sort |
Руда, Т. |
| title |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти |
| title_short |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти |
| title_full |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти |
| title_fullStr |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти |
| title_full_unstemmed |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти |
| title_sort |
максим рильський і олександр білецький: особисті та творчі контакти |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Фольклористично-етнологічні здобутки Максима Рильського: перекладацька, науково-видавнича та дослідницька діяльність |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208686 |
| citation_txt |
Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти / Т. Руда // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 44–49. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT rudat maksimrilʹsʹkiiíoleksandrbílecʹkiiosobistítatvorčíkontakti AT rudat maksymrylskyiandoleksandrbiletskyipersonalandcreativecontacts |
| first_indexed |
2025-12-02T09:13:16Z |
| last_indexed |
2025-12-02T09:13:16Z |
| _version_ |
1850387250656837632 |
| fulltext |
44
УДК 929+81(092)
doi
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ І ОЛЕКСАНДР бІЛЕЦЬКИЙ:
ОСОбИСТІ ТА ТВОРЧІ КОНТАКТИ
Анотація / abstract
Максима Рильського й Олександра Білецького пов’язували тривалі професійні й особисті
взаємини, що сформувалися в повоєнний період, хоча знайомі вони були ще з 1930-х років.
Перебуваючи в Харкові, М. Рильський навідував родину Білецьких, у яких збиралися вчені,
поети, митці. У М. Рильського й О. Білецького були спільні риси вдачі та вподобання (любов
до музики, театру, всебічна обдарованість), спільні наукові інтереси, спрямовані, зокрема, на ви-
вчення і популяризацію української літератури, введення української культури до світової. Оби-
два зробили значний внесок у розвиток українського театру: О. Білецький – один з організаторів
Театру юного глядача у Харкові (1921), написав для нього три п’єси, був членом театральних
художніх рад; М. Рильський багато років завідував літературною частиною Київського театру
опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, перекладав і редагував лібрето світової оперної класики.
Вони започаткували або відновили деякі наукові напрями в літературознавстві, фольклористиці
та етнології; ініціювали розгортання славістичних і порівняльних досліджень. О. Білецький за-
клав основи вивчення в Україні античних і зарубіжних літератур, а М. Рильський написав низку
цінних праць із перекладознавства, фольклористики, поетики.
Вони завжди самовіддано працювали, навіть в умовах евакуації. Обидва підпали під репресії
у 1930-х, М. Рильський – ще і в 1947 році; потужний ідеологічний тиск певною мірою негатив-
но позначився на їхній творчості. Керуючи академічними інститутами, виявилися прекрасними
організаторами науки, створили наукові школи, сформулювали ідеї, розвинуті пізніше учнями
й послідовниками (Г. Вервес, Л. Новиченко, Ю. Булаховська та ін.). Збереглася частина листу-
вання цих видатних особистостей, у якому вони обговорювали як наукові питання, так і побутові
справи. Контакти М. Рильського й О. Білецького становлять інтерес для дослідників їхнього
життя і творчості, а також для істориків науки, що допомагає відтворити духовну атмосферу
того складного періоду.
Ключові слова: Максим Рильський, Олександр Білецький, літературознавство, фолькло-
ристика, славістика, театр.
Maksym Rylskyi and Oleksandr Biletskyi have been connected with long professional and personal
relationships formed in the post-war period, although they know each other since the 1930s. Having
been in Kharkiv, M. Rylskyi visits the family of Biletskyi, where scientists, poets, artists gather.
M. Rylskyi and O. Biletskyi have common traits of character and preferences (love for music, theatre,
бібліографічний опис:
Руда, Т. (2020) Максим Рильський і Олександр Білецький: особисті та творчі контакти. Ма-
теріали до української етнології, 19 (22), 44–49.
Ruda, T. (2020) Maksym Rylskyi and Oleksandr Biletskyi: Personal and Creative Contacts.
Materials to Ukrainian Ethnology, 19 (22), 44–49.
РУДА ТЕТЯНА
докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця відділу екранно-сценічних мис-
тецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: 0000-0002-9055-9056
rUda tetiaNa
a Doctor of Philology, a chief research fellow of the Screen, Stage Arts and Culturology Department
of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of
Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: 0000-0002-9055-9056
www.etnolog.org.ua
IM
FE
45
Поетична спадщина Максима Риль-
ського досліджувалася і в радян-
ський час (Л. Булаховський, О. Білець-
кий, Г. Вервес, Н. Костенко, Л. Новиченко
та ін.), і в пострадянський (Л. Новиченко,
В. Агеєва, І. Юдкін та ін.). Його науковий
доробок, громадська діяльність, взаємини
з митцями – відомими акторами, співака-
ми, композиторами, режисерами, худож-
никами – також висвітлювалися у статтях
представників різних галузей знань. А ось
контакти (професійні та особисті) із вче-
ними його епохи досі вивчені недостатньо.
Безсумнівно, вони становлять інтерес
не лише для дослідників життя і творчос-
ті М. Рильського, а й для тих істориків
науки, що вивчають умови й духовну ат-
мосферу, в якій працювали вчені-гумані-
тарії у 30-х – на початку 60-х років ХХ ст.
Максим Тадейович спілкувався і співп-
рацював, зокрема, з такими видатними
філологами, як академіки М. П. Алек-
сєєв (чия творча біографія пов’язана з
Україною; його Рильський знав ще з
гімназійних років), Л. А. Булаховський,
М. Я. Калинович, М. К. Гудзій, член-
кореспондент АН УРСР С. І. Маслов.
Найтіснішими були його контакти,
безумовно, з Леонідом Арсеновичем Бу-
лаховським і Олександром Івановичем
Білецьким. Це була тривала співпраця й
довголітня дружба.
Творча діяльність М. Рильського та
О. Білецького припадає на складний (часто
драматичний) період – революція, грома-
дянська війна, репресії 1930-х років, Друга
світова війна, тяжкі умови евакуації, труд-
нощі повоєнного життя. І майже постійний,
пригноблюючий ідеологічний тиск, що не
давав можливості вільного розвитку худож-
ній творчості й теоретичній думці.
Коли саме вони познайомилися? Точ-
но не відомо, але старший син Білецько-
го, Андрій Олександрович, згадує, що в
їхньому домі на Каразинській вулиці в
Харкові «бувало дуже багато відвідува-
чів, серед них не лише вчені, а й поети і
письменники – П. Г. Тичина, М. Т. Риль-
ський, М. К. Зеров, Я. А. Мамонтов,
В. Л. Поліщук та інші» [2, с. 293]. Це мо-
гло були наприкінці 1920-х – на початку
1930-х років.
Під час війни М. Рильський з роди-
ною перебував в Уфі, куди було евакуйо-
вано установи Української академії наук,
О. Білецький – у Томську, де викладав в
університеті й часто цілими днями про-
сиджував в університетській бібліоте-
ці, збирав матеріали для праці з історії
французького романтизму (залишилася в
рукописі), продовжував укладати хресто-
матію світової літератури в українських
перекладах. Максим Тадейович у цей час
завідував відділом художньої літератури
Інституту літератури і мови АН УРСР,
видав кілька поетичних збірок («Світла
зброя», «Світова зоря», «Слово про рід-
ну матір», «Неопалима купина» та ін.),
уривки з поеми «Мандрівка в моло-
дість» (окремою крижкою цей твір вий-
comprehensive gift), common scientific interests aimed, in particular, at studying and promoting
Ukrainian literature, integration of Ukrainian culture into the world one.
They have also made a significant contribution to the development of Ukrainian theater. O. Biletskyi
is known as one of the organizers of the Young Spectator’s Theatre in Kharkiv (1921). He has written
three plays for it, is a member of the theater artistic councils. M. Rylskyi has been in charge of the literary
department of the Taras Shevchenko Kyiv Opera and Ballet Theater, translated and edited librettos of
world opera classics. They have started or renewed some scientific trends in Literary Science, Folkloristics
and Ethnology; initiated the development of Slavic and comparative studies. O. Biletskyi has laid the
foundations for the investigation of ancient and foreign literatures in Ukraine. M. Rylskyi has written a
number of valuable works in Translation Studies, Folkloristics, Poetics.
They have worked always selflessly, even in the evacuation conditions. Both have been subjected
to repressions in the 1930s, M. Rylskyi – in 1947 as well. Strong ideological pressure has a negative
effect on their works to some extent. Managing academic institutes, they have proved to be excellent
organizers of science, created scientific schools, formulated ideas, developed later by the students
and followers (H. Verves, L. Novychenko, Yu. Bulakhovska and others are among them). A part
of the correspondence of these outstanding personalities has been preserved, where both scientific
and everyday matters are discussed. The contacts of M. Rylskyi and O. Biletskyi are of interest for
researchers of their life and works, as well as for historians of science, helping to recreate the spiritual
atmosphere of that difficult period.
Keywords: Maksym Rylskyi, Oleksandr Biletskyi, Literary Science, Folkloristics, Slavic Studies,
theatre.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
46
шов у 1944 р.), поему «Жага». У грудні
1942 року М. Рильський був призначений
директором Інституту народної творчос-
ті і мистецтва (згодом перейменований
на Інститут мистецтвознавства, фолькло-
ру та етнографії, тепер – Інститут мис-
тецтвознавства, фольклористики та етно-
логії ім. М. Т. Рильського Національної
академії наук України) і займав цю по-
саду до останніх днів життя.
З травня 1943 року О. Білецький і
М. Рильський жили в Москві в готелі
«Москва» й мали змогу часто зустріча-
тися, обговорювати наукові та видавничі
справи. Упродовж 1939–1941 років і з
1944 року Олександр Іванович очолював
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка
АН УРСР. Звання академіка Української
академії наук О. Білецький отримав у
1939 році, М. Рильський – у 1943-му.
Обидва самовіддано працювали (усі
їхні знайомі та учні відзначали вражаючу
працездатність цих надзвичайних людей),
створили наукові школи, мали багатьох
учнів і послідовників, займалися громад-
ською діяльністю, отримували державні
нагороди.
Однак далеко не завжди в їхньому
житті все складалося гладко, траплялися
й дуже серйозні випробування. М. Риль-
ський, як відомо, двічі підпадав під ре-
пресивну машину влади: у 1931 році він
був заарештований, провів п’ять місяців у
Лук’янівській в’язниці; у 1947-му на нього
навалилася «голобельна» критика, інспі-
рована Кагановичем (цього разу, на щас-
тя, до арешту не дійшло).
О. Білецький також не уникнув репре-
сій з боку режиму. У 1922-му його за рішен-
ням ГПУ мали вислати ( разом з іншими
інтелігентами – т. зв. ворожими елемента-
ми) за межі держави, але депортації вда-
лося уникнути. На зламі 1920–1930-х ро-
ків почалися ідеологічні «чистки» серед
діячів науки і культури, у 1933 році було
«розгромлено» майже все керівництво Ін-
ституту Тараса Шевченка (де працював
Білецький). Олександра Івановича звіль-
нили з усіх посад (а він ще викладав в Ін-
ституті народної освіти (так називався тоді
Харківський університет) та інших вишах
Харкова). «“Літературні слідопити” та мо-
лоді ентузіасти ідейної чистоти “нової ра-
дянської науки” докопалися, що маститий
вчений колись належав до партії кадетів»
[1, с. 355], – так пояснює І. Бажинов при-
чини відсторонення О. Білецького від пе-
дагогічної та науково-дослідної праці. Без
роботи вчений залишався відносно недов-
го, повернувся й до викладання, і до до-
слідницької діяльності. Однак до Інститу-
ту народної освіти повертатися відмовився,
позаяк там ще працювали ті, хто писав на
нього доноси.
Ідеологічні переслідування припини-
лися, але наслідками їх і для М. Риль-
ського, і для О. Білецького стали певні
втрати у творчості. Наприклад, у поетич-
ній творчості Максима Тадейовича в цей
період починають звучати «чужі голоси»
(Л. Новиченко) – «офіційна словесна
орнаментика», ідеологічні штампи, виму-
шена політизація текстів. Проте, як зазна-
чає Л. Новиченко, «в поезії Рильського
від початку 30-х років чуже, накинуте із-
зовні уживалося з своїм, органічним для
поета» [4, с. 258]. Водночас у творчій біо-
графії М. Рильського були часи справж-
нього розквіту – 1920-ті роки, періоди
поетичних відроджень – у роки війни та
із середини 1950-х до кінця його життя
(«третє цвітіння»).
Для Олександра Івановича вимушене
«дозвілля» після втрати роботи та виму-
шена «ідеологічна перебудова» теж мали
негативні наслідки. Наприкінці 1920-х ро-
ків, працюючи керівником одного з підроз-
ділів Інституту Тараса Шевченка, О. Бі-
лецький розробляв методологічні засади
дослідження літератури, спираючись на
досягнення вітчизняної психологічної шко-
ли й новітніх напрямів у європейському лі-
тературознавстві. Перспективний напрям
досліджень на тривалий час був призупи-
нений, публікації (особливо науково-пу-
бліцистичні) 1930-х – початку 1950-х років
позначені обов’язковими для того часу со-
ціально-класовими, ідеологічними нашару-
ваннями (посилання на класиків марксиз-
му, чергові фрази про звільнення «нових»
людей від «темних пережитків психології,
що виникла в умовах експлуатації», про
розквіт радянської культури й науки в русі
до «висот комунізму», про мудре керівни-
цтво комуністичної партії цими процесами
та ін). Проте навіть статті та передмови до
видань творів радянських письменників –
як данина тому часові – мають науково-
пізнавальну цінність. У вільній манері
О. Білецький умів створити живий образ
автора, представити його творчість у ши-
рокому культурно-літературному контексті
www.etnolog.org.ua
IM
FE
47
епохи і зв’язку з традиціями попередників,
дати тонкий аналіз його текстів, відзначи-
ти риси його творчої оригінальності. Ідео-
логічний прес при дослідженні літератури
давньої, середньовічної, почасти письмен-
ства ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. був
відчутно меншим, тож студії, присвячені
цій проблематиці, відрізняються більшою
свободою висловлення, розкутістю.
Що ж єднало цих двох талановитих,
усебічно обдарованих, неймовірно працьо-
витих людей, яких з повагою і вдячністю
згадують і сучасники, і прийдешні поко-
ління? У них, як з’ясувалося, були спільні
риси вдачі, уподобання, наукові інтереси.
Максим Рильський – насамперед пре-
красний поет і неперевершений пере-
кладач, блискучий публіцист; науковою
працею займався переважно в повоєнний
період. Олександр Білецький розпочав на-
укову діяльність ще зі студентських років,
займався проблемами теорії та історії лі-
тератури, письменством багатьох країн та
епох – від греко-римської та індійської ан-
тичності до найновіших явищ української і
світової літератури. Утім, не всі знали, що
він добре малював, з юних літ писав поезії
(деякі з них сподобалися О. Блоку), по-
вісті, оповідання, сатиричні поеми. Лише
кілька його віршів було надруковано.
Обидва дуже любили музику. Максим
Тадейович прекрасно грав на фортепіано (у
ранній юності його навчав сам М. В. Ли-
сенко); його імпровізації, записані на маг-
нітофонну плівку, у 1980–1990-х роках
розшифровано Богданою Фільц.
О. Білецький добре знав оперну й сим-
фонічну музику, відвідував концерти та
оперні вистави. У його домі під час друж-
ніх зустрічей нерідко звучала музика:
дружина Марія Ростиславівна грала на
піаніно. Олександр Іванович дружив з
відомим диригентом Натаном Рахліним і
був дуже зворушений, коли під час свят-
кування його сімдесятиріччя Н. Рахлін
зробив подарунок: підготував концерт
симфонічного оркестру (виконувалася
симфонія Каліннікова).
Як відомо, О. Білецький і М. Риль-
ський зробили значний внесок у розвиток
українського театру. Олександр Іванович
був одним з організаторів Театру юного
глядача в Харкові (1921), завідував його
літературною частиною, написав для ньо-
го три п’єси під псевдонімом Річард Побє-
димський. Був рецензентом Головреперт-
кому, членом театральних художніх рад,
викладав у Харківському театральному
інституті. У 1923 році вийшла його книга
«Старинный театр в России», присвячена
українському і шкільному театру ХVІІ–
ХVІІІ ст.
М. Рильський протягом 1935–1942-го
та низки повоєнних років завідував лі-
тературною частиною Київського театру
опери та балету ім. Т. Г. Шевченка (нині –
Національний академічний театр опери та
балету України ім. Т. Г. Шевченка), пра-
цював над лібрето опер і музичних коме-
дій, перекладав лібрето світової оперної
класики, рецензував театральні вистави.
Співробітники керованих академіками
інститутів ставилися до них з великою по-
вагою і вдячністю – за людяність, при-
ступність, доброзичливість, готовність
підтримати і допомогти. Г. Вервес, буду-
чи аспірантом О. Білецького, працював
над дисертацією «Адам Міцкевич і укра-
їнська література». Олександр Іванович
познайомив його з М. Рильським, який
був на той час кращим в Україні знавцем
творчості А. Міцкевича і своїми порадами
допоміг молодому дослідникові. Під та-
ким «подвійним керівництвом» Г. Вервес
успішно завершив і захистив роботу.
О. Білецького і М. Рильського єдна-
ла також увага до явищ і постатей, зна-
кових для світової та української культу-
ри. Олександр Іванович закладав основи
вивчення в Україні античних та зарубіж-
них літератур; його невеликі за обсягом
та надзвичайно місткі за змістом праці
(часто це були передмови до українських
видань) стали підґрунтям для написання
історій цих літератур.
О. Білецький і М. Рильський ще з
часів навчання в гімназії були залюбле-
ні в античний світ: перший підходив до
міфології та спадщини античних пись-
менників як дослідник і популяризатор,
другий – переважно як поет (у його ві-
ршах 1920-х років постає цілий пантеон
давньогрецьких богів і героїв, згадуються
Софокл, Овідій, Сапфо).
Учені започаткували нові наукові на-
прями або відновили ті, що мали в Укра-
їні давні традиції. Вони ініціювали роз-
гортання славістичних досліджень; у
середині 1950-х в Інституті літератури
відкрито відділ слов’янських літератур,
в ІМФЕ створено групу слов’янської
фольклористики. О. Білецький і М. Риль-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
48
ський брали участь у міжнародних славіс-
тичних з’їздах і конференціях.
Максим Тадейович сприяв розвитку
етнографічних досліджень і обстоював
необхідність використання комплексного
підходу у вивченні явищ народної куль-
тури. Його перекладознавчі праці (най-
більша з них – «Проблеми художнього
перекладу», 1962) містили й цінні спосте-
реження практика, і глибокі теоретичні
роздуми щодо завдань, мети, труднощів
перекладацької роботи.
Олександр Іванович, з 1930-х погли-
блено вивчаючи українське письменство,
заклав теоретичні основи дослідження
української літератури у світовому кон-
тексті; його послідовники спиралися на
ідеї розвідки О. Білецького «Українська
література серед інших літератур світу».
Ця проблематика була близька й М. Риль-
ському, що засвідчують деякі праці про
Т. Шевченка, фольклористичні студії
(«Великий український поет», «Героїчний
епос українського народу» тощо).
Єднав М. Рильського та О. Білецького
інтерес до творчості Т. Шевченка, А. Міц-
кевича та О. Пушкіна. Максим Тадейович
називав цих великих поетів своїми «най-
дорожчими учителями», перекладав вірші
та поеми Пушкіна і Міцкевича (зокрема
«Євгенія Онєгіна» і «Пана Тадеуша»),
редагував російські переклади творів
Т. Шевченка, писав розвідки, присвячені
цим майстрам слова, передмови до видань
їхньої спадщини.
Олександр Іванович досліджував
творчість Т. Шевченка (як і інших укра-
їнських класиків) на дуже широкому
історико-літературному та історико-куль-
турному обширі, немовби доповнюючи ті
праці М. Рильського, у яких аналізується
поетика Кобзаря, його внесок в україн-
ську літературу.
М. Рильський написав кілька статей,
присвячених О. Пушкіну: про його зв’язки
з Україною, про значення його творчості
для сучасності тощо. У науковій спадщині
О. Білецького пушкінській темі присвяче-
но низку статей, найбільша – «Пушкін і
Україна» (1938, 1954), у якій наводяться
цитати з перекладів М. Рильського.
У поетичній, перекладацькій і науко-
вій діяльності М. Рильського, як уже за-
значалося, особливе місце займає А. Міц-
кевич. Для Максима Тадейовича він був
«близьким за духом митцем», його об-
раз, цитати й ремінісценції з його тво-
рів трапляються в оригінальних поезіях
М. Рильського, який написав також низку
праць про польського поета, найбільша з
яких – «Поезія Адама Міцкевича» (1955).
О. Білецький написав про А. Міцкевича
низку невеликих за обсягом статей, пере-
важно ювілейних (1945, 1948).
Тісні професійні та дружні контакти
між М. Рильським і О. Білецьким відно-
сяться до повоєнного періоду, а ось вза-
ємний інтерес існував задовго до цього.
Максим Тадейович згадує ім’я Олександра
Білецького в деяких листах 1930-х років.
Олександр Іванович багато років дослі-
джував творчість М. Рильського. Перша
його спеціальна стаття про поета вийшла
друком у 1935 році як передмова до книги
«Максим Рыльский. Избранные стихи»,
згодом він написав ще кілька передмов до
видань поезій Максима Тадейовича (Мо-
сква, 1945; Київ, 1946, 1955, 1956) та низ-
ку статей. У 1958 році вийшов критико-
біографічний нарис «Творчість Максима
Рильського», у якому автор називає поета
одним з «невід’ємних елементів» вітчизня-
ної культури. Поряд з трафаретними фра-
зами про «торжество ленінських ідей»,
благотворний вплив революції, «керівни-
цтва партії і уряду» на радянських митців
у процесі їхнього «перевиховання», у на-
рисі є тонкий аналіз поезій 1920-х років,
пройнятих «духом життя», відчуттям «не-
змінності» природи, і твердження про до-
цільність використання в сучасній поезії
класичних віршових форм. «Використо-
вуючи успадковані від класики розміри і
строфічні будови, М. Рильський звертав-
ся до форм сонетів, октав, терцин тощо
і в пору панування сумнівного верлібру
писав ямбами і хореями. Дивує не це,
а те, що навіть деякі висококваліфікова-
ні критики іноді ставили йому в провину
це звертання до старих строфічних форм.
Найкращою відповіддю їм є збірка «Тро-
янди й виноград» [3, с. 175].
Л. Новиченко вважав цю працю О. Бі-
лецького відправним пунктом для «по-
дальших дослідів» творчості поета й роз-
винув деякі її ідеї у своєму двотомному
дослідженні «Поетичний світ Максима
Рильського» (1989, 1993).
М. Рильський писав, що Олександр
Іванович – «один з найглибших і найтон-
ших наших літературознавців», згадував
його ім’я в публіцистиці, написав відгук
www.etnolog.org.ua
IM
FE
49
Джерела та література
1. Бажинов І. Російська література. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Украї-
ни. 1926–2001. Сторінки історії. Київ : Наукова думка, 2003. С. 354–374.
2. Білецький А. Що збереглося в пам’яті. Про Олександра Білецького : спогади, статті.
Київ : Радянський письменник, 1984. С. 284–298.
3. Білецький О. Творчість Максима Рильського. Білецький О. Зібрання праць : у 5 т. Київ :
Наукова думка, 1966. Т. 3. С. 163–204.
4. Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1941–1964). Київ : Інтел, 1993. 271 с.
5. Рильський М. Від давнини до сучасності. Про Олександра Білецького : спогади, статті.
Київ : Радянський письменник, 1984. С. 81–85.
6. Руда Т. Неопубліковані листи О. І. Білецького до М. Т. Рильського. Слов’янський світ.
2019. Вип. 18. С. 208–219.
references
1. BAZHYNOV, Ivan. The Russian Literature. In: Oleksa MYSHANYCH, ed.-in-chief and
compiler. Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine,
1926–2001: Pages of History through 75 Years. Kyiv: Scientific Thought, 2003, pp. 354–374 [in
Ukrainian].
2. BILETSKYI, Oleksandr. What Remained in the Memory. In: Vitaliy DONCHYK (compiler),
Ihor DZEVERIN (ed.-in-chief). About Oleksandr Biletskyi: Memories, Articles. Kyiv: Soviet Writer,
1984, pp. 284–298 [in Ukrainian].
3. BILETSKYI, Oleksandr. On Works of Maksym Rylskyi. In: Oleksandr BILETSKYI, Collected
Works: in Five Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1966, vol. 3, pp. 163–204 [in Ukrainian].
4. NOVYCHENKO, Leonid. The Poetic Universe of Maksym Rylskyi (Period of 1941 to 1964).
Kyiv: Intel, 1993, 271 pp. [in Ukrainian].
5. RYLSKYI, Maksym. From Ancient Times to the Present Day. In: Vitaliy DONCHYK (compiler),
Ihor DZEVERIN (ed.-in-chief). About Oleksandr Biletskyi: Memories, Articles. Kyiv: Soviet Writer,
1984, pp. 81–85 [in Ukrainian].
6. RUDA, Tetiana. Unpublished Letters of Oleksandr Biletskyi to Maksym Rylskyi. In: Hanna
SKRYPNYK ed.-in-chief, The Slavic World: Collected Scientific Papers. On the Occasion of the
XVIIth International Congress of Slavicists (Paris, 2023). An Annual. Kyiv: Maksym Rylskyi
IASFE, 2019, iss. 18, pp. 208–219 [in Ukrainian].
на видання праць «Від давнини до сучас-
ності» (1961).
Учені дружили «домами і родинами»,
листувалися. Листи М. Рильського над-
руковано в дев’ятнадцятому і двадцято-
му томах двадцятитомного видання його
творів. Листи О. Білецького до нього збе-
рігаються в архіві Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка, вісім з них (автографи,
написані впродовж 1945–1959 рр.) опублі-
ковано (з коментарями автора цієї статті) в
щорічнику «Слов’янський світ» (2019) [6].
Олександр Іванович пише про справи –
професійні та особисті; дякує за «книж-
кові подарунки», скаржиться на труднощі,
пов’язані з переїздом на нову квартиру, із
сумним гумором розповідає про свою сер-
цеву хворобу, вітає з ювілеєм, святами,
урядовою нагородою. Іноді просить допо-
могти знайомим або колегам: влаштувати
на роботу, написати відгук на дисертацію
або ж просто надати моральну підтримку.
В умовах майже постійного деформу-
ючого впливу на митців і вчених-гума-
нітаріїв суспільно-політичної системи та
ідеологічних стереотипів і М. Рильський,
і О. Білецький знаходили ніші, у яких
могли почуватися вільними. Для Макси-
ма Тадейовича це були переклади, пере-
кладознавчі студії, звернення до мотивів
і образів світової класики, до теми при-
роди, до філософських роздумів у кра-
щих зразках оригінальної лірики. Для
Олександра Івановича – витончені перед-
мови (його улюблений жанр) до видань
письменників минулих епох, праці про
зарубіжне письменство, підготовка хрес-
томатій (з античної, давньоукраїнської,
західноєвропейської літератур), сатиричні
поезії та проза.
І, звісно, спілкування з друзями та од-
нодумцями, які не зрадять, не підведуть,
підтримають і допоможуть.
Стосунки цих двох надзвичайних осо-
бистостей є прикладом щирої дружби,
взаємоповаги і спільності інтересів, умін-
ня навіть у несприятливих ситуаціях збе-
рігати людську та професійну гідність.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|