Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського
У статті окреслено основні віхи життя і творчості М. Рильського в контексті епохи «будування соціалізму» в радянській Україні. Проаналізовано витоки зацікавлення поетом українським музичним фольклором. З’ясовано, що невід’ємним аспектом багатогранної діяльності М. Рильського є кобзарська тематика, я...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208688 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського / І. Лісняк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 29–36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208688 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лісняк, І. 2025-11-04T10:20:02Z 2020 Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського / І. Лісняк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 29–36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208688 821.161.2:[930.85:780.614.11] У статті окреслено основні віхи життя і творчості М. Рильського в контексті епохи «будування соціалізму» в радянській Україні. Проаналізовано витоки зацікавлення поетом українським музичним фольклором. З’ясовано, що невід’ємним аспектом багатогранної діяльності М. Рильського є кобзарська тематика, яка органічно й глибоко переосмислена в літературній, науковій спадщині митця. Підкреслено, що наукове опрацювання думового епосу відбувалося у критичний період для життєтворчості М. Рильського. Висвітлено внесок поета в популяризацію кобзарства за радянських часів. Розглянуто наукові напрацювання поета в напрямі створення узагальненої картини кобзарознавчих досліджень радянського періоду. З’ясовано, що в умовах тогочасної ідеології у працях М. Рильського не обійшлося без перебільшення ролі спільності витоків «братських» народів. Висвітлено роль часопису «Народна творчість та етнографія» Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР у 1950–1980-х роках у становленні кобзарознавства і бандурознавства, у якому відповідальним редактором був М. Рильський. The main milestones in the life and works of M. Rylskyi in the context of the socialism-building epoch in the Soviet Ukraine are described in the article. The origins of the poet’s interest in Ukrainian musical folklore are analyzed. It is ascertained that the Kobzar theme, which is reinterpreted organically and deeply in literary and scientific heritages of the artist, is an integral aspect of M. Rylskyi’s multifaceted activities. It is emphasized that the scientific treatment of the Duma epics has taken place in a period critical for the life and works of M. Rylskyi. The poet’s contribution to popularizing the Kobzar's art in the Soviet period is described. The poet’s scientific work in the direction of creating a general picture of Kobzar Studying investigations of the Soviet period is considered. It is found that in the conditions of the contemporary ideology in the works of M. Rylskyi, the common origin of the fraternal peoples has not gone without exaggeration. The significance of the Folk Art and Ethnology journal of the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR in the 1950s – 1980s in the formation of Kobzar Studying and Bandura Studying is described. M. Rylskyi is noted as the editor-in-chief. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського Kobzar Theme in Maksym Rylskyi’s Creation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського |
| spellingShingle |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського Лісняк, І. Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| title_short |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського |
| title_full |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського |
| title_fullStr |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського |
| title_full_unstemmed |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського |
| title_sort |
кобзарська тематика у творчості максима рильського |
| author |
Лісняк, І. |
| author_facet |
Лісняк, І. |
| topic |
Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| topic_facet |
Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Kobzar Theme in Maksym Rylskyi’s Creation |
| description |
У статті окреслено основні віхи життя і творчості М. Рильського в контексті епохи «будування соціалізму» в радянській Україні. Проаналізовано витоки зацікавлення поетом українським музичним фольклором. З’ясовано, що невід’ємним аспектом багатогранної діяльності М. Рильського є кобзарська тематика, яка органічно й глибоко переосмислена в літературній, науковій спадщині митця. Підкреслено, що наукове опрацювання думового епосу відбувалося у критичний період для життєтворчості М. Рильського. Висвітлено внесок поета в популяризацію кобзарства за радянських часів. Розглянуто наукові напрацювання поета в напрямі створення узагальненої картини кобзарознавчих досліджень радянського періоду. З’ясовано, що в умовах тогочасної ідеології у працях М. Рильського не обійшлося без перебільшення ролі спільності витоків «братських» народів. Висвітлено роль часопису «Народна творчість та етнографія» Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР у 1950–1980-х роках у становленні кобзарознавства і бандурознавства, у якому відповідальним редактором був М. Рильський.
The main milestones in the life and works of M. Rylskyi in the context of the socialism-building epoch in the Soviet Ukraine are described in the article. The origins of the poet’s interest in Ukrainian musical folklore are analyzed. It is ascertained that the Kobzar theme, which is reinterpreted organically and deeply in literary and scientific heritages of the artist, is an integral aspect of M. Rylskyi’s multifaceted activities. It is emphasized that the scientific treatment of the Duma epics has taken place in a period critical for the life and works of M. Rylskyi. The poet’s contribution to popularizing the Kobzar's art in the Soviet period is described. The poet’s scientific work in the direction of creating a general picture of Kobzar Studying investigations of the Soviet period is considered. It is found that in the conditions of the contemporary ideology in the works of M. Rylskyi, the common origin of the fraternal peoples has not gone without exaggeration. The significance of the Folk Art and Ethnology journal of the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR in the 1950s – 1980s in the formation of Kobzar Studying and Bandura Studying is described. M. Rylskyi is noted as the editor-in-chief.
|
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208688 |
| citation_txt |
Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського / І. Лісняк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 29–36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lísnâkí kobzarsʹkatematikautvorčostímaksimarilʹsʹkogo AT lísnâkí kobzarthemeinmaksymrylskyiscreation |
| first_indexed |
2025-11-25T21:31:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:31:32Z |
| _version_ |
1850558602655301632 |
| fulltext |
29
УДК 821.161.2:[930.85:780.614.11]
doi
КОбЗАРСЬКА ТЕМАТИКА
У ТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Анотація / abstract
У статті окреслено основні віхи життя і творчості М. Рильського в контексті епохи «бу-
дування соціалізму» в радянській Україні. Проаналізовано витоки зацікавлення поетом укра-
їнським музичним фольклором. З’ясовано, що невід’ємним аспектом багатогранної діяльності
М. Рильського є кобзарська тематика, яка органічно й глибоко переосмислена в літературній,
науковій спадщині митця. Підкреслено, що наукове опрацювання думового епосу відбувалося у
критичний період для життєтворчості М. Рильського. Висвітлено внесок поета в популяризацію
кобзарства за радянських часів.
Доведено, що в контексті тоталітарної ідеології у працях фольклористів радянського часу
(зокрема 1950-ті рр., 1960–1980-ті рр.) було перебільшено суспільно-громадську роль кобзарів,
гіперболізовано цінність репертуару, створеного виконавцями того періоду. Акцентовано на впро-
вадженій у тогочасній науковій думці хибній концепції, зручній окупаційній радянській владі,
про те, що «радянський кобзар», тобто виконавець на бандурі (самодіяльний або професійний),
є продовжувачем епічної традиції, а відтак – автентичним кобзарем. Постать «радянського»
кобзаря трактували як виразника художніх запитів радянського народу, творця українського
радянського епічного фольклору. Нарочито підкреслено агітаційну роль «радянських» кобза-
рів. Такий підхід виявлено і в працях щодо кобзарської тематики радянського періоду. На ці та
інші викривлення неодноразово вказував М. Рильський. Митець наголошував на штучності іс-
нування «радянських дум», що лише умовно можна віднести до жанру дум. Ці твори поетичною
формою, строфікою, музичною структурою багато в чому нагадують народну пісню. Розглянуто
наукові напрацювання поета в напрямі створення узагальненої картини кобзарознавчих дослі-
джень радянського періоду. З’ясовано, що в умовах тогочасної ідеології у працях М. Рильського
не обійшлося без перебільшення ролі спільності витоків «братських» народів. Висвітлено роль
часопису «Народна творчість та етнографія» Інституту мистецтвознавства, фольклору та етно-
графії АН УРСР у 1950–1980-х роках у становленні кобзарознавства і бандурознавства, у якому
відповідальним редактором був М. Рильський.
Ключові слова: Максим Рильський, український музичний фольклор, кобзарі, бандурис-
ти, думовий епос.
The main milestones in the life and works of M. Rylskyi in the context of the socialism-building
epoch in the Soviet Ukraine are described in the article. The origins of the poet’s interest in Ukrainian
бібліографічний опис:
Лісняк, І. (2020) Кобзарська тематика у творчості Максима Рильського. Матеріали до
української етнології, 19 (22), 29–36.
Lisniak, I. (2020) Kobzar Theme in Maksym Rylskyi’s Creation. Materials to Ukrainian Ethnology,
19 (22), 29–36.
ЛІСНЯК ІННА
кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузи-
кології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9079-0282
liSNiak iNNa
a Ph.D. in Art Studies, a research fellow of the Department of Musicology and Ethnomusicology of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9079-0282
www.etnolog.org.ua
IM
FE
30
Про Максима Рильського написа-
но чимало книг, статей, відзнято
фільми. Спадщина видатного майстра
поетичного слова XX ст., ученого, філо-
лога, перекладача, знавця українського
фольклору й мистецтва, Людини енци-
клопедичних знань, привертає увагу й су-
часних дослідників. «Неодцвітне слово»
поета, за висловом письменника О. Гон-
чара, «збагачує внутрішній світ багатьох
поколінь» [2, с. 91], воно містить надзви-
чайну квінтесенцію, що дозволяє набли-
зитися до правдивого аналізу тогочасного
мікроклімату, а також відтворити проце-
си, пов’язані зі змінами у кобзарському
виконавстві.
Осягнути велич постаті поета, масш-
таб його творчості, щільно переплетеної
з трагізмом епохи, у яку жив і творив
митець – непросто. Адже йому довелося
бути свідком найдраматичніших колізій
XX ст. – Голодомору, великого терору
1930-х років, Другої світової війни. На
цю «канву» накладено й особисті «трав-
ми» М. Рильського: передчасна смерть
батька, ув’язнення поета 1931 року, арешт
і знищення рідних братів та багато ін.
Аналізуючи життя і творчість М. Риль-
ського з позицій сьогодення, В. Агеєва
влучно охарактеризувала соціалістичну
реальність: «…можна принаймні епізо-
дично відтворити гнітючу, патологічну ат-
мосферу страху перед повсякчасною смер-
тельною загрозою, механізми виживання у
нелюдських умовах, тобто реальну соціа-
лістичну дійсність, яка приховувалася за
офіціозним багатослівним оптимізмом ра-
дянської пропаганди, частиною “коліщат-
ком і ґвинтиком” (В. Ленін) якої змусили
стати і красне письменство» [1, с. 285].
За таких умов характеристику митця у
цей період науковці суголосно визначають
як «виробника», а мистецькі твори – «про-
дукція». Таким чином відбувалося збли-
ження мистецької та промислової сфер.
Унаслідок цього, «художня творчість, ця
чи не найбільш утаємничена сфера люд-
ської діяльності, гранично індивідуалі-
зована і непідвладна банальному здоро-
вому глузду, переводилась таким чином
у прозаїчну і приземлену площину» [14,
с. 298].
Більшу частину життя М. Рильсько-
му довелося творити в період «будуван-
ня соціалізму» в радянській Україні. Ви-
бір поета у 1930-ті роки, як зрештою й
інших митців, полягав між мовчанням,
що в «…тоталітарній сталінській державі
рівнозначне смертному вироку» і «оспі-
вуванням комбайнів», обслуговуванням
мас. «Утім знаємо, що цей поет зумів і в
пустелі соцреалізму зберегти хоча б по-
musical folklore are analyzed. It is ascertained that the Kobzar theme, which is reinterpreted organically
and deeply in literary and scientific heritages of the artist is an integral aspect of M. Rylskyi’s
multifaceted activities. It is emphasized that the scientific treatment of the Duma epics has taken
place in a period critical for the life and works of M. Rylskyi. The poet’s contribution to popularizing
the Kobzars art in the Soviet period is described.
It is proved that the social and public significance of the Kobzars has been exaggerated, the
repertoire value created by the performers of that period is hyperbolized in the context of totalitarian
ideology in the works of folklorists of the Soviet time (in particular, the 1950s, 1960–1980s). It is
emphasized on the erroneous concept introduced in the scientific opinion of the time, convenient for
the occupying Soviet authorities, that the Soviet kobzar, i.e., a performer on the bandura (amateur or
professional) is a continuator of the epic tradition, and therefore – an authentic kobzar. The figure of
the Soviet kobzar has been interpreted as a spokesman of the artistic demands of the Soviet people,
the creator of Ukrainian Soviet epic folklore. The campaigning role of Soviet kobzars is emphasized
deliberately. Such an approach is revealed also in the works concerning the Kobzar theme of the Soviet
period. M. Rylskyi has pointed out these and other distortions repeatedly. The artist has emphasized
the artificiality of the creation of Soviet dumy, those can be attributed to the genre of dumy only
conditionally. These works remind a folk song in their poetic form, stanzas and musical structure.
The poet’s scientific work in the direction of creating a general picture of Kobzar Studying investiga-
tions of the Soviet period is considered. It is found out that in the conditions of the contemporary
ideology in the works of M. Rylskyi, the common origin of the fraternal peoples has not gone without
exaggeration. The significance of the Folk Art and Ethnology journal of the Institute of Art Studies,
Folklore and Ethnography of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR in the 1950s – 1980s
in the formation of Kobzar Studying and Bandura Studying is described. M. Rylskyi is noted as an
editor-in-chief.
Keywords: Maksym Rylskyi, Ukrainian musical folklore, Kobzars, bandura players, Duma epics.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
31
одинокі “іскри вогню великого”, давши і в
тридцяті – сорокові роки блискучі зразки
пейзажної та інтимної лірики» [1, с. 171].
Далі В. Агеєва дійшла висновку, що поет
«…ніколи – на щастя! – не став еталон-
ним радянським поетом. І якраз ота збе-
режена – попри все! – нерадянськість і
дозволила Рильському зоставатися мит-
цем, хай не вповні, але все ж реалізувати
своє велике обдарування» [1, с. 391].
Попри болісне відречення самого себе,
нав’язане оспівування злободенних тем,
митцю вдалося залишитися тонким лі-
риком, у «гідній поставі poeta maximus
за найтяжчих часів намагався незмінно
бути вірним [виділено мною. – І. Л.]»
[1, с. 391]. Для прикладу наводимо кіль-
ка висловлювань М. Рильського, в яких
усюди простежується принципова по-
зиція. Дискутуючи на тему, чи потрібно
фольклористам збирати старовинні, тра-
диційні пісні, що, як дехто зауважував
«не цікавлять молоде покоління», адже
є «сучасна» музика, М. Рильський до-
водив: «В мистецтві далеко не все ста-
ре – віджиле. Стара народна пісня в її
кращих нев’янучих зразках, – адже це
наша класика» [16, с. 12]. Або ж спокій-
но і впевнено висловлювався про діячів
початку XX ст. так званого дожовтневого
періоду, спадщину яких намагалися «пе-
рекреслити» радянські ідеологи: «Все хо-
роше, світле, прогресивне, розумне, пре-
красне, створене людством, не тільки не
треба скидати з корабля сучасності, а, на-
впаки, треба дбайливо вантажити на цей
корабель. Він од цього не потоне, а тільки
краще пливтиме далі» [6, с. 53].
Ще виразніше ця риса виявилася в по-
новленні доброї пам’яті свого гімназично-
го вчителя словесності – Дмитра Ревуць-
кого. В. Кузик відзначає: «Подиву гідна
боротьба Максима Рильського за честь і
гідність свого вчителя. Поета не зупинив
сумний досвід Дон-Кіхота, і він своєю
єдиною, але могутньою зброєю – словом –
став на захист громадянського достоїнства
великого вченого» [10, с. 28]. У 1964 році
в газеті «Вечірній Київ» та журналі
«Огонёк» вийшла стаття М. Рильського –
«Учитель словесності».
Водночас у спілкуванні зі співробіт-
никами Інституту народної творчості і
мистецтва української Академії Наук
(від 1964 р. – імені М. Т. Рильського,
з 1991 р. – ІМФЕ ім. М. Т. Рильсько-
го НАН України), де М. Рильський був
директором протягом 1942–1964 років,
він виявляв надзвичайну турботу, навіть
батьківську опіку, уважність: «Привіт
<…> усьому колективу “од мала до ве-
лика” <…> Є чимало цікавого – розпо-
вім. Ваш Рильський» – писав він із За-
греба 1962 року, або ж: «…З сердечним
привітом – з уклоном усьому колективу –
М. Рильський» [20, с. 18–19].
Як зауважив М. Гордійчук у перед-
мові до ґрунтовної праці (1969) співро-
бітників відділу музикознавства ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського АН УРСР: «…лю-
бов до мистецтва, уміння розібратися в
специфіці його видів і проблематиці, в
особливостях образної сфери і внутріш-
ній суті було однією з визначальних рис
Максима Тадейовича як художника [3,
с. 5]. Він прекрасно розумівся на театрі,
кіно, образотворчому мистецтві, архітек-
турі. Був залюблений у народну музику,
пісні, узагалі музика посідала особливе
місце в його серці. Це, як відомо, стало
результатом щасливих дитячих років,
проведених у домі корифея української
професійної музики, композитора М. Ли-
сенка, де М. Рильський майстерно оволо-
дів грою на фортепіано.
Завдяки тому, що «духовний мікро-
клімат», який оточував М. Рильського з
дитинства, був просякнутий ідеями укра-
їнства. Велику роль у цьому становленні
відіграв згадуваний вище Д. Ревуцький.
М. Рильський пригадував: «Справжнім
святом бувало, коли “Мікєша” збирав нас
<…> у гімназичній залі, сідав до піаніно
і, сам собі акомпануючи, виконував <...>
українські пісні та думи» [10, с. 13]. Це
було в той час, коли українська мова була
під забороною: «…те, що Дмитро Мико-
лайович знайомив нас з українськими ду-
мами, було на той час неабиякою сміли-
вістю» [10, с.13].
До слова, поет, будучи вже відомим
митцем, сам любив імпровізувати на ро-
ялі на теми українських народних пісень.
Відомо, що він витончено акомпанував
видатному тенору, своєму другові Івану
Козловському українські народні пісні
«Ой у полі криниченька», «Їхав козак
на війноньку» тощо. Щедре обдарування
майбутнього поета Д. Ревуцький помітив
ще тоді, коли М. Рильський був гімна-
зистом, адже «талант завжди чутливий до
таланту» (В. Кузик).
www.etnolog.org.ua
IM
FE
32
Отож, невипадково, що поезія М. Риль-
ського пісенна, мелодійна, достатньо при-
гадати хоча б такі вірші як: «На білу
гречку впали роси», «Яблука доспілі»,
«Цвітуть бузки, садок біліє» та багато ін.
Велика кількість поезій М. Рильсько-
го покладена на ноти, поміж них: «Про-
са покошено» на музику Л. Ревуцького,
«Цвітуть бузки» О. Білаша, «Колискова»
Б. Лятошинського тощо. Як зазначають
дослідники, за кількістю покладених ві-
ршів на музику, поезія М. Рильського по-
сіла наступне місце після поезії Т. Шев-
ченка.
Зі слів В. Агеєвої, поет вважав за
«упривілейованим для поета статус не-
учасника» і до «останнього уникав вико-
нання соціальних замовлень» [1, с. 304].
Проте одну з перших «Пісень про Ста-
ліна» на замовлення завідувача відділу
преси ЦККП (б) Андрія Хвилі, судило-
ся написати М. Рильському, музику до
неї створив друг поета – Левко Ревуць-
кий. Як відомо, ця пісня неодноразо-
во рятувала життя поету, згодом за цей
твір митець отримав найвищу тогочасну
нагороду – Сталінську премію. Про ва-
гання щодо цієї «пропозиції» розповів у
своїй книзі син Д. Ревуцького – Валері-
ан, який був присутній під час «наради»
братів Ревуцький і Максима Рильського
[15, с. 22]. «На щастя, пісня вийшла вда-
лою і то було порятунком, хоча всі троє
знали, що на них покладено тавро “на-
ціоналісти”, а то – як бомба з годиннико-
вим запалом, невідомо – коли вибухне»
[10, с. 24].
Звернення до кобзарської тематики
в літературній творчості М. Рильського
було не випадковим. З дитинства його
оточували люди, які зналися на традиці-
ях думового епосу (О. Русов, М. Лисенко,
Д. Ревуцький). Це заклало в майбутнього
поета любов і живий інтерес до історично-
го минулого свого народу. Варто згадати і
вплив народознавчих праць батька – Та-
дея Рильського, учасника Київської гро-
мади. Як відомо, поміж діячів Київської
громади були активні дописувачі журна-
лу «Київська старовина»: В. Атонович,
В. Лисенко, Й. Юркевич та ін. Важли-
вість «Київської старовини» науковці
визначають наступним чином: «Одним
із потужних консолідуючих чинників у
житті української інтелігенції останньої
чверті XIX ст. став перший науковий істо-
ричний журнал “Киевская старина”, який
об’єднав навколо себе цвіт української
інтелігенції, заклав підвалини наукового
опрацювання багатьох проблем україноз-
навства та причинився до формування ці-
лого покоління українських патріотів» 1
[12, с. 6].
Варто додати, що окрім особливо-
го інтересу до епіки, козацького епосу,
у М. Рильського були й інспіровані зовні
чинники, які, на що вказують дослідники,
навертали поетів 1930–1940-х років саме
до епічних жанрів. Аналізуючи «тексти з
подвійним дном» у літературній спадщи-
ні М. Рильського, В. Агеєва зауважила
на тому, що «…провідні поети тридцятих-
сорокових років раптом звернулись до
епічних жанрів. Схоже, що коли ліричне
саморозкриття стало цілковито заказаним
(і то як зовнішньою, так і внутрішньою,
психологічною цензурою), саме сюжет-
на розповідь давала хоча б мінімальний
простір для саморефлексії, для передачі
героєві чи оповідачеві власних емоцій і
оцінок» [1, с. 286].
М. Рильський здійснив і низку пере-
кладів сербських епічних пісень, що в
1930-х роках минулого століття також
мало певне підґрунтя: «Коли в тридцяті
роки “права вибирати” вже було зовсім
позбавлено, варіантом інтелектуального
волоцюжництва ставав художній пере-
клад» [1, с. 299].
Кобзарській тематиці М. Рильський
присвятив «Триптих про кобзарів». Літе-
ратурний аналіз тексту не входить у межі
запропонованої статті. У творі поет вико-
ристав низку цитат з відомої статі О. Ру-
сова «Остап Вересай, один из последних
кобзарей малорусских», що була надруко-
вана в «Записках Юго-Западного отдела
императорского Русского географического
общества» 1987 року 2. Триптих присвяче-
но трьом відомим кобзарям – О. Вересаю
(1803–1890), М. Кравченку (1858–1917) та
Є. Мовчану (1898–1968). Він не містить
наскрізної єдиної лінії та сприймається
як три самостійні твори. Перший – «Лю-
бов Вересая» – біографічний опис подій з
життя відомого кобзаря, його залицяння
до майбутньої дружини Пріськи. У дру-
гій частині триптиха – «Кравченко у Ко-
роленко» поет розповідає про селянське
повстання на Полтавщині в селі Великі
Сорочинці 3, і третя частина, найбільш
значна за обсягом, присвячена кобзарю
www.etnolog.org.ua
IM
FE
33
Є. Мовчану, з яким особисто був знайо-
мий М. Рильський.
Окрім літературного висвітлення коб-
зарської тематики, М. Рильський звер-
тається й до наукового осмислення твор-
чості кобзарів. Як влучно зауважили
дослідники, «глибока любов до народно-
го слова не могла не привести дослідни-
ка у світ фольклористики та етнографії»
[11, с. 47].
Задуми цього ракурсу дослідження
виникли у М. Рильського ще під час на-
вчання в гімназії. Перші статті про істо-
ричні пісні та думи були написані в 1940–
1950-х роках минулого століття. Причому
1947–1954 роки науковці визначають як
«безплідне семиліття» у творчості поета
(В. Агеєва) Прикметно, що в цей період
він знову звернувся до осмислення гли-
бинних пластів спадщини свого народу –
думового епосу. Вірогідно, і під впливом
масових репресій 1930-х років, яким під-
давалися народно-професійні виконавці,
М. Рильський вирішив звернутися до ви-
світлення кобзарської тематики.
Він написав вступне слово до збірки
«Українські думи та історичні пісні», пе-
редмову «Об українських думах» до збір-
ника «Украинские думы» (1958), перед-
мову до «Збірника пісень для ансамблю
кобзарів-бандуристів» (1963), «Відзив
про ансамбль бандуристів УТОС» (1955),
статтю – «Героїчний епос українського на-
роду» (у її основі покладено доповідь на
Всесоюзній нараді з питань вивчення епо-
су східних слов’ян 1955 р. та на IV Міжна-
родному з’їзді славістів у Москві 1958 р.),
а також невеличку за обсягом брошуру
«Кобзар Єгор Мовчан» (у співавторстві з
Ф. Лавровим, 1958 р.). На всесвітньому
конгресі учених-славістів М. Рильський
проголосив доповідь про український ге-
роїчний епос (Москва, 1958 р.). Звісно,
в умовах тогочасної ідеології, у ній не обі-
йшлося без перебільшення про спільність
витоків «братських» народів, передусім
російського.
У контексті тоталітарної ідеології,
у працях радянських часів (зокрема
1950-ті рр., 1960–1980-ті рр.), було пере-
більшено суспільно-громадську роль коб-
зарів, гіперболізовано цінність репертуа-
ру, створеного виконавцями у цей період.
Упроваджена в наукову думку концепція
полягала в тому, що «радянський кобзар»,
тобто виконавець на бандурі (самодіяль-
ний або професійний), уважався продо-
вжувачем епічної традиції, автентичним
кобзарем. Зокрема, читаємо: «…україн-
ські радянські кобзарі не тільки продо-
вжують кращі традиції своїх славетних
попередників, але й розвивають їхнє мис-
тецтво у нових суспільних умовах. Вони
виступають як виразники художніх запи-
тів радянського народу, як творці україн-
ського радянського епічного фольклору»
[7, с. 24]. Нарочито підкреслено агітацій-
ну роль «радянських» кобзарів. Саме та-
кий підхід спостерігається в усіх працях,
присвячених кобзарській тематиці радян-
ського періоду.
У статтях, присвячених дослідженню
фольклорної спадщини, М. Рильський
часто згадував тогочасних бандуристів
П. Носоча, П. Гузя, В. Перепелюка та ін.,
яких вважав продовжувачами епічних
традицій. Водночас М. Рильський розу-
мів і наголошував на умовності деяких
понять у кобзарстві, а саме правомірності
«радянських дум»: «Говорячи про радян-
ські епіко-героїчні твори, слід відзначити,
що значна частина їх лише умовно може
бути віднесена до жанру дум. Своєю по-
етичною формою, строфікою, музичною
структурою вони багато в чому нагадують
народну пісню» [17, с. 12].
Як відомо, останній цикл творення дум
припадає на XVIII ст., упродовж XIX ст.
відбувалося «континуування» кобзар-
ської традиції з подальшим її затухан-
ням (С. Грица). Пафосність радянської
фольклористичної думки полягала в ні-
бито відродженні дум у XX ст. На думку
С. Грици, у радянський період відбулася
«експлуатація» кобзарської традиції з ме-
тою пропаганди: «спадкоємність репер-
туару кобзарів, якої вже не могло бути з
огляду на відсутність кобзарських цехових
корпорацій і братств» [5, с. 41]. Водночас
науковиця доводить, що виконавці першої
половини XX ст. «здатні були континуу-
вати давню епічну традицію завдяки та-
ланту й мистецькій інтуїції». [5, с. 12] Але
радянська влада працювала над створен-
ням нового «культурного образу» кобза-
ря, бандуриста, оскільки «...кобзарі <...>
сприймалися у суспільстві як близькі до
народу носії історичних традицій», вони
були поширювачами «музичного націо-
налізму» [14, с. 80]. Руйнівні процеси в
кобзарській творчості супроводжували-
ся не тільки перериванням традиції, але
www.etnolog.org.ua
IM
FE
34
й нагромадженням заідеологізованого ре-
пертуару. Оскільки «бандура є знаковим
інструментом для української культури,
у відповідній ділянці творчості ці регре-
сивні процеси були особливо наочними»
[9, с. 53]. Кобзарі були змушені підлашто-
вуватися під нові вимоги, оспівувати у сво-
їй творчості соціалістичну реальність. Ви-
никли «Повість-дума про Військо Червоне,
про Леніна-батька! Синів його вірних»
С. Пасюги, П. Гащенка, П. Древченка та
Г. Цибка, «Дума про Червоне військо, про
Леніна» М. Кравченка, І. Запорожченка,
П. Ткаченко-Галашка та Є. Мовчана..
Попри заідеологізований у радянській
науці підхід, дослідження творчості коб-
зарів, бандуристів, лірників не припини-
лося. При Київській філармонії існував
етнографічний ансамбль під керівництвом
М. Грінченка (організований Інститутом
фольклору АН УРСР), до складу якого
увійшли: Є. Мовчан, П. Гузь, В. Пере-
пелюк, П. Носач, А. Маркевич, І. Іва-
ненко. На республіканській нараді коб-
зарів і лірників, що відбулася 1939 року
за ініціативою М. Грінченка в Інституті
фольклору АН УРСР, із вступним словом
виступив відомий український учений
Д. Ревуцький. Ця подія привернула увагу
науковців, і, як наслідок, виникла низка
публіцистичних праць, присвячених жит-
тю і творчості окремих кобзарів, зокрема
«Кобзар Федір Кушнерик» М. Грінченка
(1940), «Роменский кобзар Євген Адамце-
вич» О. Правдюка (1971). Невеличкі за
обсягом праці мають певну типологічну
структуру, в них уміщено бібліографіч-
ні або автобіографічні відомості, спогади
кобзарів про своє життя, особливості їх-
нього репертуару, характеристику вико-
навського стилю, аналіз музичних творів.
Слід додати, що вагому роль у станов-
ленні кобзарознавства, бандурознавства
1950–1980-х років відіграв часопис «На-
родна творчість та етнографія» («НТЕ»)
ІМФЕ АН УРСР, у якому відповідальним
редактором був М. Рильський. На сто-
рінках журналу систематично висвітлю-
валися питання про життєтворчий шлях
кобзарів XIX – XX ст. (найбільшої уваги
приділено кобзарям радянського часу),
проблеми функціонування професійних і
самодіяльних колективів бандуристів. Не
меншої уваги було приділено статтям істо-
ричного спрямування, вивченню думово-
го епосу, аналізу українсько-російських,
українсько-італійських зв’язків та ролі
кобзарів у цих процесах. На сторінках
«НТЕ» вміщено некрологи й різні пові-
домлення про видання навчальних посіб-
ників, репертуарних збірок, науково-по-
пулярної літератури, захист дисертацій,
концерти, конкурси, фестивалі, досягнен-
ня майстрів-конструкторів.
М. Рильський опікувався тим, щоб
імена кобзарів, бандуристів не зникали
не тільки з наукового, а і з громадсько-
го простору: «хто не знає свого минуло-
го, той не вартий свого майбутнього, хто
не шанує видатних людей свого народу,
той сам не годен пошани» [19, с. 4]. Ми-
тець виступав із промовами, присвяче-
ними важливим подіям кобзарського се-
редовища. У 1953 році спільно з поетом
А. Малишком взяв участь у відзначенні
150-річниці з дня народження кобзаря
О. Вересая, 1950 року – 75-річниці з дня
народження Ф. Кушнерика. Про дружні
стосунки поета з виконавцями свідчить
той факт, що київські бандуристи нази-
вали М. Рильського «кобзарським бать-
ком» [13, с. 52].
Найбільш дружні, приятельські сто-
сунки поета були з кобзарем Є. Мовча-
ном. М. Рильський високо цінував його
творчість, а артистизм порівнював із ар-
тистизмом піаніста-віртуоза С. Рахмані-
нова: «злитий із своєю бандурою в одне
ціле, він – тільки взяв перші акорди – за-
глиблюється всім єством в те, що виконує,
живе тільки думою, тільки піснею, тільки
змальованими в них образами» [3, с. 108;
17, с. 5].
М. Рильський був «незмінним щирим
другом кобзаря», ініціатором подарунку
кобзареві на шістдесятиріччя бандури з
карбованим портретом Т. Шевченка (ма-
люнок зробив онук поета – Ф. Красиць-
кий) та інкрустованим записом – «від ки-
ївських друзів» [4, с. 48]. Не лише дружні
взаємини зв’язували митців, але й певна
співтворчість. Так, на всесвітньому кон-
гресі учених-славістів, про який вже було
зазначено вище, Є. Мовчан ілюстрував
доповідь М. Рильського про український
героїчний епос. Виконавець мав красивий
тембр голосу, вправно володів специфіч-
ними бандурними прийомами, що підси-
лювало враження слухачів.
Багатогранна творча й наукова діяль-
ність М. Рильського невід’ємно пов’язана
з дослідженням українського музично-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
35
го фольклору, співпрацею з тогочасними
кобзарями і бандуристами. Кобзарська те-
матика широко висвітлена в літературній і
науковій творчості митця.
примітки
1 Зауважимо, що в журналі «Киевская ста-
рина» було надруковано більше ніж 40 статей
і нотатків з історії та практики народно-про-
фесійного виконавства на кобзі, бандурі, лірі.
Усім статтям притаманний конкретно-історич-
ний нахил, що загалом властивий тогочасній
науковій думці.
2 Саме від О. Русова, в родині якого
М. Рильський проживав в дитячі роки, поет
чув багато розповідей про кобзаря О. Вересая.
3 М. Рильський чув думи у виконанні коб-
заря М. Кравченка. Дві думи про Сорочин-
ські події склав кобзар.
Джерела та література
1. Агеєва В. Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи. Київ : Книга, 2012. 392 с.
2. Барабан Л. Відзначення 90-річчя з дня народження М. Т. Рильського. Народна творчість
та етнографія. 1985. № 5. С. 90–92.
3. Боровик М., Булат Т., Шеффер Т. Рильський і музика. Київ : Наукова думка, 1969. 280 с.
4. Бугаєвич І., Ільченко І. Незабутня подорож. Народна творчість та етнографія. 1968.
№ 2. С. 45–49.
5. Грица С. Українські думи – народнопісенний епос. Вступ. стаття. Українські народні думи.
Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2007. С. 5–80.
6. Гуслистий К., Келембетова В. Діяч української радянської етнографічної науки. Народна
творчість та етнографія. 1965. № 2. С. 50–57.
7. Довженко В. Нариси з історії української музики. Т. 1. (1917–1934). Київ : Держ. вид-во
образотворчого мистецтва і літератури, 1957. 235 с.
8. Лавров Ф. І. Кобзарі : Нариси з історії кобзарства України. Київ : Мистецтво, 1980. 254 с.
9. Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця XX – початку XXI століття /
[голов. ред. Г. Скрипник]. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2019. 254 с. + 12 іл.
10. Кузик В. Дмитро Ревуцький (1881–1941). Передмова. Д. Ревуцький. Українські думи та
пісні історичні. Київ : Асоціація етнологів, 2008. С. 4–28.
11. Пазяк Н. Фольклористична діяльність Максима Рильського (до 95-річчя з дня народжен-
ня). Народна творчість та етнографія. 1990. № 2. С. 45–49.
12. Палієнко М. Г. «Киевская старина» у громадському та науковому житті України (кінець
XIX – початок XX ст.). Київ : Темпора, 2005. 384 с.
13. Полотай М. Щирий друг кобзарів (Сторінки спогадів). Народна творчість та етногра-
фія. 1970. № 1. С. 52.
14. Ржевська М. На зламі часів. Музика Наддніпрянської України першої третини XX сто-
ліття у соціокультурному контексті епохи : монографія. Київ : Автограф, 2005. 325 с.
15. Ревуцький В. Спогади про батька. Музика. 1993. № 6. С. 22.
16. Рильський М. Т. Стан і завдання радянської фольклористики в світлі рішень XXII з’їзду
КПРС. Народна творчість та етнографія. 1962. № 1. С. 3–13.
17. Рильський М., Лавров Ф. Кобзар Єгор Мовчан. Київ : Видавництво Академії наук Укра-
їнської РСР, 1958. 32 с.
18. Рильський М., Сухобрус Г., Юзвенко В., Захаржевська В. Українські думи і героїчний
епос слов’янських народів. V Міжнародний з’їзд славістів (Софія, вересень 1963 р.). Київ :
Академія наук Української РСР, 1963. 28 с.
19. Шаповал І. М. В пошуках скарбів / [авт. передм. М. Рильський]. Київ, 1963. С. 4.
20. Юзвенко В. Про М. Т. Рильського – людину, вихователя. Народна творчість та етно-
графія. 1966. № 2. С. 17–21.
references
1. AHIEYEVA, Vira. The Art of Balance. Maksym Rylskyi against the Background of Epoch.
Kyiv: Book, 2012, 392 pp. [in Ukrainian].
2. BARABAN, Leonid. Celebrating the 90th Anniversary of Birthday of Maksym Rylskyi. In:
Serhiy ZUBKOV, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 1985, no. 5, pp. 90–92 [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
36
3. BOROVYK, Mykola, Tamara BULAT, Tamara SCHEFFER. Rylskyi and Music. Kyiv: Scien-
tific Thought, 1969, 280 pp. [in Ukrainian].
4. BUHAYEVYCH, Ihor, Ivan ILCHENKO. An Unforgettable Trip. In: Oleksiy DEY, ed.-in-chief,
Folk Art and Ethnography, 1968, 2, 45–49 [in Ukrainian].
5. HRYTSA, Sofiya. Ukrainian Dumas Are a Folk Epic Poem. An Introduction. In: Hanna
SKRYPNYK, ed.-in-chief, The Ukrainian Folk Dumas. Compiled and textually-prepared by Sofiya
HRYTSA, Anatoliy IVANYTSKYI, Anastasiya FILATOVA, Dmytro SHCHYRYTSIA. NASU’s Ryl-
skyi IASFE.Kyiv, 2007, pp. 5–80 [in Ukrainian].
6. HUSLYSTYI, Kost, Valentyna KELEMBETOVA. A Worker of the Ukrainian Soviet Eth-
nography. In: Yuriy KOSTIUK, acting ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 1965, 2, 50–57
[in Ukrainian].
7. DOVZHENKO, Valerian. Essays on the History of Ukrainian Music. Vol. 1 (1917–1934). Kyiv:
State Publishing House of Fine Arts and Literature, 1957, 235 pp. [in Ukrainian].
8. LAVROV, Fedir. Kobzars: Essays on the History of Ukrainian Kobzardom. Kyiv: Art, 1980,
254 pp. [in Ukrainian].
9. LISNIAK, Inna. Academic Bandura Art of Ukraine in the Late XXth to Early XXIst Cen-
tury: A Monograph. Editor-in-chief – Hanna SKRYPNYK. Kyiv: Rylskyi IASFE, 2019, 254 pp. [in
Ukrainian].
10. KUZYK, Valentyna. Dmytro Revutskyi (1881–1941). An Introduction. In: Dmytro RE-
VUTSKYI. Ukrainian Dumas and Historical Songs. Kyiv: Association of Ethnologists, 2008, pp.
4–28 [in Ukrainian].
11. PAZIAK, Nadiya. Folkloristic Activities of Maksym Rylskyi (On the Occasion of His 95th
Birthday Anniversary). In: Oleksandr KOSTIUK, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 1990,
no. 2, pp. 45–49 [in Ukrainian].
12. PALIYENKO, Maryna. «The Kyivan Past» in Public and Scientific Life of Ukraine (Late
XIXth to Early XXth Centuries). Kyiv: Tempora, 2005, 384 pp. [in Ukrainian].
13. POLOTAY, Mykhaylo. A Sincere Friend of Kobzars (Pages of Memories). In: Oleksiy DEY,
ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 1970, no. 1, p. 52 [in Ukrainian].
14. RZHEVSKA, Maya. At the Turn of Epochs: The Music of Over-Dnieper-Lands Ukraine in
the First Third of the XXth Century in the Socio-Cultural Context of the Period: A Monograph.
Kyiv: Autograph, 2005, 325 pp. [in Ukrainian].
15. REVUTSKYI, Valeryan. Memories on Father. In: Eduard YAVORSKYI, ed.-in-chief, Music.
Kyiv, 1993, no. 6, p. 22 [in Ukrainian].
16. RYSLKYI, Maksym. Condition and Tasks of the Soviet Folklore Studies in the Light of De-
cisions of the XXIInd Congress of the CPSU. In: Maksym RYLSKYI, ed.-in-chief, Folk Art and
Ethnography. 1962, no. 1, pp. 3–13 [in Ukrainian].
17. RYLSKYI, Maksym, Fedir LAVROV. Kobzar Yehor Movchan. Kyiv: AS of UkrSSR Press,
1958, 32 pp. [in Ukrainian].
18. RYLSKYI, Maksym, Halyna SUKHOBRUS, Viktoriya YUZVENKO, Viktoriya ZAKHAR-
ZHEVSKA. The Ukrainian Dumas and the Heroic Epic of Slavonic Peoples. In: Proceedings of the
Vth International Congress of Slavicists (Sofia, September 1963). Kyiv: Ukrainian SSR’s Academy
of Sciences, 1963, 28 pp. [in Ukrainian].
19. SHAPOVAL, Ivan. In Search of Treasures. Prefaced by Maksym RYLSKYI. Kyiv: Soviet
Writer, 1963, 296 pp., ill. [in Ukrainian].
20. YUZVENKO, Viktoriya. About Maksym Rylskyi, A Person and an Educator. In: Oleksiy
DEY, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 1966, no. 2, pp. 17–21 [in Ukrainian].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|