«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського
У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану «живої пам’яті» про перебування...
Saved in:
| Published in: | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208692 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського / Л. Боса // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 7–12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208692 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Боса, Л. 2025-11-04T10:20:51Z 2020 «Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського / Л. Боса // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 7–12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208692 821.161.2Рил У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану «живої пам’яті» про перебування поета в м. Ірпені. Авторка стверджує, що поет і вчений через відповідні категорії апелює до читача, порушивши важливу тему внутрішньої свободи людини в закритому суспільстві. Природна і культурна спадщина України була для М. Рильського тим своєрідним вільним простором, через який він намагався реалізувати свої творчі й національно-громадські плани в обмежених умовах радянського тоталітаризму. Відомо, що неодноразово поета звинувачували в ескапізмові, втечі від реального життя (зокрема в просторово-пейзажній ліриці). Однак у життєтворчості М. Рильського віднайдено чимало фактів, коли поезія була живим відгуком на реальні події та зливалася з його вчинками щодо збереження природно-культурних пам’яток. З‑поміж іншого, митець переймався проблемою неправомірного втручання у природні ландшафти, потребою надання заповідності культурно-природним пам’яткам, збереження пам’яті про українських корифеїв тощо. На підтвердження цього авторкою залучені епістолярна спадщина М. Рильського і спогади про нього. Щодо сучасного стану функціонування культурної пам’яті про власне М. Рильського і його кола однодумців у м. Ірпені, було здійснено експрес-опитування жителів краю, яке виявило їхню недостатню обізнаність і нагальну потребу цілеспрямованої діяльності місцевої спільноти в підтримці культурної та природної спадщини Приірпіння. The article is based on published and unpublished sources. An outstanding poet and scientist, Maksym Rylskyi, appeals to the problem of natural and cultural monuments preservation in his life and works, which is considered in the article. The observations of the current state of living memory of the poet’s stay in the city of Irpin are carried out from an anthropological perspective. The authoress is claiming that the poet and scientist appeal to the reader through the appropriate categories, raising the important topic of the inner freedom of a person in a closed society. The natural and cultural heritage of Ukraine is considered by M.Rylskyi as an original free space through which he tries to realize his creative, national, and public plans in the confined conditions of Soviet totalitarianism. It is known that the poet has been accused repeatedly of escapism, escape from real life (especially in spatial and landscape lyrics). However, many facts can be found in Rylskyi's life and work, when poetry has become a living response to real events and merged with his actions regarding the preservation of natural and cultural monuments. In particular, among other things, the author has been worried about the problem of illegal interference in natural landscapes, the need to protect cultural and natural monuments, preserve the memory of Ukrainian luminaries, etc. To confirm this, the authoress has attracted the epistolary heritage of M. Rylskyi and reminiscences on him. Regarding the current state of functioning of the cultural memory on M. Rylskyi himself and the circle of like-minded people in Irpin, an express survey of the inhabitants of the region is conducted. It shows a lack of awareness and the urgent need for purposeful activity of the local community in supporting the cultural and natural heritage of the Iprin river basin. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації «Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського Territory of Freedom: Natural and Cultural Monuments in the Life and Works of Maksym Rylskyi Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського |
| spellingShingle |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського Боса, Л. Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| title_short |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського |
| title_full |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського |
| title_fullStr |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського |
| title_full_unstemmed |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського |
| title_sort |
«територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості максима рильського |
| author |
Боса, Л. |
| author_facet |
Боса, Л. |
| topic |
Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| topic_facet |
Поетична спадщина Максима Рильського: сучасні культур-антропологічні інтерпретації |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Матеріали до української етнології |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Territory of Freedom: Natural and Cultural Monuments in the Life and Works of Maksym Rylskyi |
| description |
У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану «живої пам’яті» про перебування поета в м. Ірпені. Авторка стверджує, що поет і вчений через відповідні категорії апелює до читача, порушивши важливу тему внутрішньої свободи людини в закритому суспільстві. Природна і культурна спадщина України була для М. Рильського тим своєрідним вільним простором, через який він намагався реалізувати свої творчі й національно-громадські плани в обмежених умовах радянського тоталітаризму. Відомо, що неодноразово поета звинувачували в ескапізмові, втечі від реального життя (зокрема в просторово-пейзажній ліриці). Однак у життєтворчості М. Рильського віднайдено чимало фактів, коли поезія була живим відгуком на реальні події та зливалася з його вчинками щодо збереження природно-культурних пам’яток. З‑поміж іншого, митець переймався проблемою неправомірного втручання у природні ландшафти, потребою надання заповідності культурно-природним пам’яткам, збереження пам’яті про українських корифеїв тощо. На підтвердження цього авторкою залучені епістолярна спадщина М. Рильського і спогади про нього. Щодо сучасного стану функціонування культурної пам’яті про власне М. Рильського і його кола однодумців у м. Ірпені, було здійснено експрес-опитування жителів краю, яке виявило їхню недостатню обізнаність і нагальну потребу цілеспрямованої діяльності місцевої спільноти в підтримці культурної та природної спадщини Приірпіння.
The article is based on published and unpublished sources. An outstanding poet and scientist, Maksym Rylskyi, appeals to the problem of natural and cultural monuments preservation in his life and works, which is considered in the article. The observations of the current state of living memory of the poet’s stay in the city of Irpin are carried out from an anthropological perspective. The authoress is claiming that the poet and scientist appeal to the reader through the appropriate categories, raising the important topic of the inner freedom of a person in a closed society. The natural and cultural heritage of Ukraine is considered by M.Rylskyi as an original free space through which he tries to realize his creative, national, and public plans in the confined conditions of Soviet totalitarianism. It is known that the poet has been accused repeatedly of escapism, escape from real life (especially in spatial and landscape lyrics). However, many facts can be found in Rylskyi's life and work, when poetry has become a living response to real events and merged with his actions regarding the preservation of natural and cultural monuments. In particular, among other things, the author has been worried about the problem of illegal interference in natural landscapes, the need to protect cultural and natural monuments, preserve the memory of Ukrainian luminaries, etc. To confirm this, the authoress has attracted the epistolary heritage of M. Rylskyi and reminiscences on him. Regarding the current state of functioning of the cultural memory on M. Rylskyi himself and the circle of like-minded people in Irpin, an express survey of the inhabitants of the region is conducted. It shows a lack of awareness and the urgent need for purposeful activity of the local community in supporting the cultural and natural heritage of the Iprin river basin.
|
| issn |
2313-8505 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208692 |
| citation_txt |
«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського / Л. Боса // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 7–12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bosal teritoríâsvobodiprirodnítakulʹturnípamâtkivžittêtvorčostímaksimarilʹsʹkogo AT bosal territoryoffreedomnaturalandculturalmonumentsinthelifeandworksofmaksymrylskyi |
| first_indexed |
2025-11-24T21:03:01Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:03:01Z |
| _version_ |
1850496876134006784 |
| fulltext |
7
УДК 821.161.2Рил
doi
«ТЕРИТОРІЯ СВОбОДИ»:
пРИРОДНІ ТА КУЛЬТУРНІ пАМ’ЯТКИ
В жИТТєТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Анотація / abstract
У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного
поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і
культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану
«живої пам’яті» про перебування поета в м. Ірпені.
Авторка стверджує, що поет і вчений через відповідні категорії апелює до читача, порушив-
ши важливу тему внутрішньої свободи людини в закритому суспільстві. Природна і культурна
спадщина України була для М. Рильського тим своєрідним вільним простором, через який він
намагався реалізувати свої творчі й національно-громадські плани в обмежених умовах радян-
ського тоталітаризму. Відомо, що неодноразово поета звинувачували в ескапізмові, втечі від ре-
ального життя (зокрема в просторово-пейзажній ліриці). Однак у життєтворчості М. Рильського
віднайдено чимало фактів, коли поезія була живим відгуком на реальні події та зливалася з його
вчинками щодо збереження природно-культурних пам’яток. З-поміж іншого, митець переймався
проблемою неправомірного втручання у природні ландшафти, потребою надання заповідності
культурно-природним пам’яткам, збереження пам’яті про українських корифеїв тощо. На під-
твердження цього авторкою залучені епістолярна спадщина М. Рильського і спогади про нього.
Щодо сучасного стану функціонування культурної пам’яті про власне М. Рильського і його кола
однодумців у м. Ірпені, було здійснено експрес-опитування жителів краю, яке виявило їхню
недостатню обізнаність і нагальну потребу цілеспрямованої діяльності місцевої спільноти в під-
тримці культурної та природної спадщини Приірпіння.
Ключові слова: Максим Рильський, життєтворчість, культурні пам’ятки, природні
пам’ятки, ландшафт, пам’ять, Хутір Надія, Ірпінь.
The article is based on published and unpublished sources. An outstanding poet and scientist
Maksym Rylskyi appeal to the problem of natural and cultural monuments preservation in his life
and works is considered in the article. The observations of the current state of living memory of the
poet’s staying in the city of Irpin are carried out in the anthropological perspective.
The authoress is claiming that the poet and scientist appeals to the reader through the appropri-
ate categories, raising the important topic of the inner freedom of a person in a closed society. The
natural and cultural heritage of Ukraine is considered by M. Rylskyi as an original free space through
which he tries to realize his creative, national and public plans in the confined conditions of the Soviet
totalitarianism. It is known that the poet has been accused repeatedly of escapism, escape from real
бОСА ЛюбОВ
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етноло-
гічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5381-8151
BoSa liUBov
a Ph.D. in History, a senior research fellow of the Ukrainian Ethnological Centre Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5381-8151
бібліографічний опис:
Боса, Л. (2020) «Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Мак-
сима Рильського. Матеріали до української етнології, 19 (22), 7–12.
Bosa, L. (2020) Territory of Freedom: Natural and Cultural Monuments in the Life and Works of
Maksym Rylskyi. Materials to Ukrainian Ethnology, 19 (22), 7–12.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
8
До життєтворчості Максима Риль-
ського в контексті його просто-
рово-пейзажної лірики та з’ясування
глибинних зв’язків у площині «люди-
на – природа» зверталися багато знаних
дослідників. Зокрема, Ігор Юдкін під-
креслив, що однією із центральних тем
творчості Рильського є цілісність живо-
го світу [9]. Тетяна Руда зауважила, що
навіть в умовах ідеологічного тиску йому
вдавалося залишатися собою, зберегти в
поезіях відкритість, гармонійність спів-
відношення інтелекту і почуття, життє-
любство [5, с. 36.]. Біографи Рильського
також справедливо відзначали, що «на-
ступним поколінням залишається справ-
жня його поезія – медитативна, мудра,
гуманна, глибинно-філософська» й орга-
нічно пов’язана як зі світовою класикою,
так і зі стихією української природи та
народної пісні [5, с. 41].
«Ластівки літають, бо літаєть-
ся, а Ганнуся плаче, бо пора», – ніщо
не може порушити законів природи, й,
очевидно, вона сама постає як «терито-
рія свободи» у творчості поета в умовах
тотального контролю. В одному з листів
Рильський відповідав адресату з приво-
ду написання автобіографії, що весь його
життєпис міститься у віршах [7, с. 225].
Отже, намагаючись оминати схематичні
та прямолінійні потрактування, спробу-
ємо з еко-антропологічних позицій про-
стежити окремі епізоди в його біографії,
які певним чином стосуються збережен-
ня природних та культурних пам’яток.
Джерелами нашої розвідки є епістоляр-
на спадщина поета, спогади очевидців та
його власна творчість. Також ми зверне-
мося до питання функціонування «живої
пам’яті» про самого поета, частково ви-
користавши методи включеного спостере-
ження та інтерв’ювання.
Відомо, що М. Рильському неодно-
разово закидали ескапізм, втечу від
реального життя (у просторово-пейзаж-
ній ліриці) як його прихильники, так і
опоненти. Утім, у життєтворчості поета
віднаходимо чимало ситуацій, коли по-
езія зримо поставала живим відгуком на
побачене та зливалася з його вчинками
щодо збереження природно-культурних
пам’яток. Зокрема автор переймаєть-
ся проблемою суцільного розорювання
ґрунтів, потребою надання заповідності
землям, де варто «хоч клаптики малень-
кі зберегти / Де міг би стрепет звить
собі кубло / І де могла б рости срібляс-
та тирса». Вірш «Тирса і хохітва» був
створений 1960 року після неодноразово-
го відвідування Михайлівської цілини
на Сумщині [12].
Однодумцями щодо збереження при-
родної та культурної спадщини України
у повоєнний період стає значне коло пись-
менників, науковців, громадських діячів.
Потреба в цьому була вже надто важлива.
Сталінський план перетворення природи
наробив чимало лиха. Принагідно варто
згадати затоплені пороги Дніпра, Біло-
морканал, Волховстрой (де водночас на
«будовах віку» здійснювали і «переков-
ку» в’язнів ГУЛАГу), куди в 1930-х роках
відправляли творчих діячів зі всього Со-
юзу для «прославляння перемоги Нової
Людини над природою» [2] У 1931 році
з’являється вірш «Вода й повітря, блис-
кавка і грім». Саме в ті часи межової си-
туації для самого поета, Рильський писав:
…Шумливі скелі розлетяться в прах,
Як вірні коні, запряжуться води,
І ти, людино, в себе у ногах
Побачиш постать гордої природи.
Однак більшість таких творів, як відо-
мо, були лише вимушеною даниною режи-
life (especially in spatial and landscape lyrics). However, many facts can be found in Rylskyi life and
work, when poetry has become a living response to real events and merged with his actions regarding
the preservation of natural and cultural monuments. In particular, among other things, the author
has been worried with the problem of illegal interference in natural landscapes, the need to protect
cultural and natural monuments, preserve memory on Ukrainian luminaries, etc. To confirm this, the
authoress has attracted the epistolary heritage of M. Rylskyi and reminiscences on him. Regarding
the current state of functioning of the cultural memory on M. Rylskyi himself and the circle of like-
minded people in Irpin, an express survey of the inhabitants of the region is conducted. It shows a
lack of awareness and the urgent need for purposeful activity of the local community in supporting
the cultural and natural heritage of Iprin river basin.
Keywords: Maksym Rylskyi, life and works, cultural monuments, natural monuments, land-
scape, memory, Nadiia Farm, Irpin.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9
му. Насправді Рильський (про це також
свідчить його публіцистика та епістолярій
кінця 1940-х – початку 1960-х рр.) нама-
гається рятувати ріку Ірпінь, виступає
на захист лісів у Карпатах, переймається
станом Дніпра та природно-культурних
заповідників. Одним з його друзів і одно-
думців був Петро Погребняк – академік,
доктор географічних наук, лісівник, відо-
мий своєю широкою природоохоронною
діяльністю. Прикметно, у листі до ще од-
ного «друга людини і природи» – Оста-
па Вишні – Рильський пише: «Дніпро
небувало розлився. Недавно я з Петром
Степановичем Погребняком (чудесна лю-
дина!) їздив моторним човном до Ста-
росілля» [8, с. 324] (Залишалося зовсім
мало часу до того, коли це старовинне
село порине під воду внаслідок будівни-
цтва Київської ГЕС).
Нині на багатьох сайтах українських
лісівництв розміщені (як своєрідний
гімн цій професії) хрестоматійні рядки з
вірша «Ліс», що був присвячений П. По-
гребняку:
…Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює – для століть!
У листі до Погребняка читаємо: «Доро-
гий Петре Степановичу! Мене дуже ті-
шить і зворушує, що Ви цікавитеся моїм
циклом “Троянди й виноград”. Незабаром
я цей цикл закінчу і здам видавництву
як книжку. А Вам вишлю примірник “ма-
шинопису” – мені дуже дорога Ваша дум-
ка…» [8, с. 428].
Професор Федір Вольвач зазначив, що
їх обох єднала як загальна висока куль-
тура, так і турбота про «опальних» вче-
них та митців [1]. Загальновідомо, що до
Рильського по допомогу зверталося багато
людей з усієї України. Його щирий відгук
породжував перекази, котрі передавалися
з уст в уста, про що згадував і Микола
Смоленчук, письменник і вчений з Кіро-
воградщини, у статті «Незабутній Мак-
сим Тадейович» [9]. Смоленчук називав
його своїм хрещеним батьком на власному
письменницькому шляху. У листуванні
знайшли місце і схожі погляди на потре-
бу меморіалізації місць корифеїв україн-
ського театру на їхній малій батьківщині.
Письменник також писав: «Пригадую, го-
ворив він і про вшанування великих лю-
дей. Казав, що любить подорожувати, до
того ж завжди їздить не сам. Особливо
запам’яталась мені чомусь його розповідь
про Балкани, де є чого повчитись у став-
ленні до минулого. (“Під’їхали до села,
а з рекламних щитів уже й видно істо-
рію населеного пункту, хто з великих
людей звідси вийшов”). Далі мова пере-
йшла на корифеїв українського театру,
і я побачив, що знаю про них далеко не
все.., переважно говорив він про братів
Тобілевичів, Заньковецьку, Мар’яненка,
в якого, здавалось мені, Максим Тадейо-
вич був просто таки закоханий» [9].
Приведемо ще один з яскравих епізодів
участі Максима Тадейовича у збереженні
оази українського Степу – Хутора Надії
на Кіровоградщині та підтримки «небла-
гонадійного» його хранителя Андрія Тобі-
левича. Внук Івана Карпенка-Карого Ан-
дрій Тобілевич разом із Софією Тобілевич
тривалий час безуспішно тут добивалися
статусу заповідника. «Одного разу, по-
вернувшись з обласного центру, він по-
бачив, що на хуторі вже хазяйнують
якісь люди, зрізаючи дерева. Не втри-
мався від емоцій, схопив сокиру… Зви-
чайно, ті втекли неушкодженими. Але
через деякий час Андрію інкримінували
“хуліганство” та засадили до в’язниці»
(ТВВ). І хоч до порятунку хутора та його
хранителя на той час доклали зусиль ба-
гато письменників, про що є відомості у
різних джерелах [3; 10], але саме Риль-
ському відводять чільне місце у підтримці
боротьби за цей хутір, що не давав спокою
чиновникам. Адже навіть назва тут диха-
ла вольницею та стверджувала українські
цінності в часи тотального контролю над
людиною і природою (БВВ).
Андрій Юрійович, як нагадування про
хутір, у листах розсилав багатьом дубо-
ві осінні листочки. У листі до Олекси
Ющенка Рильський писав: «…Й у мене є
такі» [7, с. 364]. У «Литературной газете»
за 28 квітня 1956 року з’явилася стаття на
захист Хутора, де йшлося про важливість
створення музею-заповідника та припи-
нення бюрократичної тяганини: «Может
быть довольно изучать?», підписана Мак-
симом Рильським разом з іншими особа-
ми. У цьому ж році (1956) поет присвя-
чує Хутору Надії та деревам, що посадив
Марко Кропивницький, вірш – «Маркові
дуби». Загальновідомо, що всі гості Хуто-
ра висаджували на садибі дуби упродовж
www.etnolog.org.ua
IM
FE
10
тривалого часу. Посаджені Кропивниць-
ким дерева розрослись особливо розкішно.
…Це – дар майбутнім, скажемо, літам,
Привіт іще незнаним поколінням,
Весна, в тумані схована осіннім.
Та він садив, усатий чародій,
Роботі сам радіючи своїй,
Співаючи – звичайно, випадково –
Улюблене: «Зеленая діброво…».
Тож поезія стала відлунням тих подій,
що, на нашу думку, увиразнили взаємо-
обумовленість національно-культурних та
природно-екологічних факторів у життєт-
ворчості М. Рильського.
Звернемося також до іншого природ-
но-культурного локусу в життєдіяльності
М. Рильського. А саме до Ірпеня, як «міс-
ця пам’яті» величезної кількості письмен-
ників, поетів, композиторів, художників.
Як колишній своєрідний простір творчої
свободи, Ірпінь постає і в сучасних до-
слідженнях про місцевий будинок твор-
чості письменників [4]. Намагаючись та-
кож осмислити верникулярний ландшафт
сучасного міста, ми спробували побачити
сліди присутності тут великого поета і
вченого, адже «сосновий Ірпінь» відігра-
вав у житті й творчості поета неабияку
роль, про що так проникливо писав його
син Богдан Рильський [6]. Рильський до-
поміг оселитися в Ірпені і легендарним
талановитим перекладачам – Григорію
Кочуру і колишньому учаснику УПА
Дмитрові Паламарчуку, коли той повер-
нувся в Україну після ув’язнення та за-
слання (ЗАІ). Побувавши у досить скром-
ному історико-краєзнавчому музеї (як на
таке велике місто), ми мали можливість
побачити світлини «ірпінського періоду»
Рильського, зокрема фото його власного
дачного будинку (1939).
Поет мешкав в Ірпені з весни 1938 року
та після евакуації до весни 1951 року по
вул. Центральній. Книга Б. Рильського
«Мандрівка в молодість батька» сповнена
безліччю деталей про його перебування в
колишньому селищі. Дізнаємося і про те,
що його родина доклала чимало зусиль,
щоб перетворити свою ділянку на справ-
жню оазу із фруктового саду і різнобарв-
них квітників. Дачу було продано після
спорудження власного будинку в Голосі-
єві у Києві.
Доля колишньої садиби Рильських
надто сумна. Ми дізналися, що вже в
часи незалежності неодноразово порушу-
вали питання про занесення цього міс-
ця до реєстру пам’яток. І раптом перед
самим ювілеєм поета 2015 року будинок
був знесений новими власниками попри
те, що з ними вели перемовини щодо його
збереження. Представники культурно-
просвітницького середовища були надзви-
чайно обурені таким вандалізмом, про що
свідчать численні публікації в пресі. Про
це також розмовляли з однією з наших
респонденток, яка щиро вболівала з при-
воду стану збереження місцевих пам’яток
(ПОГ). З її допомогою нам вдалося на
власні очі побачити місце колишньої са-
диби – тут нині споруджено супермаркет.
Навіть факт надання міській бібліотеці
імені М. Т. Рильського (2020) та низка ін-
ших ініціатив не може переважити ті нега-
тивні враження щодо такого поцінування
культурної спадщини. Водночас пам’ять
про Рильського тут пов’язана і з видат-
ним художником Федором Кричевським,
якому той допоміг з проживанням після
багатьох поневірянь. У 1979 році Кричев-
ському спромоглися встановити невеличку
стелу. Можливо, раніше вона гармонійно
вписувалася в ландшафт біля садиби, де
проживав легендарний мистець, але за-
раз губиться під височезним парканом на
узбіччі дороги, ніби символізуючи і наше
ставлення до минулого. Утім, безперечно,
стела має ще й додаткову цінність також
з огляду на імена авторів, що викарбувані
на зворотному боці та потребує лише уваги
місцевої влади, щоб переформатувати про-
стір біля неї. Особисто мені пригадалися
тимчасові спонтанні меморіали, кенотафи
на місці автодорожніх катастроф. Перехо-
жі здивовано знизували плечима, коли їх
запитували, що ж це за пам’ятник, кому
він присвячений тощо, адже поруч вирує
життя молодого міста з новими квартала-
ми, чудовими парками та скульптурами.
Пригадуючи, як Рильський захоплював-
ся різноманітними формами пошанування
видатних людей у зарубіжних країнах,
цілком закономірно можемо поставити пи-
тання, чи поважаємо ми найкращих пред-
ставників української спільноти так, як
інші народи? Саме у цій локації присут-
ній своєрідний зразок для «наслідуван-
ня», який демонструє азербайджанська
громада. Посольство та азербайджанська
державна нафтова компанія потурбували-
ся, щоб у цьому місті увічнили пам’ять
www.etnolog.org.ua
IM
FE
11
про академіка Заріфу Алієву, хоч вона ні-
коли тут не перебувала. У місцевій пресі
та рекламній продукції навіть захоплено
називають ці місця справжнім куточком
Азербайджану в Ірпені, особливо сприят-
ливим для проживання, навчання та від-
починку. Вулиця, розкішний доглянутий
парк зі скульптурою Алієвої, виконаною
у бронзі; загальноосвітня спеціалізова-
на лінгвістична школа, чудесний музей
у приміщенні навчального закладу – усе
назване ім’ям азербайджанського академі-
ка. Ми поцікавилися у мешканців цього
мікрорайону, що ж вони знають про вче-
ну? Відповіді перебували у діапазоні від
повного незнання до – «знаю, що якась лі-
карка була», «ви ж читали на пам’ятнику
написано – академік». Чи перебувала вона
в Ірпені – зустрічні перехожі знизують
плечима; деякі гадають: якщо так вша-
новують – значить, перебувала. Декіль-
ка молодих людей виявили здогад, що,
можливо,«це якась кримська патріотка».
Лише представникам експертного середо-
вища відомо, що, окрім всього, то дружи-
на колишнього президента Азербайджану
та мама – нинішнього. Азербайджанська
громада не так давно потурбувалася про
це увічнення (однак розповіли, що ця
громада також спонсорувала спорудження
пам’ятника Шевченку). Утім, великою мі-
рою, колись школа надолужить це незна-
ння, адже наочно кожен день зустрічаючи
відповідні назви, хтось таки зрештою заці-
кавиться їх походженням (чого не скажеш
про зацікавлення Рильським та іншими
ученими, письменниками, художниками,
композиторами). Ми також поставили пи-
тання молодим людям: що ж вони знають
про видатних українців, які проживали
чи перебували в їхньому місті? Отож, усі
чули про літературного персонажа Не-
знайка, адже один із найкращих міських
парків названо цим іменем (з дитячого
твору М. Носова). На жаль, його автора
зустрічні перехожі нам не назвали, хоч
усе ж вказували на парк, названий ім’ям
М. Стельмаха. Дехто з опитаних, навіть
називаючи відомих українських діячів,
що тут мешкали, вважає, що ті нецікаві
для сучасної молоді. Ще одна юна спів-
розмовниця демонстративно заявила, що у
їхній лінгвістичній школі діти вивчають
(на вибір) 12 іноземних мов. Вона може
читати в оригіналі зарубіжні твори, укра-
їнських авторів не читає, про українських
перекладачів, що тут проживали, не чула.
Звичайно, коло наших респондентів не
було надто широким (більшість імен не
вказуємо). Проте це – лише загальна тен-
денція, характерна для всієї країни. Пи-
тання аж надто риторичне: попри те, що
в Україні все ж нині багато робиться для
звуження «білих плям», чому на різних
рівнях ми такі байдужі до свого? Очевид-
но, що таким станом суспільної свідомості
успішно маніпулюють зацікавлені особи,
ставлячи на межу існування й власну дер-
жавність. На жаль, як випливає із наших
експедиційних спостережень, переваж-
на більшість населення країни, навіть не
усвідомлюючи цього, і надалі залишаєть-
ся в полі тяжіння постколоніального син-
дрому власної національної ущербності,
відповідно – споживацького ставлення до
культури, довкілля, людини та культивує
безпам’ятство, що так свого часу гнітило
Максима Рильського. Очевидно, що пи-
тання збереження природної і культурної
спадщини (як своєрідного порятунку) для
Рильського були невіддільними одне від
одного. І цей «простір свободи» власної
творчості він осмислював у національно-
му ключі, хоча й мав на той час обмежену
дію «малих справ» у «лещатах народної
держави». А це спонукає і нині його чита-
чів, уже за інших обставин, прислухатися
до своєрідних «антисталінських» алего-
рій, як то в «Листі до волошки», яким,
за свідченням Ф. Вольвача, зачитувалися
«шістдесятники» [1].
…Дика у тебе, волошко, натура,
Що не злама її людська культура,
Бо ж не скорив тебе той садівник,
Що дивогляди виводити звик,
Що простуватих дивує сусідів
Барвами різних чудесних гібридів!
Список інформантів
БВВ – Бондар Василь Васильович. Записала Л. Боса у лютому 2020 р. у м. Кропивницький
(дистанційне інтерв’ю).
ТВВ – Тобілевич Валентина Василівна. Записала Л. Боса у лютому 2020 р. у м. Кропивниць-
кий (дистанційне інтерв’ю).
www.etnolog.org.ua
IM
FE
12
Джерела та література
1. Вольвач Ф. Спомини про друга та його час. Кримська світлиця. 2012. № 23, 24.
2. Клейн И. Беломорканал. Литература и пропаганда в сталинское время. НЛО. 2005.
№ 1 (71). С. 240.
3. Куценко Л. Стежками хутора «Надія». Кіровоград, 2007. 47 с. : фото. кол.
4. На кордоні з мегаполісом: київське передмістя в антропологічній оптиці (кейс м. Ірпінь) :
колект. монографія / наук. ред., упоряд. О. Овсюк. Київ, 2019. 159 с.
5. Руда Т. Грані великого таланту: Максим Рильський – поет, перекладач, учений. Київ, 2017.
144 с.
6. Рильський Б. Мандрівка в молодість батька. Київ, 2004. 144 c. : фот.
7. Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. Київ, 1983–1990. Т. 20. 896 с.
8. Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. Київ, 1983–1990. Т. 19. 704 с.
9. Смоленчук М. Незабутній Максим Тадейович. Наукові записки. Кіровоград, 2002. Вип. 47.
(Сер. «Філологічні науки» літературознавство). С. 5–11.
10. Смоленчук М. Хутір Надія: Держ. заповідник, садиба-музей І. К. Карпенка-Карого (То-
білевича). Дніпропетровськ, 1967. 20 с.
11. Юдкін І. Неокласицизм М. Рильського: рефлексія історії. Формування визначників укра-
їнської культури. Київ, 2008. С. 87–106.
12. Ющенко О. З любов’ю до людей. Зі спогадів про Максима Рильського. НТЕ. 2004.
№ 3.С. 58–61.
references
1. VOLVACH, Fedir. Memories of a Friend and His Time. In: Viktor KACHULA, ed.inchief, The
Crimean Chamber, 2012, nos. 23, 24 [in Ukrainian].
2. KLEIN, Joachim. Belomorkanal. Literature and Propaganda in Stalin’s Time. In: Irina
PROKHOROVA, ed.-in-chief, NLO, 2005, no. 1 (71), p. 240 [in Russian].
3. KUTSENKO, Leonid. Along the Paths of the “Nadiya” Country Seat: An Essay. Kirovohrad,
2007, 47 pp.: photos, coll. [in Ukrainian].
4. OVSIYUK, Oksana, ed.-in-chief. Bordering on the Megalopolis: Kyiv Suburbs in the Anthropo-
logical Dimension (A Case of Irpin Town): A Joint Monograph. Kyiv, 2019, 159 pp. [in Ukrainian].
5. RUDA, Tetiana. Facets of an Outstanding Talent: Maksym Rylskyi – A Poet, A Translator,
A Scholar: A Monograph. Kyiv, 2017, 144 pp. [in Ukrainian].
6. RYLSKYI, Bohdan. A Journey into My Father’s Youth. Kyiv, 2004, 144 pp., photos [in Ukrai-
nian].
7. RYLSKYI, Maksym. Collected Works: in Twenty Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1990,
vol. 20: Letters: 1957–1964, 896 pp. [in Ukrainian].
8. RYLSKYI, Maksym. Collected Works: in Twenty Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1988,
vol. 19: Autobiographical Materials. Itinerary Notes. Letters (1907–1956), 704 pp. [in Ukrainian].
9. SMOLENCHUK, Mykola. The Unforgettable Maksym Tadeyovych. In: Research Notes of
the Volodymyr Vynnychenko Kirovohrad State Pedagogical University. Kirovohrad: V. Vynnychenko
KSPU, 2002, iss. 47 (Philology Series (Literary Studies), pp. 5–11 [in Ukrainian].
10. SMOLENCHUK, Mykola. Khutir Nadiya: A State Reserve and a Country House-Museum of
Ivan Karpenko-Karyi (Tobilevych): An Essay. Dnipropetrovsk: Promin, 1967, 20 pp. [in Ukrainian].
11. YUDKIN, Ihor. Neoclassicism of Maksym Rylskyi: Reflection of History. In: Formation of
Determinants of the Ukrainian Culture. Kyiv, 2008, pp. 87–106 [in Ukrainian].
12. YUSHCHENKO, Oleksa. With Love for People. From the Memories on Maksym Rylskyi. In:
Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography. 2004, 3, 58–61 [in Ukrainian].
ЗАІ – Зборовський Анатолій Іванович. Записала Л. Боса у лютому 2020 р. у м. Ірпінь Ки-
ївської області.
ПОГ – Плаксіна Олена Геннадіївна. Записала Л. Боса у лютому 2020 р. у м. Ірпінь Київської
області.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|