Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928)
Народні звичаї та обряди, зв’язані з будівництвом хати, весняні свята та ін. записи, зроблені на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі і в інших місцевостях. 1927–1928 рр. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН У...
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208834 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 230-234. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208834 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2088342025-11-08T01:01:41Z Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) Folk Customs and Rites at Zhytomyrshchyna, Khersonshchyna, Kryvorizhzhia and Other Localities (1927–1928) З архівних джерел Народні звичаї та обряди, зв’язані з будівництвом хати, весняні свята та ін. записи, зроблені на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі і в інших місцевостях. 1927–1928 рр. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 1, дод. 3, спр. 333). 2022 Article Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 230-234. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208834 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З архівних джерел З архівних джерел |
| spellingShingle |
З архівних джерел З архівних джерел Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) Матеріали до української етнології |
| description |
Народні звичаї та обряди, зв’язані з будівництвом хати, весняні свята та ін. записи, зроблені на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі і в інших місцевостях. 1927–1928 рр. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 1, дод. 3, спр. 333). |
| format |
Article |
| title |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| title_short |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| title_full |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| title_fullStr |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| title_full_unstemmed |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| title_sort |
народні звичаї та обряди на житомирщині, херсонщині, криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
З архівних джерел |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208834 |
| citation_txt |
Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі та в інших місцевостях (1927–1928) // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 230-234. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| first_indexed |
2025-11-25T00:29:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:29:28Z |
| _version_ |
1849720117607268352 |
| fulltext |
230
[НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ НА ЖИТОМИРЩИНІ,
ХЕРСОНЩИНІ, КРИВОРІЖЖІ ТА В ІНШИХ МІСЦЕВОСТЯХ
(1927–1928)] *
Записав Д. Проценко
від селянки П. Чумак, 73 р.
м. Херсон. 3я трудова школа
(ріг Червоноармійської та Бериславської)
Звичаї, звязані з закладинами будівлі. Закладали ми хати колись в такий день, щоб
ни мучиника. Це – важкий день. (Ни сіять, ни косить було ни починаємо на мучиника.
Батько було ото як прийде пора сіяти, а воно саме мучиника, так він пирид цим днем
поїде там з обіду та хоч борозну прокладе. На мучиника я було й дитину ни одучаю).
По вуглах насипаємо купки жита. Розгрибеш було трохи землю рукою та й понасипа-
єш звечора. А вранці дивимося, чи ни розгребино жито. Як розгребино в якому кутку,
то й хату скоро доведеться розбирати. (Як ми строїли свою стару ще хату, так на ранок
в одному вуглі хтось жито розгріб. Так воно й вийшло: через 15 літ прийшлось розібрать
хату).
На закладини було скликаємо і родичів, і сусідів. Хто прийде. Гуляють зранку і аж
до вечора. (Як ми строїли свою хату, так насходилось чолов. 20, як ни більше. Спершу
замісили, мати поклала первий вальок, а тоді ще скільки там… а далі вже почали гулять.
Хати ставили двирима на захід, щоб типліше було, зімні вітри дуже холодні.
Як сволок кладуть, так на голові у його (що до сонця) в’яжуть платик, як один май-
стер, а як два майстрі, то два й платки. Виходе – задобрюють їх. Як укладають сволок,
так щоб ни стукали (коли ни наравиться, то руками пирисувають сволок), щоб у голову
ни стукало, щоб хата ни була чадна.
Святили хату зараз, як построїли (Старі люди було кажуть, хату треба святити через
сім год).
Святили-ж так. На столі миска з пшиницею, посередині у мисьці – стаканьчик з
оливою, у пшиницю утикають сім свічок і сім хвитільків з вати: свічка, тоді хвитільок,
свічка – тоді хвитільок… (Як масло суборують старою, так може сім свічок і сім хви-
тільків). На стінах вирізано сім хрестів, до кождого липлять свічку, і горить вона там,
приліплина на гвіздочки. Свічки приліплюють, як батюшка хвитільком помаже хрест.
Бібліографічний опис:
[Архівний матеріал] (2022) [Народні звичаї та обряди на Житомирщині, Херсонщині, Кри-
воріжжі та в інших місцевостях (1927–1928)]. Матеріали до української етнології, 21 (24),
230–234.
[Archival Material] (2022) [Folk Customs and Rites at Zhytomyrshchyna, Khersonshchyna,
Kryvorizhzhia and Other Localities (1927–1928)]. Materials to Ukrainian Ethnology, 21 (24),
230–234.
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2022. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу
за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
* Народні звичаї та обряди, зв’язані з будівництвом хати, весняни свята та ін. записи, зро-
блені на Житомирщині, Херсонщині, Криворіжжі і в інших місцевостях. 1927–1928 рр. Архівні
наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етно-
логії ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 1, дод. 3, спр. 333).
231
Одним хвитільком маже тільки один хрест. (У оливу було наливають ще й вина). По-
маже ото батюшка, а тоді зайде та накропить хату свяченою водою.
Входини. Скликають гостей. П’ють та гуляють. Дарують на нове хазяйство мірку
пшиниці або жита. Кожний що-небудь нисе: мужики с хлібом, баби з мисками, таріл-
ками, ложками…, і кури нисуть… П’ють та приказують: «Дай, Господи, щоб ти тут по-
силився й розжився».
Ми пириходили у нову хату на Івана Богослова (перед Покровою). Ждали цього дня:
це ловкий день.
Від грому. Як принисуть з церкви св[ячену] вирбу, то мати гіллячки пообривають і
покладуть на комін. «Хай, – кажуть було, – покупаємося». Клали в калачі, в паску.
А дерево однисуть на горіще та там і повитикають скрізь од грому, бо грім же вирби не
розбиває, а осокоря розбиває. (Ми було у плавні як грім, так під осокорем ни сідаємо).
Як цвіркуни є, так хата весела.
Чи переносять цвіркунів у хату? – Ні, вони самі перейдуть. Ранше так їх багато
було, глину так на стінах чисто пооб’їдають. Тепер їх немає. Хто його знає, де вони
подівалися.
Таркани – то пагано. Щоб їх вивисти, так було виносять на перехресну дорогу, ще й
у хустку зав’яжуть, може хто візьме. Тоді вони зійдуть.
Всю хату до году мазать нильзя… Оставляють руду латку на пічі (на пічі нихто не
побаче, негарно ж над іконами) Було й надворі оставляють латку, – згори униз. А на
що – не знаю.)
***
Записав Трифон Левкович Колесник
у с. Старо-Миропілля на Волині
1. Коли жінка вагітна, то їй не можна рубати дров, або молотити бо «може» відрубати
дитині руку або ногу чи забити. Також не можна товти в ступі проса чи чого, бо «може
затовти дитину».
2. По четвергам забороняється сіяти мак бо «буде» неврожайний Це розказувала одна
селянка з с. Старо-Миропілля. А от одну річ то розказала моя мама, як робилося в ста-
ровину, що вони пам’ятають.
«Коли робить хазяїн хату нову, то після заклажчини – цебто уже, як пороблять
в’язання хати, то на ніч на підвали кладуть по всіх чотирох кутках по кусочку хліба і на
другий день ранком дивляться: як що хліб лежить на місці, то все добре, а під випадок,
коли хліб упаде з підвали, то потрібно хату трохи пересунути в друге місце, бо то чорт
скинув хліб, і треба дати йому місце.
А коли перебіраються вже в хату нову на “новоселля”, то збірають обід людей, гостей
та попа і відправляють в хаті молебінь “За здравіє”, а потім виходять всі на двір і, по-
схилявши голови, обходять трічі кругом хати, співаючи “Спаси, господи, люди твойя”
і т. п.
А по кутках-вуглах то в стовпові прокручуються дірки (буравчиком) і приготовляють-
ся відповідні кілочки, щоб забити цю дірку, тут-же стоїть на вуглі миска з житом та бу-
хінець хліба і нова хустка – так по всіх чотирох вуглах, піп же, коли обходить з людьми
хату, святячи її “свяченою” водою, і біля кожної мисочки зупиняється, набірає жита в
руку і засипає (піп) в дірку, що в стовпові, а потім забиває її приготовленим кілком – це
для життя: і тим часом підбирає собі хустки та хліб.
Це особливо цікаво, бо на це “свято” здорово приготовляються: ріжуть вола або ка-
бана, а людей назбірається, що й на дворі обідають, і коли так приготують усе це, то
це значить, уже хата посвячена, і ці, що будуть в їй седіти, то буде все “благополучно”,
будуть мирно жити та довго».
Це траплялося в старовину, ну, але, звичайно, що сучасні Старо-Миропільчане цього
не роблять.
Ще одно: коли майстер закладає першу підвалу на нову хату, то потрібно, щоб в
той час нікого не було перед його очима з цих хазяїв, бо, коли майстер, закладаючи
232
першу підвалу, подивиться на кого, то та особа може або померти, або занедужати. «бо
то – значить – майстер “закладає” й задумує на когось “закласти” підвалу, щоб тому
пошкоділо». Особливо цікаво, як годяться: допустимо згодилися хату робити за 40 крб.
– Але слухайте майстер ви закладіть на, що-небудь, щоб не водилося в нас.
– Ну, я можу на миші, але це і робити, і «закладати» за 40 крб. я не буду. Як дасте
ще 5 крб., то закладу.
– Ну добре, тілько глядіть «закладіть» на мишей, щоб вони не водилися.
– Та добре, добре. Я можу і на тарганів закласти, тілько аби ще 5 крб.?!
– Ну добре, дам ще 5, тілько, щоб уже не було ні мишей, ні тарганів.
І таким чином майстер може нагнати до 50 крб. за те, що «закладе» підвалу на щось
там.
Ще одно: коли майстер, роблячи хату, закладає середнього на хаті сволока, то до-
бре, коли він його вправить, не стукаючи сокирою, а як що буде стукати, то в тій хаті
буде чадно, цебто буде від чаду так стукати в голові, як то майстер стукав, закладаючи
сволока: і от, коли він вправить без сокири, то там і на хаті седить, не злазить, ждучи
горілки, а тоді хазяїн входить до хати та: «Ну що ж, стара, – звертаючись до жінки, –
майстер сидить на сволоку, давай но, що там!
І тоді жінка пляшку горілки та полумисок вареників та майстрові, а він оплітає ва-
реники, обсміхуючись.
А потім, коли пошамав, то (як що сволок добре не пристав або пошуткурати), бере
там і вправляє сокирою.
– А чого це так у вас чадно?
– А то майстер, як вправляв середнього сволока та стукав сокирою, то ось і в голові
од цього чаду стукає, – розповідають жінки, позбіравшись коли небудь.
І ще трошки: Коли муляр, роблячи піч в новій хаті, і потім в тій печі заведуться
таргани (повсякденне явище), то кажуть, що то муляр нарошно так зробив, щоб були
таргани, а для того, щоб їх не було, то йдуть до того муляра і дають йому остинця, щоб
«вивів» назад таргани. А муляр каже, приблизно, там через півроку вони пропадуть, бо
знає, що в новій печі вони довго не бувають.
Иньші щоб вивести таргани (цвіркуни), ці, що в печі, то ловить одного польового
цвіркуна впускає в хату, і той польовий ніби то виводить всіх на поле.
Ну й пока усе, що міг узнати та написати.
Хай пока на цей лист буде вже, а то й так чималенький, а на днях от ще Вам пришлю
дещо, шановні етнографи та У.А.Н.овці, я все ж таки за Вас не забуваю, пишу Вам, ще
більше як свої дівчині, може знаєте її? Ганею зовуть!?
Ну, це не важно, це, як кажуть, значіння в міжнародньому стані має аж-ніяке, а от
я, як наслухався цих забобонів, то аж кисло стало (мало щолочі): просто не Українці в
широких штанах, оці, що такі речі розказують, а якісь Варвари-дикуни. Це добре було
б, аби наш отой, як його, Вишня Остап та профейлетонив оце все, а то він все береться,
то до «Кооперації», то до «Колективізації», а то «мордякую до села». Ну, не важно, не
нам його вчити – на те він Остап, а я Трифон. Цілком протилежне. <…>
***
Записав В. Прус
Місце на хату в більшости вибирають на горбі чи на високому місті.
Щоб пізнати добре місце на хату, то йдуть до знахаря або до циганки, і ті вгадують.
Під хату добре це чисте місце, а там, де росте дерево, або ще гірше, як де росте бузи-
ковий кущ. Там хати не становлять зовсім.
Так багацько буває, що старі люди кажуть дітям ставити хату там, де стояла їхня
стара хата. От старий Кутар сказав своєму синові Ниронові ставити хату на тому місці,
де його хата стояла, бо там ніколи нічого не родило, завжди висихало, і в хаті через те
буде сухо.
Хліва як будують, то навіть старають, хоч вуглом трохи зайняти чужого ґрунту, тоді
буде худоба вестись.
233
Де колись стояла чиясь хата, то стараються й зараз там поставити хату, бо вважають,
що те місце вже вибране, і на ньому велось усе.
Як весною розстане сніг і появляються чорні латки землі й на них лягає скотина, то
на тому місці добре ставити хату, а на хлівища, де завжди лежала скотина, там хату
ставити не добре.
На тому місці, куди викидаються пазилки й сміття, хати не ставлять, бо в те місце
грім може бити.
Там, де сталося колись яке нещастя, хату ставити не добре, бо буде щось лякати.
Як хата стоїть на цілині, напр. у садку, то в хаті живеться спокійно.
Коли забрали “скапи” з колишньої хати під нову хату, то в новій хаті живо дерево
гниє.
Як купити дерево чи стару хату, де не велось, мерли жінки або щось лякало, і перене-
суть ту хату на нове місце, то все одно в тій хаті так само й лякати буде й жінки мруть.
У нас такий випадок був. З Дубищ Антін Кухарів купив хату в Іванівщині. В тій хаті
там дві жінки вмерло. Прожив цей Антін у хаті років два, потім пішов у салдати й був
на війні років п’ять, так жінку в хаті весь час щось лякало й вона була дуже бліда. Вона
сама в хаті ніколи не ночувала. Кликала когось з сусідів, найбільш Хведорову Маріну.
Потім вона захворіла, довго слабіла. Вже чоловік повернувся з війни, але вона не оду-
жувала і так через років 8 як пожила в хаті тій, то й умерла. Але вона хоч і слабіла та
жила ще довго, а чоловік прийшов з війни, пожив удома з півроку й умер. Жінка його
Маріна пожила ще після нього з рік і тоже вмріла. Зараз та хата стоїть пусткою, і її
ніхто й купувати не хоче.
Там, де росте дерево, хати ставити не можна. У нас був такий випадок: Гилько Кор-
нійчук ставив хату в садку, і якраз припадала хата на тому місці, де росла яблуня дич-
ка. Хату так посунули, що яблуня пішла в комору. Ту яблуню ще не зрубували майстрі
й покинули її так. Потім Гилько ту яблуню викорчував. А як викорчував яблуню, то й
умер. Після того хворів довго і вмер.
А мені ще такий був випадок 1: пішли ми до жида і згодилися робити хліва. Робити
хліва припадало якраз на тому місці, де стояла суха сливка. Всохла вже з рік тому та
так на пні й стояла. Ми зробили в’язання за два дні. На третій день мали зводити. При-
йшли ранком, як жид ще спав. Ми взяли та й зрізали пилкою ту суху сливку. Як жид
прокинувся, то він почав на нас сваритись за ту сливку й запритив нам робити. Ми й
покинули. Так те в’язання й зосталось і цілий рік лежало, гнило, а він хліва не зводив.
Як вийшов рік, тепер він нам сказав, що приходьте строїти хліва. А потім і каже, що
коли ви робите, так ви питайте, чи можна деревину зрізувати.
Закладчина хати. Найлучче й закладати хату й переходити в неї на церковні.
Легкий день для закладчин – вівторок четвер п’ятниця. В понеділок та суботу ні
постройки не закладай, ні по глину не їдь. Були в паламаря дві дівки, і вони пішли в
суботу глини копати – було велике глинище. Вони обидві сіли і стали в торбинку копати
глину, і все глинище ввалилось і їх задушило. Як піп ховав їх, то й казав казать, що ні
в суботу, ні в понеділок не копайте землі, бо то гріх тяжкий. Кажуть, що в суботу земля
спочиває, і її не можна рушати.
Закладають хату найбільш толокою.
Яке дерево грім розбив, то його не беруть, бо в йому «нечистий живе». У мене раз як
улупив грім у садку в березу, то тільки смола зосталась. Другий – то так розігрів, що
з березової кори дьоготь пішов. А от раз улупив грім у суху осику й тоже смола, а там
же ніякого соку нема. Як два стовбурі в дереві, то його на хату й беруть і не беруть, але
краще його обминути.
На кладовищі та під церквою камінь заклятий. От у церкві під престолом унизу є
вимурований погріб і там під престолом у тому погрібі лежить ще й так каміння, і воно
закляте.
В самий перед, як строять хату, то закопують стовпа над покуттю. Під стовпи кладуть
вовну для того, щоб не виводився з худоби, а гроші кладуть, щоб богатий був, каміню
кладуть для того, щоб без хліба.
Під стовп кладе пальто, або гроші «хазяїна» або «хазяйки».
234
Пальками стукати можна, а не можна стукати тільки сволоком, бо в хаті завжди буде
чад.
Навхрест дерева не кладуть при постройці хати, бо буде мрець.
Свячене кладуть під сволок для того, щоб злий дух не підходив.
Майстер зарубує на чиюсь голову. Це коли він перший раз уложе сокірою і в той час
гляне на чиюсь голову, чи на голову якої худобини чи на голову самого хазяїна, тоді буде
так, що на ту голову до року буде припадок.
***
Записав А. Парасунько
в с. Покровське Нікопольського району Криворізької округи
від Наталки Забутної (Хомихи), 57 р. 1927 р.
Це раз тато зібралися вести у плавні жеребця. Коли щось у чулані як заірже так пря-
мо голосно, що ми всі чули. Та мама кажуть, щоб не вести жеребця у плавні, бо це щось
недобре, а тато були вперті. Ти й що хочеш кажи, вони знають своє. Та й таки повели.
А жеребець розбігся до кобили, вона його вдарила копитом та й він здох. А то кажуть,
що домовий віщував. Здавна кажуть, що домовий должен буть в кажній хаті.
Були такі случаї: орав на степу чоловік. І на полудне випряг худобу і ліг оддохнуть.
Але що то його будить. Він устав – нема нікого. Він знов ліг, коли знов будить і каже:
«Іди додому і скажи своїй домовій, що польовий домовий вже вмер». Він приїхав додому
та й хвалиться жінці, що він ліг оддохнуть, але щось не дало. Нігде нічого не бачив і
щось говорило до нього, щоб сказав своїй домовій, що польовий домовий вже вмер. Коли
с печі щось як схватиця та до дверей, як затужить, як заплаче. Та й не стало. А це таки
домовий був.
Примітка
1 Слова записані від теслі Романа Седляра.
Надійшла / Received 04.10.2022
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 25.11.2022
|