Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху
Вивчення ювелірної справи в Україні та наукових здобутків у процесі дослідження мистецтва золотарства зумовлено насамперед поверненням до власної української автентичності й необхідністю реконструкції різних історичних періодів з метою активного осмислення своїх культурних цінностей. Мета роботи – д...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208849 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху / К. Костюченко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 82–92. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860205516131663872 |
|---|---|
| author | Костюченко, К. |
| author_facet | Костюченко, К. |
| citation_txt | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху / К. Костюченко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 82–92. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | Вивчення ювелірної справи в Україні та наукових здобутків у процесі дослідження мистецтва золотарства зумовлено насамперед поверненням до власної української автентичності й необхідністю реконструкції різних історичних періодів з метою активного осмислення своїх культурних цінностей. Мета роботи – дослідження життя й наукових успіхів українських учених у царині вивчення українського золотарства під тиском радянського впливу на культурний простір. Для здійснення поставленої мети застосовувалися історіографічний, аналітико-синтетичний та порівняльно-зіставний методи. У статті підкреслено негативний вплив радянської влади крізь призму життєвого й творчого шляху вчених, які досліджували українське золотарство XVI–XIX ст. У розвідці не лише висвітлено наукові доробки в плані дослідження українського золотарства таких українських учених, як В. Перетц, Д. Щербаківський, М. Петренко, а й здійснено аналіз їхнього життєвого та наукового шляху в радянську епоху. Робота буде цікава всім, хто захоплюється історією розвитку ювелірної справи в Україні. У подальшому її можна використовувати для вивчення артефактів, пам’яток матеріальної культури, дослідження культурних пластів у різні історичні періоди, осмислення наукових здобутків у дослідженні ролі та впливу ювелірного мистецтва на формування національної ідентичності та глобального культурного простору.
The study of jewelry in Ukraine and scientific achievements in the process of researching the art of goldsmithing is determined primarily by the return to our own Ukrainian authenticity and the need to reconstruct different historical periods in order to actively comprehend our cultural values. The article’s purpose is to research the life and scientific achievements of Ukrainian scholars in terms of studying Ukrainian goldsmithing under the pressure of Soviet influence on the cultural background. To achieve this goal, historiographic, analytical-synthetic, and comparative-contrastive methods were used. In her article, the author emphasizes the negative influence of the Soviet authorities through the prism of the life and creative path of scholars who studied 16th–19th-century Ukrainian goldsmithing. The article not only highlights scientific achievements of such Ukrainian jewelry researchers as Volodymyr Peretts, Danylo Shcherbakivskyi, and Mark Petrenko, but also analyzes their life and scientific path in the Soviet era. The work is recommended for anyone who is interested in the history of Ukrainian jewelry development. In the future, it can be used for researching artifacts and monuments of material culture, for deeply observing cultural strata in different historical periods, and for comprehending scientific achievements in the study of jewelry's role and influence on the formation of national identity and global cultural space.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:12:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
82
УДК 739.2:303.82-057.4](477)“19”
DOI https://doi.org/10.15407/mue2022.21.082
ЖИТТЄВИЙ І НАУКОВИЙ ШЛ ЯХ ДОСЛІ ДНИКІВ
УКРАЇНСЬКОГО ЗОЛОТАРСТВА В РА Д ЯНСЬКУ ЕПОХУ
Анотація / Abstract
Вивчення ювелірної справи в Україні та наукових здобутків у процесі дослідження мистецтва
золотарства зумовлено насамперед поверненням до власної української автентичності й необхід-
ністю реконструкції різних історичних періодів з метою активного осмислення своїх культурних
цінностей. Мета роботи – дослідження життя й наукових успіхів українських учених у царині
вивчення українського золотарства під тиском радянського впливу на культурний простір. Для
здійснення поставленої мети застосовувалися історіографічний, аналітико-синтетичний та порів-
няльно-зіставний методи. У статті підкреслено негативний вплив радянської влади крізь призму
життєвого й творчого шляху вчених, які досліджували українське золотарство XVI–XIX ст.
У розвідці не лише висвітлено наукові доробки в плані дослідження українського золотарства
таких українських учених, як В. Перетц, Д. Щербаківський, М. Петренко, а й здійснено аналіз
їхнього життєвого та наукового шляху в радянську епоху. Робота буде цікава всім, хто захоплю-
ється історією розвитку ювелірної справи в Україні. У подальшому її можна використовувати
для вивчення артефактів, пам’яток матеріальної культури, дослідження культурних пластів у
різні історичні періоди, осмислення наукових здобутків у дослідженні ролі та впливу ювелірного
мистецтва на формування національної ідентичності та глобального культурного простору.
Ключові слова: ювелірна справа, обробка благородних металів, історіографія, культуроло-
гія, мистецтво.
The study of jewelry in Ukraine and scientific achievements in the process of researching the art of
goldsmithing is determined primarily by the return to our own Ukrainian authenticity and the need
to reconstruct different historical periods in order to actively comprehend our cultural values. The
article’s purpose is to research the life and scientific achievements of Ukrainian scholars in terms of
studying Ukrainian goldsmithing under the pressure of Soviet influence on the cultural background.
To achieve this goal, historiographic, analytical-synthetic and comparative-contrastive methods were
used. In her article, the author emphasizes the negative influence of the Soviet authorities through
the prism of the life and creative path of scholars who studied the 16th–19th-century Ukrainian
goldsmithing. The article not only highlights scientific achievements of such Ukrainian jewellery-
researchers as Volodymyr Peretts, Danylo Shcherbakivskyi, Mark Petrenko, but also analyzes their
Бібліографічний опис:
Костюченко, К. (2022) Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в
радянську епоху. Матеріали до української етнології, 21 (24), 82–92.
Kostiuchenko, K. (2022) Life and Scientific Path of Ukrainian Goldsmithing Researchers in the
Soviet Union Era. Materials to Ukrainian Ethnology, 21 (24), 82–92.
КОСТЮЧЕНКО КАТЕРИНА
аспірантка Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1466-8365
KOSTIUCHENKO KATERYNA
a postgraduate student at the Kyiv National University of Culture and Arts (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1466-8365
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2022. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу
за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
83
life and scientific path in the Soviet era. The work is recommended for anyone who is interested in
the history of Ukrainian jewellery development. In the future, it can be used for researching artifacts
and monuments of material culture, for deeply observing cultural strata in different historical periods,
and for comprehending of scientific achievements in the study of jewellery’s role and influence on the
formation of national identity and global cultural space.
Keywords: jewellery, precious metals processing, historiography, cultural studies, art.
Вступ
З кінця XIX ст. вироби українських
золотарів XVI–ХІХ ст. приваблювали чу-
довим декором, розмаїтістю оздоблення
та реалістичним відтворенням сюжетики.
Такі історичні пам’ятки допомагали ви-
вченню історії ювелірної справи в Укра-
їні, а також української геральдики та
сфрагістики як у мистецтво знавчому, так
і в культурологічному аспекті. Актуаль-
ність теми дослідження зумовлена тим,
що у творах золотарського мистецтва від-
билися форми архітектури, скульптури,
декоративні мотиви флори і фауни, ха-
рактерні лише для української місцевості.
З утворенням у 1922 році срср (союзу
радянських соціалістичних республік)
відбувалося утвердження радянської вла-
ди на теренах України. Це, звісно, впли-
нуло й на дослідження ювелірної справи
в країні, адже контролювалися всі ас-
пекти наукової діяльності. Розгляд юве-
лірних виробів часто здійснювався крізь
призму культурного впливу польського та
російського народів, водночас вивчення
автентичності часто залишалося поза до-
слідницьким фокусом. Поверхове вивчен-
ня ювелірної справи в радянські часи під-
твердило факт необхідності дослідження
українського золотарства сьогодні, спира-
ючись на наукові та історичні джерела.
Із 20-х років XX ст. розпочався новий
етап ґрунтовного вивчення українсько-
го золотарства XVI–XIX ст. Саме тому
важливо відтворити історію досліджен-
ня пам’яток ювелірного виробництва на
території України. Зокрема, опис та ре-
конструкція даних, отриманих науковця-
ми протягом ХХ ст., у період їх активних
досліджень, допоможе показати реальні
факти радянського впливу на інтерпрета-
цію історичних артефактів.
Наприклад, у роботі М. Столяр по-
казано, яку роль відігравали міфологіч-
ні сюжети в ювелірних виробах княжого
Києва (Х – перша половина ХІІІ ст.) та
як вони трансформувалися в сучасному
образотворчому та декоративно-приклад-
ному мистецтві. Відзначено різні ювелірні
техніки, серед них – філігрування, вико-
ристання гарячої емалі, гравіювання, чор-
ніння [5].
О. Барбалат зазначає, що в епоху ран-
нього Середньовіччя найбільшим центром
золотарства на сучасних українських зем-
лях був південь Кримського півострова,
на що значно вплинула Візантійська імпе-
рія. Дослідник розкриває важливість тех-
ніки гарячої емалі в процесі виготовлення
ювелірних прикрас виробниками-золота-
рями. Крім цього, автор порівнює оброб-
ку дорогоцінних металів в різних куль-
турах: єгипетській, грецькій, римській та
скіфській [1].
О. Кухтій вивчає проблему радянсько-
го впливу на сферу мистецтва, зокрема
через зростання частки масової культу-
ри, що стала інструментом просування
шаблонів та стереотипів. Це спричини-
ло знецінення ювелірної справи в межах
українського культурного простору. До
тимчасового занепаду ювелірства призве-
ли процеси націоналізації та монополіза-
ції галузі. Ювелірне мистецтво вважало-
ся лише джерелом поповнення державної
казни, водночас нівелювалися будь-які
прояви автентичності українського наро-
ду в предметах матеріальної культури [2].
Г. Ріелло у своїй роботі показує, яким
чином матеріальна культура впливає на
всесвітню історію. Скажімо, автор звертає
увагу на будь-які історичні артефакти:
товари, предмети розкоші, інструменти.
Дослідник відображає основні напрями
глобального континууму та вплив «мате-
ріального повороту» на нього [11].
І. Ростад вивчає скандинавські жіночі
старовинні прикраси, акцентуючи увагу
на тому, що вони використовувалися як
маркер національної ідентичності, яка
формувалася й трансформувалася постій-
но під впливом соціальних та політичних
чинників. Детальний аналіз матеріальної
культури допомагає визначити закономір-
ності процесу виробництва [12].
Отже, метою роботи є дослідження
життєвого шляху вчених і наукових здо-
бутків у галузі вивчення виготовлення
84
ювелірних виробів та обробки дорого-
цінних металів у різні історичні періо-
ди, негативного радянського впливу на
дослідження української автентичності в
мистецтві. Предметом стали роботи укра-
їнських науковців, пов’язаних із вивчен-
ням золотарства на території України.
Матеріали та методи
Теоретичною базою нашої розвідки
стали нау кові дослідження сучасних уче-
них, які зай малися вивченням питань,
пов’язаних із виготовленням ювелірних
прикрас та обробкою дорогоцінних ме-
талів на теренах Європи, Азії, Африки
та ін. У цих роботах розглядалися тех-
ніки та практики золотарства, предмети
матеріальної культури і їх особливості,
здійснення торгового обміну між держа-
вами та прокладання торговельних шля-
хів, використання ювелірних прикрас як
інструментів соціалізації.
У представлених студіях також роз-
глянуто наукові роботи ключових до-
слідників українського золотарства
в радянський період (20–70-ті роки
ХХ ст.): «Потиры Киево-Межигорского
монастыря по данным 1877 года» В. Пе-
ретца [3], «Готичні мотиви в українсько-
му золотарстві» [9], «Золотарська оправа
книжки в XVI–XIX ст. на Україні» [8],
«Оправи книжок у київських золотарів
XVII–XVIII ст.» Д. Щербаківського [10],
«Українське золотарство XVI–XVIII сто-
літь» М. Пет ренка [4]. Згадані роботи
проаналізовано стисло, з узагальненням
основних нау кових здобутків.
Досліджуючи життєвий і науковий
шлях дослідників українського золотар-
ства, авторка цієї статті застосувала іс-
торіографічний, аналітико-синтетичний
та порівняльно-зіставний методи. Історі-
ографічний метод використано з метою
відновлення подій, фактів і процесів у
хронологічній послідовності, тобто жит-
тєвий та науковий шлях дослідників роз-
глядався комплексно від народження до
смерті. Описувалися основні віхи науко-
вого життя, впливи на формування осо-
бистостей, перешкоди на шляху до до-
сягнення цілей з боку радянської влади.
Паралельно з розглядом життєвих фак-
тів докладно характеризувалися наукові
здобутки саме в галузі українського зо-
лотарства, зокрема наукові експедиції,
проведення археологічних розкопок, спо-
стереження за культурою, віднайдення
та повернення історичних пам’яток, що
мають культурну цінність, написання на-
укових праць.
Аналітико-синтетичний метод застосо-
вано задля визначення основних теоретич-
них аспектів вивчення ювелірної справи,
показу різних поглядів щодо вивчення зо-
лотарства у світі. Акцентувалася увага на
технологіях виробництва, різних історич-
них сприятливих та несприятливих умо-
вах розвитку ювелірної галузі, предметах
матеріальної культури та їх походження,
історичної та соціальної реконструкції. На
основі різних фактів здійснювався аналіз
основних напрямів сучасних досліджень і
наукових перспектив у подальшому.
Порівняльно-зіставний метод викорис-
тано для зіставлення результатів автор-
ського дослідження з результатами інших
науковців, які працювали в галузі вивчен-
ня обробки дорогоцінних металів у різних
країнах світу. У роботі також побіжно
порівнювалися життєві й наукові шляхи
українських дослідників, котрі займали-
ся вивченням українського золотарства.
Панорамно окреслювалися основні віхи
розвитку ювелірного мистецтва в Украї-
ні та зіставлялися різні історичні періоди
становлення золотарства.
Застосування вказаних методів дало
змогу комплексно підійти до розгляду
ключових питань, пов’язаних із вивчен-
ням українського золотарства.
Під час дослідження був застосований
також історіографічний метод, який може
бути необхідним для подальшої куль-
турно-історичної та соціально-політич-
ної реконструкції основних віх розвитку
українського золотарства. Комплексне до-
слідження здійснювалося за допомогою
активного включення аналітико-синтетич-
ного та порівняльно-зіставного методів.
Результати
На теренах сучасної України зберегли-
ся вироби з металу, що датуються ще ча-
сами енеоліту (V–III тис. до н. е.). Май-
стрів, які займалися обробкою металів,
називають «золотарями» («злотниками»).
Розквітом українського золотарства ста-
ло XVII–XVIII ст. Основними центрами
були такі міста, як Київ, Харків, Львів,
Чернігів, водночас у цьому напрямку роз-
вивалися Ніжин, Ромни, Переяслав, Ста-
родуб, Полтава.
85
Серед найбільш поширених технік ви-
користовувалися такі, як кування, плав-
лення, витягування дроту, лиття; з метою
оздоб лення металевих виробів застосову-
валися золочення, чернь, гравірування,
карбування, філігрань, емаль. Виготов-
лялися срібні та золоті жіночі прикраси
(ланцюжки, сережки, каблучки, діадеми),
предмети церковного вжитку (хрести-ен-
колпіони, прикраси для храмів, складні
іконки).
Замовниками виробів, виготовлених
за допомогою металообробки, ставали ви-
хідці з козацької старшини, які власним
коштом оздоблювали церкви та монастирі
не лише Лівобережної, а й Правобереж-
ної України. Найбільша колекція укра-
їнського золотарства зберігається у фі-
лії Національного музею історії України
(Скарбниці Національного музею історії
України) [13; 6].
Життєвий і науковий шлях В. Перет-
ца. В. Перетц (1870–1935) – український
філолог, дослідник української літератур-
ної творчості, теорії літератури, давніх
пам’яток української творчості [3].
В. Перетц прагнув залучити молодь до
наукової праці не лише з дослідження юве-
лірних виробів, а й з історії української
літератури, зокрема в напрямку вивчення
найдавніших українських пам’яток XVI–
XVIII ст., створення їх каталогу та видан-
ня повної бібліографії [20]. Крім цього,
для науковця важливими були публіка-
ції збірників драми та пісень, збирання
діалектологічних матеріалів. Учений роз-
робив програму для всебічної роботи з
уніфікації граматики, створення лексико-
графічної бази. Філологічна секція Укра-
їнського націоналістичного товариства
(УНТ) за часів керування В. Перетца
була однією з найрезультативніших [7].
У 1920 році В. Перетц стає дійсним
членом Всеукраїнської академії наук,
а вже в 1921 році за його сприяння було
створено Товариство дослідників україн-
ської історії, писемності та мови в Ленін-
граді. З 1927 року він очолював Комісію
давнього українського письменства, яка
займалася питаннями складання біблі-
ографії давніх писемних джерел та під-
готовки їх до друку, проводила пошуки
інформації в архівах і бібліотеках щодо
давньої та середньовічної літератури. Піс-
ля припинення діяльності Товариства за
В. Перетцом зберігався статус почесного
голови [3].
Наприкінці 1929 року на базі ВУАН
(Всеукраїнська академія наук) було ство-
рено комуністичний партійний осередок,
що розпочав широкомасштабні «чистки»,
у ході яких активно критикувалися пред-
ставники старої інтелігенції, так звані
буржуазні вчені, які відхилялися від лінії
партійної ідеології. Боротьба з «україн-
ським буржуазним націоналізмом» відбу-
валася, зокрема, приниженням науковців,
які працювали в галузі україно знавства.
Академік належав до когорти найбільш
вороже налаштованих до радянської вла-
ди українських дослідників [7].
Політика згортання українізації супро-
воджувалася припиненням українознав-
чих досліджень у ВУАН, що виявлялося
у зменшенні фінансування Комісії дав-
нього українського письменства та здій-
сненні ідеологічного комуністичного тис-
ку на співробітників Комісії, очільником
якої був В. Перетц [3]. Переслідування
дослідника було інспіровано партійними
діячами ВУАН на початку 1930-х років,
оскільки він належав до вчених, які ви-
ступали проти здійснення політичного
впливу на наукову діяльність.
У ніч з 11 на 12 квітня 1934 року
В. Перетца заарештували органи НКВС
(Народний комісаріат внутрішніх справ) і
направили на допити в москву. Йому, зо-
крема, інкримінували справу, пов’язану з
участю в контрреволюційній фашистській
організації «Російська національна пар-
тія», що було згодом «доведено» сфаль-
сифікованими матеріалами слідства та
очними ставками [7]. В. Перетца засуди-
ли 16 червня 1934 року й відправили на
три роки до Саратова. Звідти він уже не
повернувся, позаяк клімат у цьому регіоні
був шкідливий для його здоров’я. 22 груд-
ня 1934 року дослідника виключили з
Академії наук, а 23 вересня 1935 року він
помер. Реабілітовано діяча було посмерт-
но лише 9 липня 1957 року [3].
Єдиною відомою працею В. Перет-
ца, яка стосується українського золо-
тарства, є «Потиры Киево-Межигор-
ского монастыря по данным 1877 года»
1905 року, у якій він опублікував всі
описи зібраних ним потирів Києво-Меж-
игірського монастиря. Найдавніший опис
був датований 1777 роком, а останній –
1877 роком [3]. Але це все, що можна ска-
86
зати сьогодні про діяльність В. Перетца
в плані дослідження ювелірної справи в
Україні, оскільки повністю праця не збе-
реглася через те, що з приходом радян-
ської влади нищилася пам’ять про вчено-
го. Усе, що збереглося донині, – це окремі
фрагменти роботи, які наведені у праці
Д. Щербаківського «Готичні мотиви в
українському золотарстві» [9].
Життєвий і науковий шлях Д. Щер-
баківського. Д. Щербаківський (1877–
1927) – український історик, археолог,
музейник, мистецтвознавець, громадський
діяч, дослідник пам’яток старовини. На-
родився в сім’ї сільського священника,
який був відомим меценатом та добро-
чинцем, свідомим українцем, товаришу-
вав з представниками української Старої
громади. Батько дослідника часто дару-
вав історичні цінні предмети церковного
вжитку київським музеям [10].
Д. Щербаківський закінчив Третю ки-
ївську гімназію з відзнакою, вищу освіту
здобув у Київському університеті на іс-
торико-філологічному факультеті. Упро-
довж 1906–1910 років викладав історію в
Умані, намагався залучити школярів до
вивчення української народної творчості
та етнографії. Учні називали Д. Щерба-
ківського «пеліканом», позаяк уважали
викладача милосердним та здатним на са-
мопожертву. Під час археологічних роз-
копок науковець відкрив селище трипіль-
ської культури в с. Сушківка, зокрема
було знайдено керамічні фігурки із зобра-
женнями людей та звірів [10].
Наукова робота Д. Щербаківського на
посаді завідувача етнографічного та істо-
ричного відділів у Київському художньо-
промисловому й науковому музеї ім. Ми-
коли ІІ принесла значні результати:
зібрано близько 30 000 експонатів, серед
яких були і ювелірні вироби церковного
вжитку, упроваджено вивчення виробів
декоративного мистецтва та дорогоцінного
церковного начиння. Для вдосконалення
вмінь він відвідав такі європейські міста,
як Львів, Відень, Берлін, Дрезден, Мюн-
хен, Прагу, Краків, Венецію, Верону.
Під час Першої світової війни, пере-
буваючи на військовій службі в Галичині
та на Буковині, Д. Щербаківський фото-
графував архітектурні споруди, знаходив
ікони та оклади до них, а також твори
декоративно-ужиткового мистецтва. Усі
ці матеріали надходили до Київсько-
го музею. Будучи на посаді командира
гарматної батареї, він охороняв церковні
об’єкти [6].
Д. Щербаківський став одним із засно-
вників вищої мистецької освіти в Украї-
ні, першим ученим секретарем, почесним
членом Української державної академії
мистецтв, Українського наукового товари-
ства в Києві, професором Інституту плас-
тичних мистецтв, ініціатором створення
Етнографічної секції, заступником голови
Всеукраїнського археологічного комітету,
засновником Київського етнографічного
товариства [10].
У 1920-х роках Д. Щербаківський
завіду вав історико-побутовим та етногра-
фічним відділами Першого державного
музею, викладав мистецтвознавчі кур-
си «Студіо» для аспірантів, читав курси
українського народного мистецтва в Ки-
ївському архітектурному інституті, Ки-
ївському художньому інституті та Київ-
ському археологічному інституті.
У період революційних подій 1917–
1920 років учений здійснював експедиції
з метою порятунку ювелірних виробів
та інших мистецьких творів із панських
будинків, які планувалося знищити.
У 1921 році під час вилучення предметів
церковного вжитку під час Голодомору ви-
ступав проти вивезення з України срібних
і золотих виробів, які були цінними екс-
понатами в музейних колекціях. У 1922
і 1923 роках дослідник їздив до москви
задля повернення в Україну націоналізо-
ваних з українських церков золотарських
виробів. Науковець повернув понад три
тисячі речей.
У 1923 році з посади директора Ки-
ївського історичного музею було усунуто
М. Біляшівського; згодом його замінив
голова музейно- виставково-екскурсійної
секції Київської губполітосвіти А. Ви-
нницький. Почалися доноси на Д. Щер-
баківського з боку секретаря Є. Дзбанов-
ського і бібліотекаря А. Онищука [6].
Д. Щербаківський намагався привер-
нути увагу громадськості до здійснення
пограбувань, знищення українських куль-
турних пам’яток та неналежного зберіган-
ня музейних експонатів. Науковець від-
чував себе однією із жертв радянського
режиму, яку було заплановано знищити,
тому на знак протесту вирішив вчинити
самогубство [8].
87
Увечері 6 червня 1927 року він утопив-
ся в Дніпрі, не витримавши тиску та пе-
реслідувань. Розслідування щодо справи
показало, що Д. Щербаківський був ціл-
ком здоровою людиною й інших причин,
крім тиску радянської влади щодо робо-
ти Історичного музею, для самогубства не
було. Проте злочинців так і не покарали.
Похорон ученого відбувався на території
Києво-Печерської лаври, став мітингом
протесту, адже під час нього виголошу-
валися «антирадянські» промови. Чима-
ло учасників похорону було репресовано,
а праці дослідника знищено.
Значну кількість виробів, що збері-
гаються сьогодні у філії Національно-
го музею історії України (Скарбниця
Національного музею історії України),
було повернено в 1922 році Д. Щерба-
ківським. Важливим фактором є те, що
він не лише колекціонував пам’ятки са-
крального мистецтва, але й атрибутував
їх. Збереглися документи про церковні
речі, виготовлені з дорогоцінних металів
(кадила, дарохранильниці, оправи Єван-
гелія тощо) [10].
Перший список українських золотарів
з усіх міст України уклав саме Д. Щерба-
ківський. Він містив ім’я золотаря; джере-
ло, де було знайдено виріб; місто, у якому
працював золотар; рік виготовлення виро-
бу [10]. Уточнювальні записи різним чор-
нилом указують на те, що список укладав-
ся тривалий час. Імена золотарів подано
без нумерації, рукопис не датовано. При-
близною датою укладання списку є кінець
1910-х – початок 1920-х років [6].
Збереглися три праці Д. Щербаків-
ського, присвячені вивченню українського
золотарства: «Готичні мотиви в україн-
ському золотарстві» (1924), «Золотарська
оправа книжки в XVI–XIX ст. на Украї-
ні» (1924) та «Оправи книжок у київських
золотарів XVII–XVIII ст.» (1926) [9; 8;
10]. Перша зазначена стаття вченого при-
свячена опису 8 предметів церковного
вжитку, які було виготовлено українськи-
ми майстрами, що проживали на Право-
бережній Україні (Scherbakivskyi, 1924).
У статті «Золотарська оправа книжки в
XVI–XIX ст. на Україні» було описано та
атрибутовано 10 оправ до Євангелій, які
виконували львівські й київські майстри
в XVI–XIX ст. [8].
У розвідці «Оправи книжок у київ-
ських золотарів XVII–XVIII ст.» описа-
но проблеми атрибуції ювелірних виробів
XVII–XVIII ст., зокрема щодо встанов-
лення походження цих предметів. Науко-
вець зауважив, що пам’яток українського
золотарства збереглося відносно «…дуже
небагато, до того ж ціла низка найвидат-
ніших пам’яток українського золотарства,
а особливо з XVI–XVII ст., не кажучи
вже про раніші, не має жодного клейна,
не має підпису майстра або таких написів,
щоб ствердили вони українське походжен-
ня їх» [10].
Причиною цього, на думку автора,
став великий попит на золотарські виро-
би в Україні в XVI–XVII ст. Це призве-
ло до того, що місцеві майстри не могли
задовольнити потреб покупців, тому без-
ліч золотих речей доводилося завозити із
Заходу. Слід відзначити, що в цій статті
було описано та атрибутовано 18 оправ до
Євангелій, що виконувалися київськими
майстрами впродовж XVII–XVIII ст.
Варто також зауважити, що всі вказані
роботи було проілюстровано. У них до-
слідник додав зображення описаних та
атрибутованих ним окладів до Єванге-
лій, чим значно полегшив науково-дослід-
ницьку діяльність майбутнім науковцям.
Загалом науковцем було додано до своїх
робіт зображення 12 ювелірних виробів
церковного вжитку XVI–XVIII ст. (по-
тири, дарохранильниці, кадила, хрести)
та 36 окладів до Євангелій XVI–XIX ст.,
виконаних майстрами, які проживали на
території Правобережної України [6].
У 1920-х роках Д. Щербаківський
склав список київських золотарів. Саме
з нього можна отримати інформацію не
лише про майстрів, але й про функціо-
нування першого срібного (золотарсько-
го) цеху в м. Києві. Можна дізнатися і
про кількість ювелірних виробів (близь-
ко 1000 одиниць), що зберігалися в етно-
графічному відділі Першого державного
музею в 1926 році. У складеному списку
дослідник зафіксував 28 імен київських
ювелірів XVI–XIX ст. [10].
Це були перші ґрунтовні роботи про
розвиток українського золотарства в XVI–
XIX ст. Проте зі звітів за 1910-ті роки
Київського художньо-промислового і на-
укового музею імені государя імператора
Миколи Олександровича та інвентарної
книги Київського музею старожитностей і
мистецтв 1898–1914 років видно, що поча-
ток дослідження ювелірних виробів почав-
88
ся раніше. За період 1898–1914 років було
зібрано та описано у Волинській губернії
понад 100 ювелірних виробів церковного
вжитку, виконаних у XVII–XVIII ст. [6].
Також відомо, що в 1921–1922 роках
під виглядом збору коштів для допомоги
голодуючим радянською владою вилуча-
лися із храмів предмети із золота і срібла,
оздоблені коштовним камінням. Однак у
1922 році, завдяки Д. Щербаківському,
який на той час був завідувачем істори-
ко-побутового та етнографічного відділів
Першого державного музею, вдалося по-
вернути до України незначну частку з ви-
лучених церковних цінностей – близько
3200 ювелірних виробів, що мали істо-
ричне чи художнє значення [10].
Життєвий і науковий шлях М. Пе-
тренка. М. Петренко (1910–1985) – укра-
їнський мистецтвознавець, дослідник у
галузі декоративно-ужиткового мисте-
цтва, учасник німецько-радянської ві-
йни [4]. У 1950 році завершив навчання в
Київському педагогічному інституті, піс-
ля чого завідував історичним відділом в
Києво-Печерській лаврі. Згодом викону-
вав функції заступника директора з нау-
кової роботи Києво-Печерського історико-
культурного заповідника. Також обіймав
посаду директора Музею книги та дру-
карства України (1972–1973). Життя нау-
ковця обірвалося 4 липня 1985 року [6].
Основною заслугою дослідника стала
фундаментальна праця під назвою «Укра-
їнське золотарство XVI–XVIII століть».
Зокрема, у роботі автор виділив три осно-
вні етапи українського золотарства: 1) ста-
новлення (XVI –перша половина XVII ст.);
2) розквіт (друга половина XVII ст. – пер-
ша половина XVIII ст.); 3) поступовий за-
непад (друга половина XVIII ст.).
М. Петренко наголосив, що в другій по-
ловині XVII – першій половині XVIII ст.
після успішного завершення національно-
визвольної боротьби ювелірне ремесло по-
чало активно розвиватися саме в Києві.
Піднесення монументально-декоративного
та прикладного мистецтва, у тому числі й
золотарства, відбувалося під час постій-
ного будівництва світських та культових
споруд. У цей період зріс художній рівень
виробів, виготовлених за допомогою тех-
нологій металообробки. Скажімо, компо-
зиції стали більш чіткими та яскравими,
а пропорції гармонійними. Збільшився
асортимент виробів, а також зріс попит на
оздоблення продукції, зокрема гербами,
дарчими написами та підписами майстрів.
Акцентовано увагу на тому, що в 1670–
1680-х роках активно розвивалося цер-
ковне ювелірне ремесло, що помітно за
оправами Євангелій, оздобленням ікон,
великих і церковних престолів. Такі виро-
би вражали технікою карбування, інтен-
сивною позолотою, поєднанням пластики
та орнаментів. Активно використовува-
лися рослинні мотиви: розмаїті, пишні,
дрібні. Карбування виконувалося висо-
кого і низького рельєфу із застосуванням
контрастного чергування відкритого срі-
бла та позолочених частин.
Пам’яток світського ювелірства збе-
реглося не так багато (чарки-ковпачки з
гербами, що використовувалися в колі ко-
зацької старшини та вищого духовенства,
тарелі різної форми, срібні столові ложки,
свічники та хатні прикраси). Коштовним
камінням оздоблювали емблеми влади
(булави, пірначі).
Друга половина XVII – перша поло-
вина XVIII ст., на думку М. Петренка,
характеризувалася розвитком бароко. Ви-
користовуючи форми західного стилю,
українські митці вкладали власне бачен-
ня світу. Барокові образи були живими та
спокійними без екзальтації, декоративне
мистецтво цього часу не переходило межі
еклектичної розкоші. Присутня життєра-
дісність, а не патетичність, щед рі форми
мали зрозумілу композицію [4].
Отже, дослідження українського зо-
лотарства відіграло важливу роль для
відновлення історичної справедливості
та мистецького фонду України. Зібрані
матеріали щодо цієї теми показали необ-
хідність вивчення життєвого й наукового
шляху науковців як інструмента для збо-
ру історичних даних про різні артефак-
ти. Завдяки роботам українських діячів
радянського часу було збережено багато
виробів матеріальної культури українців
та зафіксовано порушення, які здійснюва-
лися в культурній площині.
Обговорення
Розглянувши життєвий і науковий
шлях дослідників українського золотар-
ства та задля подальшого детального ви-
вчення ювелірної справи в Україні автор-
ка статті вважає важливим виокремити
основні тези, які трап ляються у працях
вищезгаданих науковців:
89
– Розглядаючи наукові здобутки щодо
українського золотарства, необхідно за-
кцентувати увагу на тому, що початок ак-
тивного розвитку київського золотарства
припав на другу половину XVII ст. – пер-
шу половину XVIII ст.
– Основними техніками на українських
землях, згідно з науковими даними, були
плавлення, кування, лиття, витягування
дроту, а для оздоблення активно викорис-
товували практики золочення, гравіюван-
ня, карбування, емалювання, чорніння
виробів.
– Про торгову активність на території
України впродовж XVI–XIX ст. свідчить
той факт, що золотарські вироби в кра-
їну почали активно завозити із XVI ст.,
зокрема із Західної Європи, коли попит
на ювелірні товари значно зріс, а місцеві
майстри не могли пов ністю задовольнити
потреб місцевого населення.
– Дослідження світських ювелірних
виробів українцями в радянський період
показало, що використання артефактів
матеріальної культури слугувало підтвер-
дженням соціального статусу – старшини
та вищого духовенства.
– Вивчаючи ювелірну справу на тере-
нах України можна зауважити, що ви-
користання предметів, виготовлених із
дорогоцінних матеріалів, свідчило про
високий рівень соціалізації в суспільстві.
– Предмети української матеріальної
культури відображають насамперед іс-
торичні, соціальні та політичні фактори
впливу на мистецтво й настрої суспіль-
ства в певному історичному періоді: від
міфології до церковних алюзій, від деко-
ративно-ужиткового мистецтва до оздо-
блення зброї.
– Результати дослідження наукового
доробку щодо українського золотарства
підтвердили, що вивчення матеріальної
культури та ювелірного мистецтва немож-
ливе без осмислення соціальної, історич-
ної та політичної ситуації в країні і світі.
– Дослідження наукового життя у
ХХ ст. підтвердили, що одним із най-
більш важливих напрямів розвитку об-
робки благородних металів стало церков-
не ремесло (оправи Євангелій, оздоблення
ікон та церковних престолів).
– Серед прикрас, виготовлених укра-
їнськими золотарями, були також золоті
та срібні жіночі прикраси (ланцюжки, ка-
блучки, сережки, діадеми).
– Українське золотарство, згідно з роз-
глянутими науковими здобутками, про-
демонструвало значний історичний шлях
від становлення (XVI–XVII ст.), розквіту
(XVII–XVIII ст.) до поступового занепа-
ду (друга половина XVIII ст.) ювелірного
мистецтва.
– Історична реконструкція артефактів
показала, що українська культура була
включена в різні глобальні процеси, зо-
крема в плані торгового обміну, відтво-
рення алюзій на світові міфологічні сю-
жети, залучення різних практик обробки
металів тощо.
– Практика вивчення фонду україн-
ських наукових робіт свідчить про те, що
багато церковних цінностей та ювелірних
виробів було викрадено радянською вла-
дою; точна кількість вивезених предметів,
що мають історичне та культурне значен-
ня, не встановлена.
Дослідження українського золотарства
в радянські часи підтвердило, що здій-
снення детального та відкритого аналізу
культурних артефактів стало можливим
лише після здобуття Україною незалеж-
ності, тому безліч фактів залишаються
нез’ясованими.
Отже, більшість наукових досліджень
побудована на вивченні ювелірного мис-
тецтва в давні часи в різних культурних
осередках та дослідженні умов, у яких
розвивалися різні технології обробки до-
рогоцінних металів. Варто зазначити,
що часто увагу привертають проблеми,
пов’язані із соціальними та економічними
моделями, які існували в різні історичні
періоди. Робіт, які б вивчали хронологію
процесу фіксації наукових здобутків у
певній країні, дуже мало.
Висновки
Здійснення фізичного й морального
тиску радянською владою на дослідників
українського золотарства та ліквідація їх-
ніх праць призвели до подальшого тоталь-
ного винищення української еліти. Оскіль-
ки багато наукових доробків українських
учених радянського періоду не збереглося,
неможливо повністю визначити проблема-
тику історіографії дослідження розвитку
ювелірної справи як культурного явища
на території України в XVI–XIX ст. Про-
те ті праці, які збереглися, є неоціненим
вкладом у дослідження українського зо-
лотарства загалом та допомагають і нині
90
науковцям проводити свої дослідження в
галузі історії ювелірної справи.
Розвиток українського наукового жит-
тя постійно контролювався радянської
владою, саме тому здійснення незалежної
діяльності в галузі культури було немож-
ливим. Однак дослідники намагалися
порушувати важливі питання, пов’язані
з українським золотарством, повертати
втрачені культурні пам’ятки та описувати
предмети матеріальної культури, спира-
ючись на історичні факти. Праці укра-
їнських учених, які збереглися, є ваго-
мими історіографічними дослідженнями.
Проте через відсутність повно цінної дже-
рельної бази дослідження у зв’язку з не-
гативним впливом радянської влади необ-
хідно пам’ятати, що повноцінну картину
щодо розвитку ювелірної справи в Украї-
ні отримати складно. Тож завданням для
майбутніх науковців є чітке окреслення
проблем дослідження українського золо-
тарства і шляхи їх вирішення.
У майбутній науковій перспективі важ-
ливими також будуть такі напрями, як
вивчення нових артефактів матеріальних
культур по всьому світі; фіксація резуль-
татів історіо графічних та хронографічних
досліджень; проведення наукових експер-
тиз, пов’язаних із золотарством; дослі-
дження наукових здобутків щодо культур-
но-історичних явищ у ювелірній галузі.
Джерела та література
1. Барбалат О. В., Школьна О. В. Візантійсько-києворуські емальєрні традиції у дизайні сучасних
ювелірних виробів України. Мистецтво та дизайн. 2020. № 2. С. 14–26. URL : https://shron1.chtyvo.
org.ua/Barbalat_Oleksandra/Vizantiisko-kyievoruski_emalierni_tradytsii_u_dyzaini_suchasnykh_
iuvelirnykh_vyrobiv_Ukrainy.pdf?PHPSESSID=4c06us38g90m420gh0e9adhvs0. DOI: 10.30857/2617-
0272.2020.2.1.
2. Кухтій О. Українське авторське ювелірство як об’єкт соціокультурного впливу радянської
влади в 1917–1929 рр. Knowledge, Education, Law, Management. 2020. № 4 (32). С. 74–80. URL : http://
kelmczasopisma.com/viewpdf/1379. DOI: https://doi.org/10.51647/kelm.2020.4.1.14.
3. Перетц В. Н. Потиры Киево-Межигорского монастыря по данным 1777 г. Окрема відбитка з
журналу «Археологическая летопись Южной России». Киев, 1905. № 1–2. С. 8. URL : http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0000258.
4. Петренко М. З. Українське золотарство XVI–XVIII ст. : монографія. Київ : Наукова думка, 1970.
208 с. URL : https://shron1.chtyvo.org.ua/Petrenko_Mark/Ukrainske_zolotarstvo.pdf.
5. Столяр М. С., Соломко І. П., Опанасюк О. П. Міфологічні істоти з творів києворуського золо-
тарства у сучасному декоративно-прикладному та образотворчому мистецтві України. Актуальні пи-
тання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького держав-
ного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2022. № 54 (2). С. 109–116. URL : https://
elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/41985/1/M_STOLIAR_I_SOLOMKO_O_OPANASIUK_APHN.pdf.
DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-2-16.
6. Фрасинюк О. Н. Українські золотарі XVI–XVIII століть у дослідженнях Д. М. Щербаківського.
Архіви України. 2016. № 5–6. С. 336–347. URL : https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/27.pdf.
7. Шаповал А. І. Переслідування академіка В. М. Перетца та критика його філологічної школи на
початку 1930-х років (за архівними документами). Рукописна та книжкова спадщина України. Київ,
2020. Вип. 25. С. 52–68. URL : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0003998. DOI: https://doi.
org/10.15407/rksu.25.052.
8. Щербаківський Д. Золотарська оправа книжки в XVI–XIX ст. на Україні. Труди Українського на-
укового інституту книгознавства. Київ, 1924. 15 с. URL : https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=913.
9. Щербаківський Д. Готичні мотиви в українському золотарстві (з ілюстраціями). Україна : наук.
трьохмісячник українознавства. Київ : Держ. вид-во України, 1924. Кн. 4. С. 3–11. URL : http://irbis-
nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0009001.
10. Щербаківський Д. Оправи книжок у київських золотарів XVII–XVIII ст. Труди Україн-
ського наукового інституту книгознавства. Київ, 1926. 52 с. URL : https://uartlib.org/downloads/
SherbOprava1926_uartlib.org.pdf.
11. Riello G. The «Material Turn» in World and Global History. Journal of World History. 2022. № 33 (2).
P. 193–232; URL : https://muse.jhu.edu/article/857605. DOI: https://doi.org/10.1353/jwh.2022.0019.
12. Rostad I. M. The Language of Jewellery. Dress-accessories and Negotiations of Identity in Scandinavia
c. AD 400-650/700. Norske Oldfunn XXXII. Oslo : CAPPELEN DAMM AKADEMISK, 2021. 339 p. URL :
91
References
1. BARBALAT, Oleksandra, Olha SHKOLNA. Byzantine –Kyiv-Rus Enamel Traditions in the Design
of Modern Ukrainian Jewelry. In: Maryna KOLOSNICHENKO, ed.inchief, Art and Design: Art History.
Technical sciences: A Scientific Professional Journal. Kyiv: Kyiv National University of Technologies and
Design, 2020, no. 2, pp. 14–26 [online]. Available from: https://shron1.chtyvo.org.ua/Barbalat_Oleksandra/
Vizantiisko-kyievoruski_emalierni_tradytsii_u_dyzaini_suchasnykh_iuvelirnykh_vyrobiv_Ukrainy.pdf?
PHPSESSID=4c06us38g90m420gh0e9adhvs0 [in Ukrainian]. DOI: 10.30857/2617-0272.2020.2.1.
2. KUKHTII, Oksana. Ukrainian Author’s Jewelry as an Object of Socio-Cultural Influence of the Soviet
Authority in 1917–1929. In: Janusz NICZYPORUK, chairman of editorial board. Knowledge, Education, Law,
Management. Lublin: Institute of Public Administration Affairs in Lublin, 2020, no. 4 (32), vol. 1, 74–80
[online]. Available from: http://kelmczasopisma.com/viewpdf/1379 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.
org/10.51647/kelm.2020.4.1.14.
3. PERETTS, Vladimir. Chalices of the Kyiv-Mezhyhirya Monastery according to the Data of 1777. In:
Mykola BILIASHIVSKYI, ed., Archaeological Chronicle of Southern Russia. Kyiv, 1905, no. 1–2 (a separate
copy), pp. 24–29 [online]. Available from: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000258. [in Russian].
4. PETRENKO, Mark. Ukrainian Goldsmithing of the XVIth–XVIIIth Centuries. Kyiv: Scientific Thought,
1970, 208 pp. [online]. Available from: https://shron1.chtyvo.org.ua/Petrenko_Mark/Ukrainske_
zolotarstvo.pdf [in Ukrainian].
5. STOLIAR, Maksim, Iryna SOLOMKO, Oleksandr OPANASIUK. Mythological Creatures from the
Works of Kyiv-Rus Goldsmiths in Modern Decorative-and-Applied Arts and Fine Arts of Ukraine. In: Mykola
PANTIUK, Andrii DUCHNYI, Vasyl ILNYTSKYI, Ivan ZYMOMRIA, editors-compilers. Current Issues of
the Humanities: An Intercollegiate Collection of Research Papers of Young Scholars of the Ivan Franko Drohobych
State Pedagogical University. Drohobych: Helvetica, 2022, iss. 54, vol. 2, pp. 109–116 [online]. Available
from: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/41985/1/M_STOLIAR_I_SOLOMKO_O_OPANASIUK_
APHN.pdf [in Polish]. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-2-16.
6. FRASYNIUK, Olha. Ukrainian Goldsmiths of the 16th–18th Centuries in the Studies of Danylo
Shcherbakivskyi. In: Tetiana BARANOVA (ed.inchief). Archives of Ukraine: A Theoretical and Practical
Journal. Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Record Keeping. Kyiv, 2016, no. 5–6, pp. 336–
347 [online]. Available from: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/27.pdf [in Ukrainian].
7. SHAPOVAL, Andrii. Persecution of the Academician Volodymyr Perets and Criticism of His Philological
School in the Early 1930s (Based on Archival Documents). In: Larysa BURIAK, ed.inchief, Manuscript and
Book Heritage of Ukraine: Archeographic Studies of Unique Archival and Library Funds, 2020, no. 25, pp. 52–
68 [online]. Available from: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0003998 [in Ukrainian]. DOI:
https://doi.org/10.15407/rksu.25.052.
8. SHCHERBAKIVSKYI, Danylo. Goldsmiths’ Book-Covers in the XVIth–XIXth Centuries in Ukraine.
Kyiv: Ukrainian Scientific Institute of Bibliography, 1924, 15 pp. [online]. Available from: https://elib.nlu.
org.ua/view.html?id=913 [in Ukrainian].
9. SHCHERBAKIVSKYI, Danylo. Gothic Motifs in Ukrainian Goldsmithing (With Illustrations). In:
Mykhaylo HRUSHEVSKYI, ed., Ukraine: A Scientific Quarterly of Ukrainian Studies. (A body of the Historical
Section of the All-Ukrainian Academy of Sciences (former Ukrainian Scientific Society in Kyiv). Kyiv: State
Publishing House of Ukraine, 1924, bk. 4 (10), pp. 3–11 [online]. Available from: http://irbis-nbuv.gov.ua/
ulib/item/UKR0009001 [in Ukrainian].
10. SHCHERBAKIVSKYI, Danylo. Book-Covers of XVIIth–XVIIIthCentury Kyiv Goldsmiths. Kyiv:
Ukrainian Scientific Institute of Bibliography, 1926, 52 pp. [online]. Available from: https://uartlib.org/
downloads/SherbOprava1926_uartlib.org.pdf [in Ukrainian].
11. RIELLO, Giorgio. The “Material Turn” in World and Global History. In: Fabio LOPEZ-LAZARO,
ed., Journal of World History. Honolulu: University of Hawai’i Press, 2022, vol. 33, no. 2, pp. 193–232
[online]. Available from: https://muse.jhu.edu/article/857605 [in English]. DOI: https://doi.org/10.1353/
jwh.2022.0019.
https://press.nordicopenaccess.no/index.php/noasp/catalog/book/132. DOI: https://doi.org/10.23865/
noasp.132.
13. Simpson E. A Perfect Imitation of the Ancient Work – Ancient Jewelry and Castellani Adaptations.
The Castellani and Italian Archaeological Jewelry. New York : Bard Graduate Center, 2004. P. 201–226. URL :
https://www.bgc.bard.edu/research-forum/articles/287/a-perfect-imitation-of-the.
92
Надійшла / Received 28.09.2022
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 25.11.2022
12. RØSTAD, Ingunn Marit. The Language of Jewellery. Dress-Accessories and Negotiations of Identity in
Scandinavia, c. AD 400–650/700. (Norske Oldfunn XXXII Series). Oslo: CAPPELEN DAMM AKADEMISK,
2021, 339 pp. [online]. Available from: https://press.nordicopenaccess.no/index.php/noasp/catalog/
book/132 [in English]. DOI: https://doi.org/10.23865/noasp.132.
13. SIMPSON, Elizabeth. A Perfect Imitation of the Ancient Work – Ancient Jewelry and Castellani
Adaptations. In: Susan WEBER SOROS, Stefanie WALKER, eds. The Castellani and Italian Archaeological
Jewelry. Published for The Bard Graduate Center for Studies in the Decorative Arts, Design, and Culture, New
York. New Haven and London: Yale University Press, 2004, pp. 201–226 [online]. Available from: https://
www.bgc.bard.edu/research-forum/articles/287/a-perfect-imitation-of-the [in English].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208849 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:12:18Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костюченко, К. 2025-11-07T11:47:44Z 2022 Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху / К. Костюченко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 82–92. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208849 739.2:303.82-057.4](477)“19” https://doi.org/10.15407/mue2022.21.082 Вивчення ювелірної справи в Україні та наукових здобутків у процесі дослідження мистецтва золотарства зумовлено насамперед поверненням до власної української автентичності й необхідністю реконструкції різних історичних періодів з метою активного осмислення своїх культурних цінностей. Мета роботи – дослідження життя й наукових успіхів українських учених у царині вивчення українського золотарства під тиском радянського впливу на культурний простір. Для здійснення поставленої мети застосовувалися історіографічний, аналітико-синтетичний та порівняльно-зіставний методи. У статті підкреслено негативний вплив радянської влади крізь призму життєвого й творчого шляху вчених, які досліджували українське золотарство XVI–XIX ст. У розвідці не лише висвітлено наукові доробки в плані дослідження українського золотарства таких українських учених, як В. Перетц, Д. Щербаківський, М. Петренко, а й здійснено аналіз їхнього життєвого та наукового шляху в радянську епоху. Робота буде цікава всім, хто захоплюється історією розвитку ювелірної справи в Україні. У подальшому її можна використовувати для вивчення артефактів, пам’яток матеріальної культури, дослідження культурних пластів у різні історичні періоди, осмислення наукових здобутків у дослідженні ролі та впливу ювелірного мистецтва на формування національної ідентичності та глобального культурного простору. The study of jewelry in Ukraine and scientific achievements in the process of researching the art of goldsmithing is determined primarily by the return to our own Ukrainian authenticity and the need to reconstruct different historical periods in order to actively comprehend our cultural values. The article’s purpose is to research the life and scientific achievements of Ukrainian scholars in terms of studying Ukrainian goldsmithing under the pressure of Soviet influence on the cultural background. To achieve this goal, historiographic, analytical-synthetic, and comparative-contrastive methods were used. In her article, the author emphasizes the negative influence of the Soviet authorities through the prism of the life and creative path of scholars who studied 16th–19th-century Ukrainian goldsmithing. The article not only highlights scientific achievements of such Ukrainian jewelry researchers as Volodymyr Peretts, Danylo Shcherbakivskyi, and Mark Petrenko, but also analyzes their life and scientific path in the Soviet era. The work is recommended for anyone who is interested in the history of Ukrainian jewelry development. In the future, it can be used for researching artifacts and monuments of material culture, for deeply observing cultural strata in different historical periods, and for comprehending scientific achievements in the study of jewelry's role and influence on the formation of national identity and global cultural space. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Розвідки та матеріали Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху Life and Scientific Path of Ukrainian Goldsmithing Researchers in the Soviet Union Era Article published earlier |
| spellingShingle | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху Костюченко, К. Розвідки та матеріали |
| title | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| title_alt | Life and Scientific Path of Ukrainian Goldsmithing Researchers in the Soviet Union Era |
| title_full | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| title_fullStr | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| title_full_unstemmed | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| title_short | Життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| title_sort | життєвий і науковий шлях дослідників українського золотарства в радянську епоху |
| topic | Розвідки та матеріали |
| topic_facet | Розвідки та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208849 |
| work_keys_str_mv | AT kostûčenkok žittêviiínaukoviišlâhdoslídnikívukraínsʹkogozolotarstvavradânsʹkuepohu AT kostûčenkok lifeandscientificpathofukrainiangoldsmithingresearchersinthesovietunionera |