Розвиток вітчизняних локальних монографічних досліджень у контексті світової гуманітаристики в першій половині ХХ століття

• Published in: Матеріали до української етнології
• Date: 2022
• Main Author: Бех, М.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2022
• Subjects: Розвідки та матеріали
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208852
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Розвиток вітчизняних локальних монографічних досліджень у контексті світової гуманітаристики в першій половині ХХ століття / М. Бех // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 54–63. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

В умовах глибоких суспільних трансформацій в українському селі набувають популярності монографічні дослідження на локальному рівні (вулиці, села, міста, району). Українське село початку ХХІ ст. переживає період змін, остаточно ще не сформувалися соціально-побутові риси та його господарська специфіка. Тому локальні дослідження на даному етапі є актуальними та ефективними. У зв’язку із цим вивчення досвіду попередніх поколінь українських і європейських науковців (представників різних соціо­гуманітарних дисциплін) може бути корисним у формуванні програмних та методологічних підходів для сучасних дослідників українського села. У статті акцентовано увагу на тому, що протягом 1920–1930-х років у різних країнах (США, Польщі, Угорщині, Румунії) незалежно одне від одного було проведено різносторонні локальні монографічні дослідження. Перед українськими етнологами гостро стояла проблема вивчення й осмислення культурних і побутових особливостей різних локальних груп населення та виявлення складних зв’язків між ними на регіональному й національному рівнях. Основну увагу приділено діяльності народознавчих осередків Української академії наук (Етнографічна комісія, Музей (Кабінет) антропології та етнології ім. Хв. Вовка та ін.). Саме її члени обґрунтували та застосовували методику стаціонарних досліджень локальних територій як основну в своїй дослідницько-пошуковій роботі. Проаналізовано стаціонарний спосіб польової етнографії як головний у процесі збирання та систематизації фактичного матеріалу для монографічного вивчення. Доведено, що локальні монографічні дослідження стали особливо популярні в 1920–1930‑х роках, у період суспільно-політичних змін світового масштабу. Саме локальна монографія досить важлива й ефективна в переломні періоди чи після них. Стаціонарна етнографія дає змогу визначитися з якісними характеристиками об’єкта дослідження, напрацювати основні параметри наступних масових досліджень. Для дослідників локальних груп спільною була програма на мікропідхід при виборі об’єкта вивчення та виявлення взаємозв’язків між різними явищами (природа, господарство, культура тощо), упевненість у тому, що локальний підхід дозволить краще зрозуміти особливості таких зв’язків. Monographic studies at the local level (of the street, village, town, or district) are gaining popularity in the conditions of deep social transformations in the Ukrainian village. The Ukrainian village of the early 21st century is going through a period of changes. The social and common features and their household-specific character have not been formed yet. That’s why the local studies are relevant and effective at this stage. As a result of this fact, the study of the experience of previous generations of Ukrainian and European scientists (representatives of various social disciplines and humanities) can be useful in shaping the program and methodological approaches for modern researchers of the Ukrainian countryside. It is emphasized in the article that during the 1920s and 1930s, versatile local monographic studies were conducted independently in various countries (the USA, Poland, Hungary, and Romania). Ukrainian ethnologists have faced the urgent problem of studying and understanding the cultural and everyday features of various local groups of the population and identifying complex links between them at the regional and national levels. Peculiar attention is paid to the activities of ethnographic centers of the Ukrainian Academy of Sciences (Ethnographic Commission, Khvedir Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology, etc.). These are just its members who have substantiated and used the method of stationary study of the local areas as the leading one in their research work. The permanent method of field ethnography, being the main one in the process of collection and systematization of factual material for monographic study, is analyzed. It is proved that the local monographic studies had become especially popular in the 1920s and 1930s, in the period of social and political changes of a global scale. The local monograph is especially important and effective in the critical periods or after them. Permanent ethnography allows us to determine the qualitative characteristics of the object of study to develop the main parameters of subsequent mass research. The micro-approach program in choosing the object of study and identifying the relationships between different phenomena (nature, economy, culture, etc.) and the confidence that the local approach will enable better understanding of the features of such relationships are common for the researchers of the local groups.