Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик)
У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. Московія змінила етнічний склад Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення їх московитами. Показано...
Gespeichert in:
| Datum: | 2022 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208854 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 33–45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208854 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2088542025-11-08T01:03:57Z Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) Ethnic Cleansing of the XVth–XVIIth Centuries in Eastern Ukraine Territories (On the Issue of Sources of Rashist Praxis) Балушок, В. Розвідки та матеріали У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. Московія змінила етнічний склад Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення їх московитами. Показано, як у ході загарбницьких практик на зорі формування Російської імперії зароджувалися нинішні методи гібридної війни, з її пропагандою, захопленням територій, грабунками, винищенням і депортацією населення. Завдання – простежити риторику правлячих кіл Москви з обґрунтування експансії, а також дослідити дії завойовників під кутом зору виявлення етнічної складової, включно з проведеними завойовниками етнічними чистками. Джерелами слугують посольські документи, літописи, мемуари й щоденники іноземців. Методологію цього історико-антропологічного дослідження складають напрацювання вчених із вивчення етноцентричних уявлень (Ю. Штаґля, Е. Сміта, О. Толочка) і поведінки «людей війни» домодерних часів (Ф. Контаміна, Н. Яковенко). Висновок. Порівняння загарбницьких практик Росії сьогодні й п’ятсот‑ – трьохсотлітньої давнини, включно з великодержавною демагогією правителів, як виправданням завоювань, і розбійницькою поведінкою підданих, демонструє значну схожість. Це свідчить про те, що виникнення сучасної ідеології рашизму й рашистських практик своїми витоками сягає глибокої давнини, коли майбутня Російська імперія лише почала формуватися. The article deals with how Muscovy, in the XVth–early to mid-XVIIth centuries, changed the ethnic composition of the Siverian Lands and the Upper Oka Principalities – the then eastern territories of Rus-Ukraine—due to large-scale ethnic cleansing and their subsequent settlement by Muscovites. It is shown how, in the course of expansionist practices at the dawn of the Russian Empire's formation, modern methods of hybrid war arose, with its propaganda, seizure of territories, looting, extermination, and deportation of people. The article’s task is to trace the rhetoric of Moscow’s ruling circles with regard to substantiating the imperial expansion, as well as to study actions of the conquerors from the point of view of identifying their ethnic component, including ethnic cleansing carried out by them. Sources of the study are ambassadorial documents, chronicles, memoirs, and diaries of foreigners. The methodology of this historical and anthropological investigation includes achievements of scholars in studying ethnocentric conceptions (Justin Stagl, Anthony Smith, Oleksiy Tolochko) and the behavior of war people in pre-modern times (Philippe Contamine, Natalia Yakovenko). Conclusion. The comparison between Russia’s expansionist practices of today and five to three hundred years ago, including the great-power demagogy of Russian rulers as justification for conquest, as well as the predatory behavior of Russian subjects, demonstrates a significant similarity. This indicates that the emergence of the current ideology of Rashism and Rashist practices goes back to old times, when the future Russian Empire just began to come into being. 2022 Article Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 33–45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208854 314.113:323.14](477.52/.6)“14/16” https://doi.org/10.15407/mue2022.21.033 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Балушок, В. Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) Матеріали до української етнології |
| description |
У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. Московія змінила етнічний склад Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення їх московитами. Показано, як у ході загарбницьких практик на зорі формування Російської імперії зароджувалися нинішні методи гібридної війни, з її пропагандою, захопленням територій, грабунками, винищенням і депортацією населення. Завдання – простежити риторику правлячих кіл Москви з обґрунтування експансії, а також дослідити дії завойовників під кутом зору виявлення етнічної складової, включно з проведеними завойовниками етнічними чистками. Джерелами слугують посольські документи, літописи, мемуари й щоденники іноземців. Методологію цього історико-антропологічного дослідження складають напрацювання вчених із вивчення етноцентричних уявлень (Ю. Штаґля, Е. Сміта, О. Толочка) і поведінки «людей війни» домодерних часів (Ф. Контаміна, Н. Яковенко). Висновок. Порівняння загарбницьких практик Росії сьогодні й п’ятсот‑ – трьохсотлітньої давнини, включно з великодержавною демагогією правителів, як виправданням завоювань, і розбійницькою поведінкою підданих, демонструє значну схожість. Це свідчить про те, що виникнення сучасної ідеології рашизму й рашистських практик своїми витоками сягає глибокої давнини, коли майбутня Російська імперія лише почала формуватися. |
| format |
Article |
| author |
Балушок, В. |
| author_facet |
Балушок, В. |
| author_sort |
Балушок, В. |
| title |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| title_short |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| title_full |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| title_fullStr |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| title_full_unstemmed |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| title_sort |
етнічні чистки xv–xvii століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208854 |
| citation_txt |
Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2022. — Вип. 21(24). — С. 33–45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv etníčníčistkixvxviistolítʹnashídnoukraínsʹkihterenahdovitokívrašistsʹkihpraktik AT balušokv ethniccleansingofthexvthxviithcenturiesineasternukraineterritoriesontheissueofsourcesofrashistpraxis |
| first_indexed |
2025-11-26T10:54:18Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:54:18Z |
| _version_ |
1849850027514527744 |
| fulltext |
33
УДК 314.113:323.14](477.52/.6)“14/16”
DOI https://doi.org/10.15407/mue2022.21.033
ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ XV–XVII СТОЛІТЬ
НА СХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ
(до витоків рашистських практик)
Анотація / Abstract
У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. московія змінила етнічний склад
Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх
східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення
їх московитами. Показано, як у ході загарбницьких практик на зорі формування російської ім-
перії зароджувалися нинішні методи гібридної війни, з її пропагандою, захопленням територій,
грабунками, винищенням і депортацією населення.
Аналізуються недостатньо досліджені події кінця XV – початку XVІІ ст. на сході Русі-Укра-
їни, у Сіверській землі та на її східному рубежі – у Верховських князівствах. Ці терени, які
разом з рештою українських земель належали Великому князівству Литовському й були за-
хоплені московією, заселяли севрюки та дрібні спільноти – мценяни, любучани, козличі та ін.
Завдання – простежити риторику правлячих кіл москви з обґрунтування експансії, а також
дослідити дії завойовників під кутом зору виявлення етнічної складової, включно з проведени-
ми завойовниками етнічними чистками. Джерелами слугують посольські документи, літописи,
мемуари й щоденники іноземців. Методологію цього історико- антропологічного дослідження
складають напрацювання вчених із вивчення етноцентричних уявлень (Ю. Штаґля, Е. Сміта,
О. Толочка) і поведінки «людей війни» домодерних часів (Ф. Контаміна, Н. Яковенко). Ре-
зультат. У ході московсько-литовських війн, перша з яких (1486–1494) була неоголошеною,
москва для обґрунтування своїх дій широко застосовувала обман та інформаційні диверсії (зви-
нувачення в утисках православ’я тощо), заяви про нібито патримоніальне право на колишні
давньоруські землі. Акцентується на взаєминах завойовників та місцевого населення, у яких
проявляється протиставлення «свій» – «чужий». Звертається увага на жорстокі навіть для Се-
редньовіччя практики московитів стосовно аборигенів: грабежі, терор, вбивства, захоплення в
полон, а ще переманювання на свій бік місцевих князів, анексію та колонізацію земель. Під час
другої війни (1500–1503) розграбування уникли лише землі князів, яких щедрими обіцянками
й обманом москва переманила на свій бік. Після анексії Сіверщини її терени стали масово за-
селятися московитами, що викликало (спільно з утисками автохтонів) незадоволення серед них.
Бібліографічний опис:
Балушок, В. (2022) Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до ви-
токів рашистських практик). Матеріали до української етнології, 21 (24), 33–45.
Balushok, V. (2022) Ethnic Cleansing of the XVth–XVIIth Centuries in Eastern Ukraine Territories
(On the Issue of Sources of Rashist Praxis). Materials to Ukrainian Ethnology, 21 (24), 33–45.
БАЛУШОК ВАСИЛЬ
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний
центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270
BALUSHOK VASYL
a Ph.D. in History, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department
of the M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of
Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2022. Стаття опублікована на умовах відкритого доступу
за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
34
Звертається також увага на своєрідний «сепаратизм» севрюків, які під час Смути в московії на
початку XVІІ ст. підтримали Лжедмитріїв, отамана Болотникова, інших самозванців. На це
московська влада відповіла жорстоким терором, у ході якого з повсталими розправилися най-
жахливішим чином. Як результат, терени Сіверщини були спустошені, а рештки автохтонного
населення зазнали асиміляції. Висновок. Порівняння загарбницьких практик росії сьогодні й
п’ятсот- – трьохсотлітньої давнини, включно з великодержавною демагогією правителів, як ви-
правданням завоювань, і розбійницькою поведінкою підданих, демонструє значну схожість. Це
свідчить про те, що виникнення сучасної ідеології рашизму й рашистських практик своїми ви-
токами сягає глибокої давнини, коли майбутня російська імперія лише почала формуватися.
Ключові слова: Сіверська земля, завоювання, етнічна чистка, терор, рашизм.
The article deals with how Muscovy, in the XVth – early to mid-XVIIth centuries, changed
the ethnic composition of the Siverian Lands and the Upper Oka Principalities – the then eastern
territories of Rus-Ukraine – due to large-scale ethnic cleansing and their subsequent settlement by
Muscovites. It is shown how, in the course of expansionist practices at the dawn of the Russian
Empire formation, modern methods of hybrid war arose, with its propaganda, seizure of territories,
looting, extermination and deportation of people.
There is an analysis of the insufficiently researched events of the late XVth to early XVIIth
centuries in eastern Rus-Ukraine, in the Siverian Lands and on its eastern border – in the Upper
Oka Principalities. These territories, which, along with other Ukrainian lands, previously belonged
to the Grand Duchy of Lithuania and were occupied by Muscovy in the course of two wars, were
inhabited by Sevryuks and minor communities – Mtsenskians, Lyubuchans, Kozelskians and others.
The article’s task is to trace the rhetoric of Moscow’s ruling circles with regard to substantiating
the imperial expansion, as well as to study actions of the conquerors from the point of view of
identifying their ethnic component, including ethnic cleansing carried out by them. Sources of the
study are ambassadorial documents, chronicles, memoirs and diaries of foreigners. Methodology
of this historical and anthropological investigation includes achievements of scholars in studying
ethnocentric conceptions (Justin Stagl, Anthony Smith, Oleksiy Tolochko) and the behavior of war
people in pre-modern times (Philippe Contamine, Natalia Yakovenko). Result. During Muscovite-
Lithuanian wars, with the first of which (1486–1494) undeclared, Moscow, for justifying its actions,
widely used extensively deception and information sabotage (accusations of intimidating Orthodoxy,
etc.), statements about the alleged patrimonial right to the former Ancient Rus lands. Emphasis is
placed on the relationship between the conquerors and the local population, in which the own-alien
contraposition is displayed. Attention is drawn to the cruel, even for the Middle Ages, Muscovite
practices in relation to aborigines: looting, terror, murders, taking prisoners, and even enticement of
local princes to their side, annexation and colonization of lands. During the second war (1500–1503),
only the lands of the princes, whom Moscow lured to its side by lavish promises and deception, escaped
plunder. After the annexation of Sivershchyna, Muscovites started to populate these territories on a
mass scale, which, along with the oppression of autochthons, caused dissatisfaction among the latter.
Attention is also drawn to the peculiar separatism of Sevryuks, who, during the Time of Troubles
in Muscovy in the early XVIIth century, have given support to False Dmitrys, chieftain Bolotnikov
and other impostors. To this, Moscow authorities responded with brutal terror, in the course of
which the rebels were dealt with in the most terrible way. It resulted in devastation of Sivershchyna,
while the remains of aboriginal population were assimilated. Conclusion. The comparison between
Russia’s expansionist practices of today and five-to-three hundred years ago, including the great-
power demagogy of Russian rulers, as justification for conquest, as well as the predatory behavior
of Russian subjects, demonstrates a significant similarity. This indicates that the emergence of the
current ideology of Rashism and Rashist practices goes back to old times, when the future Russian
Empire just began to come into being.
Keywords: Siverian Lands, conquest, ethnic cleansing, terror, Rashism.
Російсько-українська війна змістила в
українській соціогуманітарній науці век-
тори актуальності на проблеми, які часто
не вважалися такими раніше. Серед ін-
ших постало запитання: як сталося, що
нібито близький за культурою, мовою і
походженням народ, який сам себе пози-
ціонував «братнім», виявився, нехай і під
дією державної пропаганди, зараженим
шовіністичним російським нацизмом – ра-
шизмом? Причому особливу нетерпимість
цей народ спрямував саме проти україн-
ців. На думку автора цих рядків, усе це
сталося далеко не одномоментно. Річ у
тім, що прояви й ідеології рашизму, і ба-
зованих на ній практик, які передбачають
масштабні воєнні злочини, спостерігали-
ся в росії впродовж століть. Просто вони
35
маскувалися владою під миролюбність,
дружнє ставлення й патерналізм до інших
народів. А навколишні з росією землі в
ході формування імперії захоплювали-
ся нею під виглядом захисту там право-
славної віри, допомоги братнім народам,
оборони їх від ворогів, визволення від
загарбників і навіть від їхніх власних,
чомусь неодмінно реакційних, еліт, що
«гальмували» прогрес цих народів та
країн. Історія росії наповнена війнами,
проте, якщо вірити офіційній пропаганді,
вона ні на кого не нападає, а лише допо-
магає, звільняє та захищає. Аби показа-
ти, що й демагогія на державному рівні,
і гібридна війна, яка включає пропаганду
та обман, захоплення територій, грабунки
й мародерство, винищення й депортацію
населення, практикуються росією вже не
одне століття, пропонуємо звернутися до
часу, коли ця імперія лише вступила в
етап формування.
Хрестоматійними є приклади жорсто-
кості та підступності московії під час під-
порядкування Новгорода, Пскова чи Тве-
рі, однак мало звертається увага на події
кінця XV – початку XVІІ ст. на східній
околиці України 1. Причому цей закид
справедливий навіть стосовно україн-
ських істориків, які так само, як і пред-
ставники інших соціогуманітарних наук,
усе ще досить мало приділяють уваги за-
значеному періодові в історії українсько-
московитських взаємин. З-поміж україн-
ських учених, що не оминули політичних
подій на східному порубіжжі Великого
князівства Литовського (далі – ВКЛ), до
якого входила тоді Україна-Русь, назвемо
Наталію Яковенко, Петра Кулаковського,
Олену Русину, яка присвятила Сіверщині
окрему працю [34, с. 129; 23, с. 181–183;
14]. Водночас вони зосереджуються пере-
важно на соціально-політичній площині,
менше вникаючи в деталі ставлення мос-
ковитів до завойованих, а особливо в ет-
нічні аспекти цих практик, що звелися
до масштабних етнічних чисток і навіть
геноцидних дій, які фактично змінили
етнічний склад тутешньої людності. Крім
згаданих авторів, завершального етапу іс-
торії Сіверщини напередодні утворення
Слобожанщини торкається Володимир
Кравченко в новаторській книзі, при-
свяченій Харкову як столиці східного
порубіжжя України. Він фактично по-
вторює радянський наратив про те, що
в XV–XVI ст. майбутня Слобожанщина
становила «частину широкої незаселеної
території» [13, с. 23], з чим погодитися
важко, оскільки тут мешкало севрюцьке
населення, близьке до русинів-україн-
ців [3]. Дуже детально на тутешніх поді-
ях кінця XV ст. й певною мірою пізніших
часів зупиняється білоруський історик
Віктор Темушев у спеціальній праці. Він
багато уваги приділяє також численній
російській історіографії цього періоду,
відзначивши більшу чи меншу тенденцій-
ність публікацій [27, с. 10–27]. Аналізує
білоруський автор і польську, литовську,
білоруську історіографію, що звільняє нас
від спеціального її аналізу, та вказує на
незначну кількість праць українських на-
уковців, присвячених досліджуваній темі.
Ми ж підкреслено відзначимо дещо беле-
тристичні публікації російського історика
Антона Ракітіна, який звертає увагу на
репресії московської влади стосовно або-
ригенів Сіверщини [22].
Отже, розглянемо події, пов’язані із
завоюванням східноукраїнських терито-
рій московією в кінці XV – на початку
XVІІ ст., під кутом зору виявлення етніч-
ної складової, звертаючи особливу увагу
на ставлення завойовників до місцевого
населення та на прояви протиставлення
«свій» – «чужий». Спеціально акцентує-
мо на поведінці чужинців-московитів на
завойовуваних теренах і їхніх практиках
стосовно аборигенів, жорстокість яких
впадає в око навіть як для середньовічних
часів. Джерелами слугують посольські до-
кументи між урядами ВКЛ та московії;
літописи – російські (Типографський, Піс-
каревський, Воскресенський) і білоруські
(Хроніка Биховця); мемуари та щоденники
іноземців (Ісаака Масси, Конрада Буссо-
ва, поляків – учасників інтервенції почат-
ку XVII ст.). Метологію цього історико-
антропологічного дослідження складають
напрацювання з вивчення етноцентричних
уявлень (Юстіна Штаґля, Ентоні Сміта,
Олексія Толочка [38; 26; 28]) і поведінки
«людей війни» середньовічно-ранньомо-
дерних часів (Філіпа Контаміна, Наталії
Яковенко [12; 35, с. 189–228]). Формам
домодерної етнічності та ідентичності при-
свячені праці Миколи Колесницького,
Сергія Арутюнова, Ентоні Сміта, Вальте-
ра Поля [11; 2; 26; 37].
XV століття ввійшло в історію розгор-
танням правителями Московського вели-
36
кого князівства боротьби за підпорядку-
вання колишніх давньоруських земель.
При цьому вони зіткнулися з «іншою Рус-
сю» – ВКЛ, до складу якого дещо рані-
ше ввійшла чи не більшість цих теренів,
включно з українськими та білоруськими
землями, які саме викристалізовувалися.
Це призвело до серії війн між двома дер-
жавами. У другій половині – кінці XV ст.
починаються напади московських зброй-
них загонів, а потім і регулярних військ
на східноукраїнську Сіверську землю з
метою її захоплення, причому, звертаємо
увагу, часто війна взагалі не оголошу-
валася. Тому «війною під час миру» на-
звав воєнні дії 1486–1494 років, що були
продовженням серії нападів московитів
на східні землі ВКЛ в XV ст., В. Тему-
шев. Він дає влучну характеристику діям
нападників, які нагадують українське
сьогодення: «Терор та залякування на-
селення, примусове зупинення торгівлі,
грабіжницькі наїзди, ослаблення центрів
литовської великокняжої влади й залу-
чення на свій бік місцевих князів, пря-
мі захоплення і колонізація земель ВКЛ
стали невід’ємними компонентами тієї ві-
йни» [27, с. 8]. Від нападів збройних за-
гонів московитів дуже потерпало місцеве
населення, а ставлення нападників до ньо-
го на сторінках джерел виглядає типовим
для етнічно «чужих». Це й дає підстави
вважати, що одним з аспектів москов-
сько-литовських війн кінця XV – початку
XVI ст., окрім традиційно виокремлюва-
них військово-політичного та соціального,
є етнічний. Адже, справді, це була війна
не просто військ однієї держави з армією
іншої, у її ході протистояли одна одній
різні етнічні спільноти, на чому акценто-
вано недостатньо.
А почали московити з Верховських
князівств – колишніх дрібних Чернігів-
ських уділів на верхній Оці, які входили
до ВКЛ й територіально примикали до
Сіверської землі, становлячи її східний
фланг. Низка дослідників виокремлюють
цю місцевість – «лінію верхньої Десни,
Угри й Оки» – як смугу, перехідну між
московією та власне «Україною» [36,
s. 379]. Щодо цього можна навести цікаве
спостереження, яким поділився в приват-
ній бесіді з автором цих рядків етнолог
Олександр Курочкін. Його невістка по-
ходить із Калузької області росії, з те-
риторії одного з колишніх Верховських
князівств – Козельського. Так ось, на ко-
рінних теренах росії цей регіон і сьогодні
вважають свого роду «російською Укра-
їною», підставою для чого є особ ливості
природних умов та певні історико-куль-
турні традиції.
Населення Верховських князівств
складали кілька дрібних етнічних спіль-
нот, культурно близьких між собою. Вод-
ночас вони мали власні своєрідні етнічні
самосвідомості, поєднані з політичними
ідентичностями: це було самоусвідомлен-
ня мешканців князівств, які до московії
не входили. У джерелах трапляються
назви «мценяни», «козличі», «любуча-
ни», «перемишляни» та ін. Як приклад,
можна назвати аналогічні спільноти,
що тривалий час фіксувалися в Біло-
русі тоді ж, а також дещо більших за
кількістю та територіями новгородців і
псковичів («пльсковців»). Так, у догово-
рах великого литовського князя Казими-
ра 1440 року зі Псковом та Новгородом
названі «Ляхъ, Русинъ 2, Полочанинъ,
Витеблянинъ, Смолнянинъ», протистав-
лені «Псковичомъ», а також «Литвинъ,
Витеблянинъ, Полочанинъ, Смолнянинъ,
или съ иныхъ нашихъ Рускихъ земель»,
яким протиставлені «Новгородцы» [1,
с. 51–52]. У зв’язку із цим слід зазначи-
ти, що в період Середньовіччя, а подеку-
ди й довше (до переборення політичної
роздробленості) населення відомих сьо-
годні країн Європи складали групи так
званих обласних (на Русі – «земельних»)
етнічних спільнот. Такого виснов ку од-
ним із перших у колишньому срср дійшов
виходець з України Микола Колесниць-
кий [11]. Це положення, до речі, запере-
чує існування в той час таких великих
за територією розселення народів, як так
звана «давньоруська народність». Воно
цілком узгоджується з інформаційною те-
орією етнічних спільнот, величина яких
залежить від розвитку мереж інформацій-
них комунікацій, які були нерозвинені в
Середньовіччі [2, с. 17–39]. Ці спільноти
з переборенням феодальної (політичної)
роздробленості консолідувались у відомі
сьогодні народи – іспанців, французів,
поляків, італійців, німців та ін. У до-
сліджуваний нами період завершувалося
утворення об’єднаної російської держави,
у ході якого проторосіяни Московського
та Рязанського великих князівств зброй-
ним шляхом приєднували близьких, а ча-
37
сом і не близьких їм культурно й мовно
новгородців, псковичів, тверичів та інші
«земельні» спільноти й піддавали їх аси-
міляції, а непокірних винищували.
Під час прикордонної московсько-ли-
товської війни кінця XV ст. території Вер-
ховських князівств зазнали агресивних і
спустошливих нападів московитів. Тутеш-
ні поселення стали атакувати іррегулярні
збройні загони, існування яких москов-
ська влада заперечувала (дуже нагадує
нинішніх «іхтамнєтов»). Вони грабували
місцевих жителів, убивали їх та захоплю-
вали в полон, змушуючи вцілілих кидати
насиджені місця й тікати світ за очі. Влада
ВКЛ не мала достатньо відмобілізованих
військ, здатних до оперативного опору. До
того ж, нагадаю, спочатку війни ніхто не
оголошував. Місцевих князів нападники
шантажували спустошенням їхніх земель,
зманювали різними обіцянками та зму-
шували приймати московське підданство
(згодом, у процесі ліквідації удільних
князівств, таких князів з родинами на-
сильно постригали в монахи, а землі за-
бирали на користь казни). І лише коли
терени Верховських князівств були спус-
тошені, а їхні князі емігрували до Литви,
потрапили в полон чи змушені були пе-
рейти на бік москви, з’являлися регуляр-
ні війська та представники московської
влади й окуповували території. При цьо-
му В. Темушев звертає увагу на те, що
як тільки москва захоплювала чергову
волость чи повіт, їх оголошували «спо-
конвічними» володіннями московії. Решт-
ки місцевого населення зазнавали асимі-
ляції, важливу роль у чому відігравало
переселення на спустошені землі власне
московитів [27, с. 38 та ін.].
Численні конкретні факти, що розкри-
вають грабіжницькі та бандитські 3 дії
московитів і ставлення до жителів Вер-
ховських князівств, наводяться в дипло-
матичній переписці Литви та московії.
Так, у скарзі литовського посольства до
москви, датованій 1486 роком, зазначено:
«Казимиръ, король и великiй князь. Тыми
разы прiехалъ къ нимъ наместъникъ наш
Мъценъскiйъ и Любецъкiйъ; князь Дми-
трей Путятичъ и поведалъ намъ, штожъ съ
твоее земъли люди твое нашимъ людемъ
вкраиннымъ, Мецняномъ и Любучаномъ,
многiе шкоды починили въ тат[ь]бахъ и
въ разбоехъ и въ грабежохъ <…>» [17,
с. 445]. Нападають у цей час на Сівер-
щину, теж почавши з територіально най-
ближчих Верховських князівств, і зброй-
ні загони з Рязанського князівства, яке
все більше контролювалося москвою. Про
це йдеться в скарзі великого князя ли-
товського рязанському великому князю
того-таки 1486 року. Дії нападників сто-
совно місцевих жителів були аналогічни-
ми описаним вище: «Казимиръ, король и
великiй князь. Тыми пакъ разы прiехалъ
къ намъ наместникъ нашъ Мценъскiй и
Лубуцъкiй, князь Дмитрей Путятичъ и
поведалъ намъ, ижъ твое люди, зъ тво-
ее земли пришодши <…> войною подъ
городъ нашъ Мъценскъ, место выжъгли,
села повоевали и многiе шкоды починили
и люди головами въ полонъ повели» [17,
с. 446]. Мешканці Верховських князівств,
коли їм щастило, платили нападникам
тією ж монетою, хоча це спостерігало-
ся рідко: «Тое же осени имали Москви-
чи Любутье и полонъ вели. Тое же осени
Любучане безвѣстно прiидоша на князя
Семена Одоевского [нещодавно пере йшов
на службу до москви. – В. Б.], онъ же
бой постави съ ними, а съ нимъ мало
людей бѣ, и убиша князя Семена» [19,
с. 178]. Наступного (1487) року посоль-
ства великого князя литовського до мо-
скви продовжували скаржитися на дії на-
падників: «…села пожгли, кони и коровы
и ину каждую животину, платья и всѣ
статки побрали; <…> безвѣстным дѣлом
люди головами побрали и въ полонъ по-
вели; <…> люди твои <…> а взяли <…>
сто коней, полтораста коровъ, а двѣсте
овецъ, а тритцать улiевъ со пчелами, а сто
кадей ржи, восмьдесять кадей пшеницы,
а триста кадей овса, а девятдесять кадей
хмѣлю, а тритцать кадей гороху, а пятде-
сять жорновъ, а семьдесять кадей коно-
пель, а статковъ клѣтныхъ на сто копъ,
а дворы пожгли» [24, с. 1–3].
А далі почали зазнавати нападів і вну-
трішні Сіверські терени, зокрема Брян-
щина, що випливає зі скарги литовських
послів Івану ІІІ 1492 року, де йдеться про
те, як «<…> многии люди <…> чотыри
волости нашихъ Брянскихъ выбрали и
выграбили, статки домовыи побрали,
меды прѣсные и воски и иные домовыи
речи, а къ тому осмьдесять коней…» [24,
с. 58]. Аналогічна скарга 1493 року під-
сумовує: «И тыми разы нашему государю
великии шкоды ся подѣяли: изъ нашего
государя земли войну на миру пустилъ,
38
городы его милости, и волости пожжены,
иные побраны и люди многии со многи-
ми ихъ статки въ полонъ поведены» [24,
с. 105]. І хоча документи рясніють скар-
гами також московської сторони на розбої
«литовських людей», за спостереженням
В. Темушева, вони характеризуються від-
сутністю конкретики й точних оцінок ні-
бито завданих збитків, які насправді були
здебільшого вигаданими [27, с. 44–46].
Результатом усіх цих подій стала фак-
тична (де повна, а де часткова) зміна на-
селення колишніх Верховських князівств.
Їхні землі значною мірою заселили моско-
вити; ті ж рештки дрібних місцевих етніч-
них спільнот, які збереглися на теренах
споконвічного мешкання, були асимільо-
вані агресивними прибульцями. Тобто, як
бачимо, це була етнічна чистка з елемен-
тами геноциду. А територія колишніх чер-
нігівських уділів на верхній Оці перетво-
рилася на «споконвічну російську», якою
спочатку не була.
У 1500 році почалася наступна, цьо-
го разу оголошена, московсько-литовська
вій на. Московські війська почали захо-
плювати решту повітів Сіверської землі,
знову грабуючи, беручи в полон та вби-
ваючи місцевих жителів. Раніше в істо-
ріографії панував міф про мирний пере-
хід Сіверщини під московську зверхність
«без будь-якої війни, лише через взаємне
тяжіння споріднених народностей» [15,
с. 1]. Проте останнім часом історики вста-
новили, що насправді завоювання було
кривавим і руйнівним [23, с. 195, 200].
Розграбування уникли тільки володін-
ня князів Василя Шем’ячича, Семена
Можайського (Стародубського), Семена
Бєльського та деяких інших, що, буду-
чи спокушені пропагандою та обіцянками
москви, перейшли під її владу. У Хроні-
ці Биховця читаємо, як Іван ІІІ таємно
увійшов у зносини з ними, прагнучи, «иж
бы они з городы и волостьми отступили
от зятя его, великого князя Александра,
и со всим тым служили ему, а ку тому
еще обещал им многие городы и волости
свои. И на том змову и присягу межи со-
бою вчинили» [31, с. 186]. Мотивувалася
така поведінка князів нібито гоніннями
на православну віру в Литві, хоча на-
справді це була вигадка пропаганди Іва-
на ІІІ, який шукав приводу для війни й
відторгнення литовських територій. Адже
більшість жителів ВКЛ, включно з ба-
гатьма литовськими князями та навіть ве-
ликою княгинею Оленою Іванівною, були
православними, тому там про гоніння на
православну віру йтися взагалі не могло.
Зазначимо, що сіверські князі переходи-
ли в московське підданство далеко не за-
вжди з власної волі. Способи впливу на
них у москви були різноманітними, ви-
гадливими й підступними. Тим паче, що
в московії їх не чекав рай: там саме роз-
гортався наступ на удільні права князів.
Як зазначає В. Темушев, «удільні князі у
Великому князівстві Московському були
приречені» [27, с. 44]. До речі, впливо-
вого В. Шем’ячича в 1525 році «вдячні»
московити звинуватили у зраді й кинули
у в’язницю, де він у 1529 році помер. Ре-
зультатом війни для ВКЛ стала втрата
1503 року Сіверщини, чому посприяло
й те, що москві допомагали союзники –
кримський хан Менглі-Гірей і казанські
царевичі (принагідно згадаймо пізнішу
долю Казанського та Кримського ханств).
На яскраву картину розбоїв моско-
витів на Сіверщині натрапляємо в Ти-
пографському літописі під 1500 роком:
«Въ лѣто 7000 осмое князь великый
Иванъ Васильевичь всея Роуси послалъ
своихъ воеводъ, Якова Захарiича и иныхъ
воеводъ, на Литовьску землю. Они же,
шедше, многые грады и власти и села по-
плениша, а людей многыхъ мечю и огне-
ви предаша и иныхъ въ плѣнъ поведоша.
Се имена тѣмъ градомъ, которые взяты:
Брянескъ, Почапъ, Радогощъ, Путивль,
Любець и иные грады…» [20, с. 214] Во-
лодар же московії Іван ІІІ у відповідь на
обурення ВКЛ удавав щире здивування,
подаючи захоплені землі власною «отчи-
ною»: «Нам чего деля великому князю
Александру тое своей отчины отступова-
тись?» [24, с. 380].
Так Сіверська земля і її споконвічне
населення – севрюки, що були нащад-
ками колишніх сіверян, потрапили під
владу москви. Судячи з документів, на
початок XVII ст. основна маса севрюків
були селянами («мужиками») [25, с. 243,
258]. Водночас до захоплення московією
Сіверщини серед них перебували люди
різних соціальних станів. Проте відра-
зу після московської анексії Сіверської
землі чи не більшість місцевого боярства
емігрувала до ВКЛ, з яким пов’язувала
свою долю [23, с. 196]. А ті бояри, що
залишилися, почали розчинятися в масі
39
служилого люду, який центральна влада
переселяла на Сіверщину з різних кінців
московії. Про цих колишніх бояр-севрю-
ків нагадують прізвища та імена, утворе-
ні від етноніма «севрюк», що трапляються
серед дітей боярських 4, козаків та інших
представників служилого стану, що фік-
суються на XVI–XVII ст. (син боярський
Богдашка Севрюков, козаки Парфенко
Севрюков і Семен Севрюков, стрілець
Севрючка Данилов, козачий отаман Сев-
рючко Панов та ін.) [7; 29, с. 352]. Вод-
ночас пам’ять про те, що бояри-севрюки
колись служили іншому монарху в іншій
державі, ще трималася достатньо міцно
в середовищі їхніх нащадків. Тим біль-
ше, що нові (незвичні) порядки, судячи з
усього, не подобалися севрюкам, і це піз-
ніше спрацювало.
Отже, Сіверська земля стала заповню-
ватися служилими людьми різних кате-
горій та селянами з внутрішніх районів
московії. Російська колонізація із самого
початку мала переважно державний ха-
рактер (на відміну від народної колоні-
зації українців). Окрім вільної (втечі від
феодального гніту), монастирської та по-
міщицької колонізації, москва переселяє
сюди значні маси служилого люду: дітей
боярських, представників різних розрядів
нижчої категорії – стрільців, гармашів,
драгунів, солдатів, набраних на службу з
різних прошарків населення (бідних груп
посаду, нетяглих вільних людей, козаків,
утікачів та ін.). Влада осаджує їх у різних
повітах Сіверщини й на «засічних лініях»
у рамках розбудови московською держа-
вою системи оборони «кримської украй-
ни» [32, с. 14–17]. Проведена перебудова
станичної та сторожової служби на поміс-
ній основі підірвала давні форми місцево-
го землеволодіння. Новопоселенців на по-
місному праві наділяють землями, раніше
належними севрюкам, найбільше тими,
що складали їхні споконвічні промислові
угіддя [32, с. 18], адже чи не головним
заняттям аборигенів Сіверщини були про-
мисли – бортництво, мисливство, рибаль-
ство тощо [4]. Севрюки дедалі більше від-
тіснялися на соціальну периферію.
Тому вони скористалися із вторгнення
до московії військ Лжедмитрія І, а потім
Лжедмитрія ІІ на початку XVIІ ст. й ви-
явили своєрідний сепаратизм, приєднав-
шись до них. Навіть після столітнього пе-
ребування у складі московії севрюки все
ще не сприймали цю державу за «свою»,
не відчували справжньої причетності до
неї і хотіли повернути колишні вольності.
Тому після прибуття війська Лжедмитрія І
під Путивль його залога добровільно ви-
знала владу самозваного царя, а місцеві
служилі люди й селяни звернулися з лис-
том до короля Речі Посполитої Сигізмун-
да ІІІ «з проханням протекції і захисту
собі та царевичу Дмитрові» [14]. Щоправ-
да, П. Кулаковський у дусі радянських
наративів пояснює такий крок путивль-
ців, як і їхню активну участь у повстан-
ні Івана Болотникова 1606–1607 років,
тим, що «знач ну частину» їх «складали
маргінальні елементи (кримінальні зло-
чинці, що прибули на окраїну, селяни,
які втекли з кріпацтва, тощо) і мігранти з
України» [14]. Проте, гадаю, тут не остан-
ню роль зіграв саме севрюцький чинник,
у чому переконуємось, звернувшись до
джерел. Так, московські посли до Польщі
в 1606–1607 роках князь Григорій Вол-
конський і дяк Андрій Іванов повідомля-
ли в москву: «I в Сѣверских i украинных
городѣх севрюки люди простые, i в Мос-
ковском государстве мало бывают <…>
учали прельщатись, к тому вору, к бого-
отступнику приставати, и городы тому
вору розстриге здались и в полкѣхъ» [25,
с. 259, 336].
Так само севрюки підтримали й Лже-
дмитрія ІІ, про що Піскаревський літопи-
сець повідомляє: «И немного спустя по-
чал и мятеж быти в северьских градех и
в украинских, и стали говорити, что жив
царь Дмитрей, утек, что был Рострига,
не убили его» [21, с. 211]. А архієпископ
Філарет (Дмитро Гумілевський) в «Істо-
рико-статистичному описі Чернігівської
єпархії» також цитує літопис, де йдеть-
ся про появу на Сіверщини Лжедми-
трія ІІ: «По Путивлѣ измѣниша городы
Дмитровскъ, Черниговъ, Стародубъ,
Новгородокъ <…> Нисаху грамоты (изъ
Стародуба) въ Путивль, въ Черниговъ,
в Новгородокъ. Они же къ тому воров-
ству тотчасъ присташа и начаша кънему
(самозванцу) сбиратися» [30, с. 24]. Оче-
видець подій, голландський купець та
дипломат Ісаак Масса, теж відзначав ма-
сову підтримку жителями Сіверської зем-
лі Лжедмитріїв. Скажімо, вони, за його
словами, «…переходили на бік Димитрія
сотнями й визнавали його законним своїм
государем». У Комарицькій волості «…всі
40
[жителі] перейшли до нього і присягнули
йому» [18, с. 70]. А з розгортанням царем
Борисом Годуновим репресій підтримка
Самозванця навіть зросла: «…коли мос-
ковити почали чинити жорстоку розпра-
ву, то до Димитрія стало переходити ще
більше [людей], які не хотіли й чути про
свого царя Бориса в москві, і залишали-
ся вірними до самої смерті та терпіли всі
муки й тортури» [18, с. 73].
На нелояльну поведінку севрюків щодо
московської держави під час Смути звер-
тали увагу й учасники подій поляки.
Наприклад, у щоденнику одного з них
розповідається про підтримку Лжедми-
трія боярством Сіверщини й участь у по-
встанні Івана Болотникова. Зокрема, там
про події навколо вбивства Лжедмитрія І
та обрання царем Василія Шуйського
1606 року читаємо: «Ця справа із само-
го початку не сподобалася деяким боярам,
зокрема Сіверської землі, що підняли
бунт проти Шуйського, і в яких вождями
були Болотников та Заруцький. А потім
до Путивля з донськими козаками прибув
самозванець, що видавав себе за Петра
Федоровича» (неіснуючого сина царя Фе-
дора Івановича), «до якого пристали всі
Сіверяни і той Болотников...» [9, с. 121,
122]. Така поведінка боярства, очевидно,
свідчила про те, що в його складі було
досить багато тих, хто ще не втратив сев-
рюцької ідентичності чи принаймні ло-
яльності до держави та країни (ВКЛ, Ру-
сі-України), якій служили їхні діди.
Реакцією московської влади на пове-
дінку севрюків стало розгортання проти
них репресій. Так, Піскаревський літо-
писець повідом ляє: «И царь Борис [Году-
нов. – В. Б.] послал противу его [Лже-
дмирія І. – В. Б.] великую рать: бояр
и воевод, Мстисловского с товарищи, со
многими людьми. И оне пришли в Северу
и стали противу его стояти и битца без-
престанно, и кровь проливати за право-
славную християнскую веру» [21, с. 206].
А очевидець тих трагічних подій, німець-
кий військовик Конрад Буссов, зазначає,
як у січні 1605 року в одній із битв вій-
сько Лжедмитрія І зазнало поразки, і ро-
сіяни «стали творити над бідними селяна-
ми, що присягнули Димитрію, жахаючу
нещадну розправу. У Комарицькій волос-
ті вони повісили на деревах за одну ногу
кілька тисяч селян з дружинами й дітьми
і стріляли в них із луків та з пищалей так,
що на це сумно й жалібно було дивити-
ся» [6, с. 41]. А ось як описує репресивні
дії уряду Бориса Годунова впродовж зими
1604/1605 року вже цитований І. Масса:
«Симеону Бекбулатовичу як повелителю
всіх касимівских татар велено було зібра-
ти все своє військо, що склало близько со-
рока тисяч кінних татар. Борис повелів
йому напасти з цим [військом] на Кома-
рицьку волость та все розорити, випалити
й винищити; та й повелів усіх чоловіків,
піддавши найжахливішим тортурам, по-
збавити життя, також бабів, а молодих
жінок і дітей велів він пощадити та взяти
на вічне рабство до себе в Татарію, що й
було зроблено, бо татари на це майстри;
їхню поведінку повторювали також деякі
московити й інші, і вони так розорили Ко-
марицьку волость, що в ній не залишилося
ні кола, ні двора; і вони вішали чоловіків
за ноги на дерева, а потом палили; жінок,
збезчестивши, садили на розжарені сково-
роди, також насаджували їх на розжарені
цвяхи та дерев’яні кілки; дітей кидали у
вогонь і воду, а молодих дівчат продава-
ли…». І далі він зазначає, що московське
військо «всю зиму грабувало й розоряло»
Сіверщину [18, с. 70]. Крім того, севрюць-
ке населення краю взагалі дуже потерпіло
від воєнних дій, які час від часу поновлю-
валися тут з початку XVI ст.
У результаті всіх згаданих подій і чин-
ників, серед яких головна роль належа-
ла цілеспрямованій політиці москви та
інспірованим нею практикам московитів,
етнічний склад населення Сіверщини і її
східного порубіжжя – Верховських кня-
зівств – змінився докорінно. Рештки ав-
тохтонів були асимільовані переселенця-
ми – найбільше росіянами, а на заході
Сіверської землі також русинами-укра-
їнцями. Остання згадка про севрюків у
джерелах припадає на 1707 рік і стосу-
ється околиць сучасного міста Дніпра,
що розташоване на крайньому півдні сев-
рюцької території [33, с. 49, 277].
Що лежало в основі вказаної політики
московського монарха, а також поведінки
його підданих? Обґрунтовування москов-
ськими володарями, починаючи принаймні
з Івана ІІІ, права на Верховські землі та
Сіверщину має чіткі риси патримоніаліз-
му. Причому О. Русина звертає увагу на
«…обумовленість московського патримоні-
алізму відсутністю на східнослов’янських
землях ВКЛ і Польщі безперервної дер-
41
жавної та династичної традиції – чи, при-
наймні, елітарних груп, котрі б декла-
рували своє походження від Рюрика та
Володимира Святославича» [23, с. 178].
Тому великий московський князь, який
уважав себе нащадком і продовжувачем
справ київських князів, на відміну від во-
лодарів Польщі й ВКЛ, розгорнув полі-
тику загарбання навколишніх теренів, яка
в такий спосіб переростає у відоме «зби-
рання руських земель» та концепцію «мо-
сква – третій Рим». Саме Іван ІІІ першим
став іменувати себе «государем и великим
князем всея Руси». При цьому і в рито-
риці, і в діях Івана ІІІ, на нашу думку,
простежуються прояви не просто впевне-
ності у власній правоті, а в богообраності,
яка пізніше розквітла в московії. Адже в
Середньовіччі люди, як уважалося, ді-
яли згідно з Божою волею, на противагу
різним «своєвольникам» [8, с. 160–162].
І така впевненість у санкціонуванні Божою
волею дій володаря давала йому підстави
вести справи не лише прикриваючись не-
правдою, а й учиняти різні підступи, що
ми бачимо в цьому разі. У Середньовіч-
чі в діях володарів підступності взагалі
вистачало, проте в московських монархів
вона не тільки постає дуже рельєфно, а з
часом посилюється.
Практичні ж дії завойовників-моско-
витів у ході означених війн, як бачимо,
у поведінку етнічно «своїх» справді аж
ніяк не вписуються. Це були розбої «чу-
жих», для яких регулярно грабувати, за-
хоплювати в полон та вбивати «не своїх»
у рамках етноцентричних стереотипів, на
яких базувалася домодерна етнічна само-
свідомість, уважалося повністю допусти-
мим. Це й дає підстави вбачати в харак-
тері московсько-литовських війн кінця
XV – початку XVI ст. поряд з воєнно-по-
літичною ще й етнічну складову. Як відо-
мо, етноцентризм усе позитивне пов’язує
зі своїм народом, а інші етнічні спільноти
наділяє негативними й навіть деструктив-
ними рисами. Такі уявлення, що своїми
коренями сягають архаїчної епохи, фор-
мують погляд, за яким лише представни-
ки свого народу є «людьми», чи «справ-
жніми людьми», всі ж інші – «не зов сім
люди», «недолюдки». А значить, і пово-
дитися з ними потрібно відповідно. У до-
модерних етнічних спільнот етноцентризм
був головною підставою поділу на «своїх»
і «чужих» [детально див.: 38, S. 33–35].
З часом, із розвитком та гуманізацією
стосунків між народами, етноцентричні
уявлення послаб люються й затухають,
проте в росіян вони, будучи підсилюва-
ними державною пропагандою власної ім-
перської величі, навпаки, трансформува-
лися в нинішній рашизм.
Висновок. Розглянутий матеріал свід-
чить про те, що на значних територіях
Східної України в кінці XV–XVII ст.
відбулися масштабні етнічні чистки з
більшими чи меншими елементами ге-
ноциду. Терени Верховських князівств,
а також більшої частини Сіверщини, де
сьогодні знаходяться Брянська, Курська,
Орловська, Воронезька області до того
часу аж ніяк не належали до «ісконно»
російських територій. І населяли їх зо-
всім не росіяни. А російські поселенці
з’явилися там навіть не в результаті зви-
чайних, хоча й масштабних, міграцій та
асиміляції аборигенів. Заселення цих те-
ренів московитами-росіянами (десь саме
в цей час завершується формування ро-
сійського народу) відбулося після того,
як місцеве населення (дрібні верховські
етнічні спільноти та севрюки) було пере-
важно винищене, депортоване, а також
розбіглося, рятуючись від терору заво-
йовників.
Порівняння загарбницьких практик
московитів, включно з пропагандистською
виправдально-обґрунтувальною ритори-
кою правителів 5, а також розбійницькою
поведінкою підданих, як сьогодні, так і в
кінці XV – XVII ст., демонструє значну
схожість. Гадаємо, це свідчить про те, що
формування сучасної ідеології рашизму
й рашистських практик своїми коренями
сягає глибокої давнини, а саме часів, коли
майбутня російська імперія почала лише
формуватися. Цікавим видається подаль-
ше простеження завойовницьких війн
московії – росії на предмет удосконалення
риторики «визволення», «допомоги» міс-
цевому населенню та його «порятунку»,
під яку маскувалося захоплення нових
територій, а також бандитсько-грабіж-
ницьких дій російських збройних фор-
мувань і військовиків. Особливий інтерес
становить вишиковування всіх цих явищ
в єдиний хронологічний ланцюжок, який
завершується формуванням сучасних
ідео логії та практики рашизму.
42
Примітки
1 Називаємо нашу країну в досліджуваний час «Україною» умовно, оскільки тоді вона звалася
«Руссю». Річ у тім, що назва «Україна» стала вживатися українською інтелігенцією модерних часів
з причини монополізації росією давньоруської спадщини та фактичного викрадення назви «Русь» у
нашої країни [10, с. 6].
2 Є підстави вважати, що в цьому разі йдеться про членів етнічної спільноти Південної Русі, яка
пізніше отримала назву «Україна», а вони самі стали зватися «українцями»; у XV ст. вони познача-
лися етнонімом «русь» (у множині) і «русин» (в однині) [5]; а ось білоруси єдиного загальнобіло-
руського етноніма не мали [16], що, найімовірніше, свідчить про незавершеність етногенезу.
3 Грабунок захоплюваних територій – так званий воїнський хліб у досліджувані часи не був чимось
винятковим і в цілому не піддавався осуду. Проте в цьому разі це робилося без оголошення війни на
території дружньої сусідньої держави (великий литовський князь Олександр доводився зятем мос-
ковському монархові Івану ІІІ), населеної спорідненими нападникам людьми. Та й масштаби цих роз-
боїв були таки завеликими навіть для жорстоких середньовічних часів, коли володарі-завойовники
все ж таки намагалися зберегти підданих на захоплених теренах.
4 Назва достатньо привілейованого служилого стану в московії.
5 Такого роду риторику і практику звичайно називають «єзуїтськими», проте, на нашу думку,
у цьому разі більше підходить визначення їх як «кадебістських».
Джерела та література
1. Акты, относящиеся к истории Западной России. Санкт-Петербург : Тип. II Отделения Соб-
ственной Е. И. В. Канцелярии, 1846. Т. 1. 432 с.
2. Арутюнов С. А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. Москва : Наука, 1989. 247 с.
3. Балушок В. Загадкові севрюки: 5. Проблема назви. Територія і стан її заселеності. Сіверянський
літопис. 2016. № 6 (132). С. 44–55.
4. Балушок В. Особливості господарської діяльності севрюків (XIV–XVII ст.). Народна творчість
та етнологія. 2017. № 4 (368). С. 41–50.
5. Балушок В. З історії української етнонімії (від «русинів» до «українців»). Український історич-
ний журнал. 2018. № 2 (539). С. 163–178. DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2018.02.163.
6. Буссов К. Московская хроника 1584–1612. Хроники Смутного времени: Конрад Буссов. Арсений
Елассонский. Элиас Геркман. Москва : Фонд С. Дубова, 1998. С. 11–158.
7. Веселовский С. Б. Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища и фамилии. Москва : Наука,
1974. 382 с. URL :. http://www.pseudology.org/state/Onomastikon2.pdf (дата звернення: 31.07.2020).
8. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. Изд-е 2-е. Москва : Искусство, 1984. 350 с.
9. Дневник событий, относящихся к Смутному времени (1603–1613 гг.), известный под именем Ис-
тории Ложного Дмитрия. Русская историческая библиотека / ред. М. Коялович. Санкт-Петербург,
1872. Т. 1. С. 84–364.
10. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. Львів : Ін-т українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. 334 с.
11. Колесницкий Н. Ф. Донациональные этнические общности (по материалам средневековой
Германии). Расы и народы. Москва : Наука, 1978. Вып 8. С. 21–46.
12. Контамин Ф. Война в Средние века / пер. c франц. Ю. П. Малинина и др. Санкт-Петербург :
Ювента, 2001 416 c.
13. Кравченко В. В. Харьков / Харкiв: столица Пограничья. Вильнюс : Европейский гуманитарный
ун-т, 2010. 358 с.
14. Кулаковський П. Роль і значення Путивля в Смоленській війні 1632–1634 рр. URL : http://
putivl-zapovidnyk.org/vidannja/rol-i-znachennja-putivlja-v-smolenskij-vijni-1632-1634-rr.php (дата звер-
нення: 11.07.2021).
15. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Т. 1 : Полк Стародубский. Киев : Типография
К. Н. Милевского, 1888. 522 с.
16. Левшун Л. Концепт «литвины» в этнокультурном самосознании белорусов. Беларуская думка.
2009. № 11. С. 102–109.
17. Литовская Метрика. Отдел І. Часть І: Книга записей. Т. І. Русская историческая библиотека.
Т. 27 / ред. Иван. И. Лаппо. Санкт-Петербург : Изд. Археогр. комиссии, 1910. ІХ, 38, 150 с.
43
References
1. HRYHOROVYCH, Ivan (compiler-editor). Acts Relating to the History of Western Russia, Collected
and Published by the Archaeographic Commission. Saint Petersburg: Printing House of the IInd Department
of His Imperial Majesty’s Personal Chancellery, 1846, vol. I, 432 pp. [in Russian].
2. ARUTYUNOV, Sergey. Peoples and Cultures: Their Development and Interaction. Moscow: Science,
1989, 247 pp. [in Russian].
3. BALUSHOK, Vasyl. Enigmatic Sevriuks: 5. The Name Problem. Territory and State of Its Occupancy.
In: Volodymyr DIATLOV, ed.inchief, The Siverian Chronicle: A Scientific Journal, 2016, no. 6 (132), pp. 44–55
[in Ukrainian].
18. Масса И. Краткое известие о начале и происхождении современных войн и смут в Московии,
cлучившихся до 1610 года за короткое время правления нескольких государей. О начале войн и смут в
Московии / состав. А. Либерман. Москва : Рита-Принт, 1997. C. 13–150.
19. Полное собрание русских летописей: Т. 8. Продолжение Летописи по Воскресенскому спис-
ку / гл. ред. А. Ф. Бычков. Санкт-Петербург : Тип. Э. Праца, 1859. 302 с.
20. Полное собрание русских летописей: Т. 24. Типографская летопись / под ред. A. А. Шахмато-
ва, А. Е. Преснякова ; подгот. С. П. Розанов. Петроград : 2-я гос. типогр., 1921. [3], 271 с.
21. Полное собрание русских летописей: Т. 34. Постниковский, Пискаревский, Московский и
Бельский летописцы. Москва : Наука, 1978. 304 с.
22. Ракитин А. С. Севрюки – коренное население Северской земли. URL : http://sivertsi-siver.narod.
ru/sevruki.htm (дата звернення: 11.08.2019).
23. Русина О. В. Сiверська земля у складi Великого князiвства Литовського. Київ : Ін-т української
археографії та джерелознавства НАН України, 1998. 244 с.
24. Сборник Императорского русского исторического общества / под ред. Г. Ф. Карпова. Санкт-
Петербург : Тип. Ф. Елеонского, 1882. Т. 35. Ч. 1. 6, VI, XXII, 870 с., 116 стлб.
25. Сборник Императорского русского исторического общества / под. ред. С. А. Белокурова.
Санкт-Петербург : Тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1912. Т. 137. XX, 809 c.
26. Сміт Е. Д. Національна ідентичність / з англ. перекл. П. Таращук. Київ : Основи, 1994. 224 с.
27. Темушев В. Н. Первая московско-литовская пограничная война 1486–1494. Москва : Квадрига,
2013. 239 с.
28. Толочко О. Образ «чужинця» в картині світу домонгольської Русі. Mediaevalia Ucrainica: мен-
тальність та історія ідей. Київ : Ін-т української археографії та джерелознавства НАН України, 1992.
Т. 1. С. 26–46.
29. Тупиков Н. М. Словарь древнерусских личных собственных имен. Санкт-Петербург : Типо-
графия И. Н. Скороходова, 1903. 904 с.
30. Филарет (Гумилевский Д.). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 6 :
Уезды Новгородсеверский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзенский. Чернигов : Зем-
ская типография, 1874. 438 с.
31. Хроника Быховца / отв. ред. М. Н. Тихомиров ; предисл., коммент. и пер. Н. Н. Улащика. Мо-
сква : Наука, 1966. 155 с.
32. Чижикова Л. Н. Русско-украинское пограничье: история и судьбы традиционно-бытовой
культуры. Москва : Наука, 1988. 256 с.
33. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. / редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін.
Київ : Наукова думка, 1991. Т. 3. 557 с.
34. Яковенко Н. М. Нарис iсторii Украïни з найдавнiших часiв до кiнця XVIII ст. Киïв : Генеза, 1997.
380 с.
35. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVIІ ст.
Київ : Критика, 2002. 416 с.
36. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936. 420 s.
37. Pohl W. Political uses of Ethnicity in early medieval Europe. Ethnicity as a Political Resource:
Conceptualizations across Disciplines, Regions, and Periods. Bielefeld : Transcript Verlag. 2015. P. 201–208.
DOI: https://doi.org/10.14361/9783839430132-015.
38. Stagl J. Kulturantropologie und Eurozentrismus. Wiener völkerkundliche Mitteilungen. 1986. Bd. 28.
S. 33–66.
44
4. BALUSHOK, Vasyl. Peculiarities of Economic Activity of Sevryuks (XIVth to XVIIth Centuries). In:
Hanna SKRYPNYK, ed.inchief, Folk Art and Ethnology, 2017, no. 4 (368), pp. 41–50 [in Ukrainian].
5. BALUSHOK, Vasyl. From the History of Ukrainian Ethnonymy (from “Ruthenians” to “Ukrainians”).
In: Valeriy SMOLIY, ed.inchief, The Ukrainian Historical Journal. Kyiv: Scientific Thought, 2018, no. 2 (539),
pp. 163–178 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2018.02.163.
6. BUSSOW, Conrad. The Muscovite Chronicle, Containing Matters from the Death of Ivan Vasilyevich
the Tyrant, the Most Ferocious and Savage of All Whom the Sun Saw after Their Births, in the Year of
Christ 1584–1612. In: Conrad BUSSOW, Arsenios of Elassonos, Elias HERCKMANS. Chronicles of the
Time of Troubles: The History of Russia and the House of Romanov in the Memoirs of Contemporaries of the
XVIIth–XXth Centuries. Moscow: Sergey Dubov Foundation, 1998, pp. 11–158 [in Russian].
7. VESELOVSKY, Stepan. Onomasticon. Ancient Rus’s Names, Nicknames, and Surnames. Moscow: Science,
1974, 382 pp. [online]. Available from: http://www.pseudology.org/state/Onomastikon2.pdf (accessed on
July 31, 2020) [in Russian].
8. GUREVICH, Aron. Categories of the Medieval Culture. Second edition. Moscow: Art, 1984, 350 pp. [in
Russian].
9. BUDZIŁŁO, Józef. A Diary of Events Relating to the Time of Troubles (1603–1613), Known as the
History of False Dmitry. In: Mikhail KOYALOVICH, ed., The Russian Historical Library. Saint Petersburg,
1872, vol. 1, pp. 84–364 [in Russian].
10. ISAIEVYCH, Yaroslav. Ancient and New Ukraine: Its People, Religion, and Culture. Lviv: NASU’s Ivan
Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies, 1996, 334 pp. [in Ukrainian].
11. KOLESNITSKY, Nikolay. Pre-National Ethnic Communities (Based on Materials from Medieval
Germany). In: Races and Peoples: An Annual. Moscow: Science, 1978, iss. 8, pp. 21–46 [in Russian].
12. CONTAMINE, Philippe. War in the Middle Ages. Translated from French by Yuriy MALININ et al.
Saint Petersburg: Juventa, 2001, 416 pp. [in Russian].
13. KRAVCHENKO, Volodymyr. Kharkov/Kharkiv: A Capital of the Borderlands. Vilnius: European
Humanities University, 2010, 358 pp. [in Russian].
14. KULAKOVSKYI, Petro. The Role and Significance of Putyvl in the Smolensk War of 1632–1634 [online].
Available from: http://putivl-zapovidnyk.org/vidannja/rol-i-znachennja-putivlja-v-smolenskij-vijni-1632-
1634-rr.php (accessed on July 11, 2021) [in Ukrainian].
15. LAZAREVSKY, Aleksandr. A Description of Old Lesser Russia. Vol. 1: Starodub Regiment. Kiev:
Printing House of K. N. Milevsky, 1888, 522 pp. [in Russian].
16. LEVSHUN, Lubov. The «Litvins» Concept in the Ethno-Cultural Identity of Belarusians. In: Vadzim
HIHIN, ed.inchief, The Belarusian Thought, 2009, no. 11, pp. 102–109 [in Russian].
17. The Metrica of the Grand Duchy of Lithuania, section I, part I: Book of Records, vol. I. In: Ivan LAPPO,
ed., The Russian Historical Library. Saint Petersburg: Edition of the Archaeographic Commission, 1910, vol. 27,
IX + 38 + 150 pp. [in Russian].
18. MASSA, Isaac. A Brief Notice on the Beginnings and Origins of Modern Wars and Distempers in
Muscovy, Which Occurred before 1610 during Short Reigns of Several Sovereigns. In: Isaac MASSA,
Peter PETREIUS. On the Beginnings of Wars and Unrests in Muscovy. Compiled and edited by Aleksandr
LIBERMANN. Moscow: Rita-Print, 1997, pp. 13–150 [in Russian].
19. The Complete Collection of Russian Chronicles. Saint Petersburg: Printing House of Eduard Pratz, 1859,
vol. 8: Continuation of the Resurrection List Chronicle (ed. by Afanasy BYCHKOV), 302 pp. [in Russian].
20. The Complete Collection of Russian Chronicles. Petrograd: 2nd State Printing House, 1921, vol. 24: The
Typographic Chronicle (edited by Aleksey SHAKHMATOV, Aleksandr PRESNYAKOV; compiled by Sergey
ROZANOV), [3] + 271 pp. [in Russian].
21. The Complete Collection of Russian Chronicles. Moscow: Science, 1978, vol. 34: The Postnikov,
Piskaryov, Moscow, and Belaya Chroniclers (edited by Viktor BUGANOV and Vadim KORETSKY), 304 pp.
[in Russian].
22. RAKITIN, Anton. Sevryuks, An Indigenous Population of the Severian Lands [online]. Available from:
http://sivertsi-siver.narod.ru/sevruki.htm (accessed on August 11, 2019) [in Russian].
23. RUSYNA, Olena. The Severian Lands within the Grand Duchy of Lithuania. Kyiv: NASU’s Institute of
Ukrainian Archeography and Source Studies, 1998, 244 pp. [in Ukrainian].
24. KARPOV, Gennady, ed. The Collection of the Imperial Russian Historical Society. Saint Petersburg:
Printing House of F. Eleonski, 1882, vol. 35, pt. 1, VI, XXII, 870 pp., 116 col. [in Russian].
25. BELOKUROV, Sergey, ed. The Collection of the Imperial Russian Historical Society. Saint Petersburg:
Printing House G. Lissner and D. Sobko, 1912, vol. 137, XX, 809 pp. [in Russian].
45
26. SMITH, Anthony D. National Identity. Translated from English by Petro TARASHCHUK. Kyiv:
Solomiya Pavlychko’s Publishers Osnovy, 1994, 224 pp. [in Ukrainian].
27. TEMUSHEV, Victor. The First Moscow-Lithuanian Border War 1486–1494. Moscow: Quadriga, 2013,
239 pp. [in Russian].
28. TOLOCHKO, Oleksii. The Image of «Foreigner» in the Worldview of Pre-Mongol Rus. In: Oleksii
TOLOCHKO, secretaryinchief, Mediaevalia Ucrainica: Mentality and History of Ideas. Kyiv: NASU’s
Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies, 1992, vol. I, pp. 26–46 [in Ukrainian].
29. TUPIKOV, Nikolay. A Dictionary of Ancient Rus’s Personal Proper Names. Saint Petersburg: Printing
House of I. N. Skorokhodov, 1903, 904 pp. [in Russian].
30. FILARET (GUMILEVSKY, Dmitry). The Historical and Statistical Description of the Chernihiv
Eparchy. Chernihiv: Zemstvo’s Printing House, 1874, bk. 6: Novhorod-Siverskyi, Sosnytsia, Horodnia,,
Konotop, and Borzna Districts, 438 pp. [in Russian].
31. The Bykhovets Chronicle. Edited by Nikolay TIKHOMIROV; prefaced, annotated and translated from
Ruthenian by Mikałaj UŁAŠČYK. Moscow: Science, 1966, 155 pp. [in Russian].
32. CHIZHIKOVA, Ludmila. Russian-Ukrainian Borderlands: History and Destinies of Traditional Everyday
Culture. Edited by Kirill CHISTOV. USSR Academy of Sciences’ Nikolay Miklouho-Maclay Institute of
Ethnography. Moscow: Science, 1988, 256 pp. [in Russian].
33. YAVORNYTSKYI, Dmytro. The History of Zaporizhzhian Cossacks: in 3 Volumes. Edited by Pavlo
SOKHAN (editorial board’s chairperson) et al. Kyiv: Scientific Thought, 1991, vol. 3, 557 pp. [in Russian &
Ukrainian].
34. YAKOVENKO, Natalia. An Outline of the History of Ukraine from the Earliest Times to the Late 18th
Century. Kyiv: Genesis, 1997, 380 pp. [in Ukrainian].
35. YAKOVENKO, Natalia. The Parallel World. Studies on the History of Conceptions and Ideas in Ukraine
in the XVIth–XVIIth Centuries. Kyiv: Criticism, 2002, 416 pp. [in Ukrainian].
36. KUCZYŃSKI, Stefan Maria. The Chernihiv-Severian Lands under the Rule of Lithuania. Warsaw, 1936,
420 pp. [in Polish].
37. POHL, Walter. Political uses of Ethnicity in early medieval Europe. In: The University of Cologne
Forum «Ethnicity as a Political Resource» (ed.). Ethnicity as a Political Resource: Conceptualizations across
Disciplines, Regions, and Periods. Bielefeld: Transcript Verlag, 2015, pp. 201–208 [in English]. DOI: https://
doi.org/10.14361/9783839430132-015.
38. STAGL, Justin. Cultural Anthropology and Eurocentrism. In: René PUSCH, ed., Viennese Ethnological
Communications. Vienna: Austrian Ethnological Society, 1986, vol. 28, pp. 33–66 [in German].
Надійшла / Received 03.11.2022
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 25.11.2022
|