Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі
У статті на основі зібраних експедиційних матеріалів окреслено основні події околичних сіл м. Чернігова в період окупації / деокупації. Інтерв’ю проводилися в сс. Іванівка та Ягідне, що майже місяць перебували під окупацією російських регулярних військ. Чернігівщина – це один із перших регіонів, яки...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209105 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі / М. Бех // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 116–124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209105 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2091052025-11-14T01:00:37Z Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі Chernihivshchyna is a Northern Advanced Post: Occupation, Liberation, Prospects of Living on the Borderland Бех, М. Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір У статті на основі зібраних експедиційних матеріалів окреслено основні події околичних сіл м. Чернігова в період окупації / деокупації. Інтерв’ю проводилися в сс. Іванівка та Ягідне, що майже місяць перебували під окупацією російських регулярних військ. Чернігівщина – це один із перших регіонів, який зустрів ворожу навалу північного сусіда. Стрімке проходження російських військових по регіону, а також їхня дислокація серед житлового фонду населення, що для загарбників було живим щитом, призвели в деяких населених пунктах до катастрофічних наслідків: пошкоджено інфраструктуру (дороги, школи), знищено пам’ятки культурної спадщини, забруднено довкілля, обірвано людські життя. Отже, сьогодні стають актуальними фіксації стану розвитку соціально-побутової та культурної сфер повсякдення мешканців області. У розвідці здійснено спробу висвітлити ставлення місцевого населення до росіян у різні періоди співіснування (радянський час, доба незалежності, окупація), адже місцеве населення прикордонного регіону мало завжди тісні торговельно-економічні зв’язки. Свідчення, зафіксовані від місцевих, є надзвичайно важливими не лише для осягнення всіх наслідків окупації Чернігівщини, а й для розуміння українським суспільством тенденцій розвитку відносин із північним сусідом та окреслення плану дій для убезпечення суверенних територій як від зовнішнього вторгнення, так і для унеможливлення внутрішньої дестабілізації. У публікації через польовий фактаж ретрансльовано комунікацію місцевого населення з окупантами, зокрема, висвітлено показові аспекти про неможливість пояснення загарбниками їхньої ж мети окупації, нерозуміння щодо питань історії та культури українців, неприйняття військовими рф громадянської позиції місцевих тощо. Також у статті проаналізовано особливості життя селян в умовах окупації та в період деокупації; зауважено про тенденції відновлення регіону як за рахунок місцевого та волонтерського ресурсу, так і в межах реалізації проєктів із зовнішніми європейськими партнерами України. The main events in the outlying villages of Chernihiv during the period of occupation/deoccupation are described in the article, based on the collected expeditionary materials. The interviews have been recorded in the villages of Ivanivka and Yahidne. They have been occupied by Russian regular troops for almost a month. Chernihivshchyna is one of the first regions to meet the hostile invasion of the northern neighbour. The rapid passing of Russian troops through the region, as well as their deployment among the housing stock of the population, which was a human shield for the invaders, led to catastrophic consequences in some settlements: damaged infrastructure (roads, schools), destroyed cultural heritage sites, polluted environment, and human lives were cut short. Thus, today it is important to record the state of development of the social, domestic, and cultural spheres of everyday life in the region. An attempt is made to describe the attitude of the local population to Russians in different periods of coexistence (Soviet times, independence, occupation), since the local population of the border region has always had close trade and economic ties. The testimonies recorded from the locals are extremely important not only for understanding the full consequences of the occupation of the Chernihiv region, but also for Ukrainian society’s understanding of the trends in relations with its northern neighbour and for outlining an action plan to secure sovereign territories from both external invasion and internal destabilization. The communication of the local population with the occupiers through field evidence is considered in the published work. These are, in particular, illustrative aspects of the invaders’ inability to explain their own purpose of occupation, their lack of understanding of Ukrainian history and culture, the rejection of the local civic position by the military men of the RF, etc. The peculiarities of the life of villagers under occupation and during the period of deoccupation are also analysed in the article; the trends in the region’s reconstruction, both at the expense of local and volunteer resources as well as through projects with Ukraine’s external European partners, are considered. 2023 Article Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі / М. Бех // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 116–124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209105 351.862.2:341.324(477.51) https://doi.org/10.15407/mue2023.22.116 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| spellingShingle |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Бех, М. Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі Матеріали до української етнології |
| description |
У статті на основі зібраних експедиційних матеріалів окреслено основні події околичних сіл м. Чернігова в період окупації / деокупації. Інтерв’ю проводилися в сс. Іванівка та Ягідне, що майже місяць перебували під окупацією російських регулярних військ. Чернігівщина – це один із перших регіонів, який зустрів ворожу навалу північного сусіда. Стрімке проходження російських військових по регіону, а також їхня дислокація серед житлового фонду населення, що для загарбників було живим щитом, призвели в деяких населених пунктах до катастрофічних наслідків: пошкоджено інфраструктуру (дороги, школи), знищено пам’ятки культурної спадщини, забруднено довкілля, обірвано людські життя. Отже, сьогодні стають актуальними фіксації стану розвитку соціально-побутової та культурної сфер повсякдення мешканців області. У розвідці здійснено спробу висвітлити ставлення місцевого населення до росіян у різні періоди співіснування (радянський час, доба незалежності, окупація), адже місцеве населення прикордонного регіону мало завжди тісні торговельно-економічні зв’язки. Свідчення, зафіксовані від місцевих, є надзвичайно важливими не лише для осягнення всіх наслідків окупації Чернігівщини, а й для розуміння українським суспільством тенденцій розвитку відносин із північним сусідом та окреслення плану дій для убезпечення суверенних територій як від зовнішнього вторгнення, так і для унеможливлення внутрішньої дестабілізації. У публікації через польовий фактаж ретрансльовано комунікацію місцевого населення з окупантами, зокрема, висвітлено показові аспекти про неможливість пояснення загарбниками їхньої ж мети окупації, нерозуміння щодо питань історії та культури українців, неприйняття військовими рф громадянської позиції місцевих тощо. Також у статті проаналізовано особливості життя селян в умовах окупації та в період деокупації; зауважено про тенденції відновлення регіону як за рахунок місцевого та волонтерського ресурсу, так і в межах реалізації проєктів із зовнішніми європейськими партнерами України. |
| format |
Article |
| author |
Бех, М. |
| author_facet |
Бех, М. |
| author_sort |
Бех, М. |
| title |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| title_short |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| title_full |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| title_fullStr |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| title_full_unstemmed |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| title_sort |
чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209105 |
| citation_txt |
Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі / М. Бех // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 116–124. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT behm černígívŝinapívníčnijforpostokupacíâzvílʹnennâperspektivibuttânapograniččí AT behm chernihivshchynaisanorthernadvancedpostoccupationliberationprospectsoflivingontheborderland |
| first_indexed |
2025-11-24T05:17:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:17:30Z |
| _version_ |
1849647641623789568 |
| fulltext |
116
УДК 351.862.2:341.324(477.51)
DOI https://doi.org/10.15407/mue2023.22.116
ЧЕРНІГІВЩИНА – ПІВНІЧНИЙ ФОРПОСТ: ОКУПАЦІЯ,
ЗВІЛЬНЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ БУТТЯ НА ПОГРАНИЧЧІ
Анотація / Abstract
У статті на основі зібраних експедиційних матеріалів окреслено основні події околичних сіл
м. Чернігова в період окупації / деокупації. Інтерв’ю проводилися в сс. Іванівка та Ягідне, що
майже місяць перебували під окупацією російських регулярних військ. Чернігівщина – це один
із перших регіонів, який зустрів ворожу навалу північного сусіда. Стрімке проходження росій-
ських військових по регіону, а також їхня дислокація серед житлового фонду населення, що
для загарбників було живим щитом, призвели в деяких населених пунктах до катастрофічних
наслідків: пошкоджено інфраструктуру (дороги, школи), знищено пам’ятки культурної спадщи-
ни, забруднено довкілля, обірвано людські життя. Отже, сьогодні стають актуальними фіксації
стану розвитку соціально-побутової та культурної сфер повсякдення мешканців області. У роз-
відці здійснено спробу висвітлити ставлення місцевого населення до росіян у різні періоди співіс-
нування (радянський час, доба незалежності, окупація), адже місцеве населення прикордонного
регіону мало завжди тісні торговельно-економічні зв’язки. Свідчення, зафіксовані від місцевих,
є надзвичайно важливими не лише для осягнення всіх наслідків окупації Чернігівщини, а й для
розуміння українським суспільством тенденцій розвитку відносин із північним сусідом та окрес-
лення плану дій для убезпечення суверенних територій як від зовнішнього вторгнення, так і для
унеможливлення внутрішньої дестабілізації. У публікації через польовий фактаж ретрансльо-
вано комунікацію місцевого населення з окупантами, зокрема, висвітлено показові аспекти про
неможливість пояснення загарбниками їхньої ж мети окупації, нерозуміння щодо питань історії
та культури українців, неприй няття військовими рф громадянської позиції місцевих тощо. Також
у статті проаналізовано особливості життя селян в умовах окупації та в період деокупації; за-
уважено про тенденції відновлення регіону як за рахунок місцевого та волонтерського ресурсу,
так і в межах реалізації проєктів із зовнішніми європейськими партнерами України.
Ключові слова: Чернігівщина, окупація, деокупація, «братній народ», відновлення,
волонтерство.
Бібліографічний опис:
Бех, М. (2023) Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття
на пограниччі. Матеріали до української етнології, 22 (25), 116–124.
Bekh, M. (2023) Chernihivshchyna is a Northern Advanced Post: Occupation, Liberation,
Prospects of Living on the Borderland. Materials to Ukrainian Ethnology, 22 (25), 116–124.
БЕХ МИКОЛА
кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4186-1339
BEKH MYKOLA
a Ph.D. in History, a research fellow at the Ukrainian Ethnological Center Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4186-1339
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
117
The main events in the outlying villages of Chernihiv during the period of occupation / deoccupation
are described in the article, based on the collected expeditionary materials. The interviews have been
recorded in the villages of Ivanivka and Yahidne. They have been occupied by Russian regular troops for
almost a month. Chernihivshchyna is one of the first regions to meet the hostile invasion of the northern
neighbour. The rapid passing of Russian troops through the region, as well as their deployment among
the housing stock of the population, which was a human shield for the invaders, led to catastrophic
consequences in some settlements: damaged infrastructure (roads, schools), destroyed cultural heritage
sites, polluted environment, and human lives were cut short. Thus, today it is important to record the
state of development of the social, domestic, and cultural spheres of everyday life in the region. The
attempt is made to describe the attitude of the local population to Russians in different periods of
coexistence (Soviet times, independence, occupation), since the local population of the border region
has always had close trade and economic ties. The testimonies recorded from the locals are extremely
important not only for understanding the full consequences of the occupation of Chernihiv region, but
also for Ukrainian society’s understanding of the trends in relations with its northern neighbour and
for outlining an action plan to secure sovereign territories from both external invasion and internal
destabilization. The communication of the local population with the occupiers through field evidences is
considered in the published work. These are, in particular, illustrative aspects of the invaders’ inability
to explain their own purpose of occupation, their lack of understanding of Ukrainian history and
culture, the rejection of the local civic position by the military men of the RF, etc. The peculiarities
of the life of villagers under occupation and during the period of deoccupation are also analysed in the
article; the trends in the region’s reconstruction both at the expense of local and volunteer resources as
well as through projects with Ukraine’s external European partners are considered.
Keywords: Chernihiv region, occupation, deoccupation, brotherly people, reconstruction,
volunteering.
Чернігівщина – один із тих регіонів,
на теренах якого відбувалися ключові
події у спробах формування української
державності. Історично так склалося, що
Чернігівщина взяла на себе функцію пів-
нічного форпосту та першою приймала
удар від наших північних сусідів, при-
криваючи столицю та її околиці. Водно-
час на теренах сучасної області постійно
відбувався україноцентричний розвиток
політичних, культурних та суспільних
сфер. У ХХ ст. важливе значення для
державо творних процесів мав бій під Кру-
тами (29–30 січня 1918 р.). Тоді загін па-
тріотично налаштованої молоді (київські
курсанти й козаки «вільного козацтва»)
затримав стрімке просування московсько-
більшовицьких орд на Київ, що дозволи-
ло урядові УНР вперше за 150 років до-
битися міжнародного визнання України
на переговорах з Німеччиною. Ми стали
очедцями того, що військовий і людський
потенціал, зосереджений на Чернігівщи-
ні, відіграє важливе значення в обороні
української столиці під час повномасш-
табного вторгнення. І зрозуміло, що до
подій окупації, звільнення та відновлення
регіону звернули увагу ЗМІ, волонтерські
організації та управлінські органи. Не за-
лишають поза своїм зором Чернігівщину
і вчені-гуманітарії, зокрема культурологи,
етнологи, соціологи та екологи, адже нові
реалії Чернігівщини, починаючи з лютого
2022 року, вимагають вивчення та трак-
тування. Звичайно, що найбільше притя-
гують науковців ті місцевості, що були в
окупації, а також точки на мапі, які були
ознаменовані культурними пам’ятками.
Події історичної шкали та невичерп-
ні локальні особливості розвитку народ-
ної культури завжди привертали увагу
дослідників-етнологів. І в період неза-
лежності етнологи Інституту мистецтво-
знавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України не
оминали польових маршрутів Чернігів-
щиною. Під час експедиційних подорожей
містами й селами області протягом 2010–
2012 років авторові часто доводилося чути
різні розповіді про звичаї добро сусідства
між українцями, росіянами та білоруса-
ми. Торговельно-економічні мотиви були
основою таких відносин. Так, у 2011 році,
перебуваючи в прикордонному з росією
с. Грем’яч, нам доводилося чути, як міс-
цеві часто їздять за покупками до росій-
ського містечка Погар, яке було ближче,
ніж їхній районний центр Новгород-Сі-
верський. Віддаленість прикордонних сіл
від великих українських адміністратив-
них і промислових центрів привела до по-
глиблення та зміцнення комунікаційних
практик на прикордонні. Місцеві часто
згадували радянські часи, коли не було
118
жодних кордонів між «трьома братніми
народами» та підкреслювали той факт,
що мають родичів у росії. Характерною
тогочасною ознакою населення всієї Чер-
нігівщини була «розмитість» етнічної та
національної ідентичності. Часто доводи-
лося чути від місцевих: «Ми тут не рус
кіє і нє українци, не знаю, хто ми, може
перевертні якиєсь» (ЖА). Проте люд-
ність Чернігівщини чітко відмежовувала
себе від росіян, досить часто протистав-
ляючи себе «кацапам» та підкреслюючи
побутові відмінності між двома народами.
Така варіативність інтерпретації місцевої
культури та історії, на перший погляд, за-
свідчувала відсутність стійких маркерів
національної ідентичності (мова, культу-
ра, спільна історія та ін.) в регіоні. Як
показали події повно масштабного вторг-
нення, така оцінка ситуації була досить
поверховою і не враховувала того факту,
що існування сильних регіональних іден-
тичностей складало основу творення на-
ціональної держави в Україні.
Події російсько-української війни, що
розпочалася в 2014 році на Донбасі, впли-
нули на раніше позитивний образ країни
агресора в українському суспільстві, адже
до повномасштабного вторгнення значна
частина Чернігівщини сприймала росіян
як «братній народ». Характеризуючи
ставлення місцевого населення до росіян
напередодні повномасштабного вторгнен-
ня, жителька с. Ягідне Ольга Меняйло
зазначила: «До війни? Дуже лояльно. Ну,
як. Не можна сказати, шо прямо дуже.
Бо вже ж ішла АТО, то були і патріо
ти, хто в більшій мірі, хто в меншій.
Ну, в принципі, багато родичів в росії,
і все таке. Ми ж розуміли, шо не всі ж
росіяни за те вторгнення в той Донбас,
ясно, шо люди кругом є різні. То ми, ми
не думали, шо таке буде, ми надіями…
Там же куча наших родичів. Саме в нас
там родичів..., хоча тоже єсть. Це ми
зараз уже не спілкуємося, но там родичі
тоже єсть. А є ж люди, в яких там бра
ти, діти живуть. Ну, дуже ж багато.
То як, ну як? Невже це таке можливо.
Просто не думали, шо таке може буть.
Тож лояльно. То вони коли прийшли, і ми
просто були в шоці. Ми не могли… Воно
даже в голові не вкладалося, шо як воно
може бути так. Ну от, братній народ,
шо всьо життя нас так вчили в школі,
шо ми от Україна і росія – нерозлучні
дві сестри, ось ми ж. І шо вони можуть
отак заїхати сюди і стріляти отак по
нас, по наших будинках, ми просто не
могли в це повірити. В голові не вклада
лося. І тоді, коли ми це побачили вже як
стріляють, то не хотілося вірити очам
своїм, шо як так може бути» (МО). Через
область пролягає найкоротший автошлях
до столиці російського агресора – москви.
І саме цією дорогою, виторуваною укра-
їнцями в пошуках кращого життя та за-
робітку в сусідній та, здавалося багатьом,
дружній країні, оберуть нападники для
«Спеціальной воєнной опєрациї», метою
якої перед світанком 24 лютого 2022 року
було оголошено звільнення від політич-
ного режиму, захист російськомовних та
денацифікація (розуміємо саме окупація,
напад, досягнення імперіалістичних ці-
лей). З перших днів повномасштабного
вторгнення й до сьогодні Чернігівщина
під ворожим вогнем. Просування в кінці
лютого 2022 року російських військових
через область у їхньому баченні мало за-
кінчитися парадом на Хрещатику в Києві.
Незважаючи на потік інформації у ЗМІ та
дані міжнародних і української розвідок,
багато не тільки пересічних громадян,
а й власне наші військові до останнього
не вірили у вторгнення регулярної росій-
ської армії. Зокрема, командувачі вищих
рангів на Чернігівському напрямі, даючи
інтерв’ю різним ЗМІ, згадують дні перед
повномасштабним вторгненням: «“Ось,
24-го о 4-й ранку буде напад на Україну”.
Та ну, вже третій раз нападають. Посмія-
лись з хлопцями, а тут воно так і ста-
лось» [5]. Попри те, що сили противника
переважали, українські військові стрима-
ли навалу та витіснили окупантів за межі
державного кордону. Розроблений дикта-
торським керівництвом сценарій прохо-
дження через північні області до Києва
не відбувся, та, на жаль, перебування ро-
сійської армії на території Чернігівської
області несе непоправні втрати для інфра-
структури, господарської сфери, культур-
ної спадщини, а найголовніше – людсько-
го потенціалу.
Росіяни вважали, що їхня агресія зна-
йде підтримку серед широких верств на-
селення регіону, тому їхнє ставлення до
місцевих було більш лояльне, ніж до люд-
ності Київщини. Про це, зокрема, свід-
чать як самі респонденти, так і розкриті
для загалу українського й міжнародного
119
суспільства факти (запити громадян до
державних органів про порушення прав
людини, звернення постраждалих до ме-
диків, психологів, записи з камер відео-
спостереження), події після деокупації
згаданих регіонів. Респондентка з Чер-
нігівської області наголошує: «Подруж
ку мою тоже ж отак витягли з погре
ба: “Показуйте документи!” Ну, вона
й показала документи. В неї прописка
тут, Ягідне, а народилася в Київській
області. І відразу: “Што? Із Кієвской
області?” Раз її – з усьої сили кулаком в
лице. Тільки за то, шо в неї написано, шо
вона народилася в Київській області. То
люди тоді прийшли в погреб такі пере
лякані, такі усі… Ми прийшли до погре
ба, дивимося на людей… Нас вони якось
не сильно налякали» (МО). Із реальних
оповідей постраждалих чи свідків подій
викривається оманливе бачення окупан-
тами політичного, ідентифікаційного,
консолідаційного налаштування україн-
ського суспільства в різних регіонах на-
шої держави. Крім того, на нашу думку,
відчуваючи певний страх перед героїзова-
ними народом постатями української істо-
рії, нападники за першої нагоди намага-
ються виявити свою силу та зверхність,
отримати хоча б найменшу перемогу над
українцями. Респондентка стверджує, що
окупант вдарив її подругу лише через те,
що та була родом із Київської області, де
в їхньому баченні чи, точніше сказати –
у пропагандистсько заангажованій свідо-
мості, постає картина, що на Київщині
живуть бандерівці-націоналісти. Водно-
час на Чернігівщині, зі слів респондентів,
місцеві мешканці після короткотривалого
спілкування з рашистами зрозуміли, що
солдати ворожої армії очікували на «зу-
стріч російських полчищ із квітами» (ІВ).
Під час аналізу російських ЗМІ та
анонсованих політичних ідей стає зрозу-
мілим викривлене світобачення сучасних
росіян, зокрема російських військово-
службовців, адже рупори пропаганди їм
намалювали іншу реальність не тільки
нашої країни, а й решти цивілізованого
світу. З часу подій на Сході України в
російських ЗМІ політики країни агресора
та численні пропагандисти накручували
градус щодо регіональних відмінностей
людності, намагаючись розколоти укра-
їнське суспільство. На найпопулярніших
російських телеканалах (в той час ще до-
ступних для українців) поплічники феде-
ративної влади поширювали й роздували
неправдиві тези «про націоналістів-бан-
дерівців, які захопили центральну вла-
ду в Україні та тримають у заручниках
більшість населення, налаштовуючи його
проти братнього російського народу».
Не отримавши зустрічного позитивного
ефекту від свого перебування в околицях
Чернігова, окупанти зайнялися справою
пошуку міфічних бандерівців. Жителі
окупованих сіл розповідали таке: «А тут
ції [росіяни] прийшли: “Де бандеровци,
у вас тут є бандеровци?” Так плечима
здвигають: “Які бандеровци? Ви шо?
З якого перепуга?” Але вони бачили, шо
люди дуже всі чесно, ніхто і нічого. Це
ж не треба бути великим психологом,
шоб зрозуміть, шо люди кажуть чесно:
“Нема тут в нас таких”. І вони тоді
вже самі почали розуміти, шо шось не
те: їх настроїли на одне, шо тут усі
бандерівці чи половина бандеровців, їх
нада перестрілять і освободить мирних
людей від бандерівців. А приїхали, ніде
ні одного бандерівця, всі люди плечима
здвигають: “Які бандерівці, шо ви з нас
хочете?” То в них у самих ось тоді по
ломалося усередині» (МО).
До повномасштабного вторгнення серед
населення Чернігівщини культ особистос-
ті, створений навколо Степана Бандери,
не був особливо популярний, на відміну
від західних регіонів. Розповідають таке:
«Я ше пам’ятаю в дитинстві, але ж я не
з цих країв. Я із Кіровоградської облас
ті. То в дитинстві, я ше мала була, то
от ходили такі страшилки, шо от бан
дерівці – це страшні люди, вони там ви
різають села, і таке всяке, бо НКВДіс
ти, так воно було всьо настроїне…
А так, коли вже з часів незалежності,
то доступ в Україні до інформації був
уже інший, то вже ж знали… Але шоб
сказать, шо аж так полюбили Бандеру в
цих краях…. Та кожен жив своїм життя
і діла до того не мав. Хтось там кра
єм вуха почув, шо Бандера не такийто
поганий, як ранче казали, ну, і харашо.
Але в кожного свої собі турботи, і дуже
ніхто не переймався» (МО). Російська
агресія змінила ставлення людності ре-
гіону як до історичної постаті Степана
Бандери, так і до самого терміна «бан-
дерівець». Помітно, що з перших днів
повно масштабного вторгнення для бага-
120
тьох «бандерівець» перемістився в сино-
німічний ряд «українства». Респонденти
розказують про намагання донести до
окупантів свою позицію: «Так мій чоловік
з ними спорив, вони до нього говорили, шо
він бандеровець. А Міша каже, шо тоді
всі українці – бандеровці… Но спориш,
то вони начинають кричать, матюкать
ся. Спорить було бесполєзно з їми» (ІВ).
Можемо вважати, що російська пропа-
ганда та повномасштабна агресія сприяли
переосмисленню культу Степана Бандери
та інших історичних діячів, які не були
популярні по всій території України. До
прикладу, на Чернігівщині для більшості
населення Бандера залишається чужим і
нецікавим як постать; водночас українці,
які виховувалися в радянський час, змі-
нили полярність образу діяча з негатив-
ного на позитивний. При цьому деталями
діяльності, біографією провідника ОУН,
його поглядами рідко хто цікавиться. Го-
ловним для людей залишається факт без-
компромісної боротьби Степана Андрійо-
вича з агресором, що сьогодні є ключовим
у натхненні до спротиву й боротьби.
Окупанти своє перебування в околицях
Чернігова виправдовували завченими на-
ративами з «пропагандистських методи-
чок», як зауважила жителька с. Ягідне
Надія Анікіна, 1968 р. н.: «Росіяни роз
повідали, що прийшли освободіть нашу
землю от бандерівців. Бо вони [бандерів
ці] бігають тут по лісах» (АН). Проте
окупанти грабували та вбивали саме міс-
цевих, а відчувши опір, непокору чи на-
думані підозри до окремих селян, одра-
зу приписували їх до розряду «міфічних
бандерівців».
Півтора місяця окупації стали однією із
жахливих сторінок для області. Фрагмен-
тарно зафіксовані з прихованих населен-
ням камер події в перші дні перебування
російських військових поповнювали без-
кінечні стрічки новин у різноформатних
ЗМІ та скроли блогерських каналів. Усі
українці добре пам’ятають, як у с. Корю-
ківка (Чернігівська обл.) 27 лютого селя-
ни ставали щитом навпроти танка [2]. Під
час відвідин окупованих рашистами сіл
Чернігівщини нам довелося почути багато
розповідей про відчайдушність місцевих
жителів, які, незважаючи на смертельну
небезпеку, знайшли в собі сміливість ки-
нути виклик озброєному окупантові. Про
весь жах перших днів окупації та жертов-
ність місцевого населення в його бажанні
вигнати агресора розповідає зі свого до-
свіду спілкування з окупантами жителька
с. Ягідне: «Ми прийшли туди такі, ну,
я була така агресивна, така настроєна
їх там всіх повиганяти, а мені кажуть:
“Ти шо!” – “А шо ми тут будемо сиді
ти, наче телята, чи шо, нас позганя
ли, давайте якось шось протестувати”.
А мені кажуть: “Ти шо не поняла, шо
це таке?” І почали мені це все розказу
вати. “Уже, – кажуть, – три трупа по
селі лежать”. І кажуть, що вже ж там,
ну, і Грищенка застрелили, Янюка Толю
застрелили, і Вітю Шевченка вже за
стрелили. [А за що?] Ну, за то, шо Льо
ня Грищенко вийшов напроти і сказав:
“Я там не здався”. Він був міліціонером,
у нього гвинтівка була. І він вийшов з
тою гвинтівкою, і сказав: “Я так не
здамся, хоч одного, да пристрелю. Я так
не зможу жить, шоб взять і здаться”.
Там вистріли, поранив їх там когось,
а вони ж його зразу в упор і розстріляли.
А Толю Янюка, ну, це ж люди кажуть, бо
я не бачила, ми всі в погребі сиділи, но
люди хтось шось да краєм вуха чули і ба
чили. То Толя на цій вулиці, шо коло шко
ли, жив. То він якраз був на вулиці, коли
вони заїжали. А вони йому шось там при
казали чи шо, шо “Лажись!”, а він: “Да
хто ви тут такі! Хто ви такі, шоб я
вас слухався? Чого ви тут командуєте?”
А вони взяли і застрелили. Це так одні
кажуть, другі – подругому. Але суть в
тому, шо він їх не послухав. Не послухав
їхнього приказа. І вони його зразу і за
стрелили» (МО).
Показовими фактами спротиву окупа-
ційним діям та єдності місцевих є свід-
чення респондентів про те, що всі жителі
с. Ягідне були одностайні, комунікуючи з
окупантами. Не було охочих до співпраці
з рашистами, а під час пошуків, активі-
зованих російськими загарбниками, вете-
ранів антитерористичної операції (АТО)
серед заручників села ніхто не розголо-
шував імен колишніх українських військо-
вих, до слова, навіть під загрозою життю
та здоров’ю: «У нас навіть ось сусід, син
сусідський через стіну, син його – він же
був в АТО, і з нами ше й був у погре
бі. Але його ніхто не видав. І другі були.
Не було, шоб йшли до них на співпрацю,
може, шось таке невзначай хтось там
шось сказав, в розмові шось там ляпну
121
ли, то, шо, може, не треба було казати,
ну так, шоб спеціально, то ніхто. У нас
же в селі є хлопці, які в СБУ працюють,
в розвідці, подружки мої син. І вона дуже
боялася, шо її видадуть і будуть дуже ка
тувати. Але ніхто не видав, все нормаль
но. А тут у цього сусіда вони знайшли
форму, одне діло – таку форму, шо як
чоловіка, чисто рабочу, а друге діло, шо
вони знайшли форму воєнну, ту, шо він
в ній воював в АТО, там же нашивки оці
всі. І вони визвали його, гайда стрілять,
ноги над головою [стріляли по ногах, не
давали встояти на місці], хто ти да шо
ти… Допитувалися. – “Я, – каже, – був в
армії, це моя армійська форма, а шо, хто
не був”. А вони: “Ти був по контрак ту, ти
щас вояка?” А він: “Нє, давно уволився”.
Але він якраз довго був по контрак ту,
і можна сказати, шо незадовго до повно
масштабного вторгнення він звільнився.
В нього закінчився контракт, він біль
ше не підписував. Тоді вони: “А чо форму
храниш?” Форма, як форма, нормальна
одьожка. А вони потім кинулися, а тут
форма в кожній хаті» (МО).
Історія окупації с. Ягідне є уособлен-
ням підлості та небаченої жорстокості
московитів, які впродовж 27 днів (із 3 по
30 березня 2022 р.) у підвалі сільської
школи утримували все населення села
(360 осіб). Важко уявити лукавство та хо-
лоднокровність, якими керуються окупан-
ти, адже в школу – тимчасовий штаб оку-
паційних військ – селяни були зігнані з
метою прикриття. Місцеві згадують: «Да,
да. Вони спеціально нас там тримали в
надії, шо наші там не будуть стрілять.
[Бачив там пару попадань.] Наші знали,
шо ми там, то вони дуже акуратно стрі
ляли, шоб не попадать, де ми. Я взагалі
цьому поражаюся, як вони… Ми взагалі
тоді на наших так молилися, шо цього
не передать. Поперше, ми самі сиділи,
бо шо ж нам робить, і думали, як це ж
нас звільнити. От як? По сусідству з
нами сидів вчитель фізики, такий дядь
ко хороший, тоже вже покійний, тоже
вже помер. І він такий розумний, роз
важливий чоловік. І ми з ним думали:
от як нам помогти нашим, шоб вони нас
визволили, а як нашим поступить. От
шо робить? Коли під кожною хатою по
кілька одиниць їхньої техніки стоїть,
під кожною хатою куча боє комплєкта.
Якщо нашим іти нахрапом у наступ і
вибить їх просто, то це тут не оста
неться каменя на камені. У них [в ро
сіян] просто нереально немєрєно цих
боєприпасів. То в нас тоді був настрій
не оптимістичний, бичивши те все. Ми
мало надіялися, шо ми живі останемося.
Ми так… Ми тоді жили так: сьогодні
рано проснулися, аби дав Бог до вечора
дожить» (МО). У 2014 році лідер краї-
ни-агресорки, коментуючи події в Криму,
заявив: «Российские военные будут сто-
ять за мирными гражданами. Не впереди,
а сзади! И пусть они (ВСУ) попытаются
стрелять в своих граждан» [1]. Сьогодні,
при лихолітті повномасштабного вторг-
нення, ми розуміємо, настільки ці слова
диктатора були прямо лінійними й давно
закладеними в план дій російської армії.
Майже місяць люди перебували без
елементарних засобів до існування, пили
брудну воду, їли сухпайки рашистських
військових, у той час, коли окупанти гра-
бували село, витягували з погребів усю
їжу та забивали домашніх тварин.
Із картинок, оприлюднених у ЗМІ,
українці добре пам’ятають ті зелені ко-
робки від сухпайків та трилітрові банки
зі щами: найкмітливіші створювали меми
про недолуге харчове забезпечення во-
рога, найактивніші били на сполох про
забруднення території відходами після
тимчасового побуту росіян у регіоні. Міс-
цевим при цьому довелося для виживання
спробувати нехитромудрий харч свого ж
ворога. Респонденти діляться враження-
ми від пережитого: «Ми не мали права ні
куди виходити, бо сразу розстріл. Їсти
у нас самі люди (готували)… Там біля
школи розпалювали багаття, і в нас було
декілька людей, які готували. Ну, готу
вали із того, шо знаходили. Вони ж тут
у людей поїли усе, шо було. А нам свої щі
давали в трохлітрових банках. Так оці
декілька банок щі розводили у великій
каструлі, шоб людей хоч якось погодува
ти. Коли годували раз в день, коли два
рази. Ну, годували, це так… Це повлі
трова банка на двох, якщо це щі; якщо
це каша, то це однадві ложки на люди
ну. Тобто отакот. Води питної не було.
Була, ну така, брудна вода, яку пити
так не можна. Люди гріли, кіп’ятили,
так і пили» (АН).
Перебуваючи в полоні окупантів, се-
ляни згадують, як очікували на прихід
українських військових, міркували, як
122
відбуватимуться події і чи виживуть вза-
галі в таких умовах. Першим «дзвінком»,
що сповіщав про підготовку окупантів до
відходу, були активні збори та пакуван-
ня на військову техніку награбованого.
Оприлюднені у ЗМІ фото та відео, зроб-
лені під час виходу росіян із Київської
та Чернігівської областей часто виклика-
ли швидше жартівливе чи перебільшене
сприйняття. Але, поспілкувавшись із жи-
телями деокупованих сіл, переконуємося в
реалістичності всіх трансльованих ситуа-
цій про вихід окупантів із регіону. Міс-
цеві мешканці не припиняли дивуватися
жадібності та бажанню наживи росій-
ських військово службовців: «І ми бачили,
як вони грузять все. І ми тоді ще посмія
лися... Шо вони вивозять все на танку,
було зрозуміло тіки з маленького кусочка
дула. Бо під дулом лежали мішки з кар
топлею, на танку було усе приматане,
знаєте, ото, коли якось бабка збираєть
ся кудись їхати з клунками, ото бере по
кривало, і ото все туди зв’язує. То оце все
тут було, тобто танку самого не було
видно. Оце вони так від’їжали. І борто
ві машини, ну, грузові, вони теж туди
запихували все, шо мона» (МО). Після
деокупації Чернігівщини жителі з най-
більш постраждалих населених пунктів
мали можливість з допомогою військових
та волонтерів евакуюватися, згодом повер-
талися до свого повсякдення та бралися за
відбудову жител. Показово, що в розмові
з респондентами відкриваються традицій-
ні риси українців – любов до землі та її
обробітку. Жінка, розповідаючи про свій
побут сьогодні, підкреслює, що ремонт
житла їй приносить на так багато радості,
як обробіток земельної ділянки: «Ну, то
город садимо. Я ж то агроном, я ж лю
дина, ну я настіки люблю рослини, шо
мене це тільки і рятує. Я, коли сажу го
род, я забуваю за все. Це для мене такий
релакс. Це для мене повне відновлення,
я там оживаю. Да, я сажу з надією. Че
рез то, шо навіть там прилетить, ну,
прилетить. От дом, то один якийсь луч
чий снаряд – і дома нема, а шоб всі мої
труди на городі знищити, то там треба
не один снаряд. Це одне, а друге, хто ж
там по городу спеціально буде цілять,
як там нічого нема, крім городини. То
в мене всетаки, коли я сажаю, то я са
жаю з надією, шо за любих обставин все,
шо я там вирощу, воно пригодиться і не
пропаде. А тут таке, робиш ремонт, чи
воно пригодиться, чи не пригодиться, чи
воно нада, чи воно не нада» (МО). Лю-
бов до природи, роботи на землі, схиль-
ність до господарності та ошатності села
завжди були й залишаються важливими
етнокультурними ознаками українства.
Про це, зокрема, описано у творах укра-
їнських митців (картини, поезія). Тарас
Шевченко підкреслював: «У великоросів
є вроджена антипатія до зелені, цієї жи-
вої блискучої ризи усміхненої матері при-
роди» [6, с. 55]. Російське село для Вели-
кого Кобзаря викликало образ навалених
сірих куп колод, з чорними отворами за-
мість вікон, вічний бруд, вічна зима, ніде
стебелинки зеленої не побачиш [6, с. 55].
Також зауважимо, що перспективу від-
новлення всіх матеріальних складових
повсякдення місцеві мешканці зразу від-
кладали на час «після Перемоги», як і
більшість українців у перший рік війни.
До активніших відновлювальних дій їх
спонукали волонтери та їхня допомога.
Зокрема, країни Балтії влітку 2022 року
анонсували свою допомогу у відновлен-
ні Чернігівської області [4]. Наприклад,
Литва інвестує у три проєкти по віднов-
ленню різних суспільно важливих сфер
Чернігівщини. Окрім міжнародної під-
тримки, до безпосередньої трудової допо-
моги на території області активно долу-
чалися віт чизняні громадські організації
та активісти. Скажімо, волонтери сімох
батальйонів «Добробат» приєднувалися
до будівельних робіт деокупованих насе-
лених пунктів Чернігівської області [3].
За роки військових дій російської ар-
мії на українських територіях у Чернігів-
ському регіоні, як і повсюдно в Україні,
також функціонував волонтерський рух
під патронатом різних громадських орга-
нізацій та місцевих активістів. Найбільш
відомі за ініціативами та згадувані у ЗМІ
такі, як «Волонтерський рух “Сіверський
фронтир”», «Чернігівський волонтер-
ський рух – ПВВ», «Жіноча волонтерська
сотня самооборони Чернігівщини». З пер-
ших днів повномасштабного вторгнення
до волонтерських ініціатив долучалися і
звичайні громадяни.
Повномасштабне вторгнення рф не
спричинило очікуваної ворогом безпорад-
ності та покірності населення Чернігівщи-
ни, а навпаки – викликало хвилю громад-
ської активності на користь держави. Усе
123
українське суспільство консолідувалося
в бажанні допомогти Збройним силам
України. Жителі ближніх сіл від м. Чер-
нігова до окупації активно приєднувалися
до різної волонтерської допомоги: «Ну да.
Поки ції не зайшли, то ми регулярно ва
рили борщ. Ми організувалися, там на
одній вулиці варили, на другій. Бо вони
і там стояли, і на Солопійці, і на пуш
кінському, так називається поле нижче
школи, і там були тоже наші. То хто
для тих варив, хто для цих варив. Ре
гулярно варили, собиралися і варили.
Ми домом варили, сосєдка у нас – вона
повар, так ми помагали, продукти ски
дувалися, картошку чистити, а вона
вже варила, мішала. І поки гаряче, то
отвозили їм. І ці хлопці, шо отвозили,
то казали, шо там ше треба їм, то всіг
да скидувалися, шо треба було. То ми
трохи пооддавали одежі і таке всяке, бо
хлопці голібосі, зима. Шо просили, то
ми їм давали» (МО). Варто погодитися,
що в умовах швидких військових маршів
та постійних змін локацій у перші дні
чи навіть тижні війни тилові служби не
встигали своєчасно забезпечувати сол-
датів продовольством. У таких умовах
підтримка від населення продуктами та
одягом була надзвичайно важливою як у
матеріальному, так і моральному аспекті.
Здійснивши короткий експедиційний
виїзд до Чернігівської області та опра-
цювавши польовий матеріал, розуміємо,
що регіон потребує детального вивчення
політичних, етнокультурних та суспіль-
них явищ. Події, що відбулися під час
повномасштабного вторгнення, інспірува-
ли значні зміни у світогляді та повсяк-
денній культурі населення. Особливо це
помітно серед жителів деокупованих на-
селених пунктів. Перспективи сусідства
з росіянами та білорусами, очевидно, ви-
магатимуть особливого плану відновлен-
ня та розвитку Чернігівської області. Як і
для більшості регіонів України, найбільш
рушійною силою до перемоги та поступу
є людський потенціал, на сьогодні уже зі
сталим визначенням національних пріо-
ритетів та сприйняттям північних сусідів.
Список респондентів
АН – жінка, народилася в 1968 році на Чернігівщині. Проживає в с. Ягідне Чернігівського р-ну
Чернігівської обл. Записав М. Бех 07.12.2023 р. у с. Ягідне Чернігівського р-ну Чернігівської обл.
ЖА – жінка, народилася в 1926 році на Чернігівщині. Записав М. Бех 06.09.2018 р. у м. Бахмачі
Чернігівської обл.
ІВ – жінка, народилася в с. Іванівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл. Записав М. Бех
07.12.2023 р. у с. Іванівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл.
МО – жінка, народилася в 1971 році на Кіровоградщині. Проживає в с. Ягідне Чернігівсько-
го р-ну Чернігівської обл. Записав М. Бех 07.12.2023 р. у с. Ягідне Чернігівського р-ну Чернігів-
ської обл.
Джерела та література
1. Бур А. План Путина: стоять позади женщин и детей. URL : https://www.youtube.com/
watch?v=ZJ1xRjOiq_c.
2. Голими руками: у Корюківці Чернігівської області люди без зброї зупинили російські танки.
URL : https://mil.in.ua/uk/news/golymy-rukamy-u-kryukivtsyah-chernigivskoyi-oblasti-lyudy-bez-zbroyi-
zupynyly-rosijski-tanky/ (дата звернення 30.11.2023).
3. Добробат – це добровольчий будівельний батальйон. URL : https://www.dobrobat.in.ua/ (дата
звернення 01.12.2023).
4. На Чернігівщині обговорили з країнами Балтії відновлення та загрозу з боку рф. URL : https://
www.ukrinform.ua/rubric-regions/3559557-na-cernigivsini-obgovorili-z-krainami-baltii-vidnovlenna-ta-
vijskovu-zagrozu-z-boku-rf.html (дата звернення 01.12.2023).
5. Шапошніков Д. «Думали, що це був ядерний вибух»: як росіяни розпочали наступ на Чернігів-
щину. Суспільне новини. URL : https://suspilne.media/326560-dumali-so-ce-buv-adernij-vibuh-ak-rosiani-
rozpocali-nastup-na-cernigivsinu/ (дата звернення 01.12.2023).
124
References
1. BUR, Aleksei. Putin’s Plan: To Stand behind Women and Children [viewed 1 December 2023]. Available
from: https://www.youtube.com/watch?v=ZJ1xRjOiq_c [in Ukrainian].
2. ANON. With Their Bare Hands: Unarmed People have Stopped Russian Tanks in Koriukivka of Chernihiv
Region [viewed 30 November 2023]. Available from : https://mil.in.ua/uk/news/golymy-rukamy-u-
kryukivtsyah-chernigivskoyi-oblasti-lyudy-bez-zbroyi-zupynyly-rosijski-tanky/ [in Ukrainian].
3. ANON. Dobrobat is a Voluntary Building Battalion [viewed 1 December 2023]. Available from: https://
www.dobrobat.in.ua/ [in Ukrainian].
4. ANON. The Restoration and Threat from the Russian Federation have been Discussed with the Baltic
Countries in Chernihivshchyna [viewed 1 December 2023]. Available from: https://www.ukrinform.ua/rubric-
regions/3559557-na-cernigivsini-obgovorili-z-krainami-baltii-vidnovlenna-ta-vijskovu-zagrozu-z-boku-rf.
html [in Ukrainian].
5. SHAPOSHNIKOV, Denys. “We’ve Thought It is a Nuclear Explosion”: How the Russians Launch an
Offensive on Chernihivshchyna. Public News [viewed 1 December 2023]. Available from: https://suspilne.
media/326560-dumali-so-ce-buv-adernij-vibuh-ak-rosiani-rozpocali-nastup-na-cernigivsinu/ [in Russian].
6. ZHULYNSKYI, Mykola, editorial board’s chairperson. Shevchenko T. H. Complete Collected Works: In
Twelve Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 2003, vol. 5: Diary. Autobiography. Articles. Archaeological Notes.
“Southern Russian Primer”. Records of Folk Art. 496 pp.: portraits [in Ukrainian and Russian].
Надійшло / Received 12.12.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
6. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : у 12 т. / редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. Київ :
Наук. думка, 2003. Т. 5 : Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорус-
ский». Записи народної творчості. 496 с: портр.
|